X X I V- и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 1 5 - 1 6 / с е р п е н ь 2 0 1 3 р . / ГА З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .X X I V- и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 1 5 - 1 6 / с е р п е н ь 2 0 1 3 р . / ГА З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .

Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

• В гостях у Торонто

• ІІІ-ій фестиваль духовної пісні

• «Партнерство без кордонів»

• Завдаток царства небесного

• Міжнародна «Дорога до Тараса»

• Ст. Бучута – по Сігетському радіо

• Сторінки життєпису С. Воробкевича

• Навички читання в школярів

• «Петрівський ярмарок» у Чернівцях

• Давній забутий обеліск

• Психолого-педагогічний фестиваль

• Де у горах витає дух предків

• Добрий день, Україно моя!

• Хто винайшов дорожні знаки?

• З днем народження, дорогі ювіляри!

U nomeri:U nomeri:

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

stor. 2

stor. 3

stor. 4

stor. 5

stor. 6

stor. 7

stor. 12

stor. 8

stor. 9

stor. 10

stor. 11

stor. 13

stor. 14

stor. 15

stor. 16

А з берегів ріка, та зла,виходить матір'ю своєю.Вона не в ударах весла,бо дотик серця, рук до неї

все просить кривду, зговоря,а ще й примарності роздолля,яке настирно умовлялиш щастя зчуженої долі...

Іван КОВАЧ

А з берегів ріка

СЕРПЕНЬ 2013 р.2

Зараз Канада є однією з найкращихкраїн, де кожна нація, націо -нальність має право на самовиз на -чення, водночас офіційно бу дучи

громадянами Канади. Але все, щостосується їхньої ідентичності, розвиткукультури, мови, шкіл, ансамблів, ли шаєтьсявільним для розвитку тієї чи іншоїгромади.

В Канаді бути українцем дуже гордо іпрестижно. Українці вважаються однією зтрьох націй, які заснували Канаду. Такожсаме українці впровадили концепціюмультикультурності, бо на початках уКанаді хотіли впровадити концепціюбікультуральності, де мали би бути лишеанглійська та французька мови. Але,оскільки дуже багато націй булопредставлено на канадській землі, самеукраїнці в парламенті через своїх депутатівнаполягли на мультикультурності.

Цього року, у липні, мені пощастилобути у Торонто, найбільшому місті Канади,

де я зустрів багато українців. Ріднумову чути навіть на вулицях, хочадержавні мови Канади – англійська іфранцузька.

У Торонто є навіть куточокУкраїни – район Ukrainian Village.Дослівно – «Українське Село». Тутна кожному кроці україномовнівивіски на барах-ресторанах-уста -новах, синьо-жовті прапори. Цеприватний сектор, в якому пере -

важно живуть українці, яківиїхали до Канади під час другоїхвилі еміграції. Тут є ресторан«Золотий лев». Його власник –колишній львів’янин. Тут лунаєукраїнська музика. Можназамовити пиво «Львівське», борщ івареники. «Золотий лев» дужепопулярний серед українцівТоронто. Вони гуляють тут весілляі відсвятко вують різні події.

На березі озера Онтаріо знаходиться«Пластова оселя – пластова січ». Площаоселі величезна, а навколишня місцевість –надзвичайно мальовнича. Вулиці носять

імена відомих українців: Шевченка,Франка, Дорошенка, Сагай дачного...Колись уряд Канади подарував ціземлі українській гро маді. Тутвлаштовують пластові табори длявідпочинку українських дітей.

Також неподалеко міста Торонто вГакстоні біля озера Сімко є справжняукраїнська оселя «Сокіл», яка на -лежить філії Українського Націо -нального Об’єднання Канади.

Саме тут у суботу 6 липня 2013 р.відбувся Український Фестиваль ІванаКупала, на якому було багато розваг як длядітей, так і для дорослих: пле -тення вінків, розмальову вання облич,полювання за скарбами, естафетна гонка ібагато чого іншого, а також прекраснийконцерт, на якому виступали українсько-канадські хори і ансамблі, а також вечір-забава: Ватра біля озера разом з групою«Заповіт».

Михайло ТРАЙСТА

Ще на початку місяця серпняв селі Верхня Рівна від -булося велике свято, по -в'язане з празником

святого пророка Ілії Тевітянина ітретій міжнародний фестивальдуховної пісні та церковної пісні ймолитви.

На це урочисте свято були запро -шені і брали участь слідуючі цер -ковні хори з Українського Пра -вославного Вікаріату Румунії: Цер -ковний хор села Поляни ІІ, Цер -ковний хор міста Сігет, Цер ковнийхор села Бистрий, Церков ний хорсела Верхня Рівна.

До них приєдналися: чудовийукраїнський хор «Львівськогокрайового ставропійського братстваім. святого апостола Андрія Первоз -ванного і церковний хор «Надія» зміста Солотвина, теж з України.

Насамперед необхідно уточнити, щоорганізаторами цього фестивалю булиукраїнська православна церква села ВерхняРівна, де править священик Юрій Албічук,і паном Мирославом Петрецьким, першим

заступником голови СУР і головою СУРФілії Марамориша. Цінний внесок вклав уцю діяльність викладач Елек Опрішан,

голова організації СУР нашого села.Якщо б не існувала допомога з сторони

СУР, церква не була б в силі організуватицей міжнародний фестиваль!

На відкритті фестивалю Мирослав

Петрецький, між іншим, сказав: «Дорогігості з милої України, дорогі мої земляки-односельчани, прийміть від мене щирий

християнський поклін – Слава ІсусуХристу, а також прийміть мій щирийуклін перед організаторами цьогофестивалю на чолі з отцем ЮріємАлбічуком, який старається даліорганізувати церков ний фестиваль іцим способом прославляти і величатиГоспода Бога Ісуса Христа, ПресвятуДіву Марію та всіх святих. Передаюучасникам фестивалю, перед газдами,всього найкращого в щоденномужитті». На відкритті цього фестивалювзяли слово гості з України – зі Львовапани проф. Тарас Дмитрик, головаБрат ства Юрій Федів, художній ке -рівник і заступник голови Братствапан Михайло Токар, голова гро -мадської організації «Надія» містаСолотвина, а також священик Юрій

Албічук.

В гостях у Торонто

ПРО ТРЕТІЙ МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬДУХОВНОЇ ПІСНІ Й МОЛИТВИ

(Закінчення на 3 стор.)Симона ЛЕВА,

викладач релігії в с. Верхня Рівна,Мараморощина

СЕРПЕНЬ 2013 р. 3

Генеральний консул Ва -силь Боєчко зустрівсяна пе редодні згаданогозасі дан ня з новообраним

го ловою Сучавської повітової орга -ні зації Союзу українців РумуніїБорис лавом Петрашуком, з якимбуло обговорено питання проорганізацію проведення спільнихзаходів, прис вячених 22-й річниціНезалежності України та від -значення 150-річчя від дня на -родження відомої укра їнськоїписьменниці Ольги Коби лянської,інші питання співпраці Гене -

рального консульства з місце воюповітовою організацією Союзу.

На початку засідання ново обра -ного комітету Генеральний консулпривітав його членів з цієї нагодита побажав плідної праці щодозахисту національних правукраїнців в Румунії, розвиткуавтохтонної укра їнської культурита збереження рідної мови.Генеральним консулом також булопредставлено пропозиції щодоспівпраці з Сучавською пові товоюорганізацією на най ближчу пер -спективу.

Вітаємо обрання інж. Борислава-ШтефанаПЕТРАШУКА на посаду

голови Сучавської філії СУРНа повітовій конференції,

яка пройшла 28 липня 2013 р. ум. Сучаві, інж. Борислав-Штефан Петрашук бувобраний головою Сучавськоїфілії СУР. За нього голосували61 з-між делегатів.

Народився Борислав-Ште -фан Петрашук 5 листопада1970 року у м. Радівцях

Сучавського повіту.Закінчив Сіретський ліцей. Після ліцею, в 1995

році, одержав диплом інженера по спеціальностімекатроніки Сучавського університету ім.Штефана чел Маре, а пізніше здобув мастерат поспеціальності трибології.

Бажаємо Бориславу Петрашуку успіхів у своїймайбутній праці.

«ВІЛЬНЕ СЛОВО»

Підкреслимо, що Іван Рускован,як заступник голови села,вперше брав участь наБожественній Літургії, гарно

привітав всіх і побажав учасникамфестивалю дубового, міцного здоров'я, якгори Карпати».

Кожний з них в своєму слові побажаввсім міцного здоров'я, щастя та всьогонайкращого в своєму житті. Я булазачарована прекрасними словами панапроф. Тараса Дмитрика, з яких дещопроцитую: «Обнімаю Вас всіх, і дітей, іюнаків, і старших! Затримуйте іплекайте надальше рідні традиції тазвичаї церковні під проводом вашогодушпастиря, священика ЮріяАлбічука. Це істинна красотаВашого життя-буття з Господомнашим Ісусом Христом! Я одингорджуся всіма Вами, щирими іпереконаними українцями Румунії».Як й іншими роками, так і цьогороку фестиваль відбувся післязакінчення Божественної Літургії, наякій брав участь і пан священик ІванЛупшак з Констанци, у подвір'ї

церкви на цвинтарі, де напідходящому місті була влаш -тована сцена для виступуцерковних хорів. Хочай буложарко, християни і запрошенівийшли зі Святої Літургії вподвір'я церкви, де з гучнимиоплесками в Господі Богуслухали церковні пісні, які булипроспівані церковними хорамина високому рівні.

Слухаючи уважно виступцерковного хору міста Сігет підпроводом пані добродійки

Маргарети Лаурук, пані МаріяБанаг сказала: «Цей чудовийхор міста Сігет стараєтьсяступати слідами нашого хору,Львівського братства, нам дужеце подобається».

Всі церковні хори, яківиступали, були задоволені,вони отримали від ГосподаБога невидимим способомнебесні благословіння, а відхристиян щиросердечні оплес -ки. Кожному хору було вручено

Похвальні грамоти з підписами і печат -кою, як від філії СУР Марамороськогоповіту паном Мирославом Петрецьким,так і з боку православної церквисвящеником Юрієм Албічуком.

Щоб зберегти на пам'ять все те, яквідбувався фестиваль, була запрошенаТВР 3 з Клуж-Напоки реалізатор паніМарія Чінар-Жіґа, а в другій половинімісяця серпня вже була передача потелебаченню про те, як відбувся Третійміжнародний фестиваль 2-4 серпня в селіВерхня Рівна.

Закінчився цей міжнародний фес -тиваль з виступом хору села Верхня Рівна зпроспіваною молитвою Отче наш. Доресторану з центру села були запрошені івзяли участь всі церковні хори, числочленів яких перевищило 150 осіб. Наслідуючий день вельмишановні гості тависокоповажні особи з України повер -нулися, задоволені участю і зустрічами, досвого рідного краю.

Щасти нам, Господи, щоб і на слідуючийрік ми мали можливість організувати ічетвертий міжнародний фестиваль церков -ної пісні й молитви!

ПРО ТРЕТІЙ МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬДУХОВНОЇ ПІСНІ Й МОЛИТВИ

(Закінчення. Поч. на 2 stor.)

Генеральний консул України в Сучаві Генеральний консул України в Сучаві Василь Боєчко взяв участь у першому Василь Боєчко взяв участь у першому

засіданні новообраного комітету Сучавськоїзасіданні новообраного комітету Сучавськоїповітової організації Союзу українців Румунії повітової організації Союзу українців Румунії

СЕРПЕНЬ 2013 р.4

«Партнерство без кордонів»

З нових видань українських письменників

«Життя Тараса Шевченка»Павла Зайцева в перекладі на

румунську мову КорнеліяІрода, RCR-Print, Бухарест,

2013

«Всесвіт усного і писаногослова» Івана Ребошапки,Книга 2, RCR-Editorial,

Бухарест, 2013

«Потойбічна людина» рум.мовою Михайла-Гафії Трайсти,

проза, Librarium Haemus,Бухарест, 2013

«Червоні коні серця» Павла Романюка, поезії, RCR-

Editorial, Бухарест, 2013

Завдяки європейської програми длярегіонального розвитку, де входятьдержави Словаччина, Україна,Румунія та Угорщина під назвою

«Партнерство без кордонів», в селі Русь-Поляни, що на Мараморощині, здійснивсяпроект під назвою «Гу цульськийкультурний центр», бене фіціант –Полянська Сільська Рада; партнери:Верховинська районна Рада - Україна,Зеленська сільська рада – Україна таАсоціація місцевого розвитку «ІванКриван».

Проект здійснився за фінансуванняЄвропейського Союзу, вартістю 244 тисячєвро. Дата початку та закінчення проекту:16.12.2010 – 15.12.2011.

З деяким запізненням з боку конс -труктора будинок культури був цілкомоновлений, реставрація здійс нилася запроектною документацією з відповідноюакустикою і необхідною дотацією залу.

Відкриття оновленого будинку культури

відбулося в неділю 11 серпня, де булиприсутні не тільки односельчани, але йгості з України, партнери цьогопроекту.

На свято прибули з Верховини –голова Районної Ради ЯрославКікінчук разом із артистичним гур -тком народних інструментів. З Раховаприбули голова Районної Ради МиколаБеркела та гурток танцю ристів«Гуцульські барви», керівник МаріяРіщук, із селища Ясиня.

Союз українців Румунії уклавдоговір щодо партнер -ства з Примарією селаПоє ніле де суб М унте(Русь-Поляни) для під -тримки цього свя та ідля продовження спів -праці між орга нізацієюта Будинком культурисела.

Підписали цей дого -вір голова СУР Ст.Бучута та голова філіїМирослав Пет рецькийразом із примаремШте фаном Онча.

На відкритті булиприсутні і політики:сенатор Лівіу Поп і

депутат Мірча Долга, представникипартій, що при Уряді.

Посвятили обновлене приміщенняотці православних церков Н-р 1 і 2 села– Хащек Ілля та Курак Мітіка.

Бажаємо, щоб культурні події в селівідбувалися якнайчастіше.

Степан БУЧУТА,голова СУР

ВІДКРИТТЯ РЕМОНТОВАНОГО БУДИНКУКУЛЬТУРИ В СЕЛІ РУСЬ-ПОЛЯНИ

СЕРПЕНЬ 2013 р. 5

ЦІЛЬ ХРИСТИЯНСЬКОГО ЖИТТЯ

Вся квинтесенція антропо ло -гічної науки Св. Ап. Павламіститься в словах: «Діти мої,для яких я знову в муках

народження, поки не відобразиться у васХристос» (Гал.4,19).

Ціль християнського життя є преобра -ження наше, умертвіння старого Адама знашого єства і преображення у НовогоАдама, Христа Господа, якого ім'я носимо.

Преображення Господнє описано трьомаЄвангелистами: Св. єв. Матеєм (гл.17), Св.єв. Марком (гл.9), Св.єв. Лукою (гл.9) і Св. Ап.Петром (ІІ Петра, гл.1).

Про своє Преображення Господьговорить, що воно є: «Царство Його»(Мт.16,28), «Царство Боже, що прийшло всилі» (Мк.9,1) і «Царство Боже» (Лк.9,27).

У проханні Ап. Петра, щоб зробити нагорі Таворській три намети: Ісусу Христу,Мойсею та Іллі (Мт.17,4; Мк.9,5; Лк.9,33)криється пояснення, чому Господь називаєПреображення «Царством Божим». Лю -дина, як храм Божий нерукотворний,потребує накор митись, перш за все, славоюБожою. Так пояснюються слова псал -мопівця: «... і насищусь, коли покажетьсямені слава Твоя» (Пс.16,15).

«Ми живемо тепер царством бла -годаті», як пише Св.Ап. Павло римлянам(гл.5), а наприкінці віків настане «царствослави», коли сяде на своєму престолу «ЦарьСлави».

Монах Григорій Круґ замічає, що трисвята Господські є тісно пов'язані міжсобою, а саме: Богоявлення, Сшестя Св.Духа і Преображення Господнє. Вонипов'язані явлінням Св. Тройці, Богоявлен -ням.

Найвиразніше явління Св. Тройці здійс -нилось на Преображення Господнє.

«На Преображення Св. Тройця явиласьголовно у виді слави світла Божогонествореного. На Преображення все сталосвітлом, все наповнилось світлом і всезмінило – тайно – свій вигляд», – пише зга -даний вище теологічний дослідник.

Отже, Преображення Господнє можнаназвати завдатком Царства Божого. ВЦарстві Божім не буде ночі (Одкр.21,25), небуде жодної темряви, все буде повнесвітлом. Тому що Новий Єрусалим, «славаБожа», освітить Його (Одкр.21,23).

Св. Євангелисти не дають ім'я Горі, наякій було Преображення. Св.Ап. Петроназиває цю гору «святою горою» (ІІП.1,18).Отець Іоан Мірча пише, що «внаслідокБогоявлення гора Преображення названасвятою». Тільки з традиції Церкви знаємо,що та гора була Тавор.

Очевидцями цієї величезної Таворської діїбули три Апостоли: Яків, Петро та Іван.Вони побачили, що лице Христове змі -нилось, «засяяло, як сонце» (Мт.17,2), алене тільки лице Його змінилось, навіть іодежа Його «стала білою, як світло»

(Мт.17,2). А Св. Марко добавляє, що такоюсвітлою була Його одежа, що ніякий«білильник не може вибілити (так) наземлі (Мк.9,3). Все це сталось, коли Ісусмолився (Лк.9,29).

Світло, що з'явилось у Христі Спа -сителі, не прийшло звідкись, бо це«таїнственне світло виходило з СамогоСпасителя», – пише монах Круґ, – тому щовін істинний Бог, Котрий протягом всієїземної спасительної дії приховав СвоюСвітлість цим трьом Учням, щоб вонизрозуміли, Хто Він і що хрестну смертьприйме добровільно.

Певно, що «розкрив Свою владу тількитакою мірою, щоб її могли сприйняти ті,кого Він вибрав у свідки Свої», – научає Св.Климент Олександрійський.

Присутність пророків Мойсея та Іллі наПреображенні, крім причини, яка випливаєз попередньої розмови Апостолів з Христом(Мт.16,13-14), має інші глибокі пояснення.

НАДЗВИЧАЙНІ ГОСПОДНІПРИВІЛЕЇ

Дуже цікаве пояснення має отецьІштван Іванчо в солідній йогокнизі «Ікона і Літургія» проприсутність пророків Мойсея

та Іллі. Вони обидва одержали надзви -чайний привілей: «Мойсей одержав тойпривілей, що міг розмовляти з Богом віч-на-віч, так, як говорить людина з людиною(Вих.33,1)... Ілля також мав привілейпобачити Господа (І Цар.19,9-13)». Все цесталось з ними на високих горах.

Все-таки, вони обидва лице Боже небачили, тому що Господь сказав Мойсею:«Лиця ж мого не можна тобі бачити, болюдина не може мене бачити і жити»(Вих.33,20).

Зупинившись над наступним стихом: «Іпромовив Господь: ось – місце при мені... і

ти станеш на скелі» (Вих.33,21), Св ІринейЛіонський має прекрасне та глибокепояснення: «Бог визначив, – пише він, – двіречі: те, що людина не здатна бачити Богаі що вона, завдяки Його безмежноїмудрості, врешті може побачити Його навершині скелі (каменя), тобто, коли Вінприйде як Чоловік. Так пояснюється, щоВін говорив лицем до лиця на вершині гори уприсутності Мойсея та Іллі, виконуючидавню обіцянку».

«НАРІЖНИЙ КАМІНЬ» – ІСУС ХРИСТОС

Яків Креховський в своїй книзі«Богослов'я та духовністьікони» пише, що «обидвастарозавітні святі, Мойсей та

Ілля, свого часу бачили Бога обмежено(Вих.33,23 і І Царств. 19,12), а теперспоглядають Його з лиця у лице, тому що уНовому Завіті можна бачити Боже слово утілі, в особі Ісуса Христа, Який є іоб'явленням отця (Ін.1, 1-18; 14,9). Людинівже не загрожує смерть, коли вонанаближається до Бога, навпаки, вонасподобляється обожествленням». Якапрекрасна наука!

Отже, Преображення Господнє євеликою нашою наукою, великою підставоюнашого нового життя.

«Будуче преображення всієї людськоїприроди є звіщено нам ПреображеннямГосподнім на Таворі», – пише ЛеонідУспенський.

Основа нашої будівлі в нову людину, то«Наріжний камінь» – Ісус Христос (ІПетра 2, 4-6), якого нам треба слухати, якговорив на Таворі Небесний Отець (Мт. 17,5), тому що Він будує Церкву Свою с и л о юСв. Духа, який на Таворі був присутній, – якпишуть св. отці, – у виді хмари.

Нам вже непотрібне покривало обличчя,як було це потрібно Мойсею, як научає Св.Ап. Павло, тому що Христос ціною СвоєїКрови наблизив нас до Бога. Благодать ІсусаХриста допомагає нам, щоб «молитвою іпостом» (Мк. 9, 29), відкривати своїобличчя для неба, і, підіймаючись на горучеснот, змогли змінюватись «від слави вславу», цебто преображуватись. Кожнащира наша молитва, щирий піст тамилостиня, смиренна присутність в церкві,то все кроки нашого преображення.Господь сказав – перед своїм Преобра -женням, – що є тут деякі (тобто ті триапостоли), які не помруть, «поки непобачать Сина Чоловічого грядущого вЦарстві Своїм» (Мт. 16, 28). Для нас цевелика наука: якщо не преобразимось тут,на землі, якщо не побачимо ЦарствоХристове тут, на землі, не побачимо його увічності.

Помилуй нас, Господи, і подаруй намласки Твоєї, щоб удостоїлись побачити Тебеу Небесному Царстві.

Прот. д-р Микола ЛАУРУК

Душевна пожива

ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ – ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ – ЗАВДАТОК ЦАРСТВА НЕБЕСНОГОЗАВДАТОК ЦАРСТВА НЕБЕСНОГО

Церква Преображення Господнього в с. Кричунів, Мараморощина

СЕРПЕНЬ 2013 р.6

Міжнародна акція «Дорогою до Тараса»

На початку серпня делегаціячленів Союзу українців Ру -мунії на чолі з головою Союзуукраїнців Румунії Степаном

Бучутою побувала в Україні. Головноюметою поїздки було відвідання Шев -ченківського національного заповід ника уКаневі, а окрім цього, – побачити Київ,відвідати Києво-Печерську Лавру, Хре -щатик та інші пам’ятки історії й

архітектури. Делегацію українців з Румуніїсупроводжувала до Канева голова секре -таріату Товариства «Україна-Світ» АллаКендзера, Ніна Носенко та письменник зКанева Михайло Іщенко, який ще у 1939році брав участь у відкритті пам’ятникаТарасу Шевченку на Чернечій горі.

До могили Тараса Шевченка українці зРумунії піднімалися із хвилюванням.Багато з них навіть і не думали, що колисьзможуть відвідати і покласти у її підніжжя

квіти. Розчулені, зі сльозами на очах,слухали пісню «Заповіт», а потім хорМарамороського мішаного хору «Ронянськіголоси» виконав декілька пісень на словаШевченка та про Шевченка. Після уро -чистого покладання квітів українськаделегація з Румунії відвідала відновлениймузей Тараса Шевченка, колекція якогонараховує понад 20 тисяч унікальнихпам’яток, окрасою яких є меморіальні речі

та офорти Тараса Шевченка, рідкіснівидання його творів та ін.

Ця організована СУР поїздка українцівРумунії відноситься до міжнародної акції«Дорогою до Тараса», присвяченої 200-річчю від народження українськогонаціонального поета Тараса Шевченка.Вона була спланована в результатіпідписання Угоди про співробітництво міжСоюзом українців Румунії та Товариством«Україна-Світ» у березні цього року під час

візиту голови Товариства Івана Драча доповіту Сучава з метою участі уШевченківських святах.

Це був перший захід цієї акції, у ходіякого близько 50 українців з повітівМарамуреш та Сату-Маре відвідали м. Київта м. Канів, зустрілися з відомимукраїнським письменником Іваном Драчемта режисером Валентином Сперкачем, якийзараз працює над документальним фільмом

про задунайських козаків і сподіваєтьсяпрезентувати його в Румунії восени цьогороку. Незабаром Шевченківську могилу тамальовничий Київ зможуть побачити йукраїнці інших філій Союзу УкраїнцівРумунії. Тож можна сказати, що нарештімрія румунських українців – побувати намогилі улюбленого поета, якого вонилюблять і святкують щороку, – здійснилася.

Людмила ДОРОШ

Генеральний консул України в Сучаві Василь Боєчко

дав інтерв’ю газеті «Monitorul de Suceava» з нагоди

відзначення 22-ої річниціНезалежності України

Інтерв’ю провів провідний журналіст зазначеноговидання Тіберіу Косован. В своєму інтерв’ю Гене -ральний консул підкреслив державну важливість

відзначення Дня Незалежності України у світі, зупи -нився на сучас -ному розвитку Ук -ра їни, наголосивна великому зна -ченні для нашоїкраїни набуття неюа с о ц і й о в а н о г очленства в Євро -пейському Со юзі.

Окремо ВасильБоєчко розповів

про діяльність Генерального консульства на консуль -ському, економічному, інформаційному та культурно-гуманітарному напрямках його діяльності у 2013 році.

Важлива увага в інтерв’ю була приділена співпраці змісцевою українською меншиною в Румунії, більшачастина представників якої проживає в повітахконсульського округу.

Акція присвячена 200-річчювід народження українсь -кого націо нального поета

Тараса Шевченка. Консульсько-дипломатичну підтримку її про -ведення здійснює Генеральне кон -сульс тво України в Сучаві.

В рамках реалізації Угоди проспівробітництво між Союзом Укра -їнців Румунії та Товариством «Укра -їна-Світ», яка була підписана уберезні ц.р. під час візиту головиТовариства Івана Драча до повітуСучава з метою участі у Шевчен -ківських святах, розпочато спільнуміжнародну акцію «Дорогою доТараса».

Під час проведення цієї акціїплануються організовані поїздкиукраїнців з Румунії до м. Київ та м.Канів, відвідання та покладанняквітів до могили Тараса Шевченка,прове дення зустрічей з українськимикультурними діячами, зокрема з

письменникаим та поетами. Деле -гацію українців з Румунії у поїздці доКанева супроводжувала головасекретаріату Товариства “Україна-Світ” Алла Кендзера.

1-5 серпня ц.р. відбувся такийперший захід, у ході якого52 українці з повітів Марамуреш таСату-Маре відвідали м. Київ та м.Канів, поклали квіти до могилиТараса Шевченка. Відбулася зустрічголови Товариства «Україна-Світ»Івана Драча з головою Союзуукраїнців Румунії Штефаном Бу -чутою та представниками укра їнськоїменшини з Румунії, які відвідали у цідні Україну. Голова Союзу українцівРумунії дав інтерв’ю газеті «ГолосУкраїни», в якому розповів прожиття українців в сусідній країні тадіяльність Союзу українців Румунії.

Генеральне консульство України в Сучаві

Союз Українців Румунії і Товариствозв’язків з українцями поза межамиУкраїни «Україна-Світ» розпочали

спільну міжнародну акцію «Дорогою до Тараса»

СЕРПЕНЬ 2013 р. 7

ШАНОВНІ СЛУХАЧІСІГЕТСЬКОЇ РАДІОПЕРЕДАЧІ,

Повідомляю Вас, що в серпні ПровідСоюзу українців Румунії запланував собібагато різних подій в культурному таорганізаційних планах.

В першу чергу будемо організуватикультурно-артистичні заходи, щобвідзначити 24 серпня – День НезалежностіУкраїни, коли тому 22 роки булапроголошена вільна Україна.

На Мараморощині має відбутися фестиваль фольклору ітрадицій українців, а також запланований конкурс співаківукраїнської пісні.

Одна футбольна команда української молоді має брати участь наміжнароднім змаганні в Україні.

Союз українців Румунії організував прогульку в Україну доКиєва і Канева з нагоди великого ювілею – 200 років віднародження нашого славного поета Тараса Шевченка.

Учасники з Мараморощини, Сату Маре та Бухареста відвідали

у Каневі Музей Тараса Шевченка, поклали квіти на могилу поета,а також відвідали головні площі Києва. Прогулька, разом іздорогою тривала 4 дні.

Олімпійці з української мови беруть участь у різних прогульках,організованих Департаментом міжетнічних відносин Румунії.

У серпні відбувалися різні засідання та з'їзд Світового КонгресуУкраїнців в Україні, у Львові, де були присутні делегати з цілогосвіту. З Румунії були присутні 8 делегатів на чолі з головою Союзуукраїнців Румунії. Подія відбулася 19-25 серпня 2013 р.

Між іншими промовами, які приготовляємо, буде пред -ставлений і звіт про освіту.

Культурно-виховна діяльність Союзу українців Румунії будепредставлена як слід, тому що ми маємо чим похвалитися передукраїнською діаспорою.

Наша художня діяльність та книго-видавнича діяльність вжевідома в цілому світі завдяки представленню її в багатьохінформаціях з нагоди міжнародних зустрічей.

Бажаю всім нашим українцям не такого жаркого місяця, якпрогнозують спеціалісти, а сердечного і доброго життя в мирі таблагодаті.

До слідуючої зустрічі, дорогі слухачі!

Виступ голови СУР пана Степана Бучути Виступ голови СУР пана Степана Бучути по Сігетському радіомовленнюпо Сігетському радіомовленню

Початок ХХ-го століття поз -начив початок переселеннячисленних українців із Закар -паття до Банату. Міграція

почалася в той період, і можна сказати, щоподібна міграція з північної Румунії,зокрема, з Мараморощини до Банатупродовжується і сьогодні. Про переселенняукраїнців Мараморощини у різні банатськісела, заснувавши компактні населеніпункти, багато писали і говорили цимироками, але про переселення українців ізтаких сіл, як Поляни, Кривий, у село НовийСалбаджел Карашсеверінського повітумайже ніхто не згадував. Село розташованена відстані км п'ять від шосейної іадміністративно належить до комуни Саку.Колишні жителі села булинімці.

Таким чином п. ІванЛібер, голова СУРКарашсеверінського повіту,подумав зорганізуватиукраїнську подію узгаданому вище селі.

І так 21-ого липня огодині п'ятій прибули досела художні колективи«Зелена ліщина», «Червонакалина» і «Барвіночки» –учні восьмирічної школисела Корнуцил.

На події були присутні:заступник голови Тіміськоїфілії СУР і голова Лугозькоїорганізації І. Ковач, примар комуни Саку Н.Дамінеску, примар ком. Палтініш І.Попович, бувший примар села Копашиль І.Шутак і підписувач цих рядків.

Приймав гостей п. Василь Дзіцак, головамісцевої організації СУР.

До відкриття конкурсу я довідалась віджінок, людей старшого віку, малих діточок,молодих дівчат про їх життя, про село, алепро це мені розказав ширше Василь Дзіцак.

Село налічує 270 осіб, які голосували,потім учні, дошкільнята, у садочкувихователька румунка має групу на 25-30діточок, в І-ІV класів теж 27 учнів, і раз натиждень вони вчаться української мовикілька годин (допомагає в цьому п. отець зКопашильської парафії). V-VІІІ класивчаться в Сакульській школі. В селі 50 хат,діточок багато, і так, як повсюди, молодьпоїхала в різні країни на заробітки, а старшізаймаються худобою. Перший українецьДанко Іван прибув у село (живе і тепер)1970 р., потім інші в 1977-1979 рр., а великачастина після Революції 1989 р., коли вжевсі німці села переселились до Німеччини.Василина Бойчук і її сестра жаліють, що немають православної цервки. Служба Божа

проводиться в будинку школи в малійкапличці на румунській мові, священикприходить з м. Карансебеша. Великий більу них: не можна молитися на рідній мові. Їхбажання збудувати маленьку церкву, і вжепообіцяв примар, що вирішить проблему зплощею під церкву. Велика частинажителів – іншої віри (пентикостали,баптисти). Православних 60 осіб.

В будинку культури села – вперше

український концерт. Зазвучала українськапісня «Марамориш, рідний краю» і«Банати, Банати» та інші.

Глядачі були зворушені. Шкода, що їхбуло мало. Одні не заходили в зал, стоялибіля дверей (і чому?). Може, не привикли зукраїнською піснею... А головно молодь.

Продовжували учні села Корнуцил,дівчатка і хлопчики чудово співали ідекламували вірші, бо у Корнуциліукраїнська мова жива, там вчителі... живі!

Продовжувався концерт: художніколективи старались виконати якнайкращепісенний репертуар. Видно, на обличчях услухачів була радість; одні жінки співали,до сліз переживали ці моменти, а діточкиуважно слухали, їх було більше, ніжстарших, хоча вони не розуміли всіхтекстів.

Після концерту п. І. Лібер подякувавслухачам, пообіцяв господарям прибути усело й іншим разом, говорив про красуукраїнської пісні, про любов до рідного...

Потрібно б хочби й випадковозорганізувати там цікаві події, щоб українцісела привикли знову з українською піснею,а головно молодь, яка чим більшепритуляється до румунських звичаїв тапісень! Одні з людей мають гарні думки,ініціативи, та нема кому допомогти, трохипідбадьорити українських вчителів;бракують інтелектуали...

А може, бракує й добра воля, а з другогобоку – можна сумувати за цим селом, зайого невтішну долю...

Розлучились селяни з артистичнимиколективами і висловили бажання прихо -дити частіше у село і представляти різніпрограми, які бракують у них.

А гарненькі діточки з чистимипоглядами, усміхаючись, дивились довго заавтобусами, які, залишаючи село, рушили вдорогу додому...

Анна БЕРЕГІЙ

В УКРАЇНЦІВ НОВОГО САЛБАДЖЕЛУВ УКРАЇНЦІВ НОВОГО САЛБАДЖЕЛУ

Школа І-ІV класів села Нового Салбаджелу

СЕРПЕНЬ 2013 р.8

АВТОР «РІДНОЇ МОВИ»АВТОР «РІДНОЇ МОВИ»

Сидір Воробкевич дебютує насторінках літературного збір -ника «Галичанин» під опікоюБогдана Дідицького та Якова

Головацького і завдяки народовськогоспрямовування галицьких громадсько-культурних діячів, як Ю. Федькович,зрозумів, що тільки любов’ю до свогонароду та до рідного краю, красою рідноїмови та рідної пісні можна вшановуватиі підносити свій народ. Талановитийлірик, автор «Рідної мови», самоукомпрацює на ниві рідного слова, щобпіднятись на мистецький рівень, і пишеглибоко емоційні вірші і пісні («Ріднамова», «Збудилась Русь», «Чом краснаБуковина», «Пісня русь ка», «Могиласпівака» та ін.) та з лю бові досиротинного краю, своїх обез доленихбратів-малоросів творить епічну поезію(«Гуцул-сиротина», «Гуцуль сь ка доля»,«Панська помста», «Соловій-чаро дій»,«Убога Марійка», «Русалка Чере моша»та ін.), хоч дехто його вважав справжнімліриком, як Данило Ганячкевич, аботаки Іван Франко, який признавався, що«епопеї, власне, зашкодили славі пись -менника» (Екскурс: «Літературнаспадщина Сидора Воробкевича – поезія іпроза», «Буко винський жайвір», П.Никоненко, ст.55). В екскурсі П.Никоненко визначає, що історичні поемиС. Воробкевича цікав лять як «фактісторії літератури», а ліроепічні твори натеми сучасної дійсності та фольклорнихджерел задержують вар тість, як ідесятки прозових творів, що «відіграливажливу роль у розвитку прози назахідно-європейських землях ще допояви творів Івана Франка та ОльгиКобилянської» (там же, ст. 56).

Поруч художнього слова, яке сумлінноудосконалював все життя, С. Воробкевичкохав в тій самій мірі музичне мистецтвоще з духовної семінарії, де стане пізніше(1867 р.) викладачем музики та хоровогоспіву, подія, яку визначала львівськагазета «Слово», називаючи священика –«Бу ковинський наш Вербицький». Задопо могою єпископа Е. Гакмана закін -чить у Відні Консерваторію і видастьвперше підручник музики і співу «За -гальна теорія музики» (1869) танавчальний посібник «Елементарнийпідручник гармонії»; слідуватимутьпісенники «Збірник пісень для шкілнародних...» (1870) і румунською мовою«Збірник пісень для народних шкіл»(1889), де включив тексти В. Александріта М. Емінеску, співанки, які оцінилиМарія Білинська, музикознавець, таБогдан Петрічейку-Хаждеу, вчений,письменник Румунії.

МУЗИКОЗНАВЕЦЬ МУЗИКОЗНАВЕЦЬ І ПЕДАГОГІ ПЕДАГОГ

Талановитий фольклорист, музикоз -навець і педагог, підготовляв відомихкомпозиторів і музикознавців ЄвсевіяМандичевського (1857-1929) та ЧіпріанаПорумбеску (1854-1883), а сам вважа -ється, – підкреслює П. Никоненко, -одним із фундаторів національної музич -ної куль тури, поруч М. Вербицького, І.Лаврінського, Віктора Матюка та ін.(див. Екскурс: «Музика в творчому життіС. Воробкевича» ст. 75).

Особливу увагу і шанобливістьзвернув С. Воробкевич Тарасу Шевченку,разом із Олександром Барвінським (С.Воробкевич готував підрядковий перек -лад поем Шевченка, а Ол. Барвінськийподав біог рафію), намагаючись здійснитипершу німецькомовну версію «ТарасГригорович Шевченко, український поет.Нарис з життя з додатком його поезій увільному перекладі Георгія Обріста»

(1870), жест, який сприяв ознайомленнюКобзаря з німецькомовними читачамиЄвропи. Теж між першими із компо -зиторів створив десятки вокально-хорових композицій на тексти Кобзаря:«Думи мої...», «Минають дні», «Огнігорять», «Тече вода з-під явора», «Тришляхи» і ін., які співаються і зараз внароді.

КОМПОЗИТОР І ДРАМАТУРГКОМПОЗИТОР І ДРАМАТУРГ

Невтомний композитор і драматург,«Буковинський жайвір» створив 26оригінальних музично-драматичних тво -рів (оперет, опер, мелодрам, музичнихкомедій тощо), склав музику до 14-и п’єсінших авторів з окремою увагою до«Назаря Стодолі» Тараса Шевченка,

творчість, яка, як писав Іван Франко,«нічим не уступає закордонним творамцього роду (П. Никоненко, «Буко -винський Жайвір», ст. 78).

Як син Буковини, Сидір Воробкевичгордився тим, що його композиціїспіваються «над Дунаєм і над Дніпром, уСербії, в Галичині» (ст. 80), потішаютьоднаково русинів, румунів, німців, сербівта інших жителів «своєрідністю музич -ного мистецтва» (див. Розділ «Музика» знімець кої книги «Австро-Угорська мо -нархія в слові і мистецтві Буковини»,Відень, 1889 р., за П. Никоненком,«Буковинський Жайвір», ст. 8). Для того,щоб пожвавити громадсько-культурне йлітературне життя на Буковині, якуназивав другою Україною, С. Вороб -кевич був членом і лідером «Руськоїбесіди» (її ініціатором був єпископ Є.Гакман із 1869 р.), для якої з самогопочатку створив гімн, якого з пафосомспівала вся Буковина: «Бо в краснійБуковині/ Дух руський ся збудив/ І, мов тіморя хвилі,/ По краю ся розлив», («Збу -дилась Русь» за П. Никоненком, там же,ст. 87).

Але великий патріот буде роз ча -рований деякими членами без покли ку,або москвофілами.

Буковинський поет і композиторСидір Воробкевич, відомий в літературі іпід псевдонімом Данило Млака, якотець, письменник і музика вважав своюмісію на ниві просвіти апостольською, ітому поставив слово в одне ціле ізмузикою: «Слово і арія зросли у него таку одно, як Млака-Воробкевич», – писавСмаль-Стоцький (П. Никоненко, «Буко -винський жайвір», ст. 151).

На Буковині в ’60-их роках не булотеатрального мистецтва, а перші вис -тави у Чернівцях 1865 р. завдя чуютьсятеатраль ній групі із Львова та їїдиректору Івану Гриневецькому, і цяподія вплинула на С. Воробкевича, якийприхилиться до театру і драматургії,вважаючи добру драму кращою, «ніжцілий том дрібних поезій (там же, ст. 112).Крім співпраці із І. Гриневецьким, якомузабезпечував цілий репертуар для Га -личини та Буковини, не без розча -ровувань, Сидір Воробкевич буде міжзасновниками в Чернівцях «Руськоголітературно-драматичного товариства»(1884), де обрали Ю. Федьковичапочесним членом, а С. Воробкевича йоголідером і так розпочнуться чернівецькіаматорські вистави за І. Котляревським,Г. Квіткою-Основ’яненком, С. Вороб -кевичем, хоч це і ненадовго.

Петро Никоненко: «Буковинський Жайвір».Петро Никоненко: «Буковинський Жайвір».Сторінки життєпису Сидора ВоробкевичаСторінки життєпису Сидора Воробкевича

Іван КІДЕЩУК

(Закінчення. Поч. в 13-14/2013 номері)

(Продовження на 9 стор.)

СЕРПЕНЬ 2013 р. 9

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ЩОДОПРАВИЛЬНОГО ЧИТАННЯ

Зпрозовими творами учні ознайом -люються вже в перші дні навчання.Проте, щоб цей вид роботи ставдоступним для них, слід обо в'язково

розкривати своєрідність художньої прози, їїприродну близькість до життя.

Кожний прозовий твір чи його уривок маєбути логічно завершеним для цілісногоусвідомлення, оскільки учні початкових класівще сприймають події як конкретні факти, а не якхудожній вимисел. У підручнику (букварі)дібрано короткі оповідання чи уривки прозовихтворів, що відображають цікаві події, діалоги,вірші. Завдяки цьому активізується процессприйняття, учням легше уявляти образи, події,описані у творі.

Загальні вимоги щодо виразного читанняпрози спільні як для першокласників, так і дляучнів ІІ, ІІІ, ІV класів. Робота ускладнюєтьсязалежно від самих творів, їх будови, складностіхарактерів дійових осіб.

Учитель, працюючи над художнім твором,повинен пам'ятати, що виразне читання текступідкреслює найяскравіші його особливості.Слухаючи виразне читання вчителя, діти глибшерозуміють вчинки героїв, стосунки між людьми,головну думку твору. Учитель спрямовує їхнідумки, почуття, допомагає сприймати твірсвідомо, емоційно, що викликає інтерес долітератури взагалі.

ПРОНИКАЮЧИ В СУТЬ ТВОРУ

Читач повинен проникнути в суть твору іпрагнути донести до слухачів усе це так, якрозповів би про добре йому відоме, передаючизміст розмови двох чи кількох осіб і вдаючись доавторського тексту для додаткових пояснень.

Звучання прози має бути безпосереднім,природним, близьким до усного літера турногомовлення, щоб читець не лише доніс до слухачівголовну ідею твору, а й схвилював, вплинув наїхні почуття, виховав любов до читаннялітературних творів.

Тому, готуючись до виразного читання, слід

добре усвідомити, про що вестиметься розмова.Читець лише частково, натяком передаєхарактерні риси дійових осіб і прагне розповісти,як певна особа мислить, відчуває, діє. Текстпередається не від дійових осіб, а відрозповідача, який говорить про них. Пряма мовадійових осіб передається як «чужа». Діалог недраматизується. Читець лише передає своєставлення, співпереживає.

ЧИТАННЯ У ФОРМІ... РОЗМОВИ

Важливим моментом у читанні прози є вміннячитця встановити контакт з слухачами.Готуючись до читання, дуже корисно уявлятисвоє оповідання у формі розмови, передаючиможливу реакцію слухачів. Така підготовказабезпечує активніший і безперервний зв'язок зслухачами. Це, звичайно, стосується вчителя.

Підготовка до виразного читання прозовоготвору допомагає визначити певне коло питань,характер майбутньої бесіди і, по можливості,

навіть передбачати настрій учнів після слуханнятексту.

Виразно читаючи художній твір, учительактивно впливає на клас, виставляє думки,виражені автором, більш переконливими, – тодівони легше сприймаються і міцніше засвоюютьсядітьми.

Але завдання вчителя не тільки самомуволодіти мистецтвом виразного читання, а йприлучити до нього своїх вихованців. І якщо у

процесі навчання вдається розбудити в них потягдо усного слова, то обов'язково помічаєтьсязростання і збагачення їхнього мислення ймовлення.

Звичайно, не лише аналіз допомагає дітямзбагнути головну думку й визначити своєставлення, та й розуміння твору не гарантуєвідразу потрібної інтонації. Вчитель поступоводопомагає учням навчитись виділити основні йдругорядні моменти у роботі над твором: вимагаєне механічного відтворення, а веде доусвідомлення й відчуття для певного уривкутексту. Навчання виразного читання прози є лишеможливим варіантом в багатогруповій роботівчителя. Після читання твору вчителем можнапоставити ряд запитань, які допоможуть учнямкраще засвоїти суть твору.

ПРАВИЛЬНЕ РОЗУМІННЯ ТЕКСТУ

Навчаючи дітей виразного читання,слід пам'ятати, що вини неспро -можні одразу знайти правильнерозуміння для всього тексту, тому

рекомендується розбити оповідання на окремічастини і на кожній спинитися детальніше. Післяпершого ознайомлення з текстом, виявлення того,що найбільш сподобалося учням в оповіданні,учитель з'ясовує, яким уявляється їм герой твору.

Не менш складне завдання для учнів у процесіроботи на уроці і пошук логічних частин твору.Вчитель лише підводить їх до розуміння твору,виробляючи навички самостійної роботи надтекстом. Пропонується мовчки перечитатиуривок (текст) і поміркувати над заголовком.

Робота осмисленням змісту твору, виразнимчитанням часто здійснюється нерозривно зпроцесом естетичного виховання учнів.

ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯШКОЛЯРІВ

Зокрема, естетичному вихованнюмолодших школярів у ході підготовкидо виразного читання є розкриттяприроди у взаємозв'язку її з людиною.

Прозові твори про природу допомагаютьрозбудити в них відчуття неповторної краси,чарівності своєрідності будь-якої пори року. Зогляду на це вчитель прагне у вступній бесідістворити відповідну атмосферу, настроїти дітейна сприйняття художніх образів природи череззасоби виразності.

Щоб викликати в учнів творче натхнення,вчитель дає настанову на зорову пам'ять,індивідуальну фантазію, на вміння створювати вучнів виразні образи природи. Обов'язок учителя– зуміти пробудити в дітей відчуття красиприроди, навчити їх читати просто і щиро.

Маленький читач здатний відчути всі тонкощіестетичного змісту художнього твору лише за тієїумови, коли слова тексту впливатимуть на уяву,викликатимуть у нього бачення й переживання,близькі до бачень і переживань автора.

Отже, емоційне і смислове сприйняття тексту– необхідна умова навчання виразного читання.Справжнє мистецтво автора й читця завждидопомагає не тільки осмислити твір, а йпережити його, а це, природно, дає відповіднінаслідки у виразному читанні.

Марія КІМПАН

ВВИИРРООББЛЛЕЕННННЯЯ ННААВВИИЧЧООКК ВВИИРРААЗЗННООГГОО ЧЧИИТТААННННЯЯ ВВ ММООЛЛООДДИИХХ ШШККООЛЛЯЯРРІІВВ

«І БІЛЬ, І РАДІСТЬ»

Цікаво, що глядячі Буковини таГаличини шукали вистав з репертуаромС. Воробкевича, і автор сам радів, якпризнається в листі до ЯковаГоловацького (3 травня 1884 р.), щомелодрама із гуцульського життя «ГнатПриблуда» від дебюту 1875р. «ставиласяна сцені понад 100 разів» (там же, ст.129),а сьогодні, свідчить П. Никоненко, «ГнатПриблуда», «Новий двірник» і іншіпродовжують жити на сцені Черні -вецького театру ім. Ольги Кобилянської(там же, ст. 179).

Ось як невтомну й широку духовну,просвітянську й естетичну діяльністьотця й людини, поета, композитора йдраматурга та громадського діячапредставляє читачам Петро Никоненко,що присвятив більш як три десятиліттядослідженню життя і творчості СидораВоробкевича. Пара лельно істориклітератури відкриває і душевну драму«Буковинського жайвора», що зазнав «ібіль, і радість», як в сімейнім, так і втворчім житті, але не здався, а, навпаки,віддав всі сили, як людина, для свогонароду Україні, як і Т. Шевченко та Ю.Федькович, заслуга, яку українськийнарод не забуває і оцінює й подосі таоцінюватиме навіки.

(Закінчення. Поч. на 8 stor.)

Петро Никоненко:Петро Никоненко:«Буковинський Жайвір»...«Буковинський Жайвір»...

СЕРПЕНЬ 2013 р.10

Найбільший у Західній УкраїніПетрівський ярмарок відбувся13-14 липня 2013 року в містіЧернівцях.

Колоритна і яскрава подія для чернівчані гостей міста Чернівці, Петрівськийярмарок у 2013 році повернув собі розмах ібагаторічні традиції святкування. Раділиярмарку чернівчани два дні на всіх площахміста Чернівці. При цьому кожна з площмала окрему тематику і свої особливості.

Свято Петрівського ярмарку почалося о10.00. Біля міської ратуші прозвучаламелодія легендарної “Марічки”. Успішнічернівецькі пані тримали в руках великийбукет із польових квітів, соняшників,колосся та синьо-жовті стрічки. З мерії

винесли прапори України і Чернівців,штандарт Петрівського ярмарку. Під звукиоркестру велика колона рушила наТеатральну площу, де цьогоріч відбувалосявідкриття ярмарку. На сцені перед муз -драмтеатром співала фольк-студія “Гер -дан”.

Секретареві міської ради ВіталіюМихайлішину вручили коровай на ви -шитому рушнику. Він побажав чернів чанамгарного ярмаркування та покупок. Святковаколона під прапорами попря мувала наСоборну площу, де і відбулося урочистевідкриття ярмарку. На свято приїхали такожпредставники міст (районів, повітів) Конін(Польща), Яси, Васлуй (Румунія), Брянськ(Росія), де путати ру мунського парламенту,Гене ральний консул Румунії у Чернівцях,члени Комітету Яської філії СУР.

Символічний ключ від «Петрівсь -кого ярмарку» главі містаВіталію Михайлішину вручивпрезидент Чернівецької торго -

во-промислової палати Василь Ляхо вич.Традиційні подарунки від міської ради

отримали батьки новонароджених чер -нівчан, які першими з’явилися на світ у

день святих Петра і Павла: їм вручиликоляски.

Доброю традицією Петрівського ярмар -ку стало проводити в перший клас хлоп -чиків на ім’я Петро і Павло. Хлопчикамподарували іграшки, шкільне приладдя тапортфелі.

До міського свята «Петрівський ярма -рок-2013» 13-14 липня долучилося рекор -дних 1032 учасники. Це на 300 чоловікбільше, аніж минулого року. Переважнучастину учасників склали суб’єкти госпо -дарювання – 582 особи. 450 осіб – це учас -ники фольклорних колективів фестивалю«Буковинські зустрічі» (у тому числі – 150учасників фестивалю з Угорщини, Румунії іПольщі).

Цьогоріч у ярмарку взяли участьпідприємці з 23-х регіонівУкраїни: Івано-Франківщини,Тернопілля, Львівщини, Закар -

паття, Києва, Новоград-Волинського,Кіровоградської області, Хмельниччини,Херсонщини, Донеччини, Запорізької, Пол -тавської, Рівненської, Одеської, Волинської,Дніпропетровської, Черкаської, Черні вець -кої, Миколаївської, Харківської, Він ницькоїта Чернігівської областей, а також Авто -номної республіки Крим.

«Петрівсь кий ярмарок» охопив 5 площміста та прилеглі вулиці. Тут діяливиставки-про дажі товарів народногоспоживання, продо воль чих то варів,хлібобулочних та конди терських товарів,продукції бджіль ництва, будівель нихматеріалів, меблів, авто мобілів,презентувалися послуги бан ківськихустанов, страхових компаній, рекламнихагенцій, туристичних фірм. У рамкахміського свята відбувся благодійнийаукціон «Подаруй дитині життя» та чималозаходів розважального характеру: показмод, спортивні змагання, пивні забави,концерт відомих українських гуртів.

Історична довідка:«Більше 200 років тому в Чернівцях було

засноване чудове свято - Петрівськийярмарок, проведення якого стало доброютрадицією.

Розвинувшись наприкінці XVIII - по -чатку XIX ст., Петрівський ярмарокпоступово став помітним явищем угосподарському житті не лише Чернівців іБуковини, але й Південно-Східної Європи,адже вона збирала купців з багатьох краївАвстрії та Угорщини, Німеччини, Росії,румунських земель, Ту реччини. Вонипривозили величезну кількістьнайрізноманітніших това рів, укладалиторговельні угоди між собою і зчернівецькими него ціантами і т.д. Чималийприбуток від ярмарку мали власникимісцевих готелів, ресторанів, пивоварень ішинків.

Чернівецький магістрат надававПетрівському ярмарку великогозначення, домігшись дозволу найого проведення протягом двох

тижнів і запровадивши традиціюурочистого відкриття, яка зберігалася до1914 р. Свято починалося виносом міськогопрапора і святковим походом гро мадянміста в супроводі запальної музики. Похідцей збирав дуже багато людей. У враженняхавстрійсь кого мандрівника, опублі кованихв одному з Віденських журналів 1932 року,зазначається, що відкриття торгів від -бувалося урочисто - святковим походомчленів магістрату з міським прапоромпопереду та гучним оркестром позаду, заяким ішли юрби народу. На площіКриміналу (нині Соборна) голова магіс -трату вітав учасників ярмарку, бажаючи їмуспішної торгівлі. Таке ж вітанняповторювалося на “міській толоці”, якузгодом назвали площею Фердинанда (заразтам розташовані Червоноармійський ринокі церква Серця Ісуса). Сам ярмарок, засловами того ж очевидця, мав виглядсправжнього міста, збудованого з безлічіпалаток і шатрів: «Там поряд з тисячами йтисячами овець, коней, корів і биків, порядз незначними речами, що задовольняютьнайпростіші потреби, виставляються напродаж і люксові предмети високоївартості. З цих численних шатрів лунаєбуйна циганська музика, супроводжуванамонотонним бігом молдавського танцю абошвидкими скоками вальсу чи мазурки;коротше, чотирнадцять днів ярмарку - цетривале, веселе народне свято, яке дляспокійного спостерігача являє собоюсправжнє видовище, привабливе через йогорізнорідність».

З особливим натхненням відбулосявідкриття Петрівського ярмарку 1855 р., якезбіглося з приїздом до Чернівців імператораФранца-Йосифа.

Яський повіт мав найчисельніше представництвов заходах, присвячених Петрівському

Ярмарку в Чернівцях

(Закінчення на 12 стор.)

Голова Яської філії СУРВіктор ГРИГОРЧУК

СЕРПЕНЬ 2013 р. 11

(Продовження з числа 9-10/2013)

Про походження назви є такожрізні припущення, деякі маютьна увазі навіть слово Плутон.Автор І. Нетя відноситься до

давньої назви «La Russ», яку рахує цікавоюі пояснює це тим, що тут знаходилисяродини Русу, які могли б бути москалями-(«muscali») і порівнює їх із румунами –унгуренами («romanii ungureni»,арделянцями, або таки із самимиросіянами. При цій нагоді каже, щонародочислення Галичини 1808 року малоінтерес русифікувати румунські території іщо так появилися і назви, як,наприклад:Рус Молдовиця, – «RusMoldoviţa». У цій місцевості існує і теперзначне число мешканців, які маютьукраїнські прізвища, як: Корлечук, Рускан,Русу, Бойку/Бойко/, Косар, що могло боправдати назву місцевості «La Russ», але втой самий час назва «Плотониця» –«Plotoniţa» – 1794, aбо навіть «Плотеніта»– «Ploteniţa» – 1778, могла б походити відслова «плоти» – значить, зона з багатьмаплотами, або зона (місцевість), огородженаплотами, – це вже моя особиста думка – теслово пліт, плоту, по-румунськи означаючи«îngrădire», «zaplaz», «gard» («Українсько-румунський словник». –Учбово-Педагогічне Видавництво, Бухарест, 1964).Над цією справою можуть дебатуватифілологи, мовознавці, академіки.

Найцікавішим (між іншими) залиша -ється розділ цієї монографії, якийвідноситься до населення місцевостей,головно Фрасіну, і в деякій мірі Доротеї таБукшоаї.

Будучи розташованим поблизу річкиМол дови, на роздоріжжі головних шля -хових доріг і залізниць, що сприяло йогоекономічному розвитку, Фрасін (українціназивають Фрасин) ще з минулих столітьпочав розвиватися. Населення було різне,хоч, – так, як це я написав про монографіюВ. Діакона, – Хроніка із Букшоаї уточнює,що за походженням мешканці цієїмісцевості рутенці і що мало тих родин, щомають румунські імена, прийшли з іншихсіл (стор.188).

Все ж таки, сюди приходило великечисло румунів головно із Ардялу. Відносноцієї справи автор І. Нетя уміщує таке усвоїй монографії: «У 1669 році Леопольд І.спиняє Розпорядженням від 7 травня міг -рації почерез гори до Молдови. Помимоцього, вони продовжуватимуться із щебільшою інтенсивністю за часів МаріїТерези (1740-1780) арделянцями, які будутьзаселювати села північної Молдови».(стор.86). Опісля слідував періодавстрійської окупації (1775-1918), коли бувновий приплив різного населення. Цікавиму цій монографії є такий пасаж: «Роки 1772-1774». У цім проміжку часу росіяниРум'янцева захоплюють Молдову.Окупаційні воєнні власті, які управлялидержавою, наказали дві «Ведомості» –«Vedomostea» – народочислення у 1772-73рр. і у червні 1774 р., надруковані у 1975 р.

У Фрасіні у 12 хатах, де зробилася цярецензованість, були: 1. Козма Дрелчук,рус, 2. Фодор Утасчук, 3. Григор Дрелчук,4. Іван Буганюк, 5. Іван Карачук, 6. ЯкобТанілчук, 7. Грігор Паріжнік, 8. ВасілеТанілчук, 9. Штефан Танілчук, 10. ЯкобБуганюк, 11. Матей Облізнюк і 12. ІстратіУнгуряну – стор. 87. І далі він пише, що:«вираз «ру» можна інтерпретувати такитак, рус (росіянин) у порівнянні з іншими,котрі могли бути румунами або рутенцями,які походили б з російських територій або ізсходу». А це нагадує дуже добре, і навіть єподібним до того, що я писав відносномонографії В. Діакона, де цей автор писав,що антропоніми, як: Николай-рус, Павло-рус, Василь-рус і т.д., де слово рус («rus») єапелятив, що в ніякім разі не є російськогопоходження, а шводше «гуцульського». Але

все це не є цілоком красномовне, а требавзяти до уваги і таке, що відноситься домешканців Фрасину – цитую з монографії:«Найбільш поширене прізвище у Фрасині єДрилчук, носять його 333 осіб. Але є ще ітакі імена, як Карачук (84 осіб), Міронюк(60 осіб). У Доротеї і у Плотоніці є Русу(184 особи, Рускан (у) – 176. А це не малічисла, щоб не зважати на них. Теж уФрасині після 1830-31 року прибуло ізначне число поляків. Автор подає і такіімена, як: Черновські, Дяковські,Драчінські, Міщак, Скавінські, Струтінські,Туренські, Воланські та інші (стор.124).Тому що ці імена закінчуються на «скі», І.Нетя уважає їх польськими. І тут в деякіймірі помиляється, бо я особисто пізнававдеяких, які називалися Дяковські (алеМіщак), і вони казали, що українці.

У Фрасині ще існують імена, як:Гуменюк, Татуліч (більше у Букшоаї),Пилипко, Гарбашевські, Ісопенко,Макаренко, Палагнюк та інші, але це вжемешканці, що походять із ПівнічноїБуковини.

Будучи значне число українців(«рутенців», «руських»), у Фрасинііснувала спроба заснувати і українськушколу так, як я вже писав про це відносномонографії В. Діакона. І тут веласяборотьба, якою мовою викладати у школі, ітут старалися С. Смаль-Стоцький і Є.Пігуляк допомогти у цій справі, але, нажаль, їм це не вдалося. Про це автор пишеобширно на сторінці 139.

У 1911 у Фрасині утворилися дві школи,одна румунська з трьома класами і однанімецька із двома класами. Українці(«рутенці») могли вибирати для навчанняодну з цих двох шкіл (переважно румунську).

Прикінці ХІХ і на початку ХХ століттяФрасин дуже піднісся економічно голов -ного завдяки деревообробній промис -ловості, а це було пов'язане із поширенняммережі доріг і вузькоколійних залізниць,якими доставляли до фабрики зрубанідерева. Австрійська влада дуже дбала простан цих доріг. І 1889 році почалася будовавузькоколійної залізниці уздовж річки Сухааж до Остри і Джемені. Це здійснювалосьза проектом віденського архітектора проф.Йозифа Оплитала. Роботи тривали 15 роківі закінчилися 1910 року. При цих роботахдля здійснення проекту працювалибільшість робітників із навколишніх сіл,включно значне число українців (гуцулів ізОстри, Джемені, Доротеї, Фрасину, Пло -тониці).

У 1910 році, після закінчення робіт, бувспоруджений кам'яний, чотиристороннійобеліск, якого поставили у південнійчастині Фрасину коло тодішньої заліз -ничної станції, звідки починала залізничнадорога. На кожній стороні обеліска, намармурових табличках було викарбувано інаписано позолоченими буквами те саме –кілька даних про здійснені роботи. Цітаблички були написані мовами головнішихнаціональностей (етнічностей), які працю -вали там, цебто: по-румунськи, по-українськи і по-німецьки. На одній таблиціз північного боку було написано ім'яархітектора Йозифа Оплетала. Українськатабличка поставлена на західній частиніобеліска. Пізніше обеліск був званда -лізований, не знати чому і ким, табличка зіменем Й. Оплетала була витягнена і щезла.Під час двох світових війн, головно під часдругої, обеліск, а зокрема таблички, булисерйозно ушкоджені. Мимо цього, хоч вже іминуло більш як сто років від спорудженняі встановлення обеліска, і сьогодні щеможна, щоправда, трудно, прочитати те, щонаписано по-українськи, де згадується, що:«БУК.РЕЛ.ФОНД ЗБУДУВАВ В ЧАСІ ВІД1895 ДО 1910 Р. В ДОЛИНІ СУХА?ЛІСОВИХ ЖИЛІЗНИЦЬ 49,35 км ДОРІГ60,82 км, ЗИМОВИХ ДОРІГ 58,28 км,СТЕЖОК 302,00 км. КОШТА БУДОВИ 147МІЛЬОНІВ КОРОН».

ДАВНІЙ ЗАБУТИЙ ОБЕЛІСК

(Закінчення на 13 стор.)Ярема ОНИЩУК

СЕРПЕНЬ 2013 р.12

Звичайно, “світлий монарх” небрав участі в народному гулянні,влаштованому на його честь, і неходив по ярмарку, проте відвідав

виставку продукції сільського госпо -дарства, гірничої промисловості та ремеселБуковини, відкриту того дня у залі засіданьЧернівецької ратуші.

На початку ХХ ст. ярмарок занепав,втративши характер міжнародного ярмарку,і все ж справив незабутнє враження намаленького Г. Дроздовського, який па -м’ятав це видовище і через три чвертістоліття, будучи маститим австрійськимписьменником, написав: “Щоб побачитиБуковину в її кращих образах, - писав він, -варто було відвідати Петрівський ярмарок29 червня на Австрійській площі (ниніСоборна площа) з музикою, шумом івсілякими солодощами. Ярмарок - Боже,чого там тільки не було! Там можна було

вивчати буковинські стилі та мати великунасолоду від споглядання красунь увишитих... сорочках”. Словом, “картинутакої ярмаркової юрби, над якою нависалахмара розмов, співу, свисту і всілякихзапахів, варто було побачити і почути”.

Петрівський ярмарок проводився іпротягом 20-30-х років, хоча її центромбула вже не колишня Австрійська площа,

перейменована в п’яца Гика-воде, а район,розташований між нинішнім універмагом“Рязань” і вулицею Сторожинецькою. 12липня 1935 з нагоди відкриття ярмаркувідбулося освячення мистецьки різьбленогожертвенного хреста, встановленого на розіВеликокучурівської (нині Червоно ар мійсь -ка) та Сторожинецької вулиць.

У червні 1940 р. Чернівецька примарія,міщани та селяни буковинських сіл тежготувалися до Петрівського ярмарку, протевона не відбулася... Після цього ця традиціязанепала і була відновлена в 1997-му році зініціативи міської ради та Торгово-про -мислової палати.

Саме в тому році Петрівський ярмарокбуло проведено вперше після багаторічногозабуття, і зараз можна впевнено сказати, щоз кожним роком це свято стає більшпопулярним і довгоочікуваним для жителівміста Чернівці.

Представники місцевих органів містаЧернівців висловили слова вдячності,керівництву Яської філії СУР, підкрес -ливши її внесок та допомогу у підготовці тапрведенні спільних заходів як у Румунії, такі в Україні.

Яський повіт...

Асоціація розвитку творчоїособистості «ВАРТО» – головаоргкомітету Фестиваю «Пер спек -тива» Ґеннадій Чепурний,

Асоціація педагогів Одеського регіону-президент Микола Федорець, ГенеральнаАсоціація Вчителів Румунії AGIRO-президент Долга Віорел і AGIRo-Молдавськафілія організували в періоді 07-14-ого липня2013 року в місті Іллічівськ Одеської областіМіжнародний психо лого-педагогічний

фестиваль «Перспектива», ІV випуск. Між учасниками цього Фестивалю були

представники державних освітніх органі -зацій, а також неурядових, викладачі,психологи, учні і родичі з України, Рес публікиМолдови, Румунії і Росії.

Мета фестиваю – це виховання у XXI-мустолітті зміни в зв’язку з розвитком інфор -маційного суспільства, а також здійсненнявзаємно культурно-виховного європейсь когозакладу сусідніх країн.

Разом з найменш 200 учасників з України,Республіки Молдови і Росії наша румунськаделегація охоплювала кілька десяток колег-вчителів з різних повітів Румунії. I я маланагоду взяти участь в цій події після 23-охроків, коли вчилася в педагогічному інституті

зі Львова, і так я представила українськихвчителів з Румунії. Я зробила презентаціюкороткого фільму, в якому була зображенадіяльність українських учителів з українськихсіл чи з румунських шкіл, наші заходи на рівніСУР, наші обряди й звичаї і прекрасні нашіукраїнські народні костюми. Моя темапрезентації була «Подорож через Румунію».

Яспробувала уточнити місце востi,де проживають українці натериторії Румунії, а також

програму викладанняукра їнської мови врумунських відділах тапро українські класи, девчаться наші діти, і пронаш український ліцейімені Тараса Шевченка зСігету. Зібранийматеріал довівсяцікавим, і так я маламожливість протягомодного тижнявідповідати на різні

запитання зацікавлених колег з України.

Програма цього педагогічногофестивалю була різноманітна.Відбувалися серти фіковані тре -нінги, інтигративні прак ти куми,

майстер-класи, круглі столи, якi вiдбувалися

протягом дня, а вечорами були представленіна сцені театральні, музичні, танцювальніталанти з ряду присутніх вчителів і дітей. I мимали присвя чений Румунський вечір, коливиконали пісні і танці, включивши короткиймомент по-українськи, щоб підтвердити, щоми вміємо декламувати вірші Шев ченка ізаспівати українською мовою.

Я була обдарована різними підручниками інаочним мате ріалом, якими будукористуватись на навчальних заняттях.

Хочу перечислити теми, які мала нагодувивчати протягом 64-ох годин: «Технологіяпродуктивного модульного уроку»,«Іноваційні методи в педагогіці тапсихології», «Сучасний класний керівник»,«Су часна дошкільна освіта», «Мне -мотехніка», «Неориторика та технологіяефективного спілкування», «Психологіяуправління, конфліктологія», «Арт-пе даго гікаі Арт-терапія в сучасній навчальній системі».

Моя мрія була б здійснити Спілкуукраїнських учителів в Румунії, щоб могти

брати участь в таких міжнароднихпедагогічних подіях, де можна робити обміндосвідом і, чому ні, вчитися одні від інших тавдосконалюватись постійно.

Викладач Лучія ГЛОДЯН,с. Бистрий (Мараморощина)

Міжнародний психолого-педагогічний Міжнародний психолого-педагогічний фестиваль «Перспектива» в Одесі (Україна)фестиваль «Перспектива» в Одесі (Україна)

(Закінчення. Поч. на 10 ст.)

СЕРПЕНЬ 2013 р. 13

Про цей обеліск згадує і автор І.Нетя на 93 стор. своєїмонографії, але, на жаль,висловлюється, що там є

написано «рутянською» мовою і знає, чине свідомий того, що у Румунії єукраїнці, українська мова. Він повинензвернути увагу на те, що тепер вже ХХІстоліття, а слово «рутенці», поставленеавстрійцями, уживалося головно зачасів австро-угорської імперії і через цеколись уживалося на Буковині, а пізнішеі в Румунії.

Тепер цей обеліск забутий всіма,мало хто знає про його існування ірозположення. Хоч він знаходиться колообласної дороги, що веде від Фрасинудо Остри, а дальше почерез верх Пуздрадо сусідньої області Нямц, вже ніхто незвертає увагу на обеліск, ніхто нецікавиться ним і тим, що там написано,а це шкода, сумно, бо він є одинокий, що щенагадує, що у тій зоні, крім румунів, жили іспівпрацювали й інші національності –українці, німці, поляки, євреї.

Мимо цього в сьогоднішній час уФрасині, при народочисленню, вже непоявляються записаними ні українці, ні

поляки. Хоч, безсумнівно, прізвищебагатьох мешканців вказує на їхпоходження, дуже рідко часом ще можнастрінути когось, що признає, що «колисьйого діди знали (або тільки розуміли)говорити по-рутенськи» або по-польськи.

Про цю ситуацію згадує об'єктивно і самавтор монографії «Locuri si oameni laFrasin» професор І. Нетя на сторінці 124. Доцієї ситуації спричинилися і ті події, про якізгадується у обидвох монографіях. Хоч –так, як і ви мали нагоду тут прочитати –колись ставилася проблема про

«поширення рутенців у румунські прос -тори» і про «рутенізування румунів», чимце все закінчилося видно тепер, усьогоднішній час. Маючи на увазі існуючуситуацію, результати народоначислення узгаданих вище околицях (місцевостях) –

головно у Фрасині – можна сказати, щоукраїнське населення утратило націо -нальну свідомість, денаціо налізоване іщо вже, або у скорім часі, будецілковито асимільоване.

Тут я написав тільки про існуючуситуацію у кількох місцевостях зони,розташованої у горах і в долині Сухи ічастково Молдови Сучавського повіту, аскільки подібних випадків ще, може,існують і в інших повітах Румунії, дезнаходяться – «знаходилися» – укра -їнці?

Якщо така ситуація, то це оправдовуєте, що нас, українців, осталось «тільки»52.000! А над цим ми повиннізадуматись...

P.S. Для вірогідності деяких вміщенихмною цитат, виразів, імен або назв, то я їхпереписав так, як були написаніоригінально румунською мовою у згаданихвище монографіях.

Думаю, що вже кожному відомопро репрезентативну етнічнугрупу українців-гуцулів, котрарозповсюджена в північних

Карпатах, відколи формувалися тут, угорах, і відповідні гуцульські традиції-ритуали, дійства, обряди, вірування,народні і церковні свята, що маливажливе життєве значення і відзна -чалися надзвичайно урочисто. Пере -важно всі вони були перенесені, аборізним чином перетворені, з дохристи -янських часів.

Кожен гуцул завжди вірив, щопокровителем і хоронителем його роду,худібки, особливо у час полонинськихлітувань, є святий Юрій. І його поша -нування проводилося головним чином«задля худоби», щоб захистити її відчарівниць, які нібито цього дня «від -бирають манну від корів», відсмо ктуютьмолоко.

Напередодні Юря селяни довкілрозпалювали вогнища, щоб дим відля -кував відьом. За побожним засобом протизлих сил вважали також дерен («кєцку»),в який вставляли вербові гілки, прикра -шали ними ворота і хвіртки. «Треба, –говорили гуцули, – на Юря «кєцку» наворотах накладати: не будутьчародійниці молоко відберати».

«Кєцка» мала стояти на оберегах аждо свята Івана Купала (7 липня, застарим стилем), або, як кажуть гуцули,до Івана Зілівого.

До Юря клали у ясла багатоякнайкращого сіна, аби коровам тавівцям прибуло молока. А ще удосвітазбирали квіти первоцвіту, дрібно сікли,посипали сіллю із Святвечора і давалихудобі: «Аби мала жовту сметану». На

Юря з перших надоїв молока від овецьвиготовляли будз та святили його уцеркві і роздавали бідним, щоб помо -лились за молочність овець.

Важливим для гуцулів був сам день, наякий припадало Юря. Якщо на вівторок,четвер або суботу, то рік буде багатимна молоко, а коли в інші дні – бідним.

Охоронцем худоби вважали такожсвятого Миколая, який прибував сюди 22травня – перед вигоном її на гірськіпасовища.

На Івана Зільового збиралиполонинські трави – їм горяниприписували магічну силу. Во -ни вірили, що чарівницею абочарівником відібране мо локоможна повернути.

На святого Петра і Павла дляпастухів влаштовували «Петрівку».Цього дня можна було добре розва -житися, бо напередодні половинниківпровідували власники худоби. Кращаючиїхнє одноманітне життя і побут,

ділилися сільськими новинами,пригощали спиртними напоями ідомашніми стравами.

За встановленими традиціями, нагірських пасовищах проводилися длядорослих вгощання («набутки»),після «доїння на міру» (злучення) і підчас «розківу» (розлучення), якітривали на полонині інколи 1-2 дні зучастю багатьох селян, зполонинськими співанками, музикою,танцями.

При першому вчащанні всіласували гостинцями, а на другому –вже ватаг частував присутніхвурдою, сиром, банушем та гуслінкою.

Час від часу на полонинах влашто -вували розваги. В них брала участь ічилідь (жінки), які навідувались на гірськепасовище, щоб дізнатись про здоров'ячоловіків, оглянути свою худобу, при -нести молочні продукти. Це траплялосязазвичай перед святами, коли ватаг дававдозвіл пастухам на забави. Тривали воницілоденно у співах і танцях, супро -воджуваних грою на скрипці, дримбі,сопілці або флоярі, тилєнці...

Юрій ЧИГА

ТУТ, У ГОРАХ, ВИТАЄ ДУХ ПРЕДКІВТУТ, У ГОРАХ, ВИТАЄ ДУХ ПРЕДКІВ

ДАВНІЙ ЗАБУТИЙ ОБЕЛІСК(Закінчення. Поч. на 11 стор.)

СЕРПЕНЬ 2013 р.14

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

24серпня 2013 р. Укра -їна відзначає своє 22-річчя Неза леж нос ті.Поду маймо лише про

те, скільки синів і дочок Українипротягом своєї історії віддали своєжиття за її Неза лежність. Це булимільйони і мільйони громадянУкраїни, які за любов до своєї землі,своєї куль тури, своєї мови булизапроторені у тюрми, заслані доСибіру, роз стріляні, замученіголодом '33 р., і то в країні, яка годуєЄвропу своїм зерном (вимерлистрашною смер тю 8-10 мільйонів, аможе й більше), і це лише з тієїпричини, що бажали відірватися відРа дянсь кого Союзу і бути госпо -дарями на власній землі, у своїйУкраїні, де українська мова була бєдиною офіційною мовою, а недругорядною в рідній державі мо вою!

Дорога була важкою, але вже 22роки, як Україна вільна, неза лежнадержава.

Юридичне оформлення суве -ренітету України проходило кіль -кома етапами:

1. 16 липня 1990 р. Верховна радаУРСР прийняла Декларацію продержавний суверенітет України;

2. 24 серпня 1991 р. Верховна

рада УРСР проголосила Акт про -голошення незалежності Укра їни;

3. 1 грудня 1991 р. було проведеноРеферендум, що затвердив актвід 24 серпня 1991 р.

Побажаймо, щоб укра -їнський народ гідно відзначивсвій Дер жавний суверенітет,був справ жнім господарем своєїдолі, своєї історії, а українськамова, щоб була єдиною офі -ційною мовою, щоб її тепе -рішні і майбутні поколіннягордилися нею, гордилися своїмминулим і щоб небо Українибуло завжди чистим, де людищасливо і гідно жили б у мирі ізлагоді. Та щоб і ми, українці,які народились поза її межами,були гордими тим, що ми тежукраїнці!

Хай щастить Вам і Намусім!

НА МНОГІЇ І БЛАГІЇ ЛІТА!

Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Якось Господь Бог вирішивнаділити ді тей світу та -лан тами. Французи виб ра -ли елеган тність i красу,

угорці – любов до господарювання, німці– дисци пліну i порядок, росіяни –владність, поляки – здатність до

торгівлі, італійці одержали хист домузики... Обдарувавши всіх, підвівсяГосподь Бог зі святого трону i раптомпобачив у куточку дівчину. Вона булабоса, одягнута у вишиванку, руса коса

переплетена синьою стрічкою, наголові мала вінок із червоної калини.

Хто ти? Чого плачеш? – запитавГосподь.

Я – Україна, а плачу, бо стогне мояземля від пролитої крові й пожеж.Сини мої на чужині, на чужій роботі,

вороги зну ща ються з удівта сиріт, у своїй хатінемає правди й волі.

Чого ж ти не підійшладо мене раніше? Я всіталанти роздав. Як жедопомогти тобі?

Дівчина хотіла вжейти, та Господь Бог,піднявши правицю, зупи -нив її.

— Є у мене нео ці -ненний дар, який усла -вить тебе на цілий світ.Це — пісня.

Узяла дівчина-Українадарунок i міцно притис -

нула його до серця. Покло ниласянизенько Всевиш ньому i з яснимобличчям i вірою понесла пісню в народ.

З тих пір і дивує весь світ українськанародна пісня.

24 СЕРПНЯ – ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ!24 СЕРПНЯ – ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ!

Легенда про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею

Павло ТИЧИНА

ДОБРИЙ ДЕНЬ, УКРАЇНО МОЯ!

Струмок серед гаю, як стрічечка.На квітці метелик, мов свічечка.Хвилюють, малюють, квітують поля – Добридень тобі, Україно моя!

Михайло ТКАЧ

МОЯ УКРАЇНА

На росах, на водах,На всіх переходахКурличеш мені в журавлиних ключах,Моя Україно,Родима країно,Ясні небеса в материнських очах.Я чую твій голос,Пшеничний твій колосУ душу мені засіває зерно.Моя Україно,Колиско-калино,Пізнати тебе мені щастя дано.З тобою розлука –Гірка моя мука,Печаль журавля без гнізда в чужині.Моя Україно,Білявко-хатино,З твойого вікна світить доля мені.

СЕРПЕНЬ 2013 р. 15

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

УСМІШКИМамо, давай купимо слона!Мамо, давай купимо слона!

Хлопчик звертається в зоопарку до мами:– Мамо, давай купимо слона?– Ти що, чим ми його годувати будемо?– Нічим! Тут же написано: «Годувати слона

суворо забороняється».

На вилосипеді: без рук і без... зубівНа вилосипеді: без рук і без... зубівЇде хлопчик на велисипеді, поряд стоїть мама,

він до неї звертається:– Мамо дивись, я їду без рук!Повернув за будинок, через кілька секунд

повертається назад:– Мамо, дивись, а тепер вже й без зубів!

Цікаві факти про мови світуДавайте дізнаємось кілька цікавинок про мови світу та відкриємо для себе

захоплюючі мовні традиції. Як ви гадаєте, чи у всіх мовах розрізняють великіта малі літери? Як не дивно, у світі існує єдиний виняток – грузинська мова.В алфавіті цієї мови усі літери маленькі.Мови народів світу розрізняються поміжсобою не лише суто мовнимиособливостями, але й певними поза -мовними рисами. Це, приміром, відстань,що встановлюється між учасникамирозмови. Цікавий факт, що найбільшадистанція між співроз мовниками тра -диційна для естонців та фінів, а найменша– в італійців та іспанців. Вочевидь,невеличка відстань пояснюється запаль ним темпераментом теплих країн.Іншіцікаві факти про мову:

1. Явище багатозначності є надзвичайно поширеним у багатьох мовахсвіту. Наприклад, в англійській одна тисяча найуживаніших слів має цілих 25тисяч значень!

2. Крім надзвичайно поширених у світі мов, якими спілкується багатомільйонів людей, існують і так звані мови-карлики. До прикладу, лімськоюмовою спілкуються всього двісті чоловік, що проживають у Латвії.

3. У Європі – майже півмільярда жителів, які спілкуються 120 мовами.4. В Австралії 300 000 аборигенів існують як 500 племен, і кожне з них має

свою мову.

Цікаві факти з життя монархів1. Клеопатра займалася алхімією і

уміла виготовляти отрути, ефективністьяких перевіряла на рабах. 2. У ЛюдовікаXIV було 413 ліжок. 3. Ріст Петра Iскладав 213 см. 4. Чингисхан помер підчас сексу. 5. Римський імператор ЮлійЦезар носив на голові лавровий вінок,щоб приховати свою прогресуючуплішивість. 6. Римський імператор Неронбув одружений на

чоловікові – своєму рабі. 7. КоролеваМадагаскару Рана валона стра чува ласвоїх підданих у випадку, якщо вониз’являлися їй уві сні безпопередження. 8. У короля Іспанії

Альфонсо був відсутній музичний слух, тому йому служила спеціальналюдина – гімновик. Він повідомляв короля, коли заграє гімн, оскільки сам вінвідрізнити його від іншої музики не міг. 9. Англійський король Генріх VIIIстратив двох зі своїх шести дружин. 10. Англійська королева Єлизаветастраждала шкірною хворобою (вовчаком), і тому завжди носила з собоюшматок свіжого сирого м’яса, який вона прикладала до виразки на нозі. 11.Принци Уільям та Чарльз ніколи не літають в одному літаку, щоб у разікатастрофи Великобританія не позбулася відразу двох спадкоємців.

Хто ж винайшов дорожні знаки?Чи знаєте ви, що організація руху була проблемою ще задовго до появи

автомобілів. Юлій Цезар був, мабуть, першим правителем в історії, який ввівправила дорожнього руху. Він, наприклад, ухвалив закон, за яким жінки немали права управляти колісницями в Римі.

3 виникненням автомобілів з’явилися перші регулювальники, які стояли надорогах і рукою показували напрям руху. Потім їм видали сигнальні ліхтарі.Але вони не могли вирішити всіх проблем. Тому що транспортний потікпротягом дня змінюється і бувають дуже напружені часи руху. До 1927 року неіснувало автоматичних світлофорів. У 1927 році запатентували «авто -

матичного регулювальника».На перехрестях були встановлені

перші світлофори, щоб упорядити рухтранспорту. Один з світлофорів, щовинайдений Гаррі Хау з Йельськогоуніверситету, був встановлений в Нью-Хойвені, штат Коннектикут, в квітні 1928року. Цей механізм, що працював задопомогою тиску, реагував в залежності

від руху на дорогах. Машина, під’їжджаючи до такого світлофора, даваласигнал в сигнальну будку, і звідти виходила команда включити для машини,що під’їхала дозволяючий сигнал. Цей тип світлофора, але тільки тепер вже іззастосуванням світлового сигналу, існує і в наші дні.

Чарльз Адлер в 1928 році також винайшов регулювальника дорожньогоруху, в якому використовувався мікрофон для подачі сигналу в сигнальнубудку. Водій, бачачи червоне світло, дує в ріжок. Мікрофон передає звук всигнальну будку, звідти поступає сигнал у відповідь змінити колір світлофора.У наші дні існують різні види дорожніх регулювальників, які також реагуютьна звук для перемикання світлофора.

Цікаво знати, що...Цікаво знати, що...

Сторінки склала Ірина петрецька-коваЧ

Панорама стародавнього і сучасного Києва

СЕРПЕНЬ 2013 р.16

Z A S T E R E J E N N XZ A S T E R E J E N N X= Za dostovirnisty faktiv, þãtat, vlasnãh imen ta inºãh vidomostec

vidpovidaqty avtorã pidpãsanãh materialiv.

= Redakþix moje ne podilxtã to™kã zoru avtoriv.

= Nadislani do redakþiî materialã ne reþenzuqtysx i ne povertaqtysx.

= Redakþix zalãºaw za soboq pravo skoro™uvatã i redaguvatã nadislani

materialã, ne poruºuq™ã îhnyogo osnovnogo zmistu.

= Z qrãdã™noî to™kã zoru za zmist materialiv vidpovidaqty îh avtorã.

ЧЕРВЕНЬ

1. 1. Людмилу ДОРОШЛюдмилу ДОРОШ ( 2 червня 1978р.) – редактора дитячого журналу «Дзво -ник», технічного секретаря Клузь коїфілії СУР, письменницю для дітей.Народилася Людмила в Україні, дезакінчила педагогічний коледж ім. В.Сухомлинського. А вищу освіту здобула вБухарестській Академії економічнихнаук. З 2001 р. почала працюватитехноредактором в літературному жур -налі СУР «Наш голос», а вже починаючиз 2007 р., – редактором дитячого жур -налу «Дзвоник».

2. 2. Івана АРДЕЛЯНАІвана АРДЕЛЯНА (4 червня 1942р.) – д-ра фізичних наук, унів. проф.Клузького університету ім. Бабеша-Бойой, поета, члена Спілки письменниківРумунії, голову Клузької філії СУР,заступника голови СУР. Народився ІванАрделян в с. Кричунів, Мараморощина, вбагатодітній українській сім'ї. ЗакінчивСігетський український ліцей та Фізико-математичний факультет КлузькогоУніверситету.

На протязі університетської кар'єрипроф. Іван Арделян надрукував чималонаукових праць; має 6 новаторськихпатентів, 9 власних і спільних науковихкниг, 700 разів був зацитований наміжнародних конференціях по спеціаль -ності. Був нагороджений багатьманауковими відзнаками Румунської Ака -демії, Грамотами університету Бабеша-Бойой та за наукові дослідження та заопубліковані книги.

І. Арделян був нагороджений дебют -ною Премією Спілки пись мен никівРумунії, став Doctor Honoris CausaОрадянського Університету та, зарішенням Сенату університету Бабеша-Бойой, був удостоєний звання Заслу -женого професора.

І. Арделян проходив документальністажування в питаннях фізики в Дубно(СРСР), Греноблі (Франція), США,Канаді.

3. 3. Пинтю МАРІЧЕКАПинтю МАРІЧЕКА (8 червня 1955р.) – інженера, голову Рущанської орга -нізації СУР, уродженця великого укра -їнського села Русково, що на Мара -морощині.

4. 4. Михайла ТРАЙСТУМихайла ТРАЙСТУ (15 червня1965 р.) – письменника, члена Спілкипись менників Румунії та Національної

спілки письменників України, секретарялітературного журналу СУР «Нашголос», заступника голови Бухарестськоїфілії СУР.

Народився Михайло Трайста вукраїнському селі Верхня Рівна, що наМараморощині. Початкову школузакінчив у рідному селі, слідували ліцейніроки в Сігеті, Бухарестський факультетжурналістики ім. Спіру Гарет таФакультет Бухарестського універ си -тету, секція українська мова талітература, який закінчив успішно.Мастерант.

Михайло Трайста – автор вісімохзбірок літератури українською тарумунською мовами, голова Асоціації«Тарас Шевченко» та головний редакторрумуномовного журналу «Mantaua luiGogol», виданий цією ж Асоціацією.

5. 5. Маріуса СЕМЕНЮКАМаріуса СЕМЕНЮКА (15 червня1980 р.) – викладача української мови,голову Сігетської організації СУР.

Народився М. Семенюк на Марамо -рощині в українському селі, якомувиповнилось 651 р. – Верхня Рівна. Врідному селі закінчив початкову школу,слідували Сігетський український ліцейім. Тараса Шевченка та Клузькийфакультет, секція українська-румунська.Будучи студентом, співробітничав зКлузьким радіо українською мовою.

Маріус Семенюк щирий, відданийукраїнець, гарний батько та добрий муж.

6. 6. Івана КІДЕЩУКАІвана КІДЕЩУКА (29 червня 1945р.) – українського письменника, викла -дача української мови та літератури,довгі роки директор Негостинської таБалківської шкіл, що на мальовничійБуковині. Деякий час викладав і вСеретському ліцеї ім. Лацку Воде. Членради Сучавської філії СУР. Іван Кідещукспівавтор деяких збірників буковинськогофольклору, щирий дописувач до «ВС».

Народився Іван Кідещук вгарному українському селіНегостина Сучавського повіту,де закінчив початкову школу,Український педагогічний ліцейу м. Сереті та Бухарестськийфа культет - секція українська-румунська мови. Зі всіх сил дбає,щоб на Сучавщині українськамова була на висоті, щоб учніукраїнці Буковини були добрепідготовленими.

ЛИПЕНЬ

1. 1. Лучію МІГОКЛучію МІГОК (з дому АРДЕЛЯН,15 липня 1963 р.) – інспектора зукраїнської мови в Сучаві, голову Жіночоїорганізації Союзу українців Румунії.Бажаємо активній пані Мігок багатогарних успіхів на українській ниві та щобвсе збувалося в неї, як задумувалося!

2. 2. Михайла КолотилаМихайла Колотила (21 липня 1981р.) – активного члена художньо-артис -тичного колективу «Зоря», члена Буха -рестської молодіжної організації СУР.

3. 3. Мирослава ПЕТРЕЦЬКОГОМирослава ПЕТРЕЦЬКОГО (30липня 1959 р.) – викладача музики,керівника і соліста ансамблю «Червонакалина», голову Марамороської філії СУРта першого заступника голови СУР,члена Ради СУР, радника від українськоїменшини в Марамороській префектурі.Народився Мирослав Петрецький вмальовничому селі Верхня Рівна, Мара -морощина. Початкову школу закінчив урідному селі Верхня Рівна, слідувавСігетський педагогічний ліцей. ПісляРеволюції '89 р. закінчив Музичнийфакультет міста Дрогобич, Україна.Багато років працював викладачем ліцеюім. Драгоша Воде, Мараморощина.

СЕРПЕНЬ

1. 1. Івана КОВАЧАІвана КОВАЧА – письменника,члена Спілок письменників Румунії таУкраїни, випускника Факультету іно -земних мов Буха рестського універси -тету, автора числен них збірок поезії іпрози, ревний захисник часопису «Вільнеслово» (продовжувача «Нового віку»),протягом 14 років радника в Мініс -терстві вихо вання в питаннях освітиукра їнською мовою та іншими сло -в'янськими мовами, головний редакторчасопису «Вільне слово», один із зас -новників СУР.

Щ И Р І П О Б А Ж А Н Н Я Д О Б Р АНАШИМ ЮВІЛЯРАМ ТА

НА МНОГІЇ І БЛАГІЇ ЛІТА!

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПРОВІД СУР

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ВІТАЄМО ВАС!З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ВІТАЄМО ВАС!

Культурно-просвітницький часописСоюзу українців Румунії

РЕДАКЦІЯ

Головний редактор – Іван КОВАЧРедактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Роман ПЕТРАШУК

*Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Техноредагування – Роман ПЕТРАШУКДрукарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.»

Бухарест, РумуніяISSN 1223-8988

Adresa redacþiei: Uniunea Ucrainenilor din Româniastr. Radu Popescu nr. 15, Sector I, Bucureºti, ROMÂNIA

Tel. 0212220748, 0212220753Fax 0212220737

E-mail: uur.vilneslovo@gmail.comНаклад фінансований

Союзом українців Румунії