snt-kntu.ho.uasnt-kntu.ho.ua/doc/zb_tez_vsnpk_suchasni... · “Сучасні...

“Сучасні енергозберігаючі технології вирощування сільськогосподарських культур”, 2012

900

Всеукраїнська студентська науково-практична конференція

901

ВВССЕЕУУККРРААЇЇННССЬЬККАА ССТТУУДДЕЕННТТССЬЬККАА ННААУУККООВВОО--ППРРААККТТИИЧЧННАА ККООННФФЕЕРРЕЕННЦЦІІЯЯ

ССУУЧЧААССННІІ ЕЕННЕЕРРГГООЗЗББЕЕРРІІГГААЮЮЧЧІІ ТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇ ВВИИРРООЩЩУУВВААННННЯЯ ССІІЛЛЬЬССЬЬККООГГООССППООДДААРРССЬЬККИИХХ

ККУУЛЛЬЬТТУУРР

Збірник тез доповідей


902

НАУКОВЕ ВИДАННЯ

ЗБІРНИК ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ

ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

“СУЧАСНІ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР”

27-29 листопада 2012 року

Тези доповідей надруковано у авторській редакції.

Відповідальна за випуск: Кава Т.В.

_______________________________________________________________________________ Підписано до друку 06.12.2012

Ум друк.арк. 7,125. Тираж 70 прим.

©МОВ КНТУ, м.Кіровоград, пр.Університетський, 8. Тел. 55-10-49

_______________________________________________________________________________


2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КІРОВОГРАДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА

СТУДЕНТСЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО

ЗБІРНИК ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ

ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ:

“СУЧАСНІ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

КУЛЬТУР”

27-29 листопада 2012 року

м. Кіровоград


3

Збірник тез доповідей Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції “Сучасні енергозберігаючі технології вирощування сільськогосподарських культур”. – Кіровоград: КНТУ, 2012. – 114 с. Рекомендовано до друку рішенням Науково-технічної ради КНТУ (протокол №10 від 29.11.12 р.). Затверджено рішенням засідання кафедри загального землеробства (протокол №7 від 22.11.12 р.). ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ КОНФЕРЕНЦІЇ Голова – Кропівний В.М., канд. техн. наук, проф., проректор з наукової роботи Кіровоградського національного технічного університету. Заступник голови – Мостіпан М.І., канд. біол. наук, зав. кафедри загального землеробства Кіровоградського національного технічного університету. Відповідальний секретар – Кулик Г.А., доц. кафедри загального землеробства Кіровоградського національного технічного університету. Члени оргкомітету: Топольний Ф.П., д-р біол. наук, проф. кафедри загального землеробства Кіровоградського національного технічного університету; Сало Л.В., канд. с.-г. наук, доц. кафедри загального землеробства Кіровоградського національного технічного університету; Семеняка І.М., канд. с.-г. наук, заступник директора з наукової роботи Кіровоградського інституту агропромислового виробництва НААН; Григор’єв М.І., канд. с.-г. наук, ст. викл. кафедри загального землеробства Кіровоградського національного технічного університету; Андрієнко О.О., канд. с.-г. наук, доцент кафедри загального землеробства Кіровоградського національного технічного університету; Трикіна Н.М., викл. кафедри загального землеробства Кіровоградського національного технічного університету; Ішуніна Н.М., керівник МОВ Кіровоградського національного технічного університету; Кава Т.В., фахівець І категорії відділу МОВ Кіровоградського національного технічного університету; Дóренський О.П., викл. кафедри програмного забезпечення, науковий керівник СНТ Кіровоградського національного технічного університету; Даркіна В.О., голова СНТ Кіровоградського національного технічного університету. Відповідальна за випуск: Кава Т.В. Збірник містить тези доповідей за матеріалами Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції “Сучасні енергозберігаючі технології вирощування сільськогосподарських культур”, яка відбулась 27-29 листопада 2012 року на базі кафедри загального землеробства Кіровоградського національного технічного університету. Розрахований на науковців, фахівців агропромислового виробництва, викладачів та студентів. Матеріали збірника публікуються у авторській редакції.

© Колектив авторів, 2012 © СНТ КНТУ, 2012


4

ЗМІСТ

Л.В. Сидорова, В.П. Майборода ПРОДУКТИВНІСТЬ МАТОЧНИКА КЛОНОВИХ ПІДЩЕП ЯБЛУНІ ЗАЛЕЖНО ВІД КУТА НАХИЛУ МАТОЧНИХ РОСЛИН ПІД ЧАС САДІННЯ………………….. 7 Т.Ю. Моспаненко, Т.В. Качанова УРОЖАЙНІСТЬ І ЯКІСТЬ ЗЕРНА СОРТІВ ВІВСА ЗАЛЕЖНО ВІД ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ НА ЧОРНОЗЕМАХ ПІВДЕННИХ СТЕПУ УКРАЇНИ………………………. 10 О.О. Гончаров, А.В. Дробітько, О.М. Дробітько БІОЕНЕРГЕТИЧНА ОЦІНКА ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРИЙОМІВ (СПОСОБУ СІВБИ ТА ГУСТОТИ РОСЛИН) ВИРОЩУВАННЯ КУКУРУДЗИ НА ЗЕРНО В ПІВДЕННО-ЗАХІДНІЙ ЧАСТИНІ СТЕПУ УКРАЇНИ…………………………………. 12 Г.Г. Топурія, В.П. Майборода РІСТ ОДНОРІЧНИХ САДЖАНЦІВ ЯБЛУНІ СОРТУ ФЛОРІНА НА РІЗНИХ ПІДЩЕПАХ У ПЛОДОВОМУ РОЗСАДНИКУ………………………………………….. 14 Ю. Скобєлєва, Л.В. Сало ФОРМУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ КОШИКІВ CALENDULA OFFICINALIS ПІД ВПЛИВОМ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ……………………………………………………. 17 Д.А. Доброван, Л.В. Сало ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО СОРТУ НАДІЙНИЙ ПІД ВПЛИВОМ ХЕЛАТНИХ МІКРОДОБРИВ РЕАКОМ……………………………... 19 І.О. Давилець, Т.О. Бєлова ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ, БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ШАВЛІЇ ЛІКАРСЬКОЇ…………………………….. 24 Д.О. Товстошкур, Т.О. Бєлова ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ, БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ШАВЛІЇ ЛІКАРСЬКОЇ…………………………….. 26 О.А. Кузнецова, Г.П. Жемела ВПЛИВ ПОПЕРЕДНИКІВ НА УРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ЗЕРНА СОРТІВ ПШЕНИЦІ М'ЯКОЇ ОЗИМОЇ……………………………………………………………….. 28 Н.Ю. Деркач, О.В. Бараболя ВПЛИВ СТРОКІВ ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНОВИХ МАС НА ЯКІСТЬ ЗЕРНА………….. 31 М.О. Федорченко, Т.О. Бєлова ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ КАРТОПЛІ…………………………………………………………. 34 В.С. Дмитренко, Т.О. Бєлова ЗВІРОБІЙ ЗВИЧАЙНИЙ – ВПРОВАДЖЕННЯ В КУЛЬТУРУ………………………. 35 В. Базалій, Т.О. Бєлова ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ, ВИКОРИСТАННЯ, ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ВАСИЛЬКІВ СПРАВЖНІХ…………………………………………... 38 Р.О. Гулянок, Т.О. Бєлова ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ, БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ РОМАШКИ ЛІКАРСЬКОЇ……………………….. 40


5

Н.В. Бойко, С.В. Філоненко ВПЛИВ ФРАКЦІЙ НАСІННЯ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ КОРЕНЕПЛОДІВ БУРЯКА ЦУКРОВОГО………………………………………………. 42Я. Кошман, С.В. Філоненко ЗЕРНОВА ПРОДУКТИВНІСТЬ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ РІЗНИХ ГРУП СТИГЛОСТІ……………………………………………………………………………………. 45В.О. Давиденко, С.В. Філоненко ПРОДУКТИВНІСТЬ БУРЯКА ЦУКРОВОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ЗАСТОСУВАННЯ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ………………………………………………………………………. 49С.В. Єрмаков, Т.О. Бєлова ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ, БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ГІСОПУ ЛІКАРСЬКОГО…………………………. 52С.Г. Тараненко, С.В. Філоненко ВПЛИВ ГІБРИДНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ ЯКОСТІ КОРЕНЕПЛОДІВ БУРЯКА ЦУКРОВОГО…………….. 54С.М. Шакалій, Г.П. Жемела ХЛІБОПЕКАРСЬКІ ВЛАСТИВОСТІ ЗЕРНА ПШЕНИЦІ М'ЯКОЇ ОЗИМОЇ ЗА РІЗНИХ НОРМ ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ……………………………………………………. 58В.А. Нестерець ПІДБІР ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ ДЛЯ УМОВ ГОСПОДАРСТВА ЗА ЇХ ПРОДУКТИВНІСТЮ…………………………………………………………………………. 61О.І. Семеняка ОПТИМІЗАЦІЯ СТРОКІВ СІВБИ РОЗЛУСНОЇ КУКУРУДЗИ ЗА РІЗНИХ ПОПЕРЕДНИКІВ……………………………………………………………………………… 64А.Б. Ткаченко, О.О. Андрієнко ПРОДУКТИВНІСТЬ ГІБРИДІВ СОНЯШНИКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ ТА ІНОЗЕМНОЇ СЕЛЕКЦІЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОПЕРЕДНИКІВ…………………………………………... 67Т.М. Григор’єва ВПЛИВ МІКРОБНИХ ПРЕПАРАТІВ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО…………………………………………………………………………………………… 70В.І. Сорокін, Л.В. Сало УРОЖАЙНІСТЬ КОРЕНЕВИЩ ЕХІНАЦЕЇ ЗАЛЕЖНО ВІД РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ…………………………………………………………………………………………… 73В.С. Резнік, О.В. Сидякіна ВПЛИВ ГУСТОТИ СТОЯННЯ І СПОСОБУ ВНЕСЕННЯ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ НА ФОРМУВАННЯ УРОЖАЙНОСТІ ПЛОДІВ РОЗСАДНОГО ТОМАТУ ПРИ КРАПЛИННОМУ ЗРОШЕННІ В УМОВАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ… 76Р.В. Борищук, С.О. Лавренко ВПЛИВ СПОСОБІВ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ НА ЗАБУР’ЯНЕНІСТЬ ПОСІВІВ ЯЧМЕНЮ ОЗИМОГО В УМОВАХ ЗРОШЕННЯ………………………….. 79Т.В. Глушко ВПЛИВ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ ТА БІОПРЕПАРАТІВ НА УРОЖАЙНІСТЬ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ РІЗНИХ ГРУП СТИГЛОСТІ ЗА ВИРОЩУВАННЯ В УМОВАХ ЗРОШЕННЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ……………………………………………… 84


6

А.В. Панфілова, В.В. Гамаюнова ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО………... 87 І.А. Потєхіна РОЛЬ МІКРОДОБРИВ У ФОРМУВАННІ ПРОДУКТИВНОСТІ ПОСІВІВ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР………………………………………………………………………. 88 Т.О. Сімокоп УРОЖАЙНІСТЬ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ЗАЛЕЖНО ВІД СТРОКІВ СІВБИ ПІСЛЯ РІЗНИХ ПОПЕРЕДНИКІВ В ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ………………………………… 90 С. Солодчук ПОСІВНІ ВЛАСТИВОСТІ НАСІННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ЗАЛЕЖНО ВІД АГРОКЛІМАТИЧНИХ ФАКТОРІВ У СТЕПОВІЙ ЗОНІ УКРАЇНИ………………… 92 Т.Г. Шаталова ЕФЕКТИВНІСТЬ СУМІСНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЕМІСТИМУ ТА МІКРОДОБРИВ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ В ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ………………………………………………………………………………………... 94 Р.Р. Матвієнко ВПЛИВ СИСТЕМ УДОБРЕННЯ НА УРОЖАЙНІСТЬ ЗЕРНА ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ………………………………………………………………………………………. 96 C.C. Скринік ПРОДУКТИВНІСТЬ ЯРОГО ЯЧМЕНЮ ЗАЛЕЖНО ВІД РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ…………………………………………………………………………………………… 98 В.В. Цолиган ВПЛИВ СТРОКІВ СІВБИ ТА МІКРОБНИХ ПРЕПАРАТІВ НА УРОЖАЙНІСТЬ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ………………………………………………………………………….. 100 І.Я. Пуравець РЕАКЦІЯ ГІБРИДІВ ЗУБОВИДНОЇ КУКУРУДЗИ НА РІЗНІ СИСТЕМИ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ………………………………………………………………………… 101 С. Романчук, К. Чорна ВПЛИВ РЕАКОМУ-Р НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ…………… 104 С. Ткаченко, Г.А. Кулик ЗАСТОСУВАННЯ НУТРІВАНТУ ПЛЮС НА ПОСІВАХ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ… 107 І.П. Крамар, М.І. Григор’єв ВИРОЩУВАННІ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО……………………………………………………… 110


7

ПРОДУКТИВНІСТЬ МАТОЧНИКА КЛОНОВИХ ПІДЩЕП ЯБЛУНІ ЗАЛЕЖНО ВІД КУТА НАХИЛУ МАТОЧНИХ РОСЛИН ПІД ЧАС САДІННЯ

Л.В. Сидорова, магістр., В.П. Майборода, доц., канд. с.-г. наук

Уманський національний університет садівництва

Сучасне садівництво України потребує нових інтенсивних садів і, відповідно, збільшення виробництва садивного матеріалу на клонових підщепах, потреба в якому щорічно зростає, що вимагає підвищення продуктивності та якості відсадкових маточників [1]. Встановлені закономірності росту щеплених дерев яблуні [2], дієві також стосовно росту рослин у маточнику клонових підщеп. Зокрема, певний інтерес в цьому відношенні має кут нахилу гілок, який певним чином впливає на їх ріст і продуктивність. Помічено, що саджанці починають плодоносити раніше, якщо бокові пагони в них відходять під більш тупим кутом. Якщо кут нахилу близький до вертикального, то більш інтенсивно відбувається ріст і галуження в зоні росту, в інших зонах послаблюється чи припиняється плодоношення. Якщо надати скелетним гілкам горизонтального положення – бічне галуження буде посилюватись, а ріст послаблюватиметься [3, 4]. Така закономірність починає використовуватись у маточниках клонових підщеп. Так, бельгійська садівнича фірма “Rene Nikolai” в останні роки підтвердила результати наших досліджень доцільністю садіння підщеп в маточнику з розміщенням їх майже в лежачому положенні, під кутом 30° [5].

Метою досліджуваної закономірності є встановлення оптимального кута нахилу підщеп, який потрібно забезпечити під час закладання маточника, а також встановлення впливу досліджуваного фактора на вихід і якість відсадків у маточнику в подальші роки його експлуатації.

Методика. Дослід закладено в 2007 році в умовах плодового розсадника навчально-наукового виробничого відділу Уманського НУС за ідеєю професора О. В. Мельника.

Рослини висаджувались у маточнику горизонтальних відсадків за схемою 1,4 х 0,33 м у чотириразовій повторності. В кожній повторності – по 10 облікових рослин. Досліджувані варіанти – кути нахилу підщеп під час садіння: 15, 30, 45, 60, 75 та 90 градусів. Контроль – традиційний кут садіння підщеп 45º. Обліки отриманих даних та їх статистична обробка була виконана згідно загальноприйнятих методик.

Результати. Встановлено (табл. 1), що середній вихід відсадків підщепи М.26 з куща залежав у більшій мірі від нахилу підщепи під час садіння.

За роки досліджень було відмічено збільшення виходу відсадків з куща порівняно з контролем. Тенденцію до найбільшого зростання показника було встановлено у варіанті з садінням підщеп під кутом 30° та 60°, які мають однаковий результат (див. табл. 1, рис. 1). Порівняно з контролем це збільшення становило 17,2 %. Варіант 90° дорівнював контрольному (5,8 шт./кущ).


8

Таблиця 1 – Вихід відсадків М.26 залежно від кута нахилу підщеп під час садіння, шт./кущ.

Рік Кут нахилу, градус 2009 2010 2011 2012

У середньому за чотири роки

У % до контролю

15 4,1 3,5 8,7 8,9 6,1 105,1 30 5,5 3,8 8,4 9,6 6,8 117,2

45 (к)* 3,4 3,2 7,9 8,8 5,8 100,0 60 4,2 3,8 9,7 9,4 6,8 117,2 75 3,6 3,2 8,4 8,6 5,9 101,7 90 3,3 3,2 7,9 8,9 5,8 100,0

НІР05 0,8 0,3 1,9 1,6 0,82 – Примітка. (к)* – контроль

Стосовно років досліджень вихід відсадків змінювався наступним чином. У 2009 році вихід відсадків істотно збільшився у всіх варіантах. Найбільшим він виявився у варіантах 15°, 30° та 60°. У 2010 році кращим вихід відсадків був у варіантах з нахилом 30° і 60° (по 3,8 шт./кущ). У 2011 році продуктивність кущів в порівнянні з попередніми роками різко збільшилась, однак істотної різниці між варіантами відмічено не було. За результатами 2012 р. по варіантах не було відмічено істотного зростання кількості пагонів на кущ за нахилу рослин у 30° і 60° – тут було відмічено майже однаковий результат, відповідно 9,6 та 9,4 шт./кущ.

15°

30 °

45 °(к*)

60 °

75 °

90 °

5,2 5,4 5,6 5,8 6 6,2 6,4 6,6 6,8

6,1

6,8

5,8

6,8

5,9

5,8

2009-2012рр

НІР=0,82

Рисунок 1 – Вихід відсадків М.26 залежно від кута нахилу підщеп під час садіння, шт./кущ

За роки досліджень було відмічено збільшення виходу відсадків порівняно з контролем. Так, середній вихід відсадків з 1 га був найбільший у варіанті з кутом нахилу підщеп під час садіння 30° та 60°, відповідно, 147,6 та 147,2 тис. шт./га), що на 18,4 % і 18,1% більше в порівнянні з контролем (табл. 2).

Встановлено (див. табл. 2, рис. 2), що середній вихід відсадків М.26 з одиниці площі залежав у більшій мірі від нахилу пагона. Всі варіанти дали позитивне нарощування продуктивності. Однак, більш вертикальне положення рослин до вертикалі зменшувало


9

продуктивність маточника в порівнянні з іншим варіантами. Зокрема, розміщення підщеп під кутом 90° не набагато перевищило дані контролю (126,4 тис. шт./га – на 1,4% більше за контрольний вихід).

Таблиця 2 – Вихід відсадків М.26 залежно від кута нахилу підщепи під час садіння, тис. шт./га.

Рік Кут нахилу, градус 2009 2010 2011 2012

У середньому за чотири роки

У % до контролю

15 88,7 75,2 184,0 192,2 136,4 109,4 30 120,2 81,1 180,9 207,9 147,6 118,4

45 (к)* 74,0 68,2 171,7 190,6 124,6 100,0 60 92,0 82,2 210,6 203,6 147,2 118,1 75 78,0 69,3 182,5 184,7 129,0 103,5 90 72,0 68,2 172,3 192,8 126,4 101,4

НІР05 16,8 7,4 41,3 35,3 17,5 –

Стосовно років досліджень вихід відсадків змінювався наступним чином. У 2009 році істотна прибавка продуктивності спостерігалась у варіантах 30° і 60°

(відповідно 46,2 та 18,0 тис. шт./га відносно контролю). У 2010 році у цих варіантах також було відмічено істотне зростання. У 2011 році, в порівнянні з попередніми роками найвищим виходом характеризувався варіант з кутом 60° (210,6 тис. шт./га), найнижчим – у контролі (171,7 тис. шт./га) та під кутом 90° (172,3 тис. шт./га). Тенденція до збільшення продуктивності найбільш яскраво проявилася у варіанті з кутом нахилу підщеп під час садіння 60° (210,6 тис. шт./га). В 2012 році найвища продуктивність спостерігалась у варіантах 30° та 60° (207,9 та 203,6 тис. шт./га відповідно) з неістотною різницею між показниками.

15°

30 °

45 °(к*)

60 °

75 °

90 °

110 115 120 125 130 135 140 145 150

136,4

147,6

124,6

147,2

129

126,4

2009-2012рр.

НІР=17,5

Рисунок 2 – Вихід відсадків М.26 залежно від кута нахилу підщепи під час садіння, тис. шт./га

Таким чином, збільшення виходу відсадків з гектара у більшій мірі визначалося кутами нахилу підщеп під час садіння 30° і 60°.

Висновки. Таким чином, тенденцію до найбільшого зростання показника було відмічено у варіанті з садінням підщеп під кутом 30° та 60°, відповідно по 6,8 шт./куща.


10

Вихід відсадків з гектара в середньому за роки досліджень у більшій мірі визначався кутами нахилу підщеп під час садіння 30° і 60° (147,6; 147,2 тис. шт./га). За усередненими за роки досліджень даними найбільш продуктивними виявились варіанти із садінням підщеп під кутами 30° та 60°.

Список літератури 1. Гулько І. П. Клонові підщепи яблуні. – К.: Урожай. – 1992. – С. 28. 2. Кудасов Ю. Л. Посадочный материал для будущих садов // Садоводство и виноградарство. – 1996. –

№1. – С. 5. 3. В саду чи в городі / М. Д. Вронський // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://sadogoroddom.narod.ru/sad_ogorod.phpurlmolodoi_sad_uhod.htm 4. Шепель П. М. Плодовый сад. – Калининград: Кн. издательство, 1994. – 288 с. 5. Волков В. Бельгия / В. Волков, Н. Волкова // Сад, виноград і вино України. – 2009. – №4–6. – С. 39–40. 6. УДК 631.82:633.13

УРОЖАЙНІСТЬ І ЯКІСТЬ ЗЕРНА СОРТІВ ВІВСА ЗАЛЕЖНО ВІД ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ НА ЧОРНОЗЕМАХ ПІВДЕННИХ СТЕПУ УКРАЇНИ

Т.Ю. Моспаненко, студ., Т.В. Качанова, канд. с.-г. наук Миколаївський національний аграрний університет

Вступ. Овес – один із поширеніших хлібних злаків у світі, зерно якого відрізняється високими кормовими та харчовими якостями. Одна з причин низької врожайності вівса в зоні Степу України – відсутність науково-обґрунтованої технології вирощування культури з урахуванням її біологічних особливостей [1, 2]. Беручи до уваги екологічну ситуацію, що склалася в державі, необхідно впроваджувати таку технологію вирощування вівса, яка б забезпечила не тільки підвищення його врожайності, але й отримання екологічно чистого зерна для виробництва дієтичних продуктів та продуктів дитячого харчування. Така технологія передбачає відмову від засобів хімізації, у зв’язку з цим важлива роль належить раціональному обробітку ґрунту, який би гарантував створення рихлої грудкуватої його структури, максимальне збереження вологи, очищення поля від бур'янів. Встановлення кращих умов при вирощуванні вівса дозволить забезпечити високу продуктивність рослин та стабільну по роках урожайність зерна.

Метою наших досліджень було встановити особливості формування продуктивності та якості зерна вівса залежно від способу обробітку ґрунту, та сортів для умов південного Степу України.

Методика досліджень. Науково-дослідну роботу виконували в Миколаївському державному агарному університеті, експериментальну частину – на землях ПСП «Україна» Очаківського району Миколаївської області. Вивчали вплив способів обробітку ґрунту, доз мінеральних добрив на продуктивність сортів вівса Чернігівський 27 та Скакун.

Площа облікової ділянки – 25 м2, повторність триразова. Попередник – цукровий буряк. У досліді 1 під попередник вносили гній нормою 20 т/га. Основний обробіток ґрунту проводили одразу після збирання попередника, при цьому полицевий обробіток передбачав оранку плугом ПЛН-5-35 на 20-22 см, а безполицевий – дискування важкою дисковою бороною БДТ-7 на глибину 10-12 см. Через 14 днів на обох варіантах проводили культивацію


11

на глибину 8-12 см. Весняний обробіток включав у себе закриття вологи боронуванням та передпосівну культивацію на глибину загортання насіння.

У досліді 2 основний обробіток ґрунту проводили одразу після збирання попередника (оранка на 20-22 см). Для удобрення застосовували аміачну селітру (N 34 %) та суперфосфат простий (Р 20 %), які вносили згідно схеми досліду розкидним способом під передпосівну культивацію.

Результати досліджень. Метеорологічні умови в роки досліджень суттєво різнились між собою порівняно з середніми багаторічними показниками, що в певній мірі позначилося на загальній продуктивності культури. Сума опадів за фактичну тривалість вегетації сортів в середньому за роки досліджень становила 142 мм або 92 % від кліматичної норми. У 2006 році опадів випало 134 % до кліматичної норми, у 2007 і 2008 рр. – відповідно 45 і 96 %. Агрометеорологічні умови років досліджень, в основному, наближалися до середньобагаторічних показників, окрім 2007 року, який виявився гостропосушливим.

У середньому за три роки спостерігали перевагу безполицевого обробітку, адже продуктивної вологи у метровому шарі ґрунту по фазах вегетації культури тут було на 6-13 % більше, ця перевага встановлювалася за рахунок більшого накопичення вологи у верхніх шарах ґрунту. За використання безполицевого обробітку ґрунту коефіцієнт водоспоживання вівса зменшувався на 26,2 м3/т (у середньому по роках та сортах) [3].

У найбільш сприятливих за вологозабезпеченістю 2006 та 2008 рр. вищу врожайність забезпечував сорт Чернігівський 27 – 1,88-2,65 т/га у середньому по обох способах обробітку ґрунту, що на 6-12 % більше за врожайність сорту Скакун. У гостропосушливому 2007 році ця тенденція збереглася – Скакун поступався врожайністю сорту Чернігівський 27 на 9 %, але, як показали результати дисперсійного аналізу, ця різниця була у межах похибки досліду.

Безполицевий обробіток ґрунту дозволив отримати врожайність зерна вівса на рівні 1,85-2,07 т/га залежно від сорту, при цьому приріст урожаю порівняно з оранкою становив 0,09-0,15 т/га (табл. 1). У гостропосушливі роки ця різниця зростала до 0,17-0,26 т/га на користь дискування. Найвищий рівень продуктивності забезпечив сорт Чернігівський 27.

Таблиця 1 – Урожайність сортів вівса залежно від способів обробітку ґрунту, т/га (середнє за 2006-2008 рр.)

Спосіб обробітку ґрунту (В) Сорт (А) Оранка

(контроль) Дискування

Чернігівський 27 1,92 2,07

Скакун 1,76 1,85

НІР05, т/га: А – 0,08-0,15; В – 0,11-0,24; АВ – 0,11-0,24.

Способи обробітку ґрунту також впливали на накопичення білка в зерні вівса. Так, у середньому за 2006-2008 рр. за використання оранки кількість його в зерні складала 9,85 %, а при застосуванні дискування дещо зменшилася – на 0,4 абсолютних проценти і становила 9,45 % (у середньому по сортах). У середньому за три роки досліджень умовний вихід білка був практично однаковим за полицевого та безполицевого обробітків ґрунту – відповідно 1,81 та 1,86 ц/га (у середньому по сортах). У розрізі сортів найбільшим цей показник виявився при вирощуванні сорту Чернігівський 27 – 2,01 ц/га, що на 17 % більше, ніж по сорту Скакун (середнє по способах обробітку). Максимальним умовний збір білка відмічено при вирощуванні сорту Чернігівський – 3,09 ц/га за безполицевого обробітку ґрунту.


12

Визначення вмісту солей важких металів у зерні вівса показало, що їх кількість не перевищувала ГДК – це свідчить про екологічну чистоту та біологічну повноцінність зерна вівса, вирощеного при даних способах обробітку ґрунту в умовах південного Степу України.

Висновки. В умовах чорноземів південних Степу України для отримання екологічно чистого зерна вівса на рівні 1,9-2,1 т/га при розміщенні культури після цукрового буряка, удобреного гноєм (20 т/га), необхідно проводити основний обробіток ґрунту дисковими знаряддями на глибину 10-12 см.

Список літератури 1. Борисоник З.Б. Ячмень и овес в черноземной зоне / Борисоник З.Б. – М.: 1957. – 164 с. 2. Житовецкий В.С. Роль сортовой агротехники в повышении урожайности и качества яровых зерновых

культур: Обзор / [Житовецкий В.С., Романова С.А.]. – Киев : УкрНИИНТИ, 1982. – 44 с. 3. Лимар А.О., Павленко Т.В. Водний режим при вирощуванні вівса залежно від способів основного

обробітку ґрунту // А.О. Лимар, Т.В. Павленко // Таврійський науковий вісник. – Вип. 52. – Херсон: Айлант. – 2009. – С. 31-35.

БІОЕНЕРГЕТИЧНА ОЦІНКА ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРИЙОМІВ (СПОСОБУ СІВБИ ТА ГУСТОТИ РОСЛИН) ВИРОЩУВАННЯ КУКУРУДЗИ НА ЗЕРНО

В ПІВДЕННО-ЗАХІДНІЙ ЧАСТИНІ СТЕПУ УКРАЇНИ

О.О. Гончаров, студ., А.В. Дробітько, доц., канд. с.-г. наук Миколаївський національний аграрний університет

О.М. Дробітько, канд. с.-г. наук, голова фермерського господарства “Олена”, Братського району, Миколаївської області

Важливою продовольчою кормовою культурою в Україні є кукурудза. У зв'язку зі зростаючою потребою в зерні кукурудзи для харчування, в якості важливого компонента кормових раціонів сільськогосподарських тварин і птиці значення цієї культури зростає, особливо в умовах Степу України.

Вже відомо, що метою енергетичного аналізу в сільському господарстві є оптимізація енергетичних витрат на основі вивчення руху енергії на “вході” та ”виході” технології вирощування сільськогосподарської культури. Критерієм оцінки ступеня оптимізації є коефіцієнт енергетичної ефективності, який виражається відношенням отриманої енергії з врожаю, до загальних енергетичних витрат на вирощування даного врожаю. В свою чергу біоенергетичний коефіцієнт розраховується, відношенням енергії отриманої від основної та побічної продукції до затраченої на її вирощування [1,2].

Методика досліджень. Польові дослідження з кукурудзою проводились у базовому господарстві Інституту кормів НААНУ «Відродження» Братського району Миколаївської області.

Дослід двохфакторний: А - спосіб сівби з шириною міжрядь: 70 см, 210 см, 210x70 см, В - густота рослин: 40, 50, 60, 70 тис/га. Градація факторів 3x4. Повторність досліду триразова. Варіанти розміщували систематично у два яруси. Облікова площа ділянки – 25 м2.

Біоенергетичну ефективність вирощування кукурудзи на зерно залежно від способу сівби та густоти рослин розраховували згідно загальноприйнятих методик [3,4];


13

Проведені розрахунки показали, що в середньому за 2002-2005 рр. витрати сукупної енергії на вирощування кукурудзи на зерно становили 17,10-17,61 тис. мДж/га. Збільшення густоти рослин від 40 до 70 тис./га збільшувало витрати сукупної енергії на 3,0 % (табл. 1).

Таблиця 1 – Біоенергетична оцінка технологічних прийомів вирощування кукурудзи на зерно (у середньому за 2002-2005 рр.)

Спосіб сівби

Густота рослин, тис./га

Вихід валової енергії,

тис. мДж/га

Вихід обмінної енергії,

тис. мДж/га

Витрати сукупної енергії на

вирощування, тис. мДж/га

Біоенерге-тичний

коефіцієнт

Енерге-тичний

коефіцієнт

40 206,0 85,5 17,10 12,04 5,10 50 227,7 94,5 17,24 13,21 5,48 60 232,4 96,5 17,38 13,37 5,55

Широкорядний, 70 см

70 215,8 89,6 17,61 12,25 5,09 40 216,8 90,0 17,10 12,68 5,25 50 233,7 97,0 17,24 13,36 5,63 60 238,1 98,8 17,38 13,40 5,68

Широкорядний, 210 см

70 226,6 94,9 17,61 12,98 5,38 40 223,3 92,7 17,10 13,06 5,42 50 240,1 99,7 17,24 13,93 5,78 60 249,3 103,5 17,38 14,34 5,95

Стрічковий, 210 х 70

см 70 260,1 108,0 17,61 14,47 6,13

Результати аналізу енергетичної ефективності вирощування кукурудзи на зерно при різній ширині міжряддя показують на переваги вирощування культури з міжряддями 210 х 70 см. На цих варіантах відмічений найбільший вихід валової (223,3-260,1 тис. мДж/га) та обмінної (92,7-108,0 тис. мДж/га) енергії, енергетичний коефіцієнт (13,06-14,47) та коефіцієнт енергетичної ефективності (5,42-6,13), тоді як при сівбі з міжряддями 70 та 210 см ці показники відповідно становили (206,0-232,4 тис. мДж/га), (216,8-238,1 тис. мДж/га) та (85,5-96,5 тис. мДж/га), (90,0-98,8 тис. мДж/га), (12,04-13,37) та (12,25-13,40), (5,25-5,68).

Виявлено, що нагромадження валової енергії в надземній біомасі кукурудзи, як при сівбі з міжряддям 70 см, так і з міжряддями 210 зростало до густоти рослин 60 тис/га та відповідно становило 232,4 тис. мДж/га та 238,1 тис. мДж/га. Проте, на варіантах з шириною міжряддя 210х70 см найбільше нагромаджувалось валової енергії при густоті рослин 70 тис./га – 260,1 тис. мДж/га. Аналогічна залежність спостерігалась із нагромадження обмінної енергії та показниками енергетичного коефіцієнту та коефіцієнту енергетичної ефективності.

Найбільший вихід валової (260,1 тис. мДж/га), обмінної (108,0 тис. мДж/га), енергетичний коефіцієнт (14,47) та коефіцієнт енергетичної ефективності (6,13) відмічені на варіантах, де сівбу проводили з шириною міжряддя 210х70 см та густотою рослин 70 тис./га, що відповідно більше на 51,1 тис. мДж/га, 22,5 тис. мДж/га, 2,43 та 1,03 порівняно з ділянками де сівбу проводили з міжряддями 70 см та густотою рослин 40 тис./га, що були прийняті за контроль.

Отже, зроблені нами розрахунки свідчать про високу енергетичну доцільність вирощування кукурудзи за технологією, яка передбачає сівбу стрічковим способом за схемою 210х70 см та густотою рослин 70 тис./га.

Список літератури 1. Методика биоэнергетической оценки технологий производства сельскохозяйственных культур. – М.:

Колос, 1971. – Вып. 2. – 239 с.


14

2. Засуха Т. В. Біоенергетична оцінка технологій вирощування кормових і зернофуражних культур: метод. рекомендації (Т.В.Засуха, М.М.Пономаренко та ін.). - К.: "Міжнар. фін. агенція", 1998. – 22 с.

3. Медведовський O.K. Енергетичний аналіз інтенсивних технологій в сільськогосподарському виробництві /O.K. Медведовський, П.І. Іваненко. – К.: Урожай, 1988. – 206 с.

4. Новиков Ю. Ф. Энергобаланс АПК и биоэнергетика агросистем /Ю.Ф. Новиков //Доклады ВАСХНИЛ. – 1984. – № 5. – С. 7-9.

РІСТ ОДНОРІЧНИХ САДЖАНЦІВ ЯБЛУНІ СОРТУ ФЛОРІНА НА РІЗНИХ

ПІДЩЕПАХ У ПЛОДОВОМУ РОЗСАДНИКУ

Г.Г. Топурія, магістр., В.П. Майборода, доц., канд. с.-г. наук

Уманський національний університет садівництва

Обсяги вирощування яблуні свідчать про безперечне лідерство цієї плодової культури в садівництві України [1]. Досвід розвитку світового та вітчизняного садівництва показав, що найбільш ефективним типом промислового саду є інтенсивний сад з використанням слаборослих клонових підщеп, оскільки підщепа є дієвим засобом регулювання росту і плодоношення дерев [2]. Тому, найбільш ефективним способом інтенсифікації вирощування плодів яблуні на сьогодні постає проблема запровадження новітніх технологій вирощування високоякісного кронованого садивного матеріалу, адже, саме такі саджанці дають змогу отримати урожай уже в 1-й рік садіння [4]. Перевага наддається саджанцям з висотою щеплення 20 см, 5–6 і більшим числом бічних гілок у кроні, які на кінцях мають сформовані генеративні бруньки, з діаметром штамба 12-15 мм і висотою 80-130 см, з добре розвиненою кореневою системою [3, 4].

З появою нових слаборослих підщеп клонових, зокрема підщеп польської селекції, необхідність доцільності їх вивчення з метою використання для вирощування високоякісних саджанців є актуальним для досліджень в умовах Лісостепу України [5].

Методика. Дослідження особливостей росту саджанців яблуні сорту Флоріна за щеплення на клонових підщепах польської селекції Р.14, Р.16, Р.22, Р.60, проведено в плодовому розсаднику навчально-наукового виробничого комплексу Уманського НУС на чорноземі опідзоленому важкосуглинкового гранулометричного складу. Контролем слугували поширені в інтенсивному садівництві підщепи М.9 Т337 – у групі карликових підщеп, та М.26 – у групі напівкарликових. Схема садіння підщеп – 1 х 0,33 м. Пізньолітнє окулірування підщеп здійснювали способом "в приклад". Фітометричні вимірювання виконували за рекомендаціями Уманського НУС [6] та Інституту садівництва НААНУ. На підставі досліджень встановлено особливості росту саджанців яблуні сорту Флоріна в розсаднику залежно від підщепи, за показниками, що визначають якість саджанців.

Результати. Аналіз отриманих даних у 2012 році дозволяє відмітити, що найбільш високорослими однорічні саджанці яблуні сорту Флоріна були на підщепах Р.60 та М.26, відповідно,138,5 і 127,9 см (табл. 1). Тоді як саджанці на підщепах Р.16 та Р.22 мали висоту лише 108,9 та 109,9 см, відповідно, що, вочевидь, було пов’язано з меншою природною силою росту цих підщеп [5]. За стандартом оптимальна висота саджанця має бути не менше 130 см, тому лише саджанці на напівкарликових підщепах відповідали цим вимогам.


15

Відомо, що збільшення діаметра підщепи на 1 мм спричинює зростання врожаю плодового дерева на 1 кг. Тому збільшення величини саме цього показника, що визначає якість підщепи, і має цікавити як дослідника так і споживача. Слід зазначити, що завдяки посушливому літу саджанці сорту Флоріна аналогічно як на суперкарликовій чи карликових, так і на напівкарликових підщепах не відрізнялися значною товщиною. Кращі значення даного показника мали саджанці на підщепі М.26 – відповідно 10 мм (табл. 1). Сильно не відрізнявся діаметр саджанців щеплених на підщепах Р.14 та Р.60 – 9,7 і 9,6 мм, відповідно. Дещо менший діаметр мали саджанці на контролі – карликовій підщепі М.9 Т337 – 9,3 мм. Саджанці на підщепах Р.16 та Р.22 мали досить невелику товщину, що пояснюється відносно слабкою силою росту цих підщеп. У зв'язку з тим, що діаметр стандартних саджанців має становити 12–14 мм [3], усереднений діаметр жодної із досліджуваних сорто-підщепних комбінувань у звітному періоді досліджень не забезпечував стандарту. Однак, у поодиноких випадках відмічалися саджанці із діаметром 12–16 мм, що відповідало вимогам ДСТУ. Вочевидь, тут також сказалося посушливі умови влітку, тому для більш точних висновків дослідження потрібно продовжити.

Якість саджанців визначається і наявністю крони, тобто добре розвинутими гілками [3]. Усереднені результати обліку кількості гілок у кроні показали, що досліджувані сортопідщепні комбінування формували лише 1–2 розгалуження на саджанець (табл. 1). Хоча кількість гілок у кроні окремих саджанців могла досягати 6–15 шт./садж., однак були й саджанці на яких розгалужень не було взагалі. У цілому вихід саджанців з повноцінною кроною не перевищував 20%. Кращими за кількістю гілок у кроні були саджанці яблуні сорту Флоріна на підщепі М.26, де середня кількість бічних розгалужень становила 3,5 штук на саджанець.

Таблиця 1 – Ростові показники саджанців яблуні сорту Флоріна залежно від підщепи, 2012 р.

Підщепа Висота саджанців, см Діаметр саджанців, мм

Кількість бічних розгалужень, шт./садж.

Суперкарликові Р.22 109,9 7,8 1,3

Карликові М.9 Т337 (к)* 120,7 9,3 1,2

Р.16 108,5 8,1 1 Напівкарликові

М.26 (к) 127,9 10,0 3,5 Р.14 117,3 9,7 2 Р.60 138,5 9,6 2,1

Примітка: к* – контроль

Ще одним важливим показником якості підщеп для майбутніх саджанців є приживлюваність вічок після окулірування. Як показали результати досліджень 100% приживлюваності вічок не спостерігалось (рис. 1). Проте кращою приживлюваністю вічок відзначалися варіанти з підщепами М.26 та Р.14 – 89%; істотно не відрізнялася й підщепа Р.22 – 85%. Дещо менші показники мали підщепи Р.16 та Р.60, відповідно 73–76%.


16

Рисунок 1 – Приживлюваність вічок сорту яблуні Флоріна на досліджуваних підщепах, у % до заокуліруваних

(2012 р.): * – контроль

Висновки. Проведенні дослідження за основними показники росту та якості саджанців яблуні сорту Флоріна в розсаднику дозволяють виділити із групи польських підщеп напівкарликову підщепу Р.60, що мала відносно оптимальні висоту та діаметр саджанців, а також кількість гілок. Не сильно відстала й підщепа Р.14, що теж показала непогані результати. Проте, кращими показниками виділилась підщепа М.26, що слугувала контролем серед групи напівкарликових, адже забезпечувала найбільші діаметр саджанців та кількість гілок в кроні з найвищим відсотком приживлюваності заокулірованих вічок. Стосовно карликових підщеп, то їх невисокі показники обумовлюються силою росту. Хоча більшість даних не відповідають стандарту, досліджуванні підщепи польської селекції проявили себе в цілому позитивно в умовах Лісостепу України і є перспективними для їх подальшого вивчення та використання.

Список літератури 1. Власов В. І. Господарсько-біологічна оцінка сортів і підщеп яблуні в південному Поліссі України /

В. І. Власов: Автореф. Дис... кандидата с.-г. наук / Інститут садівництва УААН. – Київ, 1999. – 22 с. 2. Куцуков А. С. Основа високого врожаю і якості яблук в інтенсивних садах / А. С. Куцуков,

Л. Б. Переяслова // Садівництво і виноградарство. – 2003. – №4. – С.6–7. 3. ДСТУ №4938:2008. Саджанці плодових культур. Технічні умови. – К.: Держспоживстандарт України,

2009. – 16 с. 4. Левенець В. Ф. Яким саджанцям надати перевагу // Дім, сад, город. – 2003. – №4. – С. 12–14. 5. Rejman A. Podkladki polskij godowli / A. Rejman, K. Scibicz, B. Czarnecki // Szkółkarstwo roslin

sadownizyh. – Warszawa. – 2002. – Р. 292. 6. Карпенчук Г. К. Учеты, наблюдения, анализы, обработка данных в опытах с плодовыми и ягодными

растениями. Метод. рек-ции / Г. К. Карпенчук, О. В. Мельник. – Умань, 1987. – 115 с.


17

ФОРМУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ КОШИКІВ CALENDULA OFFICINALIS ПІД ВПЛИВОМ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ

Ю. Скобєлєва, ст. гр. АГ-12м, Л.В. Сало, канд. с.-г. наук Кіровоградський національний технічний університет

Нагідки лікарські є найбільш розповсюдженою культурою в галузі лікарського рослинництва завдяки своїм лікувальним властивостям [1]. Останнім часом для збільшення кількості лікарської сировини рослини почали вирощувати в спеціалізованих господарствах, яких, нажаль, в Україні дуже мало [2].

Актуальність. Існуючі технології вирощування нагідок лікарських необхідно постійно вдосконалювати. Мікроелементи покращують засвоєння основних елементів живлення і є впливовим фактором отримання екологічно безпечної продукції рослинництва [3,4,5]. Тому обрана тема є актуальною.

В зв’язку з цим протягом 2011 – 2012 років в умовах дослідного поля КНТУ нами були проведені дослідження по впливу мінеральних макро- та мікродобрив на врожайність нагідок лікарських.

Методика досліджень. Серед методів використовували: польовий – для виявлення достовірних різниць між варіантами досліду та кількісної оцінки впливу чинників на врожайність; математично-статистичний для оцінки достовірності отриманих результатів досліджень; лабораторний – для визначення показників структури врожаю кошиків. Дослідження проводили шляхом закладання двофакторного досліду: фактор А включав 2 фони – неудобрений фон та удобрений N20P20K20, фактор В нараховував 4 елементи – контроль без обробки та три види мікродобрив (повна схема наведена в таблиці 1). Фонові добрива у вигляді нітроамофоски вносили при сівбі, мікродобрива – обробка вегетуючих рослин у фазі початку формування кошиків. В досліді вивчали сорт нагідок Рижик.

Ґрунт дослідної ділянки чорнозем звичайний малогумусний глибокий важкосуглинковий. В орному шарі міститься: гумусу 4,4%, азоту 10,3, фосфору 4,8, калію 10,2 мг/100г ґрунту. Гідролітична кислотність 0,47-0,53мг-екв./100 г ґрунту, рН 7,1-7,3. Добрива вносили по вегетуючих рослинах шляхом обприскування через кожні 10 днів. Облік врожаю проводили суцільним способом.

Аналіз результатів. Як показали результати польових досліджень, у 2011 році рівень врожайності був досить високим (22,4 – 28,1ц/га) у зв’язку зі значною кількістю опадів у період формування кошиків (табл.1). Причому, помітною була дія як припосівного внесення, так і некореневого підживлення.


18

Таблиця 1 – Урожайність кошиків нагідок по роках досліджень, ц/га

Середня за фактором

Середня за фактором Врожайність

А В Врожайність

А В Варіанти

2011 р. 2012 р.

1 Контроль без обробки 22,4 23,8 15,1 16,0

2 Реаком-Р (3 л/га) 24,3 25,4 16,2 17,0 3 Басфоліар (6 л/га) 24,5 26,2 16,5 17,8 4

фон

1 без д

обрив

Новоферт (6 кг/га) 25,6

24,2

26,8 17,0

16,2

19,8

5 Контроль без обробки 25,2 - 16,9 -

6 Реаком-Р (3 л/га) 26,5 - 17,8 -

7 Басфоліар (6 л/га) 27,8 - 19,1 - 8

фон

2 N

20P 2

0K20

Новоферт (6 кг/га) 28,1

26,9

- 22,7

19,1

- НІР05 1,1 1,4 1,3 1,8

В середньому за фактором А варіанти удобреного фону мали істотно вищу врожайність, ніж на неудобреному фоні – відповідно 26,9 до 24,2ц/га при НІР05 1,1.

Фактор В виявив позитивний вплив позакореневого підживлення – варіанти із застосуванням комплексних мікродобрив мали в середньому вищу урожайність 25,4-26,8ц/га, порівняно з контролем 23,8.

Слід зазначити, що дія мікродобрив була неоднозначною і залежала від фону: так, прибавка від застосування Басфоліару і Новоферту була істотною в усіх досліджуваних варіантах, тоді як Реаком був впливовим лише у самостійному застосуванні у варіанті 2, а у варіанті 6 прибавка до фону склала лише 1,3ц/га при НІР05 1,4. Тобто, при використанні фонового внесення NPK дія Реакому нівелюється. Слід відмітити, що Новоферт був більш ефективним, порівняно з Басфоліаром, але неістотно.

У 2012 році завдяки гіршим погодним умовам періоду вегетації нагідок отримали значно менші показники урожайності порівняно з 2011 роком. Найвищі результати (22,7 ц/га) отримані при обробці Новофертом на фоні припосівного внесення N20P20K20. В зв’язку з цим, ефект від застосування комплексних добрив був виражений менш помітно. Як і в попередньому році, припосівне внесення NPK викликало очікувану достовірну прибавку врожаю кошиків. Але вона була меш помітною, ніж у 2011 році і склала 2,9ц/га між середніми показниками фактору А при НІР 1,3.

Стосовно фактору В, в умовах посушливого року від застосування Реакому не отримали достовірної прибавки, дія Басфоліару була в межах помилки досліду і лише Новоферт був ефективним – прибавка за середніми показниками становила 3,8ц/га при НІР05 1,8.

В середньому за 2 роки (рис.1) спостерігалась чітка залежність підвищення врожайності від застосування мінеральних добрив.

Більш помітний вплив був відмічений при сумісному використанні фонового внесення і обробки рослин. Очевидно, що комплексні добрива підвищують здатність рослин нагідок до використання елементів живлення, внесених у грунт.


19

18,820,220,521,3 21 22,223,425,4

0

1020

30

ц/га

1 2 3 4 5 6 7 8

варіанти

Рисунок 1 – Врожайність суцвіть нагідок (середня за 2011-2012рр.), ц/га

Серед мікродобрив найвищий рівень врожайності 25,4ц/га отримали від використання Новоферту. За дворічними спостереженнями можна зробити висновок, що комплексні добрива ефективніше діють у посушливий рік.

Висновки: Дія мінеральних добрив більш помітна у вологі роки. Комплексні добрива підвищують здатність рослин нагідок до використання елементів живлення, внесених у грунт. Врожайність кошиків максимально зростає до 25,4ц/га при обробці Новофертом.

Список літератури 1. Кузьменко А.С., Шевчук Н.М. До питання вивчення онтогенезу Calendula officinalis L. ( в умовах

лівобережного Лісостепу України) // Состояние и перспективы изучения онтогенеза растений природных и культурных флор Евразии: Матеріали ХІ межд. науч. конф. 2-5 июня 2003.- Харьков, 2003.-С.75-79

2. Мінарченко В.М. Ресурси лікарських рослин // Р.Ж. Вісник аграрної науки. – 2000.- №2.- С. 26. 3. Носко Б. Роль добрив у підвищенні ефективності землеробства в посушливих умовах // Вісник аграрної

науки. –2000. – № 5. – с. 11-15. 4. Булигін С. Добрива – важливий резерв підвищення урожайності сільськогосподарських культур //

Вісник аграрної науки. –2000. - № 11.–с.13-15. 5. Санін Ю.В. Міжнародний досвід фермерів – застосування добрив Басфоліар, що містять мікроелементи

// Цукрові буряки. – 2006. - № 3. – с. 21.

ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО СОРТУ НАДІЙНИЙ ПІД ВПЛИВОМ ХЕЛАТНИХ МІКРОДОБРИВ РЕАКОМ

Д.А. Доброван, студ., Л.В. Сало, канд. с.-г. наук Кіровоградський національний технічний університет

Вступ. Врожайність льону невисока і значною мірою залежить від елементів агротехніки вирощування, серед яких мінеральні добрива. Застосування мікродобрив є нерозривною складовою частиною заходів щодо підвищення врожайності сільськогосподарських культур, оскільки для нормального розвитку рослинного організму застосування тільки мінеральних добрив недостатньо.


20

Мікроелементи прискорюють розвиток рослин і дозрівання насіння, підвищують стійкість рослин до несприятливих умов зовнішнього середовища, а також роблять їх стійкими проти ряду бактерійних і грибкових хвороб.

Дослідженнями вчених-аграріїв і вчених-хіміків встановлено, що для рослин найбільш ефективні біологічно активні мікроелементи у формі комплексонатів (хелатів) металів [1].

Достатність поживних речовин у ґрунті ще не визначає рівень продуктивності рослин льону. Для формування високих врожаїв поживні речовини повинні бути засвоєні рослинами в повному обсязі за сприятливих умов [2].

Найефективнішими методами обробки рослин мікроелементами є - обробка насіння перед посадкою і некореневі обробки вегетуючих рослин. Некореневі підгодівлі елементами живлення в 3-8 разів ефективніше кореневих обробок і обробок безпосередньо ґрунту. Тому кращою формою для мікродобрив є висококонцентровані розчини, які розбавляють перед обприскуванням до необхідної концентрації.

Мета досліджень. Виявити оптимальні способи та комбінації застосування мінеральних макро- та мікродобрив, які б забезпечили максимальну врожайність льону олійного.

Методика досліджень. У 2011-2012 роках вивчали вплив хелатних мікродобрив Реаком-С та Реаком-Р на продуктивність льону олійного. Ґрунт дослідної ділянки чорнозем звичайний глибокий малогумусний: вміст гумусу – 4,48%, рН сольовий 7,1, легкогідролізованого азоту – 10,3, рухомого фосфору та обмінного калію відповідно – 5,0 і 14,2 мг на 100 г ґрунту.

Польовий двофакторний дослід включав 8 варіантів у триразовій повторності. Фактор А неудобрений та удобрений N20P20K20 фон, фактор В способи використання Реакому: обробка насіння, вегетуючих рослин та поєднання обох способів. Фонові добрива вносили у вигляді нітроамофоски при сівбі, обробка насіння та рослин у фазі «ялинки» у нормі 3 л/га.

Результати досліджень. Урожайність льону у 2011 році сформувалась під помітним впливом мінеральних добрив і коливалась від 13,8ц/га у контролі до 20,2ц/га у варіанті 8 із сумісною дією всіх факторів, що вивчалися (табл.1). Вплив фонового внесення був істотним – різниця між середніми показниками фактору А становила 3,2ц/га, що майже втричі більше за НІР.

Обробка насіння Реакомом-С викликала істотне збільшення врожаю, в середньому 18,6 ц/га порівняно до 16,2ц/га при НІР 1,58, тоді як обробка вегетуючих рослин не дала очікуваного ефекту. Вплив даного заходу був помітним лише на неудобреному фоні (16,0 до 13,8ц/га). Але, оскільки внесені при сівбі мінеральні добрива створили високий рівень прибавки у фоновому варіанті порівняно до контролю, дія Реакому-Р у варіанті 7 щодо варіанту 5 була майже непомітною, за рахунок чого середня за фактором В неістотно відрізнялась від контрольного показника (17,5 до 16,2ц/га при НІР05 1,58).


21

Таблиця 1 – Урожайність насіння льону олійного сорту Надійний залежно від застосування мінеральних добрив, ц/га.

2011 р. 2012 р.

№ варіа

-нту

Фактор А

(фонове удобрення)

Фактор В (застосування Реакому)

Урожайність,

ц/га

Середня

за

фактором

А

Середня за

фактором В


ц/га

Середня

за

фактором

А

Середня

за

фактором В

1 Контроль 13,8 16,2 10,6 12,0 2 Реаком-С, 3л/т 17,2 18,6 17,1 19,4 3 Реаком-Р, 3л/га 16,0 17,5 14,4 15,8

4 Без д

обрив

Реаком-С, 3л/т+ Реаком-Р, 3л/га 17,6

16,2

18,9 18,8

15,2

21,6

5 Фон 18,5 - 13,5 - 6 Реаком-С, 3л/т 20,1 - 21,7 - 7 Реаком-Р, 3л/га 19,0 - 17,1 -

8 N20

P 20K

20


19,4

- 24,3

19,2

-

НІР05 АВ 2,24 А 1,12 В 1,58 АВ 3,61 А 1,81 В 2,56

Помітний вплив мінеральних добрив, внесених при сівбі, можна пояснити значною кількістю опадів на початку вегетаційного періоду даного року, які обумовили добру розчинність нітроамофоски і підвищили ступінь її використання рослинами льону.

Згідно з даними, урожайність льону олійного сорту Надійний у 2012 році була нижчою порівняно з 2011 роком. Виключення склали варіанти 4 і 8, де застосували всі способи обробки мікродобривом Реаком. Незважаючи на посушливі умови вегетаційного періоду 2012 року, запасів вологи у момент припосівного внесення добрив було достатньо для їх розчинення, тому дія фонового удобрення, як і в попередньому році, була теж помітною – різниця між середніми показниками фактору А була вдвічі більша за НІР. Особливо помітним в умовах 2012 року був вплив мікродобрив Реаком. Рослини, у яких було оброблене насіння (варіанти 2, 4, 6 і 8), сформували потужну кореневу систему, що дозволило краще використати грунтові запаси і внесені добрива. Тому різниця за фактором В між середніми показниками даних варіантів була більш помітною. Що стосується обробки вегетуючих рослин, то різниця між варіантами 3 і 7 як до контролю, так і до фону була теж істотною і становила в середньому 3,8ц/га при НІР05 2,56. Це свідчить, що обробка мікродобривами Реаком є впливовим фактором підвищення врожайності в умовах посушливого вегетаційного сезону.

Таким чином в середньому за 2011-2012 роки (рис. 1) найбільша урожайність як на неудобреному, так і на удобреному фоні сформувалась у варіантах із сумісним використанням Реаком-С та Реаком-Р (18,2 та 22,2ц/га відповідно). Обробка вегетуючих рослин була менш ефективною, ніж обробка насіння.


22

Рисунок 1 – Середня за два роки врожайність насіння льону олійного при застосуванні мінеральних добрив

Урожайність насіння льону олійного, за даними Ф.М.Галкіна та М.А.Сорочинської [3], значною мірою залежить від кількості плодів на рослині. Нами були проведені визначення кількості коробочок залежно від дії мінеральних добрив. Результати, наведені у таблиці 2, ілюструють вплив усіх досліджуваних факторів. Під впливом припосівного удобрення зростала кількість плодів в обидва роки досліджень – в середньому з 14,4 до 17,8 штук на рослину у 2011 році і з 22,1 до 25,6 штук у 2012 році.

Що стосується фактора В, то обробка насіння була більш ефективною, порівняно до обробки вегетуючих рослин, а у 2011 році навіть щодо сумісного застосування Реаком-С+Реаком-Р у четвертому і восьмому варіантах.

Таблиця 2 – Кількість плодів льону олійного сорту Надійний залежно від застосування мінеральних добрив, шт./рослину.

2011 р. 2012 р.

№ варіанту

Фактор А

(фонове

удобрення)


Кількість

коробочок,

шт.

/рослину

Середня

за

фактором А

Середня

за

фактором

В

Кількість

коробочок,

шт.

/рослину

Середня

за

фактором А

Середня

за

фактором

В

1 Контроль 13,2 14,9 16,2 18,4

2 Реаком-С, 3л/т 15,6 17,6 25,4 26,6

3 Реаком-Р, 3л/га 13,8 15,8 21,0 22,6

4

Без д

обрив

Реаком-С, 3л/т+

Реаком-Р, 3л/га

15,0

14,4

16,2 25,7

22,1

27,8

5 Фон 16,6 - 20,5 -

6 Реаком-С, 3л/т 19,5 - 27,7 -

7 Реаком-Р, 3л/га 17,9 - 24,1 -

8

N20

P 20K

20

Реаком-С, 3л/т+

Реаком-Р, 3л/га

17,4

17,8

- 30,0

25,6

-


23

Судячи з таблиці найкращим варіантом для збільшення кількості плодів на рослині є обробка насіння Реакомом.

За даними А.Г.Питько [4], найбільша насіннєва продуктивність характерна для сортів з великою масою насіння та великою кількістю коробочок. Визначення маси 1000 насінин, результати якого наведені у таблиці 3, показали, о даний показник найменш залежав від факторів, що вивчались у досліді.

Так, фонове внесення добрив викликало зменшення маси насіння в обидва роки досліджень в середньому на 0,2 г. Формування більш дрібного насіння, очевидно, пов’язано із збільшенням його кількості.

Впливу різних способів використання Реакому взагалі не зафіксовано – за середніми показниками маса 1000 насінин у 2011 році складала 7,6г як при обробці насіння, так і при обприскуванні вегетуючих рослин. У 2012 році цей показник становив 7,4г для обох способів застосування мікродобрив.

Що стосується сумісного використання обробки насіння і вегетуючих рослин, то у 2011 році показник маси 1000 насінин від даного заходу збільшувався, а у 2012 році – зменшувався щодо контролю.

Таблиця 3 – Маса 1000 насінин льону олійного сорту Надійний залежно від застосування мінеральних добрив, г.

2011 р. 2012 р.

№ варіанту

Фактор А

(фонове удобрення)


Маса

1000

насінин

Середня

за

фактором

А

Середня

за

фактором

В

Маса

1000

насінин

Середня

за

фактором

А

Середня

за

фактором

В

1 Контроль 7,2 7,2 7,7 7,6 2 Реаком-С, 3л/т 7,6 7,6 7,4 7,4 3 Реаком-Р, 3л/га 8,0 7,6 7,5 7,4

4 Без д

обрив


7,7

8,0 7,4

7,5

7,3

5 Фон 7,1 - 7,4 - 6 Реаком-С, 3л/т 7,7 - 7,3 - 7 Реаком-Р, 3л/га 7,3 - 7,3 -

8 N20

P 20K

20


7,5

- 7,2

7,3

-

Це можна пояснити тим, що маса 1000 насінин є ознакою сорту і у більшій мірі залежить від кількості сформованих на рослині насінин, ніж від інших факторів.

Висновки. Найвища урожайність насіння льону олійного сорту Надійний 22,2 ц/га досягнута за сумісного застосування Реакому-С та Реакому-Р на фоні N20P20K20. Обробка вегетуючих рослин менш ефективна, ніж обробка насіння. Найбільшу за два роки кількість плодів – 30 штук на рослину – отримали за сумісного застосування Реаком-С+Реаком-Р. Збільшення кількості плодів призводить до формування менш крупного насіння. Різні способи використання Реакому не впливають на показник маси 1000 насінин льону.

Список літератури 1. Булигін С.Ю. та ін. Мікроелементи в сільському господарстві: 3-є вид. доповнене, - Д., Січ; 2007. – 100

с.


24

2. Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур. 2–е видання, виправлене. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 808 с.

3. Галкин Ф.М., М.А. Сорочинская. Взаимосвязь признаков у гибридов F1 льна масличного // Научно-технический бюллетень ВНИИ масличных культур. – 1984. – Вып. 86. – С. 15–17.

4. Питько А.Г. Изучение коллекционных образцов льна масличного в условиях Кубани с целью выделения исходного материала //Научно-технический бюллетень ВНИИ растениеводства, 1989. – №189. – С. 55–58.

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ, БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ШАВЛІЇ ЛІКАРСЬКОЇ

І.О. Давилець, студ., Т.О. Бєлова, доц., канд. с.-г. наук

Полтавська державна аграрна академія

Без сумніву, розумне застосування фітотерапії найбільш адекватне потребам людського організму, адже ми – діти природи, не дивлячись на величезний науково-технічний і соціальний прогрес людства. Тому навіть видатні успіхи у синтезі нових і нових поколінь лікарських препаратів не замінять традиційні методи фітотерапії. Крім того, ще в ХХ ст. фітотерапія вийшла на якісно новий рівень. Розроблені методи виділення активних речовин із тканин рослин, їх очистки, виготовлення препаративних форм.

У зв’язку з вичерпуванням природних джерел сировини для фітотерапії, обумовлених перед усім скороченням площ лісів і лук, техногенним забрудненням навколишнього середовища, яке призводить до накопичення в тканинах рослин важких металів, токсикантів, радіонуклідів і т.п., особливої актуальності набуло культивування лікарських рослин в контрольованих умовах.

Шавлія лікарська – Salvia officinalis L. – багаторічна гілляста напівкущова рослина родини губоцвітих(Lamiaceae).

У медицині використовують листя шавлії, зібране в період цвітіння. У ньому міститься ефірна олія (0,5 – 2,5%), до складу якої входять цинеол, туйон, сальвен, цедрен та інші.

Настій з листя шавлії використовують при запальних процесах ротової порожнини і глотки, катарах верхніх дихальних шляхів, стоматиті. Квіти використовують для отримання препарату сальвін, який виявляє антибактеріальну дію.

Роки досліджень були сприятливими для росту і розвитку рослин шавлії лікарської. Мета досліджень: встановити оптимальні строки сівби та норми висіву насіння для

отримання максимальної врожайності листя та насіння шавлії лікарської в конкретних умовах. Облікова площа ділянки 10 м2, повторність 4-х разова. Розміщення ділянок рендомізоване.

Плантацію шавлії лікарської використовують для збору листя впродовж 5 – 6 років. Кращими попередниками є чистий пар або озимі зернові, які йдуть по удобреному пару. Розмножується насінням. Оптимальна температура проростання насіння 20 - 30°С. Період появи сходів порівняно короткий: на 3-й день насіння починає проростати, а на 7-й день проростає 94% всього життєздатного насіння.


25

Шавлія – теплолюбна і досить посухостійка рослина; у суворі безсніжні зими може підмерзати, а при недостачі вологи знижувати урожайність. У той же час не витримує надлишку вологи. Шавлія особливо вимоглива до ґрунтів, добре розвивається на сухих, суглинистих, водопроникних ґрунтах.

У перший рік шавлія росте повільно, утворюючи невелику кількість облистнених пагонів. Починаючи з другого року вегетації рослина утворює 100 пагонів і більше. Шавлія лікарська – перехреснозапильна рослина.

Весняний обробіток ґрунту залежить від його фізичних властивостей і його стану після перезимівлі. На легких, не запливаючих пухких ґрунтах передпосівна підготовка до сівби шавлії заключається в боронуванні важкими боронами в 1 – 2 сліди. На більш важких і запливаючих ґрунтах перед сівбою шавлії слід проводити культивацію на глибину 6 – 7 см з боронуванням.

Основним способом розведення шавлії є весняна сівба рядковим способом з міжряддями 60 - 70 см на глибину 4 см. Норма висіву 6 – 8 кг/га з гранульованим суперфосфатом 20 кг/га.

Догляд за плантацією шавлії майже не відрізняється від догляду за іншими просапними культурами і має забезпечувати оптимальні умови для росту і розвитку рослин. Сходи з’являються на 18 – 21-й день. Перші міжрядні обробітки необхідно проводити до появи сходів, орієнтуючись на маячну культуру. За період вегетації необхідно 2-3 ручні прополки і 3-4 розпушування.

Одним з дуже важливих заходів підвищення урожайності і якості сировини шавлії є її щорічне, починаючи з другого року вегетації, омолоджування, тобто видалення всіх старих здерев’янілих стебел на рівні ґрунту. Це викликає відростання молодих, добре облистнених пагонів, які дають сировину найбільш високої якості. Молоді пагони, як правило, не цвітуть, що полегшує доведення сировини до необхідних кондицій. Омолоджування повинне проводитися у самі ранні весняні строки і закінчуватися до початку сокоруху у рослин.

Шавлія відкликається на удобрення. В якості основного удобрення на богарі слід вносити 20 т перегною разом з мінеральними азотно-фосфорними добривами по 30 кг д.р. на 1 га або тільки мінеральні добрива(NPK) 60 (в цьому випадку в перший рік вегетації підживлення мінеральними добривами можна не проводити). З другого і наступних років вегетації восени необхідно внести 0,1 т сульфату амонію і 0,15 т суперфосфату, а ранньою весною підживити рослини сульфатом амонію в дозі 0,15 т/га на глибину 10-12 см.

В умовах зрошення дозу мінеральних добрив при основному внесенні потрібно збільшити до N100(PK)60. Підживлення проводяться в ті ж строки, що і на богарі. Після кожного укосу додатково вносять по0,15 т/га аміачної селітри.

Кращим строком першого збору листу шавлії на перехідних плантаціях є період утворення насіння, другий укіс проводять не пізніше жовтня. На ділянках першого року вегетації урожай збирають тільки один раз – у вересні.

Для збору шавлії використовують косарку-навантажувач Е-062/01 або шавлієву жатку ЖШ-3,5. Сушку проводять при температурі 50-60 оС на каркасних або напільних сушилках з підігрівачами повітря ВПТ-400, ВПТ-600 та ін. Підвищення температури більше 60оС може призвести до втрати ефірної олії. Закінчення сушки визначають за ламкістю черешків листків і пагонів.

Середня урожайність повітряно-сухого листа шавлії становить 8-10 ц/га при ефіроолійності 1-1,5%.

Висновки 1. Сходи шавлії лікарської з’являються на 7-й день після сівби. В перший місяць після

з’явлення сходів рослини дуже дрібні (3-4 мм), розвиваються повільно і тому пригнічуються бур’янами. Враховуючи цю обставину, ми рекомендуємо під шавлію лікарську відводити


26

чисті від бур’янів з достатньою кількістю поживних речовин ґрунти з під зернових попередників, які рано звільняють поле.

2. В результаті проведених досліджень встановлений кращий для умов Полтавської області строк сівби шавлії лікарської. Максимальну врожайність сировини забезпечив ранньовесняний строк сівби. Підзимній строк виявився неефективним, так як призвів до зменшення врожайності сировини в середньому за роки досліджень в порівнянні з ранньовесняним. Він також не дав нормального травостою і посіви легко заглушувались бур’янами.

Список літератури 1. Возделывание лекарственных растений. / За ред. Н.Я.Чукова, П.Т.Кондратенко. – М.: Медгиз, 1984.-419

с. 2. Всё о лекарственных растениях. /сост. И.Н.Пустырский – Минск: Книжный дом, 2010. - 512с. 3. Всё о лекарственных растениях. /Составитель В.Преображенский. – Донецк: ПКФ «БАО», 2000. – 592 с. 4. Енциклопедия лекарственных растений. Самолечебник./ Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Мартин, 2010. -384с. 5. Жарінов В.І., Остапенко А.І. Вирощування лікарських, ефіроолійних, пряносмакових рослин:

Навчальний посібник, - К.: Вища школа, 1994.- 234с. 6. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник. /Л-56 Під ред. А.М. Гродзинського. – К,: Вид УРЕ, 1990.

– 544 с. 7. Лекарственные растения: вековой опыт изучения и возделывания – Полтава: Верстка, 2004. – 232с. 59 ил. 8. Сучасна енциклопедія лікарських рослин / Володимир Преображенський. – Донецьк:ООО «ПКФ «БАО»,

2009. – 455с. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ, БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ШАВЛІЇ ЛІКАРСЬКОЇ

Д.О. Товстошкур, студ., Т.О. Бєлова, доц., канд. с.-г. наук


Актуальність використання лікарських рослин безмежно виросла в останнє десятиріччя. Наша країна має великі запаси дикорослих рослин, але це не значить, що вони невичерпні, їх не можна брати без кінця, не налагодивши їх облік, охорону і вирощування.

Шавлія лікарська (Salvia officinalis L.) - напівчагарник родини Губоцвітих, стебло

висотою 70–80см, в окремих випадках висота рослин сягає одного метра, це багаторічна полікарпічна рослина.

В природних умовах шавлія лікарська росте в теплих, сухих гірських місцевостях, тому вона вимагає теплого і сухого клімату. Для одержання високих врожаїв потребує доброго забезпечення ґрунтовою водою, хоча в той же час не витримує її надлишку.

Для медичних потреб використовують сушені листки шавлії лікарської. Листя шавлії збирають в той час, коли розвиваються квіткові бруньки. Сушать у затінку чи в сушарці при температурі до 40 С. Зелена маса використовується для отримання ефірної олії, якої міститься найбільше в листі на початку повного цвітіння (червень-вересень). Термін зберігання – 1 рік 6місяців.


27

У листі шавлії лікарської містяться дубильні та смолисті речовини, ефірної олії містить не менше 0,8%, що має протизапальну дію та помірно виражені антисептичні властивості.

Позитивний терапевтичний ефект спостерігається також при запаленні дихальних шляхів, діареї різного походження, запаленнях печінки і жовчного міхура, легких формах цукрового діабету. Як протидіабетичний засіб шавлію краще застосовувати у поєднанні з іншими лікарськими рослинами. Настій шавлії дають матерям, що годують груддю, з метою пригнічення секреції молока. Використовують шавлію і для лікування геморою.

В Єгипті після епідемій жінки вживали шавлію як наїдок, щоб підвищити народжуваність дітей.

Водні екстракти найефективніші при діабеті, порушеннях травлення, гіпергідрозі, а спиртові – як спазмолітичний, протизапальний та антисептичний засіб.

У науковій медицині їх застосовують в основному зовнішньо: полоскання ротової порожнини і горла при стоматиті, гінгівіті, виразках у роті, паротиті, ангіні, при катарах верхніх дихальних шляхів; спринцювання при запальних захворюваннях піхви, при білях і ендоцервіциті; примочки, обмивання, місцеві і загальні ванни при запальних захворюваннях шкіри, нагноєних ранах і виразках, легких опіках і відмороженнях.

Під шавлію лікарську вибирають освітлені, середньородючі, дреновані ділянки з вапняковими ґрунтами, з таким розрахунком, щоб на одному місці вирощувати культуру 5-7 років.

Роки досліджень були сприятливими для росту і розвитку шавлії лікарської. Мета досліджень: встановити оптимальні строки сівби, норми висіву насіння та

густоту стояння рослин для отримання максимальної врожайності. Розмір облікової ділянки 10 м2, повторність 4-х разова. Розміщення ділянок рендомізоване.

Кращі попередники, як і для інших багаторічних рослин, чисті чи зайняті пари. Обробіток ґрунту розпочинається відразу після збирання попередника. Поля,

відведені під чорні пари навесні боронують. Першу культивацію з боронуванням проводять на глибину 12–15 см. Протягом літа пар утримують в пухкому і чистому від бур’янів стані, для чого поле 2–3 рази культивують і боронують з поступовим зменшенням глибини. Остання культивація проводиться на глибину 5–6 см. Мета передпосівного обробітку – створення дрібногрудкуватого посівного шару ґрунту і ущільненого ложе для насіння. Перед сівбою проводять культивацію на глибину загортання насіння і боронування, використовуючи для цього культиватори обладнані стрілчастими лапами.

При весняній сівбі шавлії лікарської на фоні оранки на глибину 28-30 см, в усі роки вегетації при перших зборах врожаю, а при внесенні 40 т/га гною як при першому, так і при другому зборах врожаю на фоні міжряддя 70 см ширина листка, порівняно з міжряддям 45 см, була більшою.

Насіння шавлії лікарської може проростати при температурі ґрунту на глибині посіву 2–4см в залежності від механічного складу та стану ґрунту при +5°С. Краще процес проростання проходить при температурі +8 – +10°С, сходи з'являються на 5–7 день, якщо ґрунт при цьому має достатньо вологи. Для наростання вегетативної маси необхідна температура 18–20°С, а в період цвітіння і дозрівання насіння 23–25°С. Насіння шавлії лікарської починало проростати на третю добу, а на 10-у добу проросло 95% насіння. У польових умовах при сівбі навесні (квітень) сходи з'явилися на 20-24 добу.

Потреба у воді шавлії лікарської на окремих етапах органогенезу різна. Встановлено, що на першому етапі шавлія лікарська витрачає 20–25% вологи від загального водоспоживання. У другому періоді при посиленому рості вегетативної маси (лист + стебло + корінь) витрати вологи складають 34–45%. На третьому етапі вегетації (цвітіння – дозрівання насіння) водоспоживання складає 15–17% від загальної кількості.


28

Основним способом вирощування є ранньовесняна або підзимова сівба. Глибина загортання насіння – 3–4 см, на більш легких ґрунтах – до 5 см. Витрати кондиційного насіння при сівбі з міжряддями 60 см –80–90 г/100 м².

Глибина загортання насіння 3-4 см, на більш легких грунтах, де не утворюється кірка. Їі збільшують до 5 см, а на важких насіння закладають не глибше 3 см.

Протягом літа врожай збирають 2–3 рази: перший – у кінці липня, останній – у вересні. Листя збирають руками разом з верхівками рослини.

Урожайність суцвіть складає 10-15 ц/га. Висновки 1. Сходи шавлії лікарської з’являються через 8-10 днів після сівби. В перший місяць

після з’явлення сходів рослини дуже дрібні (3-4 мм), розвиваються повільно і тому пригнічуються бур’янами. Враховуючи цю обставину, ми рекомендуємо під шавлію лікарську відводити чисті від бур’янів, з достатньою кількістю поживних речовин ґрунти з під зернових попередників, які рано звільняють поле.

2. В результаті проведених досліджень встановлений кращий для умов Полтавської області строк сівби шавлії лікарської. Максимальну врожайність сировини забезпечив ранньовесняний строк сівби. Підзимній строк виявився неефективним, так як призвів до зменшення врожайності сировини в порівнянні з ранньовесняним. Він також не дав нормального травостою і посіви легко заглушувались бур’янами.

Список літератури 1. Беркало Л. А В поиках ключ – травьі: кн.. о лекарственных растениях. – Х.: Прапор, 1990. – 269с. 2. Возделывание лекарственных растений. / За ред. Н.Я.Чукова, П.Т.Кондратенко. – М.: Медгиз, 1984.-419

с. 3. Всё о лекарственных растениях. /Составитель В.Преображенский. – Донецк: ПКФ «БАО», 2000 – 592 с. 4. Гаммерман А.Ф., Гром И.И. Дикорастущие лекарственные растения СССР. – М.: «Медицина», 1976 – 286

с. 5. Гаммерман А.Ф., Кадаев Г.Н., Яценко-Хмелевский А.А. Лекарственные растения.: Справ. пособие. – 3

изд.перераб. и доп. – М.: Выш.шк., 1983.- 400с. 6. Гегельский И.Н. Растения здоровья и бодрости. - К.: Изд. УСХА, 1990, С.40-44.

ВПЛИВ ПОПЕРЕДНИКІВ НА УРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ЗЕРНА СОРТІВ

ПШЕНИЦІ М'ЯКОЇ ОЗИМОЇ

О.А. Кузнецова, асп., Г.П. Жемела, проф. д-р с.-г. наук Полтавська державна аграрна академія

Наведені дані щодо впливу попередників: чистого пару,сої, кукурудзи на силос на врожайність та якість зерна сортів пшениці м'якої озимої. Виявлено, що найбільшу врожайність та найкращі показники якості зерна мама пшениця озима, вирощена по чистому пару.

Пшениця озима займає провідне місце серед зернових культур. Для одержання великої і стабільної урожайності зерна пшениці озимої доброї якості велике значення має правильне розміщення цієї культури в сівозміні з урахуванням біологічних особливостей рослин [1].


29

Отже, одним із важливих шляхів збільшення врожайності зерна пшениці озимої є науково обґрунтований підхід до вибору попередника .

Особливо зростає значення попередника за вирощування пшениці озимої з використанням ресурсоощадних технологій [3]. Встановлено, що для пшениці озимої кращий попередник - чорний пар, після якого в ґрунті залишається більше азоту, ніж після непарових попередників [2].

Дослідження проводили в умовах дослідного господарства «Ювілейне» Полтавської ДАА. Висівали сорти пшениці мякої озимої: Українка Полтавська, Диканька, Левада, Коломак 3, Коломак 5 після чистого пару, сої та кукурудзи на силос. Облікова площа ділянки - 50 м2. Повторність - чотириразова. Агротехніка у дослідах загальноприйнята для вирощування пшениці м'якої озимої. Сівбу проводили сівалкою СН - 16.

У результаті проведених нами досліджень, можна відмітити, що врожайність зерна пшениці озимої в 2010 р. була більшою після попередника - чистий пар і становила 7,72 т/га (Українка Полтавська) та 7,52 т/га (Коломак 5). Після сої цей показник був дещо меншим, найменша врожайність зерна пшениці озимої була після кукурудзи на силос (табл. 1). В 2011 р. найбільш високо продуктивними сортами виявилися сорти Коломак 5 (7,74 т/га) та Диканька (7,73 т/га) після чистого пару. Найменшу врожайність була після попередника кукурудза на силос у сорту Коломак 5 (5,58 т/га) та Диканька (5,84 т/га) (табл. 1).

Таблиця 1 – Урожайність пшениці озимої залежно від попередників, т/га.

Урожайність Попередники

2010 р. 2011 р. Українка Полтавська

Чистий пар 7,72 7,44 Соя 7,55 7,04

Кукурудза на силос 5,90 6,07 Диканька

Чистий пар 7,22 7,73 Соя 6,28 6,97

Кукурудза на силос 5,64 5,84

Коломак 3 Чистий пар 7,01 7,31

Соя 6,49 6,90 Кукурудза на силос 5,84 5,98

Коломак 5

Чистий пар 7,52 1 7,74 Соя 7,23 7,76

Кукурудза на силос 5,62 5,58

Сорти пшениці м'якої озимої залежно від попередників мали різну якість як за вмістом білка, так і клейковини (табл. 2).


30

Таблиця 2 – Якість зерна сортів пшениці м'якої озимої залежно від попередників.

Вміст білка, % Вміст клейковини, % Якість клейковини, од. ВДК - 1 Попередник

2010 р. 2011 р. 2010 р. 2011 p. 2010 р. 2011 р.

Українка Полтавська

Чистий пар 11,0 10,9 26,08 25,0 92 95

Соя 10,7 10,0 24,0 22,3 100 100

Кукурудза на силос 10,67 10,1 23,4 21,3 110 105

Диканька

Чистий пар 13,1 13,6 32,0 29,3 95 100

Соя 13,4 12,5 28,0 25,4 100 105


Коломак 3

Чистий пар 13,2 12,7 32,64 30,1 90 95

Соя 12,4 12,0 29,36 27,4 97 100


Коломак 5

Чистий пар 14,0 13,1 33,12 30,0 90 95

Соя 13,7 12,0 32,0 28,0 101 100


Так, як у 2010 р., так і у 2011 р. найбільший вміст білка був у зерні пшениці озимої, яка вирощувалася після чистого пару, й становив 14 % (Коломак 3) та 13,6 % (Диканька). Після сої цей показник був дещо меншим і становив 13,7 % ( Коломак 5) в 2010 р. та 12,5 % (Диканька) у 2011 році. Найменше білка в зерні пшениці озимої в ці роки спостерігалося після кукурудзи на силос - 10,4 % і 10,0 (Коломак 3).

Найбільший вміст клейковини за обидва роки в усіх сортів мала пшениця озима після попередника чистий пар, найменший - після попередника кукурудза на силос.

У 2010 р. після попередників чистий пар та соя одержано клейковину в зерні за ВДК - 90 (Коломак 3 і Коломак 5) і 100 (Українка Полтавська), а після кукурудзи на силос - 105 (Диканька, Коломак 5). За цим показником зерно відноситься до третьої групи. У 2011 р. за якістю клейковини зерно пшениці озимої усіх сортів після всіх попередників відноситься до другої та третьої груп.

Висновки. 1. Найбільша урожайність зерна пшениці озимої в умовах дослідного господарства

«Ювілейне» Полтавської ДАА спостерігалася у сортів, розміщених після чистого пару, дещо менша - після сої і значно менша - після кукурудзи на силос.

2. Найкраща якість зерна була у сорту Коломак 5, найгірша - в Українки Полтавської.


31

Список літератури 1. Гриник І. В. Продуктивність пшениці озимої залежно від попередників і рівнів живлення в умовах

Полісся. // Вісник аграрної науки. - 2001. - №7. -С. 14-15 2. Карпова А. В. Влияние предшественников на урожай семян пшеницы // Земледелие. - 2002. - №2 - С.

25-26 3. Лихочвор В. В. Ресурсоощадна технологія вирощування озимої пшениці / Володимир Володимирович

Лихочвор. // Вчені Львівського державного аграрного університету - виробництву. - Львів: Львівський державний аграрний університет, 2001.- С. 54-55.

4. Опара М. М., Глущенко Л. Д., Наталочка В. О. Вплив способів обробітку грунту, добрив попередників на продуктивність озимої пшениці та агрохімічні властивості грунту / М. М. Опара, Л. Д. Глущенко, В. О. Наталочка // Вісник ПДСІ - 1999 - № 4. - С. 38

ВПЛИВ СТРОКІВ ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНОВИХ МАС НА ЯКІСТЬ ЗЕРНА

Н.Ю. Деркач, студ., О.В. Бараболя, канд. с.-г. наук


Зберігання і переробка продукції рослинництва – це комплекс організаційних заходів щодо, зберігання і переробки сільськогосподарської продукції ще донедавна здійснювала єдина державна система заготівель. Зокрема, товарне зерно зберігали виключно на державних хлібоприймальних пунктах, які постачали його великим підприємствам з виробництва борошна, крупів, пива, олії, комбікормів. Останнім часом розширюється матеріально-технічна база підприємств з переробки зерна та насіння олійних культур, виробництва комбікормів безпосередніх виробників сільськогосподарської продукції. Розвиток галузей, що здійснюють повну переробку зерна, одне з найважливіших завдань економіки України [1, 2].

Одним з головних завдань аграрного виробника є доведення продукції до певних кондицій та організація вчасної її доставки на пункти системи заготівель. Від цього насамперед залежать реалізація глобального завдання АПК щодо поліпшення якості сільськогосподарської продукції, зниження її втрат під час післязбиральної обробки та зберігання.[ 2 ]

Отже, галузі, що займаються зберіганням та переробкою сільськогосподарської продукції, відіграють провідну роль у забезпеченні населення продуктами харчування, а також в організації експорту зерна, традиційним виробником яких є Україна.

Для зберігання та переробки безпосередньо у місцях вирощування більш як 50 % загального обсягу продукції рослинництва, яка швидко псується, найближчим часом належить побудувати відповідну матеріально-технічну базу для зберігання зернових.[ 3 ]

Хлібозаготівельні організації здійснюють приймання і розміщення, очищення зерна, формують товарні партії його для борошномельних, круп'яних та комбікормових підприємств. В Україні працюють 204 хлібоприймальних пункти, що заготовляють, зберігають та відвантажують зерно на переробні підприємства; 76 хлібних баз, де зберігаються державні резерви і стратегічні запаси зерна; 91 елеватор; 151 завод з переробки та фасування зерна, які виробляють борошно, комбікорми та крупи. Усі ці організації постачають продукцію 27 реалізаційним базам. Крім них, у державі розвинена система приватних фірм, зокрема УЗА Українська зернова асоціація. Дедалі більше практикуються


32

обробка й тимчасове зберігання зерна сільських виробників, які, використовуючи матеріально-технічну базу хлібоприймальних підприємств, забезпечують збереження якості зерна і можливість його використання господарствами в міру потреби.[4, 5, 6]

Основними завданнями зберігання є: розробка науково обґрунтованих способів і прийомів зберігання продукції без втрат в масі або з мінімальними втратами, без погіршення їх якості; поліпшення якості продукції; зменшення затрат праці і засобів на одиницю маси продукції з найкращим збереженням їх кількості. [ 1 ]

До вирішення питання зберігання зернових мас потрібно підходити комплексно, усі операції від поля до споживача поєднувати в один технологічний процес. Жодна найсучасніша технологія зберігання не забезпечить добру схоронність неякісних об'єктів зберігання.[ 7 ]

В процесі зберігання зернової маси в складах спостерігаються певні закономірності виникнення і розвитку самозігрівання. Його темпи фіксуються виміром температури, яка може бути різною у часі. В одних випадках температура біля 30 0С встановлюється протягом кількох діб після початку розвитку процесу, а в інших – протягом довгого періоду. Така різниця в темпах самозігрівання обумовлюється: станом зернової маси, станом зерносховищ і її конструкцією, умовами утримання зернових мас у сховищах і методами догляду за ними [1, 8].

У нашому досліді процес самозігрівання був обумовлений станом зернової маси: вологістю, засміченістю і ураженістю хворобами, вихідні показники партії зерна, які заклали на зберігання були різними.

Кожна партія зерна зберігалась в різних зерноскладах насипом. В першому складі зберігалось зерно без обробки, тобто вихідне, в другому складі зерно висушене, в третьому – очищене, але не висушене, в четвертому складі зберігалось зерно вихідне, він обладнаний пасивною вентиляцією, в п’ятому складі – вихідне зерно, він обладнаний активною вентиляцією.

Внаслідок зберігання партій зерна за таких умов відбувалися різні зміни його якості (таблиця. 1, 2).

Таблиця 1 – Якість партій зерна пшениці після 3-х місяців зберігання (2011 р.).

Вентилювання Показники якості

Без обробки Сушіння Очищення пасивне активне

Вологість,% 15,5 12,8 13,5 13,9 13,2 Засміченість,% 20,2 20,2 3,9 20,2 20,2

в т.ч.: зернова домішка 5,4 5,4 3,1 5,4 5,4 смітна домішка 14,8 14,8 0,8 14,8 14,8

Колір тьмяний Червоний з жовтим відтінком

Запах сажковий Пшеничний пшеничний комірний Пшеничний

Смак гіркий Прісний прісний гіркий прісний Зараженість шкідни-

ками,шт./кг 12 4 3 8 5

Ураженість хворобами, % 16,4 2,2 3,5 11,5 4,9

Натура зерна, г/л 685 781 759 687 703 Склоподібність, % 43 43 48 43 45

Температура в зерновій масі, 0С 32 8 11 28 18


33

Таблиця 2 – Якість партій зерна пшениці після 3-х місяців зберігання (2012р.).

Вентилювання Показники якості Без обробки Сушіння Очищення

пасивне активне Вологість,% 15,6 12,5 13,8 14,0 13,3

Засміченість,% 18,6 18,6 4,2 18,6 18,6 в т.ч.: зернова

домішка 3,2 3,2 3,0 3,2 3,2

смітна домішка 15,4 15,4 1,2 15,4 15,4 Колір тьмяний червоний з жовтим відтінком Запах сажковий пшеничний пшеничний комірний пшеничний Смак гіркий Прісний прісний гіркий Прісний

Зараженість шкідни-ками,шт./кг 16 5 4 12 6

Ураженість хворобами, % 18,3 2,4 3,7 12,1 5,3

Натура зерна, г/л 714 749 732 718 724 Склоподібність, % 59 59 66 59 59 Температура в зерновій масі, 0С 34 10 14 27 19

Після трьох місяців зберігання у партії зерна, що засипано на зберігання без обробки, тобто без очищення і сушіння, а під час зберігання також не було ніяких заходів запобігання процесу самозігрівання значно погіршилась якість зерна. Оскільки в ній була значна кількість смітних домішок (у 2011 р. – 14,8 %, у 2012 р – 15,4 %, це призвело до збільшення вологості зерна на 1,7 %, розвитку шкідників хлібних запасів.

Пасивне вентилювання зернової маси в процесі зберігання не забезпечило схоронності якості зерна. Внаслідок наявності смітних домішок в зерновій масі розвивались шкідники, відбувалось ураження плісеневими грибами, а це призвело до самозігрівання першого ступеня. Температура піднялася до 27…28 0С, з’явилися комірний запах, смак гіркий.

Активне вентилювання забезпечило схоронність зернової маси. При цьому, хоча температура збільшилась до 18…19 0С, органолептичні показники (колір, смак і запах) були властивими пшеничному зерну. Лише сушіння і очищення зерна забезпечили хорошу схоронність зернової маси. При цьому не відбуваються негативні процеси під час зберігання.

Список літератури 1. Жемела Г.П., Шемавньов В.І., Олексюк О.М. Технологія зберігання та переробки продукції

рослинництва. Підручник. Полтава, 2003,420с. 2. Жемела Г.П., Муратов А.Г. Агротехнічні основи підвищення якості зерна. – К.: Урожай, 1989. – 160 с. 3. Карпов Б.А. Технология послеуборочной обработки и хранения зерна. – М.: Агропромиздат, 1987. –

165 с. 4. Казаков Е.Д. Методы оценки качества зерна . – М.: Агропромиздат, 1987. – 88 с. 5. Жемела Г.П., Кучумова Л.П., Аниканова З.Ф. Справ очник по качеству зерна. – К.: Урожай, 1988, 216 с. 6. Карпов Б.А. Технология послеуборочной обработки и хранения зерна. – М.: Агропромиздат, 1987. –

165 с. 7. Кузьмина Н.П. Зерно . – М.: Колос, 1969. – 368 с. 8. Осьмина Н.П. Биохимия зерна и продуктв его переработки. – М.: Колос,0 1976. – 375 с. 9. Жемела Г. п. Якість зерна озимої пшениці. – К.: Урожай, 1973. – 183 с. 10. Пересыпкин В.Ф. Болезни зерна // Пшеница. – К.: Урожай, 1977. – С.148…155.


34

ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ КАРТОПЛІ

М.О. Федорченко, студ., Т.О. Бєлова, доц., канд. с.-г. наук


Основою основ, цінним скарбом, запорукою добробуту і достатку, справжнім символом життя, другим хлібом стала для українців ця рослина.

Картопля дуже давня культура. Вона була відома ще 14-15 тисяч років тому на території Південної Америки, де з давніх-давен населення вирощує її.

На жаль, нам не відоме ім’я першовідкривачів цієї шанованої всіма культури. Навіть її батьківщину точно визначити не так просто, адже Південна Америка – величезний континент. Більшість ботаніків вважає, що картопля походить з високогір’я Анд – тропічної частини Південної Америки, а також з помірних широт центрального Чілі разом з островом Чілоє.

Ще в сиву давнину місцеве населення цього острова і континенту вишукувало в землі картопляні бульби і використовувало їх в їжу. Називали ці плоди “папа”. Так на острові Чілоє, який є батьківщиною культурної картоплі "Solanum tuberosum” зустрічаються рослини з чорними бульбами “папа негро”, яку індіанці племені мапуче вважали священною і використовували для лікування та ритуальних обрядів. Тут також росте “папа гентиль”, що означає “картопля пігмеїв”, це плем’я, люди якого мали малий зріст.

Дикі бульби були надто дрібними і погано зберігались. Минуло чимало часу, перш ніж індіанці знайшли спосіб первинної обробки бульб,

навчилися зберігати їх. Вони їх кілька разів проморожували, а потім прогрівали і висушували на сонці, після чого бульби втрачали гіркуватий присмак і добре зберігалися до нового врожаю. Називався цей головний продукт харчування місцевого населення – “чуньо”.

Вперше європейці познайомилися з картоплею в 1536-1537 р.р. завдяки Христофору Колумбу. Яких тільки скарбів не було в скринях іспанських матросів, в тому числі і довгасті бульби з шорсткою оболонкою. Так от саме цей трофей був дорогоцінніший за золото і коштовності; тому що йому судилося поширитися по всій земній кулі під іменем картоплі і впродовж віків годувати людство.

Хоча В.Н.Черкасов висловив припущення, що картопля могла проникнути на Євро-Азіатський материк задовго до експедиції Христофора Колумба через Берінгову протоку.

Щоправда, поширювалась ця екзотична рослина і завойовувала прихильність людей поступово. Спочатку її розводили як рідкісну квітку. В Італії вельможі католицької церкви принесли в дар заморську дивину римському папі, який дав вказівку поширити цю рослину по всій країні. Саме тут “земляні яблука” й одержали свою теперішню назву “картопля”.

Протягом своєї історії картопля змінила чимало імен, але ім’я італійського походження виявилося найстійкішим.

Двійко цих незвичайних яблук у 1565 році пощастило придбати відомому на той час ботаніку Каролю Клузіусу, який посадив їх у Віденському ботанічному саду і дав їм першу наукову назву “папа перуанський”.

На прохання Клузіуса бельгійський художник Філіп де Севрі в 1589 році намалював перший акварельний портрет картоплі і поставив під ним напис “Тартуффоль”. Через кілька років англійський ботанік Джерард описав картоплю під зовсім довільною назвою – “батут віргінський”.

І лише швейцарець Бохем, який вивчав картоплю у 1596 році, дав їй наукову назву, що збереглася й до наших днів – “солянум туберозум”.


35

Сприяли швидкому поширенню картоплі прусські королі Фрідріх Вільгельм І та Фрідріх ІІ. Були видані укази, в яких наголошувалося, що вирощування картоплі є національним обов’язком німців. Вони також посилали війська, щоб придушити “картопляні бунти” селян.

Не відразу прижилася картопля і у Франції, хоча там було багато ентузіастів її вирощування та розповсюдження. Заморською квіткою зацікавилась і королева, яка використовувала її як прикрасу. Представники паризької знаті, щоб не відстати від моди також прикрашали свої зачіски квітками картоплі. Тоді ж була створена фірма Вільморенів, відома й дотепер, яка почала широке культивування цієї рослини.

Тим часом картопля завойовувала все нові і нові країни. Все частіше чутки про дивовижну рослину проникли в Росію. Хоча достовірних даних

про точний рік завезення її в Росію поки що немає. Є дані, що в 1700 році, подорожуючи по Європі Петро І відправив з Голландії заморський подарунок своєму улюбленому графу Шереметьєву. Цар збагнув, що картопля – поживна та врожайна культура, яка з часом неодмінно має стати важливим продуктом харчування населення країни і він не помилився. Хоча його наказ про вирощування цієї цінної рослини наштовхнувся на шалений опір попів та бояр. Бульби називали витвором диявола, “нечистивим плодом”, “бісовим яблуком”, а залякані селяни боялися навіть взяти її до рук.

І тільки з другої половини ХVІІ століття картопля набула широкого поширення. Під час війни (1756-1763 рр.) російські солдати й офіцери покуштували страви з неї в Прусії і привезли її для розведення в Росії.

Значний внесок у “картопляну справу” зробило створене в 1765 році Вільне економічне товариство, яке почало видавати “Праці до заохочення в Росії землеробства та домобудівництва”. В 1770 році в них було надруковано “Нотатки про картоплю” видатного російського агронома А.Т.Болотова, одну з перших і найгрунтовніших праць про вирощування та зберігання картоплі.

В Україні цю культуру спочатку почали вирощувати на Лівобережжі, насамперед у Харківській та Полтавській губерніях, а з 1742 року – повсюдно. Назвали її “земляні яблука”, “тортофель”, “потетеси”.

Сьогодні картопля є основним продуктом харчування українців.

Список літератури 1. Бобкова Л.П. Уникальный клубень. – М.: Агропромиздат, 1986. – 221 с. 2. Вітенко В.А., Власенко М.Ю., Куценко В.С. Картопля. – К.: Урожай, 1978. – 238 с. 3. Теслюк П.С., Молоцький М.Я. Практичні поради картопляру. – К.: Урожай, 1991. – 224 с.

ЗВІРОБІЙ ЗВИЧАЙНИЙ – ВПРОВАДЖЕННЯ В КУЛЬТУРУ

В.С. Дмитренко, студ., Т.О. Бєлова, доц., канд. с.-г. наук


Рослинний світ України багатий і різноманітний. Вчені-ботаніки підрахували, що флора вищих судинних рослин нашої країни налічує близько 4,5 тис. видів. Традиційною медициною використовується лише 200-300 видів лікарських рослин. Більша частина їх


36

дикорослі, але це не значить, що їх запаси невичерпні і їх можна брати безкінця, не налагодивши облік та охорону. Так як досить велика частка лікарських рослин флори України має обмежене поширення в природних умовах і не великі, або дуже обмежені природні запаси сировини, а також занесена до “Червоної Книги”. Значний попит на сировину багатьох із них зумовив пошук шляхів збереження їх генофонду, серед яких найбільш перспективним і економічно виваженим рішенням стало введення в культуру тих лікарських рослин, які найбільш активно заготовляються на межі можливих обсягів використання.

Кожен біологічний вид – це неповторне дітище природи з притаманними лише йому властивостями і кожен з них відіграє свою певну роль у складному ланцюгу взаємозв’язків елементів окремих угрупувань. Так, наприклад, красень звіробій не може замінити величаву валеріану чи наперстянку. Це стосується й специфічних лікувальних властивостей. І тому не можна допустити вимирання того чи іншого виду рослин. Тому на сьогоднішній день, в нових умовах господарювання, при наявності кількох форм власності на землю дуже важливо забезпечити збереження та раціональне використання запасів лікарських рослин та введення їх в культуру, зокрема і такої цінної рослини як звіробій звичайний.

Ботанічна характеристика. Багаторічна трав’яниста рослина родини звіробійних. Крім звіробою звичайного на Україні зустрічається ще дев’ять видів цього роду. Серед них досить поширені звіробій чотиригранний (Н. Quadrangulum L.) та витягнутий (Н. elongatum L.), які також мають лікарські властивості.

Звіробій звичайний має тонке розгалужене кореневище. Стебло 30-80 см заввишки, прямостояче, циліндричне, з двома невиразними ребрами, вгорі розгалужене. Листки супротивні, сидячі, видовжено-овальні, тупі, цілокраї, 0,5-3,7 см завдовжки та 1,0-1,5 см завширшки, з численними чорними ефіроолійними залозами, що просвічуються. Квітки правильні, двостатеві, з п’ятичленними чашечкою та віночком з великою кількістю тичинок, які зрослися в 3 пучки, 3-3,5 см діаметром, золотисто-жовті, зібрані в щитовидну волоть або нещільну китицю 12-17 см завдовжки. Цвіте у червні-серпні. Плоди – тригнізді багатонасінні коробочки до 6 мм довжиною. Насіння дрібне, темно-коричневе, довгасте (до 1 мм). Маса 1000 насінин 0,10-0,15 г. Насіння достигає в липні-серпні.

Поширення. Зустрічається у лісовій, лісостеповій і степовій зонах Східної Європи, південно-східній гірській частині Середньої Азії та на Кавказі, Північній Африці та Америці. На території України росте майже повсюдно на луках і горбах, у листяних та соснових сухих лісах, біля доріг, серед чагарників тощо.

Застосування. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Hyperici perforati) зібрану на початку цвітіння рослин. Сушать сировину відразу ж після збирання в приміщеннях з доброю вентиляцією при температурі 40°С. Вихід сировини – 25%. Вологість не вище 13%. Строк придатності – 3 роки.

Смак гіркувато-солоний. Трава рослини містить дубильні речовини (10-13%), ефірну олію (0,2-0,3% з основними компонентами цинеол, лимонен, ізовалеріанова кислота, гераніол), тритерпенові сапоніни, алкалоїди, стероїди, вітаміни С і Е, каротиноїди, кумарини, флавоноїди, рутин, кверцитрин, ізокверцитрин, гіперозид, лейкрантоціаніди і антоціани; антрохінони, антибіотик гіперфорин, смолисті речовини; макроелементи: К; Са; Мg; Fе; мікроелементи: Mn; Сu; Zn; Se; Ni; Cd; Co; Mo; B і Sr. Концентрує К, Са, Мg, Se, В.

Лікувальні властивості звіробою відомі із часів Гіппократа, Діоскоріда, Плінея. В народній медицині нашої країни рослина дуже популярна і використовується від 99 хвороб. Її застосовують як в’яжучий, кровоспинний, протизапальний і дезинфікуючий засіб.

Відвар трави звіробою рекомендується при гастритах і виразках шлунку та дванадцятипалої кишки, дизентерії, проносах, захворюваннях печінки; при дискінезіях жовчних шляхів, гепатитах, застої жовчі в жовчному міхурі, холециститах, жовчнокам’яній хворобі, захворюваннях нирок, нирковокам’яній хворобі та при зниженні фільтраційної


37

здатності нирок, запаленні сечового міхура, при маткових кровотечах, недокрів’ї, геморої, нервових захворюваннях, туберкульозі легень, кашлі, стенокардії, поліартриті, ішіасі, подагрі, мастопатії, інвазії гостриками, порушеннях периферичного кровообігу з явищами застою, фурункульозі, вітиліго. У відварі звіробою звичайного купають дітей при діатезах, туберкульозі шкіри, висипах, наривах, корості. Звіробійну олію використовують при опіках, гінгівітах, пітиріазі обличчя, виразці гомілки та для гоєння ран.

З трави звіробою виготовляють антибактеріальні препарати іманін і новоіманін, які використовуються для лікування опіків і різних гнійних процесів в оториноларингології та перлавіт, який використовують при капіляротоксикозах, гострих гломерулонефритах, атеросклерозі тощо.

Біологічні особливості. Насіння звіробою починає проростати при температурі 5-6°С. Оптимальна температура – 20°С.

Сходи дуже дрібні і розвиваються повільно, тому в перший рік вегетації необхідно проводити своєчасний і ретельний догляд за посівами. В перший рік життя рослини не плодоносять. Починаючи з другого року життя звіробій достатньо стійкий до несприятливих кліматичних умов.

Технологія вирощування. Плантації звіробою, для одержання сировини, в культурі використовують 3-4 роки. Тому під нього відводять чисті від бур'янів, родючі, легкого та середнього механічного складу ґрунти. Непридатні важкі глинисті, солоні, заболочені і піщані ґрунти.

Кращими попередниками є добре удобрені озимі зернові та просапні культури. Районований сорт Золотодолинський.

Під основний обробіток ґрунту вносять 30-40 т/га гною і повне мінеральне добриво N60Р90К60. Підживлення необхідно проводити на перший рік життя через 1,5-2 місяці після з'явлення сходів, на другий і послідуючі роки – ранньою весною перед відростанням рослин і після першого укосу із розрахунку NРК по 30 кг/га д.р.

Сіють звіробій під зиму або рано навесні овочевими сівалками СКОН-4,2; СОН-2,8; СКОШ-2,8 з міжряддями 45 см без загортання насіння при нормі висіву 3-4 кг/га. Весняна сівба проводиться стратифікованим насінням.

Догляд за посівами звичайний і складається із розпушування міжрядь, знищення бур'янів і підживлень. Перша культивація проводиться на глибину 3-4, друга – на 6-8 і третя та четверта – на 4-6 см. На другий і наступні роки на перехідних плантаціях рано навесні скошують і видаляють з поля торішні стебла. Після цього плантації боронують в 1-2 сліди в поперечному напрямку середніми боронами.

Збирання звіробою проводять під час масового цвітіння рослин. Косять жатками на висоті 30 см від поверхні ґрунту. Через 30-40 днів косять удруге. Середня урожайність сировини на другий рік життя становить 15-25, на третій-четвертий – до 30-40 ц/га.

Насіння дозріває в першій половині вересня. Збирання насінників проводять роздільним способом, тому що при дозріванні коробочки розтріскуються і насіння висипається. Урожайність насіння становить 1-3 ц/га.

Список літератури 1. Возделывание лекарственных растений. / За ред. Н.Я.Чукова, П.Т.Кондратенко. – М.: Медгиз, 1984.-

419 с. 2. Всё о лекарственных растениях. /сост. И.Н.Пустырский – Минск: Книжный дом, 2010. - 512с. 3. Всё о лекарственных растениях. /Составитель В.Преображенский. – Донецк: ПКФ «БАО», 2000. – 592

с. 4. Енциклопедия лекарственных растений. Самолечебник./ Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Мартин, 2010. -

384с. 5. Жарінов В.І., Остапенко А.І. Вирощування лікарських, ефіроолійних, пряносмакових рослин:

Навчальний посібник, - К.: Вища школа, 1994.- 234с.


38

6. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник. /Л-56 Під ред. А.М. Гродзинського. – К,: Вид УРЕ, 1990. – 544 с.

7. Сучасна енциклопедія лікарських рослин / Володимир Преображенський. – Донецьк:ООО «ПКФ «БАО», 2009. – 455с.

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ, ВИКОРИСТАННЯ, ТЕХНОЛОГІЯ

ВИРОЩУВАННЯ ВАСИЛЬКІВ СПРАВЖНІХ

В. Базалій, студ., Т.О. Бєлова, доц., канд. с.-г. наук


Васильки справжні ( Ocimum basilicum L.)- однорічна трав'яниста рослина родини губоцвітих (Lamiaceae) набула широкого використання в харчовій, консервній , виноробній , а також в парфумерній промисловості та в медицині, тому рекомендуємо вводити їх в культуру в господарствах різних форм власності.

При виготовленні м’ясних страв та салатів васильки справжні додають як приправу. Їх також використовують для приготування супів та ряду харчових продуктів. Квітки і листки васильків справжніх у свіжому або сухому вигляді застосовують у кулінарії при виготовленні консервів, солінь та у ковбасному виробництві. Подрібнені у порошок сухі листки васильків мають приємний кислуватий смак і їх часто додають з іншими прянощами до різних маринадів, соусів, рибних, овочевих і м’ясних страв, а також для виготовлення перцевих сумішей (замість гвоздики чи запашного перцю).

Васильки справжні – джерело ефірної олії, евгенолу і камфори , які використовують у кардіології , стоматологічній практиці як дезинфікуючий і дезодоруючий засіб (евгенол). Ефірну олію виробляють з надземної частини рослин. Вона міститься у листках (0,3-0,8%) і суцвіттях ( 0,4-0,9%) з розрахунку на сиру масу. Максимальний вміст ефірної олії виявлено в бічних гілках першого порядку у період масового цвітіння. З одного гектару посівів васильків отримують понад 100 кг ефірної олії.

У народній медицині васильки справжні використовуються як ранозагоювальний і протиспазматичний засіб, при головних болях, мігрені, гастритах, коліті, епілепсії, як тонізуючий засіб при астенії, ослабленні функції дихання, порушенні кровообігу, пригніченому стані центральної нервової системи, простудних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, шлункових і кишкових колітах, запаленні нирок, сечового міхура і сечовивідних каналів, як засіб що підвищує апетит, поліпшує травлення, сприяє секреції молока у матерів- годувальниць. Як зовнішній засіб васильки справжні використовують в дерматології і косметиці, а також для полоскань для загоєння ран, гінгівітах, стоматитах, екземі, алергічних стоматитах. Також використовується свіжий сік рослини для закапувань при гнійному запаленні середнього вуха.

Васильки справжні є добрим медоносом , розміщуючи 2-3 бджолосім'ї на один гектар посівів, збільшується їх продуктивність на 25 -30%. Медопродуктивність культури складає 150 – 220 кг/га.

Кращими попередниками васильків справжніх є озимі і зернобобові культури, кукурудза та однорічні трави , тобто ті культури , які залишають після себе поле чисте від бур’янів . Багатьма науковцями доведено що васильки справжні повинні займати особливе місце в сівозміні і їх повернення на одну і ту ж земельну ділянку повинно здійснюватись не


39

раніше, ніж через 10-12 років. В протилежному ж випадку на посівах можуть з’явитися масові захворювання рослин фузаріозом. Таким чином розміщують васильки справжні після озимої пшениці, яка є одним із кращих попередників.

Найбільш важливим заходом при підготовці ділянки під посіви васильків є знищення бур'янів і створення глибокорозпушеного, дрібногрудочкуватого, кореневмістного шару грунту. Кращою системою обробітку грунту є напівпарова система обробітку грунту.

Висівають васильки безпосередньо в грунт на початку травня, після останніх заморозків, тобто сіють їх одночасно з баштанними культурами та соєю , коли орний шар грунту достатньо добре прогрівається , а середньодобова температура на глибині 10- 15 см складає 14-15ºС. Обов’язково необхідно пам’ятати, що васильки дуже чутливі до знижених температур. Їх сходи гинуть при температурі 1-2ºС і заморозків не витримують. Сівбу проводять широкорядним способом з міжряддями 60 або 70 см овочевими сівалками.

Мета досліджень - встановити оптимальні строки сівби та норми висіву насіння васильків справжніх для конкретних умов. Розмір облікової ділянки становив 10 м². Повторність чотириразова. Розміщення ділянок рендомізоване.

Для досягнення рівномірної заробки насіння і створення умов для його проростання, поле після сівби прикочують котками ЗККШ-6. При середньодобовій температурі 18-20ºС сходи з'являються через 10-12 днів. Якщо температура грунту нижче 10ºС, насіння майже не проростає і загнивається.

Основним завданням догляду за посівами васильків є утримання їх в чистому від бур’янів стані та розпушування міжрядь для покращення грунтових процесів і зволоження. При першому прополюванні рослини проріджують у рядках у фазі двох – трьох пар справжніх листочків і при цьому відстань між рослинами в рядку не повинна перевищувати 12 -15 см.

Вирощування васильків можна здійснювати як прямим висівом насіння у відкритий грунт так і висаджуванням розсади.

До збирання васильків справжніх приступають у фазі масового цвітіння бічних пагонів і побуріння насіння в середній частині центрального суцвіття. Такий термін збирання зумовлений накопиченням максимальної кількості ефірної олії в зеленій масі рослин. Закінчити збирання необхідно до настання перших заморозків. Врожайність зеленої маси васильків справжніх досягає 200-250 ц/га.

Висновки 1.Перші 2-2,5 місяці ростуть васильки повільно, розвиваючи переважно кореневу

систему. Найінтенсивніше наростання надземної маси рослин спостерігається за 6,5-7 тижнів до фази бутонізації. Строки цвітіння значно змінюються залежно від погодних умов року.

2.Насіння васильків справжніх бажано висівати в грунт, коли він прогріється на глибині 10-15 см до 13-15ºС і мине загроза весняних заморозків, так як васильки дуже чутливі до понижених температур. Сходи гинуть при температурі - 1ºС і заморозків не витримують. Зниження температури повітря до 8-10ºС, різко пригнічує ріст, а в результаті тривалого впливу вони жовтіють і гинуть. При проведенні досліджень сівбу проводили в кінці другої – на початку третьої декади травня. Інші строки сівби не завжди забезпечують повноцінні сходи васильків.

3. Оптимальною нормою висіву насіння васильків справжніх в конкретних грунтово-кліматичних умовах господарства є 4 кг/га, яка забезпечила отримання максимальної врожайності зеленої маси 148,2 ц/га, сировини 44,2 ц/гав та 5,4 ц/га насіння.

Список літератури 1. Болотских А.С.Настольная книга овощевода.-Харьков:Фолио.-1988.-487 с. 2. Васюта Г.Г, Волховская У.В. Перспективные эфиромасличные растения //Эфиромасличные культуры.-

М.:Колос, 1976.- С.301-313.


40

3. Голышенков П.П., Голышенков С.П. Растения дарят здоровье :Современный травник. – Саранск : Мордовское кн. Изд.,1997.-416 с.

4. Губанов И.А., Новиков В.С. Целебные растения . – М.: Изобразительное 5. искусство, 1994. – 48 с. 6. Комарова Р.А., Ливандовская Л.И., Мантрова Э.Я.Пряные культуры.- 7. М.:Колос,1984.-72 с. 8. Кортиков В.Н., Кортиков А.В..Полная энциклопедия лекарственных 9. растений , - Ростов Н/Д : "Издательский Дом","Проф-Прес", 2001-800 с. 10. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп.ред.А.М.Гродзинський. 11. -К.: Головн.ред. УРЕ, 1990.- с. 78. 12. Медоносная ценнность васильков. - // Пчеловодство, 2007-№5, С.22-23. 13. Медоноси України// Огородник.-2004 №4, С.11-12. 14. Мустяцэ Г.И. Возделывание ароматических растений. Кишинев: «Штиинца»,1998.- 197с.

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ, БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ РОМАШКИ ЛІКАРСЬКОЇ

Р.О. Гулянок, студ., Т.О. Бєлова, доц., канд. с.-г. наук


Актуальність використання лікарських рослин безмежно виросла в останнє десятиріччя. Наша країна має великі запаси дикорослих рослин, але це не значить, що вони невичерпні, їх не можна брати без кінця, не налагодивши їх облік, охорону і вирощування.

Ромашка лікарська (Сhamomilla recutita L.) - однорічна рослина 15-60 см заввишки родини айстрових - одна з найстародавніших лікарських рослин.

Вона росте невеликими заростями майже по всій території України як бур’ян на полях і городах, на пустирях та понад дорогами. На території Полтавської та інших областей України її культивують в спеціалізованих та фермерських господарствах.

Для медичних потреб використовують сушені квіткові кошики ромашки лікарської. Заготовляють кошики, збираючи їх у стадії горизонтального розташування язичкових квіток протягом усього періоду цвітіння рослин в суху погоду. Сушать при температурі не вище 40° С. Сухої сировини виходить 25-27%. Термін її зберігання 1 рік.

Квіти ромашки лікарської містять 0,2-0,8% ефірної олії, що виявляє дезинфікуючі та протизапальні властивості.

Лікарі стародавності Гіппократ і Діоскорид використовували цю рослину при захворюваннях печінки, нирок, сечового міхура і при головному болі. Нині ромашка лікарська застосовується у вигляді настою як протизапальний, спазмолітичний засіб при захворюваннях органів травлення, для стимуляції жовчовиділення та як потогінний засіб.

У Франції настій ромашки застосовується при розладах травлення, при перевтомі, фізичному перевантаженні, надмірному вживанні кави і тютюну, при поганому самопочутті та застуді. В Польщі ромашку вживають для підвищення апетиту, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту і деяких видах гіпертонії як болезаспокійливий засіб. В західноєвропейській медицині препарати ромашки лікарської застосовують при виразці шлунка.

В народній медицині України відвар і настій з ромашки широко використовують при мігренях і безсонниці, виразці шлунка, підвищеній збудливості, зубному болю і простудних


41

захворюваннях. Настоянку з неї рекомендують для примочок і обмивань при екземі, наривах, виразках, запаленнях, висипах, фурункулах і пітливості.

Медичний препарат ромазулан застосовують при гастритах, колітах і інших захворюваннях шлунка, зовнішньо при запаленні ротової порожнини, зовнішнього вуха, дерматозах та трофічних виразках.

Ромашка лікарська – невибаглива до умов росту рослина. Однак кращі врожаї вона дає на добре освітлених, родючих, достатньо вологих ґрунтах. Її досить часто вирощують 2-3 роки підряд на одному полі, так як насіння осипається і дає густий самосів.

Роки досліджень були сприятливими для росту і розвитку рослин ромашки лікарської. Мета досліджень: встановити оптимальні строки сівби, норми висіву насіння та

густоту стояння рослин для отримання максимальної врожайності кошиків і насіння ромашки лікарської в конкретних умовах. Облікова площа ділянки 10 м2, повторність 4-х разова. Розміщення ділянок рендомізоване.

Найкращі попередники для ромашки зернові, зернобобові і просапні культури, її також можна розміщувати і на запільних ділянках.

Основну, зяблеву оранку слід проводити як найраніше на глибину 22-25 см. Для передпосівного обробітку ґрунту доцільно використовувати культиватори обладнані стрілчастими лапами. Культивацію проводять одночасно з боронуванням зубовими боронами, а при недостатній вологості ґрунту – з коткуванням. Для кращого вирівнювання поверхні ґрунту і проведення якісної сівби культивацію проводять під кутом до оранки на глибину 4-6 см. На більш важких ґрунтах замість культиваторів використовують комбіновані ґрунтообробні машини.

Ромашку лікарську сіють рано навесні, влітку, восени або під зиму, а також одночасно із ранніми яровими культурами овочевими сівалками на глибину 0,5 см, широкорядним способом (45 см).

Насіння починає проростати при температурі 4-5°С, оптимальна температура проростання 20-25°С. На протязі перших 20-30 днів після з’явлення сходів рослини формують розетку із 6-9 листків. Цвітіння ромашки лікарської при нормальних умовах вегетації починається на 40-50 день після з’явлення сходів і продовжується до пізньої осені. Суховійні явища з підвищенням температури повітря до 28-30°С негативно відображається на рості рослин, інтенсивності цвітіння і масі окремих корзинок. Найбільш оптимальна середньодобова температура вегетаційного періоду 19-21°С.

Насіння ромашки лікарської в період проростання виключно вимогливе до ґрунтової вологи. На протязі години воно поглинає 4 частини води по відношенню до своєї маси. Сходи дуже дрібні, не переносять пересихання верхнього шару ґрунту, розвиваються повільно, легко заглушуються бур’янами, тому під культуру відводять чисті від бур’янів ділянки.

Найкращими вважаються літньо-осінні строки сівби, за умов достатньої вологості ґрунту. При цих строках сівби рослини входять у зиму у фазі розетки, добре зимують, весною активно ростуть і зацвітають на 15-20 днів раніше, ніж при підзимовому і на 20-30 раніше, ніж при весняному. Підзимню і ранньовесняну сівбу доцільно проводити по мерзлоталому ґрунту.

Норма висіву становить до 4 кг/га. Глибина загортання 0,5 см. Оптимальна густота 12-15 рослин на метрі погонному. На плантації протягом усієї вегетації проводять міжрядні розпушування (до змикання рядків).

На протязі вегетації проводять 5-6 зборів кошиків. До першого приступають на початку цвітіння, коли у 70% суцвіть білі крайні язичкові квітки знаходяться у горизонтальному положенні. Запізнення з першим збиранням знижує інтенсивність утворення нових суцвіть, а відтак і урожайність.


42

Ромашка відносяться до рослин, сировину яких протягом року збирають багато разів. Період збору сировини в зв’язку з цим сильно розтягнутий; він продовжується 80-90 днів з початку липня до кінця вересня, аж до настання перших заморозків. Збирають свіжорозкрите суцвіття в фазі розкриття в них не менше за половину язичкових квіток. При цьому зривають суцвіття у самої основи. У перший період цвітіння ромашки суцвіття розкриваються через кожні 3 дні, в подальшому – через 4-5 днів і рідше. Протягом сезону з кожної ділянки проводять до 15 зборів суцвіть. Запізнення з проведенням збору приводить до зав’язування насіння, зниження інтенсивності цвітіння і погіршення якості сировини.

Урожайність сухих суцвіть становить 4-10 ц/га. Висновки 1. Сходи ромашки лікарської з’являються через 5-7 днів після сівби, розвиваються

повільно і тому легко приглушуються бур’янами. Враховуючи цю обставину, ми рекомендуємо вирощувати її на чистих від бур’янів з достатньою кількістю поживних речовин ґрунтах з під зернових попередників, які рано звільняють поле.

2. В результаті проведених досліджень встановлена оптимальна для умов Черкаської області густота стояння рослин - 222 тис. шт/га, яка забезпечила максимальну врожайність сировини – 8,7 ц/га і 148 тис. шт/га, яка забезпечила максимальну врожайність насіння – 5,0 ц/га.

Список літератури 1. Жарінов В.І., Остапенко А.І. Вирощування лікарських ефіроолійних, пряносмакових рослин: Навч.

посібник.-К.: Вища школа, 1994.- 234 с. 2. Кортиков В.М., Кортиков А.В. Справочник лекарственных растений. - Ростов Н/Д:»Издательский Дом

«Проф-Пресс», 2004.- 800 с. 3. Котунов Г.Н. Культивовані і дикорослі лікарські рослини: Довідник.- К.: Наукова думка, 1971.- 167 с. 4. Лікарські рослини:Енциклопедичний довідник / Відп. Ред. А.М. Гроздінський.-К.: Голов. Ред. УРЕ,

1989.- 544 с. 5. Павлов М.Ф. Энцыклопедия лекарственных растений .- М.: «Мир», 1998.- 468 с. 6. Перевозченко І.І., Андрієнко Т.А. Рослини зеленої аптеки: поширення, збирання, використання.- К.:

Урожай, 1993.- 96 с. 7. Перевозченко І.І. Шукайте лікаря в природі.- К.: Урожай, 2002.- 215 с. 8. Решетняк В.В., Цируга И.В. Травник. - К.: Прапор, 1992.- 463 с. 9. Товстуха Є.С. т-50 Фітотерапія / з-є вид., перероб.: доп. - К.: Оріяни, 2000.- 432 с.

ВПЛИВ ФРАКЦІЙ НАСІННЯ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ КОРЕНЕПЛОДІВ БУРЯКА ЦУКРОВОГО

Н.В. Бойко, студ., С.В. Філоненко, доц., канд. с.-г. наук


Досліджено продуктивність гібридів буряка цукрового Іванівсько-Веселоподільський ЧС 84 та Білоцерківський ЧС 57 залежно від різних фракцій дражованого насіння (3,25–3,5 та 3,5–3,75 мм).

Буряк цукровий у нашій країні є єдиною промисловою сировиною для виробництва цукру – продукту вкрай необхідного для підтримки життєдіяльності людського організму,


43

стійкості щодо захворювань, відновлення працездатності у разі фізичної втоми та в екстремальних умовах [8].

Значення буряка цукрового не обмежується лише виробництвом із нього цукру. Із продуктів його переробки одержують: із меляси – спирт, гліцерин, дріжджі для хлібопекарської промисловості, лимонну кислоту для хімічної, парфумерної та харчової промисловості; із жому – пектиновий клей, що використовується у текстильному виробництві [4].

Протягом останніх років створено і зареєстровано низку ЧС-гібридів буряка цукрового, які характеризуються високим потенціалом продуктивності. У зв’язку впровадженням нових технологій вирощування буряка цукрового дещо змінились вимоги до якості посівного матеріалу. Йому мають бути властиві не тільки високі чистота, енергія проростання, схожість, але й вирівняність за розмірами та одноростковість [9].

Впровадження сучасних технологій вирощування буряка цукрового передбачає використання високопродуктивних гібридів, створених на основі цитоплазматичної чоловічої стерильності (ЦЧС) [1].

Проте гібриди на основі ЦЧС мають досить серйозний недолік у порівнянні із сортами-популяціями: вони формують більше дрібного насіння, що призводить у кінцевому результаті до меншого виходу посівних фракцій насіння культури [2]. Саме тому одним із найраціональніших способів збільшення виходу бурякового насіння є його дражування, завдяки якому насінню надається потрібний розмір. Взагалі дражування − це комплексний захід нанесення на насіння інертних органічних і мінеральних речовин з метою створення рівномірної кулеподібної форми для кожної насінини, що забезпечує найбільш точне розміщення його в рядку[5].

Чому ж формуються на насінниках буряка цукрового різні за розміром плоди, що є посівним матеріалом? Саме через значну нерівномірність проходження процесів цвітіння, формування плодів буряка цукрового та їх дозрівання, насіння цієї культури характеризується значною різноякісністю. Зокрема, різноякісність спричинює коливання лінійних розмірів плодів. Внаслідок впливу зовнішніх умов та залежно від місцезнаходження квітки на материнській рослині насіння проходить фази формування у різні строки. По різному відбувається також живлення окремого плодика. Через це на період збирання врожаю плоди характеризуються різним ступенем розвитку[6].

Залежність якості насіння від його лінійних розмірів має велике практичне значення, ось тому цій темі в різний час було присвячено багато наукових досліджень. Зокрема вивчалось використання для сівби насіння фракції 3,25-3,5 мм, яке за численними державними стандартами не відноситься до основної посівної фракції. Особливо гостро це питання, як було зазначено раніше, постало у зв’язку із створенням і впровадженням гібридів на основі ЦЧС, у яких частина насіння вказаної фракції досягає 21% і більше від загальної маси насіння.

Дослідженнями численних науковців встановлено, що за оптимальних умов вирощування насінників у насінні буряка цукрового, що заготовляється і надходить на насіннєві заводи, до 80% складають плоди вказаної фракції з високими показниками якості [7].

Також численні досліди показали, що гібридне насіння діаметром менше 3,5 мм у багатьох випадках має енергію проростання та лабораторну схожість досить високу, на рівні 85-90%. Використання насіння буряка цукрового фракції діаметром менше 3,5 мм для дражування дозволило б збільшити вихід кондиційного насіння в процесі післязбиральної обробки і зменшити собівартість самого насіння. Водночас висіяти таке дрібне насіння існуючими сівалками, особливо на кінцеву густоту, без його дражування, неможливо.


44

Для забезпечення висіву на кінцеву густоту існуючими сівалками, насіння фракції менше 3,25 мм дражують, надаючи йому відповідних розмірів (фракція дражованого насіння 3,5-4,5 мм) і кулеподібної форми [3].

Зрозуміло, що виникає питання: яким чином впливає розмір і якість дражованого насіння на продуктивність буряка цукрового. Відповідні дослідження ми проводили на дослідному полі Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН протягом 2011-2012 рр.

Схема досліду включала чотири варіанти. На ділянках першого варіанту висівали дражоване насіння фракції 3,25-3,5 мм гібриду

Іванівсько-Веселоподільський ЧС 84. На ділянках другого варіанту висівали дражоване насіння фракції 3,5-3,75 мм

відповідного гібриду. На третьому варіанті для сівби використовували дражоване насіння фракції 3,25-3,5

мм гібриду Білоцерківський ЧС 57. Четвертий варіант відзначався застосуванням для сівби дражованого насіння фракції

3,5-3,75 мм відповідного гібриду. Облікова площа ділянки – 27 м², загальна площа – 54 м2. Повторність досліду

чотириразова. Сівбу проводили 12 квітня (2011 р.) та 10 квітня (2012 р.). Сіяли буряк цукровий сівалками «Hege-95». Норма висіву – 9 шт./м. Агротехніка вирощування культури у досліді – загальноприйнята для відповідної ґрунтово-кліматичної зони.

Результати наших досліджень наведені в таблиці 1.

Таблиця 1 – Продуктивність гібридів буряка цукрового залежно від різних фракцій дражованого насіння.

Показники 2011 рік 2012 рік Варіанти

досліду Урожайність, ц/га

Цукристість, %

Збір цукру, ц/га

Урожайність, ц/га

Цукристість, %

Збір цукру, ц/га

Іванівсько-Веселоподільський ЧС 84

1. Насіння фракції 3,25-3,5 мм

438 17,6 77,1 419 16,8 71,2


442 17,5 77,4 429 16,6 70,4

НІР0,5 24 0,12 6,8 24,3 0,26 6,5

Білоцерківський ЧС 57


444 16,7 74,9 425 17,3 73,5


451 16,6 74,1 429 17,1 73,4

НІР0,5 12,5 0,12 2,6 16,1 0,26 3,4

Отже, як свідчать дані відповідної таблиці, розміри фракцій насіння, що досліджувалися, не мають негативного впливу на врожайність культури. Тобто, що на ділянках із фракцією 3,25-3,5 мм, що на ділянках із фракцією 3,5-3,75 мм – скрізь рівень


45

урожайності виявився майже однаковим. Відмінність між варіантами по цьому показнику знаходиться в межах похибки досліду.

Стосовного головного показника технологічних якостей коренеплодів, яким є їх цукристість, то варто відмітити, що за час дворічних досліджень вона мала тенденцію до незначного збільшення (у межах від 0,1 до 0,2%) саме на ділянках, де висівали дрібні фракції (3,25-3,5 мм). Це є очевидним, тому що там, де висівали дрібнішу фракцію, сформувалися дещо менші коренеплоди, але вони мали вищу цукристість.

Отже, наші дворічні дослідження підтвердили положення про те, що у буряка цукрового існує зворотна кореляційна залежність між урожайністю коренеплодів та їх цукристістю.

Збір цукру, що є головним показником бурякоцукрового виробництва, на всіх варіантах за роки досліджень виявився теж майже однаковим. Відмічена різниця по цьому показнику лише між гібридами, які висівалися.

Отже, зважаючи на результати наших дворічних досліджень, можна рекомендувати бурякосіючим господарствам використовувати для сівби фракцію дражованого насіння розміром 3,25-3,5 мм за умови забезпечення високої якості виконання посівних робіт.

Список літератури 1. Балан В.Н. Агроекологічні причини різноякісності насіння ЧС гібридів цукрових буряків // Цукрові

буряки. – 2006. - № 6. – С. 10–11. 2. Буркун О.В. Різноякісність насіння ЧС-гібридів залежно від способів його вирощування // Цукрові

буряки. – 2007. - № 6. – С. 14 – 15. 3. Доронін В.А., Марченко С.І., Бусол М.В. Способи передпосівної підготовки насіння // Агроном. – 2006.

- № 3. – С. 110 – 112. 4. Доронін В.А., Мотренко С.М., Герман Б.О. Продуктивність буряків цукрових залежно від маси

дражувальної оболонки // Цукрові буряки. – 2007. - № 1. – С. 17 – 18. 5. Зенін Л.С. Точний висів насіння // Цукрові буряки. – 2007. - № 4. – С. 14 – 18. 6. Корнієнко С.І. Прийоми формування високоякісного насіння ЧС-гібридів буряка цукрового // Цукрові

буряки. 2008. - № 2.– С. 2– 3. 7. Марченко С.І. Фракція насіння: 3,25 – 3,50 мм. Можливості використання: насінництво // Цукрові

буряки. – 2003. - № 1. – С.18 – 19. 8. Мацебера А.Г., Куянов В.В., Глеваський І.В. Перспектива галузі – ЦЧС гібриди: буряківництво //

Насінництво. – 2007. - № 9. – С. 19–20. 9. Юносов Р.А. Спосіб удосконалення передпосівної обробки насіння // Цукрові буряки. – 2001. - № 3. –

С. 12–13. ЗЕРНОВА ПРОДУКТИВНІСТЬ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ РІЗНИХ ГРУП

СТИГЛОСТІ

Я. Кошман, студ., С.В. Філоненко, доц., канд. с.-г. наук


Викладено результати трирічних досліджень господарсько-біологічних властивостей гібридів кукурудзи різних груп стиглості.

Кукурудза – це одна з найбільш поширених культур в світовому землеробстві. Серед усіх культур вона займає друге місце за валовими зборами зерна і третє за врожайністю [6].


46

Кукурудза є однією з найбільш високопродуктивних злакових культур універсального призначення, яку вирощують для продовольчого, кормового і технічного використання. У країнах світу для продовольчих потреб використовується приблизно 20% зерна кукурудзи, для технічних 15-20 %, на корм худобі 60-65 % [4].

Сьогодні в світовому землеробстві і в Україні переважають посіви саме гібридів кукурудзи, які за врожайністю зерна й зеленої маси значно перевищують сортові. Це пов'язано з явищем гетерозису, яке виявляється у високій життєздатності гібридних рослин у першому поколінні [5].

Розрізняють гібриди: сортолінійні – отримані схрещуванням сорту та самозапильної лінії; прості лінійні – схрещуванням двох самозапильних ліній; подвійні міжлінійні схрещуванням двох простих міжлінійних гідридів; трилінійні – схрещуванням простого міжлінійного гібрида й лінії; п'ятилінійні – схрещуванням трилінійного і простого міжлінійного гібридів [2].

В цілому, гібриди кукурудзи, що зареєстровані Державною службою з охорони прав на сорти рослин, класифікуються також за групами стиглості. Цих груп в Україні 5: ранньостигла (ФАО до 199), середньорання (ФАО – 200-299), середньостигла (ФАО – 300-399), середньопізня ( ФАО – 400-499) та пізньостигла (ФАО більше 500) [1, 8].

Варто відмітити, що останнім часом у господарствах країни висівають на значній площі гібриди кукурудзи зарубіжної селекції, що належать до різних груп стиглості і різняться за показниками продуктивності. До того ж, з початку вирощування іноземних гібридів було відмічено, що більшість із них є менш пластичними за вітчизняні, а, отже, в більшій мірі уражаються хворобами і менш стійкі до несприятливих умов навколишнього середовища [7]. Такі гібриди, належачи до різних груп за стиглістю, формують хоча і високу врожайність зерна, проте мають дещо різні його технологічні якості [3].

Зважаючи на все вище викладене, метою наших досліджень і було вивчення зернової продуктивності гібридів кукурудзи іноземної селекції в умовах одного із господарств області, яким є товариство з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» Глобинського району.

В цілому наші досліди передбачали проведення всебічного аналізу господарсько-біологічних властивостей гібридів кукурудзи зарубіжної селекції різних груп стиглості, вивчення умов та чинників, що сприяють зростанню їх продуктивності і покращують якість зернової маси, або навпаки – призводять до зменшення урожаю, чи знижують якість зерна.

Дослідження проводили протягом 2010-2012 років з рекомендованими для вирощування у відповідній зоні гібридами зарубіжної селекції PR39В93 та PR39R86 фірми PIONER і DKS3511 та DKS3759 фірми MONSANTO.

PR39B93 (ФАО 200). Новий ранньостиглий простий гібрид. Відзначається надзвичайно високою урожайністю. Тривалість вегетаційного періоду 105-120 днів. показує високу стабільність по врожайності зерна за вирощування в різних ґрунтово-кліматичних умовах.

Має швидкий стартовий ріст на початку вегетації. Стійкий до низьких температур. Придатний для використання на зерно та силос. Відрізняється швидкою віддачею вологи під час достигання та розвинутими коренем і стеблом. Має добру стійкість проти вилягання і достатню посухостійкість. Придатний для вирощування за технологією No-till.

PR39R86 (ФАО 250). Середньоранній гібрид із високим потенціалом врожайності зерна. Має потужний стартовий ріст. Добре використовує весняно-зимові запаси вологи. Універсальний до використання. Має досить розвинуті коріння і стебло, що обумовлює високу стійкість до вилягання.

Вегетаційний період 112-126 днів. має високу пластичність за вирощування в різних ґрунтово-кліматичних умовах. Не терпить загущення посівів.

DKS3759 (ФАО 280). Середньоранній гібрид кукурудзи з високою стійкістю до стеблових гнилей, пухирчастої сажки, іржі, гельмінтоспоріозу. Має високу посухостійкість


47

та стійкість до вилягання і стресових умов зовнішнього середовища. Швидко віддає вологу під час дозрівання. Зерно зубоподібне, найбільшу віддачу дає при згодовуванні птиці та переробці на крохмале-патокових фабриках. Рекомендовані оптимальні строки сівби.

Гібрид адаптований до вирощування в Лісостепу та Степу України. Рекомендована густота під час збирання:в Лісостепу – 60-70 тис. рослин/га, в зоні Степу – 45-50 тис. рослин/га.

DKS3511 (ФАО 330). Середньостиглий гібрид із високою пластичністю та доброю посухостійкістю. Характеризується високими врожаями зерна саме в посушливі роки. Має швидкий ріст на початкових стадіях розвитку та високу екологічну пластичність. Адаптований до різних природних умов, може використовуватися для вирощування на зерно або на силос. Рекомендована густота на період збирання 55-65 тис. рослин/га. Гібрид ремонтантного типу (зелене стебло при стиглому зерні).

Облікова площа ділянки у 2010 році становила 1,2 га, загальна площа – 1,6 га; у 2011році – 1,1 та 1,5 га; у 2012 році – 1,5 і 1,9 га відповідно. Повторність досліду триразова. Розміщення ділянок варіантів досліду систематичне.

Ґрунт дослідних ділянок – чорнозем глибокий малогумусний залишково слабосолонцюватий. Вміст гумусу в орному шарі 4,3-4,7%; рН ґрунтового розчину 7,1-7,3.

Попередник кукурудзи – озима пшениця. Агротехніка вирощування кукурудзи на дослідних ділянках – загальноприйнята для відповідної ґрунтово-кліматичної зони.

Програмою наших досліджень передбачалось проведення таких обліків, спостережень і аналізів:

− облік густоти сходів та густоти насадження рослин перед збиранням урожаю; − фенологічні спостереження за фазами росту і розвитку рослин різних гібридів; − облік поширення хвороб та ступеня ураженості ними рослин культури; − облік врожайності гібридів різних груп стиглості. Результати наших досліджень представлені в таблиці 1.

Таблиця 1 – Урожайність зерна кукурудзи іноземних гібридів різних груп стиглості, ц/га.

Урожайність, ц/га Варіанти досліду

2010 рік 2011 рік 2012рік в середньому за три роки

1. PR39В93 61,3 92,1 75,3 76,2

2. PR39R86 73,5 116,1 86,4 92,0

3. DKS3759 67,1 104,3 82,6 84,7

4. DKS3511 78,4 126,8 98,4 101,2

НІР0,05 3,4 7,4 6,1 -

Отже, аналізуючи дані таблиці 1, де наведена трирічна врожайність зерна гібридів кукурудзи іноземної селекції різних груп стиглості, варто зазначити, що погодні умови років досліджень відзначалися певною строкатістю. Зокрема, у літні місяці 2010 року була відмічена надзвичайно висока температура повітря, що поєднувалося із дефіцитом атмосферних опадів. Все це призвело до ґрунтової і повітряної посухи, негативного впливу яких зазнали рослини культури у другій половині літа і на початку осені. Крім того, вище зазначені погодні аномалії призвели до швидкого достигання зерна кукурудзи і, відповідно, до порівняно раннього збирання врожаю, який розпочали у господарстві 25 серпня.


48

Проте, також слід мати на увазі і той факт, що ці ж критичні погодні умови дали можливість нам всебічно оцінити як пластичність досліджуваних гібридів, так і їх здатність формувати порівняно високий врожай зерна саме за таких умов.

Стосовно 2011 року, то погодні умови вегетаційного періоду цього року навпаки сприяли максимальній реалізації рослинами культури свого продуктивного потенціалу.

2012 рік щодо погодних чинників зайняв проміжне положення між 2010 і 2011 роками. Тому саме цього року мали вищу продуктивність кукурудзи, ніж у 2010 році і дещо нижчу, ніж у 2011.

Продовжуючи аналізувати дані відповідної таблиці, можна відмітити досить високу екологічну пластичність та здатність протистояти посушливим умовам гібриду DKS3511. Саме на ділянках цього гібриду отримували щорічно максимальну врожайність зерна. Середня ж за три роки урожайність відповідного гібриду становила 101,2 ц/га.

Друге місце за зерновою продуктивності зайняв гібрид фірми Pioner PR39R86. На його ділянках мали середню за три роки врожайність зерна на рівні 92 ц/га.

Найменше реалізував свій продуктивний потенціал за роки досліджень гібрид цієї ж фірми PR39B93. Середня трирічна гектарна віддача зерна відповідного гібриду становила 76,2 ц/га. Дещо вищим виявився відповідний показник на ділянках третього варіанту, де висівали гібрид фірми Monsanto DKS3759 – 84,7 ц/га.

Отже, зважаючи на результати наших трирічних досліджень, можна для сільськогосподарських підприємств відповідної спеціалізації рекомендувати для вирощування на зерно гібрид фірми Monsanto DKS3511, який характеризується високою пластичністю і здатністю формувати достатній врожай зерна навіть за посушливих погодних умов.

Список літератури 1. Зозуля О.Л., Мамалига В.С. Селекція і насінництво польових культур. – К.: Урожай. – 1993. – С. 232-

233. 2. Молоцький М. Я., Васильківський С. П., Князюк В. І., Власенко В. А. Селекція і насінництво

сільськогосподарський рослин: Підручник. – К.: Вища освіта. – 2006 р.- С.68-73. 3. Молоцький М.Я., Васильківський С.П., Князюк В.І.Селекція та насінництво польових культур.

Практикум. – К.: Вища школа. – 1995. – 167с. 4. Рослинництво: Підручник / О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко; За ред. О.І. Зінченка. – К.:

Аграрна освіта, 2001. – 591с. 5. Сайко В.Ф. Наукові основи ведення зернового господарства – К.: Урожай. – 1994. – С. 269-282. 6. Свиридюк І.М. Технологія вирощування кукурудзи на зерно в Лісостепу України. // Хімія. Агрономія.

Сервіс. – 2007. - №21-22, - С.18-21. 7. Трохименко О.В. Нові технології – крок у майбутнє. Кукурудза. // Пропозиція. – 2010. - №2. – С.18-21. 8. Чучмий И. П., Моргун В. В. Генетические основы и методы селекции скороспелых гибридов кукурузы.

– К.: Наукова думка. – 1990. – С.28-41.


49

ПРОДУКТИВНІСТЬ БУРЯКА ЦУКРОВОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ЗАСТОСУВАННЯ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ

В.О. Давиденко, студ., С.В. Філоненко, доц., канд. с.-г. наук


Досліджено продуктивність буряка цукрового залежно від застосування регуляторів росту Емістим С і Бетастимулін.

Буряк цукровий у нашій країні є єдиною промисловою сировиною для виробництва цукру – продукту вкрай необхідного для підтримки життєдіяльності людського організму, стійкості щодо захворювань, відновлення працездатності у разі фізичної втоми та в екстремальних умовах.

Вирішити проблему підвищення продуктивності буряка цукрового можна не лише селекційно-генетичними методами, внесенням добрив та пестицидів, а й застосуванням регуляторів росту рослин, які все більше стають невід’ємними елементами інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур [2].

Регулятори росту рослин – це природні або синтетичні сполуки, які використовують для обробки рослин з метою ініціювання змін у процесах їх життєдіяльності з метою покращення якості рослинного матеріалу, збільшення врожайності і зберігання врожаю, а також підвищення стійкості рослин до захворювань і несприятливих біотичних та абіотичних факторів [3].

Так, наприклад, на Тернопільській державній сільськогосподарській дослідній станції проведено перевірку ефективності регуляторів росту Емістим С, Агростимулін, Бетастимулін на різних сільськогосподарських культурах. Слід відмітити, що застосування саме Емістиму С у дозі 5 мл на посівах буряка цукрового дало прибавку урожаю 64 ц/га [4].

На Волинській державній сільськогосподарській дослідній станції теж проводили дослідження ефективності регуляторів росту на озимій пшениці, буряку цукровому, картоплі, кукурудзі. Досить добрі результати показали на буряку цукровому такі препарати, як Емістим С і Агростимулін. Саме на досліджуваних варіантах приріст урожаю коренеплодів достовірно перевищив контроль [6].

Позитивна дія регуляторів росту на продуктивність сільськогосподарських культур підтверджена також дослідами, що проводилися у 2000 році на полях Чернігівської сільськогосподарської дослідної станції [5].

Важливим аспектом дії регуляторів росту, як вважають численні науковці, є підвищення стійкості рослин до несприятливих факторів середовища – високих і низьких температур, нестачі вологи, фітотоксичної дії пестицидів, ураження хворобами і шкідниками.

Їх застосування дає можливість спрямовано регулювати найважливіші процеси в рослинному організмі, найповніше реалізувати потенційні можливості сорту, закладені в геномі природою та селекцією [1].

Проте, слід відмітити, що не всі регулятори росту, які рекомендовані до застосування, в однакових умовах показують стабільний ефект.

Зважаючи на все вище викладене, метою наших досліджень і було вивчення особливостей формування продуктивності буряка цукрового залежно від дії регуляторів росту. Відповідні досліди проводили у виробничих посівах ТОВ АФ ім. Довженка протягом 2012 року.

Об’єктом досліджень слугував гібрид буряка цукрового Іванівсько-Веселоподільський ЧС 84, що рекомендований для вирощування в Полтавській області.


50

Завдання досліджень полягало у: − вивченні особливостей росту і розвитку рослин буряка цукрового гібриду

Іванівсько-Веселоподільський ЧС 84 залежно від застосування регуляторів росту; − встановленні оптимального регулятора росту для рослин культури; − визначенні впливу регуляторів росту на урожайність коренеплодів та їх

технологічні якості; − вивченні впливу відповідних препаратів на тривалість фаз росту й розвитку

культури; − визначенні економічної ефективності застосування регуляторів росту на посівах

буряка цукрового. Дослідження по вивченню впливу різних регуляторів росту проводились за такою

схемою: Без обробки регуляторами росту – контроль. Позакореневе внесення регулятора росту Бетастимулін у дозі 10 мл/га в фазі початку

змикання листків буряка цукрового у міжряддях. Позакореневе внесення регулятора росту Емістим С у дозі 10 мл/га в фазі початку

змикання листків буряка цукрового у міжряддях. Повторність досліду дворазова. Розміщення ділянок варіантів досліду систематичне.

Загальна площа ділянки 1,1 га, облікова – 0,8 га. Загальна ширина ділянки – 21,6 м, облікова – 16,2 м. Довжина ділянки – 510 м.

Регулятори росту вносили обприскувачем ОП-2000-2-01 із розрахунку 250 л/га робочого розчину. На досліджуваних ділянках застосовувалась загальноприйнята технологія вирощування буряка цукрового для даної ґрунтово-кліматичної зони за різницею тих варіантів, де вносили різні регулятори росту. Спостереження, аналізи та обліки проводили відповідно до загальноприйнятих методик, розроблених науковцями Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН (м. Київ)

Результати досліджень впливу різних регуляторів росту на продуктивність буряка цукрового представлені в таблиці 1.

Таблиця 1 – Вплив регуляторів росту на продуктивність буряка цукрового.

Показники Урожайність Цукристість Вихід цукру

± до контролю ± до контролю Варіанти досліду

ц/га ц/га %

% ± до контролю ц/ га

ц / га % 1. Без обробки –

контроль 420 - - 16,1 - 67,6 - -

2. Позакореневе внесення

Бетастимуліну у дозі 10 мл/га

471 +51 +12,1 16,8 0,7 79,1 +11,5 +17,0

3. Позакореневе внесення

Емістиму С у дозі 10 мл/га

455 +35 +8,3 16,5 0,4 75,1 +7,5 +11,1

НІР0,05 21,4 0,18 10,5


51

Отже, аналізуючи дані таблиці 1, можна відмітити, що застосування на посівах буряка цукрового регуляторів росту Бетастимуліну і Емістиму С позитивно відобразилось на рівні урожайності коренеплодів. Цього року найкраще проявив себе саме регулятор росту Бетастимулін, який вносили у фазі початку змикання листя у міжряддях дозою 10 мл/га. На ділянках відповідного варіанту отримали урожайність коренеплодів на рівні 471 ц/га, що на 51 ц/га перевищило контроль.

Застосування Емістиму С забезпечило теж досить вагому прибавку урожайності коренеплодів, хоча ефективність відповідного препарату виявилася нижчою, порівняно із Бетастимуліном. Саме на ділянках третього варіанту, де вносили Емістим С, зібрали по 455 ц/га коренеплодів, що перевищило контрольний варіант на 35 ц/га, або на 8,3%.

Програмою досліджень передбачалось також вивчення впливу регуляторів росту рослин на головний показник технологічних якостей коренеплодів, яким є їх цукристість. Варто зазначити, що досліджувані препарати позитивно вплинули на відповідний показник. Причому, вміст цукру у коренеплодах виявився максимальним на другому варіанті, де застосовували Бетастимулін. Саме тут цукристість коренеплодів була на рівні 16,8%, що на 0,7% перевищило відповідний показник на контролі. На третьому варіанті (Емістим С) перевищення контролю по цьому показнику склало всього 0,4% і становило по варіанту в цілому 16,5%.

Природно, що і вихід цукру з гектара, що вважається головним показником бурякоцукрового виробництва, виявився найбільшим на варіанті 2 і склав 79,1 ц/га, що на 11,5 ц/га перевищило контроль.

На варіанті 3 із Емістимом С вихід цукру виявився, як доводять результати математичної обробки даних, у межах похибки досліду відносно контролю.

Висновок. Обприскування посівів буряка цукрового регуляторами росту рослин Бетастимуліном

і Емістимом С сприяють підвищенню урожайності коренеплодів, їх цукристості і виходу цукру.

Перевагу все ж варто віддавати Бетастимуліну, який за позакореневого внесення в дозі 10 мл/га у фазі початку змикання листя у міжряддях забезпечив більший рівень врожайності коренеплодів, вищу їх цукристість, що позитивно відобразилося на виході цукру з одиниці площі.

Список літератури 1. Анішин Л.А. Регулятори росту рослин: сумніви і факти. //Пропозиція. 2002. - №5. - с.64-65. 2. Пономаренко С.П., Боровикова Г.С. Високий урожай – чисте довкілля. //Захист рослин. 1997. - №6. -

с.16-17. 3. Регулятори росту рослин в землеробстві: Збірник наукових праць К.: Аграрна наука, 1998. - 69с. 4. Регулятори росту рослин - агротехнологія XXI сторіччя // Пропозиція, - 2002. - №1. – с. 69-70. 5. Черемха Б.М. Особливості застосування регуляторів росту рослин та їх ефективність. // Пропозиція, -

2001. - №2. - с.62-63. 6. Черемха Б.М. Біостимулятори росту рослин – вплив на урожай і якість продукції. //Захист рослин. -

1997. - №11. - с.2-5.


52

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ, БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ГІСОПУ ЛІКАРСЬКОГО

С.В. Єрмаков, студ., Т.О. Бєлова, доц., канд. с.-г. наук


Актуальність використання лікарських рослин безмежно виросла в останнє десятиріччя. Зважаючи на велику цінність гісопу лікарського в зв’язку із значним поширенням хвороб дихальних шляхів, зокрема туберкульозу легень, як джерело лікарської сировини пропонуємо введення його в культуру в господарствах різних форм власності.

Гісоп лікарський – Hyssopus officinalis L. – багаторічна гілляста напівкущова рослина родини губоцвітих (Lamiaceae).

Насіння гісопу лікарського проростає при температурі 6-8 °С. Рослини другого і послідуючих років життя навесні відростають при температурі 5-6 °С. Оптимальна температура для росту й розвитку 18-25 °С. Високі температури в літні місяці знижують продуктивність рослин. В перший місяць після з’явлення сходів рослини гісопу лікарського ростуть повільно і дуже страждають від затінення бур’янами, що ростуть швидко. Через 45-60 днів ріст рослин підсилюється і до кінця вегетації вони утворюють розетку листя, 20-40% рослин зацвітають.

Строк продуктивного використання плантації понад 20 років, але максимальна продуктивність культури складає 7 – 9 років.

Маловибаглива до умов росту рослина, але краще росте і розвивається на добре освітлених, родючих ґрунтах з нейтральною кислотністю. До ґрунтів гісоп лікарський невимогливий. Добре росте на ґрунтах легкого або середнього механічного складу. Непридатні заболочені з підвищеною кислотністю і близьким заляганням грунтових вод та засолені ґрунти. Гісоп лікарський невибагливий до тепла. Це світло- та вологолюбна рослина довгого дня. В умовах затінення його пагони витягуються, зменшується розмір квіток, знижується вміст ефірної олії в них.

Використовують траву (верхівки стебла до 20 см завдовжки), зібрану під час цвітіння рослини. Сушать при температурі 30-40°C. Сухої сировини виходить 18-20%. Вологість не вище 13%. Строк придатності – 1 рік.

Ефірну олію гісопу широко використовують у медицині, парфумерно – косметичній та харчовій промисловості, для ароматизації вин та напоїв.Настойки або настої гісопу з лікувальною метою вживають при катарах верхніх дихальних шляхів, кашлі, бронхіті, бронхіальній астмі, запаленні і туберкульозі легень,стенокардії, неврозах, ревматизмі, поліартриті та ін..

Зовнішньо настій трави використовують для полоскань , промивань і компресів при запаленні очей, стоматиті, захворюваннях глотки, для лікування забитих місць, синців, ран, хвороб шкіри. Молоді, нездерев’янілі пагони, зібрані на початку цвітіння, мають приємний аромат і терпкий гіркуватий смак, тому їх широко використовують у свіжому або сушеному вигляді як приправу до салатів, перших і других страв, при консервуванні овочів.

Мета досліджень: встановити оптимальні строки сівби та норми висіву гісопу лікарського для конкретних умов. Облікова площа ділянки -10 м2. Повторність чотириразова. Розміщення ділянок рендомізоване.

Під гісоп лікарський вибирають освітлені, середньородючі, дреновані ділянки з вапняковими ґрунтами, з таким розрахунком, щоб на одному місці вирощувати культуру 7-9 років.


53

Гісоп розмножується насінням і вегетативно – живцями, поділом куща і відгалуженнями. При вегетативному розмноженні живці завдовжки 8-10см нарізають у вересні-жовтні з однорічних напівздерев’янілих пагонів, які беруть з 4-5 річних маточних кущів і висаджують у парники або теплиці для одержання саджанців. Оптимальні строки висаджування у відкритий грунт – рано навесні або у жовтні-листопаді. Висаджують саджанці за схемою 70Х25см. Під час садіння кореневу шийку заглиблюють нижче поверхні грунту на 5-6см, кожен саджанець поливають і загортають шаром грунту 3-5см. Насінням гісоп лікарський можна висівати восени і навесні. Сходи рослин підзимового строку сівби з’являються у другій декаді травня. Фаза бутонізації настає в другій, а цвітіння в третій декаді червня. Тривалість цвітіння 104 днів. Масове цвітіння настає в другій декаді липня і триває до другої декади вересня. Насіння дозріває в серпні-вересні. Фаза плодоношення розтягується майже на два місяці, весь період вегетації триває 160-170 днів. Сівбу проводять широкорядним способом з шириною міжрядь 70 см на глибину 1.5 – 2 см і нормою висіву 4 – 5 кг/га.

Після сівби гісопу лікарського, незважаючи на з’явлення сходів, починають догляд за посівами, захист їх від забур’янення із застосуванням до- і післясходових боронувань. Боронувати сходи гісопу слід у фазі 2-3 справжніх листків у денні години (коли зменшується тургор і рослини стають менш ламкими) легкими або середніми боронами впоперек рядків. Кількість культивацій міжрядь залежить від забур’яненості посіву. На другий і послідуючі роки вегетації догляд за гісопом складається із ранньовесняного боронування, підживлення аміачною селітрою, міжрядних культивацій на глибину не більше 8 - 10 см у міру необхідності. Крім робіт з утримання грунту в розпушеному і чистому від бур’янів стані, щороку після збирання суцвіть проводять легке обрізування кущів, видаляючи сухі й пошкоджені гілочки. Услід за цим кущі омолоджують, зрізуючи їх на 1\2 однорічного приросту. Після омолодження рослини підживлюють мінеральними добривами (N60Р60). Омолодження плантації проводять через кожні 5-6 років промислової експлуатації.

Збирання урожаю проводять у червні – липні у фазу початок - масове цвітіння погонів . У сприятливі роки можливий другий укіс у серпні – вересні. Урожайність сухої трави з плантацій першого року життя складає 23 – 30 ц/га, другого і послідуючих до 80 ц/га

Висновки 1. Сходи гісопу лікарського з’являються через 8-10 днів після сівби. В перший місяць

після з’явлення сходів рослини дуже дрібні (3-4 мм), розвиваються повільно і тому пригнічуються бур’янами. Враховуючи цю обставину, ми рекомендуємо під гісоп лікарський відводити чисті від бур’янів з достатньою кількістю поживних речовин ґрунти з під зернових попередників, які рано звільняють поле.

2. В результаті проведених досліджень встановлений кращий для умов Полтавської області строк сівби гісопу лікарського. Максимальну врожайність сировини – 10,8 ц/га забезпечив ранньовесняний строк сівби. Підзимній строк виявився неефективним, так як призвів до зменшення врожайності сировини в середньому за роки досліджень на 6,8 ц/га в порівнянні з ранньовесняним. Він також не дав нормального травостою і посіви легко заглушувались бур’янами.

3. Оптимальна норма висіву насіння для гісопу лікарського – 1,5 кг/га, яка забезпечила отримання максимальної врожайності сировини 10,6 ц/га.

Список літератури 1. Возделывание лекарственных растений. /За ред. Н.Я.Чукова, П.Т.Кондратенко.–М.:Медгиз, 1984.-419 с. 2. Всё о лекарственных растениях. /сост. И.Н.Пустырский – Минск: Книжный дом, 2010. - 512с. 3. Всё о лекарственных растениях. /Составитель В.Преображенский. –Донецк: ПКФ «БАО», 2000. – 592 с. 4. Енцыклопедия лекарственных растений. Самолечебник./ Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Мартин, 2010. -

384с.


54

5. Жарінов В.І., Остапенко А.І. Вирощування лікарських, ефіроолійних, пряносмакових рослин: Навчальний посібник, - К.: Вища школа, 1994.- 234с.

6. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник. /Л-56 Під ред. А.М. Гродзинського. – К,: Вид УРЕ, 1990. – 544 с.

7. Сучасна енциклопедія лікарських рослин / Володимир Преображенський. – Донецьк:ООО «ПКФ «БАО», 2009. – 455с.

ВПЛИВ ГІБРИДНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ ЯКОСТІ КОРЕНЕПЛОДІВ БУРЯКА ЦУКРОВОГО

С.Г. Тараненко, студ., С.В. Філоненко, доц., канд. с.-г. наук


Викладено результати досліджень продуктивності та технологічних якостей коренеплодів гібридів цукрового буряка вітчизняної та зарубіжної селекції в умовах одного із бурякосіючих господарств області.

Основною технічною культурою нашої країни, вирощуванням якої задовольняють потреби населення в цінному продукті харчування – цукрі і промисловості в сировині є, беззаперечно, буряк цукровий. Ця культура займає також значне місце і в кормовому балансі тваринництва. Площа посівів буряка цукрового донедавна перевищувала 1,5 млн. га., але, на жаль, останнім часом вона значно скоротилась.

Ефективність бурякоцукрового виробництва залежить від багатьох факторів, серед яких особливе місце займає здатність культури у повній мірі реалізували свій продуктивний потенціал у певній ґрунтово-кліматичній зоні.

Останнім часом у господарствах країни висіваються на значній площі сорти і гібриди буряка цукрового зарубіжної селекції. Вирощування їх призводить до певних як позитивних, так і негативних результатів.

По-перше, деякі сорти і гібриди іноземної селекції менш пластичні за вітчизняні, а, отже, в більшій мірі уражаються хворобами і менш стійкі до несприятливих умов навколишнього середовища.

По-друге, формуючи порівняно високий урожай коренеплодів, ці сорти і гібриди мають дещо нижчі цукристість та технологічні якості.

По-третє, коренеплоди деяких зарубіжних гібридів не придатні для тривалого зберігання у кагатах, тому що в значній мірі уражуються кагатною гниллю.

По-четверте, висівання зарубіжного насіння певних гібридів сприяє поширенню досить небезпечної вірусної хвороби – ризоманії, заходів боротьби проти якої ще не винайдено.

І, на решті, поширення зарубіжних гібридів призводить до занепаду вітчизняної селекції та насінництва.

Всі ці чинники змушують підняти досить серйозне питання про доцільність вирощування зарубіжних гібридів і сортів буряка цукрового у господарствах нашої країни.

Саме тому дослідження з вивчення продуктивності гібридів буряка цукрового як вітчизняної, так і зарубіжної селекції в умовах одного з бурякосіючих господарств області є досить актуальними. Відповідні дослідження проводили протягом 2011-2012 років у


55

виробничих посівах товариства з обмеженою відповідальністю ім. Суворова Чорнухинського району Полтавської області.

Схема дослідження включала три варіанти. На ділянках першого варіанту висівали вітчизняний гібрид Шевченківський, що слугував контролем. На другому варіанті висівали іноземний гібрид Крістелла. Третій варіант характеризувався вирощуванням іноземного гібриду Крокодил.

Шевченківський – триплоїдний гібрид на стерильній основі урожайно-цукристого напряму нового покоління. Створений в Інституті цукрових буряків УААН. Характеризується високою однонасінністю (97%) і схожістю насіння (86-93%). Гібрид високопродуктивний, стійкий до церкоспорозу, коренеїду, гнилей коренеплодів, має високі технологічні якості, придатний для механізованого збирання і вирощування за інтенсивною технологією. З 2002 року гібрид включений до Державного реєстру сортів рослин України і рекомендований для вирощування у зонах Лісостепу та Степу. За результатами Державного сортовипробування у середньому мав такі показники продуктивності: урожайність – 471 ц/га; цукристість – 17,0%; збір цукру – 78,7 ц/га.

Крістелла – однонасінний триплоїдний гібрид урожайно-цукристого напрямку. Створений німецькою фірмою «КВС Кляйнванцлебенер Заатцухт АГ». Внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2000 року. За роки сортовипробувань у Лісостепу отриманий максимальний урожай коренеплодів 512,4 ц/га, їх цукристість – 17,8 %, а збір цукру – 91,2 ц/га. Втрати цукру у мелясі становлять 1,7 %. Відзначається стійкістю до цвітушності. Ураженість рослин коренеїдом 3,3%, а церкоспорозом – 14,3%. З 2002 року рекомендований для вирощування в Полтавській області.

Крокодил – однонасінний диплоїдний гібрид урожайно-цукристого напрямку. Створений бельгійською фірмою «Адванта». Внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2003 року. Рекомендований для вирощування на Поліссі і в Лісостепу. За роки сортовипробувань у Лісостеповій зоні отримали максимальний урожай коренеплодів 495 ц/га, їх цукристість – 17,4%, а збір цукру становив 86,1 ц/га. Втрати цукру у мелясі – 1,6%. Стійкий до ризоманії та рамулярії. Середньо толерантний до церкоспорозу. Ураженість рослин коренеїдом складає 8,5%, церкоспорозом – 16,3 %.

Загальна площа дослідної ділянки складала 0,95 га у 2011 році і 1,2 га у 2012 році. Повторність досліду триразова.

Буряк цукровий висівали сівалками ССТ-12В. Спочатку сіяли гібрид Шевченківський. Потім сівалки чистили, вибирали насіння із насіннєвих ящиків і засипали насіння гібриду Крістелла. Сівалкою робили два проходи і знову очищали насіннєві ящики. Після цього засипали в них насіння іншого гібриду (Крокодил) і також робили два проходи (дві смуги). Так робили тричі, тому що повторність досліджень триразова. По закінченні цього операцію з очищення насіннєвих ящиків повторяли, після чого остаточно засипали насіння гібриду Шевченківський, яким і засівали поле до краю.

Розворотні смуги засівали гібридом вітчизняної селекції Шевченківський. Агротехніка вирощування буряка цукрового, що використовувалася у досліді,

загальноприйнята для відповідної грунтово-кліматичної зони. Програмою досліджень передбачалося: − встановити найпродуктивніші гібриди буряка цукрового вітчизняної та зарубіжної

селекцій; − дослідити фактори, що впливають на формування продуктивності культури; − виявити вплив генетичного потенціалу відповідних гібридів на продуктивність

буряка цукрового; − дослідити урожайність та технологічні якості цукросировини, залежно від

застосовуваних гібридів. Результати наших дворічних досліджень представлені у відповідних таблицях.


56

Дані таблиці 1 характеризують ураження різних гібридів буряка цукрового хворобами, що поширені у відповідній грунтово-кліматичній зоні.

Таблиця 1 – Ураження гібридів цукрового буряка хворобами (в середньому за 2011-2012 рр.).

Варіанти досліду Показники 1. Шевченківський

(контроль) 2. Крістелла 3. Крокодил

Кількість рослин у зразку, шт. 100 100 100 Маса 100 проростків, г 39,3 39,2 37,3 Уражено коренеїдом, шт. 5 12 8 Поширеність коренеїду, % 5 12 8

Кількість рослин у зразку, шт. 100 100 100 Уражено борошнистою росою, шт. 11 35 28 Поширеність борошнистої роси, % 11 35 28 Кількість рослин у зразку, шт. 100 100 100 Уражено кагатною гниллю, шт. 2 18 12 Поширеність кагатної гнилі, % 2 18 12

Аналізуючи дані цієї таблиці, можна зробити висновок, що гібриди іноземної селекції Крістелла і Крокодил мають набагато нижчий імунітет до хвороб, ніж вітчизняний гібрид. Так, в середньому за два роки, на ділянках відповідних гібридів поширеність коренеїду становила на рівні 8% (гібрид Крокодил) і 12% (гібрид Крістелла). Вітчизняний гібрид Шевченківський мав всього на своїх ділянках 5% рослин, уражених цією хворобою.

Стосовно стійкості рослин культури до борошнистої роси і кагатної гнилі, то тут також відмічається схожа тенденція по дослідних варіантах. Саме на ділянках із зарубіжними гібридами відсоток уражених борошнистою росою рослин виявився найбільшим. Причому, найуразливішими були рослини гібриду Крістелла (35% уражених рослин). Між іншим, цей гібрид виявився менш стійким і до кагатної гнилі.

Вітчизняний гібрид Шевченківський показав підвищену стійкість до вище зазначених хвороб, що є досить позитивним у характеристиці відповідного гібриду.

Дані таблиці 2 характеризують продуктивність різних гібридів буряка цукрового.

Таблиця 2 – Продуктивність гібридів буряка цукрового в умовах ТОВ ім. Суворова Чорнухинського району.

Урожайність, ц/га Цукристість, % Збір цукру, ц/га

Варіанти досліду 2011

рік 2012 рік

середнє за два роки

2011 рік

2012 рік


2011 рік

2012 рік


1.Шевченківський (контроль) 455 421 438 16,5 17,9 17,2 75,1 75,4 75,3

2. Крістелла 464 432 448 16,1 17,5 16,8 74,7 75,6 75,3 3.Крокодил 478 436 457 15,8 16,8 16,3 75,5 73,2 74,5 НІР0,05 15,4 18,6 - 0,32 0,29 - 1,2 0,6 -


57

Аналізуючи дані відповідної таблиці, можна відмітити, що середня урожайність гібридів культури виявилася найбільшою за два роки на варіанті із гібридом Крокодил і становила 457 ц/га. На ділянках іншого іноземного гібриду (Крістелла) зібрали в середньому за два роки по 448 ц/га.

Контрольний варіант відстав від лідера на 19 ц/га. Стосовно головного показника технологічних якостей коренеплодів, яким є їх

цукристість, то тут ситуація кардинальним чином змінилася. Рослини культури вітчизняного гібриду Шевченківський змогли накопичити максимальну кількість цукрози і на ділянках саме контрольного варіанту цей показник, в середньому за два роки, виявився найвищим – 17,2%.

Цукристість іноземних гібридів виявилася на 0,4-0,9% нижчою, ніж на контролі. Саме це і знівелювало головний показник бурякоцукрового виробництва, яким є збір цукру.

Отже, в середньому за два роки досліджень збір цукру виявився на всіх варіантах практично однаковим і знаходився у межах 74,5-75,3 ц/га.

Зважаючи на все вище викладене, можна зробити наступні висновки: 1. Вирощування гібридів буряка цукрового зарубіжної селекції Крістелла і Крокодил

пов’язано з певним зростанням поширеності таких хвороб, як коренеїд, борошниста роса і кагатна гниль. Вітчизняний гібрид Шевченківський виявився більш стійкішим до вищезгаданих хвороб.

2. Інтенсивніший ріст рослин у другій половині вегетаційного періоду спричинив незначне збільшення врожайності коренеплодів на варіантах, де вирощували іноземні гібриди Крокодил і Крістелла. Проте, ріст урожайності коренеплодів і разом з тим деяке зниження їх цукристості порівняно із вітчизняним гібридом практично зрівняло всі варіанти за головним показником – збором цукру з гектара, який в середньому за два роки становив 74,5-75,3 ц/га.

3. Триплоїдний гібрид Шевченківський має коренеплоди обернено-конічної форми, які рівномірно заглиблені у ґрунт, що дає змогу до мінімуму знизити втрати цукроносної маси під час збирання врожаю.

Таким чином, на основі проведених нами досліджень, пропонуємо: За вирощування буряка цукрового віддавати перевагу вітчизняним гібридам, які,

маючи рівний продуктивний потенціал із гібридами зарубіжної селекції, є більш пластичними і мають кращі технологічні якості коренеплодів.

До того ж, зараз надходять у виробництво гібриди нового покоління, що мають значно вищу продуктивність та технологічні якості цукросировини.

Вирощування гібридів Крістелла і Крокодил допустиме у бурякосійних господарствах країни, що мають високий рівень агротехніки, достатню кількість засобів боротьби проти хвороб, знаходяться у районах із подовженим вегетаційним періодом та із достатньою кількістю опадів.

Список літератури 1. Буряківництво. Проблеми інтенсифікації та ресурсозбереження. За ред. В.Ф.Зубенка. – К.: НВП ТОВ

„Альфа-стевія ЛТД”, – 2007. – 486 с. 2. Кліщенко С.В., Манько О.А. Сучасні європейські тенденції в технологіях вирощування цукрового

буряку та їх перспективи в Україні. // Агроном. - 2006. - №2. – С. 122-126. 3. Манько О. Бекроси як метод створення стійких до хвороб гібридів цукрових буряків. / Збірник

наукових праць Уманського державного аграрного університету. – 2005. – Вип. 60. – С.93-103. 4. Роїк М.В. Гібриди, стійкі до гнилей коренеплодів. // Цукрові буряки. - 2006. - №3. – С. 5-6. 5. Роїк М.В., Яковець В.А. Стійкість до хвороб перспективних гібридів. // Цукрові буряки. - 2000. - №6. –

С. 12-13.


58

ХЛІБОПЕКАРСЬКІ ВЛАСТИВОСТІ ЗЕРНА ПШЕНИЦІ М'ЯКОЇ ОЗИМОЇ ЗА РІЗНИХ НОРМ ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ

С.М. Шакалій, асп., Г.П. Жемела, проф., д-р с.-г. наук


Одержання харчової сировини і продуктів високої якості потребує вирішення економічних, політичних, соціальних, технічних і ряду інших питань. У зв’язку з цим на формування якості рослинницької продукції впливає комплекс чинників фізичної, хімічної та біологічної природи [4].

Так, розвиток сільського господарства і харчової промисловості тісно пов’язаний із широким використанням різних хімічних сполук, включаючи пестициди, мінеральні добрива, а також харчові технологічні домішки. Всі зазначенні фактори, без сумніву, можуть бути корисними й необхідними в господарській діяльності. Проте вони за певних умов можуть накопичуватись у продовольчій сировині та готовій продукції, негативно впливаючи на якість кінцевого продукту, а за застосування останнього в їжу – на організм людини [5].

Найбільшу ефективність у поліпшенні якості зерна має азот – потужний фактор підвищення загальної продуктивності культури. Він впливає практично на всі елементи продуктивності. Для поліпшення якісних показників (у першу чергу вмісту білка і клейковини) важливе значення мають дози азоту, лише за достатньо високого рівня мінерального живлення спостерігається поліпшення якості і технологічних властивостей [1].

Вплив фосфорних добрив на якість зерна виражений менше, порівняно з азотом. Деякі дослідження свідчать про їхню ефективну дію. Аналіз літературних джерел свідчить про те, що позитивна дія фосфору на показники якості зерна пшениці озимої залежить в основному від наявності доступного фосфору в ґрунті [2,3]. Доброякісне зерно пшениці озимої з добрими хлібопекарськими властивостями формується за оптимального забезпечення рослин елементами живлення, серед яких основними є азот, молібден, марганець і цинк. Однак необхідно пам'ятати, що за збільшення вмісту азоту по відношенню до Р і К рослини вилягають, внаслідок чого погіршується якість зерна.

Калійні добрива сприяють зменшенню вмісту азоту в зерні і збільшенню крохмалю. Внесений у ґрунт калій в першу чергу використовується для формування вегетативної маси рослин і тільки подальші зростаючі дози витрачаються на формування і накопичення запасних речовин. Оптимальною реакцією середовища є рН 6,3-7,6. Цей агротехнічний захід сприяє збільшенню врожайності зерна, а також вмісту білка і клейковини в зерні (на 0,4 – 0,6 % та 1,0 -1,4 % відповідно).

Протягом 2010–2011 рр. вивчали хлібопекарські властивості та показники якості зерна пшениці озимої за різних норм внесення мінеральних добрив. Предметом досліджень був сорт Вдала. Дослідження проводили в умовах лівобережного Лісостепу на базі дослідного поля Полтавського інституту ім. М. І. Вавилова. Повторність – триразова, попередник – горох, норма висіву – 5,0 млн. схожих насінин на 1 га, глибина загортання насіння – 4–6 см. Варіанти досліду – без захисту, повний захист ( гербіциди, інсектициди, фунгіциди) та повний захист + Басфоліар36 Екстра. Варіанти удобрення – без добрив; N50P50K50; N115P96K51; N85P96K51+ N30; N58P45K25; N10 на 1т соломи.

Відомо, що умови живлення зернових культур впливають не лише на врожайність, але і на якість зерна. Застосування різних норм внесення мінеральних добрив змінюють умови живлення рослин.

Як показали дослідження, умови навколишнього середовища та умови живлення пшениці озимої впливають на якість зерна (табл.1).


59

Таблиця 1 – Вплив мінерального живлення на якість зерна пшениці озимої.

Вміст клейковини, %

Якість клейковини, од. ВДК-1 Вміст білка, % Варіанти

досліду Удобрення 2010р. 2011р. 2010р. 2011р. 2010р. 2011р.

Без/добр. 21,0 20,8 100 100 8,2 8,0 N50P50K50 21,8 21,0 98 98 9,8 9,6 N115P96K51 22,8 22,1 106 106 10,8 10,5

N85P96K51+N30 24,0 23,4 100 100 11,9 11,4 N58P45K25 21,0 20,6 101 101 11,5 11,1

Без захисту

N10 на 1т п.пр. 20,9 19,8 96 96 10,5 10,0 Без/добр. 21,0 20,1 81 81 8,4 8,0

N50P50K50 21,8 20,4 83 83 8,5 8,2 N115P96K51 23,0 22,9 88 88 11,6 11,1

N85P96K51+N30 25,0 24,9 95 95 12,1 11,6 N58P45K25 22,8 22,0 90 90 11,6 10,7

Повний захист

N10 на 1т п.пр. 21,9 19,1 84 84 10,0 8,7 Без/добр. 21,8 21,0 83 83 9,3 9,0

N50P50K50 22,9 22,1 90 90 10,2 9,6 N115P96K51 23,0 22,1 81 81 11,6 11,2

N85P96K51+N30 25,9 25,3 80 80 12,8 12,2 N58P45K25 24,1 23,7 84 84 11,1 10,8

Повний захист+ Басфо-ліар36 Екстра

N 10на 1т п.пр. 22,0 20,3 80 80 10,4 9,8

У 2010 р. вміст білка був більший порівняно з 2011 р. і становив 8,2 % - 9,3 % у варіанті без добрив, вміст якого зростав до 12,8 % у варіанті з N85P96K51+N30 ,а в 2011 році цей показник був меншим і зростав відповідно з 8,0 до 9,0% та 12,2% у варіанті з N85P96K51+N30. У 2010 р. поліпшення умов мінерального живлення сприяло зростанню вмісту білка пшениці озимої.

Одним із важливих показників оцінки хлібопекарських властивостей зерна пшениці озимої є кількість клейковини та її якість.

У середньому за роки досліджень вміст клейковини в зерні у варіанті без добрив становив 20,9 % і зростав до 25,6 % у варіанті N85P96K51+N30. Проте її вміст значно змінювався протягом років досліджень та по варіантах. У 2010 р. вміст її був у межах 21,0-25,9 % залежно від варіантів досліду; у 2011 році даний показник становив 20,8-25,3%, що пояснюється різними погодними умовами.

В результаті проведених досліджень встановлено, що хліб із борошна пшениці м'якої озимої має великий об'єм і змінюється від 6,5 балів до 8,6 бали. Аналіз хлібопекарської оцінки борошна показав його придатність для використання у хлібопекарській промисловості (табл. 2).


60

Таблиця 2 – Якість хліба пшениці озимої сорту Вдала залежно від норм внесення мінеральних добрив (2010-2011 рр.).

Зовнішній вигляд, балів

Стан м’якушки, балів

Варіанти

досліду

Удобрення Об'єм хліба, балів

Форма

Поверхня

Колір

Колір

Пористість

Смак

Загальна хлібопекарська оцінка, балів

Без/добрив 6,5 7,5 9 9 8 7,5 9 8,1 N50P50K50 6,5 7,5 9 9 8 7,5 9 8,1 N115P96K51 6,9 7,5 9 9 8 7,5 9 8,1

N85P96K51+N30 8,0 7,5 9 9 8 7,5 9 8,3 N58P45K25 7,4 7,5 9 9 8 7,5 9 8,2 Бе

з захисту

N 10на 1т п.пр. 7,1 7,5 9 9 8 7,5 9 8,2 Без/добрив 6,7 7,5 9 9 8 7,5 9 8,1 N50P50K50 6,7 7,5 9 9 8 7,5 9 8,1 N115P96K51 7,0 7,5 9 9 8 7,5 9 8,2

N85P96K51+N30 8,5 7,5 9 9 8 7,5 9 8,4 N58P45K25 7,7 7,5 9 9 8 7,5 9 8,3


N 10на 1т п.пр. 7,3 7,5 9 9 8 7,5 9 8,2 Без/добрив 6,7 7,5 9 9 8 7,5 9 8,1 N50P50K50 6,8 7,5 9 9 8 7,5 9 8,1 N115P96K51 7,0 7,5 9 9 8 7,5 9 8,2

N85P96K51+N30 8,6 7,5 9 9 8 7,5 9 8,4 N58P45K25 8,0 7,5 9 9 8 7,5 9 8,3


+

Басфоліар3

6 Екстра

N 10на 1т п.пр. 7,4 7,5 9 9 8 7,5 9 8,2

Результати досліджень свідчать, що клейковина пшениці озимої характеризується досить високими пружними властивостями. Індекс деформації клейковини у середньому змінювався в межах 80-106 од., причому ВДК не залежав від погодних умов.

Форма, поверхня та колір скоринки хліба відповідають 7,5-9 балам, колір м’якушки – 8 балам, пористість м’якушки та смак – 7,5 – 9 балам. Потрібно зауважити, що дози мінеральних добрив не впливали на якість органолептичних показників, окрім того вони не змінювались протягом років досліджень.

Загальна хлібопекарська оцінка якості хліба, в середньому зростала по варіантах удобрення з 8,1 до 8,4 балів.

Висновки. Результати досліджень свідчать, що зерно пшениці м'якої озимої характеризується

хорошими хлібопекарськими властивостями. Встановлено, що вміст білка та клейковини в зерні залежить від особливостей

погодних умов впродовж вегетаційного періоду. Низька вологість повітря, висока температура та дефіцит вологи в ґрунті протягом вегетації сприяють підвищенню вмісту білка та клейковини в зерні, порівняно з більш вологим вегетаційним періодом.

Список літератури 1. Господаренко Г. М. Хлібопекарські властивості зерна тритикале ярого за різних норм і строків

внесення азотних добрив.// Вісник аграрної науки. – 2010. - №1. –С.6–9.


61

2. Жемела Г. П. Добрива, урожай і якість зерна. К.: Урожай, 1991. – 136с. 3. Жемела Г. П. Основні проблеми селекції пшениці озимої на якість зерна// Сортовивчення та охорона

прав на сорти рослин. – 2008. – №1(7). – С. 35 –38. 4. Морфология, биология, хозяйственная ценность пшеницы / В. В. Шелепов, В. М. Маласай, А. Ф.

Пензев. – Мироновка, 2004. – 524с. 5. Терещенко Ю.Ф. Наукове обґрунтування формування продуктивності, якостей продовольчого зерна та

насіння озимої пшениці в південній частині Правобережного Лісостепу: автореф. дис…. доктора с. – г. наук: спец. 06.00.09 «Рослинництво» / Уманський ДАУ. – К., 1999. – 40с.

ПІДБІР ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ ДЛЯ УМОВ ГОСПОДАРСТВА ЗА ЇХ ПРОДУКТИВНІСТЮ

В.А. Нестерець, магістр. Кіровоградський національний технічний університет

У світовому землеробстві за посівними площами та валовим збором зерна кукурудза посідає третє місце після пшениці та рису. За врожайністю зерна вона перевищує майже всі кормові культури. За останні роки урожайність зернової кукурудзи в Україні хоч і зростала з 3,74 т/га до 5,02 т/га, проте продовжує залишатися нижчою, ніж середньосвітова – 4,99–5,18 т/га та значно нижчою, ніж у передових виробників світу. Так, в останні роки урожайність зернової кукурудзи в США коливається в межах 9,59–10,34 т/га, у Франції – в межах 8,81–9,44 т/га, у Китаї – 5,06–5,48 т/га. Значне підвищення врожайності кукурудзи в Україні відбулося після 2005 р., коли агроформування почали впроваджувати більш високопродуктивні гібриди та ретельніше дотримуватися технології їх вирощування [1].

Нові гібриди кукурудзи характеризуються високою врожайністю, технологічністю, стійкістю до хвороб, вирівняністю за основними морфологічними показниками. Найчастіше товаровиробники, вибираючи гібриди кукурудзи, звертають увагу на групу стиглості, а вже потім на сам гібрид. Сучасний асортимент гібридів кукурудзи відзначається різною тривалістю вегетаційного періоду, формою і величиною органів рослини, стійкістю до затінення, загущення, хвороб, посухи, реакцією на попередники тощо. На думку І.М. Семеняки та А.Л. Андрієнка [2], основна увага повинна приділятися саме тому гібриду, який стійкий до несприятливих умов вирощування та здатний до прискореної вологовіддачі в період дозрівання зерна, а не групі стиглості, до якої він належить.

З морфологічних ознак найбільший вплив на швидкість віддачі вологи зерном має його розмір, маса та форма. Тип зерна, його анатомічні ознаки (форма зернівки, консистенція ендосперму) також відіграють певну роль у процесах вологовіддачі. Наприклад, кукурудза кремениста стійкіша до впливу зовнішнього середовища і грибкових захворювань, а зубовидна, особливо борошниста, – менш стійка.

Основними селекційно-насінницькими центрами по кукурудзі є такі відомі установи Національної академії аграрних наук України у галузі гетерозисної селекції як Інститут сільського господарства степової зони (колишній Інститут кукурудзи), Селекційно-генетичний інститут, Інститут рослинництва ім. В.Я Юр’єва. Кращі гібриди вітчизняної селекції за своїми врожайними якостями не поступаються зарубіжним, а за своєю екологічною пристосованістю до посушливих грунтово-кліматичних умов України навіть мають переваги, які можуть проявитися лише за чіткого дотримання правил насінництва.


62

З метою підбору кращих гібридів кукурудзи для умов ризикованого землеробства, в яких знаходяться господарства Кіровоградського району (у тому числі ФГ «Покровське»), спільно з науковцями Кіровоградського інституту АПВ НААН нами було проведено вивчення продуктивності нових гібридів кукурудзи вітчизняної селекції та порівняння їх з кращими зразками зарубіжної (селекції Monsanto, Saaten Union тощо).

Погодні умови протягом періоду вегетації кукурудзи 2011 р. на Кіровоградщині були неординарними. На перших етапах процесу формування органів рослини кукурудзи перебували в стресових умовах. Так, з 16 квітня по 10 червня не було продуктивних опадів. З другої ж половини червня випадали рясні дощі, які тривали до середини липня і забезпечили кукурудзу необхідною вологою в найбільш відповідальний (критичний) період розвитку. Такі умови сприяли максимальному розкриттю генетичного потенціалу рослин.

При випробуванні зернової продуктивності гібридів кукурудзи різних селекційних центрів, вищу урожайність зерна – 10,22-11,04 т/га формували гібриди Почаївський 190 СВ, Заліщицький 191 СВ, Збруч, Бестселлер 287 СВ, Ірша, Красилів 327 МВ, Тон 320 ВС, Круг 340 ВС, Сов 329 СВ, Моніка 350 МВ, Бистриця 400 МВ, Турія. Дещо нижчу урожайність на рівні 9,08-9,92 т/га формували гібриди Квітневий 187 СВ, Дніпровський 181 СВ, Кіцманський 215 МВ, Оржиця 237 МВ, Батурин 287 МВ, Чемеровецький 260 СВ, Вілія, Подільський 274 СВ, Любава 279 МВ, Сівер, Солонянський 298 СВ, Харківський 311 МВ (табл.1).

Таблиця 1 – Урожайність зерна гібридів кукурудзи в умовах достатнього зволоження північного Степу України, 2011 р.

Гібрид Воло-гість,

%

Урожай-ність*, т/га

Гібрид Воло-гість,

%

Урожай-ність*, т/га

Дніпровський 181 СВ 20,3 9,44 Бестселлер 287 СВ 20,6 10,26

Квітневий 187 СВ 17,2 9,08 Любава 279 МВ 20,3 9,73 Почаївський 190 СВ 19,9 10,49 Сівер 20,4 9,77 Заліщицький 191 СВ 22,2 10,22 Ірша 18,3 10,49 Кіцманський 215 МВ 26,1 9,25 Солонянський 298 СВ 22,5 9,21

Ізяслав 220 МВ 18,4 8,61 Красилів 327 МВ 20,6 10,71 Липовець 225 МВ 21,0 8,76 Тон 320 ВС 22,6 10,30 Оржиця 237 МВ 16,9 9,17 Круг 340 ВС 25,1 10,87 Батурин 287 МВ 18,8 9,92 Сов 329 СВ 22,0 10,91

Чемеровецький 260 СВ 23,1 9,62 Моніка 350 МВ 22,7 11,03 Збруч 23,7 10,45 Бистриця 400 МВ 20,8 10,98 Вілія 19,7 9,10 Турія (Ніжин) 18,3 11,04

Подільський 274 СВ 23,3 9,54 Харківський 311 МВ 19,5 9,57 Коло МС 280 22,2 9,97

Примітка:* – урожайність зерна у заліковій вазі при 14% вологості

Станом на 15 вересня 2011 р. суми ефективних температур повітря вище +10° становили 1272-1472°С, що на 110-165° більше норми. Сприятливі за зволоженням погодні умови під час цвітіння – наливу зерна кукурудзи зумовили подовження періоду її вегетації та підвищену вологість зерна на період дозрівання. Навіть при збиранні кукурудзи 30 вересня


63

жоден із наведених гібридів не сформував сухого зерна (до 14%), а вологість зерна середньої сухості (до 15,5%) була лише в окремих гібридів іноземної селекції: SUM 1304 SUCOSTA, SUM 1088 SUDOKU, ДКС 3420. Вологе зерно на період збирання (15,6-17,0%) було у гібридів ДК 440, SUM 1467 SURIGA, SUM 0235, Оржиця 237 МВ. Зерно інших гібридів на період збирання було сирим (переважно 18-22%) і потребувало додаткових витрат на сушіння.

Економічна ефективність вирощування зерна кукурудзи характеризує комплексну взаємодію рівня урожайності і вологості зерна залежно від технологічних аспектів, параметри яких позначаються на кількісних та вартісних показниках елементів затрат. Досушування вологого зерна значно впливає на його собівартість. Існують технології заготівлі та зберігання зерна кукурудзи з підвищеною вологістю без подрібнення або плющеного (у траншеях, силосних рукавах тощо) з поступовим використанням на корм. За таких умов зберігання зерно має на 20-30% вищу поживність і перетравність, ніж зерно, яке досушували.

Згідно розрахунків, вартість послуг з висушування однієї тонни вологого зерна на 1% коливається, залежно від виду сушарки, в межах 17-24 грн і більше. Тобто за урожайності кукурудзи в заліковій вазі 10 т/га та вологості зерна 22% витрати на його досушування до стандартної 14% вологості становлять 258 грн/т, за вологості 18% майже вдвічі менше – 123 грн/т, а 16% – лише 60 грн/т або 600 грн/га. Водночас, витрати на сушіння зерна з вологістю 30% і більше сягають понад 575 грн/т або 5750 грн/га (за урожайності 10 т/га), що практично прирівнюється до витрат на його вирощування. Аналогічні розрахунки можна провести і для інших рівнів продуктивності гібридів кукурудзи. Собівартість виробництва зерна цієї культури сильно залежить від рівня його збиральної вологості і може збільшуватися від 425-491 грн/т при урожайності сухого зерна 13 т/га до 1325-1446 грн/т за збиральної вологості 30% при урожайності 7 т/га. Саме тому в сучасних умовах для товаровиробників найбільш необхідними є високопродуктивні гібриди зі швидкою вологовіддачею.

Висока вартість насіння гібридів іноземної селекції, яка втричі перевищує ціну насіння вітчизняних гібридів, значним чином впливає на собівартість вирощеного зерна. Тому для досягнення однакового рівня собівартості зарубіжні гібриди повинні формувати вищу урожайність на 1-1,5 т/га або меншу збиральну вологість зерна на 2-3% у порівнянні з вітчизняними.

Таким чином, використання в умовах ФГ «Прокровське» Кіровоградського району високопродуктивних гібридів кукурудзи вітчизняної селекції – Почаївський 190 СВ, Оржиця 237 МВ, Батурин 287 МВ, Бестселлер 287 СВ, Ірша, Турія (Ніжин), добре пристосованих до умов регіону, зі здатністю до інтенсивної втрати вологості зерна при дозріванні дає змогу прогнозувати і управляти не тільки обсягами виробництва, а й оптимізувати витрати матеріальних ресурсів та сформувати необхідний рівень собівартості, який гарантуватиме конкурентоспроможність культури.

Список літератури 1. Андрієнко А., Семеняка І. Підбір гібрида – складова успіху // Агробізнес сьогодні. – 2011. – № 9 (208).

– С.36-41. 2. Семеняка І.М. Вологовіддача як чинник собівартості / І.М. Семеняка, А.Л. Андрієнко // The Ukrainian

Farmer – Листопад, 2011. – С.40-43


64

ОПТИМІЗАЦІЯ СТРОКІВ СІВБИ РОЗЛУСНОЇ КУКУРУДЗИ ЗА РІЗНИХ ПОПЕРЕДНИКІВ

О.І. Семеняка, ст. гр. АГ 09-1 Кіровоградський національний технічний університет

У збільшенні виробництва зерна значна роль належить одній із найбільш урожайних культур сучасного землеробства різнобічного і різноманітного використання – кукурудзі, яку вирощують для продовольчого, кормового і технічного використання. У країнах світу для продовольчих потреб використовується близько 20-35% валового збору її зерна, для технічних – 15-20%, на корм худобі – 50-65%.

Поряд із забезпеченням високої продуктивності посівів та економічної ефективності і доцільності виробництва сільськогосподарської продукції, слід звертати увагу й на збереження родючості ґрунтів.

Як стверджує академік В.Ф.Сайко, найефективнішим заходом для поліпшення родючості ґрунтів є використання подрібненої соломи в полі. Солома і стебла кукурудзи в 2-3 рази за ефективністю перевищують внесення гною: 3-4 т соломи рівнозначні 9 т гною [1, 2]. Вартість одиниці NPK соломи майже втричі, а стебел кукурудзи і гички цукрових буряків – у 6-7 разів дешевше від підстилкового гною.

Солома покращує структуру орного шару, зменшує випаровування вологи, стабілізує запаси поживних речовин в орному шарі та збагачує його агрономічно-цінною гетеротрофною мікрофлорою, підвищує ефективність мінеральних добрив та урожайність сільськогосподарських культур [3, 4]. Проте однією з проблем такої технології є те, що при внесенні ґрунтових гербіцидів та їх заробці знижується ефективність останніх на полях з наявністю рослинних решток на поверхні та змінюються темпи прогрівання ґрунту [5].

Чільне місце серед підвидів кукурудзи, які використовуються для харчування, займає розлусна кукурудза. В Україні вирощування розлусної кукурудзи обмежене, а для задоволення потреб продовольчого ринку зерно її переважно імпортується з країн близького і далекого зарубіжжя. Цей вид продукції досить корисний і поживний. Його використовують для приготування «повітряної» кукурудзи, а також поряд із кременистим підвидом – для виготовлення високоякісних круп, борошна, олії, сухих сніданків тощо. Здатності до вибухання зерно розлусної кукурудзи набуває завдяки склоподібному ендосперму та щільному перикарпію. При нагріванні він розлускується і водяна пара, що вивільняється при цьому, розтягує крохмальні зерна в тонку плівку. Внаслідок піджарювання утворюються пластівці у формі метелика або кулястого гриба.

Урожайність сортів та гібридів розлусної кукурудзи в умовах природного зволоження степової зони становить 2,9-4,5 т/га, а при зрошенні – 3,6-6,9 т/га. Попри нижчий потенціал продуктивності, ніж фуражної кукурудзи, вирощування розлусної кукурудзи високорентабельне, оскільки вартість такого зерна в 3-5 разів більша.

С.В. Маслійов [6] вперше розробив для південно-східної частини України екологічно безпечну технологію вирощування розлусної кукурудзи з урахуванням біологічних особливостей підвиду та нових гібридів. Він зазначав, що для одержання стабільних і високих урожаїв зерна розлусної кукурудзи без застосування гербіцидів необхідно висівати гібриди Дніпровський 298 та Дніпровський 925 з густотою стояння рослин 45 тис/га та шириною міжрядь 30-45 см. Строки сівби – 2-3 декади травня. Обробіток ґрунту передбачає оранку на 20-22 см та 3 допосівних культивації. Така технологія забезпечує врожайність зерна на рівні 3,5-4,0 т/га при найменших матеріальних та енергетичних витратах.

Вивчення біологічних та технологічних особливостей виробництва продукції розлусної кукурудзи після різних попередників, а також оптимізація строків сівби дозволить


65

розробити адаптовані стосовно умов північного Степу параметри для планування врожайності зерна харчового підвиду кукурудзи.

Дослідження проводилися на базі лабораторії землеробства Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції ІСГСЗ НААН протягом 2011-2012 рр. Територія установи знаходиться у чорноземній зоні північного Степу Правобережжя України в підзоні чорноземів звичайних перехідних до глибоких. Рельєф місцевості – середньохвилястий з широким плато і досить глибокими балками. Схили ярів і долин балок невеликі, в більшості випадків вони спадисті, а у верхній частині – пологі.

Кліматичні умови є характерними для північного Степу України з помірним континентальним кліматом. У літній період нерідко спостерігаються суховії, в зимовий – відлиги з підвищенням температури до +10-13°С. У квітні і травні часто відмічаються заморозки. У весняний період переважають вітри східних напрямків. Середня багаторічна сума опадів за рік складає 499 мм. У літні місяці опади бувають переважно зливового характеру, тому ефективність їхнього використання є незначною.

Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем звичайний середньогумусний глибокий важкосуглинковий на лесах. За даними досліджень центру “Облдержродючість”, в орному шарі ґрунту в середньому міститься гумусу 4,16%, азоту, що легко гідролізується, – 11,2, рухомого фосфору – 13,7 та обмінного калію – 12,6 мг на 100 г ґрунту, рухомих форм бору – 1,5 (за норми 1,5), марганцю – 7,8 (за норми 10), цинку – 0,27 (за норми 2,0 для кукурудзи) мг на кілограм ґрунту. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної – рН=5,9, Нг =1,37 мг-екв/100 г, тому ґрунт не потребує хімічної меліорації. Еколого-агрохімічна оцінка ґрунту складає 96 балів.

Метою завдання було встановити біологічні особливості росту й розвитку розлусної кукурудзи на харчові цілі в умовах недостатнього зволоження, її реакцію на зміну умов живлення, тепло- і вологозабезпечення та інших чинників навколишнього середовища залежно від комплексу агрозаходів; адаптувати основні параметри технології вирощування до біологічних потреб розлусної кукурудзи.

Основний метод досліджень – польовий дослід, допоміжні – лабораторний та статистичний аналізи. При проведенні експерименту, спостережень і обліків застосовували загальноприйняті та спеціальні методики проведення польових дослідів [7].

Дослід закладали на фоні подрібненої побічної продукції (соломи) трьох попередників (соняшник, соя та кукурудза на зерно). Мінеральні добрива у досліді вносили дозами: N15P15K15 (НАФК) – при сівбі в рядки та комплекс мікроелементів Реаком Плюс, 4 л/га – позакореневе підживлення у фазу 6-7 листків.

Система обробітку ґрунту передбачала: дискування стерні попередника; оранку на 25-27 см; ранньовесняне боронування та культивацію (за необхідності); передпосівну культивацію; 1-2 культивації міжрядь.

Для досліджень використовували новий гібрид розлусної кукурудзи Гостинець селекції Синельниківської СДС ІСГСЗ НААН.

Насіння обробляли протруйником Максим XL (1 л/т) разом з комплексом мікроелементів Реаком (4 л/т). Сівбу у досліді проводили у три строки залежно від температури ґрунту:

− при температурі ґрунту на глибині 10 см 8-100С (18-22 квітня); − при температурі ґрунту на глибині 10 см 12-140С (28 квітня – 3 травня); − при температурі ґрунту на глибині 10 см 16-180С (8-12 травня). Догляд за посівами передбачав використання як ґрунтового гербіциду Харнес, 90%

к.е. дозою 2,2 л/га (під передпосівну культивацію), так і страхового гербіциду МайсТер, 62 WG дозою 150 г/га (з використанням у баковій суміші ПАВ Біопауер 1 л/га) у фазу 6-7 листків кукурудзи.


66

Погодні умови періодів вегетації кукурудзи в різні роки дослідження значно відрізнялися: 2011 р. характеризувався достатнім зволоженням за підвищеного температурного режиму, що сприяло формуванню високої продуктивності розлусної кукурудзи, а 2012 р. був сухим та жарким, що негативно впливало на ріст і розвиток та урожайність кукурудзи.

В умовах 2011 р. вищу урожайність зерна розлусної кукурудзи – 5,00-5,41 т/га отримали при вирощуванні після сої за усіх строків сівби (з другої декади квітня по другу декаду травня). Недобір врожаю розлусної кукурудзи за різних строків сівби у посівах після кукурудзи на зерно, порівняно до попередника соя, складав від 0,40 до 1,59 т/га (7,5-31,8 %), а після соняшнику – від 1,00 до 2,10 т/га (18,5-39,5 %). У середньому по різних попередниках відмічено тенденцію до зниження показників урожайності при перенесенні строку сівби розлусної кукурудзи на більш пізній термін (табл.1).

За надмірно високих температур протягом вегетації розлусної кукурудзи 2012 р., а також значного недобору кількості опадів та знижених початкових запасів продуктивної вологи в ґрунті, урожайність зерна харчового підвиду кукурудзи значно поступалася показникам попереднього року за усіх строків сівби після різних попередників.

Водночас, вищу урожайність зерна розлусної кукурудзи – 1,85-2,02 т/га отримали, як і попереднього року, при вирощуванні її після сої за усіх строків сівби. Істотної різниці між наведеними показниками урожайності залежно від строку сівби не було. Недобір врожаю зерна харчової кукурудзи за різних строків сівби у посівах після кукурудзи на зерно, порівняно до попередника соя, складав 0,26-0,50 т/га (12,9-26,8 %), а після соняшнику – 0,20-1,08 т/га (10,8-55,7 %). Істотне зростання показників урожайності в умовах 2012 р. відмічено при перенесенні строків сівби розлусної кукурудзи після соняшнику та кукурудзи на зерно на більш пізній термін.

Таблиця 1 – Урожайність зерна розлусної кукурудзи залежно від попередників за різних строків сівби, т/га.

Строк сівби (Фактор В) 1. tгр = 8-100С 2. tгр = 12-140 С 3. tгр = 16-180 С

Попередник (Фактор А)

2011

р

2012

р.

середнє

2011

р

2012

р.

середнє

2011

р

2012

р.

середнє

Середнє

по

ф. А

1. Кукурудза 4,60 1,44 3,02 4,92 1,44 3,18 3,41 1,76 2,58 2,93

2. Соя 5,41 1,94 3,67 5,32 1,85 3,59 5,00 2,02 3,51 3,59

3. Соняшник 4,41 0,86 2,63 3,22 1,65 2,44 3,02 1,72 2,37 2,48

Середнє по ф. В 4,81 1,41 3,11 4,49 1,65 3,07 3,81 1,83 2,82

НIР05 А= 0,67 0,22 НIР05 В= 0,67 0,22 НIР05 АВ= 1,15 0,37

У середньому за 2011-2012 рр., вища урожайність зерна розлусної кукурудзи – 3,59 т/га формувалася при вирощуванні її після сої. За такого попередника строки сівби не мали істотного впливу на формування продуктивності розлусної кукурудзи, а урожайність зерна змінювалася в незначних межах – 3,51-3,67 т/га. Вирощування харчової кукурудзи після


67

кукурудзи на зерно зумовило недобір урожайності в середньому на 0,66 т/га або 18,4 %, а після соняшнику – на 1,11 т/га або 30,9 %. Вплив строків сівби після вказаних попередників (особливо після соняшнику) на формування урожайності зерна розлусної кукурудзи був нестабільним, і більшою мірою залежав від умов року.

Таким чином, з метою забезпечення більш стабільного виробництва продовольчого зерна розлусної кукурудзи в умовах північного Степу України та мінімізації впливу строків сівби на продуктивність культури, вирощувати її доцільно після попередника соя, який сприяє формуванню урожайності зерна харчової кукурудзи на рівні 3,51-3,67 т/га за сівби з другої-третьої декади квітня (tгр = 8-140С) до першої-другої декади травня (tгр = 16-180 С).

Список літератури 1. Сайко В.Ф. Стан земельних угідь та поліпшення їх використання // Зб. наукових праць Інституту

землеробства. – Київ, 2005.– Спецвипуск. – С.3-11. 2. Сайко В.Ф. Землеробство на шляху до ринку. – Київ, 1997. – 48 с. 3. Шикула Н.К. Минимальная обработка черноземов и воспроизводство их плодородия / Н.К. Шикула,

Г.В. Назаренко. – М.: Агропромиздат, 1990. – 318 с. 4. Болдт Л. Вивчення факторів, які впливають на токсичність гербіцидів ацетохлору та метахлору для

паростків кукурудзи / Л. Болдт, М. Берет. – Weed technology – 1989. – №3. – С. 303-306. 5. Циков В.С. Бур’яни, шкодочинність і система захисту / В.С. Циков, Л.П. Матюха. – Дніпропетровськ:

ТОВ „ЕНЕМ”, 2006. – 85 с. 6. Маслійов С.В. Біологічні особливості й ефективність вирощування розлусної кукурудзи в південно-

східній частині України: Автореф. дис... канд. с.-г. наук: 06.01.09 / С.В. Маслійов; УААН. Ін-т зерн. госп-ва. – Дніпропетровськ, 1999. – 18 с.

7. Основи наукових досліджень в агрономії: Підручник / В.О.Єщенко, П.Г.Копитко, В.П.Опришко, П.В.Костогриз; За ред. В.О.Єщенка. – К.: Дія, 2005. – 288 с.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ГІБРИДІВ СОНЯШНИКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ ТА ІНОЗЕМНОЇ СЕЛЕКЦІЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОПЕРЕДНИКІВ

А.Б. Ткаченко, ст. гр. АГ 11С, О.О. Андрієнко, канд. с.-г. наук

Кіровоградський національний технічний університет

До Державного реєстру сортів рослин України занесено більше 250 сортів та гібридів, які різняться за своїми морфо-біологічними особливостями. Тому необхідні сортовипробування в умовах конкретних регіонів для виявлення продуктивніших.

Відомо, що гібриди і сорти соняшнику по-різному реагують на фактори зовнішнього середовища, тому науковими установами приділяється багато уваги розробці сортової агротехніки їх вирощування. Серед агротехнічних прийомів, які визначають умови життєдіяльності рослин, важливе місце належить попередникам, мінеральному живленню та боротьбі з бур’янами і хворобами.

За даними Держкомстату, з кожним роком території, відведені під посіви соняшника, збільшуються й у 2011 році загальна площа, засіяна цією культурою, становила 4,5 млн. га. Тенденція до зростання об’ємів вирощування соняшнику пояснюється високою рентабельністю цієї культури. За твердженням аналітиків, в 2011 році вирощування соняшнику виявилося найбільш прибутковою діяльністю у сільському господарстві України.


68

В Україні вирощують сорти та гібриди як українських, так і іноземних селекційно-генетичних центрів. Імпортне насіння може належати до іншого екотопу і в кліматичних умовах нашої країни поступатися вітчизняним гібридам. Проте при правильному доборі гібридів їх урожайність перевищує показники вітчизняних стандартів, а насіннєвий матеріал іноземної селекції є чистішим, якіснішим та більш вирівняним.

Однією з основних причин високої варіабельності урожайності соняшнику за роками є широка орієнтація селекційних програм лише на потенційну продуктивність нових гібридів без достатнього урахування загальної та специфічної адаптивності рослин.

Дотримання технології вирощування визначає кінцевий результат. Розміщення в сівозміні, тобто добір попередника, є однією з важливих умов одержання високих і сталих врожаїв будь-якої сільськогосподарської культури, в тому числі і соняшнику. Адже, головним чином, попередник визначає потенціал родючості ґрунту, а саме: забезпеченість вологою і поживними речовинами, чистоту від бур'янів та його повітряний і водний режими, а також фізико-механічний та хімічний.

М.М. Гаврилюк, В.А. Кононюк вказують, що при використанні сучасних, більш стійких до хвороб гібридів соняшнику, застосуванні інтенсивних технологій його вирощування, своєчасному захисті від хвороб, шкідників та бур’янів, повернення цієї культури на попереднє місце вирощування можна здійснювати без значного зниження урожайності в більш короткі строки – через 4-6 років.

Про можливість і необхідність концентрації посівів провідних товарних культур в короткоротаційних сівозмінах йдеться в публікаціях останніх років. У той же час немало робіт, в яких на підставі результатів досліджень наводяться протилежні висновки.

Кращі попередники для соняшнику ті, після яких у ґрунті залишається більше вологи та поживних речовин. У Степу найефективнішими ланками сівозміни є ті, де соняшник висівають після кукурудзи чи озимої пшениці.

Для визначення кращого попередника протягом 2011 та 2012 рр. були проведені відповідні дослідження. Попередниками були взяті одні з найбільш поширених у господарствах Кіровоградської області культури – озима пшениця та кукурудза.

Дослідження проводилися на Кіровоградській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства степової зони НААН. Основний метод досліджень – польовий дослід, в якому використовували загально – прийняті в рослинництві методики [6].

За даними досліджень центру “Облдержродючість” в орному шарі в середньому міститься гумусу 4,69 %, азоту, що легко гідролізується, 13,7 %, рухомого фосфору 10,0 та обмінного калію 15,1 мг на 100 г ґрунту, рухомих форм марганцю, цинку, бору та сірки відповідно 20,2; 0,41; 1,2 і 9,8 мг на кілограм ґрунту. Основною відміною ґрунтового покриву є чорнозем звичайний перехідний до глибокого, який залягає на плато на пологих схилах різних експозицій та має важко суглинистий механічний склад.

Результати досліджень показали, що в умовах 2011-2012 рр. серед гібридів, що вивчали, найбільш продуктивним виявився Sunflora CL, урожайність якого становила в середньому за роками досліджень 3,28 т/га зерна по попереднику озима пшениця та 3,13 т/га по попереднику кукурудза.

Інші гібриди мають вищу урожайність коли попередником є кукурудза на зерно. Так, у гібрида Ясон прибавка врожаю до попередника озима пшениця становила 0,11 т/га, з рівнем урожайності 2,71 т/га, у гібрида Supersol – 0,29 т/га з урожайністю 2,79 т/га, Paraiso 102 CL – 0,32 т/га, з продуктивністю 3,13 т/га, а у гібрида SU Clarisa – 0,44 т/га та збором насіння 2,90 т/га.

Слід відмітити, що у гібрида Tamara CL збір насіння з одиниці площі становив 2,69-2,71 т/га й був близьким за обох попередників.


69

В селекції соняшнику, в зв‘язку з тим, що це переважно харчова культура, особлива увага приділяється не лише урожайності, але й поліпшенню якості насіння. Найбільш економічною формою накопичення запасних енергоємних поживних речовин є олія. У насінні сучасних сортів соняшнику містяться близько 48-52 % олії при 20-23 % лушпиння та 18-22 % білка. Порівняно з іншими культурами він дає найбільший вихід олії з гектара.

Гібриди, що вивчалися, значно відрізнялися між собою не лише за урожайністю, а й за показниками олійності отриманого насіння.

Таблиця 1 – Урожайність та олійність гібридів соняшнику в залежності від попередників, 2011-2012 рр.

Урожайність Вар. Гібрид Попередник т/га +

Олійність, %

1 озима пшениця 2,59 - 49,9 2 Ясон кукурудза 2,71 0,11 49,0 3 озима пшениця 2,46 - 48,4 4 SU Clarisa кукурудза 2,90 0,44 48,0 5 озима пшениця 2,50 - 49,0 6 Supersol кукурудза 2,79 0,29 48,1 7 озима пшениця 2,81 - 48,9 8 Paraiso 102 CL кукурудза 3,13 0,32 48,0 9 озима пшениця 3,28 49,9 10 Sunflora CL кукурудза 3,18 -0,10 48,5 11 озима пшениця 2,69 - 50,1 12 Tamara CL кукурудза 2,71 0,02 49,8

Результати досліджень показали, що більша олійність у досліджуваних гібридів була після попередника озима пшениця. За попередника кукурудза на зерно цей показник зменшується у гібрида Tamara CL на 0,2%, SU Clarisa на 0,4%, гібридів Ясон, Supersol, Paraiso 102 CL – на 0,9 %, а у гібрида Sunflora CL на 1,4%.

Гібриди Ясон, Sunflora CL та Tamara CL по попереднику озима пшениця мають найвищий процент олійності – 49,9%, 49,9%, та 50,1%.

Отже, нові гібриди, що досліджувались, є придатними для вирощування в умовах північного Степу України. Гібрид Sunflora CL необхідно вирощувати після попередника озима пшениця, Supersol, Paraiso 102 CL та SU Clarisa – після кукурудзи на зерно.

Список літератури 1. Гаврилюк В.М. Напрямки розвитку виробництва олійних культур в Україні // Економіка АПК. – 1999. –

№ 10. – С. 76-82. 2. Осауленко О.Г. Україна у цифрах // Статистичний довідник. – Київ: Техніка, 2003. – 262 с. 3. Осауленко О.Г. Україна у цифрах // Статистичний довідник. – Київ: Техніка, 2004. – 278 с. 4. Побережна А.А. Формування світового і вітчизняного ринків олійних культур // Економіка АПК. –

1999. – № 8. – С. 91-96. 5. Побережна А.А. Світове виробництво та ринок соняшнику // Економіка АПК. – 2002. – № 4. – С. 102-

105. 6. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. – М.: Колос, 1979. – 416 с. 7. Науково-обгрунтована система ведення агропромислового виробництва в Кіровоградській області /

В.В. Савранчук, І.М. Семеняка, М.І. Мостіпан, Л.П. Пікаш, С.М. Слободян. – Кіровоград, 2005 – 266 с.


70

ВПЛИВ МІКРОБНИХ ПРЕПАРАТІВ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО

Т.М. Григор’єва, пошукач, молодший науковий співробітник КДСГДСІЗГСЗ НААН

Для забезпечення ринку екологічно-чистими продуктами харчування необхідно створити і впровадити таку технологію виробництва сільськогосподарської продукції, яка основана на природному підвищенні структури та родючості ґрунту і урожайності сільськогосподарських культур, обмежує використання синтетичних добрив, пестицидів і харчових добавок. Створення такої технології повинно передбачити розв’язання проблеми трансформації гумусу, азоту, фосфору та інших поживних елементів у ґрунті [1, 2].

Одним з напрямків екологічного землеробства є застосування мікробних препаратів. Це екологічно безпечні препарати комплексної дії, оскільки мікроорганізми, на основі яких вони створені, фіксують азот атмосфери, трансформують фосфати ґрунту, продукують амінокислоти, ріст активуючі сполуки, не забруднюють навколишнього середовища і безпечні для людини та тварин [3, 4].

Використання біопрепаратів є запорукою одержання високих врожаїв сільськогосподарських культур при найменших енерговитратах та високій екологічній безпеці, дозволяє зменшити норму внесення мінеральних добрив на 25-55 % та замінює 10-20 кг азоту [5, 6].

Мета досліджень – дослідити дію мікробних препаратів при вирощуванні ячменю ярого. Це дозволить розробити оптимальні параметри їх застосування, що на сучасних сортах підвищить урожайність та якісні показники зерна, а також забезпечить вищу економічну ефективність проти існуючої.

Методика досліджень. Експериментальні дослідження здійснено у 2007, 2008, 2009, 2011 та 2012 роках на полях Кіровоградського інституту АПВ НААН шляхом проведення польових дослідів.

Ґрунт – чорнозем звичайний середньогумусний важко суглинковий. Досліди закладалися методом блоків, розміщення варіантів систематичне, повторність

4-разова, площа облікової ділянки 10 м2. Для сівби використовували сорт ячменю ярого Созонівський. Одночасно із сівбою вносили мінеральні добрива у вигляді нітроамофоски, з розрахунку N15 P15 K15 кг/га діючої речовини. Попередник – соя. Сівбу проводили сівалкою СН-10 Ц, збирання – комбайном "Сампо-130".

В досліді вивчались мікробні препарати Фосфоентерин, наданий Кримським філіалом інституту мікробіології, та Мікрогумін, що отримали із Інституту сільськогосподарської мікробіології НААН.

У контрольному варіанті насіння обробляли водою. Обробку насіння мікробними препаратами проводили вручну в день сівби з

подальшим ретельним перемішуванням зерна та просушуванням його до повітряно-сухого стану. Інокуляцію препаратом Фосфоентерин проводили з розрахунку 100 мл, Мікрогумін – 200 г на гектарну норму насіння

При закладці польових дослідів і проведенні досліджень використовували загальноприйняті методики і рекомендації [7, 8].

Погодні умови 2007 року під час вегетації ячменю ярого характеризувались посушливістю та підвищеним температурним режимом. Вміст продуктивної вологи у шарі грунту 0-100 см склав у травні 104,8 мм, у липні 25,4 мм.

Середня температура повітря, за період 11-27 травня, складала 21,8°, що було на 6,0ºС вище норми.


71

Весняний період 2008 року характеризувався підвищеною кількістю опадів, порівняно з середньобагаторічними показниками. Так, у квітні сума опадів перевищила норму на 43%, а у травні – на 109 %.

Сприятливі погодні умови протягом 2008 року обумовили формуванню порівняно високої урожайності зерна ячменю ярого.

Вегетаційний період 2009 року в цілому був посушливим. Так, за період квітень – липень зафіксовано 137,5 мм опадів, при середньобагаторічній їх кількості 219 мм. Дефіцит опадів за травень склав 38,9 %. Середньодобова температура повітря у червні становила 23,2оС, що на 4,6о С вище від середньо-багаторічного показника.

На початку третьої декади квітня 2011 року відмічалися короткочасні заморозки на поверхні ґрунту інтенсивністю 2-6º, що призвело до часткової загибелі сходів. Середня температура повітря за період квітень-липень перевищувала норму на 2,8º С. Все це негативно відобразилось на формуванні врожаю ячменю ярого.

У травні 2012 року середньомісячна температура повітря склала 20,1°, що на 5° вище норми. Середня за червень температура повітря становила 22,7°, що на 4° вище норми. Сума опадів за весняний період склала 92 мм, що становить 79 % норми. Через підвищений температурний режим та недобір вологи в ґрунті колосся формувалось мало виповненим, зерно – щуплим.

Результати досліджень. У проведених дослідженнях із вивчення дії мікробних препаратів на врожайність зерна ячменю ярого виявлено досить високу ефективність досліджуваних препаратів, яка, також, залежала і від погодних умов вегетаційного періоду досліджень.

Вища урожайність зерна ячменю ярого в сформувалась в умовах 2008 року і в середньому по варіантах становила 4,68 т/га (табл. 1).

В умовах недостатнього зволоження та високих температур, що склалися протягом вегетаційного періоду ячменю в 2007 році, інтенсивність біохімічних процесів в ґрунті суттєво знизилась і, як наслідок, рівень впливу мікробних препаратів на ріст, розвиток рослин і формування продуктивності зерна був невисоким.

Таблиця 1 – Урожайність зерна ячменю ярого, залежно від обробки насіння біопрепаратами, (т/га).

Урожайність, т/га Варіант

2007 р. 2008 р. 2009 р 2011 р. 2012 р. Се-реднє за 5 років

± до контролю

Контроль (обробка насіння водою) 1,93 4,22 3,76 2,51 2,00 2,88 -

Фосфоентерин 2,05 4,92 4,20 2,69 2,32 3,24 0,36 Мікрогумін 2,02 4,90 3,96 2,67 2,17 3,14 0,26 НІР05, т/га 0,08 0,16 0,11 0,11 0,07

В середньому по роках досліджень за рахунок застосування мікробних препаратів урожайність зерна ячменю ярого сорту Созонівський підвищилась на 0,36 т/га (або 12,5 %) у варіанті із застосуванням препарату Фосфоентерин, та на 0,26 т/га (або на 9,0 %) у варіанті із застосуванням препарату Мікрогумін.

Як за роками досліджень, так і в середньому за п’ять років вищі показники урожайності отримали за рахунок бактеризації насіння мікробним препаратом Фосфоентерин – 3,24 т/га.

Якісні показники зерна також змінювались залежно від досліджуваних препаратів та погодних умов за роками досліджень.


72

У 2007 році через дефіцит вологи у ґрунті колос ячменю ярого був погано розвинений із щуплим зерном. При цьому вміст білка підвищився на 6-7 % і становив 15,76-16,98 % (табл.3).

Перезволоження ґрунту у 2008 році обумовило пониження вмісту білка в зерні ячменю ярого порівняно з 2007 роком. Його вміст був близьким до норми – 10,37-10,97 %.

Таблиця 2 – Вплив обробки насіння мікробними препаратами на якісні показники ячменю ярого.

Варіант 2007 рік

2008 рік

2009 рік

2011 рік

2012 рік Середнє ± до конт-

ролю

Вміст білка, % Контроль 15,76 10,77 11,37 13,23 9,98 12,22 -

Фосфоентерин 16,56 10,97 12,36 13,44 10,37 12,74 0,52 Мікрогумін 16,98 10,97 11,77 13,60 10,37 12,74 0,52

Збір білка, т/га Контроль 0,30 0,45 0,43 0,33 0,20 0,34 -

Фосфоентерин 0,34 0,54 0,52 0,36 0,24 0,40 0,06 Мікрогумін 0,34 0,54 0,47 0,36 0,23 0,39 0,05

В малосприятливих погодних умовах 2011 року також спостерігалось підвищення вмісту білка в зерні ячменю ярого на 3-5 %, порівняно до оптимального його вмісту (8-10 %).

Результати наших досліджень показали, що обробка насіння біопрепаратами підвищує вміст білка в зерні ячменю ярого на 0,20-1,22 %. В середньому за п’ять років передпосівна інокуляція Фосфоентерином та Мікрогуміном сприяла збільшенню цього показника на 0,52 % порівняно до контролю без обробки насіння, збір білка – відповідно на 0,06 та 0,05 т/га.

Розрахунки показників економічної ефективності застосування мікробних препаратів для обробки насіння ячменю ярого сорту Созонівський показують, що вищій рівень рентабельності в середньому за 2007-2009, 2011-2012 роки досліджень отримали у варіанті із застосуванням препарату Фосфоентерин – 126,8 %. Умовно-чистий дохід склав 3079 грн/га.

Висновки. В умовах Північного Степу України на чорноземах звичайних застосування мікробних препаратів позитивно вплинуло на продуктивність ячменю ярого. За п’ять років досліджень даний агрозахід призвів до збільшення урожайності на 0,26-0,36 т/га, підвищення вмісту білка на 0,52 % та його виходу на 0,05-0,06 т/га та дав можливість отримати від 392 до 560 грн/га додаткового умовно-чистого доходу.

Список літератури 1. Патика В. П. Єдність і протиріччя біосфери та ноосфери / В. П. Патика // Вісник НАУ. – 2004. – № 6. –

С. 304 – 309. 2. Кожемяков А. П. Продуктивность азотфиксации в агроценозах / А. П. Кожемяков // Мікробіол. журн. –

Львів, 1997. – Т. 59 – С. 22 – 28. 3. Базилинськая М. В. Биоудобрения / М. В. Базилинськая. – М.: Агропромиздат, 1989. – 128 с. 4. Омельянець Т. Г. Оцінка небезпеки біопрепаратів на основі симбіотичних азотфіксувальних штамів

мікроорганізмів / Т. Г. Омельянець, О. В. Шерстобоєва // Вісник Полтавської держ. аграрн. акад. – 2003. – № 12. – С. 135 – 138.

5. Гильманов Г. Р. Имитационная модель круговорота азота в экосистемах суходольного луга / Г. Р. Гильманов, И. М. Рыжова // Изв. АН СССР. Сер. Биол. – 1982. – № 5. – С. 670 – 689.

6. Рекомендації по ефективному застосуванню біопрепаратів азотфіксуючих та фосформобілізуючих бактерій в сучасному ресурсозберігаючому землеробстві / Патика В. Ф., Толкачев М. З. [та ін.]. – К.: Урожай, 1977. – 20 с.

7. Рекомендації по ефективному застосуванні біопрепаратів азотфіксуючих та фосформобілізуючих бактерій в сучасному ресурсозберігаючому землеробстві. – К.: МінАПУ. – 1997. – С. 19.

8. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта / Б. А. Доспехов – М.: Колос, 1983. – 423 с.


73

УРОЖАЙНІСТЬ КОРЕНЕВИЩ ЕХІНАЦЕЇ ЗАЛЕЖНО ВІД РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ

В.І. Сорокін, ст. гр. АГ 12 М, Л.В. Сало, ст. викл. Кіровоградський національний технічний університет

Вступ. Останнім часом покращилась ситуація із заготівлею лікарської сировини в Україні. Втім, потреби фармацевтичної галузі промисловості задовольняються лише на 40-60%[1,2]. Попит на лікарську сировину змусив виробників шукати нові шляхи отримання високих врожаїв при збереженні якості, тому останніми роками культура ехінацея змусила вчених спрямувати увагу на агротехніку вирощування, а саме удобрення як найвпливовіший фактор підвищення урожайності[3].

Метою досліджень було встановити найбільш впливові регулятори росту, які б забезпечили максимальний рівень врожайності лікарської сировини ехінацеї, а саме кореневищ.

Методика досліджень. Протягом 2010 – 2012 років вивчали вплив регуляторів росту на врожайність кореневищ ехінацеї пурпурової. Ґрунтовий покрив дослідних ділянок представлений чорноземом звичайним глибоким мало гумусним середньо суглинковим на лесі. Середній вміст в орному шарі: азоту 10,9 мг/100 г, фосфору 5,1 мг/100 г, калію 13,3 мг/100 г грунту. вміст гумусу в орному шарі 0-30 см 4,4%. Схема досліду включала сім варіантів у триразовій повторності: 1. Контроль (без обробки), 2.Вимпел, 3.Емістим С, 4.Івін, 5.Біосил, 6.Бутон, 7.Біолан. норма внесення 0,5 л/га.

Розміщення ділянок на площі досліду систематичне. Загальна площа посівної ділянки – 6м, облікова – 3,4м. Спосіб посіву широкорядний з шириною міжрядь 45 см. Досліджуваний сорт ехінацеї – “Принцеса”.

Врожайність коренів визначали восени, після припинення вегетації рослин ехінацеї. Оскільки дослідні ділянки мали невелику площу, всі роботи по догляду здійснювали

вручну. Досліди проводились на другому, третьому і четвертому роках життя ехінацеї, коли рослина вже має змогу сама витісняти конкуруючі рослини, але для вірогідності досліду дуже важливо підтримувати дослідну ділянку в чистоті за допомогою просапування.

Результати досліджень та їх аналіз. Як видно з даних, наведених в таблиці 1, на другому році життя ехінацеї кожен з регуляторів росту помітно вплинув на урожайність кореневищ ехінацеї – вплив усіх досліджуваних препаратів був істотним (різниця від 32,6 до 91,3 ц/га при НІР05 16,2). Максимальний приріст маси кореневищ щодо контролю відмічено у варіантах з внесенням Біолану – 160,4 ц/га в порівнянні до контролю 69,1 ц/га. Досить помітний результат отримали при внесенні Бутону – 144,7 ц/га, різниця до контролю склала 75,6 ц/га та Емістиму С – 133,6 ц/га, що більше за контроль на 63,9 ц/га. З них кращим впливом відрізнявся Біолан, дія Бутону була до нього близькою. Емістим С викликав приріст, який неістотно відрізнявся від Бутону, але суттєво менший, ніж при використанні Біолану. Приріст урожайності, що досягнутий обробкою іншими препаратами був значно менш помітним.

Як відомо, на третій рік життя ехінацея формує досить значну вегетативну і меншу кореневу масу, це пов’язано з біологічними особливостями рослини. Також в 2011 році досить суттєвий вплив на урожайність ехінацеї мали погодні умови. Опади у вигляді дощу тривали майже весь червень, що співпало з інтенсивним нарощенням ехінацеює вегетативної маси протягом першого періоду вегетації.


74

Таблиця 1 – Вплив регуляторів росту на врожайність кореневищ ехінацеї по роках досліджень, ц/га.

Роки 2010 2011 2012

Варіант


ц/га

Різниця до

контролю


ц/га

Різниця до

контролю


ц/га

Різниця до

контролю

1.Контроль 69,1 - 80,9 - 90,1 - 2.Вимпел 105,3 32,6 120,9 40,0 136,2 46,1 3.Емістим С 133,6 63,9 173,2 92,3 178,8 88,7 4.Івін 106,2 37,1 124,2 43,3 130,9 40,8 5.Біосил 112,7 42,9 129,3 48,4 142,1 52,0 6.Бутон 144,7 75,6 169,3 884 183,4 93,3 7.Біолан 160,4 91,3 184,4 103,5 194,0 103,9 НІР05 16,2 25,5 24,4

Як свідчать результати досліджень – маса кореневищ у 2011 році перевищувала показники попереднього 2010 року у 1,1 – 1,3 рази. Найбільш помітний приріст маси спостерігався при обробці рослин Емістимом С. Як і в попередньому році, вплив усіх досліджуваних регуляторів був істотним – різниця до контролю склала від 40 до 103,5 ц/га при НІР05 25,5. Кращими за дією також були Бутон та Біолан. Причому, слід зазначити, що їх дія була рівнозначною – різниця між 3,6,7 варіантами менша за НІР05.

На 4 році життя (2012 рік) всі рослини з оброблених регуляторами варіантів сформували істотну прибавку до контролю, як становила від 40,8 до 103,9 ц/га при НІР05 24,4. Але на урожай кореневищ у 2012 році досить суттєвий вплив мали погодні умови. За наявності досить високих температур повітря вегетація рослин ехінацеї припинилась ще в першій декаді серпня, тому у деяких варіантах прибавки врожаю мало відрізнялись в порівнянні з попереднім роком. Як показують результати досліджень, в 2012 році найкраще зарекомендували себе Емістим С, Бутон та Біолан, дія Бутону серед них була найкраща і становила 14 ц/га в порівнянні до попереднього року.

Приріст врожайності кореневищ протягом другого та третього років життя ехінацеї представлений на рисунку 1.

Найбільш стабільний приріст врожайності кореневищ протягом трьох років досліджень, спостерігався при обробці рослин препаратами Емістимом С, Бутон та Біолан. Найбільший приріст кореневищ на третьому році життя рослин спостерігався при обробці рослин Емістимом С (39,6 ц/га), але вже на четвертому році життя він різко зменшився і становив лише 5,6 ц/га.


75

Також високі показники на третьому році життя показали рослини, обробленні

Бутоном (24,6 ц/га) та Біоланом (24 ц/га), і в свою чергу їхні показники на четвертому році були кращими в порівнянні до Емістиму С і становили у Бутону (14,1 ц/га) та в Біолану (9,6 ц/га).

Висновки: після проведених досліджень встановлено, що збирання кореневищ ехінацеї при обробці регулятором росту Емістим С краще проводити на 3-й рік життя, а рослини обробленні Бутоном та Біоланом можна збирати як на 3-й рік життя, так і залишати їх ще на один рік вирощування оскільки загальний рівень їх врожайності продовжує зростати.

Список літератури 1. Самород В.П., Поспєлов С. В. Эхинацея в Украине: полувековой опыт интродукции и возделывания. –

Полтава.: Ворскла, 1999.-52с. 2. Горчакова Н. О., Препарати ехінацеї: минуле, сучасне, майбутнє// Ліки України. – 2002р. - №6. – С. 2-3. 3. Дербаль Ю. М. Біологічні та агротехнічні основи вирощування ехінацеї пурпурової в умовах гірської

зони Карпат. Автореферат дис. канд. с-г. наук: 06.01.09 /Ю. М. Дербаль; Ін-т земл-ва УААН. – К.,2001р. – 17с.


76

ВПЛИВ ГУСТОТИ СТОЯННЯ І СПОСОБУ ВНЕСЕННЯ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ НА ФОРМУВАННЯ УРОЖАЙНОСТІ ПЛОДІВ РОЗСАДНОГО ТОМАТУ ПРИ КРАПЛИННОМУ ЗРОШЕННІ В УМОВАХ ПІВДНЯ

УКРАЇНИ

В.С. Резнік, студ., О.В. Сидякіна, доц., канд. с.-г. наук

ДВНЗ “Херсонський державний аграрний університет”

Забезпечення населення високоякісною екологічно чистою овочевою продукцією належить до пріоритетних завдань аграрного виробництва в Україні, і особливо в південному її регіоні. За ґрунтово-кліматичними умовами і наявністю значних площ зрошуваних земель південь України володіє найсприятливішими умовами для вирощування овочів, у тому числі такої універсальної культури як томат.

На сьогоднішній день середня врожайність плодів томату в Україні не відповідає потенційно можливій продуктивності сучасних сортів і гібридів. Тому виникає необхідність пошуку шляхів виходу з цього становища в напрямку підвищення врожайності, економічної ефективності та екологічної безпечності технологій вирощування цієї провідної овочевої культури. Можливо це лише на основі використання новітніх технологічних досягнень і правильного підходу до виробничого процесу [1, 2].

Серед агротехнічних прийомів, які значною мірою визначають умови життєдіяльності рослин, і особливо в умовах зрошення, важливе місце належить густоті стояння і способам внесення мінеральних добрив. Недостатня вивченість цих питань при краплинному зрошенні в умовах півдня України, де зосереджено основне виробництво томату, обумовила напрямок проведення наших досліджень.

Польовий дослід проводили впродовж 2012 року на землях ПСП Агрофірми "Роднічок" Жовтневого району Миколаївської області. Розсадним методом вирощували гібрид томату Уно Россо F1 селекції американської компанії United Genetics.

Дослід двохфакторний. Фактор А – густота стояння рослин (23,81 і 28,57 тис./га), фактор В – спосіб внесення мінеральних добрив (без добрив; 40% розрахункової дози NРК локально в зону висадки рядків, 60% – локально в підживлення; розрахункова доза NРК вноситься тільки у вигляді підживлення з поливною водою (фертигація); 40% розрахункової дози NРК локально в зону висадки рядків, 60% – у вигляді підживлення з поливною водою (фертигація).

Розрахунок дози мінеральних добрив проводили на заплановану врожайність 100 т/га. У звітному році вона становила N281.

Результати проведених досліджень показали, що на висоту рослин томату впливали обидва досліджувані фактори. Збільшення густоти стояння зменшувало висоту рослин в середньому від 1,0 см за комбінованого внесення добрив до 9,7 см при фертигації. Найбільшу висоту в усі періоди визначення, незалежно від густоти стояння, формували рослини томату при фертигації, найменшу – неудобрені рослини томату.

Густота стояння рослин значною мірою позначилася на площі листкової поверхні рослин томату. Її збільшення в усі періоди визначення призводило до зменшення розміру асиміляційного апарату (рис. 1).


77

Рисунок 1 – Зменшення площі листкової поверхні зі збільшенням густоти стояння в середньому по фактору А, м2 з однієї рослини

Внесення мінеральних добрив, навпаки, збільшувало площу листкової поверхні. Так, станом на 6 серпня, в середньому по фактору В, у варіанті без добрив вона становила 1,36 м2 з однієї рослини, а за внесення добрив – 1,64-2,01 м2, що вище неудобреного контролю на 20,6-47,8%. Максимальна площа листкової поверхні відзначена за локального способу внесення добрив.

Вміст сухої речовини в надземній масі впродовж вегетації поступово збільшувався і на період дозрівання плодів становив 16,8% за густоти стояння 23,81 тис./га і 16,2% – за густоти 28,57 тис./га. В плодах з підвищенням густоти стояння, в середньому по фактору А, він збільшився з 6,7 до 7,0%. Найвищим (7,1%) вміст сухої речовини в плодах виявився за локального способу внесення мінеральних добрив.

Результати проведених нами досліджень показали, що зі збільшенням густоти стояння кількість бічних пагонів, суцвіть і плодів з однієї рослини зменшувалась. У середньому по фактору А кількість бічних пагонів за густоти стояння 23,81 тис./га становила 11,5, за густоти 28,57 тис./га – 9,5 шт., або зменшилась на 17,4%. Кількість суцвіть на початку формування плодів становила відповідно 21,5 і 14,0 шт. Під час інтенсивного формування плодів дані показники знаходились на рівні 31,8 і 25,8 шт., в період наливу та достигання плодів – 34,0 і 32,0 шт. відповідно.

Значною мірою зменшувалася і кількість плодів на одній рослині. В період інтенсивного формування плодів це зменшення становило 28,2%, у фазу наливу плодів і повної стиглості – 8,6%.

Мінеральні добрива та способи їх внесення також істотно позначились на досліджуваних показниках. Мінімальну кількість суцвіть та плодів на одній рослині формували неудобрені рослини. Внесення добрив збільшувало дані показники. Так, у середньому по фактору В, на період інтенсивного формування плодів їх кількість з рослини під дією добрив зросла на 46,4-57,1%, у фазу наливу та дозрівання плодів – на 38,7-54,7%, на

-0,35 -0,64 -0,21


78

період повної стиглості – на 22,7-40,9%. Максимальна кількість плодів у всі періоди визначення сформована за внесення добрив з поливною водою.

Обидва фактори істотно вплинули на рівень урожайності плодів томату. По всіх досліджуваних способах внесення добрив більшу урожайність формували рослини томату за густоти стояння 28,57 тис./га (табл. 1). У середньому по фактору А, вона становила 104,4 т/га, що перевищило даний показник по густоті 23,81 тис./га на 7,7%.

Таблиця 1 – Урожайність плодів томату залежно від густоти стояння та способу внесення мінеральних добрив, т/га*).

Спосіб внесення мінеральних добрив (фактор В) Густота сто-яння, тис./га (фактор А)

без добрив локально фертигація комбіновано

Середнє по фак-тору А

23,81 89,3 99,3 102,6 96,3 96,9

28,57 94,9 103,1 110,5 109,2 104,4 Середнє по фактору В 92,1 101,2 106,6 102,8

*) НІР05, т/га по фактору А – 3,85; по фактору В – 3,65; по взаємодії факторів АВ – 6,79.

У середньому по фактору В, найвищу врожайність одержали за внесення мінеральних добрив з поливною водою. Вона становила 106,6 т/га, що перевищило урожайність неудобрених рослин на 15,7%, варіант локального внесення добрив – на 5,3%, комбінованого внесення – на 3,7%.

Максимальний у досліді рівень урожайності плодів (110,5 т/га) був отриманий за густоти стояння 28,57 тис./га по фону фертигації. Приріст урожайності, порівняно з густотою 23,81 тис./га, становив 7,9 т/га, порівняно з варіантом без внесення добрив – 15,6 т/га. Близький показник урожайності (109,2 т/га) забезпечило внесення мінеральних добрив комбінованим способом за густоти стояння 28,57 тис./га.

Таким чином, для одержання високої врожайності плодів на краплинному зрошенні в умовах півдня України необхідно вирощувати томати за густоти стояння рослин 28,57 тис./га і вносити розрахункову дозу мінеральних добрив з фертигацією або 40% локально + 60% фертигація. Це забезпечить одержання врожайності плодів на рівні 109-110 т/га.

Список літератури 1. Лютая Ю. Сорта томата селекции ИОЗ НААНУ / Ю. Лютая // Овощеводство. – 2012. – №3 (87). – С. 80-

81. 2. Кучеренко Т. Рынок овощей и бахчевых культур / Т. Кучеренко // Овощеводство. – 2011. – №8 (80). –

С. 30-37.


79

ВПЛИВ СПОСОБІВ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ НА ЗАБУР’ЯНЕНІСТЬ ПОСІВІВ ЯЧМЕНЮ ОЗИМОГО В УМОВАХ ЗРОШЕННЯ

Р.В. Борищук, асп. Інститут зрошуваного землеробства НААН України

С.О. Лавренко, доц., канд. с.-г. наук ДВНЗ “Херсонський державний аграрний університет”

Постановка проблеми. Ефективність способів основного обробітку ґрунту залежать від комплексу факторів, серед яких головним є агрофізичний стан ґрунтів, рівень ерозійної безпеки, ступінь забур’яненості, реакція культури, спосіб використання побічної продукції, а також застосування добрив. За умов зростання технологічних варіацій при вирощуванні сільськогосподарських культур розподіл способів механічного розпушення ґрунтів повинен спиратися на диференційовану систему.

Найбільш раціональним в зоні Степу України за глибиною обробітку є структура, за якої 11% ріллі буде оброблятися глибоко (25-30 см), на середню глибину (16-25 см) – 38% та мілко (6-15 см) – 52%. Таким чином, висока біологічна, економічна та екологічна ефективність способів основного обробітку ґрунту залежить від комплексу факторів степового землеробства, які визначають придатність ґрунтів до мінімалізації, протиерозійну стійкість.

Зрошення не тільки покращує умови росту й розвитку культурних рослин, але й стимулює підвищення забур’яненості. Важливим фактором успішної боротьби з бур’янами є агротехнічні заходи в комплексі з хімічними, біологічними та попереджувальними (профілактичними). Серед заходів боротьби з бур’янами головна роль належить системі основного обробітку ґрунту та догляду за посівами.

Багатьма дослідженнями, проведеними в останній час у різних ґрунтово-кліматичних зонах, встановлено, що високоефективними у боротьбі з бур’янами є комбіновані системи основного обробітку ґрунту в сівозміні, що передбачають чергування оранки один раз на 4-5 років із плоскорізним або чизельним обробітком [14, 27, 104]. За використання енергозберігаючих систем обробітку ґрунту забур’яненість посівів вища, порівняно з іншими системами [8, 42, 97, 129, 203].

В системі ґрунтозахисного обробітку ґрунту однією з головних проблем є подолання засміченості ґрунтів і посівів. За класичним визначенням причиною розповсюдження бур’янів стало введення земель до складу ріллі. Зараз ступінь засміченості досягла таких розмірів, при яких будь-яке скорочення числа, частоти і глибини обробітку ґрунту веде до збільшення втрат урожаю. Одним із резервів забезпечення отримання високих урожаїв сільськогосподарських культур, підвищення якості вирощуваної продукції та прибутковості виробництва є здійснення комплексу заходів боротьби з бур’янами, які необхідно провести з використанням агротехнічних, біологічних і хімічних методів.

Завдання і методика досліджень. Дослідження з удосконалення технології вирощування ячменю озимого були проведені на протязі 2007-2010 років на землях Інституту зрошуваного землеробства НААН України. Ґрунт дослідного поля – темно-каштановий середньосуглинковий, вторинно-осолонцьований. В орному шарі ґрунту міститься гумусу 2,2%. Середній вміст в шарі ґрунту 0-50 см нітратів – 1,2; рухомого фосфору – 2,6; обмінного калію – 33,1 мг/100 г ґрунту.

У польових дослідах вивчалися: спосіб і глибина основного обробітку ґрунту в польовій сівозміні: Оранка на глибину 23-25 см у варіанті тривалого застосування різноглибинного обробітку ґрунту з обертанням скиби (о); Чизельний обробіток на глибину 23-25 см у варіанті тривалого застосування різноглибинного основного обробітку ґрунту без


80

обертання скиби (ч); Чизельний обробіток на глибину 12-14 см у варіанті тривалого застосування одноглибиного мілкого основного обробітку ґрунту без обертання скиби (ч); Чизельний обробіток на глибину 12-14 см у варіанті чергування оранки з чизельним обробітком та лущенням ґрунту на фоні одного щілювання за ротацію (ч); Чизельний обробіток на глибину 14-16 см у варіанті чергування оранки з безполицевими способами мілкого та поверхневого обробітку ґрунту протягом ротації (ч).

Повторність досліду - чотириразова. Розташування варіантів здійснювалося методом розщеплених ділянок. Під час проведення досліджень керувалися загальновизнаною методикою польових дослідів.

Агротехніка вирощування ячменю озимого була загальновизнана на зрошуваних землях південного степу України, окрім факторів, що досліджувалися. Ячмінь озимий сорту Достойний вирощувався у 4-пільній ланці плодозмінної сівозміни: 1. Озима пшениця; 2. Озимий ріпак; 3. Озимий ячмінь; 4. Кукурудза МВС.

Безпосередньо після збирання попередника проводили дворазове лущення стерні на глибину 8-10 та 12-14 см важкою дисковою бороною БДВ-4,2 після чого проводили закладання досліду зі способами основного обробітку. Сівбу, в роки досліджень, проводили в оптимальні для півдня України строки з 25 вересня по 5 жовтня нормою 4,5 млн. схожих насінин/га сівалкою СЗТ-5,4 на глибину 5-7 см. При зниженні вологості ґрунту до рівня 75%НВ у міжфазний період «кущення - вихід в трубку» та «колосіння-налив зерна» проводили вегетаційний полив нормою 500 м3/га. У фазу повної стиглості проводили суцільне збирання комбайном ДОН-1500.

Результати досліджень. Нашими дослідженнями встановлено вплив систем основного обробітку ґрунту на забур’яненість посівів ячменю озимого. Враховуючи ланку сівозмін ячмінь озимий вирощувався після культур озимого клину – озимого ріпаку. На початку вегетації рослин в фазу сходів кількість бур’янів була незначна на всіх варіантах досліду, що суттєво не вплинуло на розвиток культури, тому ми їх не враховували (табл. 1).

Таблиця 1 – Забур’яненість посівів ячменю озимого за різних способів основного обробітку протягом 2007-2008 років, шт./м2.

На початку вегетації

Перед збиранням врожаю Система обробітку ґрунту

Спосіб і глибина

обробітку, см шт./м2 % шт./м2 % Різноглибинна полицева 23-25 (о) 42,0 100,0 2,0 100,0

Різноглибинна безполицева 23-25 (ч) 56,6 134,8 2,8 140,0 Одноглибинна безполицева 12-14 (ч) 58,4 139,0 3,6 180,0

Диференційована 12-14 (ч) 49,6 118,1 1,9 95,0 Диференційована 14-16 (ч) 48,0 114,3 1,8 90,0

НІР05 1,38 0,04 Примітка. Спостереження проводили на варіантах внесення мінеральних добрив дозою N90

На початку весняної вегетації в 2008 році забур’яненість в середньому по варіантам досліду становила 50,9 шт./м2.

При застосуванні в сівозміні тривалого різноглибинного обробітку ґрунту на глибину 23-25 см з обертанням скиби забур’яненість становила 42,2 шт./м2, а при застосуванні тривалого безполицевого обробітку ґрунту на таку ж саму глибину забур’яненість зростає до 56,6 шт./м2, або на 34,8%. При зменшені глибини обробітку ґрунту до 12-14 см та заміні знарядь обробітку на безполицевий забур’яненість посівів зросла до 58,4 шт./м2, що більше за різноглибинну полицеву та безполицеву на 39,0 та 4,2% відповідно.

Застосовуючи диференційовані системи де протягом ротації оранка чергується з чизельним обробітком (на фоні одного щілювання за ротацію) та з безполицевим способом


81

мілкого та поверхневого обробітку забур’яненість знижується до 49,6 та 48,0 шт./м2. Порівнюючи диференційовані системи обробітку ґрунту на глибину 12-14 см та 14-16 см спостерігаємо зниження забур’яненості на 3,8% на користь останнього.

Дослідженнями проведеними в 2009 року з визначення забур’яненості посівів ячменю озимого встановлено, що обробіток ґрунту без обертання скиби сприяли підвищенню кількості бур’янів навесні, порівняно з полицевим обробітком на глибину 23-25 см в системі різноглибинного полицевого основного обробітку ґрунту в сівозміні на 1,7 шт./м2 – 47,2 %. (табл. 2).



Перед збиранням врожаю Система обробітку ґрунту Спосіб і глибина




НІР05 0,18 0,07 Примітка. Спостереження проводили на варіантах внесення мінеральних добрив дозою N90

Найвищий показник забур’яненості посіву ячменю озимого, як і в минулому році відзначено на варіанті з одноглибинним тривалим безполицевим обробітком грунту на глибину 12-14 см та складав 6,8 шт./м2 або 88,9% до контролю. Застосовуючи диференційовані системи обробітку грунту на глибину 12-14 та 14-16 см спостерігаємо збільшення забур’яненості на 22,2 та 33,3% порівняно з контролем.

Тривалий різноглибинний безполицевий обробіток грунту на глибину 23-25 см сприяв збільшенню кількості бур’янів порівняно з різноглибинним полицевим обробіток грунту на таку ж саме глибину та становив 5,2 шт./м2, або 44,4%.

Застосування безполицевих способів основного обробітку ґрунту в сівозміні так як і в минулих роках призводило до збільшення забур’яненості посівів на час відновлення весняної вегетації у 2010 році порівняно з оранкою на глибину 23-25 см в системі різноглибинного полицевого основного обробітку ґрунту в сівозміні - на 2,5 шт./м2 (24,8%). (табл. 3).







НІР05 0,46 0,15 Примітка. Спостереження проводили на варіантах внесення мінеральних добрив дозою N90.


82

Максимальна кількість бур’янів була відмічена за одноглибинного тривалого безполицевого обробітку грунту на глибину 12-14 см та становила 14,0 шт./м2, що більше за контроль на 40 %. Збільшуючи глибину обробітку до 23-25 см при різноглибинній тривалій безполицевій системі забур’яненість знижувалася на 1,2 шт./м2, або на 12% порівняно з мілким обробітком.

Диференційована система на фоні одного щілювання за ротацію сприяла розвитку меншої кількості бур’янів ніж чизельне розпушення на глибину 14-16 см. Так, за чизельного обробітку на глибину 12-14 см забур’яненість складала 10,8 шт./м2, а застосовуючи чизельне розпушення на 14-16 см забур’яненість зросла на 15%.

В цілому по проведеним дослідженням встановлено, що за поверхневого безполицевого або плоскорізного обробітку грунту насіння бур’янів розміщується в верхній частині орного шару. Кількість сходів бур’янів при безполицевому обробітку грунту в весняний період значно більша ніж при застосуванні різноглибинного обробітку грунту з обертанням скиби.

Починаючи з відновлення вегетації культури відновилась і вегетація бур’янів. Так, в середньому за 2008-2010 роки кількість бур’янів коливалась від 18 до 26 шт./м2 залежно від варіанту досліду (табл. 4).







НІР05 0,18-1,38 0,04-0,15 Примітка. Спостереження проводили на варіантах внесення мінеральних добрив дозою N90

При проведенні тривалого різноглибинного обробітку грунту з обертанням скиби забур’яненість верхнього шару ґрунту становила 18,5 шт./м2, що значно менше ніж при застосуванні безполицевих систем обробітку грунту.

На початку відновлення весняної вегетації в посівах ячменю озимого було виявлено однорічні зимуючі бур’яни, а саме: Грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris L.) – 64,6%, Кучерявець Софії (Descurainia sophia L.) – 19,0%, Кропива глуха стеблообгортна (Lamium amplexicaule L.) – 16,4%. Перед збиранням врожаю у видовому складі бур’янів переважали однорічні ярі – паслін чорний, щириця загнута, портулак городній, гірчак березкоподібний – 95,3%. Серед багаторічних – березка польова – 4,7%.

Найменша кількість бур’янів спостерігалась на варіанті з тривалим різноглибинним полицевим обробітком ґрунту на глибину 23-25 см і становила в середньому за роки досліджень 18,5 шт./м2. Значно більша їх кількість нараховувалась на варіанті при різноглибинному безполицевому рихленні на глибину 23-25 см і тривалому одноглибинному мілкому (без обертання скиби) чизельному обробітку на глибину 12-14 см становила відповідно 24,9 та 26,4 шт/м2.

При застосуванні диференційованих систем основного обробітку грунту на варіанті з чизельним обробітком на глибину 12-14 см та чизельним розпушування на глибину 14-16 см кількість бур’янів на 16,5-17,1% була вищою порівняно з різноглибинною оранкою на глибину 23-25 см і становить відповідно 21,6 та 21,7 шт/м2.


83

Другий облік забур’яненості посіву ячменю озимого проводили в фазу молочно-воскової стиглості. На даному періоді кількість бур’янів була незначною і не становила загрозу для посіву. Так, проведення диференційованих способів обробітку грунту сприяло зниженню забур’яненості на 15,5 та 18,6% ніж за проведення різноглибинної оранки на глибину 23-25 см.

Застосовуючи різноглибинний безполицевий обробіток грунту порівняно з різноглибинним полицевим забур’яненість знижується на користь останнього на 21,6%. Найбільша кількість бур’янів, як на початку вегетації рослин ячменю озимого так і в фазу молочно-воскової стиглості були відмічені при застосуванні тривалого одноглибинного безполицевого обробітку на глибину 12-14 см і становить відповідно 4,6 шт./м2 (43,3%) порівняно з контролем. Тобто існує зв’язок між системою обробітку грунту та забур’яненістю поля.

Висновки та пропозиції. Проаналізувавши отримані експериментальні дані про вплив досліджуваних варіантів

на ріст і розвиток рослин ячменю озимого в польовому досліді можна зробити такі висновки: 1. У період відновлення весняної вегетації найменша кількість бур’янів відмічена у

варіантах різноглибинного полицевого обробітку на глибину 23-25 см, а заміна його на різноглибинний та одноглибинний безполицевий та диференційовані способи обробітку сприяло підвищенню забур’яненості посівів у 1,1-1,4 рази. Перед збиранням врожаю ячменю озимого даний показник значно зменшується і майже вирівнюється в усіх варіантах досліду завдяки весняному обробітку посівів гербіцидами.

2. Серед бур’янів восени були поширені озимі зимуючі: грицики звичайні – 64,6%, кучерявець Софії – 19,0% та кропива глуха стеблообгортна – 16,4%. Навесні серед однорічних ярих слід виділити: паслін чорний, щириця загнута, портулак городній, гірчак березкоподібний – 95,3 а серед багаторічних – березка польова – 4,7%.

Список літератури 1. Білоніжко М.А. Фотосинтез і продуктивність інтенсивних сортів озимої пшениці залежно від

удобрення / М.А.Білоніжко, М.Ф. Калівошко // Вісник сільськогосподарської науки. – 1979. - №5. – С. 18-20.

2. 27. Гармашов В.М. Засоренность посевов при различных способах обработки почвы в зернопропашном севообороте / В.М. Гармашов, А.Ф. Витер // Земледелие. - № 5. - 2008. – С. 37-38.

3. 104. Мальцев В.Ф. Особенности интенсивного возделывания ячменя / В.Ф. Мальцев // Зерновые культуры. – 1991. – № 3. – С. 36-38.

4. Бебякин В.М. Зависимость качества зерна от условий выращивания / В.М. Бебякин, Г.Ф. Ишина, Г.И. Стадник // Зерновое хозяйство. – 1983. - №6. - С. 19.

5. 42. Ефимов В.Н. Использование удобрений с ПАВ под ячмень / В.Н. Ефимов, Т.П. Шидловская, Б.Б. Копылева // Химизация сельского хозяйства. – 1990. – № 6. – С. 49-52.

6. 97. Лыков А.М. Плодородие дерново-подзолистой почвы и урожайность культур в специализированных зерновых севооборотах при разных системах удобрения и обработки почвы / А.М. Лыков, Ю.Д. Иванов, Н.И. Долженков // Известия ТСХА. – М., 1984. - №5. - С. 3-12.

7. 129. Панічев Р. Безплужна технологія обробітку грунту під зернові може багато / Р. Панічев // Зерно і хліб. - 2008. - № 1. - С. 56-57.

8. 203. Paunović S.A. Nitrogen and seed density effects on spike length and grain weight per spike in barley / S.A. Paunović, M. Madić, D. Knežević, M. Biberdžić // Cereal Research Communications. - 2008. - № 36. - Р. 75-78.


84

ВПЛИВ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ ТА БІОПРЕПАРАТІВ НА УРОЖАЙНІСТЬ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ РІЗНИХ ГРУП СТИГЛОСТІ ЗА

ВИРОЩУВАННЯ В УМОВАХ ЗРОШЕННЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ

Т.В. Глушко, асп. Інститут зрошуваного землеробства НААН України

Постановка проблеми. Кукурудза є високорентабельною культурою, а посівні площі під нею останні роки мають чіткі тенденції до зростання.

Технологічні прийоми вирощування сільськогосподарських культур постійно вдосконалюються з метою доведення їх до відповідності біологічним особливостям рослини. При цьому важливого значення набуває правильне визначення строків та доз застосування мінеральних добрив, засобів захисту рослин, препаратів для боротьби з бур’янами, шкідниками й хворобами, а також регуляторів росту [1].

Фізіологічний ефект від використання біопрепаратів полягає в покращенні процесів життєдіяльності, а саме у кращому поглинанні поживних речовин, посиленні процесів фотосинтезу, що сприяє підвищенню врожаю та дає можливість рослині максимально використати свій потенціал [2, 3].

Абакус - це інноваційний фунгіцид, застосування якого має комбіновану дію на рослини: ефективний контроль основних хвороб зернових доповнюють фізіологічні ефекти, які зменшують вплив стресових умов і сприяють оптимізації показників урожайності, що в цілому веде до збільшення врожаю і його якості. Вітчизняні дослідники зазначають, що обприскування посіву кукурудзи Абакусом посилює асиміляцію сполук азоту з ґрунту, активізує процес фотосинтезу й в кінцевому підсумку підвищує зернову продуктивність кукурудзи [4].

Вітазим - натуральний, не токсичний, екологічно-чистий продукт. За складом це рідке органо-мінеральне, мікробіологічно-синтезоване добриво з сильнодіючим біостимулюючим ефектом. До складу Вітазиму входять наступні хімічні елементи: K2O-0,8%, Сu-0,07%, Zn-0,06%, Fe-0,2%, які знаходяться в формі хелатів, або органічних сполук. Крім макро- і мікроелементів до складу Вітазиму входять брасиностероїди, тріаконтанол, глюкоза і вітаміни В1, В2, В6, які відносяться до фізіологічно-активних речовин, або різновиду стимуляторів росту.

МИР – багатофункціональний імунорегулятор. Завдання і методика досліджень. Дослідження проводили впродовж 2010-2012 рр. в

експериментальному господарстві Інституту зрошуваного землеробства НААНУ, яке розташоване на півдні України в зоні Інгулецької зрошувальної системи на темно-каштановому середньосуглинковому ґрунті при глибокому рівні залягання ґрунтових вод.

Двофакторний дослід з кукурудзою в умовах зрошення закладали методом розщеплених ділянок. Дослідження проводили у чотириразовій повторності. Посівна площа ділянок 70,0 м2, облікова – 50,0 м2.

Фактор А (районовані в Україні різні за скоростиглістю 4 гібриди кукурудзи ФАО 190-420): Тендра, Сиваш, Азов, Соколов.

Фактор В (обробка біопрепаратами у фазу 7-9 листків): без обробки, Абакус, Вітазим, МИР.

Дослідження щодо ефективності обробки посівів гібридів кукурудзи різних груп стиглості проводили по фону вирощування їх на рекомендованій дозі мінерального добрива, а саме N150P90. Дослідження, агротехніку та необхідні визначення проводили згідно існуючих методичних рекомендацій для зони [5-7].


85

Результати досліджень. Результати обліку врожайності показали, що під впливом застосування біопрепаратів в умовах зрошення продуктивність кукурудзи у 2010-2012 роках досліджень зростала на 6,2-11,5% при обробці Абакусом, 7,8-9,2% - Вітазимом та 11,6-15,1% за обробки препаратом МИР (табл. 1). Це збільшення відбувалося прямо пропорційно зі зростанням груп ФАО.

Таблиця 1 – Урожайність зерна гібридів кукурудзи залежно від обробки посіву біопрепаратами, т/га.

Роки досліджень Приріст урожайності Гібрид Обробка

біопрепаратом 2010 2011 2012 Середнє т/га %

Без обробки 7,97 9,35 9,11 8,81 - - Абакус 9,12 9,44 9,52 9,36 0,55 6,24 Вітазим 9,67 9,56 9,59 9,61 0,80 9,08 Тендра

МИР 9,78 9,83 9,87 9,83 1,02 11,58 Без обробки 7,95 8,53 8,42 8,30 - - Абакус 9,45 9,01 9,12 9,19 0,89 10,72 Вітазим 9,74 8,64 8,79 9,06 0,76 9,16 Сиваш

МИР 9,81 9,25 9,55 9,54 1,24 14,94 Без обробки 9,87 10,95 10,89 10,57 - - Абакус 12,52 11,36 11,45 11,78 1,21 11,45 Вітазим 12,11 11,14 11,24 11,50 0,93 8,80 Азов

МИР 12,98 11,67 11,87 12,17 1,60 15,14 Без обробки 11,61 12,73 12,61 12,32 - - Абакус 13,98 13,41 13,52 13,64 1,32 10,71 Вітазим 14,02 12,94 12,89 13,28 0,96 7,79 Соколов

МИР 14,61 13,58 13,64 13,94 1,62 13,15

Дані таблиці свідчать, що по всіх групах стиглості гібридів кукурудзи спостерігається тенденція приросту врожайності зерна від обробки біопрепаратами.

Максимальну врожайність зерна сформували гібриди кукурудзи при застосуванні препарату МИР, яка в середньому по роках склала від 9,83 до 13,94 т/га. За обробки посіву Абакусом урожайність зерна була дещо нижчою і коливалася в межах 9,36-13,64, що лише на 2,2-5,0 % менше порівняно з препаратом МИР (рис.1).

Висновки. Максимальних рівнів врожайності не завжди можна досягти на практиці. З одного боку, на рослину впливають біотичні фактори стресу у вигляді паразитарних грибів, з іншого - такі абіотичні фактори стресу як, наприклад, нестача поживних речовин, високі температури, озон і інтенсивне ультрафіолетове опромінення, що перешкоджають утворенню та відкладенню асимілятів. У ці процеси, що знижують врожайність, втручаються піраклостробін і епоксиконазол. При цьому досягається збільшення врожайності за рахунок фізіологічного ефекту.


86

Примітки:

Рисунок 1 – Урожайність зерна гібридів кукурудзи на оптимальному фоні удобрення залежно від обробки

біопрепаратами в умовах зрошення (середнє за 2010-2012 рр.).

Розглядаючи питання в цілому, можна відзначити, що багатофункціональний імунорегулятор МИР та фунгіцид нового покоління Абакус допомагають повністю реалізувати генетичний потенціал рослин за даних умов зони вирощування і отримати максимальну врожайність зерна кукурудзи.

Список літератури 1. Посіви кукурудзи потребують більшої уваги! [електронний ресурс]: С.В. Довгань, Т.І. Гук. –

Головдержзахист, 2009. // Аграрний сектор України. Режим доступу: http: agroua.net. 2. Безручко О. Прогнозований фітосанітарний стан посівів та рекомендації щодо захисту їх від шкідників,

хвороб і бур’янів //О.Безручко, Н.Яковлева // Пропозиція. – 2002. – №8–9. – С. 60–63. 3. Оказова З.П. Влияние биопрепаратов на фитосанитарное состояние и продуктивность посевов

кукурузы в условиях РСО–Алания // З.П.Оказова, А.А.Абаев, А.Г.Оказова // Кукуруза и сорго. – 2006. – № 4. – С.14–15.

4. Ретьман С.В. Більше, ніж фунгіцидний захист соняшнику та кукурудзи / С.В.Ретьман, Ф.С.Мельничук / Агроном. – 2010. – №2 (28). – С. 70–72.

5. Горянский М.М. Методические указания по проведению исследований на орошаемых землях. – К.: Урожай, 1970. – 261 с.

6. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. – М.: Агропромиздат, 1985. – 316 с. 7. Лысогоров С.Д., Ушкаренко В.А. Практикум по орошаемому земледелию. - М.: Анропромиздат, 1985. -

128 с.


87

ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО

А.В. Панфілова, асп., В.В. Гамаюнова, проф., д-р с.-г. наук

Миколаївський національний аграрний університет

Постановка проблеми. Енергетична оцінка має на увазі визначення співвідношення кількості енергії, акумульованої у врожаї сільськогосподарських культур у процесі фотосинтезу, до сукупних витрат енергії, вкладених у виробництво продукції рослинництва. Актуальність подібної оцінки випливає також з вимог сучасного землеробства економити енергію на одиницю одержуваної сільськогосподарської продукції [1].

Технології виробництва сільськогосподарської продукції повинні забезпечувати найбільш повне використання природних агроенергетичних ресурсів, зменшити ріст питомих витрат антропогенної енергії та знижувати негативну дію на оточуюче середовище, в тому числі на родючість ґрунту.

Методика і методи досліджень. Дослідження з культурою ячменю ярого залежно від способу основного обробітку ґрунту та дози мінеральних добрив, у т.ч. й для визначення енергетичної ефективності його вирощування, проведені на полях дослідного господарства МНАУ упродовж 2009-2011 рр. Схеми дослідів наведено в таблицях. Ґрунт дослідних ділянок чорнозем південний залишковослабко-солонцюватий важкосуглинковий. Енергетичну ефективність варіантів технологій вирощування ячменю ярого визначали за методикою В.О. Ушкаренка та ін. [2, 3].

Результати досліджень. Розрахунок енергетичної ефективності вирощування ячменю ярого залежно від дози добрив та способу обробітку ґрунту показав, що розрахункова доза мінеральних добрив за полицевого обробітку ґрунту забезпечила найвищий прихід енергії з урожаєм. Разом з тим при цьому збільшувалися і витрати енергії на вирощування врожаю (табл. 1).

Таблиця 1 – Енергетична ефективність вирощування ячменю ярого залежно від добрив та способу основного обробітку ґрунту (середнє за 2009-2011 рр.).

Спосіб обробітку ґрунту полицевий безполицевий

Фон живлення

Показники

Без д

обрив

N30Р 3

0

N45Р 3

0

Розрахункова

доза

Без д

обрив

N30Р 3

0

N45Р 3

0

Розрахункова

доза

Урожайність, ц/га 18,1 23,4 24,1 26,3 16,4 21,5 22,5 25,2 Прихід енергії з

урожаєм, тис. МДж/га

28,9 37,4 38,5 42,0 26,2 34,4 36,0 40,3

Витрати енергії на вирощування, тис. МДж/га

26,5 29,5 30,8 32,7 25,1 28,0 29,3 31,2

Приріст енергії, тис. МДж/га 2,4 7,9 7,7 9,3 1,1 6,4 6,7 9,1

Енергетичний коефіцієнт 1,09 1,27 1,25 1,28 1,04 1,22 1,23 1,29


88

Максимальними витрати енергії на вирощування виявилися за вирощування ячменю ярого по фону розрахункової дози добрив за полицевого обробітку ґрунту і склали 32,7 тис. МДж/га, або збільшились на 19,0 % порівняно із неудобреним контролем.

Приріст енергії за внесення розрахункової дози добрив також істотно зростав за вирощування ячменю ярого по фону полицевого обробітку ґрунту на 74,2 % порівняно з неудобреними рослинами.

Енергетичний коефіцієнт мінімальним був у варіанті неудобрених рослин за безполицевого обробітку ґрунту та становив 1,04, що на 4,6 % менше ніж у неудобреному контролі по фону полицевого обробітку ґрунту.

За безполицевого обробітку ґрунту показники енергетичної ефективності вирощування ячменю ярого були дещо меншими. Так, прихід енергії з урожаєм, витрати енергії на вирощування та приріст енергії по фону внесення розрахункової дози мінеральних добрив були меншими відповідно на 4,0; 4,6 та 2,2 % порівняно із внесенням розрахункової дози добрив по фону полицевого обробітку ґрунту.

Висновки. Більш високі показники енергетичної ефективності формуються при вирощуванні ячменю ярого по фону полицевого обробітку ґрунту за внесення розрахункової дози мінеральних добрив, при цьому приріст енергії зростає на 74,2 %, а енергетичний коефіцієнт – на 14,8 % порівняно з неудобреними рослинами.

Список літератури 1. Леонов Ф.Н. Агрономическая и энергетическая эффективность систем удобрений в севообороте. /

Актуальні проблеми сучасного землеробства. – Луганськ, 2003. – С. 268-273. 2. Медведовський О.К. Енергетичний аналіз інтенсивних технологій в сільськогосподарському

виробництві / О.К. Медведовський, П.І.Іваненко. – К.:: 1988. – 208 с. 3. Методика оцінки біоенергетичної ефективності технологій виробництва сільськогосподарських

культур [В.О.Ушкаренко, Н.П.Лазар, А.І. Остапенко, І.О.Бойко]. – Херсон, 1997. – 21 с. РОЛЬ МІКРОДОБРИВ У ФОРМУВАННІ ПРОДУКТИВНОСТІ ПОСІВІВ

ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР

І.А. Потєхіна, ст. гр. АГ-10-1 Кіровоградський національний технічний університет

Для підвищення урожайності сільськогосподарських культур разом з основними макродобривами (N, P, K) важливе значення мають мікродобрива.

Мікроелементи – незамінний фактор живлення і розвитку рослин. Для нормального розвитку рослин потрібні не тільки азот, фосфор і калій, але й мікро- та мезоелементи: залізо (Fe), мідь (Cu), молібден (Mo), марганець (Mn), цинк (Zn), бор (B), сірка (S) та інші, що беруть участь у всіх фізіологічних процесах розвитку рослин, підвищують ефективність багатьох ферментів у рослинному організмі та поліпшують засвоєння рослинами елементів живлення із грунту. Більшість мікроелементів – активні каталізатори, що прискорюють біохімічні реакції та впливають на їхню направленість. Саме тому мікроелементи неможливо замінити ніякими іншими речовинами, а їх нестача може негативно вплинути на ріст та розвиток рослин. Без мікроелементів принципово неможливе повноцінне засвоєння основних добрив (азоту, фосфору і калію) рослинами[1,4].


89

Результативність засвоєння основних мікроелементів на пряму залежить від наявності їх в рослині. Вони необхідні рослинам у невеликих кількостях. Вміст мікроелементів складає тисячні і десятитисячні долі відсотків маси рослин, проте кожний з них виконує чітко певні функції в обміні речовин, живленні і не може бути замінений іншим елементом[2].

Значення мікродобрив в живленні сільськогосподарських культур дуже важливе, так як вони впливають на:

− урожайність; − імунітет рослин до враження хворобами; − якість продукції; − екологічну безпеку; − активність біолого-фізіологічних процесів у рослинах. Головним джерелом надходження мікроелементів у ґрунт є материнська порода.

Біогенна акумуляція мікроелементів у ґрунтах визначає їх роль як основного джерела живлення рослин.

У процесі формування ґрунтів, їх використання та окультурення відбувається перерозподіл мікроелементів по генетичних горизонтах. Внаслідок застосування засобів хімізації, відходів промисловості значно збільшується вміст мікроелементів у ґрунті, особливо у верхньому його шарі. Значна кількість мікроелементів надходить у ґрунт з вулканічним пилом, морськими бризками, метеоритним і космічним пилом, внаслідок антропогенної діяльності і техногенних викидів[3,1].

Крім виносу урожаєм, значна частина мікроелементів піддається водній, вітровій та біогенній міграції. Велика роль у перетворенні мікроелементів з малодоступних для рослин форм, мобілізації мікроелементів, що входять до складу мінералів, належить мікроорганізмам і продуктам їх життєдіяльності..

Мікроелементи входять до складу багатьох вітамінів, ферментів, активують їх роботу, беруть участь в азотних і вуглеводних обмінах рослин, в окисно-відновних процесах, підсилюють процес фотосинтезу. Крім того, вони підвищують проникність клітинних мембран, що впливає на надходження іонів в рослину, на структуру і фізіологічні функції рибосом. Під їх дією підвищується стійкість рослин проти грибкових, вірусних і бактеріальних хвороб, несприятливих умов зовнішнього середовища (посуха, мороз, затоплення, суховії та ін.).

Джерелом мікроелементів для рослин є органічні добрива, зола, мінеральні добрива, відходи з промисловості. Значна частина мікроелементів міститься у техногенних продуктах. Застосовують мікроелементи з урахуванням біологічних особливостей рослин і планового врожаю, доступної кількості мікроелементів у грунті, окупності витрат[1,3,5].

Тільки завдяки збалансованому застосуванню добрив, що містять мікроелементи, можна отримати максимальний урожай належної якості, що генетично закладений у насінні сільськогосподарських культур. Нестача мікроелементів у доступній формі в грунті призводить до зниження швидкості протікання процесів, що відповідають за розвиток рослин. У кінцевому результаті це призводить до втрат урожаю, його класності та незадовільних органолептичних властивостей.

Рослини, що належним чином забезпечені мікроелементами, значно краще споживають та засвоюють основні добрива (на 10-30%), відмінно розвиваються та краще протистоять хворобам, шкідникам, заморозкам, посухам та іншим стресовим чинникам. Нестачу мікроелементів важко виявити, але коли ми спостерігаємо явні ознаки дефіциту того чи іншого мікроелементу, - це свідчення того, що рослині вже завдано непоправної шкоди, ріст і розвиток її уже затримано, на отримання належного врожаю високої якості - годі й сподіватись[4].

Причини нестачі мікроелементів: − Застосування високих доз NPK без внесення органіки.


90

− Засвоєння мікроелементів при отриманні високих урожаїв. − Застосування NPK без мікроелементів. − Незбалансоване застосування мікроелементів. − Надмірне вапнування ґрунту та високий рН. − Кліматичні умови (засуха), порушення сівозміни тощо[6]. Нестачу мікроелементів для живлення рослин поповнюють внесенням у ґрунт або

нанесенням на насіння чи вегетативні органи рослин мікродобрив. Найефективніший метод унесення мікроелементів - позакореневе живлення протягом

вегетації шляхом обприскування рослин у критичні фази розвитку. Сільськогосподарські культури потребують різних доз та кількості мікроелементів. Як

нестача, так і їхній надлишок (у вигляді важких металів) можуть викликати негативну реакцію рослин не лише через їхню власну токсичність, а й через блокування надходження у рослини потрібних елементів живлення. Це значно впливає на врожайність та якість самого врожаю. Надлишковий вміст деяких мікроелементів у рослинах, що використовують для споживання, може негативно впливати на людину та тварин[2,7].

Отже, вищенаведений матеріал дозволяє вважати, що застосування мікроелементів при вирощуванні польових культур є високоефективним заходом підвищення продуктивності їх посівів.

Список літератури 1. Гудзь В.П., Лісовал А.П.,Андрієнко В.О., Рибак М.Ф.Землеробство з основами грунтознавства і

агрохімії: Підручник. За редакцією В.П.Гудзя. Друге видання,перероблене та доповнене.-К.: Центр учбової літератури, 2007. - 408с.

2. Олександр Слюсар, кандидат с.-г. наук, Євген Кучеров, агроном-агрохімік. Значення мікродобрив в живленні с/г культур. УкрАгроРесурс.

3. В. Санін, доктор с.-г. наук, професор, Ю. Санін, кандидат с.-г. наук. Особливості позакореневого підживлення мікроелементами. – Пропозиція, 2012. №3, ст. 84-87.

4. Михайлов Ю. Чи потрібно застосовувати мікродобрива, і які? – Пропозиція, 2008. №1, ст. 72-73. 5. ДП «Агроцентр ЄвроХім-україна». Мікродобрива. Прайс-лист (http://www.dobriva.com.ua). 6. Агромікс. Мікродобрива. Прайс-лист (http://agromix.com.ua). 7. ПСП «УкрРосХім » Мікродобрива. Прайс-лист (http://ukrroshim.com).

УРОЖАЙНІСТЬ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ЗАЛЕЖНО ВІД СТРОКІВ СІВБИ

ПІСЛЯ РІЗНИХ ПОПЕРЕДНИКІВ В ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Т.О. Сімокоп, магістр. гр. АГ-12 МБ Кіровоградський національний технічний університет

Озима пшениця є основною продовольчою культурою в Україні. За посівними площами та валовими зборами зерна вона посідає одне із перших місць і поступається лише в останні роки кукурудзі як одній із найбільш високопродуктивних польових культур.

Значні коливання посівних площ озимої пшениці, а останні роки і навіть стійка тенденція до зменшення її посівних площ викликана рядом причин, які мають як об’єктивне так і інше походження. Звичайно, що одним із головних чинників, що впливає на площу посіву тієї чи іншої культури є економічний фактор. Рівень рентабельності вирощування


91

культур визначається, як витратною частиною так і вартістю одиниці продукції. Але особливо великий вплив має врожайність культури.

Озима пшениця вирізняється серед інших польових культур тим, що її урожайність залежить від багатьох агротехнічних прийомів[1]. Строки сівби та попередники вважаються найбільш важливими агротехнічними прийомами, що впливають на її урожайність[2,3].

Метою наших досліджень було встановити вплив строків сівби на урожайність зерна озимої пшениці після попередника чорний пар та гірчиця. Сівбу озимої пшениці проводили у три строки (15 і 25 вересня та 2 жовтня). Основні обліки та спостереження проводили згідно загальноприйнятих методик.

Результати досліджень показують, що строки сівби та попередники мали значний вплив на урожайність зерна озимої пшениці. Проте дія цих факторів значною мірою модифікувалася умовами оточуючого середовища. У 2011 році урожайність озимої пшениці була більшою ніж у 2012 році. Взагалі погодні умови 2012 року не відповідали біологічним вимогам рослин озимої пшениці. У середньому у варіантах досліду 2012 року врожайність зерна озимої пшениці склала 40,1 ц/га тоді як у 2012 році – 21,0 ц/га тобто була меншою на 19,1 ц/га.

У 2011 році урожайність зерна озимої пшениці у варіантах досліду змінювалася від 29,7 до 51,3 ц/га. У варіантах досліду після чорного пару врожайність склала 43,2 ц/га проти 36,9 ц/га у варіантах досліду після гірчиці. Зміна строків сівби з 15 вересня на 2 жовтня також впливала на рівень врожайності зерна озимої пшениці. Не залежно від попередників найбільш висока врожайність сформувалася у варіантах з сівбою 25 вересня. У середньому вона склала 45,5 ц/га. Як більш рання так і більш пізня сівба викликала істотне зниження урожайності зерна озимої пшениці. У варіантах досліду з сівбою 15 вересня вона склала 38,1 ц/га, а у варіантах досліду сівба яких проведена 2 жовтня – 36,7 ц/га.

Дані показують, що в умовах 2011 року така залежність спостерігалася після обох попередників. Але показники рівня врожайності озимої пшениці за однакових строків сівби після різних попередників різнилися між собою і до того ж вони впливали на прояв цієї залежності. У варіантах досліду з сівбою 15 вересня та 2 жовтня після чорного пару врожайність зерна озимої пшениці істотно не різнилася і склала відповідно 40,5 та 40,0 ц/га (НІР05 = 1,6 ц/га). При розміщенні озимої пшениці після гірчиці врожайність зерна у варіанті з сівбою 15 вересня була істотно більшою у порівнянні з сівбою 2 жовтня. Показники врожайності відповідно склали 35,7 та 33,3 ц/га (НІР05 = 1,6 ц/га).

В умовах 2012 року отримані подібні результати досліджень але рівень врожайності озимої пшениці був значно меншим порівняно з попереднім роком. Сівба озимої пшениці після гірчиці сприяла істотному зменшенню врожайності зерна озимої пшениці порівняно з чорним паром. У середньому не залежно від строків сівби врожайність зерна озимої пшениці по чорному пару склала 23,0 ц/га, а після гірчиці – 19,0 ц/га(НІР05 = 1,3 ц/га).

Вплив строків сівби на рівень врожайності зерна озимої пшениці був однаковим після обох попередників. Найбільшу врожайність зерна озимої пшениці отримали у варіантах з сівбою 25 вересня. Після чорного пару вона склала 28,1 ц/га, а після гірчиці – 21,3 ц/га. Зміщення строків сівби в обидва боки викликало істотне зменшення рівня врожайності зерна озимої пшениці. До того ж після обох попередників сівба озимої пшениці 2 жовтня забезпечила отримання істотно нижчої врожайності порівняно з сівбою 15 вересня. Так, у варіанті досліду з сівбою 15 вересня врожайність зерна озимої пшениці склала 23,1 ц/га тоді як у варіанті з сівбою 2 жовтня – 17,8 ц/га (НІР05 = 1,5 ц/га). У варіантах досліду після гірчиці врожайність зерна озимої пшениці у зазначених варіантах досліду склала відповідно 18,8 та 16,9 ц/га.

У середньому за два роки досліджень урожайність зерна озимої пшениці у варіантах досліду по чорному пару склала 33,1 ц/га проти 28,0 ц/га у варіантах після гірчиці, що на 5,1 ц/га більше (НІР05 = 1,2 - 1,3 ц/га). Після обох попередників найбільш висолка врожайність


92

сформувалася у варіантах з сівбою 25 вересня. Так, у варіанті досліду після чорного пару вона склала 38,6 ц/га проти 31,8 ц/га у варіанті з сівбою 15 вересня та 28,9 ц/га у варіанті з сівбою 2 жовтня.

Таким чином вищенаведений аналіз дозволяє зробити наступні висновки: Розміщення озимої пшениці після чорного пару забезпечує отримання більш високої

врожайності зерна озимої пшениці порівняно з попередником гірчиця. У чередньому за два роки досліджень урожайність зерна озимої пшениці після чорного пару склала 33,1 ц/га проти 28,0 ц/га у варіантах досліду після попередника гірчиця;

Строки сівби впливають на урожайність зерна озимої пшениці. Сівба озимої пшениці 25 вересня після обох попередників забезпечувала отримання істотно більшої врожайності зерна порівняно з сівбою 15 вересня та 2 жовтня. У середньому за два роки досліджень після чорного пару урожайність озимої пшениці у варіанті з сівбою 25 вересня становила 38,6 ц/га проти 31,8 ц/га у варіанті з сівбою 15 вересня та 28,9 ц/га у варіанті з сівбою 2 жовтня.

Список літератури 1. Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Рослинництво.-К.:Аграрна наука, 2001.-590с. 2. Савранчук В.В., Мостіпан М.І., Умрихін Н.Л., Ліман П.Б. Продуктивність озимої пшениці залежно від

технологічних прийомів вирощування в північному Степу України//Вісник Степу.-2012.- С.34-43. 3. Савранчук В.В., Мостіпан М.І., Ліман П.Б., Мості пан Т.В., Ладиженський Е. Урожайність сортів

озимої пшениці залежно від попередників та строків сівби у північному Степу України// Вісник Степу.-2007.- С.7-10.

ПОСІВНІ ВЛАСТИВОСТІ НАСІННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ЗАЛЕЖНО ВІД

АГРОКЛІМАТИЧНИХ ФАКТОРІВ У СТЕПОВІЙ ЗОНІ УКРАЇНИ∗

С. Солодчук, магістр. гр. АГ-12 МБ Кіровоградський національний технічний університет

Кіровоградська область належить до найбільш потужних регіонів України по виробництву зерна. Зернові культури у структурі посівних площ займають одне із провідних місць. Посівні площі озимої пшениці як однієї із найбільш важливих продовольчих культур у Кіровоградській області у різні роки можуть становити від 290 до 430 тисяч гектарів. Тому підвищення урожайності озимої пшениці є одним із провідних напрямків розвитку агропромислового комплексу Кіровоградщини[1].

Особливе місце у технології вирощування озимої пшениці належить сортовим, посівним та урожайним властивостям насіння. Від їх рівня залежить генотипічна однорідність посіву, щільність стеблостою, інтенсивність початкового росту, а відповідно урожайність та якісні показники зерна[2].

Посівні та урожайні властивості насіння озимої пшениці визначаються цілою низкою факторів, які можуть бути природного походження або ж створюватися внаслідок використання тих чи інших агротехнічних прийомів, що входять до складу технології вирощування. Складність проблеми полягає у тому, що на материнські рослини одночасно діє комплекс факторів а також їх взаємодія[3,4].

∗ робота виконана під керівництвом доцента Мостіпана М.І.


93

Головною метою досліджень є розробка рекомендацій сільськогосподарському виробництву по вирощуванню насіння озимої пшениці з високими сортовими, урожайними та посівними властивостями.

Для досягнення поставленої мети нами впродовж 2009 – 2012 років проведені дослідження по вивченню посівних властивостей насіння озимої пшениці залежно від агрокліматичних факторів. Визначали такі посівні властивості насіння озимої пшениці як маса 1000 насінин, лабораторна схожість, енергія проростання та сила росту насіння відповідно до методики передбаченої державним стандартом.

Погодні умови у роки проведення досліджень як за кількістю опадів протягом вегетації рослин озимої пшениці так і температурним режимом повітря були різними, що вплинуло на посівні властивості насіння озимої пшениці. Найбільш високі показники енергії проростання для насіннєвих партій озимої пшениці були характерні у 2009 та 2011 роках. У середньому показники енергії проростання відповідно склали 94,1 та 93,9 % проти 88,3 % у 2012 році. У цей рік спостерігався гострий дефіцит вологи у грунті та тривалий час утримувалася спекотна погода. Показники лабораторної схожості та сили росту мали подібну зміну залежно від років досліджень. Так сила росту насіння при характеристиці її за масою 100 проростків у 2009 році становила 6,41 г, а у 2012 році – 6,27 г.

Аналіз отриманих результатів засвідчив про прямолінійну залежність між масою 1000 насінин озимої пшениці та кількістю опадів впродовж періоду формування та дозрівання насіння. У 2010 році коли сума опадів за цей період склала 130 мм сформувалося найбільш ваговите насіння озимої пшениці з масою 1000 зерен 42,9 г, а у 2012 році при сумі опадів лише 35 мм маса 1000 насінин у середньому склала 37,3 г.

Погодні умови у роки проведення досліджень також впливали на фракційний склад насіннєвих партій. У 2009 році найбільшу частку 75,3 % становило насіння з розміром 2,5 – 2,8 мм, тоді як у 2012 році частка такого насіння склала лише 48,7 %. До того ж частка насіння з розмірами 2,0 – 2,2 мм зросла до 9,3 % проти 1,8 % у 2009 році.

Посівні властивості насіння озимої пшениці залежали також від місця розміщення насінницьких посівів у сівозміні. Як свідчать отримані результати досліджень найбільш високими посівними властивостями характеризувалося насіння вирощене після чорного пару, гороху, озимого ріпаку та сої. Насіння вирощене після стерньових попередників та соняшнику мало гірші посівні властивості. Наприклад вага 100 проростків у насіння вирощеного після ярого ячменю у середньому за роки досліджень склала 5,8 г проти 6,7 г по чорному пару, 6,5 г – по озимому ріпаку та 6,4 г після сої та гороху.

Зміщення строків сівби з ранніх на більш пізні після всіх попередників зменшувало масу 1000 насінин у озимої пшениці. Проте найбільш високі показники енергії проростання, лабораторної схожості і особливо сили росту характерні для насіння отриманого з посівів сівба яких проведена у середині вересня. Наприклад, при розміщенні насінницьких посівів по чорному пару маса 100 проростків при сівбі 7-10 вересня склала 6,42 г, а при сівбі 14-16 вересня – 6,79г, тоді як більш пізня сівба зменшувала масу 100 проростків до 6,12 г.

Особливо великий вплив на посівні властивості насіння озимої пшениці мали строки збирання насінницьких посівів. В результаті проведеного аналізу встановлено, що найбільш високими посівними властивостями характеризується насіння зібране у фазу твердої стиглості та впродовж 5 днів після її настання. Затримка із збиранням на 10 і більше днів не лише погіршує посівні властивості насіння озимої пшениці а навіть може привести до їх втрат та не відповідності їх вимогам державного стандарту.

Аналіз даних свідчать, що чим пізніше проводилося збирання насінницьких посівів тим нижчою була маса 1000 насінин. Наприклад, при розміщенні насінницьких посівів по чорному пару і проведенні збирання у фазу твердої стиглості маса 1000 насінин склала 43,6 г, при збиранні через 10 днів вона знизилася до 42,3 г, а при збиранні через 15 – 25 днів до 42,0 г. Показники лабораторної схожості були найбільш високими при збиранні у фазу


94

твердої стиглості та впродовж 5 днів. Вони становили відповідно 98,1 та 98,0 %, а при збиранні через 15-25 днів лабораторна схожість склала 90,6% і таке насіння характеризується яке некондиційне. Маса100 проростків як один із показників сили росту насіння закономірно знижувалася з 6,7 г при збиранні у фазу твердої стиглості до 5,47 г при збиранні через 15 – 25 днів.

Список літератури 1. Чмирь С.М.Розвиток зернопродуктового підкомплексу в Україні.-К, 2004.-291с. 2. Єфремов В.В., Хомула О.О. Погода та врожай пшениці.-К.:Урожай,1999.-176с. 3. Созинов А.А., Козлов В.П. Зависимость энергии кущения пшеницы от образования первичных

корней//Вісник сільськогосподарської науки,1999.-№3.-С.45-49. 4. Дворник В.Л. Вплив агроекологічних факторів на посівні властивості насіння озимої пшениці Збірник

наукових праць МНДІП ім.М.В.Ремесло, 2005.-С.56-61.

ЕФЕКТИВНІСТЬ СУМІСНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЕМІСТИМУ ТА МІКРОДОБРИВ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ В

ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Т.Г. Шаталова, магістр. гр. АГ-12 МБ Кіровоградський національний технічний університет

В останні часи при вирощуванні багатьох сільськогосподарських культур застосовують регулятори росту. Це речовини, які здатні впливати на проходження фізіолого-біохімічних процесів, що протікають у клітинах рослин, і тим самим підвищують адаптивні властивості рослин до умов оточуючого середовища. Численні результати досліджень проведені у різних грунтово-кліматичних зонах України свідчать про високу ефективність їх застосування[1,2].

Добре відомо, що одним із головних факторів життя рослин є наявність поживних елементів у грунті[3]. Залежно від їх вмісту у рослинах їх класифікують на макро-, мікро- та ультрамікроелементи. Але не дивлячись на незначний вміст окремих елементів у рослинах фізіологічна роль їх можу бути дуже великою. Досить часто причинами низької врожайності польових культур є дефіцит того чи іншого мікроелементу для живлення рослин.

Головною метою наших досліджень було встановити ефективність сумісного застосування регулятора росту емістим С та мікродобрив, що містять бор, марганець, цинк та мідь.

Висівали сорт Красуня одеська. Вирощування озимої пшениці проводили згідно рекомендацій Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції за виключенням питань, що досліджувалися. Облік врожаю проводили методом суцільного обмолоту ділянки.

Отримані результати досліджень показують, що продуктивність посівів озимої пшениці залежала від погодних умов впродовж вегетації рослин та застосування емістиму С та мікроелементів.

В умовах 2011 року врожайність зерна озимої пшениці у варіантах досліду змінювалася від 44,7 до 50,3 ц/га. Обробка насіння емістимом та сумісне його застосування з


95

мікроелементами сприяло істотному підвищенню врожайності зерна озимої пшениці (табл.. 1).

Таблиця 1 – Урожайність озимої пшениці залежно від застосування емістиму С та мікроелементів, ц/га.

2011 р. 2012 р. Середнє Варіанти досліду у

варіантахдо

контролю у

варіантах до

контролюу

варіантахдо

контролюКонтроль 44,7 - 57,3 - 51,0 - Обробка насіння

емістимом 46,8 +2,1 59,8 +2,5 53,5 +2,3

-//- + бор 48,2 +3,5 61,4 +4,1 54,8 +3,8 -//- + марганець 50,3 +5,6 63,6 +6,3 56,9 +5,9

-//- + цинк 48,1 +3,4 59,1 +1,8 53,6 +2,6 -//- + мідь 48,6 +3,9 60,7 +3,4 54,7 +3,2 НІР05 0,9 1,8

Як видно із даних табл.1 найбільш висока врожайність зерна озимої пшениці отримана у варіанті з обробкою насіння емістимом С сумісно з марганцем. Вона склала 50,3 ц/га, що на 5,6 ц/га більше ніж у контрольному варіанті.

Аналіз отриманих результатів досліджень показує, що на фоні передпосівної обробки насіння емістимом С додаткове застосування мікроелементів сприяло істотному підвищенню урожайності озимої пшениці. Так, як видно із даних табл. 1 урожайність озимої пшениці у варіанті з передпосівною обробкою насіння емістимом С склала 46,8 ц/га, а у варіантах із застосуванням мікроелементів – від 48,1 до 50,3 ц/га. Прибавка урожаю становить у межах 1,3 – 3,5 ц/га (НІР05 = 0,9 ц/га).

В умовах 2012 року врожайність зерна озимої пшениці у всіх варіантах досліду була вищою порівняно з 2011 роком. У контрольному варіанті врожайність зерна становила 51,0 ц/га. Передпосівна обробка насіння емістимом С збільшувала урожайність зерна озимої пшениці на 2,3 ц/га , що є істотним приростом врожаю зважаючи на те, що найменша істотна різниця становить 1,8 ц/га.

Із даних таблиці бачимо, що в умовах 2012 року найбільш висока врожайність зерна озимої пшениці сформувалася у варіанті із сумісною обробкою насіння емістимом С та мікроелементом марганець. Вона склала 63,6 ц/га, що на 6,3 ц/га більше ніж у контрольному варіанті.

У 2012 році у всіх варіантах досліду, де проводили передпосівну обробку насіння отримано істотно більшу врожайність зерна озимої пшениці ніж у контрольному варіанті. Проте дія мікроелементів на фоні використання емістиму С була дещо іншою ніж у попередньому році досліджень. Як свідчать отримані результати досліджень у цьому році лише застосування марганцю на фоні обробки насіння емістимом С сприяло істотному підвищенню врожайності зерна озимої пшениці. У варіанті із застосуванням марганцю для передпосівної обробки насіння врожайність зерна озимої пшениці склала 63,6 ц/га проти 59,8 ц/га у варіанті, де використовували емістим С для обробки насіння. Тобто прибавка врожаю зерна озимої пшениці в результаті застосування марганцю становить 3,8 ц/га при НІР05 = 1,8 ц/га.

У варіантах досліду із використанням бору та міді для передпосівної обробки насіння різниця в урожайності зерна озимої пшениці порівняно до варіанту з обробкою насіння емістимом С склала відповідно 1,4 та 0,9 ц/га, що є не істотним збільшенням враховуючи те, що НІР05 становить 1,8 ц/га. Використання цинку для обробки насіння у 2012 році


96

викликало взагалі незначне зменшення рівня врожайності зерна озимої пшениці. У варіанті з використанням цинку врожайність склала 59,1 ц/га тоді як у варіанті з обробкою насіння емістимом С – 59,8 ц/га. Але спираючись на результати дисперсійного аналізу таке зниження є не істотним (НІР05= 1,8 ц/га).

У середньому за два роки досліджень найбільш висока врожайність зерна озимої пшениці отримана у варіанті із сумісною обробкою насіння емістимом С та марганцем. Вона склала 56,9 ц/га, що на 5,9 ц/га є більшою порівняно з контрольним варіантом.

Отже вищенаведений матеріал дозволяє зробити заключення про те, що сумісна обробка насіння емістимом С та марганцем забезпечує істотну прибавку врожаю зерна озимої пшениці у різні за погодними умовами роки.

Список літератури 1. Пономаренко С.П., Сакун І.П., Нехай О.С. Стимулятор росту Емістим С //Захист рослин. – 1996.-№8.-

С.10. 2. Калінін Ф.Л. Застосування регуляторів росту в сільському господарстві. - К.: Урожай, 1989. - 168с.12. 3. Животков Л.А., Бирюков С.В., Степаненко А.Я. и др. Пшеница. - К.: Урожай, 1989. - 318с.

ВПЛИВ СИСТЕМ УДОБРЕННЯ НА УРОЖАЙНІСТЬ ЗЕРНА ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ

Р.Р. Матвієнко, ст. гр. АГ-12М Кіровоградський національний технічний університет

Серед найважливіших зернових культур озима пшениця за посівними площами займає в Україні перше місце і є провідною продовольчою культурою[1,2]. Це свідчення великого народногосподарського значення озимої пшениці, її необхідності у задоволені людей високоякісними продуктами харчування.

Основне призначення озимої пшениці – забезпечення людей хлібом і хлібобулочними виробами. Цінність пшеничного хліба визначається сприятливим хімічним складом зерна[3].

Але урожайність озимої пшениці у сільськогосподарському виробництві поки що залишається низькою. Причин такого становища дуже багато. Досить часто порушуються основні складові частини технології вирощування такі як система удобрення та не додержання норм внесення добрив .

Дослідження були проведені в СТОВ « Агролан » Ново миргородського району Кіровоградської області впродовж 2010 – 2011 років. Висівали сорт Землячка одеська після таких попередників як озимий ріпак та соя. Повторність досліду дворазова. Облікова площа ділянки 0,4 га. Основні обліки та спостереження проведені за загальноприйнятими методиками.

Отримані результати досліджень свідчать про значний вплив погодних умов та досліджуваних факторів на урожайність зерна озимої пшениці. У середньому по варіантах досліду урожайність зерна озимої пшениці у 2011 році склала 39,3 ц/га, а у 2012 році – 33,6 ц/га. Зниження рівня врожайності у 2012 році викликано несприятливими погодними умовами осіннього та весняно-літнього періодів вегетації рослин озимої пшениці. Негативний вплив на рівень врожайності зерна озимої пшениці мали також негативні умови впродовж зимового періоду.


97

Як свідчать отримані результати досліджень попередники мали значний вплив на урожайність зерна озимої пшениці (табл. 1).

Таблиця 1 – Вплив попередників та мінеральних добрив на урожайність зерна озимої пшениці, ц/га.

Варіанти досліду 2011 р. 2012 р. Середнє без добрив (к) 36,2 32,6 34,4

припосівне внесення N10P10K10 39,6 33,5 36,6 основне внесення N60P60K60 46,4 36,8 41,6

підживлення N30 по мерзло-талому грунті 40,3 35,4 37,9 підживлення N30 по мерзло-талому грунті + N30

прикоренево 42,5 36,0 39,3

без добрив (к) 31,6 28,4 30,0 припосівне внесення N10P10K10 35,6 31,4 33,5 основне внесення N60P60K60 39,6 35,4 37,5

підживлення N30 по мерзло-талому грунті 38,5 32,4 35,5 підживлення N30 по мерзло-талому грунті + N30

прикоренево 42,8 34,3 38,9

В обидва роки досліджень врожайність зерна озимої пшениці після озимого ріпаку була вищою ніж після соя на зерна. У 2011 році врожайність склала 41,0 ц/га, а після сої на зерно – 37,6 ц/га, у 2012 році відповідно 34,9 та 32,4 ц/га.

Застосування мінеральних добрив в обидва роки після обох попередників збільшувало урожайність зерна озимої пшениці. Так, у 2011 році у по попереднику озимий ріпак врожайність зерна озимої пшениці у варіанті без добрив склала 36,2 ц/га тоді як у варіантах з використанням добрив – 39,6 – 46,4 ц/га. Після попередника соя на зерно показники врожайності у зазначених варіантах досліду відповідно становили 31,6 та 35,6 – 42,8 ц/га.

Але аналіз отриманих результатів досліджень показує, що дія мінеральних добрив залежала від способу його застосування. В умовах 2011 року по попереднику озимий ріпак найбільш висока врожайність 46,4 ц/га отримана у варіанті з використанням N60P60K60 в основне внесення. Після попередника соя на зерно найбільша врожайність в цьому році сформувалася у варіанті з дворазовим підживленням посівів у ранньовесняний період азотними добривами і склала 42,8 ц/га проти 31,6 ц/га у контрольному варіанті.

В посушливих умовах 2012 року дія мінеральних добрив виявилася тотожною після обох попередників. Застосування N60P60K60 в основне внесення та дворазове підживлення посівів у ранньовесняний період забезпечило отримання найбільш високої врожайності зерна озимої пшениці після обох попередників. При розміщенні озимої пшениці після озимого ріпаку врожайність її зерна у варіанті з внесенням N60P60K60 склала 36,8 ц/га, а у варіанті з дворазовим проведенням підживлення азотними добривами – 36,0 ц/га проти 32,6 ц/га у варіанті без застосування добрив. У зазначених варіантах досліду після сої на зерно показники урожайності зерна озимої пшениці відповідно склали 35,4 та 34,3 ц/га тоді як у варіанті без добрив 28,4 ц/га.

У середньому за два роки досліджень найбільшу врожайність зерна озимої пшениці після обох попередників отримали у варіанті з використанням N60P60K60 і вона склала по попереднику озимий ріпак 41,6 ц/га, а після сої на зерно 35,4 ц/га.

Список літератури 1. Кузнецов В. Рослинництво: Навчальний посібник. К.: Вища школа, 1996.- 212 с. 2. Лихочвар В.В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур. – Київ.: Центр

навчальної літератури, 2004. – 808с. 3. Жемела Г.П. Якість зерна озимої пшениці. - .: «Урожай»,1973.-173с.


98

ПРОДУКТИВНІСТЬ ЯРОГО ЯЧМЕНЮ ЗАЛЕЖНО ВІД РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ

C.C. Скринік, ст. гр. АГ-12М Кіровоградський національний технічний університет

Однією з основних проблем, які ставляться перед сільськогосподарським виробництвом є проблема інтенсифікації вирощування зернових культур. Це пов’язано з необхідністю забезпечення зростаючих проблем у високоякісному продовольчому і фуражному зерні, як для внутрішнього забезпечення так і для експорту. Між реальною і потенційною врожайністю існує досить значна різниця, яку неможливо пояснити лише недотриманням агротехніки. Як показує аналіз наукових досліджень спад врожайності польових культур може бути зумовлений недостатньою екологічною стійкістю вирощуваних сортів до несприятливих факторів зовнішнього середовища. На сучасному етапі одним із факторів, які дозволяють реалізувати потенційні можливості сортів, підвищити адаптивні можливості рослин до екстремальних умов є застосування біологічно активних речовин[1].

За результатами досліджень багатьох польових дослідів встановлено, що поряд з традиційними заходами вагомим резервом інтенсифікації виробництва зерна зернових культур та підвищення його якості є впровадження нових високоефективних регуляторів росту нового покоління внесених Укрдержхімкомісією до списку препаратів, дозволених до використання у сільськогосподарському виробництві[2].

Головною метою наших досліджень було визначення ефективності дії сучасних регуляторів росту при вирощуванні ярого ячменю та розробити рекомендації сільськогосподарському виробництву по підвищенню продуктивності його посівів.

Дослідження проведені впродовж 2011 – 2012 років. Висівали сорт Водограй. Основні обліки та спостереження проводили за загальноприйнятими методиками.

Обприскування посівів ярого ячменю регуляторами росту у фазу кущіння збільшувало його висоту рослин у фазу колосіння та повної стиглості зерна. У середньому за два роки досліджень найбільша висота рослин у фазу колосіння та повної стиглості зерна отримана у варіанті з обприскуванням посівів регулятором росту триман 1 і становила 71,35 см та 83,70 см, що на 6,77 та 5,85 см більше ніж у контрольному варіанті.

Обробка посівів ярого ячменю сорту Водограй регулятором росту триман 1 забезпечувало найбільшу кущистість та повітряно-суху масу рослин у фазу виходу в трубку. У середньому за два роки досліджень кущистість та повітряно-суха маса 100 рослин у варіанті з використанням регулятору росту триман 1 склала 2,79 штук та 31,51 г, що є на 0,49 штук та 2,1 г більше ніж у контрольному варіанті.

У середньому за два роки досліджень найбільша продуктивна кущистість, кількість зерен з одного колоса, маса зерен з одного колоса та маса 1000 зерен отримана у варіанті з обприскуванням посівів ярого ячменю регулятором росту триман 1 і становила відповідно 1,32 шт; 20,1 шт; 0,83 г та 41,4 г.

Урожайність ярого ячменю у варіантах досліду ми обліковували шляхом суцільного обмолоту комбайном. Після визначення чистоти та вологості розраховували урожайність на 100% чистоту та стандартну вологість.

Урожайність ярого ячменю у наших дослідах залежала від погодних умов у роки досліджень та регуляторів росту. У 2011 році урожайність ярого ячменю була більшою і у середньому по варіантах досліду склала 40,4 ц/га. У 2012 році урожайність ярого ячменю була бменшою і склала у середньому 17,2 ц/га(таблиця).

У 2011 році урожайність ярого ячменю у варіантах досліду, як видно із даних таблиці була більшою ніж у 2012 році. У контрольному варіанті урожайність склала 37,2 ц/га.


99

Обробка посівів регуляторами росту ендофіт, імуноцифоліт, триман 1 та агат 25 сприяла істотному збільшенню урожайності ярого ячменю. Найбільша врожайність у цьому році одержана у варіанті з обприскуванням посівів триман 1 і склала 42,8 ц/га, що на 5,6 ц/га більше ніж у контрольному варіанті.

Таблиця – Урожайність ярого ячменю залежно від регуляторів росту рослин, ц/га.

2011 р. 2012 р. Середнє Номер варіанту у варіантах

досліду різниця до контролю

у варіантах досліду

різниця до контролю

у варіантах досліду

різниця до контролю

1(к) 37,2 - 15,1 - 26,2 2 39,1 1,9 16,4 1,3 27,8 1,6 3 40,3 3,1 17,7 2,6 29,0 2,8 4 42,1 4,9 17,2 2,1 29,7 3,5 5 42,8 5,6 18,9 3,8 30,9 4,7 6 40,7 3,5 17,9 2,8 29,3 3,1

Середнє 40,4 17,2 28,8 НІР05 2,7 1,5

У 2012 році урожайність ярого ячменю сорту Водограй у контрольному варіанті склала 15,1 ц/га. Обробка посівів регуляторами росту ендофіт, імуноцифоліт, триман 1 та агат 25 істотно збільшувала урожайність. Найбільша врожайність у цьому році одержана у варіанті з використанням регулятору росту триман 1 і склала 18,9 ц/га, що на 3,8 ц/га (НІР05 1,5 ц/га) більше ніж у контрольному варіанті.

У середньому за два роки досліджень найбільша врожайність ярого ячменю сорту Водограй одержана у варіанті з використанням регулятору росту триман 1 і склала 30,9 ц/га, що 4,7 ц/га більше ніж у контрольному варіанті.

Список літератури 1. Пономаренко С.П. Регуляторы роста растений. - Киев, 2003. - 319с. 2. Елементи регуляції в рослинництві/За ред. В.П.Кухаря.-К.:ВВП”Компас”, 1998.-358с.


100

ВПЛИВ СТРОКІВ СІВБИ ТА МІКРОБНИХ ПРЕПАРАТІВ НА УРОЖАЙНІСТЬ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ∗

В.В. Цолиган, ст. гр. АГ-12М


Озима пшениця є найважливішою продовольчою культурою світу, їй належить провідне місце серед зернових культур. Це найцінніша і найбільш розповсюджена зернова культура [1].

Озима пшениця за посівними площами займає в Україні перше місце. Це свідчення великого народногосподарського значення озимої пшениці, її необхідності у задоволенні людей високоякісними продуктами харчування [2].

Але мінливість погодних умов та не правильне і не своєчасне застосування агротехнічних прийомів призводить до зменшення урожайності озимої пшениці. Тому виникає потреба у застосуванні певних агротехнічних прийомів, які б могли зменшити ці втрати.

Головною метою наших досліджень було визначити ефективність обробки насіння різними мікробними препаратами за різних строків сівби на урожайність озимої пшениці.

Дослідження проводилися в Кіровоградському інституті аграрнопромислового виробництва НААН впродовж 2008-2009 років. Висівалась озима пшениця сорту Одеська 267 після сої на зерно. Сівбу проводили у два строки 17 вересня та 2 жовтня, норма висіву становила 5 млн. сх. насінин на га. Площа облікової ділянки становила 27м2, повторність досліду триразова. Грунт дослідної ділянки чорнозем звичайний. Під час проведення досліду погодні умови були типовими для північного Степу України.

Результати наших досліджень показують, що рівень врожайності зерна озимої пшениці залежав як від погодних умов так і від досліджуваних нами факторів. В умовах 2009 року врожайність зерна озимої пшениці виявилася значно меншою порівняно з 2008 роком. У середньому по варіантах досліду врожайність зерна озимої пшениці у 2008 році склала 6,8 т/га тоді як у 2009 році – 3,6 ц/га.

Вплив строків сівби на урожайність зерна озимої пшениці залежав від погодних умов у роки досліджень. У 2008 році врожайність зерна озимої пшениці у середньому у варіантах досліду з сівбою 2 жовтня виявилася більшою і склала 6,8 т/га проти 6,7 т/га у варіантах з сівбою 17 вересня. У 2009 році врожайність зерна озимої пшениці при сівбі 17 вересня навпаки була вищою порівняно з варіантами досліду сівба у яких проведена 2 жовтня. У середньому врожайність зерна озимої пшениці у варіантах з сівбою 17 вересня склала 3,8 т/га тоді як у варіантах з сівбою 2 жовтня – 3,4 т/га.

Використання агростимуліну, діазофіту та поліміксобактеріну для обробки насіння за обох строків сівби у всі роки досліджень мало позитивний вплив на урожайність зерна озимої пшениці.

В умовах 2008 року за обох строків сівби найбільшу врожайність зерна озимої пшениці отримали у варіанті, де проводилася комплексна обробка насіння озимої пшениці досліджуваними нами препаратами. При сівбі 17 вересня врожайність зерна у зазначеному варіанті склала 7,16 т/га тоді як у контрольному варіанті 6,04 т/га. При сівбі 2 жовтня врожайність зерна у названих вище варіантах відповідно склала 7,43 та 6,32 т/га(табл.1).

Використання діазофіту для передпосівної обробки насіння забезпечило дещо меншу врожайність озимої пшениці ніж у варіанті з комплексною обробкою насіння, але вона була значно більшою ніж у варіантах, де препарати не використовувалися.

∗ робота виконана під керівництвом к.с.-г.наук Умрихіна Н.Л.


101

Різниця в урожайності зерна між варіантами досліду із використанням агростимуліну та поліміксобактеріну за обох строків сівби була не великою. Так, при сівбі 17 вересня врожайність зерна у варіанті з обробкою насіння агростимуліном склала 6,58 т/га, а у варіанті з обробкою поліміксобактеріном – 6,69 т/га.

Таблиця 1 – Урожайність озимої пшениці залежно від строків сівби та передпосівної обробки насіння, т/га.

Обробка насіння Номер враіанту

Строк сівби агростимулін діазофіт поліміксо-

бактерін 2008 р. 2009 р. Середнє

1 - - - 6,04 3,57 4,81 2 + 6,58 3,71 5,14 3 + 7,04 3,95 5,49 4 + 6,69 3,81 5,25 5

17.09

+ + + 7,16 4,18 5,67 6 - - - 6,32 3,34 4,83 7 + 6,68 3,41 5,05 8 + 7,09 3,46 5,27 9 + 6,76 3,29 5,03 10

2.10

+ + + 7,43 3,30 5,37

У 2009 році врожайність зерна озимої пшениці у варіантах досліду змінювалася від 3,34 до 4,18 т/га. При сівбі 17 вересня найбільш високу врожайність зерна забезпечила комплексна обробка і вона склала 4,18 т/га проти 3,57 т/га у контрольному варіанті. При сівбі 2 жовтня найвища врожайність зерна отримана у варіанті з використанням діазо фіту. Вона становила 3,46 т/га тоді як у контрольному варіанті – 3,34 т/га.

У середньому за два роки досліджень найбільша врожайність зерна озимої пшениці при сівбі 17 вересня сформувалася у варіанті з комплексною обробкою досліджуваними препаратами і склала 5,67 т/га. При сівбі 2 жовтня у варіантах з використанням діазофіту та комплексною обробкою врожайність виявилася майже однаковою і склала відповідно 5,27 та 5,36 т/га.

Список літератури 1. Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Озима пшениця//Рослинництво: Підручник. – К.:

Аграрна освіта, 2001. – с. 183 – 210 2. Животко Л.О., Бірюков С.В., Бабаянець Л.Т. та ін.. Озимі зернові культури. К.: Урожай, 1993. – 288с.

РЕАКЦІЯ ГІБРИДІВ ЗУБОВИДНОЇ КУКУРУДЗИ НА РІЗНІ СИСТЕМИ

ОБРОБІТКУ ГРУНТУ

І.Я. Пуравець, магістр. гр. АГ 12-МБ Кіровоградський національний технічний університет

Кукурудза є однією з найбільш високопродуктивних злакових культур універсального призначення, яку вирощують для продовольчого, кормового і технічного використання.


102

Розвиваючи велику кореневу систему, 70 % якої розміщується в орному шарі, кукурудза досить добре реагує на оранку. У зв’язку з цим оптимальним для росту та розвитку рослин кукурудзи є основний обробіток ґрунту, який включає глибоку зяблеву оранку з попереднім лущенням або без нього [1].

Однак панування відвального способу обробітку ґрунту у сільськогосподарському виробництві привело до значних втрат гумусу в грунтах України. Зокрема в Кіровоградській області середній вміст гумусу за останні сорок років зменшився з 4,4 у період з 1976 – 1980 роки до 3, 98 % у період з 1991 по 1995 роки.

В усьому Світі на сьогоднішній день вчені аграрники вбачають, що подальший розвиток рослинництва можливий лише на основі збереження та підвищення родючості ґрунтів. Не виключенням є й Україна. Тому широким колом вчених було розпочато наукове обґрунтування та впровадження так званої ґрунтозахисної системи обробітку ґрунту. Перш за все вона передбачала проведення основного обробітку ґрунту без оранки тобто без обертання пласту ґрунту. Було безперечно доведено її ефективність щодо збереження структури ґрунту та поліпшення його фізичних та фізико-механічних властивостей.

Однією з альтернатив відвальному способу обробітку грунту є також так звана технологія нульового обробітку грунту, або No-Till, розвиток якої в Україні значною мірою стримувався не лише через відсутність наукового обгрунтування продукційного процесу рослин за прямої сівби, а й у більшій мірі відсутністю високоефективних сівалок для її проведення. Однак на сьогоднішній день на ринку України пропонується досить широкий вибір знарядь для прямої сівби як культур суцільної так і широкорядної сівби [2].

Головною метою наших досліджень було визначити, як різні гібриди зубовидної кукурудзи реагують на їх вирощування як за звичайною технологією, яка включає обов’язкову оранку після збирання попередника, так і за технологією «No-Till», де сівба проводиться безпосередньо в необроблений грунт .

Дослідження проводились впродовж 2011-2012 рр. у Лісостеповій грунтово-кліматичній зоні Кіровоградської області. Висівалися 9 гібридів зубовидної кукурудзи середньої групи стиглості. Сівба насіння в розораний грунт проводилась сівалкою СУПН-8, а в необроблений - за технологією «No-Till» - сівалкою «Super Walter ». Попередником за роки проведення досліджень була соя.

Облікова площа ділянки складала 700 м2, повторність дворазова. Грунт дослідної ділянки чорнозем типовий середньогумусний важкосуглинковий.

Погодні умови у роки проведення досліджень в основному були типовими для зони північного Степу України. Характерною особливістю був підвищений температурний режим повітря порівняно із багаторічними показниками як в цілому за рік так і період вегетації рослин кукурудзи. Особливо посушливими були погодні умови весняно-літнього періоду 2012 року. Впродовж травня, червня та липня випало відповідно 21, 32 та 47 мм опадів, що майже вдвічі менше порівняно із багаторічними показниками.

Рівень врожайності зерна кукурудзи, як окремо по роках так і в середньому за роки проведення досліджень досить варіював, що в першу чергу пов’язано не лише з різними системами основного обробітку грунту, та гібридами кукурудзи, але і з різними погодніми умовами під час вирощування даної культури.

Так, у 2011р. як у варіантах де сівба проводилася після оранки, так і в варіантах з прямою сівбою, показники урожайності зубовидної кукурудзи знаходилися на досить високому рівні. Так, при сівбі по оранці урожайність коливалась у межах 77,2-126,4 ц/га, тоді як при сівбі кукурудзи за технологією No-Till урожайність знаходилась у межах 70,7-120,0 ц/га.

Найкращі результати як у варіантах з оранкою так і в варіантах з нульовим обробітком було відмічено при використанні гібриду ДКС 4490. Де показники урожайності становили відповідно 126,4 ц/га при оранці, та 120,0 ц/га за нульовою технологією.


103

У 2012 р., який був не досить сприятливим для росту та розвитку рослин кукурудзи краще зарекомендували себе варіанти, які включали обробіток грунту у вигляді оранки, де показники урожайності варіювали на рівні 69,3 - 99,0 ц/га, найкращий показник урожайності було відмічено у варіанті де висівався гібрид ДК 440, який виявився більш пластичним за інші досліджувані гібриди. Стосовно сівби кукурудзи за нульовою технологією, то в даному році майже в усих варіантах окрім гібриду ДКС 4, де проводилась сівба за технологією No-Till, спостерігався спад урожайності. Урожайність при цьому коливалась в межах 47,3-66,9 ц/га. У варіанті де сівба проводилась вищезгаданим гібридом ДКС 4. Урожайність склала 83,6 ц/га.

Стосовно вологості зерна кукурудзи, то були відмічені слідуючі результати. У 2011 р. у варіантах де проводилась оранка показники вологості зерна кукурудзи при збиранні лежали в межах 19,4 - 24,3 %, в той час як у варіантах де проводилась пряма сівба вологість зерна коливалась у межах14,3-19,0%.

Кращі показники були відмічені у 2012 р., де показники передзбиральної вологості зерна кукурудзи при сівбі в оброблений грунт складали в межах 14,3-19,0 %, тоді як при сівбі в необроблений грунт передзбиральна вологість знаходилась у межах 13,9-18,2 %.

В середньому за роки проведення досліджень у варіантах де проводилась оранка найкраще зарекомендував себе гібрид ДКС 4490, який забезпечив урожайність на рівні 102,8 ц/га за вологості зерна на рівні 21,4 %. Стосовно варіантів, в яких сівба проводилась за технологією No-Till, найкраще зарекомендував себе гібрид ДКС 4 у якого урожайність склала 93,1 ц/га при вологості 18,3 %.

Загалом слід зазначити, що в середньому по варіантах де проводилась оранка була відмічена вища урожайність, відносно варіантів де сівба проводилась безпосередньо в необроблений грунт, однак передзбиральна вологість зерна у варіантах де використовувалась технологія No-Till була нижчою. Так в середньому урожайність зерна у варіантах, де проводилась оранка склала 91,5 ц/га за вологості зерна на рівні 19,7 %. У варіантах, де сівба проводилась за технологією No-Till середня урожайність склала 77,1 ц/га, тоді як вологість зерна була відмічена на рівні 18,5 %.

Вищенаведені результати дають змогу зробити висновок, що розвиток No-Till технологій є шляхом у майбутнє при вирощуванні зубовидної кукурудзи, оскільки забезпечує її урожайність на досить значному рівні при досить низьких показниках вологості, але слід також зазначити й те що в несприятливі для росту та розвитку рослин роки можливий досить суттєвий спад урожайності. Тому для вирощування в господарствах Лісостепової зони Кіровоградської рекомендуємо наряду з застосуванням No-Till технологій при сівбі кукурудзи, мати в наявності поля, на яких сівба повинна проводитися за класичною технологією, яка включає глибоку оранку, що є певною запорукою високої врожайності в несприятливі для рослин роки. При цьому рекомендуємо для сівби за нульовою технологією використовувати насіння високопластичного гібриду ДКС 4, а за класичною технологією гібриду високо-інтенсивного типу ДКС 4490.

Список літератури 1. Рослинництво: Підручник / О. І. Зінченко, В. Н. Салатенко,М. А. Білоножко; За ред. О. І. Зінченка. – К.:

Аграрна освіта, 2001. – 591 с. 2. Двейн Бек, Джейсон Миллер, Мэттью Хегни / Технология No-Till: путь, который мы прошли, чтобы

достигнуть успеха // Зерно. – 2011. – № 10. – С. 44- 52


104

ВПЛИВ РЕАКОМУ-Р НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ

С. Романчук, магістр. гр. АГ-12М, К. Чорна, ст. гр. АГ-09-1


На сьогоднішній день досить ефективним є застосування позакореневого живлення сільськогосподарських культур, що обумовлено низьким вмістом або дефіцитом доступних рослинам мікроелементів, викликаний браком виробництва та внесення органічних добрив. Це також недостатнє висівання сидератів, які забезпечують рослини доступним формами елементів мінерального живлення та підтримують їх бездефіцитний баланс. В сучасних технологіях вирощування впроваджуються високопродуктивні гібриди та сорти сільськогосподарських культур, фізіологія мінерального живлення яких потребує застосування повного й збалансованого мінерального живлення. Все це потребує більше застосовувати мікродобрива.

Застосування хелатних комплексів у поєднанні з іншими агротехнічними заходами позитивно впливає на підвищення стійкості проти грибкових і вірусних хвороб, що забезпечує підвищення врожайності та цукристості цукрового буряку.

Позакореневе підживлення через листя й стебла дає змогу оптимізувати норму і співвідношення між елементами живлення під час вегетації рослин. Брак або недоступність певних елементів живлення через погодні умови або відсутність їх у ґрунті призводить не тільки до недобору врожаю, а й до погіршення його якості [1].

Найбільш активними і доступними для рослин є комплексонати (хелати) металів, де елемент живлення перебуває у напіворганічній формі. На їх основі створено спеціальні композиції добрив, які за кількісним і якісним складом найбільш відповідають біологічним вимогам культури, але ще недостатньо вивчені і мало застосовуються в умовах агропромислового виробництва.

Нами були закладені досліди по вивченню норм Реакому-Р на посівах цукрових буряків. Дослідження проводилися протягом 2011-2012років в умовах північного Степу України.

Головною метою досліджень було встановити найбільш ефективну норму Реакому-Р при вирощуванні цукрових буряків

В досліді використовували гібрид вітчизняної селекції Тінкор. Грунти дослідного поля – чорноземи звичайні глибокі середньогумусні не змиті та

слабо змиті легко й середньоглинисті на лесах, які перемежовуються з чорноземами типовими малогумусними слабо і середньо змитими важкосуглинковими і легкоглинистими на лесах. Утворились ці ґрунти в результаті дернового процесу ґрунтоутворення під покривом трав’янистої рослинності в умовах недостатнього зволоження на карбонатному лесі.

Дані ґрунти характеризуються сприятливими фізичними властивостями, значними запасами гумусу, нейтральною реакцією ґрунтового розчину, високою насиченістю вбирного комплексу кальцієм, великою буферною здатністю. Ці ґрунти мають високу природну родючість і можуть бути використані під всі районовані у зоні сільськогосподарські культури.

Погодні умови, що склалися за роки проведення досліджень характеризувалися нестабільним температурним режимом та нерівномірним розподілом опадів протягом вегетації рослин, але в основному були типовими для даної зони.

Досліди закладалися за наступною схемою: 1.Контроль(без підживлення)


105

2.Реаком Р -4,0 л/га 3.Реаком Р -6,0 л/га 4.Реаком Р-8,0 л/га 5.Реаком Р-10,0 л/га Згідно з дослідженнями П.В. Карпенка [2] наростання маси коренеплодів протягом

всього вегетаційного періоду проходить безперервно до збирання, а маса листків, досягнувши в певний час максимуму, потім починає зменшуватися. При цьому на початку вегетації маса листків значно перевищує масу коренеплоду, а в кінці вегетації маса листків, як правило, поступається масі коренеплоду, що спостерігалося і в наших дослідженнях. Ми в своїх дослідженнях вивчали динаміку накопичення маси коренеплодів і листків цукрових буряків, які наведені в таблиці 1та 2.

Таблиця 1 – Динаміку накопичення маси коренеплодів цукрових буряків (середнє 2011-2012рр.), г/рослину.

Строки обліків Варіант 10 липня 1 серпня 10 серпня 1 жовтня 1.Контроль(без підживлення) 132 204 269 376

2.Реаком Р -4,0 л/га 178 244 319 403 3.Реаком Р -6,0 л/га 200 269 331 431 4.Реаком Р -8,0 л/га 191 254 327 427

5.Реаком Р -10,0 л/га 189 250 320 402

Згідно цих даних можна відмітити, що показник маси коренеплодів мав тенденцію на підвищення при застосуванні комплексного мікродобрива залежно від його норм.

Так, у контролі маса склала на 10липня 132 г/рослину, на 1 серпня – 204, на 10 серпня-269 г і на 1 жовтня – 376 г/рослину. При використанні комплексного мікродобрива маса коренеплодів на 10 липня зросла від 178 до 200 г/рослину. На період 10 серпня цей показник вже був в межах вищих від контролю на 40-65 г/рослину, а на період обліку першого жовтня – на 26-55г/рослину. Найвищі показники протягом вегетації відмічені у варіанті з використанням Реакому-Р в нормі 6,0 л/га.

Залежність інтенсивності приросту ваги кореня залежить від стану листоутворення і діючої сили розвиненого листкового апарата. Найбільш інтенсивно ростуть листки у другій половині липня і в серпні. На час збирання частка листків становить 40 – 60 % і більше від маси коренеплоду.

Згідно даних динаміки наростання маси листків цукрових буряків бачимо, що цей показник теж був вищим при позакореневому підживленні цукрових буряків Реакомом – Р порівняно з контрольною ділянкою.

В середньому за два роки, інтенсивність наростання маси листя у досліджуваних варіантах, була значно вищою, ніж у контрольних, особливо в першій половині вегетації.

Так, на початку липня при обробці Реакомом-Р прибавка маси листків становила 13-28г(у варіанті без добрив 318г/рослину).


106

Таблиця 2 – Динаміка накопичення маси листків залежно від норм Реакому-Р, г/рослину(середнє 2011-2012рр.).

Строки обліків Варіант 10 липня 1 серпня 10 серпня 1 жовтня 1.Контроль(без підживлення) 318 389 386 220

2.Реаком Р -4,0 л/га 331 399 402 241 3.Реаком Р -6,0 л/га 346 415 419 257 4.Реаком Р -8,0 л/га 338 410 413 252

5.Реаком Р -10,0 л/га 335 408 411 248

На 10 серпня приріст маси гички за декаду (з 1 по 10 серпня) призупинився, відмічено зменшення маси гички на 2-3 г.В цілому в усіх варіантах, де проводилася обробка рослин Реакомом –Р маса листків наростала інтенсивніше порівняно до контролю.

Аналізуючи дані із густоти насадження рослин на період збирання цукрових буряків, необхідно відмітити позитивний вплив обробки рослин мікродобривом на зниження біологічної зрідженості посівів.

Отже, аналізуючи густоту рослин на період збирання цукрових буряків бачимо, що найменша густота стояння рослин була на контрольному варіанті і складала 86,9 тис. шт./га, а найбільша – на варіанті, де застосовували підживлення Реакомом-Р в нормі 8,0 л/га, і складала 89,0 тис. шт./га(табл.3).

В цілому за роки досліджень у досліджуваних варіантах, показник густоти рослин знаходився в межах 97,4 – 89,0 тис.шт/га, що дещо менше рекомендованій для зони вирощування цукрових буряків.

За даними урожайності коренеплодів цукрових буряків відмічено, що при проведенні позакореневого підживлення Реакомом-Р цукрових буряків показник склав 35,3-38,0 т/га, тоді як у контролі лише 32,7т/га. Найвищу урожайність нами отримано у варіанті з використанням препарату в нормі 8,0 л/га і склала 38,0 т/га, що на 5,3т/га вище контролю і на 0,1-2,7т/га досліджуваних варіантів. Такі низькі показники пояснюються несприятливими погодними умовами років проведення досліджень.

В середньому за роки досліджень цукристість найвища відмічена у варіанті з Реакомом-Р в нормі 6,0л/га і склала 18,0%, а у інших варіантах вона була в межах 17,6-17,9%, тоді як у контролі 17,1%.

Таблиця 3 – Продуктивність коренеплодів цукрових буряків залежно від норм Реакому-Р, (середнє 2011-2012рр).

Варіанти досліду Густота рослин, тис.шт/га

Урожайність коренеплодів т/га Цуристість, % Збір цукру, т/га

1.Контроль(без підживлення) 86,9 32,7 17,1 5,59

2.Реаком Р -4,0 л/га 87,4 35,3 17,6 6,21

3.Реаком Р -6,0 л/га 87,9 37,9 18,0 6,82

4.Реаком Р -8,0 л/га 89,0 38,0 17,9 6,80

5.Реаком Р -10,0 л/га 88,9 35,5 17,8 6,32


107

Максимальний збір цукру 6,82 та 6,80 т/га отримано у варіантах із застосуванням Реакому – Р в нормах 6,0 та 8,0 л/га, що в порівнянні з контролем на 1,23-1,21т/га відповідно вище.

Порівнюючи результати досліджень, отриманих в польових дослідах можна в певній мірі констатувати перевагу позакореневого застосування мікродобрива за його впливом на величину показника продуктивності рослин по відношенню до контролю без застосування препарату.

Таким чином, результати досліджень свідчать, що застосування Реаком-Р при позакореневому підживленні цукрових буряків забезпечили кращий розвиток рослин в період вегетації культури і її вищу продуктивність.

Список літератури 1. Булыгин С.Ю. Микроэлементы в сельском хозяйстве / С.Ю. Булыгин, Л.Ф. Демишев, В.А. Доронин [и

др.]; под ред. С.Ю. Булыгина. – 3-е изд., перераб. и доп. – Дніпропетровськ: Січ,2007. – 100 с. 3 2. Карпенко П.В. Свекловодство. – М.: Колос, 1964. – 304 с.

ЗАСТОСУВАННЯ НУТРІВАНТУ ПЛЮС НА ПОСІВАХ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ

С. Ткаченко, магістр. гр. АГ-12М, Г.А. Кулик, доц. Кіровоградський національний технічний університет

Попри всі сьогоднішні складнощі, які є у буряковій галузі України, цукрові буряки були і залишаються культурою із високим потенціалом продуктивності. Однак, отримання високих сталих урожаїв коренеплодів криється у відпрацьованій технології, де вагоме місце належить оптимально збалансованому мінеральному живленні[1].

Відомо, що переважно цукрові буряки в Україні вирощується в умовах, де низка несприятливих чинників призводить до дефіциту, як макро-, так і мікроелементів. При цьому, в польових умовах майже не можливо заздалегідь встановити настання прихованого дефіциту біогенів, а за їх дефіциту у культури порушуються процеси обміну та знижується їх потенційно можлива врожайність [2].

Тому оптимізація системи удобрення цукрових буряків шляхом проведення позакореневого підживлення Нутрівант Плюс відповідно до певних ґрунтово-кліматичних умов є важливим фактором підвищення продуктивності культури та її рентабельності.

Метою досліджень було встановити вплив позакореневого підживлення комплексним добривом Нутрівант Плюс на продуктивність цукрових буряків.

Дослід проводили протягом 2011-2012 років в умовах Північного степу України. Грунт дослідної ділянки – чорнозем звичайний середньогумусний важкосуглинковий.

Технологія вирощування цукрових буряків загальноприйнята для зони, крім прийомів, які були поставлені на вивчення.

Дослід проводили за наступною схемою: 1. Контроль, без добрива 2. Нутрівант плюс (3,0*кг/га) 3. Нутрівант плюс (4,5*кг/га) 4 Нутрівант плюс (3,0*+3,0**кг/га)


108

5. Нутрівант плюс (4,5*+4,5**кг/га) 6. Нутрівант плюс (4,5*+3,0**кг/га) 7. Нутрівант плюс (3,0*+4,5**кг/га) Примітка – *першу обробку рослин проводили у фазу змикання листків в рядках; ** другу обробку проводили у фазу змикання листків в міжряддях.

Програмою досліджень передбачалося визначити площу листкової поверхні при застосуванні комплексного добрива Нутрівант плюс, яка наведена в таблиці 1.

Таблиця 1 – Площа листкової поверхні цукрових буряків при застосуванні комплексного добрива Нутрівант Плюс, см2/рослину, (середнє 2011-2012рр.)

Строки обліку

№ п/п Варіанти перед першим

обробітком перед другим обробітком

через 15 днів після

останнього обробітку

перед збиранням

1. Контроль, без добрива 1730 2217 2812 2019

2. Нутрівант плюс (3,0*кг/га) 1732 2407 3074 2143

3. Нутрівант плюс (4,5*кг/га) 1735 2493 3292 2307

4. Нутрівант плюс (3,0*+3,0**кг/га) 1722 2386 3302 2240



7 Нутрівант плюс (3,0*+4,5**кг/га) 1720 2397 3124 2144

При проведенні обліку площі листкової поверхні перед першим обробітком, показник був в межах 1720– 1756 см2/рослину. Після внесення Нутрівант плюс площа була вища у варіантах з підживленням на 169-442 см2/рослину порівняно до контролю, де цей показник був на рівні 2217 см2/рослину.

Через 15 днів після другого внесення площа листкової поверхні була при підживленні посівів даним препаратом в фази змикання листків цукрових буряків в рядках і міжряддях з нормою внесення по 4,5 кг/га і становила 3514 см2 прибавка до контрольного варіанту становила 702 см2. У цього ж варіанту була найвищою площа листкової поверхні і перед збиранням цукрових буряків. Вона становила 2536 см 2, прибавка до контролю була 517 см 2/рослину.

Забезпечення оптимальної густоти рослин на 1 га з рівномірним розміщенням їх в рядках – це важливий агротехнічний прийом, який впливає на врожайність цукрових буряків і на їх технологічну якість. Тільки при виконанні даної вимоги можливо максимально використати всі фактори, які впливають на продуктивність цукрових буряків[3].

За результатами, наведеними в таблиці 2, бачимо, що густота рослин у варіантах з проведенням підживлення комплексним добривом була дещо вищою порівняно з контролем. Досліджувані варіанти мали густоту від 85,9 до 89,9 тис.шт/га, що на 1,1 – 5,1 тис.шт/га більше контрольного варіанту. Отже, підживлення Нутрівант плюс в більших нормах витрат мали дещо більший вплив на збереженість рослин цукрових буряків протягом вегетації.


109

Одним з головних показників продуктивності цукрових буряків є урожайність. На даний показник впливає багато факторів, серед яких найбільший мають погодні умови і умови вирощування.

Таблиця 2 – Продуктивність коренеплодів при обробці посівів цукрових буряків комплексним добривом Нутрівант Плюс, (середнє 2011-2012рр.).

№ п/п Варіанти Густота рослин

тис.шт./га Урожайність

т/га Цукристість, % Збір цукру, т/га

1. Контроль, без добрива 84,8 35,6 17,2 6,12

2. Нутрівант плюс (3,0*кг/га) 85,9 37,3 17,7 6,60

3. Нутрівант плюс (4,5*кг/га) 87,4 38,4 17,5 6,72

4 Нутрівант плюс (3,0*+3,0**кг/га) 88,3 38,7 17,4 6,73



7. Нутрівант плюс (3,0*+4,5**кг/га) 86,0 38,9 17,6 6,85

Аналізуючи таблицю, видно, що прибавку урожайності забезпечили всі досліджувані варіанти, при позакореневому підживленні комплексним добривом Нутрівант Плюс,яка знаходилася в межах 1,7-4,0 т/га.

Урожайність збільшувалася від 37,3 т/га у варіанті з обробкою посівів добривом в фазу змикання листків цукрових буряків в рядках з нормою внесення 3,0 кг/га до 39,6 т/га у варіанті з обробкою рослин Нутрівант плюс при нормі внесення по 4,5кг/га в фази змикання листків цукрових буряків в рядках та змикання листків в міжряддях.

Також майже у всіх досліджуваних варіантах з позакореневого підживлення комплексним добривом Нутрівант Плюс відмічено прибавку і по цукристості коренеплодів. Так, у контрольному варіанті цукристість коренеплодів становила 17,2%, тоді як при застосуванні позакореневого підживлення вона коливалася від 17,4 до 17,9%.

Найбільшим цей показник був при застосуванні Нутріванту плюс при нормі внесення по 4,5кг/га в фази змикання листків цукрових буряків в рядках та змикання листків в міжряддях, який на 0,7% перевищив контроль і на 0,5-0,2% інші досліджувані варіанти.

Основним показником продуктивності фабричних буряків є збір цукру з одиниці маси коренеплодів і з 1 га посіву.

За збором цукру у варіанті 5 з підживленням добривом в нормі 4,5 кг/га збір цукру був на рівні 7,09 т/га, тоді як у контролі лише 6,12 т/га. Дещо меншим цей показник був у шостому та сьомому варіантах з нормою препарату 4,5кг/га у фазу змикання листків в рядках і 3,0 кг/га у фазу змикання листків в міжряддях і навпаки та склав 6,90 і 6,85т/га відповідно. Решта варіанти забезпечили збір цукру від 6,60 до 6,73 т/га.

Отже, підживлення рослин цукрових буряків комплексним добривом Нутрівант Плюс забезпечує підвищення врожайності коренеплодів від 37,3 до 39,6 т/га, цукристості від 17,4 до 17,9 % та збору цукру від 6,60 до 7,09 т/га.

Список літератури 1. Ткаченко О.М., Роїк М.В. Українська інтенсивна технологія виробництва цукрових буряків. – К.:

Академпрес, 1998. - 240 с.


110

2. http://agro-technology.narod.ru/Agroximxiya.html 3. Борисюк В.А. Влияние густоты насаждения на урожай сахарной свеклы // Сахарная свекла, 1980. – №7.

– с. 10–13.

ВИРОЩУВАННІ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО

І.П. Крамар, магістр., М.І. Григор’єв, канд. с.-г. наук Кіровоградський національний технічний університет

На сучасному етапі розвитку сільського господарства, виробництво продукції рослинництва вже не можливе без застосування ефективних регуляторів росту рослин. Вони підвищують стійкість рослин проти хвороб та шкідників, збільшують урожайність, зменшують вміст у рослинах пестицидів, нітратів, важких металів, понижують втрати при збиранні та зберіганні продукції.

Регулятори росту характеризуються широким спектром дії на рослини, впливають на всі біохімічні і фізіологічні процеси, які проходять у рослині. Їх застосування сприяє кращому водозабезпеченню, живленню рослин, збільшенню інтенсивності фотосинтезу. Завдяки цьому підвищується урожайність культури і її якість [1].

Урожай зерна ячменю ярого формується під дією цілої низки факторів зовнішнього природного середовища. Підбором попередника, системою основного й передпосівного обробітку грунту, застосуванням пестицидів можна змінювати умови освітлення, температурний режим, процеси росту і розвитку рослин. Але ці заходи досить енергозатратні і не завжди економічно доцільні [2–3] .

Зміну вказаних факторів зовнішнього середовища можна досягнути завдяки прискорення життєдіяльності рослинного організму від застосування регуляторів росту[4–7].

Проте дана про ефективність препаратів Нейтрино, Біосил і Радостим в літературі відсутні.

Мета роботи полягала в оптимізації умов росту і розвитку рослин ячменю ярого сорту Созонівський шляхом застосування регуляторів росту для вирощування ячменю ярого.

Методика досліджень. Дослідження проводились упродовж 2011–2012 років на полях Кіровоградського інституту АПВ НААН. Об’єктом досліджень був районований сорт ячменю ярого Созонівський.

Грунт дослідної ділянки чорнозем звичайний важко-суглинкового гранулометричного складу.

Розміщення варіантів систематичне, повторність чотириразова, площа облікової ділянки 10 м2. Попередник – кукурудза.

В досліді вивчались вітчизняні регулятори росту Емістим С, Агростимулін, Нейтрино, Радостим, Біосил, створені в Інституті біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України. Рослини обробляли розчином у фазі кущіння.

Визначення динаміки площі листкової поверхні проводилась за такими основними фазами розвитку рослин ячменю: кущіння, утворення стебел та дозрівання насіння. В ці фази проходить найбільше наростання вегетативної маси рослин.

Клімат в районі проведення досліджень характеризується не достатнім і не стабільним зволоженням із посушливими умовами весною і влітку. Кожен рік досліджень відмічався своєрідним поєднанням погодних факторів, що не однаково впливали на процеси росту і


111

розвитку ячменю, що відповідно відобразилося на формуванні величини показників урожаю і якості зерна.

Згідно агрометеорологічної оцінки, умови вегетації ячменю в 2011 році були екстремальними. В кінці квітня відмічались короткочасні заморозки на поверхні грунту. Вологозабезпечення верхнього 0–10 см шару ґрунту при сівбі ячменю було недостатнім для дружного і своєчасного проростання насіння – запаси продуктивної вологи становили 5,6–6,8 мм, в шарі 0–20 см – 11,4–13,0 мм (задовільні), тоді як у метровому шарі ґрунту, завдяки значній кількості опадів у зимовий період сягали – 114–122 мм. Сума опадів з травня по вересень включно була близькою до середньобагаторічних показників. За травень – серпень недобір опадів склав 43 мм. Суми активних температур за вказані періоди перевищили норму відповідно на 744 та 686°С, тому ГТК склав 0,81 та 0,64.

2012 рік виявився засушливим. За квітень–липень випало 92 мм опадів, але їх розподіл упродовж вегетації був не рівномірний. Дефіцит опадів, перепади температур повітря та тривала дія суховіїв обумовили інтенсивне підсихання верхніх шарів грунту. Різке зниження температури повітря та ґрунту впродовж 6–7 діб після теплої погоди призвело до часткових пошкоджень, а місцями і загибелі ячменю ярого. За травень випало 27,5 мм, що становить 61,1% від середньо-багатрорічної кількості.

Результати досліджень. Урожайність сільськогосподарських культур формується в результаті процесу фотосинтезу, який проходить в листках рослин. Їх площа та тривалість роботи визначає кількість накопичення сухих речовин, а як наслідок, і врожайність ячменю ярого. Періодичні визначення площі листкової поверхні дають надійний матеріал для пояснення різниці в урожаї по варіантах польового досліду.

В середньому за роки проведення досліджень у фазу кущіння ячменю ярого відмічено коливання площі листкової поверхні по варіантах від 25,8 до 45,6 см2. Обробка насіння регулятором росту Агростимулін та реастим були на одному рівні по площі листків і перевищували не суттєво контрольний варіант. Найбільшу площу листкової поверхні мали варіанти досліду де для обробки насіння застосовували регулятори росту Вегестим та Біосил що перевищували контрольний варант на 27,8 та 29,8 см2.

У фазу утворення стебел площа листкової поверхні коливалась від 42,4 до 69,7 см2. Найменша площа листкової поверхні була у контрольному варіанті. Обробка насіння регулятором росту Емістим С мала різницю у площі листкової поверхні з контрольним варіантом на 10,4 см. Обробка насіння Агростимуліном забезпечила збільшення площі листкової поверхні на 10,6 см2. Суттєво перевищували контрольний варіанти із застосуванням для обробки насіння регуляторами росту Радостим та Біосил (Рис. 1).


112

1 2 3 4 5 6

0204060

80

Площа

листкової

поверхні

КущінняУтворення стебелДозрівання

1. Без обробки рослин 2. Емістим 3. Агростимулін 4.Нейтрино 5. Біосил 6. Радостим

Рисунок 1 – Динаміка наростання площі листкової поверхні, середнє за 2011 – 2012 рр., см2

У фазу дозрівання зерна відмічено коливання площі листкової поверхні від 49,9 до 75,3 см2. Варіанти із обробкою насіння Агростимуліном та Нейтрино були на одному рівні по площі листків і перевищували контрольний варіант на 9,3 та 9,7 см2. Обробка насіння регулятором росту Радостим забезпечила приріст площі листків на 25,4 см2. Найбільша площа листкової поверхні відмічена у варіанті, де для обробки насіння застосовували регулятор росту Біосил, приріст площі відносно контрольного варіанту становить 25,4 см2 , або 44%.

За результатами досліджень з вивчення реакції ячменю ярого на регулятори росту рослин впродовж 2011 – 2012 рр. встановлено, що сорт ячменю ярого Созоніський встановив специфічну ракцію на умови років досліджень та на регулятори росту.

У 2011 році врожайність коливалась від 16,4 до 21,5 ц /га. Усі варіанти де насіння обробляли регуляторами росту, мали більший урожай зерна ніж у контрольному варіанті. У варіанті з обробкою насіння регулятором росту Біосил, відмічено суттєве перевищення до контрольного варіанту. У варіанті де насіння обробляли регулятором росту Емістим С відмічено найнижчу врожайність серед досліджуваних варіантів, але вона суттєво перевищували контроль. Варіанти, де насіння обробляли регуляторами росту Агростимулін і Радостим, відмічено однакову по рівню урожайність. Обробка насіння регулятором росту Нейтрино забезпечувала врожайність 20,4 ц/га, що на 4,2 ц/га більше ніж у контрольному варіанті. Найбільшу врожайність отримано у варіанті де насіння обробляли регулятором росту Біосил, що на 5,3 ц/га, або 31,1 % більше ніж у контрольному варіанті.


113

Вплив регуляторів росту на врожайність зерна ячменю ярого, ( 2011 – 2012 рр.), ц/га

Варіанти досліду 2011 р. Приріст

до контролю

2012 р.

Приріст до

контролю

Середня за два роки

Приріст до контролю

Без обробки насіння (контроль) 16,4 24,1 20,3

Емістим С–30 мл/га 19,2 3,0 27,3 3,2 23,3 3,0

Агростимулін – 30 мл/га 19,7 3,5 27,5 3,4 23,6 3,3

Нейтрино– 30 мл/га 20,4 4,2 29,3 5,2 24,9 4,6

Біосил – 30 мл/га 21,5 5,3 30,1 6,0 25,8 5,5 Радостим – 50

мл/га 20,6 4,4 29,6 5,5 25,1 4,8

НІР 0,5 1,8 2,1 1,9

Максимальний рівень урожайності отримано в умовах 2012 року, вона знаходилась у межах від 24,1 до 30,1 ц/га. Варіант із обробкою насіння регулятором росту Емітим С суттєво поступався іншим варіантам на яких застосовувалися регулятори росту. Регулятор росту Агростимулін поступався за врожайністю варіанти де застосовували регулятори росту Вегестим, Біосил та Радостим. Найвища врожайність була отримана у варіанті де насіння обробляли регулятором росту Біосил. Перевищення над контрольним варіантом становило 6,0 ц/га , або на 24,9% при НІР 2,1 ц/га.

В середньому за роки досліджень урожайність коливалась в межах 20,3–25,8 ц/га. Урожайність у варіанті з обробкою насіння регулятором росту Емістим С суттєво перевищувала контроль. Обробка насіння регулятором росту Агростимулін забезпечила прибавку врожайності 3,3 ц/га по відношенні до контролю. Обробка насіння регуляторами росту Нейтрино та Радостим суттєво перевищували контрольний варіант, але між собою різнилися не суттєво. Найвищу врожайність отримано у варіанті із обробкою насіння регулятором росту Біосил. Перевищення над контрольним варіантом становило 5,5 ц/га або 27,1% .

В результаті проведених спостережень було встановлено, що регулятори росту впливають на посівні якості насіння, такі як чистота, схожість та енергія проростання.

Обробка насіння регуляторами росту призводить до зниження чистоти насіння, так як при слабше розвинених рослинах збільшується відсоток забур’яненості та засміченості посівів.

Схожість та енергія проростання при обробці насіння регуляторами росту підвищується, що пов’язано з тим, що посіви були більш розвинуті. Насіння що сформувалося з цих посівів мало більшу потенційну здатність до проростання та боротьби за виживання.

На протязі спостережень вміст білка коливався від 8,2 до 8,6%, найвищий вміст білка був у контрольному варіанті, а найнижчі показники були отримані у варіанті з обробкою насіння стимулятором росту радостим.


114

По вмісту крохмалю спостерігалось коливання від 57,5 до 59,2 % . Найкращим по цьому показнику виявився варіант із застосуванням для обробки насіння регулятору росту Радостим. Решта стимуляторів росту не забезпечували збільшення вмісту крохмалю в зерні ячменю порівняно до контрольного варіанту.

Результати розрахунків економічної ефективності свідчать, що найбільш ефективним серед варіантів за роки досліджень виявився варіант з обробкою рослин Біосил - 30 мл/га так як при найвищій прибавці 5,5 ц/га ми дав найвищий чистий доход у сумі 494,0 грн./га при окупності витрат 2,6 грн. прибутку на 1 грн. витрат. Слід звернути увагу на використання таких стимуляторів як, Радостимом - 50 мл/га який забезпечив прибавку врожайності 4,8 ц/га при додатковому чистому доходу 370,7 грн./га та окупності витрат 22,0 грн прибутку на 1 грн. витрат, та стимулятор Нейтрино 30 мл/га, який при прибавці 4,5 ц/га забезпечив додатковий чистий доход у сумі 332,4 грн./га та окупності витрат 2,0 рази.

Висновок. Вкрай несприятливими для ячменю ярого виявились умови 2011 року. На формування

урожаю ячменю негативно вплинули значний дефіцит продуктивної вологи на початку вегетації та мала кількість опадів в період вегетації.

Застосовували регуляторів росту забезпечують дружній ріст і розвиток рослин, що видно за наростанням площі листкової поверхні та кількості листків на рослині.

Ефективність застосування регуляторів росту проявилась сильніше в роки з екстремальними умовами росту рослин.

Найвищу прибавку врожаю забезпечив регулятор росту біосил в дозі 30 мл/га. В екстремальних умовах 2011 року він забезпечив прибавку врожаю 31,1% в 2012 році 24,9% до контролю.

Найвищий чистий доход в сумі 494 грн/га при окупності витрат 2,6 грн. прибутку на 1 грн. витрат отримано від застосування для обробки насіння регулятору росту Біосил.

Список літератури 1. Краснодемська З.І. Регулятори росту в рослинництві // Агрохімія. – 1991. - № 11. -С.96-105. 2. Семяшкина А.А. Фактори оптимизации формирования продуктивности растений и качества зерна

ярового ячменя и овса: матеріали наукової конференції молодих учених /.-Дніпропетровськ, 2008.–Ч.1–С.–46–49.

3. Шевчук В.К., Дорошенко О.Л. Біостимулятори – проти хвороб//Захист рослин. – 2000. – №.4, С. 7. 4. Хомина В.Я. Влияние регулятора роста на урожайность и качество зерна ранніх сортов

гречихи//Збірник наукових праць Подільської державної аграрно-технічної академії– Кам’янець-Подільський, – 2002. – С.73-74.

5. Гамбург К.З. Регуляторы роста растений. – М.: Колос, 1979. – 248 с. 6. Камінський В.Ф., Петровський М.О. До питання розв’язання білкової проблеми //Вісн. аграр.науки. –

2003. – №5. – С.12–14. 7. Виблов Б., Виблова А., Мазур В. Біостимулятори і вирощування озимої пшениці та ярого ячменю в

посушливому Присивашші / Пропозиція. – 2002. –№ 6, С.38–39. 8. Пономаренко С.П. та інші. Біостимулятори росту рослин нового покоління //Пропозиція. -1999.-№5.-

С.37

snt-kntu.ho.uasnt-kntu.ho.ua/doc/zb_tez_vsnpk_suchasni... · “Сучасні...

Documents

Transcript of snt-kntu.ho.uasnt-kntu.ho.ua/doc/zb_tez_vsnpk_suchasni... · “Сучасні...