Випускник нафтовогофакультету (1954 р.)

Генеральний директор інституту«Союзпроект» (до 1999 р.)Професор Івано-Франківськогоінституту нафти і газуЗаслужений працівник промисловостіУкраїни, заслужений будівельникУкраїни, почесний працівник газовоїпромисловості України, академікНафтогазової академії України

МАКАР Роман Михайлович

365

Народився 2 травня 1930 р. у с. Береги Самбірсько-го району Львівської області в селянській родиніМихайла Васильовича та Єфросинії Василівни.

Після закінчення в 1949 р. середньої школи за пора-дою батьків та родичів вступив до Львівського політех-нічного інституту.

У 1954 р., здобувши спеціальність гірничого інженераз експлуатації нафтових і газових родовищ, почав своютрудову діяльність на різних посадах в районі Прикар-паття. Працював майстром з видобутку нафти і газу,інженером, старшим інженером, начальником відділуоб’єднання «Укрзахіднафтогаз», а згодом — заступни-ком генерального директора об’єднання «Укргазпром»(м. Київ).

У 1976 р. Р. М. Макара призначили генеральнимдиректором інституту «Союзпроект» — «Укргазпроект».На цій посаді він перебував 23 роки. Після виходу назаслужений відпочинок, у 1999 р., до березня 2007 р.обіймав посаду начальника управління соціальноїполітики ДК «Укргазвидобування».

Загалом Роман Михайлович пропрацював у нафтога-зовій промисловості 53 роки. Крім практичної роботи,займався теоретичними дослідженнями. Опублікував52 наукові роботи з тематики транспортування газу табудівництва магістральних газопроводів. Він автор11 винаходів.

Досвідчений, високопрофесійний працівник нафто-газової промисловості Р. М. Макар вважає найбільшимисвоїми досягненнями за період багатолітньої праці ство-рення потужного всесоюзного проектного інституту«Союзпроект» — «Укргазпроект» і як наслідок — газо-транспортного комплексу України і країн Європи. Сьо-годні ця транспортна система може забезпечити подачугазу для України близько 70 млрд куб. м на рік і в країниЄвропи — майже 150 млрд куб. м на рік, а це значить, щоза роки праці директором інституту «Союзпроект» булостворено і побудовано найбільшу газотранспортну систе-му у світі. В цілому газотранспортна система Україниі Росії нині становить понад 250 тис. км довжини —500 тис. км розводящих.

За час роботи Роман Михайлович був відзначений20 державними та відомчими нагородами, зокремап’ятьма орденами СРСР і України, п’ятьма медалями,Почесними грамотами Президії Верховної Ради СРСР.Він є лауреатом ВДНГ СРСР — нагороджений двома зо-лотими, п’ятьма срібними і двома бронзовими медаля-ми, а також Почесною відзнакою І ступеня НАК «Наф-тогаз України» та ін.

Крім Романа Михайловича, в його родині Львівськуполітехніку закінчували дружина (силікатний факуль-тет) та донька Ольга (механіко-механічний факультет —прилади точних вимірювань).

З земляком Р. М. Говдяком Роман Михайлович у колі сім’ї

Випускник радіотехнічногофакультету (1972 р.)

Генеральний директор ТОВ «Карпаттехносервіс»

МАКАРА Володимир Васильович

366

Народився 9 квітня 1950 р. у с. Наварія Пусто-митівського району Львівської області. В шкільніроки мав здібності до точних наук. Тому, здобув-

ши середню освіту, вступив на радіотехнічний факультетЛьвівського політехнічного інституту, оскільки радіотех-ніка на той час була однією з найпрестижніших і най-перспективніших спеціальностей.

У 1972 р. В. В. Макара закінчив навчання й отримавдиплом з відзнакою, але працювати за обраним фахомйому довелося лише через два роки потому, оскільки Во-лодимира Васильовича призвали до лав Радянської армії.Військову службу проходив на посаді заступника коман-дира зенітної ракетно-артилерійської батареї.

Свою трудову діяльність як дипломований спеціаліствін розпочав у 1974 р. інженером-конструктором заводуім. Леніна у м. Львові. Але через рік як хорошого спеціалістаі молодіжного лідера його обрали заступником секретарякомітету комсомолу, а згодом — секретарем комітету ком-сомолу цього підприємства. На громадській роботі Володи-мир Васильович перебував упродовж п’яти років. За цей часвін закінчив заочну вищу школу підвищення кваліфікаціїлекторів-міжнародників на базі факультету міжнародногоправа і міжнародних відносин Київського державногоуніверситету ім. Т. Г. Шевченка.

До виробничої діяльності В. В. Макара повернувсяв 1980 р., обійнявши посаду начальника цеху заводуім. Леніна. Згодом він перейшов працювати начальникомЛьвівської дільниці Київського управління проектно-монтажних робіт ЦНВО «Каскад».

У 1987 р. Володимир Васильович став працювативідповідно до отриманого в інституті фаху — заступни-ком директора з питань виробництва заводу телевізійноїтехніки ВО «Електрон».

На початку дев’яностих років минулого століття, підчас переходу економіки України до ринкових відносин,В. В. Макара зміг успішно пристосуватися до роботи в но-вих умовах. У 1992 р. обійняв посаду директора з питаньмаркетингу та розвитку виробничо-комерційного об’єд-нання «Електронпостач» АТ «Концерн — Електрон». Черездва роки він уже очолив ТОВ «Інтерконт», упродовж1996–2004 рр. Володимир Васильович за сумісництвомпрацював ще й Генеральним директором ТОВ «Галкор».

З 2007 р. і понині В. В. Макара обіймає посаду Генераль-ного директора ТОВ «Карпаттехносервіс».

Починаючи з 1995 р., Володимир Васильович активнозаймається громадсько-політичною роботою. Шість роківпоспіль був віце-президентом регіонального відділенняУСПП — об’єднання підприємницьких організаційЛьвівщини. Упродовж 2000–2006 рр. В. В. Макара очо-лював Львівську обласну організацію Партії промис-ловців і підприємців України. У липні 2006 р. його при-значили Генеральним директором Львівської обласноїгромадської організації «Центр ділового співробітництваЄС — Україна».

Володимир Васильович володіє досвідом проведеннямасштабних громадсько-політичних акцій. Під час виборів2006 р. він очолював виборчий штаб Львівської обласноїорганізації Партії промисловців і підприємців України,провів одну з найуспішніших виборчих кампаній середобласних осередків з виборів до місцевих органів влади.

Надійним помічником і порадником В. В. Макариє його дружина — лікар за фахом, завідуюча відділеннямЛьвівської міської лікарні швидкої медичної допомоги.Разом виховали двох дорослих дітей, які стали високо-кваліфікованими дипломованими спеціалістами.

Володимир Васильович має такі нагороди: Грамота Пре-зидії Верховної Ради Української РСР (1986), відзнака Пре-зидента України орден «За заслуги» III ступеня (1999).

Зустріч Прем’єр-міністра України А. К. Кінаха з підприємцями Львівщини

Випускник факультетутехнології органічних речовин(1985 р.)

Головний технолог ВАТ «АЗМОЛ»

Кандидат технічних наук

МАКЕДОНСЬКИЙ Олег

Олександрович

367

Народився 15 липня 1963 р. у м. Пологи Запорізькоїобласті в родині Олександра Миколайовича і ТамариІванівни. Дитячі та юнацькі роки провів у Львові, де

після закінчення у 1980 р. середньої школи № 77 вступив нафакультет технології органічних речовин Львівського полі-технічного інституту. У 1985 р. отримав диплом інженера-хіміка-технолога за спеціальністю «Хімічна технологія пере-робки нафти та газу».

Ще будучи студентом, під час виробничої практики наБердянському дослідному нафтооливному заводі звернувсядо керівництва заводу з проханням про прийом на роботупісля закінчення навчання. Згодом він отримав лист із про-позицією направити майбутнього випускника на роботу вБердянськ.У вересні 1985 р.Олег Олександрович почав своютрудову діяльність на Бердянському дослідному нафтоолив-ному заводі (з 1994 р. — ВАТ «АЗМОЛ»).

Працював оператором технологічних установок, началь-ником установки, заступником начальника цеху, начальни-ком цеху, заступником головного технолога. З вересня1995 р. обіймає посаду головного технолога ВАТ «АЗМОЛ».

Бердянський дослідний нафтооливний завод упродовжкількох десятиліть був лідером галузі. Підприємство ви-робляло більше 50 % від загального обсягу виробництвамастильних матеріалів в колишньому СРСР. Декілька по-колінь фахівців заводу накопичили неоціненний досвідрозробки та виробництва найширшої гами мастильнихматеріалів, проектування та впровадження передових тех-нологічних процесів.

В успішну роботу підприємства свій вагомий внесок зро-бив і О. О. Македонський. Вміло реалізуючи політику головиправління ВАТ «АЗМОЛ» О. Д. Стахурського, спеціаліститехнічного відділу разом з колегами із дослідно-експеримен-тального цеху, перетвореного у 1999 р. на науково-технічнийцентр ВАТ, під керівництвом О. О. Македонського забезпе-чили розширення асортименту продукції зі 132 до майже400 найменувань, значна частина з яких є розробками за-водських фахівців. Високий науково-технічний рівень про-дукції та технологічних рішень підтверджений багатьма па-тентами та авторськими свідоцтвами на винаходи.

Олег Олександрович вважає навчання у Львівськомуполітехнічному інституті кращими роками свого життя і непориває зв’язків з ним. Бере участь у конференціях Націо-нального університету «Львівська політехніка», один раз на

п’ять років в останню суботу травня зустрічається зі своїмиінститутськими друзями.

Студентом О. О.Македонський неодноразово отримувавпропозиції продовжити навчання в аспірантурі та зайняти-ся науковою діяльністю.Тоді вибір було зроблено на користьвиробничої кар’єри. Але і на заводі молодого інженеравиділяли в першу чергу глибокі теоретичні знання таздатність мислити аналітично і системно, ефективно йраціонально вирішувати актуальні технологічні задачі. Бага-то часу Олег Олександрович проводив серед досвідченихінженерів рідного заводу та фахівців Українського науково-дослідного інституту нафтопереробної промисловості«МАСМА», інших навчальних і наукових закладів галузі. Всеповертається на круги своя — у квітні 2008 року в стінахЛьвівської політехніки О. О. Македонський захистив дисер-таційну роботу на тему «Структура, властивості та техно-логія виробництва комплексних надлужних сульфонатнихмастил»,представлену на здобуття наукового ступеня канди-дата технічних наук.

Вільний час Олег Олександрович проводить з родиною.Разом з дружиною виховали доньку, яка навчається уНаціональному фармацевтичному університеті (м. Харків)та сина — студента Національного університету «Харківсь-кий політехнічний інститут». Любить риболовлю. Напере-додні власного сорокап’ятиріччя знову повернувся до свогоюнацького захоплення — мотоциклу,тільки тепер вже ультра-сучасного та при тому завжди класичного BMW R 1200 R.

Життєве кредо Олега Олександровича:«Життя прекрас-не! І жити треба із задоволенням!».

Під час підйому на гору Ай-Петрі

Випускник будівельногофакультету (1982 р.)

Голова правління ВАТ «Яворівбуд»

Заслужений будівельник України

МАРТИНИК Григорій Михайлович

368

Народився 25 липня 1955 р. у с. МолокошковичіЯворівського району Львівської області в родиніМихайла Петровича та Анни Петрівни.

Здобувши фах інженера-будівельника, влаштувався нароботу в трест «Яворівбуд», де пройшов шлях від майстрадо головного інженера. У 1992 р. після корпоратизації під-приємства Г. М. Мартиник очолив Державну будівельно-монтажну фірму «Яворівбуд», створену 1991 року внаслі-док реорганізації тресту «Яворівхімбуд», а через два рокийого обрали головою правління ВАТ «Яворівбуд».

Це підприємство має досвід спорудження великихпромислових комплексів, об’єктів соціально-побутовогопризначення, житла й автомобільних доріг за сучаснимиєвропейськими технологіями. У 1995 р. «Яворівбуд» вибо-ров тендер на спорудження митниці у смт КраковціЯворівського району Львівської області.

Колектив очолюваного Григорієм Михайловичемпідприємства працює над безпосереднім удосконаленнямбудівельної бази, впровадженням нової техніки та передо-вих технологій для механізації трудомістких процесів убудівництві. Професіоналізм працівників «Яворівбуду»та організаторський хист його керівника допомоглипідприємству кваліфіковано виконати будівельно-ремонтні роботи на багатьох об’єктах житлового, соціаль-ного та промислового призначення: це низка АЗС у

Львівській області, кілька житлових будинків, а такожреконструйована школа під соціально-побутовий комп-лекс і житло, зведений 50-квартирний житловий будиноку м. Яворові, митний перехід, автопорт у смт Краковець,центральний універмаг у м. Львові, фабрика латексних ви-робів «Перфект» у м. Новояворівську; головний офіс бан-ку «Аваль» у м. Львові та кілька його відділень у Львів-ській області; відділення держказначейства у Львові тапротитуберкульозний санаторій у смт Немирів. То лишеневеликий перелік об’єктів, споруджених ВАТ «Яворівбуд»упродовж останніх років.

Принцип роботи будівельного підприємства — високаякість будівництва та монтажу, дотримання договірнихтермінів виконання робіт, добропорядність у взаєминах ізпартнерами. І в цьому, безумовно, велика заслуга йогокерівника. Г. М. Мартинику понад десять років тому при-своєно почесне звання «Заслужений будівельник України».

Григорій Михайлович — не лише висококваліфікова-ний спеціаліст і мудрий керівник, а й людина активноїгромадської позиції. Його тричі обирали депутатом район-ної ради. Г. М. Мартиник по праву заслужив авторитет нелише в очолюваному ним трудовому колективі, а й у всьо-му Яворівському районі.

Одружений. Має двох дітей та двох онуків.

Григорій Михайлович на робочому місці

Випускник геологорозвіду-вального факультету (1957 р.)

Заступник генерального директораЗАТ «Науково-дослідне і конструк-торське бюро бурового інструменту»Кандидат технічних наук, заслуженийпрацівник промисловості України,дійсний член Української нафтогазовоїакадемії, експерт і член Центральноїкомісії із розробки нафтових і газовихродовищ при Мінпаливенерго України

МАРУХНЯК Микола Йосипович

369

Народився 27 жовтня 1933 року на Томашівщині(Польща) в селянській сім’ї. Батько Йосип Григо-рович і мати Ольга Лук’янівна Марухняки все

життя займалися сільським господарством, привчаючисина з ранніх літ до щоденної праці та науки, розумінняі шанування природи, людей.

Після закінчення середньої школи вищу освіту МиколаМарухняк вирішив здобувати на геологорозвідувальномуфакультеті Львівського політехнічного інституту, студен-том якого став у 1952 році. Вибір спеціальності тоді базу-вався на двох чинниках: перший — це романтика професіїгеолога, можливість побачити світ, другий — достатньовисока для тих часів стипендія, що забезпечувала навчан-ня практично без матеріальної допомоги батьків.

Після закінчення у 1957 році інституту був направле-ний до Башкирії на найбільше у той час в СРСР нафтоверодовище — Туймазинське, де набув практичного досвідупромислового освоєння нафтових покладів, їх вивченняі експлуатації. Згодом переїхав до Івано-Франківська,де довгий час працював у Центральній науково-досліднійлабораторії на посадах головного інженера і заступникадиректора з наукової роботи. Тут у 1969 р. МиколаЙосипович захистив кандидатську дисертацію і отримавступінь кандидата технічних наук.

У 1970 р. був запрошений до Українського науково-дослідного і проектного інституту нафтової промисло-вості у м. Києві, де працював на посадах вченого секретаря,завідуючого відділом і заступника директора з науковоїроботи в галузі буріння і геології.

В цей час під науковим керівництвом і за безпосе-редньої участі М. Й. Марухняка були розроблені комп-лексні довгострокові проекти геолого-розвідувальнихробіт в Дніпрово-Донецькій западині, Передкарпатсько-му прогині і Прип’ятській западині, генеральні схемирозвитку нафтової промисловості України, Білорусі,Прибалтики, Архангельської області. Протягом 80-хроків минулого століття Микола Йосипович очолювавгрупу фахівців інституту з проектування розробки наф-тових родовищ на території Куби.

На початку 90-х років М. Й. Марухняк був призначенийкерівником групи радянських спеціалістів, що надавалинауково-технічну допомогу алжирській національнійкомпанії «Сонатрак» при розробці родовищ вуглеводнів,у тому числі гігантського нафтового Хасі-Мессауд і газовогоХасі-Рмель. Після повернення у 1993 році з Алжиру працю-вав на відповідальних посадах в Державному комітетінафтової, газової та нафтопереробної промисловості і вНаціональній акціонерній компанії «Нафтогаз України».

На даний час М. Й. Марухняк працює заступникомгенерального директора ЗАТ «Науково-дослідне і конструк-торське бюро бурового інструменту», де займаєтьсявирішенням проблем новітніх технологій освоєння родо-вищ нафти і газу шляхом буріння горизонтальних сверд-ловин і відновлення старих недіючих свердловин. Протя-гом багатьох років являється експертом і членом Цент-ральної комісії із розробки нафтових і газових родовищпри Мінпаливенерго України, числиться у списку першо-відкривачів низки родовищ на території України. Маєпонад 130 опублікованих наукових праць, в тому числімонографій, брошур та журнальних статей, а такожавторські свідоцтва на винаходи у галузі видобутку нафтиі газу.

Микола Йосипович Марухняк за роки самовідданоїпраці на професійній ниві нагороджений кількома меда-лями радянського періоду, галузевими відзнаками та по-чесними грамотами. Є заслуженим працівником промис-ловості України, дійсним членом Української нафтогазо-вої академії.

Протягом останніх трьох десятиліть захоплюєтьсянумізматикою, має багату колекцію монет із понад120 країн світу.

Усіма своїми трудовими і творчими успіхами МиколаЙосипович завдячує глибоким і обширним знанням,набутим у Львівській політехніці. Саме під час навчанняу одному з найкращих вищих технічних навчальних зак-ладів України і східної Європи був закладений потужнийнауковий базис, на якому виросло не одне поколіннясправжніх фахівців своєї справи.

Випускник нафтовогофакультету (1959 р.)

Генеральний директор підприємства «Бєлтрансгаз» (до 1998 р.)

Дійсний член Білоруської гірничої академії, почесний працівник газової промисловості,заслужений працівник Білостоцькоговоєводства (Польща)

МОЧЕРНЮК Микола Петрович

370

Народився 8 грудня 1935 р. у с. Ковалівка Коло-мийського району Івано-Франківської області вселянській родині. В рідному селі Миколи Петро-

вича видобували вугілля. Спостерігаючи, як працюютьфахівці, він вирішив і сам стати гірничим інженером.Тому після закінчення школи у 1954 р. вступив на нафто-вий факультет Львівського політехнічного інституту, наспеціальність «Машини та обладнання нафтових і газо-вих промислів». Вищу освіту в цьому навчальномузакладі здобули й три брати М. П. Мочернюка — Василь,Юрій та Петро.

Микола Петрович отримав диплом із відзнакою, щодавало йому право самому обирати місце роботи.Вирішив працювати в Київському управлінні магістраль-них газопроводів. Проте згодом Міністерство газовоїпромисловості СРСР направило його в Білорусь у дирек-цію будівництва газової магістралі Дашава — Мінськ, якещойно розпочалося. Працював майстром, старшим інже-нером технічного нагляду.

Після реорганізації дирекції будівництва в Мінськеуправління магістральних газопроводів М. П. Мочернюкстав працювати начальником аварійно-ремонтної служ-би у м. Кобрі Брестської області, головним інженеромрайонного управління (м. Вільнюс), начальником район-ного управління (м. Барановичі Брестської області),начальником районного управління магістральних газо-проводів (м. Слонім Гродненської області).

У 1973 р. Мінське управління магістральних газопро-водів було реорганізоване у промислове об’єднання«Західтрансгаз» зі сферою діяльності на теренах Білорусі,Литви, Латвії, Калінінградської області (Росія). А черездва роки М. П. Мочернюка призначають заступником йо-го генерального директора. З 1977 р. він — головнийінженер, перший заступник генерального директора«Західтрансгазу».

У 1990 р. Микола Петрович стажувався в італійськійфірмі «СНАМ».

У 1992 р. об’єднання реорганізували у підприємство«Бєлтрансгаз». Кабінет Міністрів Білорусі призначивМиколу Петровича його генеральним директором. Націй посаді він працював до 1998 р. з виходом на пенсію.

А з початком будівництва газової магістралі Ямал —Європа керівництво ВАТ «Газпром» запропонувалоМ. П. Мочернюку очолити представництво «Газпрому»у Білорусі. На цій посаді він працював до 2002 р., а черезтри роки переїхав на постійне місце проживання доКиєва.

За свій довгий трудовий шлях Микола Петрович бравучасть у будівництві та експлуатації газопроводів Даша-ва — Мінськ, Мінськ — Вільнюс — Рига, Торжок —Мінськ — Івацевичі — Долина, Смоленськ — Могильов —Гомель — Мозир та багатьох інших, у газифікації Біло-русі, Литви, Латвії, Калінінградської області, в будівниц-тві та експлуатації підземних сховищ природного газу вОсиповичах, Прибузькому (Білорусь).

Він автор 5 винаходів, десяти публікацій у галузевихвиданнях.

М. П. Мочернюк нагороджений орденом «Знак поша-ни», медаллю «За сумлінну працю», Почесною грамотоюПрезидії Верховної Ради Білорусі. Він ветеран праці газо-вої промисловості, має золоту відзнаку Міністерствабудівництва Польщі за спорудження газопроводаКобрін — Брест — Варшава, срібну та бронзову медаліВДНГ СРСР.

Своїм професійним становленням Микола Петровичзавдячує рідній політехніці. З теплотою і вдячністю згадуєвін його викладачів: декана Г. Д. Савенкова, заступника де-кана Е. М. Тирмана, професорів М. С. Комарова, Гріненка,доцентів І. Г. Узумова, А. Я. Тирман, старших викладачівС. С. Шимбровського, С. О. Преображенського та ін.

Кожні п’ять років випускники університету зі спеціаль-ності «Машини та обладнання нафтових і газових про-мислів» (групи НО-1, НО-2) зустрічаються у Львові.

Вийшовши на пенсію, Микола Петрович отримавзмогу віддатися своїм захопленням — читанню історич-ної літератури, слуханню музики, полюванню.

Все життя його опорою була сім’я. Разом з дружиноюВалентиною Іванівною виховали сина Олександра, якийзакінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу.

«Людські якості, які я вважаю головними, — про-фесіоналізм, відповідальність, справедливість, духовність,любов до Батьківщини», — каже Микола Петрович.

Випускник інженерно-будівельного факультету (1980 р.)

Директор «МН «Дружба» ВАТ «Укртранснафта»

Кандидат економічних наук

МЕЛЬНИК Леонід Іванович

371

Народився 1 серпня 1958 р. у с. Хотинь Соснівсько-го району Рівненської області в родині службовцяІвана Адамовича та медсестри Марії Семенівни.

Після закінчення середньої школи разом з друзямивирішив вступати на інженерно-будівельний факультетЛьвівського політехнічного інституту, оскільки мавздібності до точних наук і мріяв зводити будинки.

Здобувши вищу освіту, Леонід Іванович почав пра-цювати у м. Перемишляни Львівської області. У цьомумісті він пройшов нелегкий трудовий шлях від майстра-будівельника до голови об’єднання «Райагробуд».

Зважаючи на високий професіоналізм, сумліннеставлення до своїх обов’язків і неабиякі організаторськіздібності у 1998 р. Л. І. Мельника призначають на високудержавну посаду — першого заступника голови Пере-мишлянської райдержадміністрації. Згодом він очолюєцю РДА, а через деякий час стає заступником головиЛьвівської обласної державної адміністрації з питаньПЕК та ЖКГ. До жовтня 2004 р. Леонід Іванович обіймавпосаду першого заступника голови Львівської облдерж-адміністрації.

Нині Л. І. Мельник працює директором «МН «Дружба»ВАТ «Укртранснафта». У 2006 р. його вдруге обрали де-путатом Львівської обласної ради. Цього ж року ЛеонідаІвановича за особистий внесок у забезпечення соціально-

економічного розвитку області нагородили грамотоюКабінету Міністрів України.

Виробничу та державну діяльність Леонід Івановичзавжди вдало поєднував із науковою роботою. В жовтні2007 р. у рідному університеті він захистив кандидатськудисертацію «Управління інноваційними процесамимашинобудівних підприємств».

У всіх своїх творчих починаннях Л. І. Мельник вбачаєфундаментальну, основоположну роль рідного закладу —Львівської політехніки, з яким він постійно підтримуваві підтримує зв’язок. Часто згадує Леонід Іванович неза-бутні студентські роки — життя в гуртожитку, друзів,перше кохання.

Леонід Іванович полюбляє туризм. Риболовля й полю-вання стали захопленням на все життя.

Зі своєю майбутньою дружиною Леонід Іванович по-знайомився, ще будучи студентом Львівської політехніки.Не діждавшись закінчення навчання, вони одружилися.Разом виховали двох дітей — сина Ростислава та донькуОксану, які нині здобувають другу економічну освітув ІНЕМ. Підростають на втіху дідуся та бабусі і два онуки.

У Леоніда Івановича добре склався і трудовий шлях,і особисте життя. Проте він не вважає це дарунком долі,адже життєве кредо Л. І. Мельника — щоб досягти чогосьу житті, потрібно дуже багато і важко працювати.

Зліва направо: Андрій Садовий, Петро Олійник, Юрій Бойко та Леонід Мельник під час ділової зустрічі. м. Львів, 2007 р.

На відпочинку. Гонконг, 2006 р.

Випускник механіко-технологічногофакультету (1972 р.)

Перший заступник генеральногодиректора — директор з питаньтехнічної політики та капітальногобудівництва Українського державногопідприємства поштового зв’язку«Укрпошта» (1999–2006 рр.)Кандидат технічних наук, докторфілософії в технічних науках, доцент

МОРОЗ Володимир

Михайлович

372

Народився 23 лютого 1947 р. у с. Гранівка Ради-вилівського району Рівненської області. Упродовж1961–1965 рр. навчався в Рівненському текстиль-

ному технікумі, який закінчив з відзнакою. Працювавслюсарем, помічником майстра Рівненського льонокомбі-нату, начальником ремонтно-механічного цеху Рівненсь-кої фабрики нетканих матеріалів.

У 1972 р. Володимир Михайлович з відзнакоюзакінчив Львівський політехнічний інститут за спеціаль-ністю «Технологія машинобудування, металорізальніверстати та інструменти», за фахом — інженер-механік.

Упродовж 1975–1991 рр. обіймав посади старшоговикладача, доцента Українського інституту інженерівводного господарства. Захистив дисертацію на здобуттянаукового ступеня кандидата технічних наук — «Різновидипроцесів вібраційно-відцентрової обробки та обладнан-ня для їх здійснення».

В.М. Мороз є автором та співавтором 145 наукових праць.Переломним у трудовій біографії Володимира Михайло-

вича став 1991 рік. Його вперше обрали на високу адмініст-ративну посаду — першого заступника голови Рівненськогоміськвиконкому. Через два роки жителі м. Рівного виявилиВ. М. Морозу високу довіру — обрали міським головою.На цій посаді він працював протягом 1993–1998 рр.

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня тазнаком «Відмінник освіти України».

У 1997–1998 рр. Володимир Михайлович був прези-дентом Асоціації міст України.

У 1998 р. Володимир Михайлович переходить на робо-ту в Адміністрацію Президента України. Хоч він працю-вав тут недовго, але все ж зробив свій вагомий внесок длявдосконалення законодавчої бази України. Був членомДержавної комісії з проведення в Україні адміністратив-ної реформи.

Протягом 1999–2006 рр. Володимир Михайловичобіймав посаду першого заступника генерального дирек-тора — директора з питань технічної політики та капіталь-ного будівництва Українського державного підприємствапоштового зв’язку «Укрпошта», де зарекомендував себе яквідповідальний керівник, що користується повагою середзв’язківців. Нагороджений нагрудним знаком «Почеснийзв’язківець України» Держкомзв’язку України. Він завждиаргументовано відстоював свою позицію, мав вплив наприйняття рішень, значну увагу приділяв розробці ЗаконуУкраїни «Про поштовий зв’язок».

За вагомі трудові здобутки, забезпечення високогорівня обслуговування населення послугами зв’язку у лис-топаді 2002 р. В. М. Мороз був нагороджений орденом«За заслуги» ІІ ступеня.

Протягом 2007–2008 рр. Володимир Михайлович пра-цював помічником-консультантом народного депутатаУкраїни.

Вийшовши на заслужений відпочинок, В. М. Морозпродовжує свою трудову діяльність у Профспілковійорганізації атестованих працівників органів внутрішніхсправ України.

Відкриття вузла поштового зв’язку після реконструкції в м. Славутич з міським головою В. П. Удовиченком

Вручення Головою Держкомзв’язку М. В. Гончарем відзнаки «Почесний зв’язківець України»

Випускник механічногофакультету (1977 р.)

Голова правління Державногоакціонерного товариства«Укрспецтрансгаз»

МОРОЗ Петро

Васильович

373

Народився 24 квітня 1954 р. у мальовничому куточ-ку Волині — с. Хопнів Ківерцівського району вродині Василя Спиридоновича та Євгенії Мико-

лаївни.Щедра Волинська земля нагородила його неабиякими

здібностями, але найголовніша риса його вдачі — праце-любність, бо без неї навіть найбільший талант нічого невартий.

Тож Петро Васильович, які б посади не обіймав, завж-ди пам’ятав, що саме праця є основою життєвого успіху.

Свій трудовий шлях він розпочав після закінченняЛьвівського політехнічного інституту у 1977 р. виклада-чем МПТУ № 9 у м. Володимирець Рівненської області.

Через рік життєві дороги привели його на Івано-Франківщину. У цьому не менш мальовничому, ніж ріднаВолинь, краї Петро Васильович працював спочатку меха-ніком на заводі залізобетонних виробів тресту «Прикарпат-лісбуд» у м. Долина, а потім одинадцять років обіймав поса-ди старшого інженера сектору нагляду та голови проф-спілкового комітету Долинського газопереробного заводу,де проявив себе творчим працівником з притаманним йомупочуттям нового. Де б не працював, він завжди прагнув доприйняття неординарних рішень.

З 1993 р. П. В. Мороз очолює державне акціонернетовариство «Укрспецтрансгаз». На цій відповідальнійпосаді Петро Васильович ще більше розвинув свої здіб-ності вмілого керівника і організатора, вимогливого досебе та підлеглих. Основа стилю його керівництва —

оцінити думку кожного працівника, передати йому свійдосвід і підтримати молодих спеціалістів.

За сумлінну, творчу працю, високий професіоналізмП. В. Мороз нагороджений низкою заслужених відзнак:орденами «За трудові досягнення» ІV ступеня, Святогоархістратига Михаїла, Святого рівноапостольного князяВолодимира Великого ІІІ ступеня, Почесними грамо-тами Кабінету Міністрів та Верховної Ради України,а також Почесною відзнакою НАК «Нафтогаз України»ІІ та І ступеня та Почесною грамотою НАК «НафтогазУкраїни».

Петро Васильович ніколи не стояв осторонь і від гро-мадського життя краю, в якому живе й працює. Він двічі(1998–2002 і 2002–2006 рр.) обирався депутатом район-ної ради.

Вдало склалося й особисте життя П. В. Мороза. Разомз дружиною вони виховали двох дітей — сина та доньку,які пішли шляхом батька — закінчили Львівську полі-техніку.

Вручення нагороди «Кращому платнику податків України 2006» Форум зрідженого газу ’98, Варшава

Випускник геодезичногофакультету (1975 р.)

Перший заступник генеральногодиректора, головний інженерФедерального державного унітарногопідприємства «Західно-Сибірськеаерогеодезичне підприємство»

Почесний геодезист Російської Федерації

НІКОЛАЙЧУКВасиль

Хомович

374

Народився 4 січня 1954 р. у с. Круголець Шумсько-го району Тернопільської області в родині завіду-вача складом Хоми Онуфрійовича (світлої пам’-

яті) та продавця Марії Гнатівни. У сім’ї було четверодітей. Батько рано помер, тому вся турбота про вихован-ня дітей лягла на плечі матері. Нелегко їй було, проте всібрати і сестри Василя Хомовича, як і він сам, отрималивищу освіту (сестра — випускниця факультету автомати-ки Львівської політехніки).

У 1970 р. В. Х. Ніколайчук закінчив Шумську середнюшколу на Тернопільщині. Ще будучи учнем молодших істарших класів, Василь брав участь у багатьох гуртках, ту-ристичних походах, ріс працелюбним хлопцем. Йогоулюбленим предметом була фізика, яку Василь знав дос-конало, за що вдячний класному керівнику ПолініМатвіївні Горбонос, учителю Йосипу Демидовичу Буриху.

Здобувши середню освіту, В. Х. Ніколайчук вступив доЛьвівського політехнічного інституту. Майбутню профе-сію обрав випадково, спонтанно. Просто студенти-старшо-курсники порадили абітурієнту подати документи на гео-дезичний факультет.Нині ж Василь Хомович дуже вдячнийтому випадку, що допоміг йому знайти цікаву роботу.

Кращий професорсько-викладацький склад (зокремаВерхоломов, Буткевич, Мещеряков, Островський) протягомп’яти років навчав обраній професії астрономо-геодезиста,і за це їм низький уклін.

Безтурботне студентське життя пролетіло як мить.І нині В. Х. Ніколайчук з ностальгією згадує далекі сімде-сяті роки, зокрема одинадцятий, а потім дев’ятий гурто-житок, дискотеки на вулиці Чистій, стадіон «Маракана»,вул. Миру, 12, де розміщувався головний корпус рідноговузу — все це старий добрий Львів, який зібрав молодь начас навчання.

А ще назавжди залишилася в пам’яті Василя Хомовичащорічна навчальна практика у с. Бережанах на Тернопіль-щині. Після другого курсу йому пощастило брати участь ізгрупою студентів у науковій роботі зі спостереження вер-тикальної рефракції на Білому морі в районі м. Кандалак-ша. А виробнича практика на острові Сахалін у Дале-косхідному АГП м. Хабаровська (1974 р.) дозволила Васи-лю Хомовичу вперше пізнати справжнє виробництво.

Свою трудову діяльність В. Х. Ніколайчук розпочав занаправленням на Підприємстві № 12 м. Ташкента, звідкийого відрядили у м. Душанбе, в Експедицію № 228. Працю-вав інженером зі створення топографічних карт, займавсявивченням руху земної кори геодезичними методамив сейсмоактивних районах Середньої Азії. Незабутнє вра-ження залишили роботи на Усойському завалі, де протя-гом двох сезонів доводилося вивчати динаміку руху,стабільності завалу.

У 1979 р. Василя Хомовича призначили начальникомпольової партії, через рік — начальником експедиції№ 228, а ще через рік — директором новоствореногопідприємства № 23 ГУГК СРСР у м. Душанбе.

З початком таджицьких подій у 1986 р. він змушенийбув переїхати до м. Нижньовартовська Тюменськоїобласті. Працював головним інженером експедиції № 170.Це підприємство забезпечувало нафтогазовий комплекстопографо-геодезичними матеріалами для облаштуваннята експлуатації родовища.

У 1991 р. Василя Хомовича запросили обійняти поса-ду головного інженера «Західно-Сибірського аерогеоде-зичного підприємства», що розміщувалося в Тюмені.В цьому місті В. Х. Ніколайчук живе і працює й нині, воновже стало його рідним. «Західно-Сибірське аерогеодезич-не підприємство» — провідне, одне із найбільших у Росії.Головний інженер В. Х. Ніколайчук дбав і постійно дбаєпро технічне переозброєння виробництва, впровадженнянових технологій, що дає можливість забезпечувати наф-тогазовий комплекс матеріалами.

Дружина Василя Хомовича Тамара Сергіївна теж гео-дезист. Познайомилися вони під час роботи в Душанбе.Там народилося їх двоє дітей — Крістіна та Олексій.Молодший син Сергій побачив світ уже в Нижньовартов-ську. Нині в дідуся з бабусею вже підростають онуки.

У вільний час, якого, на жаль, так мало, В. Х. Ніколай-чук любить рибалити, зокрема і взимку, працювати надачі, а ще збирати в лісі гриби.

Все своє свідоме життя Василь Хомович віддавроботі й сім’ї. І якби його запитали, з чого б він по-чав жити, В. Х. Ніколайчук відповів би: «З Львівськоїполітехніки».

Випускник хіміко-технологічногофакультету (1953 р.)

Генеральний директор Державного виробничого об’єднання «Укрнафтахімпром»,заступник голови Державногокомітету з хімічної, нафтохімічноїпромисловості та медвиробів України

Перший віце-президент Державноїкомпанії «Укрнафтохімпром» (до 1992 р.)

НОЦЕК Микола

Лаврентійович

375

Народився 6 травня 1930 р. у с. Вельбівно Острозь-кого району на Рівненщині в сім’ї ЛаврентіяІларіоновича та Варвари Онисімівни. У 1944 р.,

після звільнення області від німецько-фашистськихзагарбників родина Ноцеків переїхала до м. Острог, деМикола у 1948 р. закінчив середню школу і вступив нахіміко-технологічний факультет Львівського політех-нічного інституту.

Після закінчення вузу його направили на роботу на Но-воуфимський нафтопереробний завод (м. Уфа, Башкирія),де він пройшов шлях від оператора до начальника цеху.Брав участь у будівництві, пуску та освоєнні виробництвз переробки нафти та газу.

У 1964 р. Микола Лаврентійович був переведений наНадвірнянський нафтопереробний завод, який він про-тягом п’яти років очолював. За цей час тут було збудова-но нові та реконструйовано діючі цехи. В результаті —завод став сучасним підприємством Прикарпаття.

У 1969 р. М. Л. Ноцека призначили директором Хер-сонського нафтопереробного заводу, який також вимагавреконструкції, будівництва та освоєння нових вироб-ництв, але згодом перетворився на потужне підприємст-во Півдня України.

З 1973 р. Микола Лаврентійович працює в Києві. Спо-чатку обіймав посаду першого заступника начальника Го-ловного управління з нафтопереробної та нафтохімічноїпромисловості Української РСР. До складу Головнафто-хімпрому тоді входило 32 підприємства з переробки наф-ти та газу потужністю 62 млн. тонн нафти за рік, заводиз виробництва шин, гумотехнічних виробів, азбесту,технічного вуглецю, гумового взуття тощо.

У той час з ініціативи М. Л. Ноцека був збудованийОстрозький шиноремонтний завод. І найголовніше —в рідному місті Миколи Лаврентійовича звели низку бага-топоверхових будинків, обладнали міську каналізацію, во-довід, очисні споруди тощо. Для забезпечення міста тапромислових об’єктів газом протягом 1986–1988 рр.спорудили газопровід Рівне — Острог. Заслуга в цьому іМ. Л. Ноцека, адже куди б не закидала його доля, він завж-ди був думками з цим невеликим, але чудовим та милимйого серцю містом. У вересні 2000 р. Миколу Лаврентійо-вича обрали почесним громадянином м. Острога.

У зв’язку зі структурними змінами в промисловостібуло ліквідовано Головнафтохімпром. М. Л. Ноцека оби-рають генеральним директором державного виробничогооб’єднання, заступником голови державного комітетуз хімічної, нафтохімічної промисловості та медвиробівУкраїни. Він був першим віце-президентом компанії«Укрнафтохім» аж до виходу на пенсію у 1992 р.

Загальний трудовий стаж М. Л. Ноцека у нафтопере-робній та нафтохімічній промисловості становить45 років. Він зробив вагомий внесок у розвиток галузі.Йому належить близько 40 наукових праць, авторськихсвідоцтв і винаходів, присвячених новим технологіям,приладам та оптимізації технологічних процесів.

За заслуги в розвитку нафтопереробної та нафто-хімічної промисловості України Микола Лаврентійовичбув двічі нагороджений орденом Трудового Червоногопрапора, грамотою Президії Верховної Ради УРСР, меда-лями «За доблесну працю», «Ветеран праці» та ін. Йогообрано членом-кореспондентом ГНАУ.

Щасливо склалося й особисте життя Миколи Лаврен-тійовича. Разом зі своєю дружиною Ларисою Сергіївною(світлої пам’яті) вони прожили 50 років. Виховали чудо-вого сина Сергія, який нині працює директором приват-ного підприємства. Підростають у дідуся двоє онуків, якимвін передає нині свою життєву мудрість, а ще рибалитьта займається мисливством.

Микола Лаврентійович у колі сім’ї

Випускник геодезичного факультету (1985 р.)

Генеральний директор ВАТ «Західенерго»

Заслужений енергетик України

ОМЕЛЯНОВСЬКИЙ Петро Йосипович

376

Народився 23 січня 1963 року в с. ДобротвірКам’янка-Бузького району Львівської області. Йогобатько Йосип Петрович працював слюсарем по

ремонту турбінного обладнання місцевої ТЕС, мати НадіяПетрівна завідувала магазином «Універмаг»,тому розумінняроботи на теплоелектростанції заклалося у Петра Омеля-новського з ранніх літ.

Захоплення географією та подорожами привело випуск-ника середньої школи до вступу у 1980 р. на геодезичнийфакультет Львівського політехнічного інституту. Навчатисябуло цікаво, культурна програма у Львові для студентствазавжди вражала різноманітністю, ось чому кожен, хто напо-легливо навчався у Львівській політехніці, відчував потужнепіднесення і гармонійний розвиток у власному житті.

Петро Йосипович дуже вдячний тим викладачам, яківідіграли провідну роль у професійному становленнімайбутніх фахівців та виборі того життєвого шляху, напочатку якого стояв рідний інститут. В першу чергу щиріслова подяки заслуговують декан геодезичного факультетутих років М. І. Кравцов та його заступник П. М. Зозуляк,викладачі М. І. Гудз, Ф. Д. Заблоцький, Я. М. Костецька,П. І. Коваль, Ю. П. Дейнека та інші, хто досить вправно,системно й відповідально навчали студентів основтехнічних і гуманітарних наук.

Після закінчення навчання з жовтня 1985 р.працював наДобротвірській ТЕС на посадах інженера, старшого інже-нера відділу капітального будівництва, старшого інженераз комплектації обладнання і матеріалів, начальника відділуобладнання, заступника директора з капітального будів-ництва. Директором ВАТ «Добротвірська ТЕС-2» став ужовтні 1998 р. і працював на цій посаді до жовтня 2000 р.

У 1993 р. П. Й. Омеляновський заочно закінчивХарківський інженерно-педагогічний інститут і отримавкваліфікацію інженера-теплоенергетика. В 1999 р. закінчивмагістратуру Міжрегіональної академії управління персо-налом (м. Київ) за спеціальністю «Менеджмент у вироб-ничій сфері», спеціалізація «Економіка та управліннябізнесом».

У жовтні 2000 р. був призначений на посаду головиправління ВАТ «Західенерго». У серпні 2004 р. ПетроЙосипович став начальником Управління оперативноїдіяльності станцій Департаменту з виробництва Націо-нальної акціонерної компанії «Енергетична КомпаніяУкраїни». З жовтня 2005 р. — виконуючий обов’язки

першого віце-президента НАК «Енергетична КомпаніяУкраїни», а з грудня 2005 р. до серпня 2006 р. — президентцієї компанії.

На даний час П. Й. Омеляновський — генеральнийдиректор відкритого акціонерного товариства «Захід-енерго». За обсягами виробництва електроенергії ВАТ«Західенерго» займає провідне місце серед тепловихенергогенеруючих компаній України.

З 1 липня 2002 р. Бурштинська ТЕС, одна з трьох теп-лових електростанцій, що входять до складу Товариства,працює від’єднано від загальної енергосистеми України,паралельно і під контролем UCTE — європейського коорди-натора передачі електроенергії, забезпечуючи енерго-постачання трьох областей Західної України (Закарпатської— повністю, Івано-Франківської та Львівської — частково);займається виробництвом електроенергії на експорт. Лініїелектропередач з’єднують ВАТ «Західенерго» з Угорщиною,Словаччиною, Румунією та Польщею. Модернізуєтьсяобладнання Добротвірської ТЕС — електростанції з 50-річ-ною традицією виробництва електроенергії, стабільнопрацює Ладижинська ТЕС. Свій внесок у розвитокенергетичної системи України зробив і Петро ЙосиповичОмеляновський.

Указом президента України за вагомі досягнення уреформуванні національної економіки, розвитку вітчиз-няної промисловості, підприємництва та ринкової інфра-структури П.Й.Омеляновському у 2005 р.присвоєно звання«Заслужений енергетик України».

Група ПГ-21 на практиці у м. Бережани

Випускник інженерно-будівельного факультету (1973 р.)

Перший заступник Івано-Франківського міського голови (до 2006 р.)

Лауреат Державної премії Українив галузі будівництва та архітектурив 2002 році

ОНИСЬКІВ Богдан Зіновійович

377

Народився 1 липня 1951 р. на Львівщині в селян-ській родині Зіновія Миколайовича (світлої пам’яті)та Стефанії Дем’янівни.

У 1962 р. батьки розпочали зводити власний будинок.Тож, спостерігаючи за роботою будівельників, Богдану ісамому захотілося освоїти цю професію. А ще упродовж60–80-х років на кафедрі будівельних конструкцій Львів-ського політехнічного інституту викладав його ріднийдядько — Богдан Миколайович.

Тому після закінчення школи Богдан вступив на інже-нерно-будівельний факультет Львівської політехніки.

Свій трудовий шлях він розпочав на посаді майстрана будівництві Жидачівського картонно-целюлозногокомбінату. Згодом — працював на керівних посадах набудовах хімічної промисловості, житла і соцкультпобутув м. Новий Розділ Львівської області.

У 1979 р. за сімейними обставинами Богдан Зіновійо-вич переїхав до м. Івано-Франківська, що стало для ньогорідним. Тут він реалізував себе як особистість.

Упродовж семи років працював на Івано-Франків-ському домобудівному комбінаті, що займався зведеннямжитлових будинків та споруд соціальної сфери. Пройшовшлях від начальника виробничого відділу до головногоінженера.

У 1986 р. Богдан Зіновійович переходить на роботудо управління капітального будівництва Івано-Франків-ського облвиконкому, де також обіймає посаду головногоінженера.

1990 рік став переломним у професійній діяльностіБ. З. Ониськіва. Сесія Івано-Франківської міської радизатвердила його першим заступником міського голови.Цю відповідальну, нелегку посаду він обіймав протягом16 років, аж поки не вийшов у 2006 р. на пенсію за станомздоров’я.

Богдан Зіновійович пишається тим, що закінчивпрестижний, всесвітньо відомий навчальний заклад —Львівську політехніку. І всім своїм життям довів, що він єйого гідним випускником. Адже пройшов трудовий шляхвід майстра будівельної дільниці до першого заступникаміського голови.

У 2002 р. за вдале проведення реконструкції та благо-устрою м. Івано-Франківська Богдан Зіновійович був

удостоєний звання лауреата Державної премії Українив галузі будівництва та архітектури.

Не стояв Б. З. Ониськів осторонь і від громадсько-політичної діяльності. Упродовж багатьох років він є чле-ном Народного руху України.

У м. Івано-Франківську працюють дуже багато колегі друзів Богдана Зіновійовича, які теж закінчували в різніроки Львівську політехніку. Тож він часто з ними спіл-кується, з приємністю згадують щасливі роки, проведенів стінах цього інституту. А за час своєї трудової діяль-ності Б. З. Ониськів часто звертався до викладачівЛьвівської політехніки за консультаціями, порадами, а той тісно співпрацював з ними, вирішуючи окремі пробле-ми в м. Івано-Франківську.

Щасливо склалося в Богдана Зіновійовича й особистежиття. Разом з дружиною Любов’ю Степанівною (інжене-ром-програмістом за фахом) виростили двох синів — Яро-слава та Андрія, які працюють лікарями-стоматологами.

Своє життєве кредо Б. З. Ониськів обрав ще в ди-тинстві, успадкувавши його від своїх батьків, — протя-гом свідомого життя людина повинна звести будинок,виростити дітей і посадити сад.

Б. З. Ониськів разом із сім’єю

Випускник механічногофакультету (1990 р.)

Голова правління ВАТ «Завод «Львівсільмаш»

ОНИЩАК Петро Іванович

378

Народився 16 серпня 1959 р. у с. Озерна Зборів-ського району Тернопільської області в робітничійродині Івана Андрійовича та Юлії Сидорівни.

Понад тридцять років, з 1977 р., Петро Іванович пра-цює на одному підприємстві, що нині називається ВАТ«Завод «Львівсільмаш». Починав свою трудову діяльністьслюсарем механо-складальних робіт складального цеху.Упродовж 1978–1980 рр. служив у лавах Радянської армії.

Демобілізувавшись, повернувся на рідний завод,де працював інженером-технологом. У 1990 р. закінчивЛьвівський політехнічний інститут за спеціальністю«інженер-механік».

У травні 1994 р. П. І. Онищака обрали головою проф-кому ВО «Львівхімсільгоспмаш». На цій посаді ПетроІванович працював протягом чотирьох років.

У лютому 1998 р. його призначили заступникомдиректора із соціальних питань, кадрів та побуту цього жпідприємства, а через рік він обійняв посаду начальникафіліалу «Хімсільмашу».

З цього часу завдяки своїм професійним та особис-тим якостям Петро Іванович швидко піднімаєтьсякар’єрними сходинками. У 2000 р. його призначають ди-ректором ДП «Ряснесільмаш», де він пропрацював шістьроків. У жовні 2006 р. став першим заступником голови

правління ВАТ «Завод «Львівсільмаш», а в червні наступ-ного року його призначили головою правління відкрито-го акціонерного товариства.

Очолюване П. І. Онищаком підприємство спеціалі-зується на випуску машин для хімічного захисту рослинта внесення в ґрунт рідких мінеральних добрив. Йогопродукція широко відома як в Україні, так і в країнахСНД. Це обприскувачі штангові й вентиляторні, ґрунто-обробна техніка, машини для картоплярства, кормозби-ральна техніка, запасні частини для машин власного ви-робництва.

ВАТ «Завод «Львівсільмаш» співпрацює із закор-донними фірмами, систематично бере участь у міжна-родних, галузевих виставках сільськогосподарськоїтехніки. Експортує свою продукцію в Білорусь, Молдо-ву, Росію, Казахстан, підтримує ділові стосунки зІталією та Німеччиною. Проте керівник «Львівсіль-машу» П. І. Онищак вважає, що не потрібно зупиняти-ся на досягнутому, і робить все можливе для того, щобдосягти ще вищого рівня розвитку підприємства. Коливиникають на заводі певні проблеми, для усунення їхПетро Іванович консультується в кращих спеціалістіврідного навчального закладу, користується також нау-ковими розробками Львівської політехніки.

Ще будучи студентом, П. І. Онищакдуже високо цінував співробітниківінституту, зокрема викладача нарисноїгеометрії М. Д. Дмитраха. Особливоподобалося Петру Івановичу вивчатитакі предмети, як геометрія, опір ма-теріалів.

У свій час будівельний факультетЛьвівського політехнічного інститутузакінчив рідний дядько Петра Івано-вича.

Свою виробничу діяльність ПетроОнищак завжди поєднував із громад-ською. Він є патріотом своєї держави,був учасником ланцюга «Львів —Київ» у 1991 р.

Оприскувач причепний штанговий

Випускникмеханіко-машинобудівногофакультету (1968 р.)

Директор Відокремленогоструктурного підрозділуНаціонального аграрногоуніверситету «Бережанськийагротехнічний інститут»Доктор технічних наук, професор,заслужений машинобудівник України,почесний працівник фізичної культуриі спорту України

ПАВЛІСЬКИЙВасиль Михайлович

379

Народився 26 травня 1941 р. у с. Угринів Івано-Франківського району Івано-Франківської об-ласті в селянській родині Михайла Васильовича

та Марії Дмитрівни.Ще в шкільні роки Василь Павліський цікавився

технікою, зокрема мав підвищений інтерес до конструк-цій і процесів роботи двигунів внутрішнього згорання,що й вплинуло на його подальший вибір професії(у 1963 р. вступив на механіко-машинобудівний фа-культет за спеціальністю «Автомобільний транспорт»Львівського політехнічного інституту), а згодом і на на-прямок наукової діяльності. Василь Михайлович є авто-ром впроваджених винаходів, що стосуються зносо-стійких чавунів, способів і пристроїв пуску двигуніввнутрішнього згорання, конструкцій об’ємних насосів,фільтрів, центрифуг.

Здобувши вищу освіту (в 1968 р.), В. М. Павліськийпрацював інженером автобази Головпромбуду, а згодом —викладачем автотранспортного технікуму в м. Івано-Франківську.

У 1973 р. Василь Михайлович вступив до аспірантуриМосковського науково-дослідного автомобільного йавтомоторного інституту (НАМІ), де також працював на-уковим співробітником. У 1978 р. захистив кандидатськудисертацію, після чого упродовж одинадцяти роківобіймав посаду начальника науково-дослідного відділуВО «Київтрактородеталь» (м. Київ). За вагомий внесокв удосконалення конструкції автотракторних двигуніву 1985 р. В. М. Павліському було присвоєно звання«Заслужений машинобудівник України». У 2000 р. ВасильМихайлович захистив докторську дисертацію.

Протягом 1989–1992 рр. В. М. Павліський працював до-центом Тернопільського педагогічного інституту,а в 1992 р.очолив Бережанський агротехнічний коледж механізації таелектрифікації сільського господарства. У 1997 р. цей нав-чальний заклад було включено до структури Національно-го аграрного університету, а в 2000 р. — на базі коледжу бувстворений агротехнічний інститут. В. М. Павліський очо-лює цей навчальний заклад і нині.

Василь Михайлович є автором 130 наукових праць.Зокрема 60 винаходів, 3 монографій, 3 навчальних посіб-ників. Бачення перспектив розвитку зумовили його інте-

рес до використання в умовах України поновлюванихджерел енергії, самозабезпечення потреб аграрного вироб-ництва в біопаливі. Розширюються міжнародні зв’язкиз науковими і навчальними закладами Австрії, Данії, Італії,Німеччини, Польщі, Угорщини, Швейцарії, Франції, США,Канади й Англії.

Наукову, педагогічну та організаційну діяльністьВ. М. Павліський поєднує з активною громадськоюроботою. Він неодноразово обирався депутатом район-ної та обласної рад. В обласній раді очолював комісію знаціонального й духовного відродження, культури тамистецтва.

За високі результати діяльності В. М. Павліський наго-роджений орденом «За заслуги» Ш ступеня, відзнакою«Відмінник освіти України», Міжнародною нагородоюСократа, Почесною нагородою «Свята Софія», медаллю«Незалежність України» Міжнародного академічного рей-тингу «Золота фортуна», трудовою відзнакою Міністер-ства аграрної політики України «Знак пошани», дипломомвсеукраїнського конкурсу «Суспільне визнання» 2006 р.

З Національним університетом «Львівська політех-ніка» Василь Михайлович підтримує нерозривні зв’язки.Ще в студентські роки його вражав високий рівень на-укових розробок факультету, а також фахова ерудиціямолодих викладачів та аспірантів. Інтерес до науковогопошуку сформувався у В. М. Павліського під впливомкандидата технічних наук М. М. Нікітіна, керівникадипломного проекту В. М. Голубця. Фаховий світоглядстудентів факультету формували такі відомі вчені, якпрофесори Р. А. Акопян, Б. Б. Генбом, доценти Ю. І. Дро-бот, Є. К. Вільковський та інші.

Характерними рисами Василя Михайловича як науков-ця й організатора навчально-виховного процесу є ціле-спрямованість та наполегливість у досягненні мети,а життєвим кредо — «Нам будувати незалежну й багатуУкраїну!».

В. М. Павліський одружений. Дружина — МаріяІванівна — очолює відділ міжнародних зв’язків інститу-ту. Донька Оксана успадкувала кращі риси своїх батьків,закінчила магістратуру Вищої школи техніки й економі-ки м. Візельбург (Австрія) і нині є докторантом Віден-ського університету.

Випускник геодезичногофакультету (1970 р.)

Директор Курського філіалуПівденного аерогеодезичногопідприємства

Почесний геодезист,відмінник геодезії і картографії

ПАНАС Мирон Іванович

380

Народився 12 червня 1946 р. у с. Вигода Долинськогорайону Івано-Франківської області в робітничійродині Івана Лазаровича та Юстини Антонівни.

Якось спостерігаючи за рідними горами і полонинамиз висоти пташиного польоту, Мирон вирішив, що, як цене дивно, а цей величезний зелений простір можна поз-начити на папері в певному масштабі. І захотілося йомузайматися цією працею усе життя. Тому й вступив у 1965 р.на геодезичний факультет Львівського політехнічногоінституту, який закінчив у 1970 р.

Здобувши вищу освіту, Мирон Іванович отримав нап-равлення на роботу в просторий незвіданий, але разом зтим і складний своєю суворістю край — в Сибір, зокремам. Іркутськ. Свій трудовий шлях почав інженером-аеро-фотогеодезистом в експедиції, яка розташувалася в м.Тайшет Іркутської області. Згодом М. І. Панас очолив то-пографо-геодезичну партію, яка виконувала польові ро-боти в Красноярському краї, Якутії, Хакасії та Туві. Такимчином Мирон Іванович, виконуючи роботи по картогра-фуванню, пройшов з геодезичними приладами берегамиПівнічного Льодовитого океану, Саянами і Камчаткою.

У 1979 р. Мирона Івановича перевели на посадуначальника партії топографо-геодезичної експедиції, що вм. Курськ. Згодом він працював тут головним інженером,начальником експедиції. Нині очолює Курський філіалПівденного аерогеодезичного підприємства.

Уся трудова діяльність Мирона Івановича присвяченавиробництву топографо-геодезичних та картографічнихробіт.Він — почесний геодезист,відмінник геодезії і картог-рафії. У 2003 р. М. І. Панаса нагородили медаллю «За заслу-ги у проведенні Всеросійського перепису населення».

Своїм виробничим досягненням Мирон Іванович зав-дячує хорошою теоретичною і практичною підготовкою,яку він отримав, навчаючись у Львівському політехнічно-му інституті. Особливо вдячний він за науку викладачамБ. С. Пузанову та А. Л. Островському. Найбільш приємніспогади про Львівську політехніку пов’язані в колишньогостудента з дуже добре організованою щорічною практи-кою, що проходила на навчальному полігоні у м. СудоваВишня Львівської області. На жаль, нині у Мирона Івано-

вича зв’язок з університетом практично перервався, прощо він дуже шкодує, але відстань і роки невблаганні.

Проте у Львівській політехніці навчається зараз йогоплемінник. Мирон Іванович вбачає в цьому свій вплив.

Дружина його, Анна Олексіївна, інженер-астрономо-геодезист, працює інженером із планування топографо-геодезичних і картографічних робіт.

У вільний від роботи час Мирон Іванович любить хо-дити на «тихе полювання», тобто збирати гриби, а щевирішувати всілякі головоломки та кросворди, ну і, як усічоловіки, слідкувати за футбольними подіями. Уже давностало правилом — щороку відвідувати рідний карпат-ський край.

Навчальна практика в м. Судова Вишня

Випускник енергетичногофакультету (1969 р.)

Народний депутат УкраїниV скликання, член аналітичної групиз питань енергетичної безпекиУкраїни при РНБОУ,член колегії Міненерго України

Академік Академії інженерних наукУкраїни, почесний енергетик СРСР,заслужений енергетик УРСР,заслужений енергетик СНД

ПАНАСОВСЬКИЙОлег Григорович

381

Народився 8 травня 1940 р. у м. Єнакієво Донецькоїобласті. Свою трудову діяльність Олег Григоро-вич розпочав у 1958 р. токарем Горлівського ма-

шинобудівного заводу ім. Кірова на Донеччині. Через рікпрацював гірником очисного забою шахти «Вуглегірська-Західна» тресту «Орджонікідзевугілля».

Упродовж 1959–1962 рр. О. Г. Панасовський проходивслужбу в лавах Радянської армії.

Демобілізувавшись, повернувся в рідне місто і зновувлаштувався на роботу в шахту «Вуглегірська-Західна».Протягом чотирьох років Олег Григорович керував бри-гадою гірничо-очисного забою.

На енергетичний факультет одного з найпрестижні-ших навчальних закладів України — Львівського політех-нічного інституту О. Г. Панасовський вступив не юним ко-лишнім школярем, а досвідченим виробничником, маючиза плечима досвід нелегкої роботи, можливо, в одній ізнайважчих галузей промисловості — вугільній, пізнавширадості й смуток гірницьких буднів і свят, що й зумовилов подальшому його успішне просування сходинками про-фесійного зростання та службової кар’єри.

Здобувши вищу освіту, Олег Григорович упродовждев’яти років працював інженером, начальником зміни,старшим майстром, заступником начальника цеху, началь-ником цеху, заступником головного інженера Слов’янськоїТЕС ВЕО «Донбасенерго». У 1978 р. його призначилиголовним інженером Вуглегірської ТЕС ВЕО «Донбас-енерго», а через чотири роки О. Г. Панасовський очолив цепідприємство.

Директором Вуглегірської ТЕС ВЕО «Донбасенерго»(з 1995 р. — ВАТ «Центренерго») Міненерго України ОлегГригорович працював упродовж 20 років. За цей час підйого керівництвом на одному з найбільших підприємствкраїни були здійснені технічні рішення, що не мають ана-логів у вітчизняній енергетиці. О. Г. Панасовський розро-бив та втілив у життя комплексну програму технічногопереоснащення ТЕС; багатоцільову комплексну програмутехнічного розвитку підприємства, що включала рекон-струкцію й модернізацію технологічного обладнання

енергоблоків 300 Мвт і 800 Мвт; здійснив реконструкціюпарогенераторів ТПП-312 енергоблоків 300 Мвт для спа-лювання низькосортного твердого палива; модернізаціюголовних зразків і модифікацію турбін К-800-240-2,К-300-240-2 виробництва Ленінградського металевогозаводу та Харківського турбінного заводу та ін.

Упродовж 1991–1994 рр. Олег Григорович був радни-ком Президента України з питань енергетики, членом Ко-легії паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) Кабінетуміністрів України. У 2003–2005 рр. — головою Наглядовоїради ВАТ «Центренерго» Мінпаливенерго України.

З проголошенням Незалежності України О. Г. Пана-совський активно включився в громадсько-політичнежиття молодої держави. Він був народним депутатомУкраїни п’яти скликань. Із 2002 по 2007 р. — головоюпідкомітету Комітету Верховної Ради України з питаньпаливно-енергетичного комплексу, ядерної політики таядерної безпеки.

Олег Григорович — висококваліфікований фахівецьу галузі енергетики, авторитетний громадсько-політич-ний діяч в Україні та за її межами. Всією своєю активноюдіяльністю він сприяє становленню й розвитку енерге-тичної незалежності, підвищенню авторитету Українина міжнародній арені як великої європейської державиз високорозвиненим енергетичним комплексом.

О. Г. Панасовський — член аналітичної групи з питаньенергетичної безпеки України при РНБОУ та член КолегіїМіненерго України.

За сумлінну багаторічну працю, високий про-фесіоналізм Олег Григорович нагороджений орденамиТрудового Червоного Прапора та «За заслуги» ІІІ ступе-ня, медаллю «Ветеран праці». Йому присвоєно звання —«Почесний енергетик СРСР», «Заслужений енергетикУРСР», «Почесний енергетик Казахстану» та «Заслуже-ний енергетик СНД».

Щасливо склалося й особисте життя О. Г. Панасов-ського. Разом з дружиною Марією Василівною, виховалидвох дітей — доньку Ірину та сина, якого теж назвалиОлегом. Радують дідуся та бабусю двоє онуків та онучка.

Випускник факультетуавтоматики (1977 р.)

Директор Державного підприємства «Науково-дослідний інститутметрології вимірювальнихі управляючих систем» (ДП «НДІ «Система»)

Кандидат технічних наук, доцент

ПАРАКУДА Василь Васильович

382

Народився 11 березня 1955 р. у с. Райківці на Хмель-ниччині в родині Василя Івановича (світлої пам’яті)та Онисії Миколаївни. Крім сина Василя, в сім’ї

було дві доньки — Галина та Ніна.У 1972 р. В. В. Паракуда закінчив Хмельницьку середню

школу № 3 і вступив на факультет автоматики Львівськогополітехнічного інституту. Здобувши вищу освіту в 1977 р.,працював програмістом-математиком обчислювальногоцентру рідного вузу. Упродовж 1978–1980 рр. Василь Ва-сильович проходив дійсну службу в лавах Радянськоїармії — був заступником командира військової частиниПрикарпатського військового округу.

Після демобілізації працював інженером-технологомвиробничого об’єднання «Полярон», інженером науково-дослідної лабораторії Львівського політехнічного інститу-ту, паралельно займаючись науковою роботою, писав кан-дидатську дисертацію. Захистив її 1989 р. і продовжувавпрацювати у Львівському політехнічному інституті на по-садах старшого викладача, а з 1991 р. — доцента кафедри«Інформаційно-вимірювальна техніка».

У лютому 2000 р. Василь Васильович очолив Державнепідприємство «Науково-дослідний інститут метрологіївимірювальних і управляючих систем» Держспоживстан-дарту України (ДП «НДІ «Система»), що займається науко-вими дослідженнями та надає наукові послуги у сфері мет-рології, стандартизації та сертифікації.

В. В. Паракуда — керівник органу сертифікації про-дукції і систем якості, аудитор із сертифікації системуправління якістю в державній системі сертифікаціїУкраїни УкрСЕПРО.

У доробку науковця понад 100 праць та авторськихсвідоцтв. Він часто виступає на науково-технічних конфе-ренціях, семінарах, продовжує викладацьку роботу.

Не стоїть осторонь Василь Васильович і громадськоїдіяльності. Він керує організаційно-методичним центромдержавної системи сертифікації України УкрСЕПРО із сер-тифікації готельних і туристичних послуг; є заступникомголови обласної Ради з якості при голові Львівської облдер-жадміністрації; головою підкомітету ПКА-08 «Система

управління якістю, навколишнім середовищем та персона-лом. Послуги» технічного комітету з акредитації при Націо-нальному агентстві з акредитації України (НААУ); очолюєпідкомітет ПК 93/1 «Системи управління якістю» Націо-нального технічного комітету стандартизації «Системиуправління якістю, довкіллям та безпекою харчовихпродуктів» ТК 93.

Василь Паракуда має низку відомчих та урядових наго-род: зокрема Подяку Держстандарту України «За активнуучасть у забезпеченні роботи 18-го засідання Міжнародноїради із стандартизації, метрології, сертифікації (2000 р.),Почесну грамоту голови Львівської облдержадміністрації«За особистий внесок у забезпечення державної політикиу сфері захисту прав споживачів» (2003 р.), Подяку Прези-дента України «За сумлінну працю, значний особистий вне-сок у розвиток і зміцнення Української держави» (2004 р.),нагрудний знак Держспоживстандарту України «За заслугив стандартизації, метрології, сертифікації та акредитації»(2005 р.), грамоту Національного агентства з акредитаціїУкраїни як голова Технічного підкомітету з акредитаціїУкраїни «За особистий внесок у розбудову національноїсистеми акредитації України (2006 р.), Почесну грамотуКабінету Міністрів України (2007 р.).

Василь Васильович вважає, що університет зіграввирішальну роль у його професійному становленні. Нинівін викладає в рідному вузі в Інституті комп’ютернихтехнологій, автоматики та метрології, підтримує тісніфахові та дружні стосунки з колегами — працівникамиНУ «Львівська політехніка».

Дружина Василя Васильовича — Наталія Миколаївна —кандидат медичних наук, доцент Львівського національ-ного медичного університету ім. Д. Галицького. Разомвиховали двох дітей. Син Олег — випускник економічно-го факультету Львівської політехніки. Цей же вищий нав-чальний заклад (факультет автоматики) також закінчиласестра В. В. Паракуди — Галина Василівна — та племін-ники. Донька Ірина — школярка.

Життєве кредо Василя Васильовича: «Активна життєвапозиція, цілеспрямованість, порядність».

Випускниця інженерно-економічного факультету (1979 р.)

Декан фінансово-економічногофакультету Львівського інституту банківської справи Університету банківської справиНаціонального банку України

Кандидат економічних наук, доцент

ПАРТИН Галина Остапівна

383

Народилася 22 жовтня 1957 р. у с. Міжгір’я (нині —Унів) Перемишлянського району Львівської об-ласті в родині вчителів Остапа Володимировича

та Нелі Василівни.У 1974 р. із золотою медаллю закінчила Перемиш-

лянську середню школу та вступила до Львівськогополітехнічного інституту. Факультет та спеціальність об-рала самостійно — дуже хотіла займатися чимось ціка-вим, новим, таким, що приносить користь людям.

Здобувши вищу освіту, Галина Остапівна протягомдвадцяти років працювала в рідному інституті. У 1993 р.закінчила аспірантуру університету та захистила канди-датську дисертацію. Через чотири роки їй присвоїлизвання доцента кафедри економіки, фінансів та обліку.Вона також обіймала посаду заступника завідувача своєїкафедри з наукової роботи.

У 1999 р. Г. О. Партин перейшла на роботу до Львівсь-кого інституту банківської справи, де очолила кафедруфінансів.

У січні 2003 р. Галину Остапівну призначили деканомфінансово-економічного факультету. Крім того, вона є чле-ном Ученої ради Університету, інституту, членом ректоратута науково-методичної ради ЛІБС УБС НБУ, а також — чле-ном експертної комісії з ліцензування та акредитаціїМіністерства освіти і науки України підготовки студентів занапрямом «Економіка і підприємництво».

Галина Остапівна також викладає низку дисциплінна кафедрі фінансів, є керівником магістерських робітстудентів.

Опублікувала понад 180 науково-методичних праць увітчизняних та зарубіжних наукових виданнях.

Сфера наукових інтересів Г. О. Партин — проблемифінансового менеджменту, зокрема управління витрата-ми і фінансовими результатами суб’єктів господарюван-ня, організації управлінського обліку.

За високі творчі успіхи у праці та вагомий внесок у за-безпечення якісної підготовки фахівців вона нагородже-на Почесною грамотою Львівської обласної державноїадміністрації, срібною ювілейною медаллю та Почесною

грамотою НБУ, грамотою Федерації професійних бухгал-терів і аудиторів України.

Галина Остапівна вважає, що путівку в життя дала їйсаме Львівська політехніка, адже, навчаючись в універси-теті, вона не лише отримала дуже хорошу професійнупідготовку, а й набула першого досвіду наукової та ор-ганізаційної роботи, сформувалась як особистість.

Студентське життя в Галина Остапівни було цікавим і на-сиченим. Група, в якій вона навчалася, була дуже дружною.

З вдячністю згадує Г. О. Партин й усіх своїх викладачів,особливо рідної кафедри — економіки й організаціїбудівництва, зокрема чудову жінку, керівника її диплом-ної роботи, кандидата економічних наук, доцента ВіруКарпівну Задорожну, завідувача кафедри, доктора еко-номічних наук, професора Степана Івановича Процика.

Університет залишається для Галини Остапівнирідним і нині, вона часто сюди приходить, оскільки пра-цює за сумісництвом доцентом кафедри обліку й аналізу.

Львівську політехніку, зокрема економічний факуль-тет, закінчили чоловік та син Галини Остапівни.

Вона має широку палітру захоплень: любить подорожу-вати, читати книги, відвідувати театр, колекціонує писанки.Та особливо вона любить спілкуватися зі студентами.

Зустріч із викладачами Мічіганського університету (США, 2004)

Випускник архітектурногофакультету (1973 р.)

Головний архітектор ЗАТ «Рівнеінвестпроект»

Член Національної спілкиархітекторів України,лауреат Державної премії України,заслужений архітектор України

ПАСІЧНИК Микола Петрович

384

Народився 17 квітня 1951 р. у м. Рівному в сім’ї кол-госпників. У 1966 р. успішно закінчив Рівненськухудожню школу, а через два роки вступив на

архітектурний факультет Львівського політехнічногоінституту.

Під час навчання працював у студентському проект-но-конструкторському бюро під керівництвом ВіктораЛаврентійовича Кравцова, був активним учасником сту-дентських будівельних загонів у Тюмені. Здобувши вищуосвіту, в 1973 р. Микола Петрович повернувся до рідногоміста і став працювати на посаді архітектора Рівненськоїфілії «Діпромісто».

У 1985 р. його призначили головним архітекторомміста Рівне.

Протягом 1990–1998 рр. Микола Петрович обіймавпосаду заступника начальника управління містобудуван-ня та архітектури Рівненської обласної державноїадміністрації.

Із 1998 по 2006 р. він працював заступником міськогоголови Рівного, головним архітектором міста.

З червня 2006 р. Микола Петрович обіймає посаду го-ловного архітектора ЗАТ «Рівнеінвестпроект».

Роботу архітектора-практика М. П. Пасічник успішнопоєднує з викладацькою діяльністю на посаді доцента ка-федри архітектури Національного університету водногогосподарства і природокористування.

Крім того, Микола Петрович не стоїть осторонь ігромадської роботи. Був депутатом міської ради першо-го демократичного скликання (1991–1995 рр.). Він —член Національної спілки архітекторів України. Упро-

довж сімнадцяти років очолює її обласну організацію.Учасник всеукраїнських і міжнародних конкурсів тавиставок.

Микола Пасічник відзначається високим професіона-лізмом. Він автор низки проектів: житлового району«Ювілейний», центральної частини вулиці Соборної,бульвару Незалежності, пам’ятників Климу Савурі та Ула-су Самчуку, скверу Марії Несвицької — патронеси містаРівного, гуманітарного корпусу Національного універси-тету «Острозька академія» (м. Острог).

Микола Петрович співавтор концепції Генеральногоплану забудови рідного міста Рівного та автор нового адмі-ністративного, культурного та ділового центру «МіленіумПлазе».

За високий професіоналізм, сумлінну працю, творчийпідхід до справи він нагороджений грамотою ПрезидіїВерховної Ради УРСР, срібною медаллю Виставки досяг-нень народного господарства СССР.

У 1990 р. став лауреатом Державної премії України заландшафтну архітектуру м. Рівне, а через сім років йомуприсвоїли звання заслуженого архітектора України.

У вільний від роботи час Микола Петрович захоп-люється живописом, подорожує.

Разом з дружиною Олесею Борисівною (педагог заосвітою, заслужений працівник освіти України) виховалидвох синів.

Династію Пасічників-архітекторів продовжують стар-ший син та невістка, які після закінчення Київськогонаціонального університету будівництва і архітектурипрацюють у м. Києві.

Реконструкція незавершеного будівництва під навчальнийкорпус Національного університету «Острозька академія»

Забудова центральної частини Рівного по вул. Соборній зі сквером і пам’ятником Марії Несвицької

Випускникгеологорозвідувальногофакультету (1955 р.)

Начальник відділу розробки нафтових і газових родовищРосійської інноваційної паливно-енергетичної компаніїПочесний нафтовик Радянського Союзу, почесний нафтовик Російської Федерації,почесний нафтовик Тюменської області

ПАТЕР Василь Петрович

385

Народився 6 січня 1933 р. у с. Печенія Глинянсько-го району Львівської області в родині хліборобівПетра Григоровича та Софії Денисівни.

У рідному селі закінчив початкову школу. Упродовж1943–1944 рр. Василь Патер навчався в першій державнійгімназії з українською мовою навчання у м. Львові. В 1950році закінчив середню школу у с. Миколаїв Бібрськогорайону на Львівщині та вступив на нафтовий факультетЛьвівського політехнічного інституту, а закінчив ужегеологорозвідувальний в 1955 р.

Як молодого спеціаліста В. П. Патера направили нароботу в нафтогазове об’єднання «Татнафта», де він пра-цював на різних посадах: оператором видо-бутку нафти, геологом нафтопромислу, стар-шим геологом геологічного відділу нафтопро-мислового управління, старшим геологом на-уково-дослідних і промислових робіт принафтопромисловому управлінні «Альметьївськ-нафта».

У 1964 р. Василя Петровича назначили го-ловним геологом нафтопромислового управлін-ня «Кунгурнафта» об’єднання «Пермнафта».А через два роки він обійняв посаду головногогеолога новоствореного нафтопромисловогоуправління «Томськнафта» об’єднання «Голов-тюменьнафтогаз». У Західному Сибіру в ті ро-ки почався інтенсивний розвиток нафтовоїпромисловості.

Протягом 1971–1977 рр. Василь Петрович очолюваввідділ розробки нафтових родовищ об’єднання «Голов-тюменьнафтогаз». Це період бурхливого росту нафтовоїпромисловості Західного Сибіру. Тільки в Тюменськійобласті було введено в розробку 19 нових родовищ, а ви-добуток нафти зріс від 40 до 211 млн тонн.

З 1977 р. Василь Петрович — головний спеціаліст, а з1982 р. — начальник підвідділу нафтової промисловостівідділу нафтової і газової промисловості ДержплануСРСР.

У 1992 р. В. П. Патера відрядили до В’єтнаму, де вінпрацював начальником відділу нафти і газу спільногорадянсько-в’єтнамського підприємства з розробки наф-тових родовищ «В’єтсовпетро» в м. Вунгтау на півднікраїни.

З 1995 р. Василь Петрович — заступник, а далі й досьогодні начальник відділу розробки нафтових і газовихродовищ Російської інноваційної паливно-енергетичноїкомпанії, що здійснює розробку нафтових родовищу Західному Сибіру і республіці Татарстан.

В. П. Патер нагороджений орденом «Знак пошани»СРСР та державними медалями, а також медалямиВиставки досягнень народного господарства, почеснимзнаком «Горняцкая слава» Російської Федерації. Під часроботи в Держплані Василь Петрович зробив значнийвнесок у розвиток газифікації України.

Упродовж 20 років Василь Петрович є членом Цент-ральної комісії з розробки нафтових родовищ РФ.

50 років після випуску, 2005 р.

Студенти геологорозвідувального факультету, 1954 р.

Випускник нафтовогофакультету (1961 р.)

Учений-нафтохімік

Доктор хімічних наук, професор

ПАТРИЛЯК Казимир Іванович

386

Народився 16 грудня 1938 р. на Лемківщині,в с. Нагоряни Сяніцького повіту Жешувськоговоєводства (Польща) в родині світлої пам’яті Івана

Михайловича та Марії Михайлівни.У 1946 р. родину Патриляків переселено до с. Гаї Роз-

тоцькі Зборівського району Тернопільської області, деКазимир у 1956 р. закінчив середню школу, а в 1961 р. —Львівський політехнічний інститут за спеціальністю«Технологія нафти та газу».

Упродовж 1961–1986 рр. Казимир Іванович пройшовшлях в системі АН України від інженера до завідувачавідділу. З 1991 р. очолює відділ каталітичного синтезуІнституту біоорганічної хімії та нафтохімії (ІБОНХ)НАН України. Обіймає посаду професора Національноготехнічного університету України «Київський політех-нічний інститут» (НТУУ «КПІ»). У 1969 р. захистив кан-дидатську, а в 1986 р. — докторську дисертацію.

К. І. Патриляк є автором і співавтором понад 200 нау-кових праць. Досліджує складні гетерогенні й гетерогенно-каталітичні системи. Він сформулював закономірністьаномальної зміни тиску насиченої пари над речовиноюу масивному та кластерному станах, проаналізувавнаслідки, що з неї випливають. Казимир Іванович такожвідкрив явище коливальної адсорбції, виявив його рольяк перемикального механізму певних коливальнихпроцесів. Запропонував механізми практично важливихкарбоній-іонних реакцій. Розробив низку вітчизнянихкаталізаторів.

У 1978 р. в інтересах «Південмашу» (Дніпропетровськ)і тодішньої оборонної промисловості К. І. Патриляквирішив проблему прогнозування на період до 20 роківексплуатаційних характеристик конструкційних матеріа-лів без тривалих і дорогих натурних випробувань.

Протягом 1986–1988 рр., після аварії на Чорно-бильській АЕС, у жорсткій конкуренції з такими потуж-ними відомствами, як Мінсередмаш СРСР, АН СРСР,Мінвуз СРСР, ВАСГНІЛ, розробив найефективніші спосо-би пилопригнічення й закріплення курних територій, щодозволило знизити рівні радіації повітряного басейну вдесятки разів. Казимир Іванович керував цими роботамиАН України в зоні відчуження ЧАЕС та поза її межами.

Було закріплено понад 5 тис. га курних площ різних типів,курні узбіччя шосейних доріг протяжністю в сотні кіло-метрів, усунуто пиління сотень кілометрів ґрунтових доріг.

Казимир Іванович активно передає свій науковийдосвід новому поколінню вчених-хіміків. Ним підгото-вано 10 кандидатів та одного доктора наук, понад20 інженерів-технологів і магістрів. Він є членом вченихрад ІБОНХ НАН України та Інституту фізичної хіміїім. Л. В. Писаржевського НАН України із захисту канди-датських і докторських дисертацій, членом Державноїекзаменаційної комісії НТУУ «КПІ» зі спеціальності«Хімічна технологія неорганічних речовин». Упродовж1993–1996 рр. був членом експертної ради з хімії ВАКУкраїни. Входить до складу редколегій журналів«Каталіз і нафтохімія», «Теоретическая и эксперимен-тальная химия» (обидва — НАН України) і «Нефтехи-мия» (Російська АН).

К. І. Патриляк — учасник міжнародних конференційі симпозіумів. Здобувач ряду наукових грантів. Нагород-жений трьома медалями, Грамотами Урядової комісіїз питань ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Почесноюграмотою Президії НАН України, Грамотою ВерховноїРади України.

І нині Казимир Іванович постійно підтримує зв’язокз рідним університетом.

Його кредо як науковця: будучи впевненим у своїйправоті, не бійся експерименту, не бійся дискусії — від нихлише виграєш. Закоханий в усе прекрасне.

Щасливо склалося й особисте життя К. І. Патриляка.Разом з дружиною Надією Михайлівною вони виховалитроє дітей — двох синів і доньку. Старший Богдан є акти-вістом національного відродження. Працював у видав-ництві «Смолоскип», зараз реалізує власний проект«Українська книга й українська музика». Молодший синІван — кандидат історичних наук, доцент КиївськогоНаціонального університету імені Тараса Шевченка.Донька Любов — наймолодший в Україні доктор хімічнихнаук, лауреат премії Президента України для молодих уче-них Національної академії наук України та лауреат преміїКМ України за особливі заслуги молоді в розбудовіУкраїни.

Випускник інженерно-будівельного факультету (1979 р.)

Комерційний директор ТзОВ «Виробничо-торговельна фірма «Контех». Член правління АТЗТ «Українська цифрова телефонна компанія» (м. Київ),ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» (м. Львів)

ПЕНТАК Ігор Миколайович

387

Народився 1 квітня 1957 року в м. БережаниТернопільської обл. Батько Микола Михайловичпрацював головним інженером Бережанського

маслосирзаводу, мати Ольга Анатолівна викладала гео-графію у місцевій школі.

У 1974 р. Ігор Пентак закінчив із золотою медаллюБережанську середню школу №1 та вступив на інженерно-будівельний факультет Львівського політехнічного інсти-туту на спеціальність «Промислове та цивільнебудівництво». В 1979 році закінчив із відзнакою найкра-щий вищий технічний навчальний заклад ЗахідноїУкраїни, багатьох поважних викладачів якого та друзіві сьогодні згадує щиро, тепло, інколи з гумором, але завж-ди із вдячністю. Комплексний дипломний проект «Зеле-ний театр в ЦПКіВ ім. Б. Хмельницького», що розробляв-ся студентами архітектурного, інженерно-будівельногота інженерно-економічного факультетів Львівськоїполітехніки, став основою для розробки реальногопроекту будівництва у Львові.

З 1979 по 1991 р. Ігор Миколайович працював накафедрах будівельного виробництва та архітектурнихконструкцій рідного інституту.

Під час навчання та роботи в політехнічному брав ак-тивну участь в роботі студентських будівельних загонів,що працювали на Львівщині та на освоєнні нафтовихі газових родовищ в Тюменській області.

З 1991 по 1993 р. І. М. Пентак очолював ТзОВ «Науково-проектна фірма «Галпроект» (м. Львів). З 1993 р. працюєкомерційним директором ТзОВ «Виробничо-торговельнафірма «Контех» (м. Львів). Ігор Миколайович Пентак —член правління АТЗТ «Українська цифрова телефоннакомпанія» (м. Київ), а також ТзОВ «Телекомунікаційнакомпанія» (м. Львів).

Основним напрямком діяльності ВТФ «Контех» євпровадження на мережах телефонного зв’язку Українита СНД сучасних телефонних станцій. За час існуванняфірми впроваджено більше 150 тис. номерів АТС усіхтипів на теренах України та СНД.

У 1993–1996 рр. спеціалісти фірми брали участь убудівництві житлових містечок на території СНД длявійськовослужбовців, що виводились з території Німеч-чини (м. Старокостянтинів Хмельницької обл., м. Ново-град-Волинський Житомирської обл., м. Київ (Україна),м. Тула, м. Зерноград Ростовської обл. (Росія).

Ігор Миколайович одружений. Його дружина ЛюдмилаВсеволодівна також закінчила інженерно-будівельний фа-культет Львівського політехнічного інституту по спеціаль-ності «Інженер-педагог-будівельник» (1987 р.). Донька Кате-рина — студентка факультету міжнародних відносин Львів-ського національного університету імені Івана Франка.

Вся сім’я Пентаків полюбляє мандрівки, а сам ІгорМиколайович побував більш ніж в 50 країнах світу.

Прогулянка на слонах по Ангкору. Камбоджа, 2008 р.

На льодовику Нігардсбрін (Норвегія). Випускники інженерно-будівельного факультету І. В. та Н. Б. Маргалі, дружина

Людмила, Ігор Миколайович і донька Катерина. 2006 р.

Випускник архітектурногофакультету (1975 р.)

Директор ТОВ «Будова-Центр-1»

Член Національної спілкиархітекторів України,лауреат Державної премії в галузі архітектури

ПІДГІРНЯК Володимир

Петрович

388

Народився 9 травня 1950 р. у м. Броди Львівськоїобласті в родині Петра Миколайовича та СтефаніїСтепанівни. Коли Володимир ще навчався в

школі і добре не знав, що означає архітектура, знайомийхудожник сказав, що з нього може вийти добрий архітек-тор. Щось змусило В. П. Підгірняка повірити в це і замис-литися над вибором майбутньої професії.

У 1970 р. Володимир Петрович вступив на архітектур-ний факультет Львівського політехнічного інституту,який закінчив у 1975 р.

Свій трудовий шлях він розпочав на посаді архітекто-ра Київського філіалу «ДІПРОНДІЗДОРОВ’Я». Упродовж1977–1979 рр. працював тут старшим архітектором, а про-тягом 1980–1989 рр. — головним архітектором проекту.

З 1989 р. і по нині Володимир Петрович очолює влас-ну фірму «Будова-Центр-1», що займається проектуван-ням та будівництвом лікувально-профілактичних зак-ладів, громадських і житлових будинків.

У 1990 р. спільно з дружиною написав книгу «Архітек-тура споруд лікувальних закладів».

В. П. Підгірняк — лауреат Державної премії в галузіархітектури за проект міської багатопрофільної лікарні на600 ліжок з поліклінікою на 1000 відвідувань у м. Чернігові,(1999 р.),отримав Міжнародну нагороду І ступеня «ЗолотийМеркурій» за особистий внесок в оздоровлення вітчизняноїекономіки та розвиток інтеграційних процесів (2007 р.)

Улюблену професію і певний підхід до проектування,який можна окреслити як «львівська школа», дав Володи-миру Підгірняку рідний університет. «Львівська школа»впізнається в роботах усіх випускників Політехніки, а по-лягає вона в творчому підході, розкутості при прийняттірішень, сміливих пошуках архітектурних форм.

Зі своїми однокурсниками та рідним вузом Володи-мир Петрович підтримує стосунки і нині. Тільки ноприїжджає до Львова — спочатку заходить до Львівськоїполітехніки. А при зустрічі з друзями юності — спогадамнемає меж. Особливо закарбувався в пам’яті виступархітектурного факультету на концерті «Весна полі-техніки» 1974 року.

В. П. Підгірняк — людина всебічно обдарована. Він пи-ше слова та музику пісень, займається дослідженням ви-шивки та писанки, як ретрансляторів давнього письма.

Дружина Володимира Петровича — Квітана Юріївна,була його одногрупницею, вона — випускниця універси-тету «Львівська політехніка» 1975 року. Їхня старша донь-ка Сулик Роксолана Володимирівна — магістр архітекту-ри, випускниця Львівської політехніки 2000 р., її чоловікСулик Ігор Мирославович — її одногрупник, магістр архі-тектури, випускник Львівської політехніки 2000 р.;молодша донька Кошмак Соломія Володимирівна —випускниця Національного університету «Києво-Моги-лянська академія» 2003 р., магістр культурології.

Життєве кредо В. П. Підгірняка — «Хочеш побудуватидостойне майбутнє — не забувай про минуле». «Через пра-цю та вміння досягати своєї мети можна втілити в жит-тя найнеймовірніші задуми».

Основні риси вдачі Володимира Петровича — вмінняорганізовувати людей, цілеспрямованість.

Конкурсний проект «Всеукраїнського центру охорони здоров’я матері і дитини в м. Києві», 2007 р.

Випускниця архітектурногофакультету (1975 р.)

Головний архітектор проектівТОВ «Будова-Центр-1»

Кандидат архітектури,член Національної спілкиархітекторів України

ПІДГІРНЯК Квітана Юріївна

389

Народилася 22 листопада 1952 р. у м. Надвірна Іва-но-Франківської області в родині викладачів ук-раїнської мови — Юрія Васильовича та Емілії

Юріївни Ерстенюків.Коли Квітана ще була ученицею, у школу, де вона навча-

лася, приїхали представники Київського інженерно-буді-вельного інституту, щоб агітувати хлопців і дівчат вступатина архітектурний факультет. Їхні розповіді про цю професіюзаполонили Квітану Ерстенюк і в подальшому стали путів-ником при виборі нею своєї майбутньої професії.

У 1970 р. Квітана Юріївна стала студенткою архітек-турного факультету Львівського політехнічного інституту.Після закінчення його упродовж 1975–1981 рр. працювалаархітектором у Київській філії «ДІПРОНДІЗДОРОВ’Я»,а з 1981 по 1990 рік — науковим співробітником науково-го відділу, а також навчалася в аспірантурі КиївЗНДІЕП.

З 1990 р. по нині Квітана Юріївна обіймає посадуголовного архітектора проектів на фірмі «Будова-Центр-1» — компанії, що займається проектуваннямта будівництвом лікувально-профілактичних закладів,громадських та житлових будинків.

В 1990 р. К. Ю. Підгірняк спільно з чоловіком написа-ла книгу «Архітектура споруд лікувальних закладів».

Квітана Юріївна відчуває гордість за свій університет,за приналежність до «львівської школи», оскільки випу-скники архітектурного факультету завжди високо ціну-валися як спеціалісти завдяки вдумливому підходудо проектування, наданню великого значення навколиш-ньому середовищу, створенню просторів, які співмас-штабні людині, затишні й приємні для перебування.

Студентське життя подарувало їй багато друзів, з яки-ми Квітана Юріївна спілкується до цього часу. Вона частоприїжджає до Львова, де обов’язково відвідує Львівськуполітехніку. При зустрічі К. Ю. Підгірняк з однокурсни-ками згадують незабутні студентські роки. Особливо за-карбувалися в пам’яті відвідування лекцій у тодішньомуінституті прикладного мистецтва, виступ архітектурногофакультету на концерті «Весна політехніки» 1974 року,участь у студентських виставках живопису та графіки.

Захоплення Квітани Юріївни тісно пов’язане з їїосновною професією — К. Ю. Підгірняк пише картини.

Чоловік Квітани Юріївни — Володимир ПетровичПідгірняк був її одногрупником. Він теж випускникуніверситету «Львівська політехніка» 1975 року. Їхня стар-ша донька Сулик Роксолана Володимирівна — магістрархітектури, випускниця Львівської політехніки 2000 року.Її чоловік — Сулик Ігор Мирославович — також її одног-рупник, магістр архітектури, випускник Львівської полі-техніки, 2000 року. Молодша донька — Кошмак СоломіяВолодимирівна — випускниця Національного універси-тету «Києво-Могилянська академія» 2003 року, магістркультурології.

К. Ю. Підгірняк імпонує вислів Г. Сковороди: «Нi прощо не турбуватися, нi за чим не турбуватися — значитьне жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душi,а життя — це рух».

Основні риси вдачі Квітани Юріївни — життєрадіс-ність, любов до людей та вміння їх зрозуміти і підтри-мувати.

Міжнародний християнський гуманітарний центр в м. Києві, 1997–2000 рр.

Випускник інженерно-будівельного факультету (1973 р.)

Президент Української державноїбудівельної корпорації (до 1996 р.)

Заслужений будівельник України,дійсний член Академії будівництваУкраїни, лауреат премії РадиМіністрів СРСР

ПЛІТІН Володимир

Никифорович

390

Народився 31 грудня 1938 р. у м. ЧеремховоІркутської області (Росія) в родині світлої пам’ятіНикифора Варлампійовича та Марії Миколаївни.

Дитинство і юність Володимира Никифоровича минулив суворому сибірському краї. Та й вперше побачив світ вінсаме холодної зимової передноворічної пори. Згідно з де-якими науковими теоріями, на характері людини позна-чається місце її народження й проживання. ПройденийВ. Н. Плітіним життєвий шлях підтверджує її ймовір-ність. Твердість характеру, принциповість, вірність справі,надійність, вміння тримати слово, широчінь, відкритістьдуші — ці риси вдачі Володимиру Никифоровичу моглиприщепити лише справжні сибіряки — люди, загартованісуворими життєвими випробовуваннями.

Глибинні сибірські надра, як відомо, зберігають багаторізновидів корисних копалин, тож не дивно, що в рідномумісті В. Н. Плітіна — Черемхово, діяв гірничий технікум,який Володимир Никифорович закінчив у 1962 р., прой-шовши перед тим добру робітничу підготовку.

Свій трудовий шлях В. Н. Плітін розпочав сімнадця-тирічним юнаком як помічник машиніста екскаватораХрамцівського розрізу № 2 тресту «Черемхіввугілля»Мінвуглепрому СРСР, згодом рік навчався на курсахмашиністів електротягача, проходив військову службув м. Владивостоці на кораблях Військово-морськогофлоту. У липні 1958 р. Володимир Никифорович повер-нувся до рідного міста і влаштувався електрослюсаремХрамцівського розрізу № 2 тресту «Черемхіввугілля».

Упродовж 1960–1962 рр. пра-цював слюсарем на заводі залі-зобетонних виробів тресту «Че-ремхівшахтобуд» МінпромбудуСРСР, навчаючись у технікумі.Здобувши середню спеціальнуосвіту, Володимир Никифоро-вич обійняв посаду майстразміни.

З перших днів роботиВ. Н. Плітін зарекомендувавсебе кваліфікованим спеціаліс-том, з хорошими організатор-ськими здібностями. Тому вжечерез кілька місяців його приз-начили начальником цеху № 2

цього ж підприємства, а в квітні 1964 р., у двадцять п’ятьроків Володимир Никифорович обійняв посаду головно-го інженера заводу залізобетонних виробів об’єднання«Черемхівбуддеталь» Мінпромбуду СРСР.

Серпень 1966 р. став переломною датою в життіВ. Н. Плітіна. Його, росіянина й сибіряка, доля закинула да-леко від рідного краю — в саме серце Західної Українина Львівщину. Володимир Никифорович обійняв посадуголовного інженера комбінату виробничих підприємствДрогобицького будівельно-монтажного тресту Мінпром-буду УРСР. У цій системі йому судилося працювати аж довиходу на пенсію, в 1996 р. Але тоді молодий фахівецьнавіть не підозрював, що Україна стане його другоюбатьківщиною, що він обійматиме високі державні поса-ди уже в незалежній країні.

У лютому 1968 р. Володимир Никифорович очоливБудівельне управління № 35 Дрогобицького будівельно-монтажного тресту. Упродовж 1969–1973 рр. працювавзаступником керуючого трестом.

У 1973 р. у житті Володимира Никифоровича відбуло-ся дві пам’ятні події. Він обійняв посаду головного інже-нера тресту «Дрогобичпромбуд» Мінпромбуду УРСРі закінчив інженерно-будівельний факультет Львівськогополітехнічного інституту. До цього часу з теплотою згадуєВ. Н. Плітін своїх викладачів, зокрема В. Н. Квашу,О. О. Дорошевича, А. М. Клочкова, В. В. Левчича та ака-деміка А. В. Курила, які йому, досвідченому виробничнику,допомогли оволодіти ще й ґрунтовними теоретичними

Володимир Плітін в молоді роки Вручення В. Н. Плітіну Почесної Грамоти

391

знаннями, що дуже знадобилисяв його подальшій професійнійдіяльності, при прийнятті важли-вих рішень як керівнику найви-щих рівнів.

Протягом 1975–1979 рр. Воло-димир Никифорович працювавкеруючим трестом «Дрогобич-промбуд». За час його роботи нарізних керівних посадах у м. Дро-гобичі було зведено й зданов експлуатацію низку важливихоб’єктів, зокрема заводи нафто-переробки № 1 і № 2, Дрогобиць-кий долотний завод, завод авток-ранів та Дрогобицький заводоборонного значення.

У лютому 1979 р. В. Н. Плітінаяк висококваліфікованого спеціаліста та хорошогокерівника запросили на роботу до м. Львова, де вінобійняв посаду заступника начальника «Головльвівпром-буду» Мінпромбуду УРСР. Працював Володимир Ники-форович у цій установі недовго — всього рік. Проте зацей порівняно невеликий відрізок часу у м. Львові підкерівництвом В. Н. Плітіна було зведено два підпри-ємства — заводи автобусів та конвеєрного будівництва.

У 1980 р. Володимира Никифоровича перевели дом. Хмельницького, де він очолив комбінат «Хмельницьк-промбуд» Мінпромбуду УРСР. Протягом шести роківперебування на зазначеній посаді на Хмельниччині підйого керівництвом було збудовано та здано в експлуа-тацію п’ять важливих об’єктів: заводи «Темп», «Нива»,«Катіон», трансформаторних підстанцій та тракторнихагрегатів. У всіх областях, де працював Володимир Ники-форович, будувалося житло за бюджетні кошти (стаття— соцкультпобут), яке отримували ті, хто стоїть на черзіна квартиру.

Другою переломною датою на трудовому й життєво-му шляху В. Н. Плітіна був травень 1986 р. У рік страшноїЧорнобильської катастрофи В. Н. Плітін обійняв високувідповідальну посаду заступника Міністра промисловогобудівництва УРСР. З того часу м. Київ назавжди увійшло

у його життя, ставши ще одним рідним містом Володи-мира Никифоровича. В столиці України упродовж десятироків, аж до виходу на пенсію він був у числі високопоса-довців найвищого рангу, зокрема — заступникомміністра Міністерства будівництва УРСР, Міністромбудівництва України, віце-прем’єр-міністром України,президентом Української державної будівельної корпо-рації «Укрбуд».

За тридцять років роботи на керівних посадах у сис-темі Мінпромбуду, Мінбуду УРСР та корпорації «Укрбуд»В. Н. Плітін проявив себе висококваліфікованим спеці-алістом, ініціативним організатором будівельного вироб-ництва і зробив вагомий особистий внесок у розвитокбудівельної галузі України. Під його безпосереднімкерівництвом та за особистої участі в багатьох регіонахспоруджено та введено в експлуатацію десятки виробни-чих потужностей і комплексів різних галузей народногогосподарства, об’єктів житлового й цивільного призна-чення у Львівській, Хмельницькій та інших областяхУкраїни. Він брав участь в організації будівельних робітз ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕСта відбудові після землетрусу м. Кіровакана у Вірменії.

За час роботи на посаді президента Українськоїдержавної будівельної корпорації під його керівництвомта за безпосередньої участі проведена значна роботаз реформування будівельного комплексу, організації

Запуск лінії з виробництва пінобетонних блоків на Обухівському заводі, 1994 р.

Зустріч В. Н. Плітіна з генералом Армії О. В. Хорофейком тагенерал-полковником, начальником штабу Армії П. К. Куликовим

Нарада по будівництву в Адміністрації Президента Л. Кучми, 1995 р.

392

будівництва в умовах перехідного періоду до ринковихвідносин. Це сприяло збереженню потенціалу більшостітрудових колективів, які сьогодні реорганізовані в акціо-нерні товариства й успішно працюють у складі корпорації«Укрбуд», забезпечуючи будівництво та реконструкціюоб’єктів і споруд у всіх регіонах України.

Вийшовши на заслужений відпочинок, В. Н. Платін невтратив контактів з керівництвом і колективом корпо-рації. Він користується великою повагою й авторитетомв її працівників, щедро ділиться з ними своїм виробни-чим і життєвим досвідом.

Добрий слід залишив по собі Володимир Никифоро-вич і як Міністр будівництва України (1990–1991 рр.).На цій високій посаді він був справжнім професіоналомсвоєї справи, до найменших подробиць володів ситу-ацією, що склалася в будівництві України. Як згадують йо-го колеги, було таке враження, що Міністр знає навіть те,де яка цегла кладеться, на який рівень і в якому ярусі.За високий авторитет серед працівників будівельної галузіПрезидент України Леонід Кучма називав В. Н. Плітіна«Аксакалом», як найдосвіченішого віце-прем’єра.

За багатолітню сумлінну і плідну працю, високий про-фесіоналізм та значний особистий внесок у розвитоккапітального будівництва України Володимир Никифоро-вич нагороджений низкою медалей, орденами «Знак По-шани», «Дружби народів» та «За заслуги» трьох ступенів.Він — заслужений будівельник України. За розробку гене-рального плану та розбудову міста-курорту ТрускавецьВ. Н. Плітін був удостоєний премії Ради Міністрів СРСР.

З 1995 р. понині Володимир Никифорович є дійснимчленом Академії будівництва України. Він бере безпосеред-ню участь у розробці та опрацюванні пропозицій до зако-нодавчих і нормативно-правових актів із будівництва,містобудування та архітектурної діяльності,розробки та ре-алізації заходів із збереження та розвитку будівельної науки,підготовки кадрів, організації роботи професійних громад-ських об’єднань у регіонах.

Концептуальні пропозиції В. Н. Плітіна як дійсного чле-на Академії будівництва України враховані в Генеральнійсхемі планування території нашої держави, затвердженоїЗаконом України у 2002 р., законах України «Про архітек-турну діяльність», «Про планування й забудову територій»,«Про основи містобудування».

Володимир Никифорович цілковито відбувся як висо-кокваліфікований будівельник, справжній професіоналсвоєї справи. І нині навіть важко уявити, що в юності, ма-ючи сильний оперний голос, він хотів навчатися в теат-ральному училищі. Але його мама сказала, що виженез дому, якщо туди поступить. Тож В. Н. Плітін обрав собііншу життєву стежку, проте він любить співати, особливозахоплюється циганськими піснями, має дуже багатозаписів їх на касетах та дисках.

Дружина Володимира Никифоровича — Ніна Іванів-на, як і він, сибірячка. Вона його справжній друг і порад-ник. Разом виховали двох синів. Анатолій — полковнику відставці, Андрій — бізнесмен. Справжньою втіхою діду-ся й бабусі є дві онучки — Настя та Валя.

Із Предстоятелем Блаженнішим Митрополитом Київськимі всієї України Володимиром (Сабоданом)

Зустріч з губернатором Іркутської області (Росія) з вирішення питання отримання лісу для України

Випускник архітектурногофакультету (1990 р.)

Приватний підприємець,керівник архітектурної майстерні

Голова Чернівецької організаціїНаціональної спілки архітекторівУкраїни, член містобудівної радим. Чернівці

ПІКУЩЕНКО Олег Леонідович

393

Народився 20 вересня 1964 р. у м. Кривий Рігв родині головного механіка кар’єру Леоніда Сергі-йовича та інструментальника Лідії Олексіївни.

У 1980 р. з червоним дипломом закінчив художнюшколу, а через рік — Криворізьку середню школу № 48.

Упродовж 1982–1984 рр.О.Л.Пікущенко проходив служ-бу в лавах Радянської армії. За проект і втілення навчальногокараульного містечка отримав відпустку на Новий рік.Тож питання куди піти вчитися перед Олегом Леонідовичемне стояло — демобілізувавшись, вступив на архітектурнийфакультет Львівського політехнічного інституту.

Здобувши вищу освіту, О. Л. Пікущенко розпочавсвою трудову діяльність у Чернівецькій філії проектногоінституту. У липні 1995 р. він отримав ліцензію на про-ектні роботи і почав займатися приватною практикою.

Упродовж 1997–2000 років Олег Леонідович пра-цював начальником проектного відділу КП «Октагон»

Чернівці Ко». Потім відкрив власну архітектурну майс-терню.

О.Л.Пікущенко — лауреат премії Й.Главки та архітектур-но-будівельного конкурсу «Золотий Карлсон»,нагородженийдипломами Держбуду України ІІ ступеня (2003–2005 рр.).

Він дуже вдячний за науку викладачам: ОлегуЛясковському, досвідченому архітектору Кравцову,Р. М. Липці, керівнику диплома Миколі Бевзу та ін.

Хобі О. Л. Пікущенка — подорожі.Його дружина Оксана Йосипівна — також випускни-

ця архітектурного факультету Львівського політехнічно-го інституту і є його партнером по роботі.

Донька Ірина закінчила Чернівецький політехнічнийтехнікум і нині — студентка архітектурного факультетуЛьвівської політехніки. Донька Катерина навчається натретьому курсі Чернівецького політехнічного технікумуна архітектурному факультеті.

Житловий будинок по вул. Головній у м. Чернівці

Магазин-салон будматеріалівпо вул. Хотинській у м.Чернівці

Бізнес-центр по вул. Воробкевича в м. Чернівці

Група житлових будинків з об’єктами соцкультпобутупо вул. Червоноармійській у м. Чернівці

Життєве кредо Олега Леонідовича: «Від ідеї — до реалізації».

Випускник радіотехнічногофакультету (1968 р.)

Голова спостережної ради ВАТ «АСК «Дністер».Перший заступник голови РадиФедерації роботодавців України

РИВАК Іван Миколайович

394

Голова Ради об’єднання організацій роботодавцівЛьвівщини, голова правління Львівського обласно-го відділення Фонду соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності, член Національноїтристоронньої соціально-економічної ради при Прези-дентові України.

Народився 28 березня 1945 р. у Перемишльськомуповіті (Польща) в багатодітній родині. Згодом сім’ю Ри-ваків в ході операції «Вісла» переселили на Львівщину.

У 1963 р. Іван Миколайович із золотою медаллю закінчивРодатицьку середню школу Городоцького району Львівськоїобласті. З юних літ він мав здібності до точних наук, а на тойчас особливо популярна була спеціальність інженера-радіо-техніка.Тож він і вступив на радіотехнічний факультет Львів-ського політехнічного інституту, який закінчив у 1968 р.

Молодого спеціаліста направили на роботу до Львів-ського науково-дослідного інституту медичної апарату-ри, де він два роки працював молодшим науковимспівробітником. Але бунтівна, небайдужа вдача І. М. Ри-вака не дозволила йому день у день займатися одно-манітною скрупульозною роботою, характерною для на-уковців точних наук. Тому він тривалий час професійнозаймався громадсько-політичною діяльністю.

Шість років Іван Миколайович присвятив роботі навиробничому об’єднанні «Львівхімсільгоспмаш», на якомупройшов шлях від керівника майстерень до начальника це-ху. Брав активну участь у громадському житті цьогопідприємства. Колектив «Сільмашу» обирав його першимзаступником голови профкому. В 1986 р. І. М. Ривак ставпрацювати на виборній посаді — головою Комітету народ-ного контролю Личаківського району м. Львова.

З кінця 80-х років він бере активну участь у процесахукраїнського національного відродження. Іван Миколайо-вич був одним з ініціаторів створення первинних осе-редків товариства «Просвіта» та Народного Руху Українив Личаківському райвиконкомі м. Львова.

Як активний прихильник ринкової економіки, ІванРивак прагне відродити давні традиції українського підпри-ємництва та фінансово-кредитної діяльності. Щоб успішнопрацювати на цій нелегкій ниві у час економічних перетво-рень, у 1996 р. Іван Миколайович закінчив Тернопільськуакадемію народного господарства і здобув спеціальністьекономіста.

Він став ініціатором відродження історично відомогоТовариства взаємних забезпечень «Дністер», заснованогоще в 1892 р. Почесними президентами цього Товариствабули митрополити Сильвестр Сембратович та АндрейШептицький. У 1991 р. Івана Миколайовича обрали голо-вою правління Відкритого акціонерного товариства«Акціонерна страхова компанія «Дністер», знаної сьогодніфінансово-кредитної установи Західної України, основнезавдання якої — страховий захист майнових інтересів ук-раїнських підприємців та громадян. У 2006 р. він обійнявпосаду голови спостережної Ради ВАТ «АСК «Дністер».Доброю традицією страхової компанії, яка постійно допо-магає інвалідам, соціально незахищеним верствам насе-лення, духовним, культурним та спортивним товарист-вам, є благодійність.

Іван Ривак — активний учасник громадського таполітичного життя Львівщини та України. Він — головаРади об’єднання організацій роботодавців Львівщини,член Національної тристоронньої соціально-економічноїради при Президентові України, голова правління Львів-ського обласного відділення Фонду соціального страху-вання з тимчасової втрати працездатності. У 2008 р. ІванаМиколайовича обрали першим заступником голови РадиФедерації роботодавців України.

Щасливо склалося й особисте життя І. М. Ривака. Йогодружина Зоя Миколаївна також випускниця Львівськоїполітехніки (факультет «Технологія органічних речо-вин»). Разом виховали двох синів — Андрія та Миколу.Радують дідуся та бабусю онучка та онук.

Випускниця економічногофакультету (1980 р.)

Заступник голови Державної податкової адміністрації у Львівській області

Державний радник ІІ рангу,кандидат економічних наук,заслужений економіст України,заслужений податківець

РИМАРСЬКА (Ортинська)

Надія Іванівна

395

Народилася 19 липня 1957 р. у с. Бариш Бучацькогорайону Тернопільської області в родині інженералісової промисловості Івана Адамовича та інже-

нера-меліоратора Марії Семенівни. Саме батьки пора-дили доньці здобути освіту інженера-економіста. Тому в1975 р. Надія вступила на економічний факультет Львів-ського політехнічного інституту, який закінчила у 1980 р.

Обрана спеціальність «Економіка й організаціябудівництва» визначила подальший трудовий шляхН. І. Римарської, який розпочався в Стрийському мосто-будівельному управлінні № 1 майстром будівельної діль-ниці. Упродовж 1984–1985 рр. працювала старшим еко-номістом у львівському Міськрембудтресті. Згодом НадіяІванівна очолила відділ праці й зарплати. Протягом1988–1991 рр. обіймала посаду заступника керуючого зекономічних питань Львівського обласного дорожньоготресту.

З 1991 р. по нині Надія Іванівна працює в органах по-даткової служби Львівської області. Пройшла шлях відстаршого державного податкового інспектора до заступ-ника голови Державної податкової адміністрації уЛьвівській області. У 2001 р. розробила систему об’єктно-орієнтовного контролю за суб’єктами підприємницькоїдіяльності, яка згодом була впроваджена на державномурівні. За результатами успішного впровадження цієї сис-теми у 2002 р. Н. І. Римарській присвоєно звання «Заслу-жений економіст України».

Упродовж 2001–2004 рр. Надія Іванівна активно займа-лась науковою роботою та за сумісництвом працюваластаршим викладачем кафедри фінансів Львівської комер-ційної академії. У 2004 р. захистила дисертацію й здобуланауковий ступінь кандидата економічних наук. Протягом2005–2007 рр. працювала на кафедрі «Облік та аудит»Національного університету «Львівська політехніка». Нинівона продовжує викладати економічні дисципліни в рідно-му навчальному закладі за сумісництвом.

Н. І. Римарська не стоїть осторонь і громадськоїдіяльності. Вона опікувалась діяльністю клубу художньоїгімнастики «Багіра» (м. Львів) та упродовж 1998–2005 рр.була його президентом.

Навчання у Львівському політехнічному інститутісуттєво вплинуло на подальше життя та трудову діяль-ність Надії Іванівни, оскільки на кожному кар’єрномущаблі вона прагнула використати отримані під час нав-чання знання та привнести власні економічні розробки вроботу організацій, у яких працювала.

Надія Іванівна постійно підтримувала й підтримуєзв’язок з університетом, зокрема є активним організато-ром зустрічей випускників.

Зі студентського життя їй найбільше запам’яталасьпідготовка та участь у фестивалі «Весна Політехніки».Н. І. Римарська акомпанувала на фортепіано скрипково-му ансамблю.

Захоплення Надії Іванівни — колекціонування стату-еток авторської роботи. Хобі — подорожі, виховання до-машньої улюблениці — собаки Дарти (канарський дог).

Чоловік Н. І. Римарської Юрій — також випускникЛьвівської політехніки (механіко-машинобудівний таекономічний факультети). Їхні доньки Ілона та Русланаздобули спеціальність економістів з банківської справита міжнародних відносин.

Житєве кредо Надії Іванівни: «В житті не буває не-вирішених проблем, а є лише шляхи їх вирішення».

Робоча нарада

Випускник енергетичногофакультету (1976 р.)

Директор Бурштинської ТЕС

Заслужений енергетик України,переможець Всеукраїнського конкурсу«Лідер паливно-енергетичногокомплексу 2007» у номінації «Керівник підприємства»

РОМАНІВ Мирон Степанович

396

Народився 26 січня 1952 року в с. Куничі Галицько-го району Івано-Франківської області. У 1967 роціпісля навчання у Насташинській восьмирічній

школі вступив до Бурштинського енергетичного техніку-му, який з відзнакою закінчив. З 1971 по 1976 рік — сту-дент енергетичного факультету Львівської політехніки.Із жовтня 1976 року за направленням розпочав трудовудіяльність на Бурштинській ТЕС на посаді електромонте-ра. Відтак пройшов шлях від інженера, майстра, старшо-го майстра, заступника начальника цеху до начальникацеху. З березня 1998 року Мирон Степанович Романів —директор Бурштинської ТЕС, однієї з найпотужніших наУкраїні теплових електростанцій.

За великий внесок і успішну працю в енергетичнійгалузі він нагороджений нагрудними знаками «Відмінникенергетики України» (2001 р.) і «Почесний енергетикУкраїни» (2005 р.), має почесне звання «Заслужений енер-гетик України» (2007 р.), переможець Всеукраїнськогоконкурсу «Лідер паливно-енергетичного комплексу 2007»у номінації «Керівник підприємства».

Під керівництвом М. С. Романіва Бурштинська ТЕСпрацює стабільно і надійно. За час експлуатації електро-станцією вироблено близько 470 млрд кВт/год електро-енергії.

З 2002 року забезпечено постійну роботу за схемою«Бурштинського острова» у паралельному режимі з Євро-пейською ОЕС під контролем UСТЕ з експортними пос-тавками до 550 МВт/год. Після виконання реконструктив-них робіт на відкритому розподільчому пристрої пла-нується збільшити цей показник ще на 100 МВт.

Відповідно до вимог Європейської ОЕС виконанореконструктивні роботи на енергоблоках, капітальні йсередні ремонти, впроваджено системи автоматичногорегулювання потужності та частоти.

На електростанції продовжується розробка і впрова-дження ряду пілотних проектів з реконструкції та модер-нізації електрофільтрів енергоблоків. Замінено електро-фільтри на нові вітчизняні на енергоблоках №№ 9–11 тана російські — на 12-му енергоблоці. Це дало реальнуможливість зменшити шкідливі викиди в атмосферу ізробити бурштинський кіловат чистішим.

Завдячуючи так званому «острівному» режиму, станціяпід керівництвом ВАТ «Західенерго» та НАК «Енергетичнакомпанія України» з кожним роком нарощує обсягифінансування на ремонти обладнання, вкладає значніінвестиції в реконструкцію та модернізацію підприємства.Протягом 2007 року за рахунок капіталовкладень в сумі100 млн грн. виконано такі важливі роботи, як заміна елек-трофільтра енергоблоку № 9 (вартістю майже 42 млн грн.),технічне переоснащення цього ж блоку, збудовано шла-мову насосну 2-го підйому обсягом будівельно-монтаж-них робіт 4,2 млн грн.

Профінансовано також ряд соціально значимихоб’єктів: введено в експлуатацію нову цифрову АТС, ос-воєно 12 млн грн. капвкладень на реконструкцію тепло-мережі попередньо ізольованими трубами, продовжува-лось будівництво нового готелю, проведено рекон-струкцію головного корпусу бази відпочинку «Легенда»,освітлення стадіону, капремонт здоровпункту.

У 2007 р. на ремонти основного і допоміжного облад-нання, будівель і споруд використано 135,5 млн грн.

Позитивний фінансовий результат від діяльностіБурштинської ТЕС за 2007 р. складає 39,422 млн грн.

Не залишено без уваги і проблеми Бурштина. Здійсню-валось фінансування робіт щодо ремонту тепломережі тажитлового фонду. До кінця 2008 року планується заверши-ти заміну трубопроводів тепломережі, що гарантуватименадійне теплопостачання жителів міста енергетиків.

Завершено реконструкцію і введено в експлуатаціюцех утилізації відходів виробництва з річною продук-тивністю 120 тис. мЗ керамзиту.

Міцний, надійний і згуртований колектив Бурштин-ської ТЕС, очолюваний здібним і сучасним керівникомМ. С. Романівим, протягом 2000–2007 рр. неодноразовобуло визнано переможцем, лауреатом, дипломантом все-українських рейтингів, конкурсів, проектів: «Золота форту-на», «Діловий імідж України», «Екологія та природні багат-ства», «Кращі підприємства України», «Лідер промисло-вості та підприємництва України», «Золота еліта України».

Мирон Степанович одружений. Разом з Любов’юМиколаївною виховав двох дочок — Наталю (1975 р. н.)та Настю (1980 р. н.).

Випускник механіко-технологічного факультету(1970 р.)

Генеральний директор відкритого акціонерного товариства «Укрцемремонт»

Заслужений будівельник України

РОМАНУХА Мирослав

Аркадійович

397

Народився 17 листопада 1947 р. у м. ЗдолбунівРівненської області. Після закінчення у 1963 р.середньої школи почав свою трудову діяльність

учнем токаря в «Укрцемремонті». Згодом за направлен-ням підприємства вступив до Львівського політехнічно-го інституту на механіко-технологічний факультет. Про-фесію та спеціальність Мирослав обрав під впливомбатька — Аркадія Тимофійовича, який усе життя про-працював в «Укрцемремонті», де й закінчив свою трудо-ву діяльність.

Навчаючись в інституті, М. А. Романуха залюбкиосвоював такі предмети, як опір матеріалів, ТММ, нарис-на геометрія. Професори Шац та Полянський не моглинарадуватися своїм студентом за його знання з теоріїмашин і механізмів.

Мирослав брав активну участь в громадському життівищого навчального закладу. Грав в інститутській баскет-больній команді, а ще — в духовому оркестрі, був голо-вою студентської ради, делегатом XVII з’їзду ВЛКСМу Москві.

Після закінчення інституту і по нині МирославАркадійович працює в «Укрцемремонті». Починав робо-ту на цьому підприємстві інженером-конструктором,упродовж 1974–1976 рр. обіймав посаду начальникавиробничої дільниці з виготовлення запасних частин танестандартного устаткування, у 1976–1978 рр. — началь-ника ремонтно-механічної бази, головного технологапідприємства. Двадцять років М. А. Романуха працювавначальником виробничо-технічного відділу «Укрцем-ремонту», заступником голови правління. У 1998 р. за-гальними зборами акціонерів ВАТ його обрали генераль-ним директором цього підприємства.

Львівська політехніка по праву може пишатися своїмвипускником — висококваліфікованим інженером, здіб-ним організатором виробництва, дисциплінованим,вимогливим до себе і колективу керівником, ерудованимі всебічно розвиненим. Він вникає в усі виробничі питан-ня. Постійно шукає шляхи підвищення ефективностівиробництва, поліпшення його технології та якостіпродукції, збільшення заробітної плати. Крім того,Мирослав Аркадійович створює нові робочі місця, що вумовах виробництва дуже важливо зробити. Розуміючи,що керівник такого рангу на сучасному етапі повинен

володіти знаннями бухгалтерського, фінансового та по-даткового обліку, він самотужки майже досконало освоївці галузі науки.

Мирослав Аркадійович постійно підтримує зв’язок знауковцями Львівської політехніки. Разом з професора-ми Микольським та Кузьо займався розробкою та запро-вадженням у виробництво приладів для вивірки оберто-вих печей, зварювального автомата «Стик-2» та ін.У 2007 р. спеціалістами «Укрцемремонту» спільно з нау-ковцями Політехніки була проведена перевірка технічно-го стану печей Полтавського гірничо-збагачувальногокомбінату та підготовлені рекомендації про можливістьподальшої їх експлуатації. Мирослав Аркадійович завдя-чує Політехніці своїм професійним становленням ізгадує з теплотою та повагою своїх викладачів, зокремадоктора технічних наук, професора кафедри технологіїмашинобудування Маркіяна Васильовича Медведя, кан-дидата технічних наук Якова Юлійовича Шаца, докторатехнічних наук, професора Сергія Григоровича Калініна,кандидатів технічних наук Юрія Миколайовича Ми-кольського, С. Шаповала та багатьох інших.

М. А. Романуха завжди бере активну участь в життірідного району і області. Неодноразово обирався депута-том міської та районної ради, нагороджувався почеснимиграмотами районної та обласної державної адміністрації.ВАТ «Укрцемремонт» надає спонсорську допомогу осві-тянській галузі та соціальним службам.

Мирослав Аркадійович нагороджений Почесноюграмотою Держбуду України, дипломом Міжнародногоакадемічного рейтингу популярності та якості «Золотафортуна», він є переможцем 2005 року Всеукраїнськогоконкурсу «Кращий роботодавець року» тощо. Та най-більше М. А. Романуха цінує неофіційну нагороду —вдячність колективу своєму керівнику за те, що зумів збе-регти підприємство, не дав йому стати банкрутом.

В «Укрцемремонті» багато років працювала еко-номістом і дружина Мирослава Аркадійовича, ЛюбомираМихайлівна. Вони виховали двоє дітей, які продовжилидинастію випускників Львівської політехніки. Син Вла-дислав і донька Ірина — випускники факультетів маши-нобудування та економічного. Радіотехнічний факультетцього навчального закладу закінчував також зять Миро-слава Аркадійовича — Олег Степанович Панас.

Випускник енергетичногофакультету (1972 р.)

Народний депутат України V скликанняКандидат технічних наук,академік Національної академії наукнаціонального прогресу, академікУкраїнської нафтогазової академії,заслужений працівник Укргазпрому,лауреат Державної премії в галузінауки й техніки

РУДНІК Анатолій

Андрійович

398

Народився 8 жовтня 1948 р. у м. Пирятин Пол-тавської області. Дитячі роки пройшли у м. Дуб-ровиця на Рівненщині. Родина рано втратила

батька, і трьох дітей виховувала мати.Успішно закінчивши середню школу, Анатолій всту-

пив на енергетичний факультет Львівського орденаЛеніна політехнічного інституту. У 1972 р. закінчив йогоза спеціальністю «Теплові електричні станції» з присво-єнням кваліфікації інженера-теплоенергетика. У студент-ські роки працював у будівельних загонах у Сургуті йПетропавловську-Камчатському. Трудову діяльність роз-почав у 1972 р. офіцером термінової служби військовоїчастини в Петропавловську-Камчатському. З 1974 р. по1979 р. А. А. Руднік пройшов шлях від начальника змінитурбінного цеху до начальника зміни Камчатської тепло-електроцентралі.

У 1979 р. Анатолій Андрійович працював у ВО«Дніпроенерго» старшим інженером служби з експлуа-тації теплоенергетичного устаткування. З 1979 по 1991 р.обіймав посади оператора ГРС, старшого оператора,головного інженера Дніпропетровського управліннямагістральних газопроводів ДП «Харків-трансгаз»ВО «Укргазпром». Із 1991 по 1995 рр. був начальникомЗапорізького лінійного управління магістральних газопро-водів ДП «Харківтрансгаз» ВО «Укргазпром», генераль-ним директором ДП «Харківтрансгаз» (1995–1998 рр.),начальником департаменту — членом правління НАК«Нафтогаз України» (1998–1999 рр.), генеральним дирек-тором дочірньої компанії «Укртрансгаз» — членомправління НАК «Нафтогаз України» (1999–2005 рр.).

У 2006 р. Анатолія Андрійовича було обрано народ-ним депутатом України V скликання.

За високий професіоналізм, організаторські здібності,сумлінне ставлення до своїх обов’язків А. А. Руднік бувнагороджений орденом «За заслуги» І, ІІ і ІІІ ступеня, орде-ном Української Православної церкви Святого Благовір-ного і Рівноапостольного князя Володимира «За церковнізаслуги». Відзначений Подяками Президента України,Почесними грамотами Міністерства палива та енергетикита Верховної Ради України.

За збереження і розвиток інтелектуально-кадровогопотенціалу підприємства в період перехідної економіки

двічі удостоювався персональної Міжнародної нагороди«Ертсмейкер» із врученням Кришталевого лицаря і золо-того нагрудного знака. Володар золотої медалі Асоціаціїпромисловців Франції та Міжнародної нагороди «Золо-тий Меркурій».

Виробничу та громадську діяльність АнатолійАндрійович успішно поєднує з науковою. Він — канди-дат технічних наук, автор багатьох праць, зокрема статей«Аспекти безпеки газотранспортування в Україні»,«Основні напрямки розвитку газотранспортної системиУкраїни», «Підвищення ефективності функціонуваннясистеми трубопровідного транспортування газу», «Газот-ранспортна система України на межі тисячоліть —час відродження».

А. А. Руднік — яскрава особистість, талановитийкерівник. Його особисте кредо — «Перемогти себе». Вонодопомагає розвиватись в усіх аспектах життя.

Він любить активний спосіб відпочинку, захоплюєть-ся з дитинства технікою, мотоциклами та автомобілями,майстер спорту з мотокросу, володар золотої і срібноїмедалей Олімпійських ігор ветеранів спорту, любитьподорожувати, захоплюється підводним плаванням,гірськими лижами та великим тенісом.

Одружений, виростив і виховав трьох дітей — двохдоньок та сина.

Пуск компресорної станції «Ужгород»

Випускникгеодезичного факультету (1989 р.)

Начальник Управління Держкомземув Свалявському районі Закарпатської області

РУСИН Василь Павлович

399

Народився 23 лютого 1963 року в м. Мукачево Закар-патської області.Його батько Павло Йосипович пра-цював будівельником місцевого лісокомбінату, мати

Марія Михайлівна — вчителем початкових класів.Після закінчення строкової служби, під час проходження

якої прийшлося працювати з топографічними картами,у 1983 році вступив на геодезичний факультет Львівськогополітехнічного інституту. Навчатися, особливо на початко-вих курсах, було важко, але дуже цікаво, особливо на прак-тичних заняттях.

Не можна не згадати навчальні практики, які проходилина навчальній базі у м. Бережани Тернопільської області тавиробничої практики в ОКЕ № 25 м. Владивосток. Саме нацих навчальних практиках формувалися характери студен-тів, які, працюючи в бригадах, привчалися до відповідально-го ставлення до роботи та виконання завдань. Василь Павло-вич щиро вдячний викладачам, що відіграли велику рольу становленні майбутніх фахівців, вихованні в них організа-торських здібностей та вміння згуртувати навколо себеколектив для виконання поставлених завдань. Щирі слова

подяки заслуговують декан геодезичного факультетуМ. І. Кравцов, заступник П. М. Зазуляк, завідуючий кафед-рою АГ Ф. Д. Заблоцький, викладачі В. М. Колгунов,Я. М. Костецька,С. Г. Власенко та інші,які прививали студен-там відповідальне ставлення до роботи.

Після закінчення навчання з вересня 1989 року працю-вав на посаді інженера по екології Свалявського склотарно-го заводу. З липня 1991 року В. П. Русин працює на посадахпровідного спеціаліста, заступника начальника, начальникарайонного відділу земельних ресурсів.

У 2002 році закінчив Львівський державний аграрнийуніверситет за спеціальністю «Землевпорядкування та ка-дастр». З серпня 2008 року В. П. Русин працює начальникомУправління Держкомзему у Свалявському районі Закарпат-ської області.

На сьогоднішній день, завдяки керівнику головногоуправління Держкомзему у Закарпатській області І. В. Кали-ничу (випускнику геодезичного факультету 1995 року),у районі розпочато роботи з поновлення землевпоряднихкарт району, уточнення координат меж територій місцевих

рад та координат району. Це дозволить провес-ти інвентаризацію земель всіх категорій.

За вагомий особистий внесок у реалізаціюдержавної політики у сфері земельних відно-син, багаторічну сумлінну працю, високий про-фесіоналізм у 2006 році В. П. Русин нагородже-ний Почесною грамотою Кабінету МіністрівУкраїни та Почесною грамотою обласної ради.

У вільний від роботи час Василь Павловичзахоплюється подорожами, літературою.

Разом з дружиною Наталією Юріївною,випускницею геодезичного факультету 1989 р.,виховали двох дітей — Ярослава та Євгена.Ярослав — студент економічного факультетуТернопільського комерційного університету,Євген навчається у випускному класі міськоїзагальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів.Василь Павлович з колегами

Випускникгірничопромисловогофакультету (1954 р.)

Головний фахівець НАК «Нафтогаз України» (до 2007 р.)

Дійсний член Української нафтогазовоїакадемії, почесний працівник газовоїпромисловості, заслужений працівник«Укргазпрому», заслужений працівникпромисловості України

САВКІВ Богдан Павлович

400

Народився 8 травня 1933 р. в с. Шульганівка Чортків-ського району Тернопільської області у родині се-лян-землеробів. У рідному селі закінчив семирічну

школу (1946),в 1949 р.— Ягольницьку середню школу.В то-му ж році поступив у Львівський політехнічний інститут нанафтовий факультет, який у 1951 р. був поділений на трифакультети. Саме один з них — гірничопромисловий —Богдан Савків закінчив у 1954 р.

На вибір спеціальності «Нафтопромислова справа» імайбутньої професії вплинуло розуміння значимості видо-

бування нафти та газу для країниз давніми українськими традиція-ми, відтворення у творах І. Франкажиття «ріпників» — першихукраїнських нафтовиків, а такожобов’язковий однострій студентівгірничих навчальних закладів.Звідси і Франкове життєве кредо«лиш боротись — значить жить»та Шевченкове «Борітеся — побо-рете!».

Із своїх вихователів запам’яталися майбутні професориБ. С. Гриненко, Т. Ю. Єременко та Г. Д. Савенков. Хоча післязакінчення інституту минуло понад півстоліття, Б. П. Сав-ків і сьогодні підтримує творчі зв’язки з професорамиР. С. Яремійчуком, Р. М. Кондратом, В. С. Бойком та ін.

Після одержання диплому Львівської політехніки у1954 р. був направлений на роботу у об’єднання «Туркмен-нафта» (Туркменістан), де працював до 1959 р. на посадахмайстра з наземного обладнання, майстра з видобуваннянафти та старшого механіка нафтопромислу № 2 нафтопро-мислового управління «Небітдагнафта». У 1956–1959 рр. взявучасть в освоєнні перших свердловин та відкритті найбіль-шого в Середній Азії нафтогазового родовища Котур-Тепе.

У 1959 р.призначений старшим інженером промисла № 3НПУ «Небітдагнафта».В 1961–1963 рр.також займався опро-буванням перших свердловин нафтогазового родовищаБарса-Гельмез та газового Байрам-Алі. Робота Б. П. Савківа вТуркменістані високо оцінена керівництвом республіки.

У 1963 р. повернувся в Україну до 1967 р. працювавзавідувачем Качанівського нафтопромислу Охтирськогонафтопромислового управління. За цей час збільшенодобовий видобуток нафти в 3,5 раза, побудовано 3 нафто-газозбірні установки, розпочато утилізацію супутнього

нафтового газу і на цій основі газифікацію південної части-ни Сумської області.

В 1967–1998 рр. працював в апараті «Укргазпрому»(Київ) спочатку на посаді старшого інженера виробничоговідділу, з 1969 р. — керівника служби підземного зберіганнягазу. У 1998–2007 рр. працював головним фахівцем, началь-ником сектора підземного зберігання газу НАК «НафтогазУкраїни».

Виробничу діяльність з підземного зберігання газуБ. П. Савків поєднував з науковою — разом із вченимирізних інститутів розробляв нові методи створення підзем-них газосховищ, нормативну базу та інше. Богдан Павловичопублікував понад 70 статей у наукових журналах та збірни-ках України, Росії, Польщі. Він є співавтором двох моно-графій, автором 10 винаходів. І сьогодні Богдан Павловичпрацює над новими публікаціями та винаходами.

Б. П. Савків — дійсний член Української нафтогазовоїакадемії (2005), почесний працівник газової промисловості(1989), заслужений працівник «Укргазпрому» (1994), заслу-жений працівник промисловості України (1998). Нагоро-джений почесними відзнаками НАК «Нафтогаз України»І, ІІ, ІІІ ступенів.

Захоплюється Богдан Павлович читанням літератури,винахідництвом, історією нафтогазової промисловості,грою футболістів «Динамо», гандболісток «Спартака» (Київ)та боксом братів Кличко.

Крім Богдана Павловича у нафтогазовій промисловостіпрацювали його дружина, син, працює невістка.

Б. П. Савків з директором Львівтрансгазу Я. С. Кривком таначальником Стрийського управління підземного зберігання газу

М. П. Деркачем у Парижі під час відвідання підземних сховищ газуфірми «Газ де Франс»

Випускник факультетуавтоматики (1978 р.)

Директор Львівського філіалуДПВНДІ «Укренергомережпроект»

Почесний енергетик України,відмінник енергетики України

СЕНДЕЦЬКИЙ Євген Богданович

401

Народився у 1948 р. У 1978 р. закінчив факультетавтоматики Львівського політехнічного інститу-ту за спеціальністю інженер-електрик.

З жовтня 1973 р. працює у Львівському філіаліДПВНДІ «Укренергомережпроект».

За час роботи в інституті пройшов шлях від інженерадо директора. Працював у цій науковій установі стар-шим, провідним інженером, керівником групи, сектору,відділу, головним спеціалістом.

Як фаховий інженер особливо проявив себе на посадіпровідного інженера та начальника відділу автоматики,управління зв’язку і телемеханіки (1985–1997 рр.).

«Укренергомережпроет» Євген Богданович очолює з1997 р. Під його керівництвом Львівський філіал став од-ною з провідних проектних структур країни в електроме-режному будівництві. Тут виконують повний комплекспроектно-вишукувальних робіт з будівництва повітря-них і кабельних ліній електропередавання, підстанційрізних класів напруги, здійснюють проектування засобівсистемної автоматики, релейного захисту, зв’язку, телеме-ханіки, АСУТП енергосистем, автоматизованих системконтролю та управління електроспоживанням (АСКУЕ),дослідження перспективи розвитку електричних мережта енергетичних систем.

Зона діяльності Львівського філіалу має своєрідне ге-ографічне розташування і характеризується потужнименергетичним потенціалом. Через цю територію прохо-дять добре розвинуті, розгалужені транспортні електро-магістралі напругою 220, 330, 400, 750 кВ, збудовані не ли-ше для забезпечення внутрішніх електроенергетичнихпотреб регіону, а й, чи не найголовніше, для здійсненняекспорту електроенергії з України (через територіюУкраїни).

Цей факт вимагає від спеціалістів філіалу постійно«тримати руку на пульсі», відслідковувати найновіші до-сягнення науково-технічного прогресу в електроенерге-тиці, щоб за потреби застосувати їх під час технічногопереоснащення існуючих мереж і доведення їх до вимогєвропейських і світових стандартів, а також проектуван-ня нових об’єктів електроенергетики.

Становлення, набуття й удосконалення професійногорівня, зростання інтелектуального потенціалу Львівсько-го філіалу інституту відбувались паралельно і в тісному

зв’язку з розвитком електроенергетики Західного регіонуУкраїни та Молдови.

За безпосередньої участі Євгена Богдановича запроек-товано низку важливих електроенергетичних об’єктів,зокрема: ПЛ 330 кВ — Хмельницька АЕС — Хмельниць-кий з реконструкцією ПС 330 кВ Хмельницький (2001);ПЛ 330 кВ Рівненська АЕС — Луцьк — Північна з рекон-струкцією ПС 330 кВ Луцьк — Північна (2002).

У 2003 р. ПЛ Рівненська АЕС — Західноукраїнськабуло переведено на напругу 750 кВ та реконструйованоВРС 750 кВ — ПС Західноукраїнська та ін.

З часу призначення Є. Б. Сендецького на посадудиректора відчувається постійна позитивна динамікаросту всіх економічних показників діяльності філіалу:обсягів проектно-вишукувальних робіт, середньої за-робітної плати працівників, чисельності інженернихкадрів.

За професійні досягнення Євген Богданович відзначе-ний багатьма нагородами, зокрема Грамотою Мінпалив-енерго України; дипломом міського голови м. Львова.У 2006 р. Є. Б. Сендецькому присвоєно звання «Відмінникенергетики України», а через рік — «Почесний енергетикУкраїни».

Євген Богданович — переможець Всеукраїнського кон-курсу «Лідер паливно-енергетичного комплексу 2004 р.»у номінації «Інвестиційний проект», «Лідер паливно-енергетичного комплексу 2006 р.» у номінації «Підпри-ємство та організація».

Є. Б. Сендецький в своєму кабінеті з головним інженером М. С. Грабом

402

Випускник нафтовогофакультету (1962 р.)

Заступник директора Департаментуз видобування газу та нафтиНаціональної акціонерної компанії«Нафтогаз України», віце-президентУкраїнської нафтогазової академіїКандидат технічних наук, старшийнауковий співробітник, член редколегіїжурналу «Нафтова і газовапромисловість», Почесний нафтовикСРСР, заслужений працівникпромисловості України

СЕРЕДНИЦЬКИЙ Леонід Михайлович

Народився 20 вересня 1941 р. у с. Вербовець (хутірСиновеччина) Лановецького району Тернопіль-ської області в селянській родині Михайла Кос-

тянтиновича та Єлизавети Віталіївни.У 1957 р. із срібною медаллю закінчив Вербовецьку

середню школу та вступив на нафтовий факультетЛьвівського політехнічного інституту, який закінчив звідзнакою у 1962 р. за спеціальністю «Розробка нафтовихі газових родовищ». На той час на цьому факультеті булавища ніж на інших стипендія, що було для ЛеонідаСередницького суттєвим, адже від мами та вітчима із їхзлиденними заробітками в колгоспі не можна булосподіватися на якусь допомогу.

Проте згодом Леоніда Михайловича по-справжньомузацікавила наука про надра землі, зокрема про видобу-вання нафти і газу. Тому після закінчення інституту вінпонад тридцять років працював в Українському науково-дослідному і проектному інституті нафтогазової промис-ловості, який за цей час змінив ряд назв і підпорядку-вань. Л. М. Середницький в цій науковій установіпройшов шлях від інженера до директора включно. Післяреорганізації інституту у ВАТ «Український нафтогазо-вий інститут» Леонід Михайлович був першим головоюйого правління.

За безпосередньої участі й під його керівництвомвиконані проектні технологічні документи розробкибагатьох нафтових і газонафтових родовищ Українита інших держав.

Будучи одним з провідних українських спеціалістівз розробки нафтових і газових родовищ, Леонід Михай-лович гідно представляв українську нафтогазову наукуі виробництво за кордоном, виконував відповідальні зав-дання з науково-технічної допомоги в розвитку нафто-газовидобутку в Алжирі та на Кубі. Зокрема, упродовж1969–1971 рр. працював головним інженером групи ра-дянських спеціалістів нафтогазової промисловості приМіністерстві промисловості й енергетики АлжирськоїНародно-Демократичної Республіки, а протягом 1976–1979 рр. — керівником контракту цієї ж групи. Із 1981 по1988 р. Леонід Михайлович кілька разів виїжджав доРеспубліки Куба як відповідальний виконавець проектіврозробки її найбільших нафтогазових родовищ — Вара-деро і Бока-де-Харуко.

Протягом 1995–1998 рр. Л. М. Середницький обіймавпосаду заступника начальника відділу розробки та під-вищення нафтовіддачі пластів, начальника Управліннягеологорозвідувальних робіт і розробки родовищ нафтий газу ВАТ «Укрнафта».

Із січня 1999 р. Леонід Михайлович Середницькийпрацює в НАК «Нафтогаз України», спочатку заступникомначальника Управління геології та розробки родовищнафти і газу, а з 2000 р. — заступником директора Депар-таменту з видобування газу та нафти.

Л. М. Середницький — автор понад ста науковихпраць і винаходів.

За виробничу та наукову діяльність Леонід Михайло-вич нагороджений орденом «Знак пошани», медалями,Грамотою Верховної Ради України та ін. Він — лауреатпремії Міністерства нафтогазової промисловості СРСР,почесний розвідник надр України.

Л. М. Середницький також бере активну участь у гро-мадському житті країни. Він член товариства «Просвіта»та Тернопільського земляцтва в м. Києві.

У вільний час Леонід Михайлович захоплюєтьсяпоезією, історичною літературою. Інколи ходить на рибо-ловлю.

Вірним помічником і порадником по життю завжди єдружина Людмила Іванівна — випускниця географіч-ного факультету Київського державного університетуім. Т. Г. Шевченка.

Одногрупники 1961 р.

403

Випускник механіко-машинобудівного факультету (1980 р.)

Голова Львівської обласної ради

СЕНИК Мирослав Петрович

Народився 2 листопада 1957 р. у с. Кам’янка Підво-лочиського району на Тернопільщині в родиніПетра (світлої пам’яті) та Антоніни Сеників. Ще

навчаючись у школі, Мирослав мав схильність до точнихнаук, любив техніку, тому, здобувши середню освітув рідному селі, в 1975 р. вступив на механіко-машино-будівний факультет Львівського політехнічного інститу-ту, який закінчив у 1980 р. (кваліфікація — інженер-механік).

Свою трудову діяльність М. П. Сеник розпочаву 1982 р. на Червоноградському заводі «Зміна» ЛВОім. В. І. Леніна Львівської області, де пройшов шлях відмайстра до начальника цеху.

У час перебудови, напередодні проголошення Неза-лежності України Мирослав Петрович активно включив-ся в громадське життя регіону. В березні 1990 р. його обра-ли головою Червоноградського міськвиконкому, а в січні1991 р. — міським головою м. Червонограда.

Упродовж 1992–1994 рр. М. П. Сеник очолюваврегіональне відділення Фонду державного майна Україниу Львівській області.

У липні 1994 р. Мирослава Петровича обраликерівником секретаріату Львівської обласної ради.

У листопаді 1995 р. він очолив Личаківську районнуадміністрацію Львівської міської ради. На цій посадіМ. П. Сеник працював майже п’ять років. У січні 2000 р.його призначили директором Департаменту житловогогосподарства Львівської міської ради.

Упродовж 2001–2004 рр. Мирослав Петрович очолю-вав підприємство з ремонту та експлуатації ліфтів ТОВ«Ліфт-ЕКО». У квітні 2004 р. М. П. Сеника призначилипроректором свого рідного навчального закладу —Національного університету «Львівська політехніка».

У лютому 2005 р. Мирослав Петрович повернувся надержавну службу. Він обійняв посаду першого заступни-ка голови Львівської обласної державної адміністрації.

У квітні 2006 р. М. П. Сеника обрали головою Львів-ської обласної ради.

Робота Мирослава Петровича на цій відповідальнійвиборній посаді в 2007 р. була відзначена високими уря-довими нагородами — орденом «За заслуги» ІІІ ступенята Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

М. П. Сеник вважає, що в його становленні як про-фесіонала та особистості важливу роль відіграв Львів-ський політехнічний інститут. Саме там проявилися йрозвинулися його організаторські здібності. А під час нав-чання й подальшої співпраці відбулися зустрічі та знайо-мства, які певною мірою вирішили долю майбутньогоголови Львівської обласної ради.

М. П. Сеник і нині підтримує постійний зв’язок зісвоєю альма-матер, спілкується з її керівництвом та про-фесорсько-викладацьким складом як у робочій, так і вневимушеній, дружній обстановці.

У вільний час Мирослав Петрович любить почитатилітературу, зокрема хорошу поезію, для підтримання тілай духу займається спортом. А ще перебуває в колі власноїродини. Його дружина Галина за фахом також інженер-механік. Разом виховали двох дітей: син Василь — інже-нер комп’ютерних мереж; донька Оксана — випускницяфілософського факультету Львівського національногоуніверситету ім. Івана Франка. Справжньою втіхою длядідуся й бабусі є двоє онуків — дев’ятирічна Ірина тап’ятирічний Мирослав.

Життєве кредо Мирослава Петровича коротке, але до-сить влучне й змістовне: «Творити добро». Його головніпріоритети — Бог і Віра, сім’я та свій народ.

Випускник архітектурногофакультету (1985 р.)

Голова Ради ТоваристваЗАТ «Технопарк ЛЗТА»

CИТНИК Юрій Євгенович

404

Народився 28 жовтня 1963 р.у Львові в родині інжене-ра-будівельника Євгена Івановича та інженера-метролога Мирослави Олексіївни.

Юрій з дитинства любив малювати. А оскільки йогобатько за освітою інженер-будівельник, син вирішив обратисобі професію, що сполучатиме в собі мистецтво й інже-нерію, тобто — архітектуру.

Здобувши вищу освіту, Ю. Є. Ситник розпочав свій тру-довий шлях майстром ВО «Електрон» у рідному місті. Черездва роки він обійняв посаду заступника начальника відділукапітального будівництва в НДІ побутової радіоелектронноїапаратури.

З 1990 р. Юрій Євгенович працював на керівних посадаху приватних підприємствах. У 2002 р. він став генеральнимдиректором ЗАТ «Технопарк ЛЗТА», що утворилося внаслі-док реорганізації діяльності ВАТ «Львівський завод теле-графної апаратури».

Діяльність ЗАТ «Технопарк ЛЗТА» — девелопменткомерційної нерухомості. Перебуваючи на посаді гене-рального директора, Юрій Ситник брав участь у рейтингу«Золота фортуна» і здобув срібну медаль. У 2006 році йогобуло обрано Головою Ради Товариства «Технопарк ЛЗТА».Цю посаду Юрій Євгенович обіймає і сьогодні.

Він також здобув другу вищу освіту за спеціальністю«Економіка» і тепер працює над кандидатською дисерта-цією в цій галузі.

Ю. Є. Ситник є активним громадським діячем і мецена-том. Кілька років він фінансував благодійну мистецьку га-лерею «Яровіт», спонсорував видавництво українськихкнижок, зокрема «Прадавня Україна» О. Ноги та «СвітЛьвівського спорту 1900–1939 рр.»цього ж автора.

Нині Юрій Євгенович продовжуєгромадську діяльність і є ГоловоюЛьвівської обласної організації проф-спілки «Соціальний прогрес» та Голо-вою Львівської обласної організації«Перехід».

Своїми життєвими і професійнимиздобутками Ю.Є.Ситник дуже завдячуєрідному університету. Адже саме тут вінотримав ґрунтовну й систематизовануосвіту, що допомогла Юрію Євгеновичуу трудовій діяльності. Основне —

здатність логічно і філософськи підходити до вирішенняпроблем — було закладене цілою плеядою чудових викла-дачів, зокрема професорами І. Рудницьким, Б. Черкесом,М. Бевзом, В. Дурмановим, П. Шаповаловим, Я. Швецом.«Архітектори, для вас основними є дві дисципліни: філо-софія і теоретична механіка. Щоб ви могли створити ідею,а пізніше вона могла стояти на землі» — цю улюблену цитатуз лекцій професора П. Шаповалова Юрій Євгенович згадуєнайбільше.

Хоч минуло понад двадцять років, відколи Ю. Є. Ситникзакінчив Львівську політехніку він і досі з теплотою згадуєнезабутні роки навчання і студентські літа, які, на жаль, такшвидко минають.Добрі спогади залишилися в Юрія Ситни-ка і про викладачів Політехніки. Із деякими з них він підтри-мує дружні стосунки й нині.

Оскільки зараз очолювана Юрієм Євгеновичем ком-панія займається проектом відновлення будинку за адре-сою: м. Львів, пл. Міцкевича, 9, то її керівник із великимзадоволенням спілкується із професорами М. Бевзомта Б. Черкесом, які схвально сприйняли те, щоб у центрім. Львова постала гідна цього давнього славного містабудівля.

Вільний від роботи час Юрій Євгенович проводитьзі своєю родиною і за читанням книжок із новітньої філо-софії. Більше того, Ю. Ситник — завзятий колекціонер.Предметами зацікавлення його є старі географічні атласита холодна зброя.

Дружина Юрія Євгеновича Надія також закінчилаархітектурний факультет університету «Львівська політех-ніка». Разом вони виховали двох чудових доньок.

Колектив ЗАТ «Технопарк ЛЗТА»

Випускник механіко-технологічного факультету(1986 р.)

Заступник генерального директорадержавної акціонерної компанії«Національна мережа аукціоннихцентрів» по Західному регіону —директор філії «Львівськийаукціонний центр»

Кандидат економічних наук

СІМЧУК Олександр

Миколайович

405

Народився 9 лютого 1962 року у с. Самчики Хмель-ницької області в родині електрика МиколиПилиповича та вчительки Любові Миколаївни.

Після закінчення 8 класів сільської школи працював мон-тажником радіоапаратури II розряду на підприємствахВПК, навчався у Львівському технікумі радіоелектроніки.Здобув фах радіотехніка.

В 1981 році вступив на механіко-технологічний фа-культет Львівського політехнічного інститу, який закін-чив у 1986 році, здобувши спеціальність інженер-механікелектронної техніки. На вибір майбутньої професії Олек-сандра значною мірою вплинула атмосфера, що панувалав сім’ї, де поєдналися представники галузі техніки таточних наук.

Під час навчання О. М. Сімчук брав активну участьу громадському житті, зокрема був старостою групи,заступником секретаря комітету комсомолу механіко-технологічного факультету та заступником секретарякомітету комсомолу з масово-політичної роботи інституту.Очолював рух студентських будівельних загонів.

Свою трудову діяльність за обраним фахом ОлександрМиколайович розпочав на посаді майстра дільниці цехупідприємства ВПК. Через чотири роки він очолив цю діль-ницю, а впродовж 1992–1993 рр. працював головним інже-нером виробничого підприємства «К.І.К.». У 1993 р.О. М. Сімчука призначили заступником директора цьогопідприємства. Через два роки Олександр Миколайовичочолив Львівський регіональний центр сертифікатнихаукціонів. Протягом 1999–2004 рр. працював директоромфілії «Львівський аукціонний центр» державної акціонер-ної компанії «Національна мережа аукціонних центрів».Нині Олександр Миколайович обіймає відповідальну по-саду заступника генерального директора по Західномурегіону — директора філії «Львівський аукціонний центр»державної акціонерної компанії «Національна мережааукціонних центрів».

Це сучасне українське підприємство, лідер на віт-чизняному ринку аукціонних послуг і одна з провідних

компаній у біржовій та ріелторській діяльності. СьогодніДАК «НМАЦ» пропонує свої ресурси, накопиченийдосвід і реальні напрацювання для розвитку бізнесуй зміцнення позицій вітчизняних виробників, зокремав напрямку залучення іноземних інвестицій.

Своїми професійними здобутками О. М. Сімчук за-вдячує рідному інституту. Завдяки навчанню у Львівськійполітехніці він набув уміння досягати мети, практичногодосвіду організаторської роботи, професійних навиківінженера-механіка, а найголовніше — здобув багатодрузів та однодумців.

Олександр Миколайович і нині підтримує стосункиз викладацьким корпусом університету «Львівська полі-техніка». Бере участь в організації та проведенні науково-практичних семінарів з питань управління інвестиційнимипроектами із залученням фахівців Київського інженерно-будівельного інституту, проводить лекції для студентівуніверситету з питань реформування власності в Україні тазалучення інвестицій, зокрема іноземних, та консультаціїз питань приватизації й продажу різних видів майна.

За сумлінну працю, значний особистий внесок у справуприватизації в Україні О. М. Сімчук неодноразово наго-роджувався почесними грамотами Фонду державногомайна України, має відзнаку Фонду державного майнаУкраїни «Знак пошани».

У вільний час Олександр Миколайович захоплюєтьсятуризмом, мисливством, рибальством, автомобільнимтуризмом, автоспортом та гірськолижним спортом.

Дружина О. М. Сімчука Галина — також випускницямеханіко-технологічного факультету Львівської політех-ніки. За фахом — інженер-механік, кандидат технічнихнаук. Разом виховали двох дітей: сина Мар’яна та донькуЗоряну. Гордістю родини є онук — Олександр Сімчук.

Життєве кредо Олександра Миколайовича: «Працююдля вас, а разом з вами — для народу України». Основні рисийого характеру — цілеспрямованість, наполегливість, від-повідальність, надійність, дружелюбність та комуніка-бельність.

Випускник факультетуавтоматики (1981 р.)

Генеральний директорНВПП «Спаринг-Віст Центр»

Заслужений винахідник України

СМУКРостислав

Теодорович

406

Народився 10 липня 1959 р. у м. Тисмениця Івано-Франківської області в родині Теодора Степано-вича та Лідії Петрівни Смуків. Батько викладає

теоретичну механіку та фізику в Коломийському політех-нічному коледжі. Мати працювала вчителькою хімії табіології в Коломийській середній школі №6.

Ростислав ще в шкільні роки мав здібності до точнихнаук. Тому, здобувши середню освіту, в 1976 р. вступив доЛьвівського політехнічного інституту, який свого часузакінчив його батько (факультет автоматики). Обрав спе-ціальність «Електронно-обчислювальні машини», вважа-ючи її перспективною.

Свою трудову діяльність Р. Смук розпочав на посадіінженера-розробника мікропроцесорної апаратури вНауково-дослідному радіотехнічному інституті.

Після проголошення незалежності України та перехо-ду до ринкових відносин в економіці Ростислав Теодоро-вич почав активно займатися підприємницькою діяль-ністю, відкрив та очолив науково-виробниче приватнепідприємство «Спаринг-Віст Центр», де працює гене-ральним директором і нині. Ця компанія розробляє тасерійно виготовляє засоби радіаційного контролю ТМ«Екотест» для санітарної дозиметрії й екології, індивіду-альної дозиметрії, пошукових задач, цивільного захистута армії, служб пожежної охорони, навчальних програмта побуту.

Р. Смук є автором 30 авторських свідоцтв на винахо-ди, 10 патентів та 10 статей. У доробку очолюваного нимпідприємства — 11 моделей та низка модифікаційприладів радіаційного контролю ТМ «Екотест», внесенихдо українського Держреєстру засобів вимірювальноїтехніки та держреєстрів деяких іноземних країн.

Розроблені «Спаринг-Віст Центром» та особистоРостиславом Смуком прилади описані в семи підручни-ках для вищих навчальних закладів з предметів: «Безпекажиттєдіяльності», «Охорона праці», «Цивільна оборона»,«Цивільний захист» та «Фізика».

У 2007 р. за свої нововведення та розробки Ростисла-ву Теодоровичу присвоїли звання «Заслужений винахід-ник України».

Він активно займається благодійницькою діяльністю.З 1998 року є членом (а також паст-президентом) Ротарі-клубу «Львів-Леополіс», який за 10 років реалізував по-над 100 харитативних програм, серед яких програму «Даржиття», за якою вилікувано в Америці та Україні понад300 дітей із вродженими вадами серця; програму вста-новлення першого комп’ютерного класу для незрячих,програму по очищенню карпатських рік та ін.

Ростислав Теодорович пишається тим, що закінчивЛьвівський політехнічний інститут і вважає, що, порів-няно з іншими вищими навчальними заклададми, Львів-ська політехніка дає добрі знання. Після закінчення нав-чання Р. Смука направили на роботу в престижний на тойчас НДРТІ, де в нього була можливість працювати надстворенням нової техніки для оборонної промисловостій займатися винахідницькою діяльністю.

Ростислав Теодорович і нині підтримує тісні стосунки зрідним інститутом. Багато його випускників працюють наочолюваному Р. Смуком підприємстві; «НВПП «Спаринг-Віст Центр» також налагодило спільну наукову діяльністьз науковцями кафедри захисту інформації та охоронипраці, молоді спеціалісти підприємства навчаються васпірантурі університету.

Хоч минуло чверть століття, відколи P. Смук закінчивЛьвівську політехніку, у нього й досі залишились хорошіспогади про своїх викладачів, зокрема Т. О. Романцову,В. А. Голембо, П. П. Козака, Ю. С. Вітера, І. М. Вішенчука,Б. Й. Швецького, Ю. В. Відоняка, М. В. Черкасного.

У вільний час Ростислав Теодорович провадить рота-рійську діяльність, яка стала дуже важливою в його житті.Любить читати книги, займатися фітнесом.

Життєве кредо Р. Смука: «Жити треба легко, з лю-бов’ю, творчо, ефективно».

Випускникархітектурного факультету(1986 р.)

Директор, головний архітекторпроектів ТОВ «Арніка»

Член Національної спілкиархітекторів України

СЛЕДЗЬ ВолодимирВікторович

407

Народився 6 серпня 1964 р. у м. Львові. У 1986 р.закінчив архітектурний факультет Львівськогополітехнічного інституту й почав свою трудову

діяльність у спеціалізованому конструкторському бюрорідного навчального закладу.

У 1990 р. Володимир Следзь разом зі своїм колегоюархітектором Костянтином Малярчуком заснував ТОВ«Арніка» — підприємство, що займається виконаннямпроектів житлових і громадських будинків, промислових,сакральних об’єктів, об’єктів містобудування та дизайнуміського середовища. Володимир Іванович очолив цепідприємство та став головним архітектором проектів.

Нині в проектній фірмі працюють 50 співробітників,серед яких 45 — висококваліфіковані архітектори та ін-женери. Разом зі своїм керівником В. В. Следзем вонибрали участь в розробці проектів багатьох важливихоб’єктів м. Львова, зокрема благоустрою площі передпам’ятником Т. Г. Шевченку; зведення багатоквартирнихжитлових будинків по вулицях Рудницького, Крип’якеви-ча, Карпатській, Дзиндри, Квітневій, Сахарова, Тер-нопільській, Ніжинській, Йосипа Сліпого; адміністратив-ного будинку по вул. Княгині Ольги.

ТОВ «Арніка» нагороджене дипломами ДержбудуУкраїни за кращі будинки та комплекси житлово-цивіль-ного та промислового призначен-ня, збудовані та прийняті в експлу-атацію в 2000–20002 та 2005 рокахв Україні. У 2004 р. товариство буловисунуто на здобуття Державноїпремії України в галузі архітектуриза проекти житлових будинківу м. Львові.

Директор «Арніки» В. В. Следзьу 2003 р. отримав премію Націо-нальної спілки архітекторів України«Велика Волюта» за досягнення вархітектурі.

Нині товариство працює наднизкою об’єктів, що знаходяться врізній стадії проектування табудівництва, серед яких — готелькласу «5 зірок» у м. Львові; готелікласу «4 зірки» по вул. Наливайка-Гнатюка в м. Львові та в м. Рівне

(як відбудова палацу князів Любомирських); готельнікомплекси в Карпатах; торгово-адміністративні будинкиу Львові, Рівному, Чернівцях; комплекси житлової забу-дови у Чернівцях та м. Винники поблизу Львова. Фахівці«Арніки» беруть участь у всіх стадіях проектуваннята погодження проектної документації, а також здійсню-ють авторський нагляд у процесі будівництва.

Володимир Вікторович є автором ескізного проектуфутбольного стадіону, що буде зведений у м. Львові

в рамках підготовки до проведен-ня чемпіонату Європи з футболу2012 р. До його реалізації залученій колишні викладачі В. В. Следзя,зокрема професор кафедри місто-будування Націо-нального універ-ситету «Львіська політехніка» Бог-дан Посадський. Згідно з архітек-турно-планувальним рішеннямстадіон у м. Львові буде відповіда-ти вимогам УЄФА, розрахованийвін на 33 400 місць, з них 350 — дляпочесних гостей.

Торгово-офісний комплекс по вул. Скрипника (м. Львів)

Багатоквартирний житловий будинокпо вул. Лукаша (м. Львів)

Випускник механіко-машинобудівногофакультету (1982 р.)

Начальник сектору Науково-дослідного центру з безпеки дорожнього руху УкраїниЦентрального апарату МВС України,генерал-майор міліції

Доктор технічних наук, професор,відмінник освіти України

СОПІЛЬНИК Любомир Іванович

408

Народився 6 серпня 1960 р. у м. Львові в родинівчителів-філологів, відмінників народної освітиІвана Васильовича та Іванни Василівни. Але Лю-

бомир зі шкільних років виявляв схильність не до гу-манітарних, а до точних наук, тому і вступив у 1977 р. намеханіко-машинобудівний факультет (спеціальність«Автомобілі та автомобільне господарство») Львівськогополітехнічного інституту. Після закінчення вузу Любо-мир Іванович назавжди поєднав свою долю з органамивнутрішніх справ — Державтоінспекцією.

У 1997 р. він закінчив Академію МВС України і того жроку захистив кандидатську дисертацію «Вимірюванняпараметрів електромагнітних полів на автошляхах тааналіз їх впливу на ДТП». Через шість років став докто-ром технічних наук. Його дисертація була присвяченазавжди актуальній темі — безпеці дорожнього руху.

Л. І. Сопільник — академік Міжнародної Академіїкомп’ютерних наук та систем, лауреат наукової преміїімені Глушкова, Золотої медалі МАКНС, премії ім.В. Пікуля, нагороджений почесними грамотами ПрезидіїНАН України та Міністерства освіти і науки України. Лю-бомир Іванович є автором 126 наукових праць, зокрема9 підручників, 10 навчально-методичних посібників,трьох Державних стандартів України. Він учасник 47 між-народних та вітчизняних конференцій і симпозіумів,власник патентів: «Спосіб оцінки аварійно небезпечнихділянок автошляху» та «Автомобільний вимірювач —індикатор напруженості електромагнітного поля», роз-робник першої у світі теорії негативного впливу електро-магнітних полів на водіїв, що призводить до аварій.

Нині Любомир Іванович успішно займається науковоюроботою на посаді начальника сектору Науково-дослідногоцентру з безпеки дорожнього руху МВС України, а також засумісництвом працює професором кафедри «Метрологія,стандартизація та сертифікація» рідної Політехніки.

Крім того, Л. І. Сопільник на громадських засадахобіймає посаду заступника голови Міжнародного анти-

кримінального та антитерористичного комітету України.За роки роботи в органах МВС України Любомир Івано-вич був відзначений нагородами: «За відзнаку в службі»І, ІІ та ІІІ ступеня; «За мужність та професіоналізм» І, ІІта ІІІ ступеня; «За бездоганну службу в Державтоінспек-ції» І та ІІ ступеня. У 2008 р. за багаторічну сумлінну пра-цю, значний особистий внесок у підготовку високок-валіфікованих спеціалістів, плідну науково-педагогічнудіяльність Любомир Іванович нагороджений нагруднимзнаком «Відмінник освіти України».

У вільний від роботи час Л. І. Сопільник любить гратив шахи, займається екстрасенсорикою.

Щасливо склалося особисте життя Любомира Івано-вича. Разом з дружиною Галиною виховали двох синів.Старший син Святослав закінчив Львівський університетвнутрішніх справ. Молодший Ростислав — магістркафедри менеджменту і міжнародного підприємництваНУ «Львівська політехніка». Підростає в родині онук,якого назвали на честь дідуся — Любомиром.

Генерал-майор Любомир Сопільник з онуком Любомиром Сопільником

Випускник факультетупромислового та цивільногобудівництва (1990 р.)

Голова Маневицької районної радиВолинської області

СОПРОНЮК Андрій Філімонович

409

Народився 2 січня 1959 р. у с. Градиськ Маневиць-кого району Волинської області в родині праців-ників лісового господарства. В дитинстві Андрій

слухав розповіді батька про професію будівельника,якою той дуже захоплювався та освоїв, проходячи служ-бу в армії. Любов до цього фаху він передав і сину, а щепереконав його, що будувати нові об’єкти — це першо-черговий процес розвитку держави.

Проте дійшов Андрій Сопронюк до своєї мрії не відра-зу. Після закінчення восьмирічки вступив до Нововолин-ського електромеханічного технікуму. У 1978 р. розпочавсвій трудовий шлях робітником тресту «Нововолинськ-промбуд». Потім була служба в лавах Радянської армії.

Демобілізувавшись у 1980 р., А. Ф. Сопронюк ставпрацювати інженером-інспектором Держархбудконтро-лю Маневицького райвиконкому, а згодом — майстромМаневицької рембуддільниці. Упродовж 1986–1987 рр.Андрій Філімонович обіймав посади виконроба, старшо-го виконроба Маневицького райагробуду, а протягом1987–2002 рр. працював головним інженером Маневиць-кого райагробуду. У 1990 р. без відриву від виробництвавін закінчив Львівський політехнічний інститут.

А. Ф. Сопронюк завжди брав активну участь у гро-мадському житті. Був депутатом Маневицької селищноїради 3 скликань та депутатом Маневицької районної ради2 скликань. Він — голова районної партійної організаціїВО «Батьківщина». Саме тому у 2002 р. односельці вияви-ли йому високу довіру — обрали Маневицьким селищ-ним головою. Цю посаду він обіймав до 2005 року. А про-тягом 2005–2006 рр. Андрій Філімонович перебував напосаді голови Маневицької районної держадміністрації.Нині він — голова Маневицької районної ради.

Своєю кар’єрою А. Ф. Сопронюк певною мірою завдя-чує рідному навчальному закладу. Адже Львівська полі-техніка завжди користувалася і користується нині вели-ким авторитетом як навчальний заклад. Його випускниківзавжди охоче запрошували на роботу в партійних та гос-подарських органах району. Хоч Андрій Філімонович дужезайнята людина, все ж інколи знаходить можливістьвідвідати рідну alma mater і факультет, який закінчував.

Хороші спогади залишилися в нього про викладачів Ква-шу, Дорошенко, декана Усова, методиста Галину Сте-панівну. А ще часто згадує, як захищав курсові роботи накафедрах архітектури та «Основи і фундаменти».

У 2004 р. А. Ф. Сопронюк одержав дорогу для себе наго-роду — Почесну грамоту Верховної Ради України «За особ-ливі заслуги перед українським народом», яка зобов’язуєйого до нових звершень на нелегкій ниві народного обран-ця районного масштабу.

У вільний від роботи час, якого, на жаль, буває так мало,Андрій Філімонович любить збирати гриби, рибалити,а ще — почитати періодичну та художню літературу.

Щасливо склалося у А. Ф. Сопронюка і родинне життя.Його дружина Ніна Філімонівна працює вихователем-логопедом дитячого садка № 1 у смт Маневичі. Разом вонивиховали двох дітей, які здобули вищу освіту, як і батько,у Львові. Син Олександр працює помічником прокурораЛуцького району. Він — випускник Львівського держав-ного університету імені Івана Франка. Донька Людмила —студентка Львівського аграрного університету.

Життєве кредо А. Ф. Сопронюка досить просте і зро-зуміле — «Завтра має бути краще, ніж сьогодні». А основ-ні риси вдачі Андрія Філімоновича — цілеспрямованістьта повага до людей.

Андрій Філімонович з юними футболістами Маневиччини в Польщі

Випускникенергетичного факультету(1968 р.)

Директор Колективного підприємства«Електропівденьзахідмонтаж-6»

Заслужений енергетик України,заслужений енергетик СНД

СПІВАК Роман Львович

410

Народився 28 лютого 1946 р. у м. Києві в родиніслужбовців. Здобувши середню освіту в м. Львові,в 1963 р. вступив на енергетичний факультет

Львівського політехнічного інституту, який закінчиву 1968 р. за спеціальністю — інженер-електрик.

Перші два роки навчання в цьому престижному на-вчальному закладі поєднував з роботою електрослюсаремна Львівській ДРЕС.

Свою трудову діяльність за обраним фахом Р. Л. Співакрозпочав за направленням у монтажному управлінні № 4тресту «Електропівденьмонтаж», де він упродовж чоти-рьох років обіймав посади майстра, виконроба, старшоговиконроба–начальника дільниці.

У 1972 р. Романа Львовича призвали до лав Радянськоїармії. Після демобілізації він повернувся до монтажногоуправління № 4 тресту «Електропівденьмонтаж». Протягом1974–1982 рр. працював виконробом, старшим виконро-бом. Брав безпосередню участь у будівництві Ладижин-ської теплової електростанції, Київських теплових електро-станцій № 5 та № 6, Рівненської, Хмельницької, Смолен-ської атомних електростанцій та багатьох електропід-станцій напругою 110–750 кВ.

Упродовж 1982–1986 рр. Роман Львович працюваву Нігерії на будівництві теплової електростанції, ГРУ —132 кВ та маслонаповнених ліній 132 кВ — керівником гру-пи, головним інженером, начальником управління будів-ництва «НігеріяТЕЦбуд». Він є організатором та співавто-ром нової технології монтажу маслонаповнених кабельнихліній 110 кВ середнього тиску та впровадження її по всій те-риторії країн Співдружності незалежних держав.

З 1986 р. по нині Р. Л. Співак обіймає посаду директораКП «Електропівденьзахідмонтаж-6». Очолюване РоманомЛьвовичем підприємство виконує роботи на мережнихоб’єктах НЕК «Укренерго»: в Західній, Південно-Західній,Центральній та Кримській електроенергетичних системах.Як один із основних підрядників, підприємство здійснюва-ло значні обсяги робіт на будовах 2-го енергоблоку Хмель-ницької атомної електростанції та 4-го енергоблокуРівненської атомної електростанції, а також на Бурш-

тинській, Добротвірській та Ладижинській теплових елект-ростанціях. Підприємство продовжує працювати на цихоб’єктах і по теперішній час.

Під керівництвом Р. Л. Співака «Електропівдень-західмонтаж-6» навіть у складних економічних умовахпідтвердило свій високий авторитет, як одне з провіднихпідприємств України з виконання робіт з монтажу,ремонту, налагодження та випробування електрооблад-нання контрольно-вимірювальних приладів та системавтоматики теплових і атомних електростанцій, електро-підстанцій та об’єктів промислового будівництва.

Як генеральний підрядник Колективне підприємство«Електропівденьзахідмонтаж-6» забезпечило своєчасневведення в експлуатацію мережних об’єктів, що необхіднідля видачі в мережу нових потужностей Рівненськоїта Хмельницької атомних електростанцій, а також успішнота високоякісно виконує роботи на будівництві ПС-750 кВ«Київська».

За роки незалежності України очолюване Р. Л. Співа-ком підприємство жодного дня не мало заборгованостііз заробітної плати та податкових зобов’язань, обов’язко-вих відрахувань.

Надійність, висока якість та своєчасність виконання —візитна картка Колективного підприємства «Електро-південьзахідмонтаж-6».

Роман Львович Співак зумів об’єднати трудовийколектив висококваліфікованих фахівців, які дружно пра-цюють над вирішенням завдань державного значення.Як керівник він — компетентний та рішучий при вико-нанні завдань та доручень державних органів, але разомз тим толерантний та уважний до проблем працівників,користується авторитетом і повагою в колективі.

Р. Л. Співак — почесний енергетик України. УказомПрезидента України в грудні 2000 р. Р. Л. Співаку при-своєно почесне звання «Заслужений енергетик України».

Рішенням Електроенергетичної ради Співдружностінезалежних держав у грудні 2003 р. Романа Львовичанагородили нагрудним знаком «Заслуженный энергетикСодружества независимых государств».

Випускник факультетуавтоматики і телемеханіки(1984 р.)

Генеральний директор державного підприємства «Аргентум»

Кандидат технічних наук

СРІБНИЙ Василь Михайлович

411

Народився 26 травня 1958 р. у с. Мишків,Заліщицького району Тернопільської області.Трудову діяльність розпочав у 1977 р. у Львівській

інспекції пробірного нагляду (з 1982 р. — Прикарпатськадержавна інспекція пробірного нагляду).

У 1978 р. вступив на факультет автоматики і телеме-ханіки Львівської політехніки, який закінчив у 1984 р. Уп-родовж 1989–1991 рр. В. М. Срібний працював начальни-ком інспекції з контролю і використання дорогоціннихматеріалів у народному господарстві Львівського вироб-ничого об’єднання «Ювелірпром» Головалмаззолото СРСР.

З 1991 р. Василь Михайлович обіймає високу відпові-дальну посаду — генерального директора ДП «Аргентум».На цьому підприємстві вперше в Україні освоєно не лишетехнічний процес вилучення дорогоцінних металівз відходів та брухту, але й налагоджено випуск понад200 найменувань промислової продукції.

В результаті комплексної переробки отримуєтьсяпрактично вся сировина, необхідна для випуску про-дукції, і одночасно ліквідуються відходи, що містятьважкі метали та інші токсичні компоненти, які забрудню-ють навколишнє природне середовище.

Нині ДП «Аргентум» — це потужне сучасне підпри-ємство, що зберегло свої передові позиції на внутрішньо-му ринку, завдяки постійному розширенню асортиментупродукції, освоєнню нових технологій. Технічний прогресзабезпечується тут власними оригінальними розробкамивідділу проблемних досліджень, а також завдяки співпраціз провідними науковими центрами.

Запорукою успішної діяльності «Аргентуму» є випускконкурентоспроможної продукції. Якість забезпечуєтьсякомплексним підходом до цієї проблеми і кропіткоюцілеспрямованою роботою на всіх етапах розробкиі впровадження нової продукції та постійним вдоскона-ленням освоєної.

На підприємстві працює багато науковців — док-торів, кандидатів наук, та висококваліфікованих вироб-ничників. «Аргентум» також постійно здійснює підготов-ку кадрів. Посилає на навчання у вищі навчальні закладиспівробітників за власні кошти, а повертаються вони напідприємство спеціалістами потрібного профілю.

Генеральний директор ДП «Аргентум» В. М. Срібний —кандидат технічних наук, організатор високотехноло-гічного виробництва з утилізації промислових відходівз отриманням чистих металів та випуску промисловоїпродукції на їх основі. Він не лише професіонал високогорівня, а й принциповий, але разом з тим справедливийкерівник.

Василь Михайлович бере активну участь у громадсько-му житті свого регіону. З 2000 р. він є президентомРегіональної науково-промислової асоціації «ГалАвто»,що об’єднує понад 50 промислових підприємств Львів-щини; головою Організації роботодавців машинобудівноїй приладобудівної промисловості.

З 2001 р. — голова комісії УСПП з проблем охоронинавколишнього середовища. З 2002 р. — віце-президентРегіональної громадської організації «Конфедерація діло-вих кіл Львівщини».

У 2005 р. В. М. Срібний став виконавчим директоромРегіонального представництва у Львівській областіУкраїнського національного комітету Міжнародної тор-гової палати.

Саме у Львівській політехніці Василь Михайловичнавчився комплексно підходити до вирішення проблем-них питань, зокрема, у виробництві; вести постійний по-шук з освоєння нових передових технологій та їх впро-вадження у виробництво.

Нині він постійно співпрацює та обмінюється досві-дом з ученими провідних наукових центрів України, береактивну участь у науково-практичних конференціях,семінарах, круглих столах та інших заходах.

У 2007 р. за вагомий внесок у забезпечення розвиткупідприємництва В. М. Срібний отримав Подяку КабінетуМіністрів України.

Василь Михайлович також займається науковоюдіяльністю, є автором понад 70 праць.

Захоплення його — різноманітні. Найбільше любитьактивний відпочинок на дачі, риболовлю.

В. М. Срібний — одружений, має дві доньки.Життєве кредо Василя Михайловича: «Нагороди

та успіх не купуються, а здобуваються наполегливоюпрацею».

Випускник інженерно-будівельного факультету (1975 р.)

Начальник Івано-Франківськоїобласної службиУкрдержінвестекспертизи

Член колегії управління архітектурита містобудування Івано-Франківськоїоблдержадміністрації, акредитованийчлен Української академії архітектури

СТЕПАНЯК Роман

Володимирович

412

Народився 9 серпня 1943 р. в м. Перемишль, Поль-ща. Батьки (світлої пам’яті) Володимир Мико-лайович та Марія Миколаївна у 1954 р. пересели-

лися в м. Теребовлю Тернопільської області, де працюва-ли у центральній лікарні.

Трудову діяльність Роман Володимирович розпочаву серпні 1961 р. після закінчення Теребовлянської середньоїшколи № 1. У 1962–1965 рр. проходив дійсну військову служ-бу. З березня 1966 р. працював акумуляторником, електро-карником Прикарпатського меблевого комбінату, з 1968 по1971 р. — техніком, кресляром-конструктором, старшимтехніком Івано-Франківського філіалу «Дніпромісто».

У 1966 р. вступив до Івано-Франківського державногопедагогічного інституту. Але Роману Степаняку подоба-лося планувати, будувати та ремонтувати будинки, томувін вирішив поєднати свою майбутню професію з буді-вельною галуззю і прийняв рішення про перехід нанавчання до Львівського політехнічного інституту наспеціальність «Промислове та цивільне будівництво».Під час навчання працював інженером виробничо-технічного відділу, старшим інженером з техніки безпекибудуправління Бурштинської ДРЕС.

У 1975 р. після закінчення інституту одержав квалі-фікацію інженера-будівельника. З квітня 1977 р. працю-вав головним інженером ПМК-283 тресту «Прикар-патсільбуд», з грудня того ж року — начальником вироб-ничо-технічного відділу будуправління БурштинськоїДРЕС. У 1982 р. його призначено головним інженеромбудуправління Бурштинської ДРЕС. У жовтні 1985 р.нові посада і місце роботи — головний технолог дирекціїспоруджуваних об’єктів «Госгражданстроя» (м. Москва).

Роман Володимирович працював на спорудженніКишинівської ТЕЦ, Ростовської ТЕЦ-2, Курської АЕС,експериментальної бази Держбуду СРСР в смт Лобняпід Москвою, реконструкції Іршавського абразивногозаводу, будівництві об’єктів житла соціального призна-чення на Прикарпатті. Під безпосереднім керівництвомР. В. Степаняка в Яремчі побудована база відпочинку«Легенда» Бурштинської ДРЕС, житловий квартал повул. Будівельників в м. Івано-Франківську та іншіоб’єкти.

У 1986–1989 рр. працював на посадах начальника діль-ниці — старшого виконроба та начальника виробничо-технічного відділу Івано-Франківського домобудівногокомбінату. З грудня 1989 р. — інженером АПМ-3 Івано-Франківської філії «Дніпромісто». У квітні 1990 р. рішен-ням першої сесії ХХІ скликання Івано-Франківської об-ласної Ради народних депутатів, куди був обраний депу-татом, затверджений заступником голови обласного на-родного контролю.

З березня 1992 р. працював головним інженеромбудівництва лікувально-оздоровчого центру науково-виробничого об’єднання «Оптима». У квітні 1993 р. при-значений начальником Івано-Франківської обласноїслужби Української державної експертизи, де працює посьогоднішній день.

Обласну службу «Укрінвестекспертиза» прийняв у важ-кий економічно-фінансовий час. Завдяки його стараннямколектив служби забезпечується роботою і стабільноюзаробітною платою. Значно зміцнилася матеріальна базаслужби, придбані автомобілі, сучасні комп’ютери, орг-техніка; у 2003 р. споруджено і обладнано нове приміщен-ня по вул. Вовчинецькій, 28.

Роман Володимирович зарекомендував себе грамот-ним фахівцем та здібним керівником. Постійно підвищуєсвій фаховий рівень і контролює дотримання державнихбудівельних норм та стандартів у проектно-кошториснійдокументації на будівництво об’єктів. Налагоджені добріконтакти в співробітництві з організаціями-виконавця-ми складових частин комплексної державної експертизи.

Р. В. Степаняк є членом колегії управління архітектурита містобудування Івано-Франківської облдержадмі-ністрації, акредитованим членом Української академіїархітектури. За багаторічну сумлінну працю та значнийвклад у соціально-економічний і культурний розвитокобласті нагороджений почесними грамотами Державногокомітету України з будівництва та архітектури, Івано-Франківської облдержадміністрації, обласної та міськоїрад. Нагороджений медалями «10 років НезалежностіУкраїни», «ХХ років перемоги над Німеччиною».

Разом з дружиною Любомирою Іванівною виховуютьсина Максима.

Випускник факультетутехнології органічних речовин (1972 р.)

Голова правління ВАТ «АЗМОЛ»

Почесний академік Українськоїнафтогазової академії, заслуженийпрацівник промисловості України

СТАХУРСЬКИЙ Олександр

Дмитрович

413

Народився 30 грудня 1950 р. у м. БердянськуЗапорізької області в родині Дмитра Олександро-вича та Наталії Василівни.

Здобувши середню освіту в рідному місті, вступив нахіміко-технологічний факультет Львівського політехніч-ного інституту, який закінчив у 1972 р. за спеціальністю«Хімічна технологія переробки нафти та газу».

Упродовж двох років Олександр Стахурський про-ходив службу у збройних силах у штабі цивільної оборо-ни м. Ленінськ-Кузнецький Кемеровської області (Росія)у званні лейтенанта-інженера.

У 1974 р. Олександр Дмитрович повернувся у ріднемісто і почав свою трудову діяльність на Бердянськомудослідному нафтомаслозаводі (нині — ВАТ «АЗМОЛ»),де працює і сьогодні. За понад тридцять років він прой-шов шлях від оператора до голови правління. Обіймавпосади інженера-технолога, заступника начальника цеху,начальника виробничого відділу, секретаря парткому, го-ловного інженера заводу.

ВАТ «АЗМОЛ» («Азовські мастила та оливи») О. Д. Ста-хурський очолив у липні 1995 року. Підприємство понад70 років виробляє паливно-мастильні матеріали. За цейчас компанія набула багатого досвіду роботи і можезадовольнити найвибагливіші вимоги своїх клієнтів.

Спеціалісти «АЗМОЛу» також розробляють авторськімастильні матеріали.

У злагодженій роботі «Азовських мастил та олив» євелика заслуга О. Д. Стахурського. Завдяки його вміломукерівництву підприємство одне з небагатьох у Бердян-ську в роки економічного спаду працювало без зупинок іне втратило лідируючих позицій у нафтохімічній галузі.Нині ВАТ «АЗМОЛ» — національний лідер з виробниц-тва мастильних матеріалів.

За високі виробничі досягнення у 2005 р. О. Д. Ста-хурський нагороджений Золотим знаком Українськогосоюзу промисловців і підприємців.

Незважаючи на те, що Олександр Дмитрович очолюєпотужне підприємство, він знаходить час і для активноїгромадської роботи: тричі обирався депутатом Запорізь-кої обласної ради, очолював комісію з питань екології йраціонального природокористування. Неодноразово вінобирався депутатом Бердянської міської ради. Упродовж2005–2007 рр. був головою Бердянської міської ор-ганізації Народного Союзу «Наша Україна».

Олександр Дмитрович вважає навчання у Львівсько-му політехнічному інституті визначальним у виборісвого подальшого життєвого шляху. Назавжди запам’я-талися йому вступні іспити з математики й фізики,хоч минуло вже з того часу понад три десятиліття. Першуп’ятірку він отримав, правильно відповівши на питанняпро систему Валу, систему отворів. А ще пам’ятні дляО. Д. Стахурського змагання з баскетболу між медичнимінститутом та Львівською політехнікою, коли один з вик-ладачів-медиків переманював студентів-політехніківперейти до них навчатися.

І нині Олександр Дмитрович зустрічається зі своїмиінститутськими друзями, бере участь у конференціяхуніверситету, залучає викладачів рідного вузу до роботипідприємства, направляє на навчання в Львівську полі-техніку молодь Бердянська.

У вільний час О. Д. Стахурський займається бджіль-ництвом (має 10 вуликів), ходить на полювання на качокта диких кабанів, а ще проводить дозвілля з родиною.Разом з дружиною він виховує двох доньок. Дуже любитьдітей.

Життєве кредо Олександра Дмитровича: «На Боганадейся, а сам не плошай».

В 2007 році делегація ВАТ «АЗМОЛ» в складі ОлександраСтахурського, Юрія Іщука, Олега Македонського та Наталі

Леміш взяла участь в роботі XIX щорічної конференції ELGI.На фото перший справа — Террі Дікен,

президент Європейського інституту мастил (ELGI)

Випускник архітектурногофакультету (2000 р.)

Головний архітектор проектів ТОВ «Фірма «ВІКСТАР»

Магістр архітектури

СУЛИК Ігор Мирославович

414

Народився 27 березня 1977 р. у м. Стрий Львівськоїобласті в родині Мирослава Дмитровича та МаріїМиколаївни Суликів.

Дитинство Ігоря Мирославовича минуло у с. Брат-ківці Стрийського району на Львівщині, де він навідмінно закінчив середню школу. В старших класах захо-пився малюванням, займався в гуртку при Будинкуучнівської творчості м. Стрий. Мистецтву живопису нав-чав його тут Віктор Васильович Сіговцев. Саме він мавнайбільший вплив на вибір І. М. Суликом своєї май-бутньої професії.

У 1994 р. Ігор Мирославович вступив на архітектур-ний факультет Національного університету «Львівськаполітехніка», де провів шість з половиною найцікавішихроків свого життя. В 2000 р. він закінчив навчання, здо-бувши ступінь магістра архітектури. Свій трудовий шляхІ. М. Сулик розпочав на посаді архітектора в ТОВ «Будова-Центр-1».

З 2003 р. і по нині Ігор Мирославович працює голов-ним архітектором проекту в ТОВ «Фірма «ВІКСТАР».

Ця компанія займається проектуванням громадських іжитлових будинків. У її доробку — висотні житловікомплекси, адміністративні будівлі, культурно-відпочин-кові центри, готелі, бізнес-центри.

Своїм професійним та особистісним становленнямІ. М. Сулик завдячує alma mater. Навчання в університетісформувало певне розуміння оточення, викликалопрагнення створювати будівлі, які вражатимуть своїмиформами, значно розширило світогляд. Під час навчанняу Львівській політехніці Ігор Мирославович знайшовбагато друзів. Кожен предмет і кожен викладач вплинулина його нинішній підхід до проектування.

Незважаючи на те, що І. М. Сулик уже давно прожи-ває в м. Києві, він постійно контактує зі своїми одно-курсниками, особливо коли приїжджає до м. Львова,також часто зустрічається з ними на архітектурних вис-тавках у столиці України. Давні друзі й колеги завждидопомагають один одному, діляться досвідом, адже застудентські роки їм вдалося сформувати власне середо-вище, де кожен почуває себе своїм.

Студентське життя було ціка-вим, напруженим і веселим.Особливо запам’яталися літніпрактики.

Під час навчання Ігор Миро-славович активно займався сус-пільно-політичною діяльністю.

У стінах Львівської політехнікиІ. М. Сулик зустрів і свою долю.Нею стала одногрупниця, нинідружина Ігоря МирославовичаРоксолана Володимирівна — тала-новитий архітектор, а також йоговірна порадниця й помічниця.Разом виховують двох синів —Святослава та Богдана.

У житті І. М. Сулик керуєтьсявисловом Й. В. Гете — «Лиш тойдостойний життя і волі, хто ко-жен день іде за них у бій», який ставйого кредо.

Реконструкція незавершеного будівництва виробничого корпусу під оздоровчо-спортивнийі офісний центр та будівництво будинку готельного типу для тимчасового проживанняз підземним паркінгом на вул. Солом’янській, 11 у Солом’янському районі м. Києва, 2005 р.

Випускниця архітектурногофакультету (2000 р.)

Директор ТОВ «Фірма «ВІКСТАР»

Магістр архітектури

СУЛИК Роксолана

Володимирівна

415

Народилася 5 червня 1977 р. у м. Києві в родиніархітекторів Володимира Петровича та КвітаниЮріївни Підгірняків — випускників Львівської

політехніки. Змалку Роксолана росла в атмосфері розмовпро будівництво, проекти, спостерігала, як тато й мама,схилившись над великим аркушем паперу, щось жвавообговорювали. Згодом вона милувалася зведеними запроектами батьків спорудами. Тому цілком природно, щопро те, в якому вузі та яку професію здобути, питання нестояло. Після закінчення київської загальноосвітньоїшколи Роксолана вступила на архітектурний факультетНаціонального університету «Львівська політехніка»,який вона закінчила в 2000 р., здобувши вчене званнямагістра архітектури.

Свою трудову діяльність Роксолана Володимирівнарозпочала на посаді архітектора в ТОВ «Будова-Центр-1»,а вже через три роки стала керівником — очолила товари-ство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІКСТАР»,де працює й нині.

Очолювана нею комерційна структура займаєтьсяпроектуванням громадських та житлових бу-динків. Як архітектор Роксолана ВолодимирівнаСулик брала участь у розробці багатьох про-ектів на різних стадіях роботи. Вона є співавто-ром вже функціонуючого лікувально-діагнос-тичного центру «Євролаб» у м. Києві, 25-повер-хового житлового будинку на вул. Санаторній вм. Києві. Брала участь у розробці господарсько-го ринку на Петрівці та торговельних павільйо-нів на вул. Довженка в м. Києві.

Своїм професійним становленням Р. В. Суликзначно завдячує викладачам архітектурногофакультету Львівської політехніки, які навчилиїї творчо мислити, не боятися експериментува-ти, сформували у свідомості молодого спе-ціаліста принципи створення архітектурногосередовища.

Завжди, коли Роксолана Володимирівна пе-ребуває у Львові — місті, де минула її студе-нтська юність, заходить до головного корпусуЛьвівської політехніки, радіє зустрічі з викла-

дачами та однокурсниками. Часто зустрічається з ними іна архітектурних виставках у м. Києві.

Саме у Львівській політехніці Роксолана Володими-рівна познайомилася з чудовими людьми, яких і нині вва-жає своїми друзями. Разом вони поринають у спогадипро неповторне студентське життя в гуртожитку. Дужевдячна Р. В. Сулик усім викладачам, які допомогли їйсформуватися як фахівцю.

Багатогранно талановита людина — саме так можнасказати про Роксолану Сулик. Адже її натхнення творитьне лише чудові будівлі, а й пісні. У 2007 р. вийшов першийдиск з творами Роксолани Володимирівни «Я тобі не ка-зала ніколи».

А своє творче натхнення черпає вона звичайно в своїйродині. Чоловік Роксолани Володимирівни Ігор Миросла-вович Сулик був її одногрупником, він теж випускникЛьвівської політехніки. Разом виховують двох синів —Святослава та Богдана.

Життєве кредо Р. В. Сулик просте і зрозуміле кожному —«Не кради, не говори неправди, умій бути вдячним».

Реконструкція будівлі під лікувально-діагностичний центр на вул.Солом’янській, 11-А в м.Києві, 2003 р.

Випускник енергетичногофакультету (1974 р.)

Технічний директор корпорації «AES Україна»(до 2008 р.)

Почесний енергетик України

СУПРУН Василь Антонович

(1952–2008)

416

Народився 17 лютого 1952 року в с. ПониковицяБродівського району Львівської області в селян-ській родині Антона Івановича та Катерини

Миколаївни. Батьки важко працювали в колгоспі, не малиможливості достатньо приділяти уваги синові. Тому Васильще з дитячих років ріс самостійним і відповідальним.

У шкільні роки був дуже допитливим і розумнимучнем. За спогадами вчителів, він постійно ставив запитан-ня, які виходили за рамки шкільної програми. Особливіздібності виявляв до точних наук. Тому, здобувши середнюосвіту, в 1969 році вступив на енергетичний факультетЛьвівського ордена Леніна політехнічного інституту. У 1974році успішно закінчив інститут за спеціальністю «Елект-ричні мережі та системи» з присвоєнням кваліфікації інже-нера-електрика.

Свій трудовий шлях Василь Антонович розпочав у 1974році інженером Рівненського підприємства електричнихмереж, куди був направлений після закінчення інституту.

За 34 роки незмінної роботи на підприємстві він прой-шов шлях від інженера, старшого інженера, начальникаелектролабораторії служби РЗА, заступника головногоінженера до технічного директора. За період роботи в Дер-жавній акціонерній компанії «Рівнеобленерго» В. А. Супрунза досягнуті трудові успіхи щорічно нагороджувався грамо-тами, неодноразово йому виносилися подяки, а 1983 рокудо Дня енергетика занесений в Книгу пошани. В 2003 роцінагороджений Почесною грамотою обласної державної

адміністрації, Пам’ятним знаком. Багато років портрет Ва-силя Антоновича прикрашав Дошку пошани міста Рівного.

У 2001 році, після викупу більшості акцій американсь-кою корпорацією АЕS, ДАЕК «Рівнеобленерго» перейме-нували у ВАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго». В. А. Супрун призна-чений на посаду головного інженера з технічного розвиткуі проектів.

За високий професіоналізм, відданість улюбленійсправі в 2004 році він переведений на посаду головногоінженера корпорації «AES Україна» (двох ЗАТ — «AES Київ-обленерго» та «Ей-І-Ес Рівнеенерго»). З серпня по жовтень2007 року виконував обов’язки голови правління ЗАТ «Ей-І-Ес Рівненерго». У січні 2008 року переведений напосаду технічного директора корпорації «AES Україна».

За багаторічну плідну працю, вагомий особистийвнесок в енергозабезпечення Західного регіону в 2007 роціВасиль Антонович нагороджений нагрудним знакомМіністерства палива та енергетики України «Почеснийенергетик України».

Багато зусиль, енергії, навіть здоров’я він віддав улюб-леній роботі. Величезний його внесок у розвиток та мо-дернізацію електромереж Рівненщини та Київщини, щодає можливість поліпшити надійність та якість енергопо-стачання, підвищити рівень обслуговування споживачівелектроенергії.

Життєвим кредо для Василя Супруна було — «Житидля інших». Він справді жив для інших — для рідного

підприємства, колег, родини, друзів,знайомих і навіть незнайомих людей,зовсім забуваючи про особисте.

4 липня 2008 року обірвалося життяВасиля Антоновича Супруна, видатногоенергетика, людини порядної, щирої тачуйної, справжнього патріота. Не сталоколеги, наставника, друга... Невимовноболяче, проте це — сувора правда жит-тя: смерть вихоплює і тих, кому ще, зда-валося б, жити і жити...

Світла пам’ять про Василя Антоно-вича залишиться назавжди у серцяхлюдей, які його знали і поважали.

В. А. Супрун на пам’ятній зустрічі однокурсників біля стін alma mater — головного корпусу Львівської політехніки

Випускник архітектурногофакультету (1979 р.)

Директор приватного підприємства «Арх Дизайн»

СУПРУН Олег Степанович

417

Народився 1 січня 1956 р. у с. Березівка Парабель-ського району Томської області (Росія) Ще навча-ючись у восьмому класі школи Олег твердо

вирішив присвятити себе архітектурі. Йому вже тодіхотілося творити гармонійне середовище для людей, щобвони ставали від того красивішими, культурнішими,добрішими. І ось О. С. Супрун займається цим уже упро-довж 30 років.

Свій трудовий шлях він розпочав у 1979 р. у технічно-му бюро при головному архітекторі м. Дубно Рівненськоїобласті, куди його направили після закінчення архітек-турного факультету Львівського політехнічного інститу-ту. Протягом трьох років працював старшим інженером-архітектором. У січні 1982 р. Олега Степановича призна-чили виконуючим обов’язки головного архітекторам. Дубно. Через два роки його затвердили на цій посаді.

У грудні 1988 р. О. С. Супрун став працювати началь-ником Управління архітектури та містобудування Ду-бенського міськвиконкому, а згодом обійняв посаду зас-тупника голови міської ради з виконавчої роботи. Протя-гом 1998–2003 рр. Олег Степанович працював начальни-ком управління архітектури, капітального будівництва,охорони праці та земельних ресурсів, а потім створив іочолив приватне підприємство «Арх Дизайн».

За реалізацію проекту реконструкції центральноїчастини міста О. С. Супрун нагороджений грамотамиДержавного комітету з будівництва та архітектури. Вінє співавтором генерального планум. Дубно, зокрема житлового кварталупо вул. Венецькій, за який у 1993 р. от-римав третю премію на Всеукраїнсько-му конкурсі. Крім того, Олег Степано-вич — автор реконструкції автовокза-лу, благоустрою готелю та цілої низкиоб’єктів житла і соцкультпобуту усвоєму місті.

О. С. Супрун також бере актив-ну участь у громадсько-політичномужитті Дубна, яке стало йому рідним.Він член Всеукраїнського об’єднання«Батьківщина», депутат Дубенськоїміської ради — очолює постійнукомісію з питань будівництва, землеко-ристування та земельної реформи.

За свої трудові досягнення Олег Степанович вдячнийрідному вузу. Про альма-матер у нього залишилися най-тепліші спогади, зокрема про чудових педагогів —Л. І. Черненко, А. Б. Консолову, Б. В. Поповича, А. М. Руд-ницького, Я. Д. Швеця, Р. М. Липку та багатьох інших,а ще про побратимів, з якими ділив шматок хліба, радощій болі студентського життя у кімнаті № 306, гуртожитку№ 11, що по вул. Березіна у м. Львові. Це — головнийархітектор проектів ПНВП «Проект-сервіс» ПетроМихайлович Ляховський, м. Луцьк; заступник директораТМ «Архітрав» Василь Петрович Коробчук, м. Івано-Франківськ; архітектор Володимир Михайлович Гой,м. Тернопіль; архітектор, який проживає нині в США, —Олег Орестович Середяк та померлий у 1979 р. (вічнайому пам’ять і царство небесне) Василь Космина.

Дружина Олега Степановича — Галина Михайлів-на — також випускниця архітектурного факультетуполітехнічного інституту. Вона є його партнером по ро-боті. Разом брали участь у розробленні проекту рекон-струкції готелю у м. Дубно. Їхній син Роман закінчивфакультети прикладної математики та економікиЛьвівської політехніки, працює у Львівській філії Нац-банку. Невістка Оксана також випускниця цих факуль-тетів. Працює комп’ютерником-програмістом. ДонькаОльга пішла шляхом батьків — навчається на архітек-турному факультеті Національного університету «Львів-ська політехніка».

Проект архітекторів–випускників Львівської політехніки В. Дем’янова, О. Супруна і Г. Супрун. Готель, м. Дубно

Випускник інженерно-будівельного факультету (1983 р.)

Директор ТОВ НВП «Світ»

Почесний працівник будівництва та архітектури

ТЕРЕШКО Роман Павлович

418

Народився 22 квітня 1961р. у м. Львові у родиніінженера-економіста Павла Кириловича та техно-лога Катерини Михайлівни. Роман з дитинства

мріяв стати будівельником, тому вступив на інженерно-будівельний факультет політехнічного інституту в рідно-му місті.

Свій трудовий шлях за обраним фахом Роман Павло-вич розпочав у жовтні 1983 р. інженером-будівельникомремонтно-будівельного відділу Львівського заводу теле-графної апаратури. У березні 1985 р. його призвали долав Радянської армії.

Демобілізувавшись,Р.П.Терешко повертається на заводі продовжує роботу на посаді інженера-будівельника.Згодом його призначають керівником групи проектів ви-робництва робіт і присвоюють звання інженера І категорії.

Протягом чотирьох років він працював заступникомдиректора із зовнішньо-економічної діяльності МПфірми «Глудно».

У ТОВ НВП «Світ» Роман Павлович прийшов працю-вати у 1996 р. Спочатку обійняв посаду начальникавиробничо-технічного відділу, а в травні 1999 р. — заступ-ника директора з виробництва.

У березні 2001 р. Р. П. Терешко став директоромТОВ НВП «Світ» — підприємства, що займається будів-ництвом житла та об’єктів соціальної сфери. Того ж рокувін отримав свою першу високу відзнаку. За вагомий вне-сок у розвиток молодіжного житлового будівництва,Державного фонду сприяння молодіжному житловомубудівництву, високий професіоналізм та з нагоди 15-річ-ного ювілею Руху молодіжних житлових комплексів в Ук-раїні та за активне сприяння реалізації програмибудівництва житла для молоді Р. П. Терешка було наго-роджено Грамотою Кабінету Міністрів України.

Державний комітет України з будівництва та архітек-тури в 2002 р. нагородив ТОВ НВП «Світ» ДипломомІІІ ступеня — переможця конкурсу на кращі будинкий комплекси житлово-цивільного будівництва та про-мислового призначення, збудовані й прийняті в експлуа-тацію в 2001 р. в Україні, за високу якість будівельнихробіт при спорудженні 49-квартирного житловогобудинку по вул. Драгана, 13 у м. Львові й особисто грамо-

тою — Романа Павловича Терешка за вагомий внесоку спорудження цього об’єкту.

У 2005 р. Комітет Верховної Ради України з питаньбудівництва, транспорту, житлово-комунального госпо-дарства і зв’язку та Міністерство будівництва, архітекту-ри та житлово-комунального господарства нагородилиТОВ НВП «Світ» відзнакою «Лідер будівництва та архі-тектури» та Дипломом — за вагомий внесок у розвитокбудівництва та архітектури України.

У 2007 р. Міністерство регіонального розвитку та будів-ництва України нагородило Романа Павловича нагруднимзнаком «Почесний працівник будівництва та архітектури»ІІ ступеня. А в грудні того ж року Асамблея ділових кілудостоїла Р. П. Терешка почесної нагороди «Лідер україн-ської економіки».

Своїм професійним зростанням Роман Павлович зав-дячує Львівській політехніці, яка, на його думку, на висо-кому рівні готує спеціалістів у галузі будівництва. І хочминуло чверть віку, відколи закінчив університет, вінпостійно підтримує з ним зв’язок.

Вільний від роботи час Роман Павлович присвячуєсвоїм різнобічним захопленням — спорту, книгам, му-зиці. А ще він перебуває у колі своєї родини, з якою є прощо поговорити. Адже діти його пішли шляхом батька —навчаються в Національному університеті «Львівськаполітехніка».

Роман Павлович з родиною

Випускник геодезичногофакультету (1979 р.)

Декан Чернігівського державного інституту економіки й управління, завідувач кафедри«Землевпорядкування і кадастр»

Кандидат технічних наук, професор,почесний землевпорядник України,почесний галичанин

ТЕРЕЩУК Олексій Іванович

419

Народився 27 березня 1957 р. у м. Львові. У 1979 р.закінчив геодезичний факультет Львівського полі-технічного інституту й залишився працювати

в рідному вузі на кафедрі геодезії. Обіймав посади стажис-та-викладача, асистента, доцента, заступника завідувачакафедри. Зі студентських років О. І. Терещук активно зай-мався громадською та науковою роботою, працював у на-уково-геодезичних експедиціях за різними тематиками.

Упродовж 1983–1986 рр. Олексій Іванович був голо-вою Ради молодих учених геодезичного факультетуЛьвівської політехніки, у 1986 р. — командиром студент-ського будівельного загону «Геодезист», що працювавна ліквідації наслідків землетрусу в Молдові.

У 1990 р. О. І. Терещук захистив кандидатську дисер-тацію «Розробка методів урахування систематичнихпомилок високоточного нівелювання», а в 1992 р. отри-мав диплом доцента.

Він був одним з ініціаторів та організаторів проведен-ня І Української науково-технічної конференції «Комп-лексні дослідження сучасної геодинаміки земної кори»(м. Алушта, 1993 р.) та Міжнародного симпозіуму «Гео-динаміка гірських систем Європи» (м. Яремче, 1994 р.),а також керівником та учасником проектів Міжнародногофонду «Відродження», Фонду розвитку КарпатськогоЄврорегіону, Інституту відкритого суспільства (м. Буда-пешт), ЮНІСЕФ, Всесвітнього банку реконструкції тарозвитку. У 2003 р. на запрошення ректора Чернігівськогодержавного інституту економіки й управління переїхав до

м. Чернігова й очолив факультет геоінформатики й уп-равління територіями (нині — інженерно-будівельний).

Під керівництвом Олексія Івановича в цьому підрозділізначно активізувався виховний процес серед молоді, науко-во-дослідна робота, проводяться акції студентів, науковцівта виробничників України й зарубіжжя: зокрема, налагод-жено співпрацю з Вармінсько-Мазурським університетомОльштина, Польща(березень, 2004); за-початкованно фахо-вий конкурс «Геофор-туна» серед студентівпід час літньої геоде-зичної практики (ли-пень, 2004); відкритона базі факультетуперманентну GPS-станцію «Чернігів»(CNIV) та внесено їїдо Української таЄвропейської мереж;проведено першу вУкраїні студентськунауково-практичнуконференцію «Мо-лодь і геодезія 2005».

О. І. Терещук є ав-тором понад 110 нау-кових і методичнихпраць, головним ре-дактором навчального посібника «Практикум з геодезії»та збірників наукових праць конференцій «Новітні досяг-нення геодезії, геоінформатики та землевпорядкування —європейський досвід», має авторське свідоцтво на винахідта деклараційний патент.

З 2004 р. — консультант з питань навчання Держком-зему України.

За багатолітню, сумлінну працю на науковій та педа-гогічній ниві Олексій Іванович нагороджений Почесноюграмотою Міністерства освіти й науки України, медаллю«За заслуги в геодезії й картографії» І ступеня, медаллю тапочесною грамотою Чернігівської обласної ради. Середвідзнак О. І. Терещука також — Почесна грамота ЦК Ком-сомолу Молдови.

З академіком НАН України Я. С. Яцківим під час проведенняIV Міжнародної науково-практичної конференції. м.Чернігів, 2008 р.

Із сім’єю у Парижі, 2008 р.

Випускник інженерно-будівельного факультету (1981 р.)

Заступник начальника Управління СБУ у Львівській області,полковник служби безпеки

ТИЩУК Олександр

Васильович

420

Народився 4 липня 1955 р. у м. ПеремишляниЛьвівської області в робітничій родині ВасиляХаритоновича та Зої Єлизарівни.

Батьки мріяли про те, щоб син обрав професію ліка-ря. Однак, починаючи з шостого класу, Олександр вия-вив бажання зводити будинки та будувати дороги. Томуі вступив після закінчення середньої школи на інженерно-будівельний факультет Львівського політехнічногоінституту.

Здобувши вищу освіту, Олександр Тищук залишивсяпрацювати на кафедрі технології будівельного виробниц-тва рідного факультету,а за сумісництвом займався громад-ською роботою.

У 1984 р. Олександра Васильовича запросили на робо-ту в органи державної служби безпеки України, де вінпройшов шлях від оперативного співробітника до за-ступника начальника Управління служби безпеки у Львів-ській області.

Хоч життя склалося так, що О. В. Тищуку не вдалосяпрацювати за фахом, але роки навчання у Львівськійполітехніці залишили в нього приємні спогади. Адже вінбув старостою групи, курсу, головою профспілкової сту-дентської організації інженерно-будівельного факульте-ту, брав активну участь у будівельних загонах, щоздійснювали будівництво на території України тапівнічних районів Радянського Союзу.

Навчання в університеті відіграло важливу роль у всійтрудовій діяльності О. В. Тищука. Рівень і якість освітиполітеха, дисципліна, що панувала в навчальному закладі,мали важливе значення в кар’єрному просуванні держав-ного службовця. Незважаючи на різку зміну професійноїдіяльності, Олександр Васильович постійно підтримувавзв’язок з колегами, що працювали на будівельному фа-культеті.

Із студентського життя назавжди закарбувалисяв пам’яті О. В. Тищука участь у студентських фестиваляхтворчості, наукових конференціях, і звичайно, будівель-них загонах. Там була можливість здобуті на навчальнійниві теоретичні знання втілити у зведені власними рука-ми реальні будинки.

Саме викладачі Львівської політехніки закріпилив Олександра Васильовича такі риси його характеру,як наполегливість, повага до людей праці.

У вільний від роботи час О. В. Тищук займається спор-том, відвідує театри та читає художню літературу. Але,незважаючи на те, що основну частину свого життя Олек-сандр Васильович пропрацював державним службовцем,професія будівельника залишилася його основним хобі.

Дружина Лариса — теж випускниця інженерно-буді-вельного факультету Львівської політехніки. Тривалийчас вона працювала за фахом, а нині має бізнес у сферіпослуг. Разом виховали двоє дітей — сина та доньку.

Студентський «трудовий десант» в Магадані Вручення нагороди генерал-майором І. І. Войтовичем «За успіхи в оперативно-розшуковій діяльності» (2001 р.)

Випускник факультетуавтоматики (1975 р.)

Генеральний директор Спільного українсько-німецькогопідприємства «Сферос-Електрон»

Заслужений машинобудівник України

ТКАЧЕНКО ОлександрФедорович

421

Народився 26 вересня 1952 р. у м. Львові в родиніслужбовців Федора Павловича та Варвари Єрмо-лаївни.

З юних років Олександр захоплювався технікою. А щестарший брат Віктор — на той час студент факультетуавтоматики Львівського політехнічного інституту, розпо-відав про навчання в цьому закладі. Його розповіді пев-ною мірою вплинули на вибір майбутньої професії.

У 1975 р. Олександр Федорович закінчив факультетавтоматики Львівського політехнічного інституту. Як од-ного з розробників електронної обчислювальної машини«ПУМА», його скерували на роботу до обчислювальногоцентру рідного інституту, де він разом із викладачамикафедри електронних обчислювальних машин закінчу-вав виготовлення машини «в металі». Після завершенняроботи його запросив на бесіду завідувач кафедри елект-ронних обчислювальних машин професор Борис Йоси-пович Швецький. Він сказав Олександру Федоровичу:«Твоє майбутнє — на виробництві».

Через рік О. Ф. Ткаченко перейшов працювати на однез найбільших підприємств Львова — НВО «Електрон».Трудовий шлях на цьому заводі розпочав майстром скла-дального цеху спецтехніки. Через три роки його призна-чили заступником начальника механічного цеху.

У 1981 р. за впровадження у виробництво новоїавіаційної техніки Олександр Федорович був нагородже-ний медаллю СРСР «За трудовую доблесть».

У 1982 р. його призначили спочатку начальникомдослідно-експериментального виробництва, а згодом —заступником директора з виробництва Науково-дослід-ного інституту телевізійної техніки НВО «Електрон».

У 1991 р. він став головним інженером-технічнимдиректором НВО «Електрон». У той час підприємствовпроваджувало у виробництво нове покоління конкуренто-здатних телевізійних приймачів, що виготовлялися нановій технологічній базі. У 1992 р. розпочала роботу новатехнологічна лінія з виробництва телевізійних приймачівп’ятого покоління на базі складальних конвеєрів, розроб-лених разом з болгарською фірмою «КАМ».

Події початку 90-х років істотно змінили напрямкидіяльності Олександра Федоровича. Довелось знаходитинових постачальників комплектуючих виробів, реор-ганізовувати роботу підприємства відповідно до новихумов господарювання. В результаті цього виникла ідеяпошуку альтернативного предмету праці, завдяки якомуможна було б використати потужності, що вивільнилисьпісля різкого падіння обсягів виробництва продукції.

Так, у 1996 р. було створене Спільне українсько-німецьке підприємство «Webasto-Elektron», що займало-ся реалізацією продукції «Webasto» на території України.

Через два роки оголосили конкурс на заміщенняпосади Генерального директора цього підприємства.О. Ф. Ткаченко став його переможцем.

У травні 1998 р. на СП організували виробництвосистем опалення для автобусної та автомобільної про-мисловості. Вже наприкінці цього року з виробничихпотужностей підприємства почали виходити перші опа-лювачі.

У 2006 р. очолюване Олександром Федоровичемпідприємство було переіменовано на «Сферос-Електрон».Нині воно є одним з провідних на Львівщині. Продукціяйого користується попитом не тільки в Україні, але й за їїмежами.

Робота підприємства відзначена низкою різних наго-род, зокрема Почесними грамотами голови Львівськоїобласної державної адміністрації, дипломами «100 кра-щих товарів України» 2004–2007 рр.

О. Ф. Ткаченко упродовж багатьох років підтримуєзв’язок з університетом. При зустрічі випускники завждизгадують своїх наставників, зокрема професорівБ. Й. Швецького, І. М. Вишенчука, кандидатів технічнихнаук В. В. Троцкого, Я. М. Гнатіва, В. А. Голембо, Ю. С. Віте-ра, Р. Л. Кравцова, В. Б. Дудикевича, декана факультету —Л. О. Лукащука.

Дружина Олександра Федоровича Віра Андріївназакінчила механіко-технологічний факультет Львівськоїполітехніки. Їхній син Федір — випускник економічногофакультету університету, працює в комерційній фірмі.

Випускник факультетутехнології органічних речовин (1972 р.)

Доцент кафедри хімічної технологіїпереробки нафти та газу Національного університету«Львівська політехніка»

Кандидат технічних наук,дійсний член Українськоїнафтогазової академії

ТОПІЛЬНИЦЬКИЙПетро Іванович

422

Народився 25 червня 1948 року в с. Сушиця Старо-самбірського району Львівської області у селян-ській родині. Навчався в Сушицькій початковій

і Тершівській восьмирічній школах.Середню технічну освіту здобув у 1963–1967 рр. в Дро-

гобицькому нафтовому технікумі (диплом з відзнакою).Ще в дитинстві Петро Топільницький мріяв стати геоло-гом — полюбляв збирати різні породи та камені, мандру-вати лісами та по горах. Але життя так склалося, що ставвідомим фахівцем з переробки нафти, про що Петро Іва-нович ніколи не жалкував.

З 1967 по 1972 рік навчався у Львівському політех-нічному інституті на факультеті технології органічнихречовин, який закінчив з відзнакою. Був Ленінським сти-пендіатом, заступником голови профкому студентів.Літом працював у будівельних загонах в Кіровоградськійта Тюменській областях.

Після закінчення інституту навчався в аспірантурі.Був головою аспірантської ради. У 1975 р. захистив канди-датську дисертацію «Екстракційне очищення оливнихдистилятів диметилформамідом».

З 1981 р. по теперішній час доцент кафедри хімічноїтехнології переробки нафти та газу.

П. І. Топільницький опублікував одноосібно та у співав-торстві 177 наукових праць, у тому числі є публікації, виданіза кордоном. Отримав 4 авторські свідоцтва та 2 декла-раційні патенти на нові розробки й винаходи. У йогодоробку — 9 навчальних посібників, найбільш вагомі зяких: «Первинна переробка природних і нафтових газів тагазоконденсатів», «Проблеми виробництва реформульова-них бензинів», «Характеристики моторних олив зарубіжно-го виробництва», «Підприємства та продукція нафтопере-робної промисловості України: Каталог-довідник», «Хіммо-тологія бензинів», «Знесірчення димових газів», «Колонніапарати в нафтопереробці та нафтохімії».

Петро Іванович бере участь у міжнародних конгресахі конференціях з нафтопереробки, хіммотології та еко-логії. На кафедрі хімічної технології переробки нафти тагазу читає лекційні курси, керує дипломним та курсовимпроектуванням. Під його керівництвом у 2002 р. захище-но дві кандидатські дисертації.

Вартість науково-дослідних робіт, які виконувалисьв НУ «Львівська політехніка» упродовж 1996–2007 рр. заучастю та під керівництвом П. І. Топільницького, склалабільше 600 тис. грн.

На сьогодні Петро Іванович працює в області розроб-ки та впровадження деемульгаторів для зневоднення нафт,нейтралізаторів та інгібіторів корозії нафтозаводськогообладнання, переробки відпрацьованих олив, утилізаціїкислих гудронів, пестицидів, одержання базових олив.За його участі розроблено та впроваджено вітчизнянийдеемульгатор, освоєно випуск понад 40 важливих дляУкраїни продуктів нафтопереробки, удосконалено проце-си селективного очищення олив, зневоднення та знесолен-ня нафтових емульсій, отримання нафтових розчинниківта інше. Петро Іванович співпрацює практично зі всіманафтопереробними заводами України та провіднимивищими навчальними закладами Східної Європи.

У 2001 р. він обраний дійсним членом Українськоїнафтогазової академії.

Досягти такого високого наукового та кваліфікаційногорівня домогли Петру Івановичу його цілеспрямованість,наполегливість та працездатність, а щирість, доброзич-ливість, відвертість та висока моральність притягують донього людей, яким він завжди готовий прийти на допомо-гу. Його кредо — порядність, чесність, щирість та добро-та. Цих принципів Петро Іванович завжди дотримуєтьсяна своєму життєвому шляху.

Він одружений. Дружина також випускниця Львівськогополітехнічного інституту, а донька закінчила економічнийфакультет НУ «Львівська політехніка» з відзнакою.

За багаторічну сумлінну працю, високу професійнумайстерність, значний внесок у розвиток науково-техніч-ного прогресу та підготовку кадрів для нафтогазоперероб-ної та нафтохімічної промисловості України П. І. Топіль-ницький нагороджений знаком Міністерства освіти інауки України «Відмінник освіти України», а ВАТ «Укр-нафта» присвоїло йому звання «Заслужений працівникВАТ «Укрнафта».

Випускник механіко-машинобудівногофакультету (1980 р.)

Міський голова м. Галича Івано-Франківської області

ТРАЧИК Орест Антонович

423

Народився 9 липня 1958 р. у с. Свидова Чортків-ського району Тернопільської області в родиніслужбовців Антона Григоровича та Любові Іванів-

ни. Батько після закінчення автодорожнього технікумупрацював майстром, начальником цеху заводу пласт-масових виробів у смт Товсте. Мати — медсестрою та ста-тистом у Товстенській лікарні.

Орест зі шкільних років виявляв нахил до точних наук.Тому, здобувши середню освіту, вступив на механіко-машинобудівний факультет Львівського політехнічногоінституту.

О. А. Трачик захоплено згадує свої студентські роки.Особливо проходження виробничої практики на заводах —гігантах автомобілебудування: Горьковському, Львівськомуавтобусному, Одеському, Львівському заводі автонаван-тажувачів.

Після закінчення інституту п’ять студентів групиААГ–56 — С. Багірян, І. Костюк, В. Хмелюк, М. Парадюкі О. Трачик подали рапорт для проходження служби вармії офіцерами. Орест Антонович дослужився до зван-ня капітана.

Звільнившись у запас, О. А. Трачик переїхав до м. Гали-ча Івано-Франківської області, де працював на комбінатібудівельної індустрії старшим інженером-конструкто-ром, інженером з техніки безпеки, механіком автотранс-порту, начальником автогаража, головним інженером.З 1985 р. протягом п’яти років Орест Антонович обіймавпосаду інструктора організаційного відділу Галицькогорайкому партії. Потім очолив Галицьке об’єднання про-мислових підприємств, був головою Галицького районно-го споживчого товариства, директором ТОВ «Орфей».

У 2002 р. О. А. Трачика призначили заступником місь-кого голови м. Галича, а в 2006 р. галичани обрали йогоміським головою.

Орест Антонович пишається тим, що йому виявленатака висока довіра. Адже м. Галич в минулому — столицямогутньої Галицько-Волинської держави, одне з найбіль-ших міст Європи, територія якого простягалася на 8,5 кіло-метрів з півночі на південь і 11 кілометрів із заходу на схід.

Ця міська агломерація з центром у княжому Крилосі, знанаяк Великий Галич, за площею була більшою за такі містадавнього світу, як Вавилон, Рим, Константинополь. Містокороля Данила, власне, було одним із наймогутніших осе-редків нашої державності. Тут народжувався і загартову-вався у переможних звитягах галицьких полків на чоліз мудрими князями галицький дух. Тут укладали державнідокументи, писали літописи, Євангелія, твори мистецтва.Тут споруджували білокам’яні храми, подібних до якихне було у всьому світі, тут працювали славні галицькі зодчіта майстри-ювеліри.

Щасливо склалося й особисте життя О. А. Трачика. Йогодружина Галина Михайлівна — випускниця хіміко-техно-логічного факультету Львівської політехніки. Разом вонивиховали двох дітей. Донька Віталія закінчила Львівськукомерційну академію. Працює і проживає у м. Львові. СинЛюбомир — випускник Хмельницької академії прикор-донних військ. Нині гідно несе нелегку службу офіцера-прикордонника.

Офіцери військової частини 52789, м. Овруч.Зліва направо: Павло Вільчинський, Анатолій Федорів,

Орест Трачик, сидять: Ігор Фомін, Володимир і Микола Федорів

Випускник геодезичногофакультету (1971 р.)

Директор Херсонського державногопідприємства геодезії, картографії,та кадастру «Херсонгеоінформ»

Академік Міжнародної академії морських наук,технологій та інновацій

ТЯГУР Василь

Костянтинович

424

Народився 28 січня 1948 р. у с. Довжка Калуськогорайону Івано-Франківської області в родинісвітлої пам’яті сільського коваля Костянтина Іва-

новича та виховательки дитсадка Анастасії Семенівни.Після закінчення у 1971 р. Львівського політехнічного

інституту В. К. Тягур отримав кваліфікацію інженера-астрономогеодезиста і був направлений на роботу в Екс-педицію № 243 Підприємства №13 м. Житомира, де пра-цював за фахом.

Три десятиліття тому, у 1978 р., було створене Хер-сонське державне підприємство геодезії, картографії такадастру «Херсонгеоінформ». І весь цей час його очолюєВасиль Костянтинович Тягур. Він досвідчений керівник звеликим виробничим досвідом, має навики виконаннявсіх топографо-геодезичних, картографічних та інженер-но-геодезичних робіт. Головною метою очолюваного нимпідприємства є забезпечення народного господарстварегіону топографо-геодезичними матеріалами та карто-графічною продукцією.

Картографія дозволяє відтворити у свідомості люди-ни образи реального світу через матеріальні образи у виг-ляді географічних карт чи значно ширше — у виглядірізноманітних картографічних зображень.

Географічна інформація завжди була важливим еле-ментом життя людського суспільства і ключовим засо-бом вивчення навколишнього світу. Дослідження архе-ологів показують, що географічні карти з’явилися знач-но раніше, ніж писемність, що є невипадковим. Аджеми і предмети, що нас оточують, знаходимось у деякихточках простору, причому для вирішення більшостізавдань наше географічне положення є важливим івпливає на кінцевий результат. Ось чому в останні рокистали розвиватися такі класи інформаційних систем, якГІС, або гео-інформаційні системи. Географічна інфор-маційна система використовується для збору, зберіган-ня, обробки, відображення і розповсюдження просто-рової інформації. Її ресурси належать до найважли-віших в області, без впровадження яких в принципі

неможливо виконувати функції управління. Викорис-тання інформаційних технологій відображає структуруекономіки, що все більше ускладнюється, зміну формвласності та кооперацію для вирішення цілого рядусоціально-економічних, природоохоронних та політич-них завдань.

Упродовж 1978–2007 рр. колектив підприємства вико-нав великі обсяги топографо-геодезичних робіт. «Херсон-геоінформ» обслуговує Одеську, Миколаївську, Херсон-ську, Кіровоградську, Дніпропетровську, Запорізькуобласті та Кримську АР.

Із січня 2001 р. підприємство займається формуваннямта веденням банку геопросторових даних земельно-када-стрової інформації на території м. Херсона. У процесідовгої та плідної роботи у спільному українсько-швед-ському пілот-проекті йому все таки вдалося переконатикерівництво міста в тому, який вплив мають геопросто-рові дані на стан економіки на шляху до ринкових умов їїрозвитку. Адже просторові дані про нерухоме майно таприродні ресурси (наприклад, кадастрові й топографічнікарти, ортофотоплани, дані дистанційного зондуваннята ін.) є ключовими для розвитку економіки та безпекибудь-якої нації. Головне завдання — щоб ця інформаціяефективно використовувалася, була доступною для ко-ристувачів і мала низьку вартість. Маючи таку інфор-мацію, органи місцевого самоврядування можуть кращедотримуватися природоохоронного законодавства підчас забудови міста та відведення земельних ділянок,більш об’єктивно, з урахуванням екологічного стануземель, оцінювати землі тощо.

За роки існування підприємства тут пройшло вироб-ничу школу дуже багато спеціалістів. Колишні співробіт-ники «Херсонгеоінформу» стали керівниками різнихрівнів та викладачами вищих навчальних закладів.

Нині на підприємстві працюють досвідчені фахівці,які віддані своїй справі та постійно підвищують кваліфі-кацію на курсах, семінарах, форумах як в Україні, так і закордоном.

Випускник геодезичногофакультету (1974 р.)

Директор Дніпропетровськогодержавного підприємства інженерно-технічних вишукувань для будівництва «ДніпроДІІНТР»

Заслужений геодезист України

ФЕДОРЕНКОВолодимир Іванович

425

Народився 8 листопада 1952 р. у с. ЧайковичіРудківського району Львівської області в родинівчителів Івана Яковича та Надії Терентіївни.

У 1959 р. пішов до першого класу Погірцівської серед-ньої школи на Львівщині. Через три роки разом з батька-ми переїхав жити на Кіровоградщину, де в 1969 р. і за-кінчив Бірківську середню школу. Ще в підлітковому віцідо рук Володимира потрапила книга оповідань письмен-ника й геодезиста Феодосєєва, в якій описувалися пригоди,романтична праця геодезистів і топографів. Хлопець про-йнявся ними, його полонили люди цього цікавого, неорди-нарного фаху, а ще Володимир зрозумів важливість даноїпрофесії для розвитку країни. Тому, здобувши середнюосвіту, вступив на геодезичний факультет Львівськогополітехнічного інституту.

Свій трудовий шлях за обраним фахом ВолодимирІванович розпочав за направленням у Дніпропетровськомуфіліалі «УкрсхідДІІНТР», який з часом був реорганізованийв Державне підприємство «ДніпроДІІНТР». Працював:інженером-геодезистом, начальником загону, начальникомвідділу, а в 1993 р. очолив дане підприємство. Отже в трудо-вій книжці В. І. Федоренка записано лише одне місце роботи.

Понад три десятиліття присвятив він Дніпропетровськомудержавному підприємству інженерно-технічних вишуку-вань. На його очах відбувалося становлення й розвитокданої установи, і в цих процесах Володимир Іванович бравбезпосередню участь.

«ДніпроДІІНТР» здійснював інженерно-геодезичні,інженерно-геологічні, екологічні, гідрологічні вишукуванняна основі яких були виконані проекти й побудовані житловіта промислові комплекси, мости через річки Дніпро та Са-мару, метро в Дніпропетровську та інших містах України.

За багатолітню сумлінну працю,високий професіоналізмкерівник цього підприємства В. І. Федоренко нагородженийзнаком «Укргеодезкартографії», йому присвоєно почеснезвання «Заслужений геодезист України».

Своїм професійним та особистісним становленням Во-лодимир Іванович завдячує рідному навчальному закладу,адже саме в університеті він отримав глибокі теоретичнізнання, практичні навики, навички в управлінні виробни-цтвом, що в подальшому сприяли кар’єрному зростаннюта формуванню його як фахівця.

Хоч чимало часу минуло, відколи Володимир Івановичзалишив стіни своєї alma mater, проте він і нині підтримуєзв’язок із Львівською політехнікою, зокрема бере участьу конференціях, семінарах, симпозіумах, які проводитьінститут геодезії Університету, а також у ювілейних заходах.

Часто згадується В. І. Федоренку перша навчальнапрактика на полігоні в м. Бережани, саме вона згуртувала,здружила тоді першокурсників, саме на цій практицівиявилося, хто є хто. Назавжди залишилися в пам’яті Воло-димира Івановича й теплі спогади про своїх перших викла-дачів Кравцова, Тревого, професорів Моніна, Островського,декана Чалюка.

У вільний від роботи час директор «ДніпроДІІНТР надаєперевагу активному відпочинку. Любить подорожувати, хо-дити на полювання, рибалити, а ще перебувати в колі роди-ни. Володимир Іванович одружений, має двох синів. Стар-ший з них пішов шляхом батька — після закінчення Дні-пропетровського гірничого університету здобув професіюгеодезиста й працює нині на підприємстві «Укргеодезкарто-графія». Тож можна говорити і про започаткування династіїпредставників цієї важливої та й цікавої професії.

Вишукування під забудову житлово-розважального і комерційного комплексу по вул. Набережна Перемоги, м. Дніпропетровськ

Випускник хіміко-технологічного факультету(1967 р.)

Завідувач лабораторії хіміїнуклеїнових кислот Інститутубіоорганічної хімії та нафтохімії НАН УкраїниКандидат біологічних наук,старший науковий співробітник,лауреат Державної премії Українив галузі науки і техніки

ФЕДОРЯК Дмитро Михайлович

426

Народився 7 листопада 1941 р. у с. БрусницяКіцманського району Чернівецької області. КолиДмитру було чотири роки, вся його сім’я трагічно

загинула. Виховала хлопця тітка — світлої пам’яті Кате-рина Миколаївна Федоряк, яка відносилась до нього як дорідного сина. Він змалку тягнувся до знань, ріс розумнимі допитливим — уже в п’ятилітньому віці на його прохан-ня був прийнятий до школи, після закінчення якої всту-пив до Чернівецької профтехшколи. Працював фарбу-вальником на Чернівецькому панчішному комбінаті.

У 1962 р. вступив на хіміко-технологічний факультетЛьвівського політехнічного (кафедра хімічної технологіїбіологічно активних сполук, напівпродуктів та барвни-ків). Ще студентом Дмитро Михайлович виявляв нахилдо наукової роботи, тому його направили до аспірантуриСектору нафтохімії Інституту хімії високомолекулярнихсполук. З цього часу його трудове життя назавжди сталопов’язаним з Академією наук України.

Свій трудовий шлях Д. М. Федоряк розпочав на посадіінженера, згодом старшого інженера Інституту молеку-лярної біології і генетики, де і захистив кандидатськудисертацію. У 1977 р. його призначили науковим співро-бітником-консультантом Науково-організаційного відді-лу, а потім вченим секретарем Відділення біохімії,фізіології і теоретичної медицини Президії АН України.Через три роки він повернувся в Інститут молекулярноїбіології і генетики, де обійняв посаду завідувача лабора-торії. З 1984 р. і по нині Д. М. Федоряк очолює лабораторіюу новоствореному Інституті біоорганічної хімії та нафто-хімії (ІБОНХ) Академії наук України. Дмитро Михайло-вич одним із перших в Україні започаткував вивченняключового ферменту згортання крові — тромбіну, дослі-дження з хімії нуклеїнових кислот (синтезу фрагментівгенів — ДНК) і використання їх у біології та медицині.У 2001 р. він став лауреатом Державної премії України угалузі науки і техніки.

Д. М. Федоряк є одним із розробників фундаменталь-ного дослідження, присвяченого лікуванню інфекційниххвороб,— «Теорія і практика створення антисигнатурнихолігодезоксирибонуклеотидів як універсальних анти-мікробних засобів». Автори цієї роботи запропонували

принципово новий та розробили ефективні методи от-римання і модифікації антисигнатурних синтетичнихолігонуклеотидів. За цим підходом, дія олігонуклеотидівповинна бути спрямована на блокування т. зв. сигна-турних послідовностей рибосомальних РНК, тотальновиключаючи процес синтезу білків у клітині, тим самимпригнічуючи життєдіяльність мікроорганізмів. Можнапередбачити, що у найближчому майбутньому анти-сигнатурні олігонуклеотиди стануть найбільш вживани-ми антимікробними засобами при лікування інфекцій-них хвороб.

Дмитро Михайлович активно працює з молодиминауковцями. Він вчений секретар спеціалізованої радиіз захисту докторських і кандидатських дисертацій.

Дружина його — Світлана Петрівна — працює науко-вим співробітником ІБОНХ НАН України. Шляхомбатьків пішла і їхня донька Олеся, яка після закінченняКиївського національного університету імені ТарасаШевченка поступила до аспірантури ІБОНХ НАНУкраїни, захистила дисертацію на здобуття наукового сту-пеня кандидата хімічних наук. Стажувалася у провіднихнаукових центрах Франції і США, зараз працює старшимнауковим співробітником цього ж інституту. Радуютьдідуся та бабусю й двоє онуків — Всеволод і Станіслава.Вони є їхньою надією на продовження династії вчених-хіміків.

Д. М. Федоряк на врученні Державної премії

Випускник хіміко-технологічногофакультету (1955 р.)

Доктор технічних наук, професор,академік АТН України та Росії,заслужений працівник промисловості

ХАБЕР Микола Васильович

(1933–2008)

427

Народився 4 червня 1933 р. у с. ТростянецьДолинського району Івано-Франківської областів селянській родині Василя Михайловича та Анни

Василівни.Ще в молодших класах середньої школи виявляв

здібності до точних наук. Тому, здобувши середню освіту,вступив на хіміко-техно-логічний факультет Львів-ського політехнічного інс-титуту, який закінчив у1955 р., отримавши фахінженера-технолога з пере-робки нафти і газу.

Свою трудову діяльністьМикола Васильович розпо-чав на посаді інженера напідприємстві тресту «Укр-озокерит», згодом перей-шов на Калуський калійнийкомбінат.

У 1961 р. М. В. Хаберапризначили головним інже-

нером Калуського хіміко-металургійного комбінату кон-церну «Хлорвініл». Через деякий час він обійняв посадупершого заступника голови правління цього підприємст-ва. З 1999 р. він працював радником, а з 2002 р. — першимзаступником голови правління ВАТ «Оріана».

Свою виробничу діяльність Микола Васильович вдалопоєднував з науковою. У 1971 р. він захистив дисертацію іздобув ступінь кандидата хімічних наук, у 1988 р. — док-тора технічних наук. У 1991 р. М. В. Хабер став академікомАТН України, а через рік — професором. У 2005 р. МиколіВасильовичу присвоєно звання академіка АТН Росії.

З 1995 р. М. В. Хабер очолював кафедру органічної тааналітичної хімії Прикарпатського національного універ-ситету імені Василя Стефаника. З 2002 р. працював голов-ним науковим співробітником Інституту хімії поверхніНАН України.

Микола Васильович мав багато заслужених звань танагород. Він був заслуженим працівником промисловості(1981 р.), лауреатом Державної премії України (1972 р.),нагороджений двічі орденом Трудового Червоного Пра-пора та орденом Дружби народів, медалями.

У 2005 р. Асамблея ділових кіл відзначила М. В. Хаберанагородою «Інтелект нації».

Творчий здобуток вченого налічує понад 200 друкова-них наукових праць та дві монографії. Під його керівни-цтвом підготовлено 7 кандидатів наук.

Микола Васильович не стояв осторонь і від громад-ського життя свого регіону. Його неодноразово обиралидепутатом міської і районної рад. М. В. Хабер був почес-ним громадянином м. Калуша.

19 січня 2008 р. Микола Васильович пішов із життя,але назавжди залишився в пам’яті тих, хто його знав.

Високоосвічена, працьовита і чуйна людина — він зо-ставив добрий слід в долях багатьох людей і нашої країни.

Поїздка до Києва в студентські роки

Студент Микола Хабер

Випускник будівельногофакультету (1979 р.)

Президент товариства — голова правлінняВАТ «ТБО «Львівбуд»

Кандидат економічних наук,дійсний член Академіїбудівництва України,заслужений будівельник України

XОЛЯВКА Ярослав

Володимирович

428

Народився 12 липня 1949 р. у с. Бринці ЗагірніЖидачівського району Львівської області в робіт-ничій родині.

Після закінчення восьмирічної школи в рідному селівступив до Львівського будівельного технікуму (спеціаль-ність «Промислове і цивільне будівництво»).

Свою трудову діяльність за обраним фахом розпочавна посаді майстра-будівельника в будівельному управ-лінні №13 тресту «Львівпромбуд». Відслуживши в лавахРадянської армії, Ярослав Володимирович повернувся нароботу в цю організацію, де працював виконробом, стар-шим виконробом.

Вищу освіту Я.В. Холявка здобув у 1979 р. на будівель-ному факультеті Львівського політехнічного інституту.

Значним кроком професійного зростання ЯрославаВолодимировича стала відповідальна посада начальникабудівельного управління №18 тресту «Львівпромбуд». Підйого керівництвом будівельники управління звели бага-то соціальних об’єктів у м. Львові: зокрема лікарнюшвидкої допомоги на 1000 ліжок, Палац молоді, рекон-струювали та реставрували Львівський оперний театрім. С. Крушельницької, навчальні корпуси Львівськогополіграфічного інституту ім. І. Федорова, Львівськогонаціонального університету імені Івана Франка, Львів-ського політехнічного інституту, технікуму сільськогобудівництва, виробничі корпуси фірми «Весна».

За реконструкцію й реставрацію Оперного театруЯрославу Володимировичу присуджена Державна преміяРади Міністрів України.

Працюючи начальником управління, Я. В. Холявкавиявив неабиякі організаційні здібності й знання буді-вельної справи, здатність розв’язувати інженерні завдан-ня, вміння працювати з людьми.

У 1987 р. Ярослав Володимирович очолив трест«Львівпромбуд» — установу, в якій починався його тру-довий шлях. Саме нестандартний підхід Я. В. Холявки довирішення проблемних питань в будівництві дозволиликолективу тресту ввести в експлуатацію виробничі по-тужності Львівського автобусного заводу, Львівського за-воду автонавантажувачів, заводу «Львівсільмаш».

У 1988 р. Ярослава Володимировича призначилиначальником Головного територіального будівельногооб’єднання «Головльвівпромбуд», правонаступником

якого згодом стало територіальне будівельне об’єднання«Львівбуд».

У час незалежності України колектив відкритогоакціонерного товариства «ТБО «Львівбуд» під керівниц-твом Я. В. Холявки в 1993 р. виграв тендер у м. Мюнхені(Німеччина) на будівництво заводу з випуску 100 тисячтонн поліетилену в рік у м. Калуші Івано-Франківськоїобласті. Через два роки його ввели в експлуатацію, такожза новітньою технологією там же, в м. Калуші.

У 2006 р. була збудована й введена в експлуатацію ус-тановка з випуску екологічно чистих смол для меблевоїпромисловості. Колектив ВАТ «Територіальне будівельнеоб’єднання «Львівбуд» брав участь у будівництві житладля переселенців із Чорнобильської зони.

Нині «Львівбуд» є одним із провідних серед будівель-них підприємств Львівської області, товариство стабіль-но працює. Я. В. Холявку обрано президентом Асоціаціїбудівельних підприємств Львівщини.

Свою виробничу діяльність Ярослав Володимировичуспішно поєднує з науковою. Він захистив дисертацію наздобуття наукового ступеня кандидата економічних наук,є дійсним членом Академії будівництва України.

За вагомий особистий внесок у державне будівництво,соціально-економічний розвиток галузі Указом Прези-дента України Я. В. Холявці присвоєно почесне звання«Заслужений будівельник України».

Завод із випуску поліетилену в м. Калуші Івано-Франківської області

Випускник хіміко-технологічного факультету(1965 р.)

Професор кафедри органічноїта аналітичної хімії Прикарпатськогонаціонального університету ім. В. СтефаникаКандидат технічних наук, лауреатДержавної премії України в галузі наукиі техніки, дійсний член Академіїтехнологічних наук України

ХОМА Михайло Іванович

429

Народився 25 жовтня 1940 р. у с. Оглядів Раде-хівського району Львівської області в селянськійродині Івана Петровича та Теклі Іванівни.

Після закінчення у 1957 р. з відзнакою Оглядівської се-редньої школи Михайло Хома навчався в гірничо-промисловій школі та на відділенні гірничої електромеха-ніки вечірнього технікуму, а вдень працював слюсаремЧервоноградського будівельно-монтажного управліннятресту «Червоноградшахтобуд».

Та через деякий час Михайло Іванович зрозумів, щогірнича справа — це не його покликання і вирішив при-святити своє життя вивченню хімії, науки, якою він за-хоплювався ще зі шкільної лави. Тому вступив на хіміко-технологічний факультет Львівського політехнічногоінституту, який закінчив теж із відзнакою у 1965 р. Підчас навчання М. І. Хома був іменним стипендіатом, голо-вою профспілки факультету, головою комісії профкомуінституту.

Михайло Іванович, ще будучи студентом, виявивздібності до наукової роботи, і після закінчення інститутуйому запропонували залишитися тут працювати на ка-федрі основного органічного та нафтохімічного синтезу.Однак через деякий час М. І. Хома, зважаючи на несприят-ливі житлові умови, змушений був переїхати із сім’єюдо м. Калуша. Працював на хіміко-металургійному ком-бінаті, що на той час тільки-но розпочав будуватися,

на інженерних посадах. Проте Михайла Івановича весьчас не полишала думка про наукову роботу. В 1975 р. вінзаочно закінчив аспірантуру при Інституті фізичної хіміїім. Л. В. Писаржевського АН УРСР. А через рік захистивдисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата тех-нічних наук у рідній Політехніці.

Упродовж 1978–1995 рр. працював у системі Академіїнаук України, обіймаючи посади старшого науковогоспівробітника, директора дослідно-експериментальногозаводу Інституту хімії поверхні НАН України.

У 1996–1997 рр. Михайло Іванович обіймав посадупровідного інженера технічного відділу концерну «Оріана».І ось уже 10 років він працює у Прикарпатськомунаціональному університеті ім. В. Стефаника. Спочаткудоцентом фізико-математичного факультету, а згодом —професором кафедри органічної та аналітичної хіміїІнституту природничих наук.

М. І. Хома — заслужений винахідник і раціоналізатор,лауреат Державної премії в галузі науки і техніки. Він автор183 наукових публікацій, в т. ч. 133 авторських свідоцтв іпатентів на винаходи.

Михайла Івановича також неодноразово нагороджува-ли почесними грамотами Всесоюзного хімічного товари-ства, товариства «Знання» України, знаками переможцясоцзмагання і ударника п’ятирічок, медалями.

У 2003 р. М. І. Хому обрали дійсним членом (академі-ком) Академії технологічних наук України.

Своїм професійним становленням МихайлоІванович завдячує рідному вищому навчаль-ному закладу. Донедавна він регулярно буваву Львівській політехніці. Нині, на жаль, цьогоне дозволяє робити здоров’я. Проте з йогопам’яті ніколи не зітруться спогади про про-ведені в інституті роки. Михайло Івановичпам’ятає не лише викладачів і професорівхімічних кафедр, а й усіх — до військової, іно-земних мов і фізкультури включно.

У М. І. Хоми є не лише улюблена робота,а й чудова сім’я. Разом з дружиною СофієюВолодимирівною, вчителем за фахом, вонивиховали двох синів. Обоє, як і батько, обралисобі природничий фах. Ігор — лікар, Олек-сандр — біохімік.Студентський актив Львівської політехніки, 1963 р. В центрі — М. І. Хома

Випускник механіко-машинобудівного факультету (1982 р.)

Голова Ліберальної партії України,генеральний директор, головаправління ЗАТ «Кераміка» (1994–2004)

Заслужений будівельник України,доктор економічних наук,депутат Харківської міської ради (1990–1998)

ЦИГАНКО Петро Степанович

430

Народився 18 червня 1954 р. у селищі Наконечна-2Яворівського району Львівської області. Батько Сте-пан Іванович і мати Розалія Миколаївна виховали у

сина порядність, працелюбність, бажання допомагати лю-дям і опановувати нові знання протягом усього життя.

Свою трудову діяльність починав після служби в армії у1976 р. на Львівському ПМК-9 тресту «Укрремлегбуд», депрацював на посадах електромеханіка, потім інженера йстаршого інженера.

У 1976 р. вступив на механіко-машинобудівний фа-культет Львівського політехнічного інституту (спеціаль-ність «Автомобілі та автомобільне господарство»). Дип-лом провідного на Західній Україні вищого політехнічногонавчального закладу (кваліфікація — інженер-механік)отримав у 1982 р.

Упродовж 1983–1987 рр. працював на київському заводі«Еталон» інженером-технологом, начальником бюро ППР,головним енергетиком і головним механіком.

У 1987 р. переїхав до Харкова і поступив на роботу дооб’єднання «Харківбудматеріали», де працював головним ме-ханіком,головним інженером,директором цегельного заводу.

Другу вищу освіту Петро Степанович здобув 1989 р.,вступивши до Харківського інженерно-економічного інсти-туту на факультет організації промислового виробництва(кваліфікація — інженер-економіст).Протягом 1991–1993 рр.навчався на економічному відділенні аспірантури приХарківському державному університеті харчування таторгівлі. Захистив дисертацію «Визначення комплексногокоефіцієнту підвищення ефективності виробництва напідприємствах харчової промисловості». Ступінь доктораекономічних наук отримав у 1996 р.

Упродовж 1994–1999 рр. П. С. Циганко працював гене-ральним директором, головою правління АТ «Будкераміка».З 1999 р. по 2004 р. він — генеральний директор, головаправління ЗАТ «Кераміка». На всіх керівних посадах найкра-щим чином проявлялися організаційні здібності Петра Сте-пановича об’єднувати колектив однодумців на оптимальневирішення тактичних та стратегічних завдань, що кожногодня ставить саме життя.

Протягом 1994–2002 рр.він очолював Харківську облас-ну організацію Ліберальної партії України. З 1994 по 2005рік обирався постійним членом Політради і Президії ЛПУ.В 2002–2005 рр. П. С. Циганко був заступником голови ЛПУ.

Петро Степанович — учасник розробки наукового про-екту «Народний капіталізм в Україні» та автор роботи «По-будова громадянського суспільства в Україні».

У червні 2005 року на Х з’їзді ЛПУ обраний ГоловоюЛіберальної партії України. Останні роки постійно зай-мається політичною діяльністю.

За активну громадянську позицію та багаторічнусумлінну працю неодноразово нагороджувався почеснимиграмотами та подяками від багатьох органів влади, політич-них та суспільних організацій країни. Має звання «Заслуже-ний будівельник України» (2004).

У різні роки П. С. Циганко опублікував понад тридцятьнаукових статей, переважно з виробничо-економічної тема-тики. Серед них друковані праці, що знайшли схвальні відгу-ки провідних фахівців з питань економіки: «Ефективність якосновний критерій росту виробництва», «Основна ціль ви-робництва — це прибуток», «У виробництві не треба еконо-мити на екології», «Нульовий варіант — реальний шанс длярозвитку економіки України», «Ліберальна економіка в Украї-ні на певний час повинна бути соціально орієнтованою» та ін.

Петро Степанович одружений, має доньку та онука. Дру-жина Людмила Іванівна закінчила Харківський залізничнийінститут, донька Ольга Петрівна Білецька — Харківську дер-жавну академію культури,кандидат наук з мистецтвознавства.

П. С. Циганко захоплюється спортом і декоративнимсадівництвом. Життєве гасло, яке сповідує Петро Степано-вич: «Людина понад усе!»

Разом з дружиною та онуком Данилком

Випускник нафтовогофакультету (1951 р.)

Начальник виробничого об’єднання «Укрнафта» (1971 р.)

ЧАЙКОВСЬКИЙ Борис Ігорович

(1928–1972)

431

Борис Ігорович Чайковський (світлої пам’яті) про-жив коротке, але яскраве, сповнене творчогогоріння життя. Він зробив свій значний внесок у

розвиток нафтогазової промисловості України та ко-лишнього СРСР.

Народився 19 січня 1928 р. у м. Станіслав (нині — Івано-Франківськ) у родині службовців. Батько працював інже-нером-економістом вантажної служби в управліннізалізниці. Мати присвятила своє життя сім’ї.

Перед початком Великої Вітчизняної війни Борис Іго-рович закінчив п’ять класів школи. Під час фашистськоїокупації упродовж 1941–1943 рр. навчався в гімназіїм. Станіслава, а потім разом з матір’ю та братом переїхаву с. Рибник Підбузького району Дрогобицької області(нині — Львівська область). У 1945 р. Б. І. Чайковськийзакінчив Дрогобицьку середню школу і вступив на наф-товий факультет Львівського політехнічного інституту,який закінчив у 1951 р., здобувши спеціальність гірничо-го інженера з розробки нафтових і газових родовищ.

Ще навчаючись в інституті, Борис Ігорович працювавінженером відділу буріння об’єднання «Укргаз». Післязакінчення інституту його направили на роботу в контору№ 3 тресту «Укрбургаз», де він обіймав посади начальникадільниці й начальника виробничо-технічного відділу.У 1952 р. перевели в контору буріння № 1 того ж тресту, девін працював начальником Рудківської дільниці.

У лютому 1953 р. в результаті реорганізації трест«Укрбургаз» перевели із системи об’єднання «Укргаз»у виробниче об’єднання «Укрнафта» і перейменували натрест «Укрзахіднафторозвідка». Бориса Ігоровича приз-начили директором нафтогазорозвідки «Рудки», яку ор-ганізували на базі Рудківської дільниці.

Через два роки Б. І. Чайковський обійняв посадуголовного інженера контори «Рудки», а в 1957 р. йогопризначили директором Битківської контори буріння,що входила на той час у систему управління нафтовоїта хімічної промисловості Станіславського раднаргоспу.Через два роки, у зв’язку зі значним розширенням обся-гу бурових робіт був організований трест «Станіславбур-

нафта», де Борис Ігорович став працювати головнимінженером. А в 1961 р. він очолив цей трест.

У 1964 р. Б. І. Чайковського призначили заступникомначальника об’єднання «Укрзахіднафтогаз» з буріння.

Через два роки Борис Ігорович як висококваліфікова-ний фахівець виїхав до Алжиру для надання технічноїдопомоги по лінії Міністерства нафтодобувної промис-ловості СРСР. За роки перебування в цій країні він прой-шов шлях від інженера до керівника контракту, а згодом —до радника з нафти Міністра промисловості та енерге-тики АНДР.

Працюючи в Алжирі, Борис Ігорович добре вивчив нелише нафтову промисловість цієї країни, а й французькумову.

Він користувався заслуженим авторитетом як середрадянських, так і серед алжирських спеціалістів, бравактивну участь у громадсько-політичному житті всієїрадянської колонії в Алжирі.

У 1971 р. Борис Ігорович повернувся із закордонноговідрядження і його призначили на посаду начальника ви-робничого об’єднання «Укрнафта». Але, на жаль на ційвідповідальній посаді він працював недовго — 21 серпня1972 р. Б. І. Чайковського не стало. Поховали його на Бай-ковому цвинтарі у м. Києві.

Не досить довга трудова діяльність Бориса Ігоровичабуло відзначена низкою нагород — орденами «Знак По-шани», Трудового Червоного Прапора, ювілейною медал-лю «За доблесну працю».

Життя Б. І. Чайковського обірвалося на злеті. Скількинездійснених задумів і планів. У 1966 р. він здав екзамениз кандидатського мінімуму і вступив до заочної аспіран-тури при інституті ВНДІБТ у м. Москві. Якби не перед-часна смерть, Борис Ігорович міг би стати й хорошимученим.

Та все ж Б. І. Чайковський залишив по собі продов-ження, не лише в роботі. Разом з дружиною МарсельєзоюЮліанівною вони виховали двох дітей — сина Костянти-на та доньку Лідію, які зберігають світлу пам’ять пробатька.

Випускникмеханіко-машинобудівногофакультету (1992 р.)

Директор ТОВ «ЧІС–Транс»

ЧИЖЕВСЬКИЙ Володимир

Володимирович

432

Народився 1 січня 1966 р. у с. Кіпчинці Полонсько-го району Хмельницької області в багатодітнійродині тракториста та комбайнера Володимира

Едуардовича та ланкової Марії Олександрівни. У школівиявляв здібності до точних наук, техніки, протягомшкільних канікул працював у рідному селі трактористомта помічником комбайнера в колгоспі. Тому після закін-чення Бражинської восьмирічки вступив до Новоселиць-кого СПТУ № 11 Старокостянтинівського району Хмель-ницької області (спеціальність — кранівник автомобіль-ного крану). Володимир був найкращим спортсменомучилища та Старокостянтинівського району, має багатонагород і похвальних листів.

У 1984 р. В. В. Чижевський розпочав свою трудовудіяльність автокранівником Хмельницького БМУ № 9. Тогож року його призвали до лав Радянської армії. Після де-мобілізації, в 1986 р., Володимир Володимирович вступивна підготовчі курси Львівського політехнічного інституту,а в 1987 р. став студентом механіко-машинобудівного фа-культету цього навчального закладу. Під час навчання бравактивну участь у громадському житті, зокрема був старос-тою групи, заступником секретаря комітету комсомолу таголови профкому інституту. Неодноразово працювавкомандиром будівельного загону в Тюменській області.Під його керівництвом було 20 студентів, за яких він нісвідповідальність, під час цієї роботи набув життєвогота керівного досвіду. Ще навчаючись на третьому курсі,В. В. Чижевський почав займатися бізнесом.

У 1992 р. Володимир Володимирович отримав дипломі став працювати на заводі «Рівнесільмаш». Але то булинестабільні часи перехідного періоду до ринкової еко-номіки, що супроводжувалося занепадом виробництва.Тож В. В. Чижевський організував власну справу — купивневеличку фабрику з виробництва паперу, де працювавдекілька років. За цей час придбав вантажні автомобілі йстворив свою автобазу.

У 2007 р. він заснував ТОВ «ЧІС–Транс», що здійснюєавтомобільні вантажні перевезення по Україні та закордоном.

Упродовж 2003–2007 рр. Володимира Володимировичанеодноразово нагороджували як «Найкращого підпри-ємця Рівненської області».

В. В. Чижевський активно займається благодійни-цькою діяльністю, є меценатом.

Своїми життєвими та кар’єрними здобутками Володи-мир Володимирович завдячує рідному навчальному зак-ладу, де він отримав ґрунтовні знання та набув певногодосвіду. В. В. Чижевський і нині підтримує зв’язокзі своїми однокурсниками та викладачами Львівськоїполітехніки. Особливо теплі спогади залишилися в ньогопро завідувача кафедри вищої математики, ректоравищого навчального закладу Юрія Кириловича Рудав-ського, світлої пам’яті, який був не лише досвідченимвикладачем, хорошим наставником, а й просто прекрас-ною людиною.

У вільний час Володимир Володимирович займаєтьсяулюбленими видами спорту — стрільбою та лижами,а ще любить перебувати в колі своєї родини — коханоїдружини, доньки та сина.

Життєве кредо В. В. Чижевського: «Іди до своєї мети,і тоді тобі в цьому допомагатиме весь світ».

Володимир Володимирович у колі сім’ї

Випускник факультетуавтоматики (1971 р.)

Президент Міжнародної асоціаціїтермоенергетичних компаній

Заслужений енергетик України,засновник і президент Всеукраїнського благодійного фонду «Тепло — дітям»

ЧУБЕНКО Дмитро Андрійович

433

Народився 12 січня 1947 року у м. Сміла Черкаськоїобласті у добропорядній сім’ї. Батько, ЧубенкоАндрій Дмитрович, працював інженером, мама

Марія Дмитрівна — медсестрою.З дитинства Дмитро Андрійович захоплювався радіо-

електронікою та автоматизацією різних процесів. Прочи-тав безліч спеціалізованих журналів, серед яких особливоюпопулярністю користувались «Техніка — молоді» та «Наукаі життя». Саме вони зіграли важливу роль у виборі май-бутньої професії.

Трудовий шлях розпочав у 1962 році учнем токаряу Смялінській «Сільгосптехніці».

У 1965 році Дмитро Андрійович Чубенко вступивдо Львівського політехнічного інституту на факультетавтоматики, після закінчення якого в 1971 році отримавспеціальність інженера з автоматизації теплоенерго-процесів.

Одразу після закінчення інституту Д. А. Чубенкопрацював військовим спеціалістом-енергетиком у системіМіністерства оборони СРСР (робота на стратегічнихоб’єктах Міноборони в Радянському Союзі, РеспубліціВ’єтнам, Чехословаччині).

У 1994 р. Дмитро Андрійович закінчив Duke UniversityFuqua School of Business Executive Education (США), післячого створив ряд підприємств, розпочавши виробництвов Україні опалювального обладнання європейськогорівня.

У 2000 році він став генеральним директором дочірньо-го підприємства «Провітерм Україна» — провідної ком-панії у сфері сучасних опалювальних систем.

2003 рік у житті Дмитра Андрійовича був насиченийприємними подіями. Він був обраний президентомМіжнародної асоціації термоенергетичних компаній тастає засновником Всеукраїнського благодійного фонду«Тепло — дітям».

З 2006 р. Д. А. Чубенко обіймає посаду генеральногодиректора дочірнього підприємства «Вайллант ГруппаУкраїна».

Дмитро Андрійович приділяє багато уваги громадсько-му життю. Він активний учасник багатьох європейських таукраїнських конференцій з енергозбереження і раціональ-ного енерговикористання, автор низки публікацій на тему

міжнародного і національного досвіду енергозберігаючихтехнологій, ініціатор розробки сучасного енергозберігаючоготеплогенеруючого обладнання в Україні, що неодноразовоотримувало дипломи міжнародних виставок «Аква-Терм»в м. Прага (Чехія), «Ганновер Мессе 2006» та «АкватермКиїв».Дмитро Андрійович нагороджений Почесною Грамо-тою Верховної Ради України (2007), Орденом Св. Архістра-тига Божого Михаїла (2007), медаллю ООН за миротворчудіяльність (2004).

Нині Дмитро Андрійович є радником Голови НАЕР,радником Міністра економіки України, членом науково-технічної ради Міністерства з питань житлово-комунальногогосподарства.

Університет відіграв важливу роль у житті ДмитраАндрійовича, допоміг сформувати прогресивний підхіду світосприйнятті, як у технічному, так і у менеджерськомута соціальному аспектах.

На сьогоднішній день, незважаючи на напруженуі копітку працю, Д. А. Чубенко намагається відновити тойпожиттєвий зв’язок із університетом. З теплотою та пова-гою Дмитро Андрійович згадує своїх викладачів, особливозапам’яталися серед них Теодозій Чучман, Юрій ІвановичСитніцький, Оурелян Діонісійович Тушинський.

Д. А.Чубенко був одним із перших СТЕМівців інституту.«Оскільки захоплення театром, мотоциклом, гітарою

потребували чимало часу, не встигалося у навчанні. Інодідоводилося надолужувати, відпрацьовуючи лабораторніроботи в позанавчальний час. Оскільки добре креслив, то,каюсь,навчився вдало копіювати підпис одного з асистентіві іноді «відробки», що фізично не встигав відпрацювати,«гасив» підписом, але вперше зробив це заради друга, якийпотім все одно був відрахований і пішов до війська...» —з усмішкою розповів Дмитро Андрійович.

Д. А. Чубенко захоплюється музикою, театром, гітарою,поезією. Лауреат 1-го Українського фестивалю бардівськоїпісні, автор і виконавець відомих пісень «Київ вечірній»,«Стара вишня» та ін. Був актором популярного не лишеу Львові театру «Гаудеамус».

Одружений, дружина — Крупська Людмила, син —Чубенко Андрій, донька — Чубенко Мар’яна.

У житті Дмитро Андрійович Чубенко — добра й поряд-на людина, меценат, оптиміст, життєлюб.

Випускникархітектурного факультету(1972 р.)

Директор Науково-творчої майстерні«Архітрав» Прикарпатського центруУкраїнської академії архітектуриЧлен Національної спілкиархітекторів України, член-кореспондент Української академіїархітектури, лауреат Державноїпремії України в галузі архітектури

ЧУЛУП Микола Михайлович

434

Народився 19 серпня 1946 р. у с. Яворів Долинсько-го району Івано-Франківської області. У 1972 р.закінчив архітектурний факультет Львівського

політехнічного інституту.Свою трудову діяльність за обраним фахом

М. М. Чулуп розпочав у 1972 р. в Закарпатському філіаліінституту «Діпроміст». Через рік перейшов на роботудо Івано-Франківської філії інституту «Укрколгосп-проект», де обіймав посади від старшого інженера-архітектора до головного архітектора філіалу інституту,який згодом був перейменований у філіал інституту«Івано-Франківськагропроект».

У 1988 р. Микола Михайлович став головним архітек-тором проектів ТАПМ «Архпроект». Згодом він обіймавпосади головного інженера ДНРУ та головного інженераархітектурно-планувального бюро УАМ Івано-Франків-ської ОДА. З 2002 р. М. М. Чулуп працює директоромНТМ «Архітрав» Прикарпатського центру Українськоїакадемії архітектури.

Микола Михайлович — автор проектів громадськогоцентру с. Турка Коломийського району, середньої школита торгового комплексу в с. Чортовець Городенківськогорайону, церкви на 800 віруючих у м. Долина; співавторпроекту будівлі профілакторію лісників в урочищі«Мочари» Богородчанського району; співавтор відпочин-

кового комплексу в смт Ворохта; автор проекту собору«Всіх Святих землі Української» в м. Івано-Франківську(в стадії будівництва), церкви в с. Дзвиняч Богородчан-ського району, церкви у с. Кропивник Калуського районута низки об’єктів громадського призначення.

У 1992 р. М. М. Чулуп став лауреатом Державноїпремії України в галузі архітектури. Він також лауреатобласної премії ім. В. Стефаника в номінації «Архітек-тура й дизайн середови-ща» (1998), нагородженийювілейною грамотою Свя-того 2000-го року РіздваХристового УГКЦ Івано-Ф р а н к і в с ь ко ї є п а р х і ї(2000), грамотою Івано-Франківської облдержад-міністрації та обласноїради (2004), грамотою На-ціональної спілки архітек-торів України (2005). ЧленНаціональної спілки архі-текторів України з 1988 р.,член-кореспондент Україн-ської академії архітектуриз 2003 р.

Церква в c. Кропивник Калуського районуІвано-Франківської області

Багатоквартирний житловий будинокв м. Долина Івано-Франківської області

Каплиця в м. Івано-Франківську

Випускник геодезичногофакультету (1976 р.)та інженерно-будівельногофакультету (2001 р.)

Заступник начальника інспекціїдержавного архітектурно-будівельного контролюу Тернопільській області

Дійсний член Академії будівництва України

ШЕНГЕРАВолодимир Іванович

435

Народився 8 квітня 1954 р. у с. Плебанівка Тере-бовлянського району Тернопільської області в ро-бітничій родині Івана Михайловича та Марії

Йосипівни. Батьки змалку привчали сина до праці, а щедо всього прекрасного — музики, співу, любові до рідногокраю. Тому Володимир охоче навчався як у загально-освітній, так і в музичній школі, яку закінчив у 1970 р.

У 1971 р. В. І. Шенгера вступив на геодезичний факуль-тет Львівського політехнічного інституту, який закінчиву 1976 р. Ще навчаючись у вищому навчальному закладі,Володимир Іванович успішно працював у студентськомупроектно-конструкторському бюро.

Свою трудову діяльність В. І. Шенгера розпочав у експе-диції № 243 Київського підприємства № 13 у м. Житомирі,куди його направили як молодого спеціаліста.

У серпні 1979 р. Володимир Іванович повернувся нарідну Тернопільщину, з якою більше не розлучався. Шістьроків працював на Теребовлянській взуттєвій фабриці —бригадиром будівельної бригади, старшим інженеромз будівництва.

Упродовж 1985–1989 рр. В. І. Шенгера обіймав посадистаршого інженера з будівництва, директора з будівництвапідприємства — комбінату напівфабрикатів Управліннягромадського харчування Тернопільського облвиконкому.

У січні 1990 р. Володимир Іванович прийшов працюва-ти в управління містобудування та архітектури облдерж-адміністрації. За майже два десятиліття пройшов шлях відінженера-інспектора до провідного спеціаліста. ЗгодомВ. І. Шенгера призначений на посаду начальника обласноїінспекції держбудконтролю — заступника начальникауправління містобудування таархітектури Тернопільської ОДА.На цій посаді він працював з 1992по 1999 рр. На даний час Воло-димир Іванович обіймає посадузаступника начальника інспекціїдержавного архітектурно-будівель-ного контролю у Тернопільськійобласті.

В. І. Шенгера — професіоналсвоєї справи і вмілий керівник,який не зупиняється на досягну-тому. Упродовж березня–квітня1997 р. успішно пройшов курс

підвищення кваліфікації державного службовця IV–V кате-горії за програмою «Державне управління і менеджменту державних установах» у Львівській філії Української ака-демії державного управління при Президентові України.

З 1997 по 2001 р. навчався у Львівській політехніці заспеціальністю «Промислове та цивільне будівництво»,здобувши другу вищу освіту.

Володимир Іванович і його колектив сприяє залученнюв будівництво і проектування нових сучасних теплоефек-тивних матеріалів, енергозберігаючих виробів і конструк-цій, надає допомогу місцевим органам влади, міськимі районним органам містобудування і архітектури, а такожфірмам та громадянам з питань забезпечення дотриманнязаконодавства, державних стандартів, норм і правилархітектурних вимог усіма суб’єктами містобудівної діяль-ності, не залежно від форм власності, під час забудови тери-торій і населених пунктів області та виробництва будівель-них матеріалів, виробів і конструкцій.

За сумлінну працю в галузі будівництва ВолодимирІванович неодноразово нагороджувався почесними грамо-тами Держбуду України, Тернопільської обласної державноїадміністрації, грамотами обласної ради, управління місто-будування та архітектури облдержадміністрації. У липні2004 р. за вагомий внесок у забезпечення розвитку архітек-тури та містобудування В. І. Шенгера відзначений Почес-ною Грамотою Кабінету Міністрів України, у 2008 р. відзна-кою «Почесний працівник Мінрегіонбуду України.

За його участю і керівництвом збудовано дзвіницюцеркви Святої Трійці у м. Тернополі, на його честь названийдзвін Володимир. У 2008 р. в рідному селі розпочато

будівництво каплички-церкви.Щасливо склалося й особис-

те життя Володимира Івановича.Разом з дружиною Богданою Яро-славівною, яка працює лікарем Тер-нопільської спеціальної загально-освітньої школи-інтернату для дітейзі зниженим слухом, виховали двохсинів — Тараса та Володимира.

Сім’я В. І. Шенгери піклуєтьсяінвалідами та сиротами.

Життєве кредо ВолодимираІвановича Шенгери: «Жити воСлаву Божу».У колі сім’ї

Випускник факультетутехнології органічних речовин (1970 р.)

Народний депутат України

ШКУТЯК Зіновій Васильович

436

Народився 5 січня 1948 р. у с. Грабівка Калуськогорайону Івано-Франківської області у селянськійродині Василя Івановича та Марії Михайлівни.

Здобувши середню освіту у м. Рогатині на Прикар-патті, вступив до Львівського політехнічного інституту.Хімічний факультет обрав невипадково: неподалік відйого рідного села знаходився Калуський хіміко-мета-лургійний комбінат і працювати там інженером вважало-ся перспективно, тому після закінчення інституту ЗіновійШкутяк приїхав сюди на роботу. У 1975 р. його запросилина Івано-Франківський завод тонкого органічного синте-зу, де він працював протягом 15 років. У 1988 р. трудовийколектив обрав Зіновія Васильовича директором цьогопідприємства, а в 1990 р. депутати Івано-Франківськоїміської ради обрали його головою міськвиконкому.

Через два роки Зіновій Шкутяк обійняв посаду пер-шого заступника глави Івано-Франківської обласної дер-жавної адміністрації, згодом він працював заступникомголови обласного виконавчого комітету, начальником де-партаменту економіки і промисловості Івано-Франківсь-кої ОДА, а в 1998 р. громада Івано-Франківська обралаЗ. Шкутяка міським головою.

На посаді міського голови працював два скликання,тобто 8 років, і за цей час у Івано-Франківську відбулосячимало позитивних змін. Із сірого провінційного містазавдяки команді, яка працювала із Зіновієм Васильо-вичем, воно перетворилося в ошатне, зручне для прожи-вання затишне місто з визначеними пріоритетними нап-рямками розвитку: туризмом, малим і середнім бізнесом,освітянськими послугами. Воно розбудувалося; за коштиміського бюджету було здійснено реконструкцію цент-ральної історико-архітектурної заповідної території, защо група архітекторів отримала Державну премію Ук-раїни в галузі архітектури. За цей час Івано-Франківськмайже щорічно отримував звання «Місто найкращогоблагоустрою» серед міст України, а у 2005 році першимсеред українських міст отримав Почесний ЄвропейськийДиплом за досягнення у євроінтеграційних процесах, щойого присвоює Парламентська Асамблея Ради Європи.

Починаючи з 1988 року, Зіновій Шкутяк брав активнуучасть у національно-демократичних перетвореннях.Підтримував відновлення Товариства «Просвіта», прове-дення розкопок у Дем’яновому Лазі, створення товарист-ва «Меморіал», інших громадських організацій. Працю-ючи міським головою, у 2001 році організував виїзд депу-татів Івано-Франківської міської ради на підтримкутодішнього Прем’єр-міністра України Віктора Ющенкадо стін Верховної Ради у м. Київ.

На виборах Президента України у 2004 році очолювавІвано-Франківський обласний штаб Віктора Ющенка,відразу після другого туру голосування виступив в обласно-му центрі на мітингу на його підтримку і виїхав до Києва, деочолював делегацію Івано-Франківської області протягомусієї Помаранчевої революції. Член партії «Наша Україна» змоменту її створення, заступник голови партії, голова Іва-но-Франківської обласної організації партії. Народний де-путат України V і VІ скликань від Блоку «Наша Україна». Ка-валер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.

Своїм професійним зростанням Зіновій Шкутяк знач-ною мірою завдячує рідному інституту, адже знання, отри-мані в політехнічному, були ґрунтовними і об’ємними.

Завжди з величезною вдячністю згадує він світлоїпам’яті професора Дмитра Костянтиновича Толопка, якийне просто навчав студентів хімії, але й вчив достойно жи-ти на землі: бути чесним, людяним, справедливим, щед-рим. На жаль, немає серед живих і Євгена МиколайовичаМокрого та Юрія Кириловича Рудавського, з якими вінпідтримував ділові стосунки майже до їх смерті.

Зі студентських років Зіновій Шкутяк дуже любитьчитати, а ще — садити дерева і доглядати сад, ходити вгори разом з дітьми й онуками, а взимку — кататися нагірських лижах.

Зі своєю дружиною Надією Зіновій Васильович прожив35 років, а познайомилися з нею під час навчання у Львів-ській політехніці, адже вчилися на одному факультеті. Роди-на виховала двох дітей і вже підростають четверо внуків.

Життєве кредо Зіновія Шкутяка: «Роботи вистачитьна всіх».

Випускник геодезичногофакультету (1973 р.)

Генеральний директорТОВ «Нафтоюганський науково-дослідний та проектний інститут»(ТОВ «ЮганськНДПІ»)

ШМИГОВСЬКИЙІван Петрович

437

Народився 9 вересня 1950 р. у с. Адамівка Ратнів-ського району Волинської області в хліборобськійродині. Після закінчення середньої школи пра-

цював електромонтером Механізованої колони № 13у м. Ківерці на Волині.

У 1968 р. вступив на геодезичний факультет Львів-ського політехнічного інституту. Це була друга спробаІвана Петровича стати студентом Львівської політехніки.Перед тим він вступав на будівельний факультет, алепотім зацікавила професія астрономогеодезиста.

Здобувши вищу освіту, розпочав свою трудову діяль-ність інженером на Підприємстві № 3 м. Чита Головногоуправління геодезії та картографії. Згодом він обійняв по-саду змінного інженера цеху камеральних робіт. Для цьогодовелося в повному обсязі освоїти методи згущенняфотограмметричних мереж, процеси робіт зі складаннякартографічних матеріалів.

У липні 1978 р. Іван Петрович провів свою черговувідпустку в родичів дружини у м. Ханти-Мансійську.Тут він дізнався, що в Західному Сибіру бурхливо розви-вається нафтова промисловість, і зрозумів, що йомунеобхідно переїхати до м. Нафтоюганська на постійнемісце проживання, щоб мати змогу працювати маркшей-дером на об’єктах добування нафти і газу.

Працюючи в системі виробничого об’єднання«Юганськнафтогаз» з 1978 по 1999 р. І. П. Шмиговськийпройшов шлях від старшого інженера, керівника марк-шейдерського відділу до головного маркшейдера нафтога-зодобувного управлiння «Юганськнафта». У 1986 р. ІванПетрович заочно закінчив Тюменський індустріальнийінститут за спеціальністю «Розробка та експлуатаціянафтових та газових родовищ». За час роботи в системі«Юганськнафтогаз» за його участі були введені в експлу-атацію 7 нафтових родовищ.

У 1999 р. у зв’язку зі створенням проектного інституту«ЮганськНДПІнафта» І. П. Шмиговському запропонувалиперейти на нову роботу — очолити проектний напрямок,до складу якого входили пошуковці та проектувальники.

Протягом 1999–2005 рр. Іван Петрович працювавначальником відділення комплексного проектування,

директором проектно-пошукових робіт, заступникомкеруючого з проектування в своєму інституті. На всіхпосадах він проявив високий рівень професіоналізму.

У січні 2006 р. І. П. Шмиговський очолив новостворенийпроектний інститут «ЮганськНДПІ». Нині тут працюють320 співробітників. Особливу увагу генеральний директорцієї науково-дослідної установи приділяє розвитку інсти-туту за напрямами — геологія, інженерні дослідження,комплексне проектування, оснащення його сучасною об-числювальною технікою, організація проектних робіт,підвищення рівня технічних знань співробітників, залу-чення до роботи молодих спеціалістів та зацікавлення їхнапрямами діяльності інституту, впровадження передовихтехнологій проектування.

Завдяки новим комплексним заходам, проведенимІваном Петровичем з метою удосконалення роботи«ЮганськНДПІ», до нової проектної організації зрослидовіра та зацікавлення замовників. І. П. Шмиговськийналагоджує ділові й партнерські стосунки з іншимипроектними організаціями Москви, Санкт-Петербурга,Томська, Тюмені, Сургута, Єкатеринбурга.

За трудові досягнення Іван Петрович неодноразово на-городжувався почесними грамотами, подяками Мінпалив-енерго та інших галузевих організацій. Він — ветеранпраці Росії.

Зустріч на міжнародній спеціалізованій виставці«Гео-Сибір–2008», м. Новосибірськ

Випускник факультетуавтоматики (1982 р.)

Перший заступник ГлавиСекретаріату Президента України —Представник Президента Україниу Кабінеті Міністрів України

ШЛАПАК Олександр

Віталійович

438

Народився 1 січня 1960 р. у м. Іркутську (Росія)в родині Віталія Федоровича (світлої пам’яті)та Катерини Григорівни.

Ще навчаючись у школі, Олександр Шлапак виявлявздібності до точних наук, тому й вступив на факультетавтоматики Львівського політехнічного інституту, якийзакінчив у 1982 р. за спеціальністю «Автоматизовані сис-теми управління».

Трудову діяльність він розпочав в рідному інститутіінженером-програмістом обчислювального центру. Про-те, маючи небайдужу, енергійну вдачу вирішив присвяти-ти своє життя не механізмам, а людям.

Упродовж 1984–1990 рр. Олександр Віталійович пере-бував на комсомольській роботі. Спочатку працював сек-ретарем комітету комсомолу Львівського політехнічногоінституту, згодом — завідувачем відділу комсомольськихорганізацій Львівського обкому комсомолу, завідувачемвідділу студентської молоді ЦК комсомолу України, пер-шим секретарем Львівського обкому комсомолу України.

У 1990 р. очолив обласну раду Демократичної спілкимолоді Львівщини.

Олександр Віталійович належить до тих людей, які неозираються на минуле, а сміливо дивляться в майбутнє ізавдяки своєму аналітичному мисленню та вмінню схоп-лювати все нове можуть зробити правильний вибір по-дальшого життєвого шляху за будь-яких обставин. Тому

в 1993 р. він став працювати у Комерційному банку«Приватбанк». Починаючи нову справу, обійняв посадудиректора Львівської філії «Приватбанку». Завдяки йоговродженим якостям робити все добре, за що б не брався,О. В. Шлапак не лише справлявся зі своїми обов’язками,а й став стрімко просуватися по службовим сходинкам.Згодом він очолив Західне головне управління КБ «При-ватбанк», а через деякий час став заступником головийого ради.

У 1998 році Олександр Віталійович призначаєтьсяКерівником групи радників віце-прем’єр-міністра Україниз питань економіки.

З лютого 2000 року до грудня 2002 року він спочаткуобіймає посаду заступника Міністра економіки, а згодомМіністра економіки та з питань європейської інтеграціїУкраїни.

У період з січня 2003 року по вересень 2006 року пра-цював на посадах заступника Голови Національного бан-ку України та Голови Державного казначейства України.

Указом Президента України із березня 2007 року при-значений Першим заступником Глави Секретаріату Пре-зидента України — Представником Президента у КабінетіМіністрів України.

Щасливо склалося в Олександра Віталійовича й особис-те життя. Разом з дружиною Оксаною Марківною вихова-ли двох доньок Галину та Катерину.

На зустрічі Президента України з губернаторами На фабриці пральних машин

Випускникелектричного факультету (1974 р. )

Генеральний директор відкритогоакціонерного товариства,енергопостачальної компанії«Хмельницькобленерго»

Заслужений енергетик України,заслужений енергетик СНД

ШПАКОлександр

Леонідович

439

Народився 9 листопада 1951 р. у смт Антоніни Кра-силівського району Хмельницької області в ро-дині Леоніда Павловича та Марфи Андріївни.

У 1974 р. закінчив Львівський політехнічний інститутза фахом інженер-електрик та розпочав свою трудовудіяльність у системі енергетики.

За направленням працював інженером електровідділупроектної частини Всесоюзного науково-дослідного інсти-туту склопластиків та волокон у м. СіверськодонецькЛуганської області.

Вже в грудні 1974 р. О. Л. Шпак повернувся на ріднуХмельниччину і обійняв посаду майстра з контрольно-вимірювальних приладів і автоматики підприємства«Хмельницьктепломережа», згодом — головного енерге-тика обласного об’єднання «Хмельницькводоканал»,головного енергетика, заступника головного інженера,заступника генерального директора з капітального будів-ництва науково-виробничого об’єднання «Катіон» Мін-електронпрому СРСР.

Упродовж 1995–1998 рр. Олександр Леонідовичпрацював заступником директора з капітальногобудівництва ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго». З 1998 р.О. Л. Шпак очолює енергопостачальну компанію «Хмель-ницькобленерго».

Обрана ним стратегія спрямована на максимальнезадоволення потреб споживачів електроенергії, підви-щення рівня якості та надійності електропостачання,модернізацію електромереж 0,4–110 кВ із впроваджен-ням сучасних та більш ефективних матеріалів, обладнан-ня та конструктивних схем, систем автоматизованогообліку електроенергії.

Під керівництвом О. Л. Шпака в Компанії створенанауково-виробнича лабораторія, в якій проводяться нау-кові дослідження, здійснюються розробки електрооблад-нання: електролабораторії, вимірювальні трансформато-ри, джерела струму тощо, які мають ряд переваг, порівня-но з діючими аналогами, занесені у Державний реєстрелектротехнічної продукції та користуються попитому енергетиків України та зарубіжжя.

Займається Олександр Леонідович і громадськоюроботою. Він — голова Хмельницького обласного прав-ління Науково-технічної спілки енергетиків та електро-техніків України, член Української спілки підприємців

і промисловців, правління Хмельницького обласногофонду соціального страхування. О. Л. Шпак — активнийучасник підготовки та проведення міжнародних, всеук-раїнських та обласних виставок-конференцій.

Проводить він прес-конференції та зустрічі із пред-ставниками засобів масової інформації за різними темати-ками, бере активну участь у заходах, присвячених знамен-ним подіям країни, області, міста Хмельницького тощо.

Компанія традиційно організовує художні виставкимісцевих митців у своєму Сервісному центрі.

Олександр Леонідович вважає, що Львівська політех-ніка зіграла вирішальну роль у формуванні його як осо-бистості, дала йому ґрунтовні знання. І тому закономірно,що О. Л. Шпак став успішним топ-менеджером компанії«Хмельницькобленерго», яка посідає одне з провіднихмісць енергетичної галузі країни.

Олександр Леонідович за успіхи у трудовій діяльності,високий професіоналізм отримав низку відзнак, зокремаПочесну грамоту Кабінету Міністрів України, дипломКабінету Міністрів України та Всеукраїнську премію«Народна шана», почесну орденську відзнаку «Суспільневизнання» Міжнародної благодійної організації «Фондсуспільного визнання»; міжнародну нагороду «ЗолотийМеркурій» — за вклад в оздоровлення економіки; ордениНестора-літописця — за вклад у будівництво християн-ських храмів, Миколи Чудотворця «За примноження доб-ра на землі», святого Володимира — за благодійницькудіяльність та ін.

О. Л. Шпак — переможець Всеукраїнського конкурсу«Лідер паливно-енергетичного комплексу» у номінації«Керівник підприємства», лауреат академічного рейтингу«Золота фортуна» в номінації «Кращий керівник» із вру-ченням ордену «За трудові досягнення»; кращий платникподатку Хмельницької області з присвоєнням звання«Людина року» із 2002 по 2007 р. Упродовж 2005–2008 рр.він визнавався кращим менеджером України у незалеж-ному рейтингу «ТОП-100».

Вільний час Олександр Леонідович присвячує своємузахопленню ще з дитинства — електроніці та радіотехніці,а ще — мистецтву.

Надійним тилом та талісманом О. Л. Шпака в добрихсправах є його родина — чарівна дружина та п’ятеродітей, для яких він є гідним прикладом.

Випускник геологорозвідувальногофакультету (1953 р.)

Міністр геології УРСР (1967–1982 рр.),директор Інституту геологічних наукНАН України (1992–1997 рр.)

Доктор геолого-мінералогічних наук,професор, член-кореспондент НАНУкраїни, заслужений геолог УРСР

ШПАК Петро Федорович

(1931–2002)

440

Народився 17 червня 1931 р. у с. Дашківці Вінько-вецького району Хмельницької області в се-лянській родині Федора Васильовича та Євдокії

Никифорівни. У 1948 р., закінчивши з хорошими оцінка-ми середню школу в с. Женишківці, вступив на геолого-розвідувальний факультет за спеціальністю «Геологія ірозвідка нафтових і газових родовищ» Львівськогополітехнічного інституту.

Здобувши вищу освіту,працював геологом Східницько-го нафтопромислу № 5 тресту «Бориславнафта», старшимгеологом Битківського нафтопромислу № 7, головним гео-логом Долинського нафтогазопромислового управління,«Долинанафта», директором Надвірнянської конторирозвідувального буріння об’єднання «Укрзахіднафтогаз»,начальником геологічного відділу та головним геологомоб’єднання Укрзахіднафтогаз», начальником головногоуправління пошукових та розвідувальних робіт «Голов-нафтогазрозвідки».

Упродовж 1967–1982 рр. Петро Федорович бувМіністром геології УРСР. 15 років, протягом яких віночолював Міністерство, були періодом найактивнішогорозвитку пошуково-розвідувальних робіт в Україні,суттєвого розширення її мінерально-сировинної бази,створення потужної інфраструктури геологічної галузі,активного будівництва об’єктів соціальної сфери.

П. Ф. Шпак віддав 35 років життя науковій діяльності.Він обіймав посади завідувача лабораторії та відділу гео-логії нафтогазових провінцій Інституту геологічних наукАН УРСР, а протягом 1992–1997 рр. очолював цей інсти-тут. З 1997 по 2002 р. був радником президента НАНУкраїни.

Йому належить 230 наукових праць.Петро Федорович також брав активну участь у гро-

мадському житті країни. Упродовж 1971–1985 рр. він оби-рався депутатом Верховної Ради УРСР. Був членом Бюровідділення наук про Землю НАН України, головоюспеціалізованої ради із захисту кандидатських та док-торських дисертацій при ІГН НАНУ, почесним професо-ром Івано-Франківського технічного університету нафтиі газу, головою Спілки геологів України та ін.

П. Ф. Шпак брав участь у міжнародних геологічнихконгресах у Чехословаччині, Японії, був керівником деле-

гації України на засіданні Європейської економічноїкомісії ООН у Женеві, на сесії ЮНЕСКО.

Петро Федорович — чотириразовий лауреат Держав-ної премії УРСР в галузі науки і техніки, лауреат преміїРади Міністрів СРСР та премії ім. В. І. Вернадського.У всеукраїнському конкурсі отримав диплом лідера па-ливно-енергетичного комплексу.

Він нагороджений двома орденами Трудового Черво-ного Прапора та багатьма медалями.

Зі своєю майбутньою дружиною Марією Михайлів-ною Петро Федорович познайомився в стінах рідногонавчального закладу, де вона навчалася на нафтовому фа-культеті. Разом вони прожили 49 років. Виховали двохдоньок — Галину та Наталію, які пішли шляхом батька,здобули фах геолога, діждалися трьох онуків. У Львів-ській політехніці навчалися також брат Петра ФедоровичМихайло Федорович (факультет хімічних технологій пере-робки нафти і газу) та брат і племінники Марії Михай-лівни: Романко Олег Михайлович (нафтовий факультет),Андрій Олегович (радіотехнічний факультет), ВолодимирОлегович (комп’ютерний).

Петро Федорович працював не покладаючи рук, докибилося його неспокійне, небайдуже серце, передавав свійбагатий трудовий — виробничий і науковий досвід моло-дим спеціалістам.

Помер 20 квітня 2002 р. В його пам’ять у школіс. Дашківці відкрито кімнату-музей.

Петро Федорович із дружиною Марією Михайлівною

Випускникмеханіко-машинобудівногофакультету (1986 р.)

Заступник голови Чернівецькоїобласної державної адміністрації

ШУТАК Георгій Дмитрович

441

Народився 14 квітня 1959 р. у с. Стара Жадова Сто-рожинецького району Чернівецької області. Щенавчаючись у школі, Георгій цікавився технікою,

вивчав її. Тому, дізнавшись від свого дядька — ОлексіяІвановича Федорчука — випускника Львівського політех-нічного інституту, про цей престижний заклад, вирішивстати його студентом.

Але здійснив Г. Д. Шутак свою мрію лише післядемобілізації із лав Радянської армії — у 1980 р. вступивна механіко-машинобудівний факультет (спеціальність«Автомобілі і автомобільне господарство») Львівськоїполітехніки. Військову службу Георгій Дмитрович прохо-див в Афганістані, має медалі «За відвагу», «За бойовізаслуги», Грамоту Президії Верховної Ради СРСР, медальафганського народу за виконання інтернаціональногообов’язку.

Здобувши вищу освіту, Георгій Дмитрович розпочавсвою трудову діяльність на посаді старшого майстра,згодом — автомеханіка Чернівецької автобази «Головбуд-транспорту УРСР». Через два роки його обрали головоюпрофкому тресту «Чернівцібуд».

З проголошенням Незалежності України і початкомзародження в країні ринкових економічних відносинГ. Д. Шутак відразу зорієнтувався, як працювати в новихумовах господарювання. У жовтні 1991 р. він очолив МП«МЮС», а через три роки став керівником Чернівецькогофіліалу АКБ «Аваль». У жовтні 1994 р. Георгія Дмитрови-ча призначили директором Чернівецької дирекції акціо-нерного поштово-пенсійного банку «Аваль». Цю посадувін обіймав понад десять років. Г. Д. Шутак був нагород-жений Почесною грамотою Чернівецької обласної дер-жавної адміністрації.

У 2006 р. Георгія Дмитровича призначили заступни-ком голови Чернівецької облдержадміністрації, де вінпрацює і нині.

Перебуваючи на цій почесній, але разом із тимвідповідальній посаді Г. Д. Шутак забезпечує реалізаціюдержавної політики та виконання положень КонституціїУкраїни, законів України, актів Президента Українита Кабінету Міністрів України, постанов Верховної РадиУкраїни, рішень обласної ради, розпоряджень голови

та повноважень обласної державної адміністрації у сферіекономіки, житлово-комунального господарства, інно-ваційної, цінової політики, зовнішньоекономічної діяль-ності, залучення інвестицій, демонополізації, торгівліта побутового обслуговування, регуляторної політикищодо розвитку підприємництва.

Георгій Дмитрович також бере активну участь у гро-мадсько-політичному житті регіону — обирався депута-том Чернівецької обласної ради III (1998) скликання,є членом партії «НУ–НС».

Хоч минуло понад двадцять років, відколи Г. Д. Шутакзакінчив Львівську політехніку, він і нині підтримуєпостійний зв’язок з куратором групи, в якій навчався,Е. К. Вільховським (кафедра теорії автомобілів).

Зі студентського життя особливо запам’яталися Геор-гію Дмитровичу проведення «Весни політехніка», роботав Сибіру в будівельних загонах.

Вільний від роботи час, якого, на жаль, так мало,Г. Д. Шутак присвячує грі у великий теніс, гірськолижномуспорту, плаванню, а ще своїй родині. Разом з дружиноюЛюдмилою Василівною (лікар за фахом) виховали двохдітей. Донька Таміла — студентка Дипломатичної академіїМЗС; син Дмитро — учень Чернівецької СШ № 1.

Життєве кредо Георгія Дмитровича — «Не боятисьроботи, все життя вчитись іти до мети та досягатиконкретних цілей».

Засідання обласної Координаційної ради з питань розвитку підприємництва

Випускник хіміко-технологічногофакультету (1972 р.)

Перший заступникголови правління ВАТ «Інститут сірчаноїпромисловості»

ЮНКО Михайло Дмитрович

442

Народився 18 лютого 1948 р. у с. Давидів Пустоми-тівського району Львівської області в робітничійродині Дмитра Івановича (світлої пам’яті) та

Катерини Михайлівни.Здобувши у 1966 р. середню освіту, вступив на хіміко-

технологічний факультет Львівського політехнічногоінституту, який закінчив у 1972 р.

Молодого спеціаліста направили на роботу на флаг-ман гірничо-хімічної промисловості України — Розділь-ський сірчаний комбінат «Сірка» у м. Новий Розділ наЛьвівщині.

Михайло Дмитрович розпочав свою трудову діяль-ність на посаді начальника зміни головного техно-логічного цеху — сіркоплавильного, в якому кожну добувиплавлялось близько 3500 тонн основної сировинихімічної промисловості для виробництва мінеральнихдобрив. Через 2 роки він став головним інженеромсіркоплавильного цеху.

У 1975 р. у м. Львові створюється Всесоюзний науково-дослідний і проектний інститут сірчаної промисловості(ВНДПІСірка). У листопаді цього ж року М. Д. Юнкопереходить у цю установу і починає працювати у науково-тематичному відділі над створенням наукової частиниінституту.

Михайло Дмитрович як практик сірчаної галузі зробиввагомий внесок у розвиток структури Інституту сірчаноїпромисловості. Працював тут на різних посадах: началь-ником сектору, завідувачем відділу, директором проект-ної частини, технічним директором. Нині він обіймаєпосаду першого заступника голови правління ВАТ «Інсти-тут сірчаної промисловості».

Вся трудова діяльність Михайла Дмитровича пов’язанаіз сірчаною галуззю країни, а після проголошення неза-лежності України він займається також іншими напря-мами гірничої хімії — фосфором, калієм, ільменітами таіншою мінеральною сировиною.

М. Д. Юнко був керівником багатьох наукових тем вгалузі технології неорганічних речовин, економіки гірни-чо-хімічних виробництв. Є автором 40 наукових праць,5 авторських свідоцтв на винаходи.

Під керівництвом Михайла Дмитровича запроектова-но багато об’єктів у гірничо-хімічній промисловості якна теренах країн СНД, так і за кордоном.

Керуючи проектною частиною, він з 1993 р. виконувавфункції головної організації з проектування й будівниц-тва гірничо-збагачувального комплексу з видобутку та пере-робки фосфоритів родовища Абу-Тартур в Єгипті.

Нині М. Д. Юнко вирішує важливу технолого-екологічну проблему для нового родовища нафти Кашаганв Казахстані.

Михайло Дмитрович ніколи не стояв осторонь і відсуспільно-політичного життя. Його обирали у виборчіоргани обласної організації профспілок хімічної танафтохімічної промисловості, він працював у громад-ських організаціях інституту. М. Д. Юнка нагороджувалимедалями, грамотами, подяками як інституту, так і місце-вих органів влади та Міністерства промислової політикиУкраїни.

Усвідомлюючи, що основи професійних знань вінотримав в інституті, Михайло Дмитрович постійнопідтримує зв’язки з кафедрою хімічної технологіїЛьвівської політехніки, зокрема з професором ВікторомТеофіловичем Яворським. Протягом 20 років (з деяки-ми перервами) М. Д. Юнко є головою державної екзаме-наційної комісії за спеціальністю «Технологія неорга-нічних речовин».

Хоч минуло понад три десятиліття, відколи МихайлоЮнко закінчив Львівську політехніку він і досі згадуєнезабутні студентські роки — роботу під час канікул устудентському будівельному загоні з освоєння нафтовихродовищ Сибіру в м. Сургуті, технологічні практики наКостянтинівському хімічному заводі (Донецька область)в цеху сірчаної кислоти, Калуському калійному заводі(Івано-Франківська область).

Михайло Дмитрович створив міцну сім’ю, виховавдвох дітей. Дружина — вчитель музики. Дочка Орися —медик. Син Володимир — випускник Львівської полі-техніки, економіст в галузі енергетики, власник фірми.Цей навчальний заклад закінчив також молодший братМ. Д. Юнка — Богдан Дмитрович.

Випускникмеханіко-технологічногофакультету (1980 р.)

Головний технологЛьвівського державного заводу«ЛОРТА»

ЯБЛОНСЬКИЙРостислав

Ярославович

443

Народився 17 квітня 1943 р. у м. Зборів Тер-нопільської області в родині вчителів ЯрославаЯковича та Магдалини Дмитрівни. Батьки змалку

прищеплювали сину високі моральні цінності, привчалидо праці та навчання.

У 1950 р. пішов до першого класу Львівської середньоїшколи № 11. Здобувши середню освіту, Ростислав почавсвою трудову діяльність токарем на Львівському заводі«Фізприлад».

Оскільки він мав схильність до точних наук, любивтехніку, в 1962 р. став студентом механіко-технологічногофакультету Львівського політехнічного інституту. На вибірРостиславом Ярославовичем майбутньої спеціальностівеликий вплив мав також на той час престиж інженерноїпрофесії.

Упродовж 1967–1969 рр. Р. Я. Яблонський проходивдійсну військову службу в лавах Радянської армії —радіотелеграфістом у Далекосхідному військовому окрузі.

Демобілізувавшись, влаштувався на роботу наЛьвівський державний завод «ЛОРТА» (тоді — заводім. В. І. Леніна) і продовжив нав-чання в Львівському політех-нічному інституті, яке успішнозакінчив у 1980 р.

Ось уже майже сорок роківРостислав Ярославович працюєна одному місці. Це підприємстводавно вже стало йому рідним,адже він пройшов на ньому май-же всі сходинки кар’єрного зрос-тання: обіймав на Львівськомудержавному заводі «ЛОРТА» різ-ні інженерні посади, очолювавконструкторське бюро, працювавзаступником головного технолога.Брав участь у супроводженні ви-готовлення виробів у механічно-му виробництві, розробленні тавпровадженні у виробництво

технологічних процесів виготовлення нових виробів тарозробленні оснащення на них.

У 2007 р. Р. Я. Яблонського призначили головнимтехнологом Львівського державного заводу «ЛОРТА».На цьому підприємстві налагоджене сучасне високотех-нологічне виробництво складної спеціальної техніки.Як об’єкт зовнішньо-економічної діяльності «ЛОРТА»має великий досвід роботи із закордонними партнерами.Географія міжнародного співробітництва підприємстваохоплює більшість континентів світу.

Фірмовий стиль роботи «ЛОРТА» відомий у понад40 країнах. Підприємство бездоганно виконує взяті насебе зобов’язання, поважає ділового партнера, гарантуєякість виробів на світовому рівні при максимально стис-лих строках виконання робіт. І в цьому велика заслугаголовного технолога заводу.

Не полишає Ростислав Ярославович і громадськоїдіяльності. Він багато років є заступником головипрофспілкового комітету підприємства, переймаєтьсявиробничими та особистими проблемами співробітників,

піклується про гідні умови праціта відпочинок, вирішує житловіпитання.

У вільний час Р. Я. Яблон-ський любить читати літературучи дивитись телепередачі, в якихвисвітлюється історія України таінших держав світу.

Ростислав Ярославович —хороший сім’янин. Разом з дру-жиною, яка також закінчилаЛьвівський політехнічний інсти-тут (факультет ІВТ), виховалисина Андрія.

Життєве кредо Р. Я. Яблон-ського: «Працюй та поводься злюдьми так, щоб колись про тебесказали добре слово».

Ростислав Ярославович з дружиною,невісткою та внучкою

Випускник радіотехнічногофакультету (1978 р.)

Генеральний директор Телевізійного заводу «Електрон»

Заслужений машинобудівник України

ЯРЕМЧУК Орест Євгенович

444

Народився 2 січня 1956 р. в м. Коломия на Івано-Франківщині. Дитячі та юнацькі роки пов’язані зм. Рівне, куди переїхали батьки. Батько Євген

Михайлович був нафтовиком — заступником директораРівненського управління магістральних нафтопроводів«Дружба», мати Ніна Миколаївна — старшим викладачемкафедри іноземних мов Рівненського державного педаго-гічного інституту.

Закінчивши середню школу із золотою медаллю, в1973 р. поступив на радіотехнічний факультет Львів-ського політеху. Всі студентські роки був старостоюгрупи, неодноразово очолював будівельний загін факуль-тету. Орест Євгенович глибоко вдячний викладачам, якідали йому путівку в життя: Є. Ф. Заморі, Б. А. Мандзію,Р. П. Базилевичу, Л. І. Закалик, М. Д. Матвійківу та ін.

Після інституту, якій закінчив з червоним дипломом,два роки пропрацював інженером-конструктором Львів-ського науково-дослідного радіотехнічного інституту.

З 1980 по 1988 рік — на комсомольській роботі, з нихостанні чотири роки очолював Львівський міськкомкомсомолу. Саме завдяки ініціативі О. Яремчука та зайого особистої участі у Львові, в числі перших в Україні,широко розгорнулось будівництво молодіжних житло-вих комплексів (загалом понад дві тисячі молодих людейсвоїми руками збудували собі житло), створення центрівнауково-технічної творчості молоді — перших науково-виробничих кооперативів ще за Радянського Союзу.

За його безпосередньої участі відбулась організаціялегендарного Товариства Лева — одного з перших в Ук-раїні ініціаторів національного та політичного відрод-ження, відновлення народних традицій (перші публічнівертепи на вулицях Львова, перші відкриті гаївки) та за-недбаних пам’яток архітектури. А ось ідея львівськогокомсомолу щодо створення ще у 1988 році Народногофронту підтримки перебудови завершилась невдачею —ініціаторів на чолі з О. Яремчуком міські компартійніоргани відправили працювати за спеціальністю.

Отож, з жовтня 1988 р. Орест Євгенович працює зафахом — заступником начальника складального цехуНВО «Електрон», згодом — помічником та заступникомпрезидента ВАТ «Концерн-Електрон». У 2004 р. він висту-пив ініціатором відновлення виробництва телевізорів

і був призначений генеральним директором нового Те-левізійного заводу «Електрон». За чотири роки завод ставодним із лідерів вітчизняного ринку телевізійної техніки.В 2006 р. за значний внесок у становлення та розвитоквітчизняної телевізійної техніки О. Яремчук удостоєнийпочесного звання «Заслужений машинобудівник Украї-ни», визнаний як «Кращий роботодавець року» в Україні.Телевізори «Електрон» здобули нагороду «Кращоговітчизняного товару 2006 року», а підприємство — зван-ня «Лідер галузі». У 2007 р. телевізори «Електрон» отри-мали вищу відзнаку якості і включені в рейтинг «100 кра-щих товарів України».

Орест Євгенович очолює Всеукраїнську асоціаціюпідприємств побутової техніки та електроніки, а такожЛьвівську міську організацію роботодавців. За значнийвнесок у захист інтересів вітчизняних товаровиробниківвін відзначений вищими нагородами Українського союзупромисловців і підприємців, Федерації роботодавцівУкраїни, Державного комітету з питань регуляторноїполітики та підприємництва.

Одружений. Дружина Олена Едуардівна працює за-ступником керівника Львівської агенції ЗАТ «Українськастрахова група». Має двох дітей — студентів Оксану таРостислава. Син пішов батьківською стежкою — вступивдо Інституту комп’ютерних технологій Львівськоїполітехніки.

Орест Євгенович на складальному конвеєрі телезаводу

Випускник інженерно-економічного факультету(1974 р.)

Виконавчий директор Акціонерної енергопостачальноїкомпанії «Київенерго»Кандидат економічних наук,заслужений енергетик України,заслужений енергетик СНД,заслужений працівник Єдиної енергосистеми Росії

ЯЩЕНКО Борис Васильович

445

Народився 1 липня 1952 р. у м. Хуст Закарпатськоїобласті в сім’ї головного лісничого Хустськоголісокомбінату Ященко Катерини Федорівни.

У 1969 р. вступив на інженерно-економічний факультет(спеціальність «Економіка та організація енергетики»)Львівського політехнічного інституту. На той час діялапрогресивно-перспективна державна п’ятирічна програ-ма (колишнього СРСР), що передбачала підготовкуспеціалістів з економічною освітою на базі енергетичногонапряму із застосуванням інформаційних технологійта засобів автоматизованих систем керування. Тоді на весьРадянський Союз було лише 6 освітніх груп фаховоїпідготовки. Цей факт і вплинув на остаточний вибір про-фесії Борисом Васильовичем.

Здобувши вищу освіту, почав працювати за направлен-ням як молодий спеціаліст у районному енергетичномууправлінні «Київенерго». В цій організації Борис Васильо-вич трудиться вже понад 33 роки. Пройшов шлях від інже-нера до голови правління — генерального директораакціонерної енергопостачальної компанії; останні 20 роківперебуває на вищих керівних посадах. Нині він — вико-навчий директор, член правління «Київенерго» — унікаль-ного енергокомплексу, що забезпечує повний цикл енерго-постачання м. Києва, з єдиним процесом виробництва,транспортування і збуту тепло- та електроенергії.

Б. В. Ященко займається також науковою роботою.Він кандидат економічних наук (2002 р.), має 12 науковихпублікацій з розробки та впровадження галузевих еко-номічних моделей господарювання, з тарифної політики,екології та енергозбереження в галузевому виробництві.

Як віруюча людина, Борис Васильович сприяє розвит-ку Української Православної церкви та інших релігійнихгромад, має відзнаку УПЦ — ордени Рівноапостольногокнязя Володимира всіх ступенів.

А ще є в нього урядові нагороди — почесні грамотиВерховної Ради України та Кабінету Міністрів України;почесна грамота та відзнака «Знак пошани» Київськогоміського голови.

Своїми професійними успіхами Б. В. Ященко завдячуєрідному вищому навчальному закладу та його виклада-чам, адже спеціалістів у Львівській політехніці готуютьна дуже високому рівні. Так випускники його факультету,крім економічних знань, отримують добру інженернупідготовку. Борис Васильович і досі пам’ятає схеми окре-

мих блоків, хоча не має до них прямого відношення.А тоді, як і нинішні студенти, він вважав, що в інститутідають зайві знання, які ніколи в житті не згодяться. Про-те з роками Борис Васильович переконався — зайвого уЛьвівській політехніці не вивчали, і ота «зайвина» знаньне раз ставала в нагоді.

Б. В. Ященко хотів би мати тісніший зв’язок з універ-ситетом (як і зі школою), але багато його часу поглинаєробота.

Та в пам’яті Бориса Васильовича і нині живуть неза-бутні студентські роки. Пригадує, як було йому страшной сумно, коли прийшов у групу, а там лише четверохлопців, а решта — дівчата. З плином часу Б. В. Ященкозрозумів, що Бог покерував ним розумно, бо знав, де йогознання найбільш потрібні. А ще завдячує Борис Васильо-вич своїм викладачам, які вкладали душу в студентів нелише тоді, коли читали лекції, а й коли були добримипорадниками під час виробничих практик у Бурштині.Курс Б. В. Ященка вперше вчився за новою програмою —п’ять з половиною років. Запам’яталися декан факультетуБ. Г. Бабак, доценти С. В. Дікмаров, М. С. Держко,Я. Ю. Шац, асистент Г. Д. Андрієвич.

У вільний час Борис Васильович захоплюється авто-мобілями, плаванням, а ще любить перебувати в коліродини. Разом з дружиною виховали сина й доньку, якіздобули фах економіста в київських вищих навчальнихзакладах.

Професійне кредо Б. В. Ященка: «Наша місія — теплоі світло для киян».

ТЕЦ-5. м. Київ, вул. Промислова, 4