ziar 7-8 2018 - UURСвято Тараса Шевченка Бухаресті Бук вшанов...

ÓÓêðà¿íñüêèéВІСНИКêðà¿íñüêèéВІСНИК

Свято Тараса Шевченка у БухарестіБуковина вшановує 204-ті Роковини народження ШевченкаЗнакова подія в «Столиці культури» –204-ті роковини народження Тараса Шевченка

Ліцей імені Шевченка у Сиготі зберігаємову і традиції українцівХХVI-а Національна Олімпіада з української мови та літературиЩодо анексії Росією КримуСторінку письменника

Чacoпиc Coюзу Укpaїнцiв Pумунії. Piк видaння ХXV. № 7-8 (квiтень) 2018

Пpoчитaйте: v

v

v

v

v

v

v

Віталій Назарук

Яблуневий цвітЦвіт яблуні - ніжний, п'янкий, Цвіт яблуні - щирий, миттєвий, Цвіт яблуні - просто легкий, Цвіт яблуні - просто життєвий.

На світі немає краси зрівнянної з яблуні цвітом, На світі немає душізрівнянної з птахів перелітом.

Щодо анексії Росією КримуУкраїнсько-російські відносини мають довгу і суперечливу історію,

яка нараховує сотні років. Основним її змістом є прагненняМосковії та її спадкоємців – Російської імперії, Радянського Сою -

зу та Російської Федерації – унеможливити становлення незалежної дер-жави Українського народу – повноправного члена європейської співдруж-ності націй.

Набуття Україною незалежності у 1991 році у результаті розпаду СРСРвід початку розглядалося і розглядається російською елітою як прикреісторичне непорозуміння, яке повинно бути якнайшвидше виправлене. Завизначенням В. Путіна цей розпад – найбільша геополітична катастрофаХХ століття.

Збройна агресія Росії проти України була заздалегідь спланованою таретельно підготовленою операцією.

Незважаючи на підписання базових політичних угод з Україною, зокре-ма так званого «Великого договору» у травні 1997 року, Росія продовжува-ла декларувати свої права на Крим і Севастополь, а представники росій-ських політичних кіл (В. Жириновський, Ю. Лужков, К. Затулін та інші) неприпиняли закликати російське керівництво розірвати «Договір про друж-бу, співробітництво і партнерство між Росією та Україною» та забезпечитипостійне базування Чорноморського Флоту РФ у Севастополі. Такі закликиобґрунтовувалися «неправомірністю передачі Криму та СевастополяУкраїні», а також «невідповідністю існуючих кордонів історичним кордонамрозселення російського народу».

Водночас найбільш дієві та комплексні приготування Москви зістворення підґрунтя для анексії Кримського півострова розпоча-лися у 2013 році після внесення Росією змін до нової Концепції

зовнішньої політики, які визначали збереження впливу на Україну основоюросійської політики на пострадянському просторі.

У цей час російською владою була розроблена концепція «м’якої сили»щодо України, яка передбачала активне залучення в Криму та південно-східних регіонах України проросійських політичних партій та громадськихрухів з метою створення підґрунтя для дестабілізації ситуації в нашій дер-жаві.

За активної участі російських спецслужб та при мовчазній згоді злочин-ної влади Януковича вже у середині 2013 року Російська Федерація ство-рила в Криму та на південному сході України потужну мережу антиукра-їнських партій, суспільних рухів і громадських організацій («Русское един-ство», «Родина», «Единая Русь», «Российская община Севастополя»,движение «За единую Русь», «Союз русского народа», Общекрым скоедвижение «За республику Крым», воєнно-патріотичний клуб «Школа побе-ды» «Народна опозиція», праворадикальна неофашистська партія«Русское национальное единство»).

Ще на початку 2013 року спецслужбами РФ було розпочато ство-рення в Криму місцевих і російських радикальних організаційантиукраїнської спрямованості, серед яких мережі бійцівський

клуб «Оплот», приватні військові компанії Росії типу «Феракс», «Редут-Антитеррор», «РСБ-Групп», «Антитеррор-Орел», «Тигр Топ РентСекьюрити»; козачі формування – «Донское войско козачье», «Кубанскоевойско козачье».

Російська Федерація скористалась підписанням злочинною владоюЯнуковича у 2010 році так званих «Харківськіх угод» та активізувала пере-оснащення і модернізацію російських військ у Автономній Республіці Крим.

У лютому-березні 2014 року Російська Федерація перейшла до реаліза-ції практичних заходів щодо анексії Кримського півострова.

На першому етапі (20-28 лютого 2014 року) була проведена операціясил спеціального призначення при підтримці підрозділів 810 окремої бри-гади морської піхоти. 20 лютого 2014 року було прийнято рішення прозастосування військової сили для анексії Криму. Починаючи з 22 лютого2014 року здійснювалось приховане перекидання підрозділів ЗС РФ зтериторії Росії до АР Крим морським шляхом. Після нарощення сил, під-розділи спеціального призначення захопили Верховну Раду і будівлюуряду АР Крим, регіональний диспетчерський центр «Сімферополь-конт-роль», а також інші важливі об’єкти інфраструктури Криму.

На другому етапі (1-10 березня 2014 року) Росія перевела крим-ське угруповання військ у вищу ступінь бойової готовності (від-дано сигнал «Военная опасность»), що супроводжувалося вихо-

дом бойових кораблів ЧФ РФ на зовнішній рейд ВМБ Севастополь; пере-водом літаків морської штурмової та розвідувальної авіації, а також вер-тольотів ЧФ РФ у Криму (аеродроми Кача та Гвардійський) до негайногобойового застосування; проведенням (розвідувальними кораблями«Кильдин», «Приазовье» і «Лиман», 3-м радіозагоном особливого призна-чення (Севастополь) ЧФ РФ, літаками Су-24МР з аеродромів Маринівка і

Севастополь та дальнього радіолокаційного виявлення і наведення А-50 заеродрому передового базування Єйськ) комплексної розвідувальної опе-рації стосовно виявлення стану бойової готовності ЗС України та черговихсил НАТО у Чорноморському басейні; висуванням визначених підрозділівв райони прикриття сухопутного кордону АРК, обладнання ротних опорнихпунктів в районах Перекоп, Армянськ і Чонгар.

На третьому етапі (10-18 березня) було завершено створенняоб’єднаного угруповання військ (сил) і роззброєння частин ЗС іАДПС України на території АР Крим. Для управління діями росій-

ських окупаційних військ у Криму було розгорнуто: на аеродромі Гвар -дійське – об’єднаний командний пункт ОУВ(С), а в районі Джанкой – пере-довий командний пункт ОУВ(С).

Російська окупаційна влада додатково зосередила в Криму близько 6,3тис. військовослужбовців Повітрянодесантних військ та військ спеціально-го призначення ЗС РФ. Крім того, з метою підвищення можливостей ЧФ РФщодо проведення морських десантних операцій до Чорного моря прибулидесантні кораблі з Північного та Балтійського флотів ВМФ РФ, що надава-ло Росії широкі можливості для висадки потужного угруповання військуздовж усього узбережжя України.

Наведені дії Москви передбачали створення приводу для початкуширокомасштабної збройної агресії проти нашої держави шляхом прово-кування України до застосування збройних сил в Автономній РеспубліціКрим як проти цивільного населення, так і підрозділів російських військ, якібули розміщені на Кримському півострові.

Агресор розраховував на застосування Україною військової силидля відновлення влади в Криму, що давало б Росії фактично«легітимні» підстави, спираючись на положення Федерального

закону «Про оборону» та Воєнної доктрини РФ стосовно захисту росій-ських громадян та співвітчизників, для військового вторгнення в Україну (якце було в серпні 2008 року в Грузії) з метою відновлення режиму Януко -вича та/або окупації південно-східних регіонів нашої держави з виходом доПридністровського регіону Молдови.

Незважаючи на стратегічні та оперативно-тактичні переваги РосійськоїФедерації, вона не змогла у повній мірі реалізувати свої цілі у відношенніУкраїни. Так, за виключенням Донецька та Луганська, спроби російськоїсторони спровокувати масові проросійські виступи у східних та південнихобластях України, як інструменту створення «сірих зон» на території нашоїдержави та приводу для російського військового вторгнення в Україну,фактично не мали успіху.

Причинами зазначеного стали вдалі дії української влади з недопущен-ня дестабілізації обстановки на сході та півдні країни, прорахунки росій-ської сторони в оцінці ситуації в Україні, а також підтримка нашої державизі сторони західних країн і міжнародних організацій.

Окупувавши АР Крим Росія порушила низку міжнародно-правових дого-ворів та тим самим створила привід для руйнації міжнародної архітектуриєвропейської безпеки.

Відразу після анексії Криму Російська Федерація розпочала міліта-ризацію півострова, який на сьогодні перетворився на потужнийвійськовий форпост у Чорноморському регіоні. Росія високими

темпами зміцнює ударний потенціал та операційні можливості міжвидово-го угруповання ЗС РФ у Криму. На сьогодні воно у 2,5 рази перевищуєчисельність російських військ в Криму, яке дислокувалось на територіїпівострова до його анексії Росією.

На теперішній час інтенсивно розбудовується військова інфраструктура(аеродроми, причали, військові містечка, сховища боєприпасів). Москва неприпиняє створення нових об’єднань, з’єднань і частин на анексованомупівострові, а також оснащення їх сучасними зразками ударної зброї, щодозволяє контролювати центральну та західну частини Чорного моря.

У рамках реалізації наведених планів передбачається збільшеннячисельності угруповання ЗС РФ в Криму. Прогнозується, що до 2020–2025років міжвидове угруповання російських військ на Кримському півостровібуде нарощено приблизно в 1,5-2 рази за основними показниками.

Поряд з цим Росія активізувала заходи з демонстрації військової сили у Чорноморському регіоні шляхом інтенсифікації польотів бойової авіа-

ції Повітряно-Космічних сил РФ та нарощування військово-морської при-сутності.

Триває практика проведення у Чорноморській операційній зонізаходів бойової підготовки із залученням літаків дальньої бомбар-дувальної авіації (Ту-22М3, Ту-95МС), а також дальнього радіоло-

каційного виявлення та наведення типу А-50.Москва періодично порушує повітряні кордони окремих причорно-

морських країн, а також не припиняє провокаційні заходи російської авіаціїстосовно повітряних і морських суден чорноморських держав з імітацієюпусків крилатих ракет по цілях у районі протоки Босфор.

У сукупності наведені агресивні дії РФ вкрай негативно впливають нарозвиток ситуації у Чорноморському регіоні, порушуючи баланс сил тастворюючи реальну загрозу воєнній безпеці причорноморських держав.

2 Ukraînsykãc VISNÃK

Бухарестська філія СУР організувала 20 березня «Свято Шев ченка»,маючи гостями знаменитих артистів – як із Румунії, так і з України.Урочистий концерт пройшов у залі Університетського Дому, де часто про-ходять, в останній час, наші культурні заходи. Учасниками свята були:Ансамбль пісні і танцю «Червона калина» із буковинського селаНегостина, заслужена артистка України Ірина Стиць із Чернівців та місцевібухарестські учасники – інструментальний гурт «Зоря» (скрипалькаНаталка Колотило-Панчик та гітарист Дан Васілеску), румунська артисткаДойна Гіцеску, студенти українського відділу Слов’янської філології, дек-ламатори поезії Шевченка і творів, присвячених великому Кобзарю.

Гостями свята, яких я мала честь представити і запросити до слова,були: депутат і голова СУР Микола Мирослав Петрецький, Його Ексце -

ленція Посол України в Румунії Олександр Баньков, заступник державногосекретаря у Міжетнічному департаменті румунського уряду Амет Аледін тадепутат в Угорському Парла менті, перший заступник голови СвітовогоКонгресу Українців та голова Європейського Конгресу Українців Яро славаГортяні, яка вперше відвідала Бухарест, хоч нераз побувала в Румунії, від-відуючи українців з інших регіонів. Вона поділилася приємними враження-ми про цю її історичну поїздку в своїй промові. Мені випала також радістьпривітати всіх достойних гостей цього свята, включно представника в Міні -стерстві Націо нального Виховання, радника Єлвіру Кодрю (якій я вдячна,що помогла і у перекладі!), представників Шкільного інстекторату, депутатаіталійської меншини в Румунсь кому Парла менті, працівників По сольства

України в Руму нії, колишніх моїх колег із Міністерства культури Руму нії,включно пана Карола Кеніґа, представників інших національних меншин,наших друзів і співпрацівників. Це святкове дійство, яке було відкритевокальним гуртом «Червона калина» піснею «Як умру то поховайте» (колипубліка, із пошани до Заповіту Шев ченка встала на ноги), продовжилосяіншими народними піснями (яких, до речі, дуже любив Шев ченко і сам умівпрекрасно співати!), а потім народними танцями, виконаними бездоганнонегостинським молодіжним колективом танців ансамблю «Червона кали-на», якого постарався привезти Юліян Кідеша, якому ми складаємо подя-

ку, бо колектив створив прекрасне враження. Ані виступ інструментальної«Зорі» не осоромив бухарестську філію СУР, бо вона виконала букет най-кращих український мелодій, до яких увійшли і мелодії пісень на словаШевченка і викликала щирі оплески.

А коли на сцені з’явилася чарівна артистка із Чернівців Ірина Стиць, якапід час співу пройшлася поміж публікою, привітавши гостей, то вся публікабула у неймовірному захопленні – від її чудового голосу від вигляду ідружнього ставлення до теплої публіки. Особливо сподобалась людямпісня «Мамина молитва», яка викликала симпатію і довгі оплески.

Концерт закінчився урочистим виступом усіх учасників дійства піснеюна слова Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий», коли публіка,на ногах і піднесена духом, співала разом із артистами!

Після вдалого концерту всі учасники спустилися до ресторану Уні -верситетського дому, де проходив урочистий прийом і де концерт продов-жився. Наш акордеоніст «Зорі», Богдан Костюк, ще довго акомпанувавспіваків і забавляв захоплену публіку.

Слід добавити, що гості із України та з Угорщини в той самий день про-вели робочу зустріч із бухарестським керівництвом СУР і редакторами убібліотеці ім. Степана Тка чука, а члени негостинської «Червоної калини» –у бухарестському офісі СУР, де їх щи ро прийняв і угостив комітет буха-рестської філії СУР.

Вдячні всім організаторам, друзям із Чернівців, пані Вікторії Онуфрик ізБуко винського Телебачення та її мужу, меру міста Нововолинськ, АнатоліюБолдашеву, які привезли нам талановиту артистку Ірину Стиць, та всімдрузям, які спричинилися до того, щоб цей 26-ий концерт у Бухаресті, при-свячений пам’яті українського національного поета Тараса Шевченка, віднародження якого виповнилося 204 роки, пройшов на високому рівні!Вічна слава нашому дорогому Тарасу!

Ярослава КОЛОТИЛОФото авторки

3Ukraînsykãc VISNÃK

Свято Тараса Шевченка у Бухаресті


У п’ятницю 9-го лютого у повітовійгазеті «Край ноу» /Сучава/ був анонспро цей конкурс, а потім насталатиша.

Можливо, автори думали, що пед-кадри та учні мають передплату на«Край ноу» і читають газету?

Хто в це повірить?Я запитав багатьох директорів, чи

вони дістали повідомлення про цейконкурс. Від повіді були: Ні! Навітьучні та педкадри із Кали нешт-Купа -ренка та Шербівців нічого не знали.

Чому, панове організатори?Поетеса Кармен Вероніка Стей чук

сказала, що на цей перший випускнадійшли 45 поезій, що є бажання,щоб цей конкурс став національним.Хай так буде!

Коли прочитаємо ім’я тих, щоотримали призи, то буде сюрприз. ІзКалинешт-Купа ренка, рідного селаКозмея, Шербівців, чи з околиць, немаєжодного ім’я. Чому? Хтось можедати якусь відповідь?

Поки що кілька рядків про ЙонаКозмея.

Народився 11 березня 1951 р. вселі Кали нешти-Купаренка, громадаШербівці. Тут закінчив в 1966 р. вось-

мирічку, а в 1970 р. закінчив ліцей ім.Штефана Ве ликого у Сучаві.

Між 1970-1974 рр. був студентомфілології університету «Ал. І. Куза» уЯссах. Після цього був викладачем урізних школах.

Між 1979-1984 рр. був літератур-ним секретарем ансамблю «ЧіпріанПорум беску» у Сучаві.

В період 1985-1991 рр. був директо-ром дому культури міста Сучави.

Впкладав румунську та латинськумову в ліцеях міста Сучави. В послідніроки був викладачем у спортивномуліцеї міста.

Був доктором філології.Переклав поеми Шевченка на

румунську мову.Микола КуРИЛюК

Обширно про День Рідної мови написавЄ. Фрасинюк. Я хочу сказати кілька слів провідзначення цього дня у школі села Кали -нешти-Єнаке у Сучавському повіті.

Учениця Амалія Еміна Семенюк викона-ла пісню «У вишневому саду», під акомпа-намент викладача Петру Ілінкей та її братаАлександру Семенюка.

Біанка Мартинюк, підготовчий клас, про-декламувала вірш «Рідна мати»;

Деніса Габрієла Панциру /VІІ кл./ та

Константін Ремус Табарча /VІІ кл./ описалитрадиційний одяг села Кали нешти-Єнаке.

Багато попрацювала викладачка укра-їнської мови Марія Загаріє. Вона з своїмиучнями бере участь у різних культурнихакціях.

Ще хочу сказати, що викладач релігіїПетро Ілінкей румун, та він робить більше,ніж «наші». Слава йому!

Микола КуРИЛюКФото автора

«Таємний» конкурс поезії іменіЙона Козмея

ДО юВІЛею ПАНІДЖОРДЖеТИ ШТеФАН

Немало років пройшло, відколи япізнаю пані професорку української мовиДжор джету Штефан. Було це 1976 року,коли я прийшла до Негостини і тут знайш-ла дуже гарний педколектив, в якому булаі пані Джорджета Штефан. Вона виклада-ла українську мову, бо у Негостині ріднамова була свята і ніколи ніхто не міг їїзаборонити в школі. В негостинській школімайже всі учителі були з села, а пані Д.Штефан приходила із Сучави щодня авто-бусом. Ніколи не запізнила на уроки, чи толіто, чи зима, чи то дощ, пані проф. Дж.Ште фан була у класі.

До грудневої революції пані Д. Штефанпрацювала в Негостині, а потім зміняласядо Сучави. Тут, в Негостині, межи намивсіма була велика дружба, яка залишила-ся і дотепер. Всі разом організували різніподії, відзначали свята, виступали насцені з учнями, представляли різні програ-ми і ніхто не боявся декламувати вірші нарідній мові, хоч тоді були інші порядки.Пані проф. Д. Штефан завжди була весе-ла, і цей оптимізм має і сьогодні. З него-стинської школи перейшла до Сучави, депродовжувала викладати українську мовув педагогічнім ліцеї. Там працювала допенсії, але продовжує шкільну працю. Щеі тепер має групу учнів у Радівцях, які вив-чають українську мову, люблять її, берутьучасть на українських олімпіадах, а тамзабирають різні премії.

Цієї весни пані проф. Джорджета Ште -фан сповнила 70 років. Але тримаєтьсямолода, такою, якою я її пізнала. Родомпоходить із гірського села Молдовиця. Упані Д. Штефан є син, інженер, і дочка,учителька, вони закінчили факультет уСучаві. Пані Д. Ште фан з своїм мужемзбудували гарну хату в Молдовиці. Митримаємо зв’язок по телефону, пригадує-мо давні роки і деколи здибаємося.

Від мене і від всіх тих, що пізнають її,бажаємо пані Штефан багато здоров’я,радості, довгої пенсії і много літ прожити знадією.

Фелічія ГРИГОРАШ

ДеНь РіДНої мови У КалиНеШТаХ-ЄНаКе


БуКОВИНА ВШАНОВуЄ 204-ті РОКОВИНИ НАРОДЖеННЯ ТАРАСА ШеВчеНКАНегостина-Серет, 30 березня 2018 Відзначення постаті Тараса Григо ровича

Шевченка в Негостині після грудневогоперевороту 1989-го року стало найважливі-шою подією духовного виявлення на ріднійукраїнській мові не тільки для інтелектуалівсела, педкадрів, студентів, учнів, але й дляйого мешканців в цілому. Переповнений залмісцевого Культурного дому, насичені зміс-товно та артистичною формою програми,гості з України, гості з сіл Буковини, де ком-пактно проживають українці, побратання зкількома школами Чернівецької області,авторитети повітових та місцевих адмініс-тративних установ перетворюють Него стинуу неофіційно названий український культур-ний центр південної Буковини.

З такого накопичення духовної енергії татворчих потенціалів проросло на плато білямісцевої культурної установи, за піклуваннямдобродіїв/спонсорів з України та румунськихавторитетів, погруддя великого Коб заряукраїнського роду, поета-пророка ТарасаШевченка.

Це був другий пам’ятник Праведномуукраїнців за Бухарестським, і роки підрядстав символічним паломницьким місцемберезневих Шевченківських свят Сучав -щини.

*30 березня провід Сучав ської повітової

організації СУРу на чолі з головою ІллеюСавчуком, зорганізував вшанування 204-ихроковин з дня народження Тараса Шевченкана повітовому рівні в Негостині та Сереті.

Свято розпочалося панахидою за упоко-єння душ усопшого Праведного Тараса тайого родини, відправленою двомовно, наукраїнській та румунській мовах, отцем-парохом Данієлом Петрашуком у місцевомухрамі «Святого Димитрія». Окрім негостин-ців, присутніми були гості з України, префектповіту Сучави та місцеві авторитети. В кінцісвятслужби отець Д. Петрашук запросивгостей, якщо існує бажання, сказати кількаслів з приводу свята вшанування невмиру-щого українського поета.

Мірела Адомнікей: – В якості префектаповіту Сучави і в тому числі віруючої я нехочу змішувати речі, більше скажу біля по -груддя великого українського поета. Бе ручидо уваги те, що наступають Пас хальніСвята, хочу побажати всім вам світла в душі

та злагоди в сім’ї, родинного тепла та єднан-ня, Божої благодаті! Існує і меседж: Тому щоприбула раніше, я почула святу літургію, від-правленою двома мовами, українською та

румунською; вважаю, що ви, якщо не єдині,то між небагатьма місцевостями повіту, абой країни, де служиться Богу так, і я хочуподякувати вам за це, а перед вами, члена-ми проводів української організації, стоїтьзаповітне завдання, яке походить від самогоШев ченка, для вас, а головно для вашихнаслідників-дітей: «Учітесь, читайте,/ І чужо-му научайтесь,/ Й свого не цурайтесь». Учіть

дітей говорити вашою рідною мовоюі дайте їм життєвий обов’язок навча-ти дітей своїх рідної мови, бо в рід-ній мові стоїть суть національноїідентичності, а якщо загубитьсямова, то загубиться ваша ідентич-ність.

Зустрічайте світлом духу Госпо -днє Во скресіння!

Ілля Савчук: – Дякую пані пре-фект за присутність та за повчальніслова, дякую гостям з України тамісцевим авторитетам за присут-ність та участь у вшануванні україн-

ського поета-пророка. Підкреслюю факт, щоплекання рідної української мови – це однаіз найголовніших цілей діяльності сурівськоїповітової організації і тільки разом зі всімачинниками духовної-освітницької праці збе-режеться рідна мова і буде передаватися зпокоління в покоління. Бажаювсім щасливих Пасхальних свят!

Михайло Міхаєску-Анюк: –Висловлюю радість від того, щоприбули на свято Шевченка гості зУкраїни, з м. Чернівців та близь-ких ра йонів – Сторожи нецького іГли боцького – представники нетільки українських громад, але ірумунських, а це є доказом того,що існують в нас спільні справи,яких вирішуємо спільними зусил-лями.

Шевченко є символом бо роть -би за волю не тільки українського народу,але й будь-котрого народу взагалі. Це,мабуть, пояснює чому його «Кобзар» пере-кладений на понад сто мов світу, а знакившанування його особистості налічуютьколо 1.390 пам’ятників у понад 35 державахсвіту.

У нашій країні існують п’ять, є намір спо-рудити до дванадцять.

Нехай Пасхальні свята принесуть всімнам здоров’я, щастя і миру в душі!

*Наступний момент вшануван-

ня Тараса Григоровича Шев ченкавідбувається біля погруддя вели-кого Кобзаря. Церемонію, впершев Него стині, веде голова Серет -ської організації СУРу МихайлоАнюк. Донині погруддя було міс-цем ліричного моменту, де післявітального слова мера громадиговорилось про роль літературноїспадщини Шевченка у плеканнірідної культури, у вихованні гід-ності людини бути вільною духом,виконувались пісні на його слова

та читалися вірші Кобзаря.Ведучий пропонує розпочати момент

інтонуванням гімнів Румунії та України, аопісля представляє гостей та запрошує дослова пані Мірелу Адомнікей – Префектаповіту Сучава.

М.А.: – Шановні гості, пане мер, дорогімешканці села Негостини, котрих на слідую-чім вшануванні бажаю набагато більше,хочу подякувати всім присутнім сьогодні насвяті великого українського поета ТарасаШевченка. Особливо вітаю гостей, які стоятьпоруч у такій важливій культурній події,котру СУР організовує щорічно і котра опра -вдовується тут існуванням не тільки погруд-дя невмирущого поета, але й тим, що вНегостині існують українська громада іпотужний духовний потенціал, глибокі куль-турні ресурси.

Хочу пригадати важливу роль у пізнаннітворчості Шевченка, яку зіграв Йоан Козмейперекладом на румунську мову значної час-тини «Кобзаря». Доля Шевченка стелиласядраматичним шляхом життя-буття: 24 рокибув кріпаком, 10 років пробув на засланні ітільки 13 років на волі, з котрих останні 4 підсуворим наглядом царської охрани, алегеніальна його творча спадщина подарува-ла українській мові вічність.

Тому наша і ваша повинність стає святимобов’язком перед українськими громадами уплеканні рідного слова, у просуванні рідноїкультури. Румунська держава забезпечує всіумови для збереження етнічної ідентичності

Євсебій ФРАСИНюКФото автора

(Продовження на 10 cтop.)

Ukraînsykãc VISNÃK6

2-3 березня міністр Румунії у справах румунівзвідусіль Наталія-Eлена інтотеро здійснилаперший офіційний візит в Україну після вступуна посаду.

Другого дня візиту пані Міністр разом з представниками іно-земної делегації відвідала Тячівщину. Зокрема, побувала уМузеї історії та етнографії румунів Закарпаття у Нижній Апші,Солотвинському ліцеї імені М. Емінеску з румунською мовоюнавчання. Також Наталія-Eлена Інтотеро зустрілася з керів-ництвом районної влади, обговорила питання облаштуванняІнформаційного центру Румунії в Солотвино з селищним голо-вою Солотвина Юрієм Ухалем, поспілкувалася з представни-ками громадських організацій та культурних товариств, руму-номовних мас-медіа.

В рамках візиту Міністр у справах румунів звідусіль відвіда-ла Нижньоапшанську ЗОШ І-ІІІ ст., де взяла участь у румунсь-кому культурному фестивалі «Мерцішор» і оглянула виставкуробіт-символів прийдешньої весни, виготовлених учнямирумунських шкіл регіону. Візит до Закарпаття завершивсязустріччю із заступником губернатора області.

Наталія-Eлена Інтотеро запропонувала допомогу у виглядірюкзаків зі шкільним приладдям, яке буде доставлене длярумунських школярів в Закарпатській області через консуль-ство Румунії в Солотвині.

«Міністерство у справах румунів звідусіль надає великогозначення історичним спільнотам, підтримуючи і поважаючиправа етнічних румунів сусідньої країни. Румунська громадаУкраїни є пріоритетом для міністерства. У наших зусилляхщодо захисту і заохочення прав осіб, що належать до румун -ської меншини, ми зосереджені на збереженні незмінногоправа на освіту та інформацію румунською мовою», –зазначила Наталія-Єлена Інтотеро.

В ході візиту румунський урядовець попросила повноюмірою врахувати рекомендацію Венеціанської комісії, в томучислі поправку до статті 7 Закону про освіту.

«Венеціанська комісія рекомендує ефективні консультаціїпредставників меншин в ухваленні законодавства, спрямова-ного на права національних меншин», – сказала міністр. Уцьому контексті було вказано на необхідність продовжити кон-сультації з представниками румунської громади у процесіреформування суспільного мовлення, – повідомляють у кон-сульстві Румунії в Солотвині.

* * *

Висновок Венеціанської комісії від 8 грудня 2017 року щодосьомої «мовної статті» Закону «Про освіту» не зобов’язуєУкраїну вносити в неї зміни. Венеціанська комісія дала пози-тивний висновок Закону про освіту в частині захисту націо-нальних меншин. Однак, деякі посадовці замовчують тойфакт, що Венеціанська комісія дає рекомендації і щодо підси-лення ролі державної мови в Україні. «Сприяння посиленнюдержавної мови та її обов’язковість для усіх громадян є закон-ною і навіть похвальною метою держави», – пишеться у вис-новку. Вене ціанська комісія рекомендує ефективні консульта-ції представників меншин в ухваленні законодавства, спрямо-ваного на права національних меншин. Але робити це слідсиметрично по обидва боки кордону та не порушувати прицьому чинного законодавства (зокрема і Закону «Про освіту»).

Ярослав ОДОВІчуК Фото автора

Тячівщину відвідала міністр Румунії у справах румунів звідусіль

«МИ Не ДІАСПОРА, ТуТ НАРОДИЛИСЯ НАШІ

ПРеДКИ»

Як розповів директор ліцею Касіян Піцура,історія закладу сягає 1944 року. Діяв він до 1950-хроків, потім був розформований. У 1997 роціліцей імені Тараса Шевченка відновили завдякизусиллям української громади та навколишніхсіл. Зараз тут здобувають ступінь бакалавра 186учнів 9-12 класів з навколишніх сіл, де майже стовідсотків мешканців – етнічні українці. ЦеРемети, Кричунів, Великий Бичків, Луг надТисою, Вишівська Долина, Бистрий, Красний,Вишня Рона, Рускова, Кривий і Поляни. З оглядуна демографічну ситуацію в регіоні, є сподіван-ня, що наступного року вихованців побільшає до200. На педагогічному і природничому відділах

дітей навчають 19 педагогів. Щоби вступити напедагогічний відділ, треба скласти усний і пись-мовий іспити з української мови, усний – зрумунської мови, а також із музики, малюваннята фізкультури.

Викладання у ліцеї ведеться українською, завинятком румунської мови та літератури.

«Позаяк початкову освіту до 8-го класу учніздобувають у румуномовних закладах, де укра-їнську вивчають як факультатив, до того ж у кож-ному селі побутує свій діалект, то у 9-му класіліцею ми не можемо вимагати досконалого воло-діння українською мовою, спеціальною терміно-логією. Тож стараємося викладати двомовно,щоб діти звикли. Таким чином, до 12 класу вонидосить добре володіють українською літератур-ним словом», – каже пан директор.

«Ми не діаспора, як дехто каже, – наголошуєдиректор Касіян Піцура. – Тут народилися нашіпредки, і ми, в свою чергу, виховуємо молодепокоління, щоб тримали наші звичаї, нашу мовуі передавали їх далі».

З акцією доброї волі до ліцею імені Шевченканавідались науковці та письменники з При -карпаття. Ініціатором поїздки виступив директорІвано-Франківського обласного центру науково-технічної творчості Віталій Кодря, родом ізтячівського Грушова, що за 10 км від Сиготу.

Серед візитерів – кандидат філологічнихнаук, професор мовознавства Прикарпатськогонаціонального університету ім. В.Стефаника

Ярослав Мельник, заслужений вчитель України,письменниця, депутат Івано-Франківської облас-ної ради Оксана Тебешевська, письменниця,доктор філологічних наук, професор кафедрипедагогіки початкової освіти педагогічногофакультету ПНУ ім. В. Стефаника Ольга Дерка -чова.

Приїхали, як годиться, з подарунками. Нау -ковці та письменники привезли до Сігету понадтисячу примірників українських книг, серед якиххудожні твори українських авторів, зарубіжналітература українською мовою, підручники іпосібники, різноманітні якісні видання для дітеймолодшого, середнього та старшого шкільноговіку, і не тільки. До збору гуманітарного вантажудолучились школи, громадські організації, авто-ри не лише з Івано-Франків щини, а й багатьохкуточків України.

«Впевнений: якщо дитина змалечку будечитати українські гарно оформлені книжки, то

вона ніколи не забуде ні власної мови,ні свого коріння, – каже Віталій Кодря».

Після оформлення необхідних доку-ментів, книги доставили до ліцею.Директор установи від імені закладуподякував гостям за важливий крокназустріч ліцею та всім людям доброїволі, хто долучився до благодійноїакції, висловив надію на подальшуспівпрацю.

Вихованці ліцею ім.Шевченка підго-тували для гостей з України концерт:співали українські пісні, декламуваливірші Тараса Шевченка, чим приємновразили делегацію.

«Я вражена тією українською атмосферою,яка панувала під час концерту, тим, що на чужиніє люди, які бережуть наші традиції, звичаї, зву-чить українська мова. Почуваєшся як удома», –каже письменниця та громадська діячка ОксанаТобешевська.

Прикарпатці впевнені: дружба з українцямиРумунії повинна продовжуватись.

Після концерту гості поспілкувалися з ліцеї-стами.

Дев’ятикласниця педагогічного відділу Дже -сіка Білчек перемогла у регіональному етапіолімпіади з української мови та літератури в Ру -мунії і брала участь у національному. Дівчинаживе в селі Луг над Тисою. Її батьки – українці, які решта жителів села.

«Я дуже люблю українську мову, вона живе вмоєму серці, – щиро ділиться Джесіка. – Люблючитати українську літературу, вірші. З останньогопрочитаного дуже сподобався вірш Івана Франка«Чого являєшся мені…».

Після закінчення навчання Джесіка плануєбути українським філологом, навчати дітей мовісвоїх батьків. Моя співрозмовниця жодного разуне була в Україні, але каже, що дуже хотіла бипоїхати. Особливо мріє побувати у Львові, звідкимає багато друзів у соцмережах.

До речі, троє учнів ліцею ходять на уроки зсусіднього Солотвина, двічі на день перетинаю-чи кордон. А випускники вчителюють у школахрумуномовного регіону Закарпаття.

Як каже Касіян Піцура, до 2014 року учніліцею брали участь у національних конкурсахдекламування української поезії, і переможцівнагороджували путівками до «Артеку». Але післяанексії Криму такі поїздки припинилися. Наразіучні не їздять на екскурсії до України, хочазапрошення надходять. Керівник ліцею пояснює:батьки школярів мають певний острах черезподії в Україні, і у закладі ставляться до цього зрозумінням.

Зараз у ліцею не надто багато контактів зукраїнськими вишами. Справа в тому, що з часуйого заснування між міністерствами освітиРумунії та України діяв протокол про співробіт-ництво у галузі освіти, який передбачав тіснуспівпрацю з вищими навчальними закладамиЛьвова (свого часу НУ «Львівська політехніка»навіть подарував ліцею комп’ютерний клас таоргтехніку). Наразі той документ уже не діє, а під-писання нового, про що було нещодавно заявле-но урядовцями України та Румунії, лише очікуєть-ся у перспективі. Однак налагоджується парт-нерство з Івано-Франків ським природничо-мате-матичним ліцеєм. Також тісні дружні стосунки

освітній заклад підтримує і з Солот -винським ліцеєм ім.М. Емінеску зрумунською мовою навчання на Тячів -щині.

В українському ліцеї ім. ТарасаШевченка сподіваються, що дружнійвізит прикарпатської делегації матимепродовження і послужить зближеннюта налагодженню дружніх добросу-сідських зв’язків українців по обидвабоки кордону, адже це вкрай необхіднодля обох сторін.

Ярослав ОДОВІчуКФото автора


ЛІцеЙ ІМеНІ ШеВчеНКА у СИГОТІ ЗБеРІГАЄ МОВу І

ТРАДИцІї уКРАїНцІВЗа останніми статистичними даними, у сусідньому з україною

румунському повіті Марамуреш мешкають близько 34 тисяч українців.Єдиним україномовним освітнім закладом не тільки у Марамуреші, а ів Румунії загалом, є педагогічний ліцей імені Тараса Шевченка у при-кордонному місті Сігету-Мармацієй.

Ясси, місто стольного рангу, зазнали роз-маїтого розвитку з моменту перенесення донього столиці середньовічньої Молдавії зСучави володарем Олександром Лепуш -няну в 1564-му році. Знаходячись на трасіторгового шляху з Львова до Дунайськихпортів, Ясси зазначені і в «Повісті минулихліт» літописця Нестора (ХІ ст.) у Спискуруських міст, далеких і близьких, під назвоюЯський Торг. За однією із версій дослід -ників/істориків назва Ясси походить відназви сарматського племені – язигів/яссів.Хоча зазнало частих нищень/руйнувань,місто Ясси оживало і відновлювалось, по -дібно Жар-птиці, бо ясніло/жевріло в ньомунезгасиме світло духовності.

Час оправдав/потвердив це тим, що Яссистали в плині часу найпотужнішим культур-ним центром/джерелом румунського народу,і не тільки. Сьогодні, за останнім переписомнаселення (2005 р.), Ясси займають другемісце після столиці Бухарест і продовжуютьбути одним з найголовніших культурно-освітницьких, наукових центрів Румунії.

*Від заснування повітової організації СУРу

в Яссах, головою якої і досі є щирий украї-нець Віктор Григорчук, а заступником неменш відданий українському духу Данієль

Серединчук, просування української духов-ності, висвітлення літературних особисто-стей, зокрема Тараса Григоровича Шевчен -ка, стало традиційним діянням в багатогран-нім культурнім житті міста. Існування влас-ного осередку, співпраця з фахівцями таучнями Ясського мистецького коледжу «Ок -тав Бенчіле», побратання та обмін духовнимдосвідом з культурно-освітницькими устано-вами Чернівців, Вінничини – Україна, нада-ли заходам цієї організації яскравості, змі-стовності, валентності.

І поточного року вшанування великогоКобзаря українського народу, поета-пророкаТараса Шевченка, яке відбулося в студент-ському Домі культури міста Ясс, сягнулорівня високої гостеприємності, взаємошанита компетентності.

Віктор Григорчук, дякуючи запрошеним защирий відгук на свято невмирущого Кобзаряукраїнського народу, оголошує відкритимсвято вшанування 204-ої річниці з дня

народження поета, художника, подвижникаборотьби за волю – Тараса ГригоровичаШевченка і пропонує розпочати діяння вико-нанням гімнів Румунії та України.

Вшанування особистості, творчої спад-щини Шевченка, яка стала родючим скар-бом не тільки для українського духовногопростору, а й світового, відбувається вжетрадиційно в присутності шановних гостей –

говорить господар свята ВікторГригорчук – а це сьогодні у насгості з України, представленіпаном Олексієм Каспруком тапані Тетяною Заїчко, з Молдавії,представлені паном МиколоюОлій ником, гості з Бухареста вособах Миколи Миросла ва Пе -трецького, голови СУРу, депута-та від української меншини вПарламенті Румунії і пані Ель -віри Кодрі, радника у справахукраїнської меншини в Міні -стерстві освіти, а також з повітуБотошань на чолі з головоюповітової організації СУРу

Віктором Семчуком, та південної Буковини,точніше, з мого рідного села –Негостини. В рівній мірі – продов-жував він – я радий участю і в сьо-горічному заході наших постійнихспівпрацівників із Яського Коледжумистецтв «Октав Бен чіле», пред-ставлені директором Іллею Горо -вим, котрі вже роки підряд поруч врозгортанні наших культурнихподій.

Запрошується до вітальногослова Микола Мирослав Петрець -кий.

м.м.П.: – Дякую, пане головоЯської повітової організації! СлаваІсусу Христу! Як всі ви знаєте, свята вшану-вання великого Кобзаря українського роду єне тільки найважливішою культурною поді-єю, але й найособливішою для всіх україн-ців Румунії. Місяць березень починає кален-дарним святом весни, названим у Румунії, і

не тільки, марцішором, продовжується вось-мим числом – Міжнародним днем жінки –найціннішої особи нашого життя-буття, про-довжується, дев’ятим та десятим числом,святами вшанування найціннішої особисто-сті української духовності, в тому числі і сві-тового духу.

Всі українці Румунії шляхетно витрачаютьсвої культурні потенціали, духовну енергію,щоб затримати і просувати на все вищомурівні цей культурний заповіт, збагачуватийого новими надбаннями та передавати зпокоління в покоління.

По всіх повітах Румунії, де компактнопроживають українці, ми зорганізували по -над 20 таких культурних заходів, а це у12 повітах, де свято Шевченка стало тради-ційним святом тамтешніх українських гро-мад.

Окрім цього, перед нами, українцямиРумунії, стоїть ще одне головне завдання,його можна назвати заповітним обов’язком,а саме побудувати у цих повітах 12 пам’ят-ників Тарасу Григоровичу Шевченку і стати,таким чином, другою державою, післяУкраїни, щодо числа таких знаків-символіввшанування титульного представника укра-їнського духу в світовій культурі.

Про Шевченка, головно про його твор-чість, можна говорити дуже багато і багатог-ранно, але чомусь хочеться пригадатислова першого голови СУРу, які він зациту-вав у Бухаресті, де ми вшанували відновле-ний пам’ятник невмирущому нашому Кобза -рю в парку Херестреу: Тоді коли Румуніябуде охоплена Шевченком, а Україна будеохоплена Емінеску, тільки тоді Кобзар і Лу -чафер (=поетичне звання Емі неску) пліч-о-пліч пройдуть весь світ!

І ми це спостерігаємо постійно: де органі-зуємо свята Шевченка, там поруч є румуни,де румуни організують свята Емінеску, тампоруч українці! Такі відносини ми не повиннізабувати, а навпаки, повинні плекати і зба-гачувати їх.

Закінчую гратулюванням організаторівсвята Шевченка, а гостям з України та Мол -давії, всім колективам, що виступатимуть,хочу подякувати за щирий відгук на наші

запрошення та побажати міцного здоров’я йуспіхів у спільному вшануванні нашого пое -та-пророка Тараса Григоровича Шевчен ка.Дякую за увагу!


ЗНАКОВА ПОДІЯ В «СТОЛИцІ КуЛьТуРИ» –

(закінчення на 9 стор.)

Місто Ясси, 25 березня

Запрошується до вітального слова панМикола Констянтинович Олійник, головаСоюзу Українців Республіки Молдови.

м.К.о.: – Дорогі друзі, любі брати ісестри! Хочу насамперед висловити щируподяку організаторам свята 204-ої річниці здня народження великого Кобзаря, за щирезапрошення. Для українців це свято є такогорозміру як для румунів свято Емінеску, дляросіян свято Пушкіна, для німців – Гете і т.д.

Ми, українці Молдови, вважаємо себе гід-ними громадянами Молдови і мене радуєте, що українці Румунії є гідними громадяна-ми країни, в якій живуть, а доказом цього є

факт правильного володіння і румунськоюмовою.

В Молдові існують пам’ятники Шевченку вм. Кишиневі та м. Белци, а по країні існуютьпонад 50 шкіл, де вивчається рідна українсь-ка мова та історія українського народу. В м.Белци засновано спеціальну кафедру дляпідготовки вчителів української мови та від-діл для дослідження та вивчення історії ітрадицій української культури в Молдові.

В місяці квітні ми будемо святкувати 25-тіроковини з дня заснування Союзу УкраїнцівМолдови і з радістю запрошуємо головуСУРу та голову Яської повітової організаціївзяти участь в нашому ювілеї. Дякую і успі-хів всім вам!

До вітального слова запрошується Олек -сій Каспрук, мер м. Чернівців.

о.К.: – Доброго дня, друзі! Відчуваємозавжди особливу радість приїзджати до м.Яссів, а головно на культурні події вшану-вання особистостей української духовності,серед яких найголовнішою постаттю є ТарасГригорович Шевченко.

Пану депутату відомо, що я постійно підт-римую подібні відносиниміж організаціями, арти-стичними колективами, са -модіяльними гуртками, якіпредставляють нас на нивідуховного плекання тамистецького вияв лення.

Ви робите дуже важливуроботу збереженням куль-турних традицій нашогонароду в пісні, літературі,фольклорі, а подяку нашущиро висловлюємо всімукраїнцям Румунії та Мол-дови.

Хочу зичити Вам здоров’я, щастя,творчої на снаги, дружньої співпраці наблаго нашій культурі, нашим народам.Дякую за увагу!

Слово має пані Тетяна Заїчко, головаделегації, директор Дитячої школи ми -стецтв «Вишенька» м. Вінниці.

Т.З.: – Дорогі шанувальники Шевчен -ківського слова! Я хочу передати Вамнайщиріші вітання від всіх мешканців м.Вінниці. Я хочу подякувати пану ВікторуГри горчуку і всім вам, головам українсь-кої організації, наставникам артистичнихколек тивів, а це не тільки за запрошення,або за те, що вмієте бути такими гостепри-ємними, а насамперед за те, що так палко

любите Україну, що такщиро плекаєте українськумову, що ви так глибоколюбите і шануєте нашогоКобзаря!

Тому я вам повторнощиро дякую, не затримуюдовго на словах, бо набага-то більше і краще скажутьвашому святу ви ступи на-шого шкільного колективу.Дякую за увагу!

*Розпочався концерт. Уч ні Коледжу ми -

стецтв та студенти декламували на укра-їнській та румунській мовах вірші Т.Г. Шев -ченка. Емоції пливли і торкали кожного учас-ника, зацікавленого почути у завждиновому виконанні багатьом знайомірядки славнозвісного Коб заря.

Гурт «Вікторія» з м. Чер нівцівдодав поезії хореографічну поетикучарівного дівочого тріо, за що отри-мав нагородження – довгі оплески.

Окремого успіху заслуговує во -кальна група «Него стинські голоси»,яка вшанувала свято піснями наслова Шевченка та присвяченимиШевченку негостинським поетом-композитором Ми хайлом Воло щу -ком. Євсебій Фрасинюк зачитав віршцього талановитого поета, при-свячений Кобзарю, та фрагмент з поеми«Нео фіти» і його перекладі на румунськумову.

Оптмістичного настрою завдає постійнодуховий оркестр «Буковиночка» із повітуБотошань. М. Скутельник є головним носієм

фольклорного скарбу української громадицього регіону і надихає молодому поколіннюкозацької впевненості, тобто бути таким,яким Всевишній призначив бути.

Талановитий колектив педкадрів Дитячоїшколи мистецтв м. Вінниці представив своє-рідний концерт в концерті, присвяченомуТарасу Шевченку в Яссах. Костюми, вірші,пісні, музика і танці сплелися гармонійно вестетично-емоційний ансамбль, мета якогобула виявляти, то глибину українського духу,то красоту української душі.

Завершив свято вшанування великогоПраведного українського народу ансамбльтанців «Веселка» Ясської повітової організа-ції СУРу під наставництвом балетмейстраРодіки Фоліштяну та ансамбль румунськоїнародної музики Ясського Коледжу ми -стецтв «Барбу Леутару» – диригент В’я -чеслав Берзар. Українські танці завжди іповсюди чарують публіку, а «Гопак» це знакдосконалості і сягнення високої майстерно-

сті, вишуканої професійності у використаннінайскладніших можливостей руху людсько-го тіла в повнім поєднанні з прагненнямдуху. Мабуть, саме цим «Веселка» звесели-ла і зачарувала публіку.

На високому мистецькому рівні предста-вили учні коледжу румунську народну музи-ку. Індивідуальні чи колективні виступимолодих справжніх талантів викликали гучніоплески публіки. Не випадково відчув панВіктор Григорчук повинність подякувати їмзокрема не тільки за виступ справжньої май-стерності, але й за вже традиційну співпра-цю з Сурівською організацією, за пліднірезультати у плеканні духовної краси, задружні відносини на користь обом етносам.

Закінчилось діяння в Клубі яських лікарівспільною вечерею, де пісня і танці не припи-нялись...

Євсебій ФРАСИНюКФото автора


204-ті РОКОВИНИ НАРОДЖеННЯ ТАРАСА ШеВчеНКА(Продовження з 8 стор.)


всім меншинам Румунії, а ваша повинністьздійснювати це і передавати молодим поко-лінням.

В Негостині існує повна підтримка місце-вих авторитетів, церкви, школи, пан мер від-критий до культурних заходів на рідній мові,підтримує такі діяння, а СУР забезпечуєфінансову підтримку. Префектура заохочуєтакож духовне виявлення етнічних меншин,існує в нашій установі радник у справахукраїнської меншини, функціонують всі чин-ники забезпечення затримання етнічноїідентичності. Від вас залежить їхнє викорис-тання та залучення до таких заходів моло-дого покоління. Успіхів всім вам!

Представників делегації держаміністраціїЧернівецької області запрошено до віталь-ного слова.

Михайло Герман: – Шановні друзі! Маюза особливу честь представляти Черні -вецьку обласну раду, її голову, пана ІванаМико лаєвича Мунтяну, вітання якого з наго-ди свят вшанування найсвітлішої постатінашої української духовності ТарасаШевченка щиро передаю. Дуже приємнобачити, що в цьому чудовому краї, зокремав цьому українському селі, вшануваннявеликого Кобзаря стало традиційним.

Я хочу подякувати владі, організаціїСУРу, які постійно підтримують українськугромаду, ідуть їй назустріч і, як говорила паніпрефект, не випадково тут служба Божаведеться на українській мові. Я сам не раз

бував на Південній Буковині і бачивяк українці розмовляють рідноюмовою, як затримують, шанують іпросувають українські традиції, отінадбані цінності їхньої культури. Явважаю це дуже корисним для збере-ження корінних зв’язків з материн-ською культурою, з культурою пред-ків, без котрої не може людина пра-вильно пізнати самe себе.

Дякую за запрошення і запевняюВас, що Чернівецька обласна радабуде продовжувати співпрацю зСучавською і разом йти в Європу!

О. Меленчук: – Доброго дня, ша новнагромадо! Дуже приємно знаходитись тут

разом, я вперше на такому заході вРумунії, і я вражена тим, що так гарновідзначає українська громада Румуніїсвято Шевченка. Всі ми знаємо, щоШев ченко є символом боротьби заволю, за краще життя. І нам на Укра -їні стає легше, коли бачимо, що укра-їнці поза її межами такими заходамизатримують духовні коріння з предка-ми.

Найяскравіший приклад мовноїенергетики, котра пов’язує людину з їїродом та рідною землею сьогодні, упередвеликодні дні, дає Ісус Христос.

Розiп’ятий будучи на хресті, прoмовив нарідній мові: «Елі, Елі, лема савахтані?»(Боже Мій, Боже мій, чому Ти мене поки-нув?) В історії людства існують без-ліч прикладів вживання рідної мовив крайніх моментах життя-буття,головно у звертанні до Божої сили, укотрій все можливе.

Отож, надавайте мовної енерге-тики, головно молоді, і сила україн-ців та українства не пропаде!

Дякую за увагу та успіхів всімВам у духовному просуванні!

Нарешті, ведучий надає словомеру громади Балківців, до якої вхо-дить і с. Негостина, пану ВасилюШой ману.

В.Ш.: – Доброго дня всім вам! Яне блискучий оратор, але щиро, з глибинидуші хочу подякувати, по-перше, гостям, якіприбули на наше свято, а по-друге, пограту-лювати організаторів цього цінного для укра-їнської громади свята.

Вагомість літературної спадщини Шев -ченка полягає в тому, що він облагороджуєукраїнську мову атрибутом вічності, а зна-чення його боротьби за волю свого народуполягає в постійній її сучасності.

Надто важливо є для нас поминати його«незлим, тихим словом» і не забувати доро-гу до погруддя!...

Місцеві авторитети адміністрації готовізавжди співпрацювати з Сурівською органі-зацією, з повітовими авторитетами для про-сування рідної культури.

Дякую за увагу та успіхів у продовженнісвят Шевченка!

Друга частина заходу вшанування Шев -ченка закінчується фотографуванням учас-ників біля погруддя.

*Третя частина – концерт, присвячений

невмирущому Кобзарю, – відбувається вДомі культури м. Серету. І знову вітальніслова гостей та організаторів, повторнімеседжі, і передостаннє слово надаєтьсямеру міста, пану Адріяну Попою.

А.П.: – Доброго дня! Наше місто вшано-вується, і я особисто гордий тим, що вже вдев’ятий чи десятий раз відзначаємо величнезрівнянного українського поета ТарасаШевченка і гратулюю за це організаціюСУРу.

Якщо поставити у рівняння заходи вша-нування особистості Шевченка в Румунії тазаходи вшануваня особистості Емінеску наУкраїні, то в результаті отримуємо посилен-ня плідних культурних зв’язків між обомакраїнами на користь обом народам.

Нам тільки треба затримувати такі відно-сини та збагачувати їх. Бажаю вам все біль-ше та більше успіхів!

Концерт склали артистичні колективи м.Чернівців, Сторожинця та Глибокої – з Укра -їни, а з Сучавщини: Ансамбль «Коломийка»,м. Серет, Вокальний гурт «Него стинськіголоси» та Ансамбль «Червона калина», з с.Негостина.

Виступи на високому мистецькому рівнізігріли дух і душу присутніх глибоко-високимпочуттям рідної культури, за що публіка від-дячувала щирими та довгими оплесками.

*Геніяльність Шевченка полягає і в тому,

що його духовна спадщина стала постійнимпідложжям міжкультурного діалогу в кожнійланці духовного вияву та у кожному історич-ному часі.

Навіть і в кожному місці, де проживаютьукраїнці!...

БуКОВИНА ВШАНОВуЄ 204-ті РОКОВИНИ НАРОДЖеННЯ ТАРАСА ШеВчеНКА(Пpoдoвження з 5 cтop )


михайло Гафія ТРаЙСТа

Дійові особи:Пан Джордж – господар будинкуПан Томас /Том/ – його брат, теж господар

будинкуКарамфіл – їхній слуга

Ява 6

Пан Джордж (входить лічачи гроші): ... сім,вісім, дев’ять, десять... гроші всі – тута в мене.Карамфіле!...

Карамфіл: Слухаю пана!Пан Джордж: А де ж?...Карамфіл: Хто?Пан Джордж: Бабуся?!Карамфіл (вбік): Ці забувають, де ховають

своїх небіжчиків (до пана Джорджа) На кладови-щі святого Констан тіна, 14 алея.

Пан Джордж: Я питав про портрет, дурню?!Карамфіл: Про який портрет дур.., пане

Джордж?Пан Джордж: Про бабусин.Карамфіл: А, про бабусин?... Ось він, на

столі, ви не бачите його?Пан Джордж: Карамфіле, якщо це жарт, то

знай, що невдалий!..Карамфіл: Що за жарт, пане!? Дивіться, де

портрет, і ось, як бабуся посміхається з нього довас... навіть бровою моргає...

Пан Джордж: Карамфіле!Карамфіл: Слухаю, пане!Пан Джордж: Побий мене грім...Карамфіл: Я не проти, пане...Пан Джордж: Карамфіле!Карамфіл: Слухаю, пане!Пан Джордж: Хай візьме чорт мою душу...Карамфіл: Я не проти, пане... ви ж те заслу-

жили.Пан Джордж: Карамфіле, ти бачиш його?!Карамфіл: Чорта?! Він... вже й прибув?Пан Джордж: Портрет, портрет... бачиш?Карамфіл: Я ж не сліпий.Пан Джордж: Карамфіле, кілька хвилин тому

ти його не бачив?Карамфіл: Зате бачили його ви!Пан Джордж: Як ти поясниш це?!Карамфіл: А навіщо мені пояснювати? Зі

мною все в порядку – я п’яний і можу бачитибудь-що, будь-коли і будь-кого, а що стосуєтьсявас, шукайте пояснення в іншому місці.

Пан Джордж: Ця хата нечиста!Карамфіл: Пане Джордж!.. Ранком Калина

підмітала хату, а ви все чіпаєтесь її... Думаєте їйлегко?.. І днем, і ніччю... нелегко їй, сиротині.

Пан Джордж: Я не про Калину, а про нечистусилу.

Карамфіл: Що з нею?!Пан Джордж: Та дивись – бачиш бабусин

портрет, і зразу зникає... Карамфіл: А ви не вірте своїм очам.Пан Джордж: А кому ж вірити, Карам філе? Карамфіл: Мені!Пан Джордж: Тобі?! Та ти ж п’яний! Піду на

сто чортів з оцієї хати. Скажи ідіотові Томасу, щоя вповноважив тебе відкрити заповіт, подзвонюпізніше, щоб дізнатись про результат!

(виходить)

Ява 7

(карамфіл сам)

Карамфіл (до бабусі): Бачиш, і цей не віритьсвоїм очам... Я ж говорив тобі, що вони не пові-рять своїм очам, а тільки мені – п’яному Карам -філу... Бач, продали тебе один і другий, а ти всена місці залишилась, більше не повернуться, ами з Калиною не продамо тебе, не журись, бабу-сю! (Дзвонить телефон. карамфіл бере труб-ку). Слухаю вас, пане Томас!

Голос пана Томаса: Карамфіле, ти звідки...?Карамфіл: Я?! Тутешній, тут народився, тут...Голос пана Томаса: Не мели дурниць, звідки

ти знав, що це я дзвоню?Карамфіл: Якраз запитую себе: «звідки я

знав, що то пан Томас дзвонить?!»Голос пана Томаса: Ну і?Карамфіл: Не знайшов відповіді, так само, як

і ви не знали хто підніме трубку, я чи бабуся?!Голос пана Томаса: Не мели дурниць!Карамфіл: Так, так... бабуся не відповідає –

сидить тихо і чекає, щоб я почав читати...Голос пана Томаса: Заповіт?!Карамфіл: Ні, книгу, бо Калина втомилась... Голос пана Томаса: Облиш Калину...Карамфіл: Не можу, облишу будь-що, а

Калину ні!Голос пана Томаса: Карамфіле, ти не від-

крив заповіт?Карамфіл: А, заповіт?! Відкрив, пане Том... Голос пана Томаса: Ну і?!Карамфіл: Все в порядку! Все Окей! Все пре-

красно, чудово...Голос пана Томаса: Ха-ха-ха... ану читай,

Карамфіле!Карамфіл (виймає з кишені конверт, витя-

гає папірець, прокашлюється): Почи наю, пане!Голос пана Томаса: Гаразд, Карамфіле!Карамфіл: Починаю читати, пане!Голос пана Томаса: Читай, Карамфіле!Карамфіл: Заповіт, пане! Голос пана Томаса: Так, Карамфіле, заповіт! Карамфіл:Як умру, то поховайтеМене на могиліСеред степу широкогоНа Вкраїні милій,Щоб лани широкополі,І Дніпро, і кручіБуло видно, було чути,Як реве ревучий.Голос пана Томаса: Карамфіле?! Звідки читаєш?Карамфіл: З пам’яті, пане. Голос пана Томаса: Читай з документа, що в

конверті!

Карамфіл: Тоді тримайтесь!Голос пана Томаса: Що, що?!Карамфіл: Нічого, пане, надіваю окуляри.Голос пана Томаса: Давай швидше!Карамфіл: Що вам подати? Голос пана Томаса: Нічого, читай швидше.Карамфіл: Книгу?! Голос пана Томаса: Заповіт!Карамфіл: Як умру, то...Голос пана Томаса: Карамфіле! Бабусин

заповіт.Карамфіл: Що з ним?Голос пана Томаса: Читай його, дурню!Карамфіл: Навіщо? Я ж його вивчив

напам’ять, слухайте: як умру, то залишаю моємувнукові Тому...

Голос пана Томаса: Ха-ха-ха! Читай, читай,Ка-рам-фі-ле!...

Карамфіл: Мій портрет...Голос пана Томаса: Що?! Портрет?!Карамфіл: Не перебивайте уповноваженого!

Гм-гм-гм, важеного... ще одне словечко і! І!, гм-гм, і!..

Голос пана Томаса: Давай, давай, читай!Карамфіл: Як умру, то залишаю моєму внуко-

ві Тому мій портрет, написаний відомим... бла-бла-бла, який стоїть шістдесят тисяч...

Голос пана Томаса: Шістдесят тисяч?!Карамфіл: Ану дивись, хе-хе!... Голос пана Томаса: Карамфіле, ти даєш собі

справу, яка цінна бабуся?Карамфіл: Ви ж говорили, що не варта діра-

вого гроша.Голос пана Томаса: Карамфіле, ми втратили

п’ятдесят тисяч.Карамфіл: Хто я? Ви втратили...Голос пана Томаса: А не появлявся знову?Карамфіл: Хто, портрет?Голос пана Томаса: Так!Карамфіл: Ні! Я ж його продав учора, ви

забули?Голос пана Томаса: Ні, читай далі!Карамфіл: Книгу? Голос пана Томаса: Заповіт! Карамфіл: Я ж його вивчив напам’ять ще

учнем в школі...Голос пана Томаса: Бабусин заповіт!Карамфіл: Бабусин теж, давно, давно... Голос пана Томаса: Коли?!Карамфіл: Вчора! Не перебивайте уповнова-

женого! Гм-гм-гм, важеного... ще одне словечко і!І!, гм-гм, і!..

Голос пана Тома: Давай, давай, читай!Карамфіл: Як умру, то залишаю моєму внуко-

ві Тому мій портрет, написаний відомим... бла-бла-бла, який стоїть шістдесят тисяч... а внуковіДжорджу Замок, всі будинки, всі маєтки і всігроші...

Голос пана Тома: Знав я, що дурна корова,змія... залишить все Джорджеві. Ну, я не будуколінкувати перед ним, ліпше піду у світ за очі...Адіос, Карамфіле!

Карамфіл: Ану дивись, я ж говорив їм, щобне вірили ні своїм власним очам, а вони вірять вте, що я їм тешу... Дурні! Дивись, навіть книгузалишив мені, колись, коли не зможе Калина, яляжу в ліжко з нею... але ж не буду я першийхто... Та нічого, ні з Калиною не був я перший, таось як пішло, як піде так і з книгою стану акаде-міком, та ні, ліпше... Калино!

(виходить).

* сторінка письменника * сторінка письменника * сторінка письменника *

чуДОТВОРНИЙ ПОРТРеТ

(комедія в трьох діях)(Продовження з минулого числа)

Від Посольства україни в Румунії1937 року, 24 грудня – у селі Єрки на Чер -

кащині народився В’ячеслав Максимо вичЧорновіл, державний, громадський, політич-ний діяч, журналіст, народний депутатУкраїни I - III скликань, один із лідерів укра-їнського правозахисного руху, багаторічнийлідер Народного Руху України, ГеройУкраїни.

Походив із родини сільських учителів.Закінчив школу із золотою медаллю.Навчався на факультеті журналістики Київ -ського державного університету імені Т. Г.Шевченка.

У 1964-1965 рр. склав кандидатськиймінімум, пройшов за конкурсом до аспіран-тури Київського пед. інституту, готувався дозахисту дисертації: «Борис Грінченко як жур-наліст, публіцист і громадський діяч».

8 серпня 1965-го виголосив гостру анти-комуністичну промову на відкритті пам’ятни-ка Тарасу Шевченкові в селі Шешори наГуцульщині. А вже за місяць разом з ІваномДзюбою та Василем Стусом виступив протиарештів української інтелігенції на прем’єріфільму Сергія Параджанова «Тіні забутихпредків» у київському кінотеатрі «Україна».

В'ячеславу Чорноволу за «політичне хулі-ганство» влада оголосила сувору комсо-мольську догану. Тоді ж його не зарахувалидо аспірантури, куди він пройшов за конкур-сом.

Його перша кримінальна справа напочатку 1966-го пов’язана з відмовою дава-ти свідчення на закритому судовому процесінад Б. Горинем, М. Горинем, М. Зваричев -ською та М. Осадчим. Суд виніс окремуухвалу про притягнення В’ячеслава Чорно -вола до відповідальності за відмову свідчи-ти. 8 липня 1966-го його засудили на тримісяці виправних робіт за місцем роботи звідрахуванням 20% заробітку на користьдержави.

Тоді ж підготував документальне дослід-ження «Правосуддя чи рецидиви терору?» –один із найсміливіших зразків тогочасноїполітичної публіцистики.

А укладання авторського збірника «Лихоз розуму» (Портрети двадцяти «злочинців»),який вийшов друком у Парижі, стало причи-ною другої судової справи. 15 листопада1967-го В’ячеслава Чорновола за «виготов-лення і розповсюдження документів, щомістять наклепницькі вигадки на радянськийдержавний і суспільний лад», засудили до 3років позбавлення волі.

У 1970-му створив підпільний журнал«Український вісник». Впродовж двох роківвидав 6 випусків з інформацією про політич-ні репресії в Україні та хронікою українськогонаціонального спротиву.

Знову В’ячеслава Чорновола арештувалина початку 1972-го за аналогічними звинува-ченнями. 12 квітня 1973-го судова колегіяЛьвівського обласного суду винесла вирок: 6років позбавлення волі у виправно-трудовійколонії суворого режиму з засланням на 3роки». Покарання відбував у таборах Якутії.

У таборах вів боротьбу за статус політично-го в'язня. Після виходу із заслання написавкнигу «Тільки один рік», передав її за кор-дон, але подальша її доля невідома.

Під час перебування на засланні в Якутії,в травні 1979-го став членом УкраїнськоїГельсінської групи. Напередодні Олімпійсь -ких ігор 1980-го, влада, зачищаючи гро-мадський простір, сфабрикувала звинува-чення проти В’ячеслава Чорновола в замахуна згвалтування. Він був засуджений на 5років позбавлення волі. На знак протестуЧорновіл витримав 120-денне голодування.

У 1983-му був достроково звільнений безправа виїзду в Україну. Повернутися наБатьківщину Чорновіл зміг лише за два рокиу 1985-му.

З 1990 року Чорновіл став народнимдепутатом, був активним членом НародногоРуху України та його головою з 1992-го.Тричі обирався депутатом Верховної РадиУкраїни (1990, 1994, 1998). Чорновіл всіляконамагався створити умови для самостверд-ження, самореалізації національного орга-нізму, набуття економічної могутності, куль-турного розвитку, втілення в життя собор-ницької ідеї, надання Україні суб'єкта міжна-родного співтовариства.

За книгу «Лихо з розуму» став ЛауреатомМіжнародної журналістської премії ім.Ніколаса Томаліна (1975) та ЛауреатомШевченківської премії (1996).

25 березня 1999-го Чорновіл загинув вавтомобільній катастрофі під Борисполемза нез’ясованих обставин.

У 2000 р. йому посмертно присвоєнозвання Герой України з удостоєнням орденаДержави за визначний особистий внесок унаціональне відродження України, послідов-

не відстоювання ідеї побудови незалежноїУкраїнської держави, активну громадську іполітичну діяльність.

7 фактів про В’ячеслава чорновола

1. Боровся за україну. Під час випускно-го вечора в університеті пішов на Воло -димирську гірку і дав клятву, що все життябуде боротися за Україну.

2. Витримав 83 допити. У 1966-му В’яче -слав Чорновіл відмовився свідчити у справіпроти своїх друзів – братів Горинів, Миро -слави Зваричевської і Михайла Осад чого.Навіть попри те, що на той час вони визналипровину і потреби уникати свідчень вже небуло. За що був притягнутий до суду і отри-мав свій перший вирок. У 1972-му витримав83 допити, але й надалі ніколи не свідчивпроти друзів.

3. Від КГБ отримав прізвисько «Нєуго -монний». Із спогадів вірменського дисиден-та та політв’язня Паруйра Айрякіна: «Він бувначе напханий енергією, він навіть у зонібігав, займався спортом. Багато читав,писав, покладену норму – ми шили рукавиці– виконував не за вісім годин, а за три годи-ни – решту часу він був зайнятий самсобою».

4. Непохитно вірив у відновленнянезалежності україни. Переказують, якодин із слідчих спересердя запитав В’яче -слава Чорновола: «Ну добре, от уявімо, єваша незалежна Україна. І ким ви там себебачите?». І почув у відповідь: «Як ким?Редактором опозиційної газети».

5. чорновіл був кандидатом в прези-денти україни. На президентських виборах1 грудня 1991-го за В’ячеслава Чорноволавіддали голоси 7.420.727 українців (23,27%).Він зайняв друге місце слідом за ЛеонідомКравчуком.

6. Зрікся присяги на вірність мос-ковському цареві. Після обрання Гетьма -ном українського козацтва, на Великій раді21 червня 1992-го в Перея славі-Хмельниць -кому проголосив зречення присяги на вір-ність московському цареві, даної на Пере -яславській раді в 1654-му.

7. Він загинув в автокатастрофі на шосепід Борисполем за нез’ясованих обставин.Багато хто вважає це політичним убивствомнапередодні майбутніх президентських ви -борів. Колишній заступник генеральногопрокурора Микола Голомша припускав, щоЧорновола після аварії добили кількомаударами кастета. Похорони В’ячеславаЧорновола в Києві зібрали до 200 тис.людей.


ДО 80-РІччЯ З ДНЯ НАРОДЖеННЯ

ВВ’’ЯЯччееССЛЛААВВАА ччООРРННООВВООЛЛАА

Українська мова є великим надбанням української нації, адже володін-ня мовою та писемною культурою є ознакою духовного багатства особи-стості, її інтелектуального потенціалу. Богом дарована нам одна з найкра-сивіших і милозвучних мов світу, мудрість народу, зашифрована у слові.Українська мова звучить на всіх паралелях і меридіанах, де живуть україн-ці. Українська мова – це світова мова. І ми можеш пишатися нею.

Я переконана, що саме школа є тим цілющим джерелом підживленнясамобутньої культури українців Румунії, гарантією збереження в її середо-вищі материнської мови, як визначальної ознаки існування національноїгромади.

З приємністю відзначаю зростаючу активність учнів румунських шкіл таліцеїв, де українська мова і література вивчається як предмет, у щорічнихНаціональних олімпіадах з української мови та літератури. Важливо, щотакі олімпіади стали доброю традицією для українського шкільництваРумунії. Її учасники мають змогу не лише звірити рівень своїх знань, а йрозширити свій кругозір, стимулювати творче самовдосконалення, проде-монструвати здатність пропагувати українське слово та підтримувати всвоїх школах і селах осередки української культури.

Насамперед мої слова щирої вдячності педагогам, батькам, учням – зате, що зберегли українське слово, за відданність благородній місії – вихо-вання майбутнього української громади Румунії. Батьківська хата, укра-їнське слово, перша вчителька, рідна школа завжди на першому місці унашому навчально-виховному процесі.

Цього року ми відзначали 26-річчя Націо нальної Олімпіади з українсь-кої мови та літератури. Щиру вдячність нашому депутатові в ПарламентіРумуніїї та голові Союзу українців Румунії, панові Миколі МирославуПетрецькому за фінансову підтримку з боку СУРу, для організації та про-ведення такого престижного, надзвичайно важливого для українськогошкільництва конкурсу. З бюджету Міністерства національного вихованнябуло виділено через Шкільний Інспекторат Бухареста загальну суму дляорганізації та проведення Олімпіади з української мови та літератури,національний етап, для організаційних витрат, для проживання та харчу-вання учнів-учасників та супроводжуючих вчителів та нагородження 18-мапреміями I, II, III ступеня та 7 відзнаками.

Національна олімпіада це не лише конкурс, а і свято успіху, і ми з нетер-пінням щороку чекаємо на нього. Це – свято юних і свято для юних. Цесвято організовано спеціально для учнів, це винагорода за щоденну сумлін-ну працю, за відмову від більш легкого дозвілля, за подолання труднощів.Тут вшановуються три складові ви значного результату: це талант, прихиль-ніть фортуни та копітка праця. Учні, вчителі і батьки знають ціну великогорезультату, знають, як це складно, скільки зусиль треба докласти. Зна ченняцього конкурсу важко переоцінити – це і нагородження тих, хто власнимиздібностями досяг перемоги, і підвищення цінності навчання та знань вочах колег та друзів, в очах суспільства.

У ній взяли участь 47 учнів з повітів Бото шани, Марамуреш, Сучава,Сату Маре, Тіміш, Караш Северін та Арад. Організаторами олімпіадивиступили Міністерство національного виховання Румунії – Департаментнацменшин, Союз українців Руму нії, Бухарестський шкільний інспекторатта Бухарестський Університет. Витрати на транспорт, проживання та харчу-вання для членів Центральної комісії покривались через шкільні інспекто-рати, з яких вони прибули, з суми, виділеної Міністерством національноговиховання на такі дії. До цієї суми був доданий внесок Шкільного Ін -спекторату муніципію Бухарест, але найбільша фінансова підтримка дляорганізації цього конкурсу, була надана з боку СУРу, матеріалізована у

преміях для учнів та усіхучасників, забезпеченняартистичного мо менту тадоповнення коштів, виді-лених міністерством нарозміщення, проживаннята харчування учнів-учас-ників та супроводжуючихвчителів у готелі. Арти -стич ний мо мент церемо-нії відкриття був забез-печений танцювальним

гуртом «Веселка» з Яс ського повіту, керівник Родіка Филіштяну. Слід уточ-нити, що транспорт, харчування та місце проживання учнів та вчителів уБухарестському готелі Рін Гранд Готель забезпечили Міністерство освітита СУР.

Привітали учнів та викладачів депутат та голова СуРу Микола Миро -слав Петрецький, Посол України в Румунії Олександр Баньков, заступникдержсекретаря у Департаменті з пи тань міжетнічних відносин Аледін Амет,радник у Міністерстві національного виховання пані Ельвіра Кодря, заступ-ник Генерального шкільного інспектора Бухарестського шкільного інспек-торату Ліліана Марія Тодерюк, шкільний інспектор з питань меншинБухарестського шкільного інспекторату Александріна Петер, викладачіБухарестського університету Альона Біволару та Роман Петрашук, головаБухарестської організації СуРу Ярослава Колотило, які у своїх виступахпобажали учасникам успіхів та натхнення у вирішенні тем конкурсу.

До складу Центральної комісії Олімпіади з української мови та літера-тури увійшли: Альона Біволару – голова, Іван Ковач – почесний голова,Ельвіра Кодря – виконавчий голова, Роман Пе трашук – заступник голови,Александріна Петер – секретар, Лучіа Мігок, Діана Фрасенюк, Лоре данаМиндріштяну, Лівія Роман, Міхаєла Руснак, Міхаєла Кравчук, МиколаКорнищан, Лівія Бобік та Міхаєла Бобік – члени.

Олімпіада, крім перевіряння знань з української мови та літератури, єдоброю нагодою для обміну досвідом. За їхню працю наступні учні булинагороджені з боку Міністерства національного виховання Румунії таСоюзу українців Руму нії: планшети та пакунки з книгами для учнів пере-можців та вчителів Комісії та супровідників, Бухарестським шкільнимінспекторатом: дипломи та сумки з книгами для всіх учасників та по 50 леївз боку СУРу для учнів учасників, які не отримали премії. Також учні та вик-ладачі відвідали Бухарестський національний музей історії природознав-ства імені Грігоре Антіпи та Палац Парла менту, Бібліотеку РумунськоїАкадемії а також гуляли по місту.

Проф. ельвіра КОДРЯРадник в Міністерстві національного

виховання Румунії


XXVI-а НАцІОНАЛьНА ОЛІМПІАДА З уКРАїНСьКОї МОВИ ТА ЛІТеРАТуРИ

БуЛИ НАГОРОДЖеНІ НАСТуПНІ учНІ:

1. Челенюк Кріна Джорджіяна – VII-ий клас – і премія2. Семенюк Деніс – VIII-ий клас – і премія3. Шойман Наташа – IX-ий клас – і премія4. Гитеж варвара – X-ий клас – і премія5. Скіпор Чезара Ніколета – XI-ий клас – і премія6. Семенюк александра Паула – VII-ий клас –іі премія7. Грігораш Чезара Флоріна – VIII-ий клас – і премія8. Білчек Джессіка Рахєла – IX-ий клас – іі премія9. Козачук Деніса лорена – X-ий клас – іі премія10.Чобанюк Табіта – XI-ий клас – іі премія11. Кіріак Наташа александра – XII-ий клас – іі премія12. Феліка Крістіян Флоріян – VII-ий клас – Iіі премія13. Бежера андрея ленуца – VIII-ий клас – Iіі премія14. Бружа афанасій – IX-ий клас – Iіі премія15. лева Флоріка – X-ий клас – Iіі премія16. Курелюк емануєла – XI-ий клас – Iіі премія17. луцак александру – XII-ий клас – Iіі премія18. Тіук Даріа марія – VII-ий клас – відзнака19. Грездак Данієла – VII-ий клас – відзнака20. Штець Дарія андрея – VIII-ий клас – відзнака21. Грігораш Далія – VIII-ий клас – відзнака22. Петрашук Ніколета емілія – IX-ий клас – відзнака23. лонтя лавінія – X-ий клас – відзнака24. Бойчук маріяна анка – XI-ий клас – відзнака.

Бухарест, 2-5 квітня


дитячі сторінкиКРоСвоРД

Розв'яжіть кросворд і знайдіть таємнеслово – давньогрецький філософ і математик

1. Чотирикутник, у якого дві протилежні сторони паралельні,а інші дві – непаралельні.

2. В арифметиці число, складене з цілого числа і частки оди-ниці.

3. Множник при членах рівняння, виражений найчастішецифрами.

4. Сполучний закон чисел.5. Частина площини, обмежена колом.6. Відрізок прямої, який з’єднує дві вершини багатокутника,

що не лежать на одній стороні.7. Відсутність чи порушення симетрії.Відповідь

(Угорська казка)

Жили колись на білому світі троєгусенят. Не було в них ніяких клопо-тів-турбот. З ранку до вечора паслисьсобі на великому лузі. Дивилися нанебо, як пролітають білі хмарки, слу-хали, як гомонить вітер, або грілисяна сонечку. Ластівки, жучки-комашки,метелики, мухи – всі були гусенятамдобрими друзями.

Одного ясного ранку, коли троєгусенят умивались на березі струмоч-ка, найстаршеньке побачило, щовода в струмочку піднялась і течедуже швидко...

– Водичко, куди ти квапишся? –гукнуло гусеня.– Невже ти не бачиш,що ми хочемо скупатись у тобі?

– Сьогодні не можна,– відповілавода,– бо сьогодні почалась весна, вгорах розтанув сніг, тож я течу дорічки.

Оглянулися гусенята. Справді, налузі вже з’явилися різнобарвні квіти.

– Диви, як насупилось небо! – обі-звалося середнє гусеня.– Над намизбираються хмари! Невже буде дощ?

– Гі-га-гі-га-а-а! – почулося раптом,і щось замахало в повітрі великимикрилами.

– Це дикі гуси! – гукнуло наймо-лодше гусеня. – Вони вже прилетіли здалеких країв! Таки настала весна,вода в струмку правду сказала!

Гусенята заздрісно дивились надиких гусей, що полетіли далі.

– А де вони були взимку? Може,весь світ облетіли? От, якби і я моглоподатися кудись далеко! – сказалонаймолодше гусеня.

– То ходімо й ми, помандруємокудись! – обізвалось середнє.

– Ходімо! – погодилось найстар-ше.

І вони рушили в путь.Ідуть вони, довго вже йдуть.

Нарешті вийшли на узлісся.– Хто це ходить тут, край лісу? –

спитав зайчик.– Це ми, троє гусенят! Ми вируши-

ли в мандри.– Невже ви наважились пуститися

в далеку подорож? – здивувався зай-чик. – І отак собі йдете? Шлях тутдуже кам’янистий! У лісі сила-силен-на колючок та гострих гілочок, пора-ните собі ноги!..

– Що ж нам робити? – спиталигусенята.

– Підіть до шевця, хай він пошиєвам чобітки.

Послухались гусенята зайчиковоїпоради і пішли до шевця.

– Любий шевцю, поший нам чобіт-ки!

– Ти ба! – здивувався швець.–Невже вам погано бігати по лугу безчобіток? Адже травичка така шовко-виста, а пісочок на березі струмочкам’який, оксамитовий...

– Авжеж, там ми можемо й босіходити,– відповіло найстарше гусе-ня,– але ми зібралися в далекі манд-ри. Ось дійшли до лісу, а там багатогострих камінців, а далі в лісі ще біль-ше колючок і гострих гілочок. Босоніжми там не пройдемо.

– Правду каже наша старшасестричка,– додало середнє гусеня,–я теж хочу мати маленькі чорні чобіт-ки.

– Мені теж поший, тільки червоні,–сказало наймолодше.

«Що ж мені з цими гарненькимигусенятами робити? – подумавшвець.– Багато я пошив чобітків дляхлопчиків і дівчаток, але для гусе-нят?.. Такого ще світ не бачив і нечув...»

І почав швець голову собі сушити –як бути?

Раптом глянув на колодки й каже:– Я радий був би пошити вам

чобітки, але в мене немає колодокдля гусячих ніжок, а без них як викрої-ти вам чобітки?

Зітхнули гусенята й мовчкипошкандибали додому.

– Гі-га-гі-га-а-а! – загелготаливони, вийшовши на узлісся.

Почули їх зайчик, білочка і сарноч-ка та й вийшли назустріч.

– Ну що, домовились із шевцем? –спитав зайчик.

– Пошив би швець чобітки, танемає в нього колодок для гусячихніжок – відповіли гусенята.

– Ну, тоді повертайтесь на луг,–сказав зайчик.

Гусенята послухались розумноїради й повернулися на луг. Так вонивідтоді й пасуться на лузі і більш непускаються в мандри.

Переклад з угорської Костянтина БІБІКОВА

НарОДНA ПрИТЧA

СИЛА СЛОВА

Жили - були маленькі жабенята. Вони вирішили організу-вати змагання. їх метою було вибратись на вершину башні.

Зібралось багато глядачів, які хотіли подивитись на цізмагання і посміятись над їхніми учасниками...

Змагання почались.Ніхто не вірив, що жабенята зможуть забратись на

вершину башні.З усіх сторін лунало:«Це дуже складно!!! Вони ніколи не досягнуть цієї вер-

шини». «Башня для них занадто висока».Маленькі жабенята почали падати. Один за одним.Деякі намагались підстрибнути все вище і вище. Але

юрба все одно кричала: «Жоден не зможе зробити». Щебільше жабенят падало з висоти на землю. Тільки однепідіймалось все вище і вище.

І, доклавши зусиль, одне єдине добралось до вершини. Всіпоцікавились, як йому це вдалося?

Де в нього знайшлося сили не впасти з висоти?Але жабеня-переможець виявилось глухим... Воно не

чуло, що глядачі не вірили в його сили!Ніколи не слухайте людей, що прагнуть передати тобі

свій песимізм та поганий настрій! Вони забирають у тебевіру у власні сили!

Не забувай про силу слова!!! Думай лише про хороше!

ТРОЄ МАЛИХ ГуСеНЯТ


дитячi сторінки

Cтopiнки cклaлa Tepeзa ШEНДPoю

У давні часи жило плем'яполян, а правили ними трикнязі-брати: Кий, Щек і Хо -рив, а сестра їхня зваласяЛибідь. І збудували полянигород й нарекли його на честьсвого князя старшого братаЩека і Хорива – Києвом. Анавколо города був ліс і пущавелика, і поляни ходили на ловиі полювали там звірів, рубалиліс, розбудовували город.

Кий довго княжив у родісвоєму, ходив походами в іншіземлі, і навіть до самого Царго -

рода. Великі почесті віддавйому правитель Царго рода.

Коли ж Кий повертався здалекої мандрівки, то, пливу-чи Дунаєм, уподобав місце ізбудував невеликий город, іхотів осісти в ньому з родомсвоїм, та не дали йому навко-лишні мешканці. Отож і до -нині називають придунайціте городище Киє вець. Кий жеповернувся у свій город Київ іправив ще багато років зі свої-ми братами Щеком та Хо -ривом.

загадкиСтебельце – шорстка дробинка,У серединці – чорна вуглинка,Пелюстки блискучі, як лак.Це квітує червоний…

Що за казка: кішка, внучка,Миша, ще собака ЖучкаДіду з бабою допомагали,коренеплоди збирали?

Київ

О.Олесь

РІДНА МОВА В РІДНІЙ ШКОЛІ!

Рідна мова в рідній школі!Що бринить нам чарівніш?Що нам ближче, і миліш,І дорожче в час недолі?!Рідна мова! рідна мова!Що в єдине нас злива, –Перші матері слова,Перша пісня колискова,Як розлучимось з тобою,Як забудем голос твій,І в вітчизні дорогійГоворитимем чужою?!Краще нам німими стати,Легше гори нам нести,Ніж тебе розіп'ясти,Наша мово, наша мати!Ні! В кім думка прагне слова,Хто в майбутнім хоче жить,Той всім серцем закричить:"В рідній школі рідна мова!"І спасе того в недоліНаша мрія золота,Наше гасло і мета:Рідна мова в рідній школі!

В. СіренкоМИ уКРАїНцІ

Ми українці – нація Тараса,Ми – сагайдачні і кармелюки,Коли прийшли ми – не полічиш часу,Ми древні і безсмертні, як віки.

Нас мордували, нас тягли на плахи.О! Скільки потекло кривавих рік!Хотіли ополячити нас ляхи,А росіяни зрусити навік.

Та все даремно. Знову ми і зновуЖбурляли всіх у темряву й багно,Залишилися ми і наша моваНастояна на сонці, як вино.

Ця мова може світ зачарувати,В ній все – і грім, і шерехи гаїв.У неї, мабуть, вчилися співатиНе тількі наші – курські солов’ї.

І тому їй не зникнути ніколи,І підкоряти щирістю світи.Ми живемо – Івани та Миколи,І всі народи рідні нам брати.

Ми живемо, і нас не подолати,Не покривити наші язики.Бо є Шевченки майже в кожній хаті,Є Сагайдачні і Кармелюки.

В.Сосюрченко

В ДИТИНСТВІ, Ще МАЛеНьКИМ, ПАМ'ЯТАю

В дитинстві, ще маленьким, пам'ятаю.Над каганцем схилившись уночі,Бувало музу гордо привітаюТа й компоную вірші на печі.

Було колись. Та я не став поетом,Бо я любив і вітру шум, і пісню солов'я.Люблю i досі верби коло хати,Люблю і досі гомін ручая.

Не міг я славити катів мого народу,Співати весело, коли на серці сумІ славить неіснуючу свободуНа радість деспотам та ще собі на глум.

Любив до болю нашу рідну мовуІ ненавидів всіх катів її.Люблю й тепер її крилате слово,Її пісні, безмірно чарівні.

Я й далі понесу свою любов великуДо смерті, до кінця, без галасу, без крику.

(Мак)

(Ріпка)

(Продовження з 14 стор.)Відповідь

(Продовження з 14 стор.)Відповідь

24-26 березня творча делегація вик-ладачів Вінницької дитячої школи ми -стецтв «Вишенька» відвідала містоЯсси. Вже протягом шести років у рам-ках творчого проекту «Мистецтво безкордонів» колектив школи бере участь укультурно-мистецьких заходах з нагодившанування пам’яті українського поетаТ. Шевченка, який організовує СоюзУкраїнців Румунії. Кожного разу виступиколективів Вінницької дитячої школимистецтв «Вишенька» залишають над-звичайно приємні враження. От і цьогоразу слухачі занурились в атмосферуукраїнської культури та творчості, з ве -ликим задоволенням аплодували арти-стам, що вражали сольними та ан сам -блевими виступами, інструментальни-ми та вокальними творами, українською

класикою і фольклором, за пальнимиукраїнськими танцями та театральнимикомпозиціями.

Та цей рік дружної творчої зустрічібув особливо плідним. Адже приніс вкультурно-мистецьке життя міста Яссизначимі події. Українська делегація від-відала Націо нальний коледж мистецтвім. Октава Банчіли, де відбулася зустріч

з керівництвом закладу,фінальним акордом цієїзустрічі стало підписан-ня договору про співпра-цю між закладами двохкра їн, що дозволить вмайбутньому розширитирамки культурного про-стору двох держав тасприятиме плідному об -міну в плані доброї прак-тики та міжнародногопрофесійного досвіду.Під час робочої зустрічіпані директор школи ми -

стецтва «Ви шенька» Тетяна Заїчколюб’язно запросила учнів Націо -нального коледжу мистецтв ім. Октава

Банчіли 5 травня 2018року до м. Він ниці,щоб взяти участь у IVВсеукраїнському від-критому конкурсі-фе -стивалі «Юний кон-цертмейстер». В своючергу пан директорНаціонального колед-жу Георгій Ворнікузапросив викладачівшколи взяти участь унауковій конференції,

де розглядатимуться актуальні темищодо покращення навчального процесута методики викладання мистецькихдисциплін.

Під час перебування у Румунії укра-їнська делегація з інтересом та особли-вим захопленням ознайомилась зпам’ятками культурної спадщини Руму -нії і не тільки, які зібрані в Палацу Куль -тури, відвідала приміщення Яс ськоїфілії Союзу Українців Румунії та взялaучасть на відкритті Націо нальної олім-піади з хореографічного мистецтва, деберуть участь найвідоміші колективиколеджів мистецтва країни.

Творча зустріч в черговий раз зали-шила незабутні враження та зблизиланаші сусідські відносини.

Директор Вінницької дитячоїшколи мистецтв «Вишенька»

Тетяна ЗАїчКОГолова Ясської Філії СуРу

Віктор ГРИГОРчуК


уКРАїНСьКИЙ ВІСНИКUKRAINSKYI VISNYK

Шеф-редакторМИХАЙЛО МИХАЙЛюК

Редактор – Тереза ШеНДРОюТехноредагування і комп'ютерний набір: Тереза ШЕНДРОЮ

Редакція: Раду Попеску № 15, БухарестТелефони: 0212220755; 0212220737; 0212220748; 0212220724Друкарня S.C.SMART ORGANIZATION S.R.L., Бухарест, Румунія

ISSNN 1223-1614Redacþia: Radu Popescu Nr. 15, Sector 1, Bucureºti, România

Застереження* За достовірність фактів, цитат, власних імен та іншихвідомостей відповідають автори підписаних матеріалів. * Редакція може не поділяти точки зору авторів. * Надіслані до редакції матеріали не повертаються. * Редакція залишає за собою право скорочувати і редагуватинадіслані матеріали, не порушуючи їхнього основного змісту.

Подаємо нову адресу по інтернету нашої редакції:

E-mail: [email protected]

виКлаДаЧі віННиЦьКої ДиТяЧої ШКоли миСТеЦТв «виШеНьКа» вШаНУвали Пам’яТь УКРаїНСьКоГо

ПоеТа ТаРаСа ШевЧеНКа в яССаХ

ziar 7-8 2018 - UURСвято Тараса Шевченка Бухаресті Бук вшанов...

Documents

Transcript of ziar 7-8 2018 - UURСвято Тараса Шевченка Бухаресті Бук вшанов...