ImpressoEspecial

991216797-8/2007 - DR/PR Associação de São

Basílio Magno991216797-8/2007 - DR/PR

Remetente - Return to:Cx P 02- 84400-000 Prudentópolis - PR - BRASIL

Прудентополіс, 16-го - 31-го Травня 2016 Б. року Prudentópolis, 16 a 31 de Maio de 2016

Papa Francisco: “se você for capaz de não falar mal do outro, está no bom caminho para se tornar santo”

O Santo Padre Francisco comen­tou, na homilia na capela da casa Santa Marta, da terça-feira, 24, o trecho extraído da Primeira Carta de Pedro, definindo-a como um ‘pequeno tratado sobre a santidade’. Esta é, antes de tudo, “caminhar de modo irrepreensí­vel diante de Deus”:

“Este ‘caminhar’: a santidade é um caminho, a santidade não se compra e nem se vende. Nem se pode presentear. A santidade é um caminho na presença de Deus, que eu devo fazer: ninguém o faz em meu nome. Posso rezar para que o outro seja santo, mas é ele que deve fazer o caminho, não eu. Caminhar na presença de Deus, de modo irrepreensí­vel. Usarei hoje algumas palavras que nos ensinam como é a santidade de todo dia, a santidade - digamos - anônima. Primeira: coragem. O cami­nho rumo à santidade requer coragem”.

“O Reino dos Céus de Jesus”, repe­tiu o Papa, é para “aqueles que têm a coragem de seguir em frente” e a cora­gem, observou, é movida pela “espe­rança”, a segunda palavra da viagem que leva à santidade. A coragem que espera “num encontro com Jesus”. Depois, há o terceiro elemento, quando Pedro escreve: “colocai toda a vossa esperança na graça”:

“A santidade não podemos fazê-la sozinhos. Não, é uma graça. Ser bom, ser santo, avançar a cada dia um passo na vida cristã é uma graça de Deus e devemos pedi-la. Coragem, um cami­nho. Um caminho que se deve fazer com coragem, com a esperança e com a

disponibilidade de receber esta graça. E a esperança: a esperança do caminho. É tão bonito o XI capítulo da Carta aos Hebreus, leiam. Fala do caminho dos nossos pais, dos primeiros que foram chamados por Deus. E como eles foram avante. E do nosso pai Abraão diz: ‘Ele saiu sem saber para onde ia’. Mas com esperança”.

Francisco prosseguiu: na sua carta, Pedro destaca a importância de um quarto elemento. Quando convida os

seus interlocutores a não se conforma­rem “aos desejos de uma época”, os impulsiona essencialmente a mudar a partir de dentro do próprio coração, num contínuo e cotidiano trabalho interior:

“A conversão, todos os dias: ‘Ah, Padre, para me converter devo fazer penitência, me dar umas pauladas...’. ‘Não, não, não: conversões pequenas. Mas se você for capaz de não falar mal do outro, está no bom caminho para se

tornar santo’. É tão simples! Eu sei que vocês nunca falam mal dos outros, não? Pequenas c o is a s . Tenho vontade de criticar o vizinho, meu colega de traba­lho: morder um pouco a língua. Vai ficar um pouco inchada, mas o espírito de vocês será mais santo nesta estrada. Nada de grandes mortificações: não, é simples. O caminho da santidade é simples. Não voltar para trás, mas ir sempre avante, não? E com força”. (Com informações Rádio Vaticano)

Símbolos da JMJ chegarão em Cracóvia dia 20 de maioA peregrinação dos símbolos da JMJ será iniciada com uma cerimônia de inaugu­

ração no Santuário de São João Paulo II, em Cracóvia, cidade-sede da Jornada. Os símbolos serão trazidos pelos jovens da catedral greco-católica em Przemysl para o santuário, onde haverá uma Missa solene, presidida pelo Cardeal Stanislaw Dziwisz.

No dia 21 de maio, os símbolos da JMJ serão levados para o Santuário da Divina Misericórdia em -Lagiewniki, e estarão presentes durante a conferência espiritual “Por nós e pelo mundo inteiro”.

Este mês, a conferência começará mais cedo para que haja tempo para uma breve introdução, e às 16h30 os símbolos serão trazidos para a Basílica”, disse o padre Pawel Mielecki do Departamento de Pastoral do COL Cracóvia 2016.

Durante a peregrinação, os símbolos passarão por 45 decanatos, cerca de 200 paróquias e capelas, 50 escolas, mais de uma dezena de hospitais, assim como prisões e centros de recuperação em toda a arquidiocese. Eles também estarão presentes durante o show de evangelização na Praça do Mercado que acontecerá em 25 de maio. Jovens de várias comunidades poderão carregá-los durante a tradicional procissão de Corpus Christi da colina Wawel até a Praça do Mercado.

Os símbolos acompanham os jovens desde 1983, quando o Santo Padre João Paulo II ofereceu-os aos jovens por ocasião da inauguração do Ano Santo do Jubileu

da Redenção. Desde então, os símbolos da JMJ peregrinaram ao redor do mundo.“Os símbolos estiveram presentes em muitos lugares do mundo, o que destaca o

caráter universal da peregrinação”, explica o padre Pawel Mielecki. “Agora esses mesmos símbolos virão até nós. No início, eles estarão em lugares significativos como o Santuário de São João Paulo II, e depois irão visitar paróquias menores, comunida­des, escolas. Um aspecto importante da peregrinação é que os símbolos também cheguem aos lugares onde as pessoas por algum motivo não podem ir à igreja para rezar, como hospitais, prisões, centros de recuperação, asilos”.

De acordo com a tradição, a diocese anfitriã da JMJ é o último lugar da peregrina­ção. Essa peregrinação começou já em abril de 2014 e os símbolos visitaram quase todas as dioceses da Polônia, assim como nações vizinhas: Bielorússia, Lituânia, Letô­nia, Rússia, Ucrânia, Moldávia, Romênia, Hungria, Eslováquia e República Tcheca.

A peregrinação durará até 25 de julho. Na semana dos Atos Centrais da JMJ, os símbolos estarão acessíveis aos peregrinos na Tenda de Adoração preparada no Parque Jordana, localizado próximo ao Parque Blonia, entre Al. 3 Maja, rua Reymana e a rua Reymonta. Eles também estarão presentes em todas as celebrações no Parque Blonia e no Campus Misericordiae.

Стор. 02 Праця, Прудентополіс, 16-го - 31-го травня 2016 Б. року - Число 10 N ° 10 - Pracia, Prudentópolis, 16 a 31 de maio de 2016 - Pg 02

Редакційне EditorialСуспільство без вищих вартостей

і міт про СізіфаA sociedade sem valores da fé

e o mito de SísifoВ грецькому міті про Сізіфа

оповідається, що Сізіф прогнівив найвищого Бога Зеуса, викривши для Азопа, божка рік і вод. Щоб покарати Сізіфа за виявлення тайни, Зеус призначив Сізіфові за кару качати великий камінь на вершок високої гори. Коли тільки Сізіф докочував з трудом камінь на гострий вершок гори, камінь вихоплювався з його рук і котився вділ. Сізіф мусів наново починати свій труд. І ця кара буде тривати вічно, ніколи Сізіф не потрапить докотити камінь на вершок гори й там його покласти, бо він завсіди, коли докотиться на вершок, буде скочуватися наново вділ і так праця покараного Сізіфа вічно розпочинатиметься по всі віки.

Цей міт добре зображує життя людей, які живуть на землі без віри у вічні вартості. Можемо тут порівняти людство до мухи яка потрапила в горщок. Вона безупинно шукає куди вилітіти на волю, але не знає як знайти отвір на волю.

Тільки віра може людині вказати куди прямувати, щоб знайти вихід з того горшка, щоб злетіти на волю. Дехто ще порівнює життя людини без віри до риби замотаної в мережу. Чим більше вона кидається, щоб освободитися з сітей, тим більше замотується. Або ще можна порівняти до лабіринту, де коли чим більше входиш в круті коридори, тим білше відходиш від виходу з лабіринту.

Всі ці порівняння вказують на людей, які живуть на землі без віри у вічні вартості. Філозофи, які не знали віри, в різні способи старалися давати відповідь на проблеми людського життя. Камус, наприклад, каже, що одинокий вихід для людини, щоб звільнитися від тої замотанини це самогубство, бо жити в постійній непевності неможливо. Інший філософ, Кікеґард, каже, що людство видумало релігію, щоб звільнитися від всіх тих проблем і непевностей, обіцюючи кращу майбутність.

Такі пояснення драми людського життя називаються філософією абсурду.

Всі труди життя лежать у тому, щоб вертатися до тої самої точки з якої знова та знова розпочинається боротьба за щось краще. І так одинока розрада для людини це жити в

непевності і радіти з тої вічної крутанини. І так далі вогорить міт про Сізіфа, він, щоб не упокоритися перед Зеусом, що його так покарав, тішиться і радіє з того, що може знова і знова починати котити камінь. Він згодився з такою долею і його ціле життя це вічно починати з того самого і ніколи не доходити до кінця.

Ця легкодушна філософія показується в щоденному житті нинішнього суспільства, яке живе без віри у вічні правди. Важне є щось починати, собі щось обіцяти хоч би воно й було неможливе до осягнення, аби щось робити очікуючи кінця і завершення трудів на землі, де кінець всього.

Філософія міту Сізіфа це вічний початок без кінця. А це абсурд. Неможливо думати про початок, який не мав би якогось закінчення, якоїсь ціли й завершення. Не можемо згодитися ніяк з тою думкою, що ми вічно обманювані долею життя, як та муха в горшку, без виходу звідси. Вихід мусить бути. А цей вихід нам показує віра, показав сам Воплочений Бог, який найперше навчив, що людина призначена до вічності. Коли б не було вічности, то справді туземне життя це вічне кружляння без виходу. Справді, нераз тяжко побачити вихід в цього горшка життя, де різні земські речі манять і не дозволяють побачити вихід до чогось вищого, вічного. Треба нам йти за вказівками найбільшого філософа, Ісуса Христа, які не прийшли, щоб засипляти людей і заохочувати, щоб раділи з того, що нема звідси ніякого виходу, але прийшли не те, щоб показати в правді, без ніякого обману, що одинокий вихід для людини є тільки один: завершення у вічному щасті, для якого всі люди створені.

О. Тарсикій Залуцький, ЧСВВ

A pergunta mais sensata que o homem pode se fazer é se a vida tem sentido. A incompetência para responder a essa pergunta, parte incondicionalmen­te da condição humana que não aceita a fé em valores revelados e invisíveis. Todos que vivem sem fé e sem esperança em verdades superiores, implicitamente aceitam como filosofia da vida o mito de Sísifo. Segundo a mitologia grega, Sísifo foi saber que o deus supremo Zeus roubou Egina, filha do deus dos rios Asopo e revelou o crime de Zeus ao pai de Egina. Zeus, para vingar-se da traição, castigou Sísifo mandando-o rolar uma enorme pedra até o topo de uma montanha. Mas a pedra nunca pode ser colocada no topo que é agudo. Por isso, uma vez rolada até o cume, cai para outro lado da montanha e assim Sísifo desce novamente para recomeçar a tarefa que vai durar toda a eternidade...

Este é o drama de todos aqueles que vivem neste mundo sem ter fé em verda­des superiores e eternas. Aceitando que a vida é um eterno começo sem esperança de um final feliz. Camus propõe a filoso­fia do suicídio, como a melhor maneira de se livrar do eterno tormento de ficar repetindo as mesmas coisas. Para Witt- genstein, a humanidade se assemelha à

mosca dentro de uma garrafa, donde quer sair, mas não pode encontrar o gargalo aberto. Outros ainda comparam a vida a um peixe preso à rede, que quanto mais se agita, mais se prenderá. Ou ainda ao labirinto, onde quanto mais você caminha, mais perdido ficará e ainda que haja uma saída, ninguém a conhece...

Todas essas tentativas de explicar o absurdo da vida partem de filósofos que não aceitam a fé nem a esperança em realidades superiores. Para eles, a vida consiste em um eterno recomeçar sem esperança de chegar a um final feliz. Para Camus, Sísifo fica conformado com o seu destino, assumindo com certa satisfação o seu tormento, ele vinga-se de Zeus. Neste sentido o que preenche o coração humano e o que de fato vale é a luta e não a esperança em um final feliz.

Essa filosofia do eterno procurar e nunca encontrar está em moda na socie­dade de hoje que vive agitada, à procura de algo que não sabe o que é, e contenta­-se apenas com a luta, trabalho, esperan­ças, sem um porto para onde o navio da vida deverá chegar ou sem um gargalo na garrafa por onde se poderá livrar do eterno tormento da procura.

Um eterno começar e recomeçar, sem nunca terminar a tarefa é um absur­do. Não podemos pensar em uma eterna procura sem nunca encontrar a saída. A vida humana seria o maior absurdo se a humanidade fosse condenada para reco­meçar sempre com novas esperanças e ao mesmo tempo estar ciente que nunca alcançará o que pocura. Neste eterno drama, só Deus quem pode nos mostrar a saída da garrafa. Sem a aceitação da eternidade, de verdades eternas, a vida é um absurdo e portanto nem sequer existe.

Realmente, às vezes torna-se difícil encontrar o gargalo aberto para sair da prisão da garrafa, porque as realidades terrenas nos iludem constantemente. Mas precisamos seguir a sinalização da mais bela e mais sábia filosofia, a filoso­fia da fé, que não pretende levar a huma­nidade ao desespero e sim à esperança e ao otimismo.

Pe. Tarcísio Zaluski, OSBM

Євангельське Читанняч_/

Христа Чоловіколюбця - Ио 3,13-17

Стор. 03 Праця, Прудентополіс, 16-го - 31-го травня 2016 Б. року - Число 10

Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий! Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, - так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним. Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним - світ спасти.

Лист до Євреїв 2, 11-18Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому й не

соромиться називати їх братами, коли каже: «Я звіщу ім'я твоє моїм братам, хвалитиму тебе серед громади.» І ще: «Буду надіятись на нього.» Та й: «Ось я і діти, що їх Бог мені дав.» А що діти були учасниками тіла і крови, то й він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві. Адже не ангелам іде на допомогу, а потомству Авраама. Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним архиєреєм у справах Божих на спокутування гріхів народу. Тому, власне, що страждав і сам був випробуваний, він може допомогти тим, що проходять через пробу.

Небо це не якесь місце де зібрані з Богом ангели й праведні. Всякі фантазії про двері до неба, про місце повне чару й краси це легенди, це людські видумки, щоб якось собі пояснити вічне життя в Бозі. Небо це Бог, це вічна несотворена любов, радість добро, тому коли би було комусь дано увійти в небо, він мусів би перетворитися в Бога і у все чим є Бог, зануритися в божестві. Тому Ісус каже, що ніхто не увійшов в небо, тільки він, бо він Бог, він саме небо. Людям, які увірували в Ісуса, що понизив себе з любови до людей і прийняв смерть на хресті, Бог дає життя, життя вічне, як це запевнив Ісус. Ісус стався людиною, зійшов з неба не, щоб судити людей, але спасати. Приміром, коли хтось топиться у воді й батько посилає сина, щоб його рятувати, той син не буде судити потапаючого, але буде спасати, бо на це він посланий. Бог спасає через Ісуса Христа, дає спасіння, тобто життя вічне, кожному хто увірує в нього й дасться спасти. Бог не є Богом, що судить, але є Богом милосердним, Богом, що хоче і дає спасіння для людей.

В листі до Євреїв підкреслюється те: Ісус своєю смертю на хресті знищив того, хто мав владу смерти, тобто диявола, і визволив людей від страху смерти, через яку диявол тримав їх у рабстві. Тому він став подібний до людей, став братом всіх, щоб виконати свою місію милосердя, він став вірним архиєреєм у справах Божих на спокутування гріхів народу. Тому, власне, що страждав і сам був випробуваний, він може допомогти тим, що проходять через пробу, бо він не прийшов судити, але спасати.

о. Тарсикій Залуцький, ЧСВВ

Céu não é um lugar onde estão reunidos os anjos e justos diante de Deus. repre­sentações do céu como um lugar de maravilhas, com portão de entrada, Deus num trono e tantas outras coisas, são lendas, invenções humanas para, de algum modo, explicar um mínimo sobre a vida em Deus que é um mistério inexplicável ao nosso conhecimento humano. Céu é Deus, é eterno amor, felicidade, supremo bem e tudo o que se diz de Deus. Assim, se para algum humano fosse concedido de entrar no céu, ele deveria transformar-se em Deus e em tudo o que Deus é, mergulhar na divindade. Por isso, lemos no Evangelho de hoje que ninguém subiu ao céu somente ele, Jesus, que desceu do céu, isto é, que é Deus que se humilhou para salvar a huma­nidade. Aos homens que creram num Deus que se humilhou por amor aos homens e morreu na cruz Deus concede vida eterna, como disse Jesus.

Jesus diz que veio viver entre os homens não para julgar, mas para salvar. Um simples exemplo: se alguém está se afogando na água e o pai manda seu filho para salvá-lo, este filho não se aproxima de quem está se afogando não para acusá-lo, mas o salva, porque para isso foi enviado pelo Pai. Jesus não veio ao mundo para acusar os pecadores, mas para salvá-los, ele é Salvador.

Na carta aos Hebreus fala-se do mesmo assunto: Jesus pela morte na cruz destruiu o poder de quem era a causa da morte eterna, o demônio, e libertou os

N ° 10 - Pracia, Prudentópolis, 16 a 31 de maio de 2016 - Pg 03 homens do medo da morte pela qual o demônio mantinha a humanidade em seu poder. Por isso, ele tornou-se semelhante aos homens, desceu até a humanidade que perece por causa do pecado, tornando-se seu irmão para cumprir a missão de miseri­córdia, isto é, para salvar. Ele sofreu e foi submetido à provação e por isso pode salvar aos que passam pela provação, porque não veio para julgar, mas para salvar, descendo até a miséria humana e aceitando ser provado como todos que os aceitou como irmãos.

Pe. Tarcísio Zaluski, OSBM

NOVA PAROQUIA NA METROPOLIAPARÓQUIA NO SSA SENH ORA DOS CORAIS

ANTONIO OLINTO - PR

NESTE DIA 22/05/2016, foi instaurada a mais nova paróquia da Metropolia de São João Batista, através das mãos de sua Exa. Revma. o Acerbispo Metropolita Dom Volodemer Koubeth OSBM, em Antonio Olinto, PR: PARÒQUIA NOSSA SENHORA DOS CORAIS.

Em um grande evento, com a presença de muitos fiéis e devotos, iniciou-se o rito da instauração com a recepção de sua Exa. D. Volodemer e novo pároco Pe. Mario Ciupa. Estiveram presentes também os Revmos. padres: Basílio Koubeth, OSBM (chanceler da Metropolia), Pe. Gregório Hunka, OSBM (missionário), Pe. Arcenio Krefer, OSBM, Pe. Antonio C. Rodrigues (pároco da igreja latina de Anto­nio Olinto) e os Diáconos João Karpovicz e João Basniak.

Na liturgia pontifical, logo após o troparion, leu-se um breve histórico da comu­nidade. A seguir o decreto de instauração e o juramento do novo pároco. Estava instaurada a paróquia de Nossa Senhora dos Corais (este é agora o nome oficial, segundo os documentos da Metropolia).

Na homilia, o arcebispo salientou a importância de uma paróquia. Ela deve ser viva, bem como o chamado à santidade, cujo o modelo 1° é Jesus, Maria e enfim todos os santos. Logo após a sagrada liturgia houve um almoço festivo nas depen­dências do pavilhão paroquial (almoço típico ucraniano). No evento estavam presentes muitos devotos vindos de São Mateus do Sul, Lapa, Três Barras, Mallet, União da Vitória e Roncador.

Estavam presentes algumas autoridades como: a Madre Provincial Rosália Parastiuk, SMI, o digníssimo prefeito de Antonio Olinto Fábio Machiavelli e sua esposa Ariadne Rita Machiavelli junto com os vereadores.

Salientamos também que neste mês de maio, estnão acontecendo as missões em nossa nova paróquia realizadas pelo diretor das missões na metropolia Pe. Gregório Hunka, OSBM nos dias:

01/05 á 07/05 - Matriz 08/05 á 14/05 - Santos Andrade 15/05 á 21/05 - Mico magro 22/05 á 28/05 - Campina.Para nós paroquianos de Nossa Senhora dos Corais este mês de maio além de

histórico também é carregado de significados. Maio, é o mês de Maria, nossa Paró­quia é consagrada à Imaculada Conceição; neste mês nossa comunidade tornou-se paróquia nela realizaram-se as Santas Missões como preparação para este evento; neste mesmo ano dia 20 de novembro de 2016, a Paróquia de Nossa Senhora dos Corais será consagrada como SANTUÁRIO. Com certeza nossa Mãezinha dos Corais está intercedendo por nós. Somos gratos a Ela e pedimos que com seu manto sagrado cubra a todos os fiéis e seus devotos.

Стор. 04 Праця, Прудентополіс, 16-го - 31-го травня 2016 Б. року - Число 10

РОЗДУМУВАННЯ НА РІЗНІ ТЕМИ ЖИТТЯО. Елевтерій Д м итрів , Ч С В В

Релігію не пропагується перед воротами

Переважно сектарі мають звичай йти перед ворота мешканців з Біблією перетягати католиків на свою віру, доказуючи, що католики не будуть спасенні, і при тих нагодах атакують статуї і образи. Обізнані католики зі св. Письмом себе легко оборонять, але ті, що слабкі в вірі переважно легко переходять до них.Таких продавців нової віри не приймається ані з ними не дискотується, але своєю вірою і релігією треба жити. Віра не є плащем до зміни. Хто раз її заміняє чи стратить Бог не дає її відзискати назад. Особи, що відрікаються віри їх звемо відступниками. Коли хтось з тих відступників хоче повернутися до Католицької Церкви його з того гріха може розгрішити лише Папа.

Сектарі представляють Ісуса Христа, який лічить, і дає багатство, тобто, матеріальний зиск. Коротко кажучи, пропагують Ісуса Христа економічного, який допомагає набувати нові авта, квартири, підприємства,і.т.д.. Те все саме котиться цілими днями по телебаченнях де виступають їхніпровідники -“пастирі” . Хто не руководиться здоровим глуздом легко повірить.

Одна жінка дала таке зізнання: моя дочка працює в однім склепі й має дві товаришки, що є євангеликами. Завжди запрошували, щоб вона пішла на їхній культ. Одного разу пішла з одною таваришкою з цікавости. Підчас зцілення хворих пастор клонився до самої землі просячи Ісуса сцілителя про «чудо». Незабаром почалася метушня, і один помічник пастора підносить в гору крісло, повідомляючи, що одна дівчина, яка десять років була зпаразіжовала на руки й ноги встала з скрісла й почала ходити. Її доня, коли побачила, що то була друга її товаришка не могла з дива вийти про таке обдурення. Опісля при зустрі перепрошувала мою доню, і сама призналася,

що одержала сто реалів за ту сцену

E X P E D I E N T E “P R A C I A ”

Jornal Ucraíno-Católico Publicado no Brasil

Registro no INPI - N° 2509881

Український Католицький Двотижневик у Бразилії

Передплата на 2016 Рік: R$50,00 Інші Краї: U$65.00 Амер. Доларів

Depósitos: BANCO ITAÚ Ag. 3823 conta 16753-5

Banco HSBC Ag. 0382 conta 000288-1

Direção e Administração:Rua Cândido de Abreu, 1579

Centro - Caixa Postal 02 CEP: 84400-000 Prudentópolis - PR

Fone: (42) 3446-1396 / 3446-2087 E-mail:

graficaprudentopolis@gmail.comwww.graficaprudentopolis.com.br

Proprietário:Grafica Prudentópolis Ltda.

CNPJ 09583969/0001-07

Redator Chefe:Pe. Tarcísio Zaluski, OSBM

Corretores Ortográficos:Pe. Atanásio Kupicki, OSBM Pe. Dionisio Bobalo, OSBM

«чуда».Коли будети бачити такі

уздоровлення по телебаченнях не вірте, бо це підроблені незнакомими людьми навіть для самих вірних даної секти. Переважно плачуть при зізнаванні, але одної сльози не впустять, бо їх до такої сцени передше приготовили. Такі сензації на зовнішний вигляд спонукують наочних глядачів до признання різних «чуд». Навіть серед наших людей, коли б приготовив таке зізнавання якогось католика, люди признали би, як чудо, а священика, що відмовив молитву уважали би за святця. Тому не все, що бачимо по телевізії воно є правдиве. З того можемо заключити що такий великий перехід людей до різних сект, бо очима переконуються, а розумом не доходять до заключення, що це фальшиве.

Ісус Христос за свого туземного побуту дуже багато чуд зробив. Більше милосердився над хворими, каліками, сліпими, прокаженими, і для них відзискував здоров’я, а щоб зцілити домагаючися в них ще віри.

Ціль Католицької Церкви не є на те, щоб тільки журитися здоров’ям і про земські добра, але провадити людей до Ісуса Христа й вічного спасіння. Тому першорядний обов’язок кожного християнина це осягнути спасіння. За жодний спосіб не можна міняти вічне спасіння за туземні приємності, багатства й розкоші.

Ісус Христос напоминає, щоб не датися звести фальшивим пастухам, що іншими дверми заходять до його овець. Про фальшивих пастирів Ісус Христос в Євангелії Матея так каже: Багато мені того дня скажуть: “Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім,ям пророкували? Хіба не твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім’ям силу чудес творили?“ І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене ви, що чините безаконня! (Мат.7, 21-23). Так буде при кінці світу з тими, що легковажать вірою і Христовою наукою.

Ми християни католики йдімо без жодних сумнівів за прапором Христа на котрому написано: «Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною» - Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу?“ (Мат. 16, 25-26).

N ° 10 - Pracia, Prudentópolis, 16 a 31 de maio de 2016 - Pg 04

Encontro Regional Anual do Apostolado da Oração

Prezado(a) Zelador(a) do Apostolado da Oração,

O Apostolado da Oração da igreja ucraniana São José Operário de Linha B - Gonçalves Júnior tem a honra de convidar vossa senhoria e todos os membros do Apostolado da vossa localidade para participar do Encontro Regional Anual do Apostolado da Oração que será realizado no dia 12 de junho de 2016, na igreja ucraniana São José Operário de Linha B - Gonçalves Júnior.

Programação:08:00h - Recepção / Inscrição / Café;08:45h - Abertura / Palestra;11:00h - Santa Missa;12:00h - Almoço;13:30h - Palestra / Dinâmica de Grupo- Moleben ao Sagrado Coração de Jesus- Recepção aos novos membros do Apostolado16:00h - Lanche e encerramento do evento.

O valor da inscrição será de R$ 25,00, este valor inclui as refeições que serão oferecidas (café, almoço e lanche).

Pedimos que os senhores(as) zeladores(as) promovam e incentivem a partici­pação do maior numero de membros possível do vosso grupo. Também gostaría­mos de pedir a vossa colaboração nos enviando antecipadamente alguns dados necessários para que possamos preparar este evento com maior eficiência. Pedi­mos que a vossa senhoria preencha um formulário (como no exemplo abaixo) e nos retorne até o dia 29 de maio junto ao Escritório Paroquial da Paróquia Sagrado Coração de Maria - Irati, aos cuidados do Padre Pároco.

Para maiores informações, esclarecimentos ou confirmação de presença, esta­mos disponíveis nos números:

42 9138 8815 - Júlia Ilnitski42 9136 6499 - Fátio Hykavy.

Gostaríamos de pedir, se possível, para que os senhores responsáveis, trou­xessem a lista pronta dos membros com os respectivos pagamentos para agilizar o processo da inscrição e evitar filas desnecessárias no dia do evento.

Antecipando a vossa participação e colaboração, agradecemos copiosamente e pedimos que a Santa Proteção do Sagrado Coração de Jesus permaneça convos- co e com as vossas famílias.

Atenciosamente,

~ ' JÚLIA ILNITSKI Zeladora do Apostolado da Oração

Igreja São José Operário Gonçalves Júnior

NOME DO PADROEIRO DA IGREJA

° LOCALIDADE

PADRE

Nome do Zelador(a) do Apostolado da OraçãoNumero de Novos Membros que serão integrados ao Apostolado e farão a sua Profissão durante oencontro Regional Homens Mulheres

Стор. 05 Праця, Прудентополіс, 16-го - 31-го травня 2016 Б. року - Число 10

ДЛЯ СТАРШИХ І МОЛОДШИХ НА РОЗДУМУ

О. Тарсикій Залуцький, ЧСВВ

Чи все є так і таке як ми думаємо?

Якщо не більшість то велика скількість наших думок і переконань не є правдиві. Думаємо чи говоримо одне, а в дійсності воно не те ані не таке. Можна сказати, що живемо обмотані всякими неправдами або принаймні напів правдами. Думки здається усіх людей, одних більше інших менше, розуміння справ, переконання дуже мало говорять про справи так як вони в дійсності є. Не можемо заперечити, що в нас є деяка можливість пізнати деякі справи по правді, але наш розум замаленький, а й дотого запоморочений всякими справами, які закривають перед нами правду. Навіть Бог дуже часто до нас говорить в Святому Письмі не так як воно в дійсності є, але так як ми це можемо принаймні трошки поняти.Коли би Бог висказував все своїми катеґоріами, так як це є в Бозі, то мало що з того ми могли би зрозуміти. Бог пристосовується до людей так як мама або батько пристосовують свою мову до малих дітей, щоб вони могли зрозуміти їх. Наприклад, мама складає рученята дитини на молитву й вказує догори, ніби Бог є там вгорі. А Бог не є тільки десь вгорі, Бог є всюди; вгорі, вдолині, з усіх боків і сторін. Або пояснюється дітям, що ангел добрий є по правиці людини, а недобрий дух по лівиці. Це тільки так, щоб дітям дещо сказати, але не вияснити чисту правду. І так багато в житті говориться дітям або навіть старшим в образах, щоб висловити якусь правду. Але як воно в дійсності є хто це може знати? Справа не в тому, щоб все дослівно зрозуміти й знати, але в тому, щоб признати ті незбагнені тайни, які нас окружляють і яких нам не зрозуміти й не вияснити.

Всі ми, молоді, старші й старі дивимося по людськи на безліч земських і надземських правд і вони нам представляються в образах, щоб могти нам земським людям не так зрозуміти справи, бо не зрозуміємо, але по нашому дивитися на тайни які існують. Але вони недоступні вповні для нашого маленького і бідненького зрозуміння. Наприклад, навіть в Святому Письмі говориться про вогонь невгасимий в пеклі. Але це тільки для того, щоб вірити, що коли людина відкине Бога, то буде терпіти. А як? Це тайна, бо не можемо собі уявити якогось доброго батька, щоб запалював вогонь на те, щоб там кидати в горіюче полум’я своїх дітей. А Бог навіть в малому не є подібний до земського батька, він безмежно ліпший і безмежно більше любить свої створіння як земський батько. Або як можемо собі уявити чистилище неначе якусь загороду, де люди спалюють свої гріхи? Чи то щось поможе когось карати, щоб тільки мучити й чи можна собі уявити, щоб добрий Бог це робив? Багато краще розуміти чистилище як позагробове дозрівання до зустрічі з Богом. Говоримо також, що в смерті душа розлучається з тілом. В такому разі та душа перестала би бути людиною, бо людина це душа й тіло нерозлучно злучені й вони не можуть розлучитися. Одна це річ розлучитися з тим тілом, що його бачимо і дотикаємося, а інша справа це залишити те видиме тіло, яке розкладається, щоб далі бути тісно злученими з іншою частиною тіла, яку маємо, але не бачимо, про що говорить Св. Павло про те духовне тіло. І якраз тут справа воскресіння людини. У воскресінні не буде вилазити з гробу те тіло яке вже давно перетворилося в порох, але в хвилині смерти людина вже не є матеріальна, але духовна, тобто залишається з тілом духовним. Це так як зі зерном, що його кидають в землю. Видима частина зерна гниє в землі. Але те зерно в своїм осередку мало щось невидиме, невидимий зародок з якого виростає нова рослина. Так і людське тіло має в собі невидимий зародок іншої частини, або іншого виду тіла, яке у воскресінні, яке стається в хвилині смерти, повстає до нового життя, надземного, духовного. Видима частина тіла залишається для землі, а інша невидима частина воскрешає до нового життя.

Дорогий читачу, для нас смертних є тисячі незрозумілих тайнств земних і надземних і Бог дещо нам об’явив в простий спосіб для нашого частинного роздумування, але не для повного зрозуміння великих тайн створеного земного й небесного світу.

Заключення з цієї роздуми: віруймо в правди Божі, але не журімося, що зі всього мало що розуміємо. Будемо на це мати вічність...

N ° 10 - Pracia, Prudentópolis, 16 a 31 de maio de 2016 - Pg 05

Uma palavra amiga para refletirPe. Tarcisio Zaluski, OSBM

A carroça

Cada um de nós pode colocar para si mesmo um monte de perguntas: quem somos, para que estamos neste mundo, quem é uma pessoa humana, para onde vai, qual é o seu valor, etc.? As respostas a essas perguntas estão voando no ar. Somos um mistério e nem nós mesmos não nos compreendemos, não sabemos exatamente o que é o nosso corpo, alma, o que dizer de nós mesmos.

Um imperador se perguntava quem é uma pessoa humana e procurava a resposta com os maiores sábios. Certa vez soube que um grande sábio estava às portas de seu palácio. Foi até ele para fazer a importante pergunta que o inquie­tava:

- Mestre, onde está o Eu, quem sou eu, quem és tu, quem é um homem? - perguntou. Alí perto estava uma carroça com dois cavalos atrelados

- O sábio então pediu-lhe:- Por favor mande trazer-me aquela carroça que está lá.A ordem foi dada aos serventes e a carroça foi trazida. O sábio perguntou:- O que é isso?- Uma carroça, é claro, - respondeu o Imperador.O sábio pediu que retirasse os cavalos que puxavam a carroça. Então disse:- Os cavalos são a carroça?- Não. O mestre pediu que as rodas fossem retiradas.- As rodas são a carroça?- Não, mestre.O sábio pediu que retirassem os assentos.- Os assentos são a carroça? Não, eles não são a carroça.- Finalmente apontou para o eixo e falou:- O eixo é a carroça?- Não, mestre não é.- Então o sábio concluiu:- Da mesma forma que a carroça, o que é uma pessoa humana, qual seu

valor, não pode ser definido por suas partes. O Eu não está aqui, não está lá. O Eu não se encontra em parte alguma. Se o tomarmos em partes, ele não existe. Não existe só na cabeça, nem na barriga, nem nos pés. Não existe em parte alguma separadamente. E não existindo nas partes, ele existe.

Dito isso, ele começou a se afastar do surpreso monarca. Quando estava já afastado, voltou-se e disse-lhe:

- Com teus olhos humanos você enxerga a roupa da pessoa, a sua cor, a altura, os membros. Mas tudo isso não é homem. São aparências que não defi­nem o homem e nem dizem quem é ele. Pode estar adornado com paramentos reais ou coberto com farrapos sujos e rasgados, pode ter aparência de um sábio, ou de um ignorante, pode ser rico ou pobre. Nada disso diz o que o homem na realidade é. O que é de valor no homem esta no seu interior, no seu coração e isso não pode ser desmanchado em pedaços. O homem é um mistério que deve ser valorizado e respeitado e nunca avaliado pelo que aparece externamente.

Стор. 06 Праця, Прудентополіс, 16-го - 31-го травня 2016 Б. року - Число 10

NOTÍCIAS DA IGREJA GRÉCO-CATÓLICA UCRANIANA

NO BRASILДиякон Стефан Вонсік, ЧСВВ

1. ВІТАЄМО БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА З ДНЕМ ЙОГО НАРОДЖЕННЯ!

O ARCEBISPO MOR DA IGREJA GRÉCO-CATÓ­LICA UCRANIANA, DOM SVIATOSLAV, COMEMO­ROU NO ÚLTIMO DIA 05 DE MAIO SEUS 46 ANOS DE VIDA. GLÓRIAS SEJAM DADAS A DEUS PELA SUA VIDA, E SEU MINISTÉRIO PARA O BEM DA NOSSA IGREJA!

2. No dia 24 de abril de 2015, o Bispo Dom Meron, OSBM, visitou a comuni­dade de São Sebastião em Prudentópolis e consagrou a pedra fundamental da nova igreja Anunciação de Nossa Senhora nesta comunidade que é atendida pelo Pe. André Pistun, OSBM.

3. No dia 1 de maio, o Arcebispo Metropolita Volodemer, OSBM, visitou a comunidade ucraniana de São Cristovão em União da Vitória, e instaurou neste mesmo local a Paróquia Santíssima Trindade, tendo como seu primeiro pároco o Pe. Ricardo Mazurek Ternovski. (foto: João Hunhevicz).

4. No dia 2 de maio, faleceu em Curitiba o Sr. Romano Oresten, membro atuante da comunidade ucraniana, Pai do ex-Presidente da Sociedade Ucraniana do Brasil Roberto Oresten e avô do nosso ex-Presidente da Juventude Ucraniano Brasileira Felipe Oresten. Eterna memória!

5. O Bispo Eparca Dom Meron Mazur, visitou a comunidade ucraniana de Laranjeiras do Sul, por ocasião do Padroeiro - Ascensão de Nosso Senhor. O mesmo foi recepcionado pelas crianças da catequese muito bem preparadas. A Divina Liturgia foi cantada pela comunidade de Cascavel.

N ° 10 - Pracia, Prudentópolis, 16 a 31 de maio de 2016 - Pg 06

6. Nos dias 12 e 13 de maio, a diocese de Guarapuava sediou o primeiro congresso regional do dízimo, estiveram reunidos representantes de todas as dioceses do Paraná. A Eparquia Imaculada Conceição contou com três representantes: Diáco- no Estefano Wonsik, OSBM, Ir. João Korolhuk, OSBM e a Sra. Luiza Schicorski.

07. No dia 15 de maio aconteceu a 5° peregri­nação para Cruz Machado, em memória da Serva de Deus Ir. Ambrósia Sabatovicz, SMI. (foto Ir.

Ana Sczibor, SMI)

08. No dia 15 de maio, a convite do Pe. Pedrinho Novochadla, OSBM, o Bispo Eparca Dom Meron Mazur, OSBM, vistou a comunidade de Queimadas, e cele-

Para encerrar o mês de maio.O que os Santos falam sobre Nossa Senhora?

São João Maria Vianney “Deus podia ter criado um mundo mais belo do que este que existe, mas não podia ter dado o ser a uma criatura mais perfeita que Maria Santíssima”.

São João d’Ávila:“Um dos principais remédios contra o demônio é recorrer à Virgem Maria.”

Santo Agostinho:“As orações de Maria Santíssima junto a Deus têm mais poder junto da Majestade Divina que as preces e intercessão de todos os anjos e Santos do Céu e da Terra.”

São Felipe de Nery: “Se quereis perseverar, sede devotos de Maria Santís­sima.”

Como ensinar as crianças a rezar?

Hoje em dia muitas famílias já não oram mais juntas, e sempre surge a dúvida: quem deve ensinar as crianças a rezar? A família ou o catequista?

Стор. 07 Праця, Прудентополіс, 16-го - 31-го травня 2016 Б. року - Число 10 N ° 10 - Pracia, Prudentópolis, 16 a 31 de maio de 2016 - Pg 07

Посмертні Згадкиt Basílio Chodoma

A criança precisa conhecer os elementos básicos da Fé em seus primeiros anos de vida, e nada melhor do que os pais, que são as pessoas mais próximas neste tempo para ensinar. Aquilo que se aprende no início da vida, nunca se esque­ce.

O primeiro passo é orar com a criança, um verso simples e curto, para que se desperte o desejo de rezar. Um exemplo fácil e muito utilizado é a música “Mãezi- nha do Céu”:

Mãezinha do céu, eu não sei rezar Eu só sei dizer quero te amar Azul é seu manto, branco é seu véu Mãezinha eu quero te ver lá no céu.

Mãezinha do céu, mãe do puro amor Jesus é seu filho Eu também o sou.

Mãezinha do céu vou te consagrar A minha inocência, guarda-a sem cessar Azul é teu manto, branco é seu véu Mãezinha eu quero te ver lá no céu.

É importante ter cuidado com o que se deixa entrar em casa, como revistas e livros com conteúdos impróprios, alguns programas de televisão, músicas, etc. Não é difícil encontrar produtos, infantis inclusive, que podem auxiliar na evan- gelização das crianças ainda em seus primeiros passos, como Bíblia infantil, rosá­rio para crianças, DVD's com desenhos bíblicos, programas de TV e músicas católicas, imagens de santos como criança, e diversos produtos que podem apro­ximar a criança da Igreja.

O exemplo sempre será melhor forma de ensinar, a criança geralmente imita o pai e a mãe, portanto a oração diária, algumas músicas, o sinal da cruz, ir à Missa aos domingos fará com que a criança aprenda rapidamente e essa experiên­cia ficará gravada como algo bom, uma rotina da vida familiar.

Deve-se lembrar que ensinar é diferente de obrigar. O fato de ser obrigado a fazer algo naturalmente gera um desconforto. A criança forçada a orar pode se revoltar contra a Igreja e não ter interesse nenhum em se aprofundar nos ensina­mentos de Deus. No tempo dela, ela terá vontade de conhecer e aprender as orações e de acompanhar a família à Missa.

O catequista ensina o essencial da Fé, e é importante sua participação na vida da criança durante o catecismo. O Papa João Paulo II disse: “A catequese é uma educação da fé das crianças, dos jovens e dos adultos, a qual compreende espe­cialmente um ensino da doutrina cristã, dado em geral de maneira orgânica e sistemática, com fim de iniciá-los na plenitude da vida cristã”.

* 01/01/1973 + 14/03/2016Filho de Pedro Chodoma e Maria

Dzioba Chodoma os pais em Memória.Tivemos um grande Líder na família...

Irmão, amigo, conselheiro e um grande mentor para todos nós... esposa, Maria Melnik Chodoma seu filho, Alexandre Basílio Chodoma irmãos e familiares, todos temos orgulho de sermos família deste grande homem. Agora entregamos BASILIO para DEUS. Ele tem grande propósito para cada um de nós, que não sabemos exatamente qual é esse propósi­to mas, temos certeza que um dia, na eternidade nos encontraremos novamente, mas com uma diferença, sem lágrimas, sem tristeza, sem sofrimento.

Todos nós, esposa Maria, filho Alexandre, irmãos Chodoma e Melnik agra­decemos a todos os amigos e familiares pelas condolências e orações prestadas ao nosso querido Basílio. Jamais esqueceremos os abraços e as palavras de consolação, coragem e força que recebemos dos nossos familiares e amigos neste dia, onde tivemos um momento de oração, de meditação sobre o verdadei­ro valor da vida. A TODOS A NOSSA GRATIDÃO.

A nossa gratidão; aos Padres: Pe. Paulo Serbai, Pe. Eufren Krefer, Pe. Teófi- lo Melech, Pe. Antonio Zubek, pela assistência na hora mais difícil. Para as Cate- quistas do Sagrado Coração de Jesus que, com sua presença e orações nos confortaram na grande dor. As irmãs do Colégio Imaculada Virgem Maria pela presença e orações. Enfim agradecemos a todos os amigos e povo em geral que se fez presente neste momento de tanta dor o nosso muito obrigado.

BASILIO, quando amamos alguém e vamos dar um presente queremos o mais bonito o mais caro, o melhor presente. Se vamos dar uma flor, escolhemos a mais perfumada e a mais bonita. Temos certeza que Deus, assim o escolheu.

Exemplo de um grande filho para seus pais, sempre fiel aos seus ensinamen­tos tratando com amor e respeito zelando pelo seu bem.

Exemplo de um grande irmão, líder, conselheiro, protetor, companheiro e amigo. Exemplo de um grande esposo e pai, sempre fiel a sua esposa e ao seu filho valorizando os princípios da família da Fé e da Igreja.

Exemplo de um grande homem para a sociedade, um grande empresário, empreendedor, visionário, valorizando a ética, profissionalismo e respeito. Sempre alegre, disposto e determinado para alcançar seus objetivos. Deixou sua marca, seu exemplo. Um homem digno, justo, honesto, solidário. Nunca sabia dizer não para ninguém em qualquer situação.

Basílio! Deus precisa de um homem assim em Seu Reino.Descanse em paz. Sentiremos eternas saudades! Agradecemos a todos pelas

condolências e pelas orações!Ana Dzioba

Além de passar as regras e a doutrina, o catequista tem a missão de promover o encontro pessoal do catequizando com Jesus. Para isso, a criança precisa ter o desejo de Deus, a vontade de estar próxima a Igreja e participar do catecismo. A missão de despertar esse desejo, de iniciar essa aproximação é da família, princi­palmente dos pais. Como é sua participação nos grupos da comunidade? Quando participa da Santa Missa? Quais são os momentos de oração em família? Quais músicas costuma ouvir? Essas respostas o ajudarão a avaliar sua contribuição na evangelização de seus filhos.

МОЛОДИМЧИТАЧАМ

СЕЛЯНИН ТА ЙОГО ДІТИ -ЕЗОП

“Disse-lhes Jesus: Deixai vir a mim estas criancinhas e não as impeçais, porque o Reino dos céus épara aqueles que se lhes assemelham.”

(São Mateus 19,14).

Por Mensageiro via Aleteia noticiascatolicas.com.br/

Жив собі за давніх часів селянин. Мав він четверо синів і виноградник. Хоч був старий та немічний, а порався коло землі сам. Бо хіба міг, бідолаха, інакше? Адже ж вирощував ті лози власними руками з молодих літ, і дотепер любив та плекав свій виноградник. А той, немов розуміючи любов і турботу господаря, віддячував йому соковитими гронами.

Та, на лихо, всі четверо синів не звикли працювати. їм більше подобалося байдики бити, а старий батько повсякчас непокоївся думкою: «Що з ними буде, коли закриються мої очі?»

Часто він казав собі з гіркотою:

«Покинуть сини мої виноградник напризволяще, переведеться він і не годуватиме їх плодами. Треба якось цьому зарадити».

Довго роздумував батько, врешті покликав синів і сказав:- Діти мої любі, чую - недовго мені жити на світі. Отож і покликав я вас,

аби відкрити одну таємницю. У нашому винограднику заховано скарб. Як мене не стане, візьміться за лопати й копайте, аж поки знайдете.

Невдовзі батько помер. Тяжко побивалися сини. А за кілька день згадали його слова.

- Що б то міг сховати у винограднику небіжчик? - питає перший син.- Напевне, гроші,- відповідає другий.- А як там лише кілька золотих? - засумнівався третій.- Хто його знає. Краще перекопаймо все,- сказав четвертий.Настала зима. Небіжчик встиг за життя обрізати виноградник, і тепер

треба було лише попідпирати лози. Але сини про це не дбали. Думки їхні крутилися довкола скарбу. Тож, узявши заступи, заходилися вони копати.

- Глибше копаймо! - наказував старший.- Копаймо, то й копаймо! Цілісінький день копали, але так нічого й незнайшли. Повернулися додому стомлені й розчаровані.- А чи не викопав хтось інший того скарбу? - питає перший син.- А чи був він там узагалі? - засумнівався другий.- Чому не було? Треба копати, може, й знайдемо,- заперечив перший.Взавтра хлопці знову взялися до роботи. Але скарбу не знайшли ні того

дня, ні наступного.- Може, батько пожартував і ніякого скарбу немає? - каже один син.- Боронь Боже! Хіба що хто викопав скарб, а батько про те не знав.

Жаль, коли так!Минуло кілька місяців, і настав час збирати виноград. І що ж побачили

брати? Обкопані лози вгиналися від величезних важких грон!Зібрали брати виноград, уторгували за нього купу грошей і зажили

щасливо.Відтоді почали вони дбайливо доглядати виноградник. А що були молоді

та дужі, то й мали від праці насолоду.Згодом стали вони заможними господарями. А коли заходила мова про

батька, завжди згадували його із вдячністю.- Які ж ми були нерозумні! Замість того, щоб збагнути батькові слова,

розпитати, порадитися,- кинулися шукати в землі золото. Батько не посміявся з нас, а заповів нам найбільший скарб світу - любов до праці.

Стор. 08 Праця, Прудентополіс, 16-го - 31-го травня 2016 Б. року - Число 10

ЗасмійсяНайбільша ганьба для нечесного політика

- Знаєте яка найбільша ганьба для нечесного політика?- Казати, що він чесний і на нього голосувати.

Яка різниця?

- Чи знаєте яка є різниця між чесним політиком і літаючими неідентификованому дисками (discos voadores)?

- Кажуть, що вони існують, але хто їх коли бачив?

Хвилини правди

Пише Юзьо ШилоСлава Богу,

Ентри о пово сістає часто таке жи коли подумати здоровою головою, то бере на сміх. Сеґідаминти стрінемо між людьми таке жи смішно, а коли розумно подумати то дурне. От, пор езимпло, між дітьми зайде якась бріґа або бате папо, діти сіскаржат прос пайс і ос пайс сісварат або часто й сігнівают через дурноту дітей. Чи це розумно? Нерозумно й дурне, дуже дурне дезинтиндіминто дітей брати ком серієдаде. Аконтеси жи діти сіпосварут й зараз за кілька хвилин знов сібавлят і сілюблят, в батьки тих дітей довго, часто місяцями або й роками фікам си естраняндо. Коли їх запитати чому сігнівают, вони самі не знают чому. Аґора сі спитаймо: хто має більше розуму, ті діти жи сіпосварат, сіпочублят, а зараз знов стают аміґи, чи ті старі батьки жи через дітей довго сігнівают а нисси мизмо тимпо діти сізабавляют і навіть не думают за те жи були щойно сіпосварили. Тут дуже імортанте послухати й взєти до серця те жи сказав Ісус прос вельос орґульозось: навчіться від дітей... Напишу вам про один трафунок

Пареси жи то було десь на Кальмоні чи близько Кальмону. Їхав хлоп автом, а за ним їхав якийсь чужий. Ди репинти, той жи був напереді паров, а хто їхав ди трайз аселерував і хтів переїхати та віажувати далі. Але бинь нисти моминто той жи був на фринти й пароу, синь дар сінал скрутив пра ескирда й диу асідинти. Ном муйто ґраве прос моторістас, але гоба авта добре сіпомнєли. Ну й о ки? Можемо собі подумати що далі. Гоба моторістас повилазили з авт і давай кулпувати один другого, як то жиралминти аконтеси. Той жи був на переді кулпував другого чому хтів подар. А той ди трайз каже: проки воси ном диу сінал жи будеш крутити пра ескирда? Воси пароу і ном диу неньум сінал й я хтів їхати далі. А той дядько жи ном диу сінал кричит: тодо мундо саби жи я тут мешкаю, тут пра ескирда моя морада й я хтів заїхати но миу патіо. Треба було зачекати поки я не скручу й заїду на моє подвіра. Ну, що той другий мав робити? Розсміявся і каже: комо иу подія сабир жи ти тут мешкаєш, а пор сіма ди тудо жи ти дурний. Туа каза може бути инь кварке луґар, але симпри преціза сіналізар коли заїзджаєш з великої дороги пра скирда чи пра дірийта. На чому сіскінчила та діскусом, не знаю. Але видимо як то хлоп ном тіня неньума разом, а таки хтів провар жи він тіня дірийто ди ентрар на суа каза синь ліґар о піска-піска, проки а каза ера дили і п р о н т о .

Наука де тудо іссо: си воси комете ум ирро, признайся і покажеш жи в твої голові є розум а в душі совість. Не треба бути таким впертим як ті два цапи, жи тавам індо ум пра ка а оутро пра ла й сіздибали нума пінґела (пінґела то по нашому кладка або дуже вузенький перехід через ріку) і нікотрий не хтів поступитися єншому і почали сідуцкати на тій пінґелі й аконтесиу жи оба попадали в р ік у .

На все добро всєм вам, дорогенькі

N ° 10 - Pracia, Prudentópolis, 16 a 31 de maio de 2016 - Pg 08

На телевізійній програмі, пастор якоїсь церкви, коли мала починаттися програма політичних партій, проголосив:

- Тепер будемо мати пів години програми політичних партій, а зараз опісля представимо вам, дорогі слухачі, десять хвилин правди ..

Коли політик бреше

- Знаєте коли політик говорить неправду?- Тоді коли його уста рухаються.

Що це вибори?

Це надзвичайна подія в демократії. З тої нагоди всі дур.. вибачайте, всі виборці можуть демократично вибирати тих, хто буде їх обкрадати, обдурювати, ними маловажити, їх використовувати, збагачуватися їхнім коштом протягом наступних чотири роки, період під час якого за крадіж курки всі бідні будуть строго карані, а багаті пани за крадіж мілярдів гроша з урядової каси будуть виправдувані.

Ехо

Якийсь політик розпинався промовляючи до слухачів, брехав, обіцював, грозив нечесним політикам, обіцював чесність під час його уряду. В тому часі на пасовиську заіржав осел - гу..гау..гу!

- Що це за голос? Запитався політик.Один зі слухачів сказав на ввесь голос;- Це ехо вашої промови, відгук вашого

голосу .

Ваш Юзьо Шило

'"-„.ЖИТТЯ НАВЧАЄ....Дивися на розривки й на хвилини втіхи як на

дар з неба. Зрештою, тільки люди, які мають віру можуть поправді спонтанно веселитися. Всі інші мусять силуватися, щоб показати радість.