VS 05 2018 - uur.ro · x xx x i xi x - u v @ . : = > 2 > 3 > 2 8 4 0 = = l / = - ] 2 3 - 2 4 / - u...

X XX X I XI X - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 2 3 - 2 4 / - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 2 3 - 2 4 / Г Р У Д Е Н ЬГ Р У Д Е Н Ь 2 0 1 8 р . / Г А З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .2 0 1 8 р . / Г А З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .

Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

• День української мови в Ясах

• Мемуари президента Ф. Олланда

• Негостинський храм у минулому...

• «Мости народної дипломатії»

• «Відбудуємо мости добросусідства»

• Сторіччя і права національних меншин

• Делегація СУР на конгресі СКУ в Києві

• Гаудеамус – до 100-річчя Великого Об’єднання

• Внесок нацменшин у розвиток Румунії

• Село Балабанча – історичний нарис

• «Сюзі» – новела-феєрія Романа Кобзи

• 1030-та річниця Хрещення Київської Русі

• Св. Миколай – посередник між Богом і людьми

• Бог Предвічний народився!

• Наймиліша дорога до рідного дому

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

стор. 3

стор. 2

стор. 4

стор. 5

стор. 6

стор. 7

стор. 8

стор. 9

стор. 15

стор. 10

стор. 11

стор. 12

стор. 13

стор. 14

стор. 16

Уцей період року, що наповнений смислами, ми повинні помірку-вати над нашими досягненнями та проектами, над якими працю-вали чи працюватимемо, розуміючи, що добре порозуміння,

єдність і гарне співіснування дають нам силу підтримувати всі основні цін-ності, які були збережені нашими попередниками.

Все це повинно надихати на нові досягнення, щоб ми могли продовжу-вати і вдосконалювати свою діяльність, передаючи наші здобутки майбут-нім поколінням, незалежно від місцевості походження, ідей чи понять.

Нехай зимові свята наповнять ваші душі вірою, надією та любов’ю, априйдешній рік нехай принесе вам тільки радість, добробут та благопо-луччя.

Щасливого Різдва Христового!З Новим 2019 роком!

Микола-Мирослав ПетРецький,Голова Союзу українців Румунії.

Депутат Парламенту Румунії

У номері:

Дорогі українці!

ГРУДЕНЬ 2018 р.2

Упродовженні гарної і доброїтрадиції щороку 9 листопадаДень писемності та україн-ської мови, ухвалений зако-

ном, відзначається в Україні, починаючи з1997 року, на підтримку ініціативи гро-мадських організацій та з урахуваннямважливої ролі української мови в консолі-дації українського суспільства.

12 листопада 2018 року, Яська філіяСУР відсвяткувала день української мовив Румунії.

Мало що могли б відповісти деякі, якарізниця між цими двома подіями? І водному випадку, і в іншому ви святкували,і могли би відзначати і дальше День мовиукраїнської меншини в Румунії. Ті, хто такдумає, мають і не мають права. Вони пра-вильні, оскільки з формальної точки зоруситуація взагалі не змінюється. Укра їнсь -ка мова залишається українською, розмов -ляють нею в Україні або в Румунії, навітьякщо появилися деякі тенденції говоритипро деякі діалекти (регіоналізми) як просамостійну меншину, а то і мову в деякихвипадках, але це питання повино бутиостаточно вирішене раз і назавжди спеціа-лістами (істориками, лінгвістами, етног-рафами і т.д.) Румунії та України. Я вва-жаю, що один з симпозіумів, які організо-вуються в Клужі, Бу харесті і Сату-Маре,повинен бути присвячений цій основній темідля нашої меншини.

Повернемося до свята. Не мають права,тому що, якщо у першому випадку ми від-святковували українську писемність і мову,пригадуючи пройдений шлях українськоюмовою від її появи, розвитку та до її станов-лення як самостійної української мови, вдругому випадку, крім історії нашої рідноїмови, ми відзначаємо нинішні реалії україн-ських громад, які живуть в Румунії, а самемову, традиції та звичаї нашої громади.Узаконюючи День української мови вРумунії, визнається вагомий внесок укра-їнської мови в ру мунську культурну спад-щину, з одного боку, але і права, якимиможе користуватися наша громада вобласті освіти і просування звичаїв і тра-дицій, специфічних для нашої громади. Узв'язку з цим що річно з нагоди святкуван-ня Дня української мови в тих районах,де живуть члени української громади,можна організувати культурні заходи,присвячені цьому святу, зацікавлені дер-жавні органи та місцеві і неурядові орга-нізації, можуть надавати матеріально-технічну підтримку і / або фінансову ворганізації та проведенні заходів, присвя-чених святкуванню цього дня. Крім того,в школах, де викладається українськамова – як рідна мова, можна організуватикультурні заходи, присвячені цьомусвяту. Також Румунське товариство теле-бачення і радіомовлення як державнаслужба повинна включати в свої програ-ми передачі або аспекти з подій, присвя-чених цьому дню. Пер спективи гарні ісприятливі, – тепер залежить від нас, якзможемо і як серйозно займемося вико-ристанням створеної можливості. Мисподіваємось, що цей день буде відзнача-тися в кожній філії, організації СУР, укожній школі, де діти вчаться україн-ською мовою, навіть якщо цей не коженраз будуть виділені на це кошти.

Члени Яської філії СУР, спільно з спів-працівниками, представниками установ,громадських організацій, а саме Універ -ситету «Александру Іоан Куза» Націо -наль ного коледжу мистецтв «Октав Бан -чіла», мерії Чернівців, національних мен-шин із Яс, культури та ділових людей зЯс, студентів та викладачів з України від-значили День української мови в приєм-ній обстановці, де панувала святковаатмосфера і дружелюбні усмішки супро-воджували усіх нас протягом події.

Події передувала виставка книг укра-їнською мовою, написаних румунськимиписьменниками українського походжен-ня, а також виставка листівок з найкра-щими висловами, прислів’ями та приказ-ками про українську мову і виставкафотографій румунських письменниківукраїнського походження з Буковини.

Торжество відкрив голова Яської філіїСУР, який в своїй промові представивкроки, зроблені депутатом нашої менши-ни паном Миколою-Мирославом Пет -рецьким, щодо прийняття закону провизнання 9 листопада Днем українськоїмови в Румунії (закон був прийнятий 269голосами «за», 6 «проти» і одним утри-манням), але і відповідальну та чеснуманеру, в якій була представлена позиціярумунської сторони в діалозі з представ-

никами української влади під час візиту вКиїв у складі спеціальної міжурядовоїрумунсько-української комісії. Варто зазна-чити, що Румунія єдина країна в світі, деживе українська діаспора (українці), деукраїнська меншина через своїх представ-ників у парламенті отримала офіційне виз -нання законом Дня української мови, що ібуло висвітлено видатними діячами Укра -їни, які брали участь у святкуванні цієї подіїв Бухаресті 8 листопада цього року. Далібули представлені цікаві факти, деякі впер-ше почуті нашими гостями відносно історіїукраїнського алфавіту, місця і ролі україн-ської мови серед інших мов, думки деякихзарубіжних діячів, експертів у цій галузі проукраїнську мову і т.д. У рамках заходу звітальними словами виступили представникЧер нівецької мерії, заступник директораНаціонального коледжу мистецтв «ОктавБанчіла» та інші.

Заходи, присвячені українській мові, за -кінчилася музичною програмою, підготов-леною членами нашої філії, викладачами таучнями Національного коледжу мистецтв«Октав Банчіла»

Якщо красу і велич українського словаопоетизували у віршах І. Котляревський і Т.Шевченко, Л. Українка та І. Франко, В.Стус, В. Симоненко, Л. Костенко і багато ін -ших славних синів і дочок України і вонибули переконані, що без мови немає нації, абез нації – держави, ми, у свою чергу, твер-до віримо, що не буде української меншинибез рідної мови. Для керівництва СУР,шкільних інспекторів, директорів і вчителівшкіл, де викладається українська абонавчання проходить українською мовою,випадає велика відповідальність, щоб запо-бігти ситуаціям, які можуть стати незворот-ними. Дай бог, щоб цього ніколи не сталося!

ЯСИ ВІДСВЯТКУВАЛИ ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В РУМУНІЇ

(Закінчення на 4 стор.)

Унів. проф. д-р В’ячеслав КУШНІР, декан Факультету історії та філософії

Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова

Одеса – Тульча

Віктор ГРИГОРчУК,голова Яської філії СУР

ГРУДЕНЬ 2018 р. 3

ăâîşţ

t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t

(Закінчення на 10 стор.

Христина ШТІРБЕЦЬ

Про те, як узгоджували та підпи-сували мінські угоди, згадує вновій книжці «Уроки влади»колишній президент Франції

Франсуа Олланд.Франсуа Олланд – перший із «норманд-

ської четвірки», хто відійшов від влади танабув таким чином цілковитої свободи роз-повідати все, що вважає за потрібне: зновубалотуватися на керівника держави він небуде. Його мемуари точні в деталях тадостатньо відверті в судженнях. Для укра-їнців президентські спогади особливо ціка-ві кількома сторінками, де йдеться пропереговори в Мінську, що завершилисяпідписанням відповідних угод.

«Як не згадати ту довгу ніч із 11 на 12лютого 2015 року, що минула у великій без-душній залі Палацу Незалежності в Мінську,у Білорусі? – пише колишній президентФранції. – Це було в самий розпал кризи, якупереживала Україна після відсторонення відвлади проросійського президента ВіктораЯнуковича через його відмову підписати дого-вір про асоціацію з ЄС».

«Наміри Владіміра Путіна були цілком оче-видними, – згадує Олланд. – Він хотів зберег-ти свій вплив на російськомовні регіони тамаксимально послабити проєвропейськувладу в Києві. Після провалу режиму припи-нення вогню, бої між українським військом тапарамілітарними сепаратистськими загонамизайнялися з новою силою». Західні переговір-ники сподівалися «припинити стрілянину тазнайти компроміс, який зберіг би територіаль-ну цілісність України». Але, розповідає Ол -ланд, конференція на першому поверсі трива-ла нескінченно й була безрезультатною: цевідповідало цілям російської сторони.

«Я швидко зрозумів, що Путін хоче вигра-ти час і відтермінувати припинення вогню наякомога пізніший час, щоб дати змогу сепара-тистам оточити українську армію та завоюва-ти додаткові позиції, – пише Франсуа Олланд.– Разом із Анґелою Меркель ми пропонуємовідновити переговори у вужчому форматі, від-мовитися від вечері та якнайшвидше взятисядо роботи».

Колишній французький лідер помітив, щоканцлерка Німеччини не боїться Путіна:«Вона його добре й дуже давно знає та вміє зним говорити». Путін натомість, згідно зіспостережень Олланда, ніколи не втрачаєнагоди настрашити Меркель, «змішуючипогрози, компліменти та спогади». У Сочі,наприклад, він наполіг, аби на зустрічі булиприсутні... його собаки, знаючи, що Меркель

не любить цих тварин. «Вона неймовірно тер-пляча, звична до тривалих переговорів, атакож, – це здається неймовірним, – майже непотребує сну», – ділиться думками колишнійпрезидент Франції.

Відмова від вечері стала для Олланда«неприємною, але необхідною жертвою».Переговірників посадовили за «незручнийнизький круглий стіл» і нагодували «жахли-вими бутербродами». Першу чернетку май-бутньої мінської угоди, згідно зі спогадами,писала Меркель. «Вона нікому, навіть своїмрадникам, не дозволяла формулювати статтіугоди, – розповідає Франсуа Олланд. – Такийу неї темперамент і така методика: вона дужесерйозна, старанна та пильна. Порошенко зПутіним постійно підвищували голос один наодного. Російський президент був так рознер-вувався, що став погрожувати остаточно роз-чавити військо свого візаві. Це виказало, щоросійські війська на Сході України є. Путінспохопився та взяв себе в руки».

"Порошенко невідступно боронив сувере-нітет своєї країни, тоді як Путін домагавсяавтономії для повсталих провінцій і хотів від-тягти припинення вогню ще на три тижні. Вінбув настільки негнучким, що заперечував свійпрямий зв’язок із ватажками сепаратистів,казав, ніби не може за них вирішувати, вима-гав, щоб із ними проконсультувалися», –читаємо в спогадах.

Примітно, що Фрасуа Олланд, не вагаю-чись, визначає винних у падінні літака МН-17. «За кілька місяців допереговорів, – пише він, – улипні 2014-го, ракета, випу-щена проросійськими бойо-виками, ненавмисне збила врайоні Донецька літак Mala -ysia Airlines, позбавившижит тя 298 пасажирів, із яких80 були дітьми».

Переповідаючи перебігпереговорів, колишній фран-цузький лідер наголошує,що просувалися вони дужеповільно, із купою запере-чень, які було непросто узго -джувати. «О сьомій ранкупісля безсонної ночі Путін ідалі чіплявся за те, щобперенести припинення вог -ню на пізніше, – згадує Ол -ланд. – Щоб домогтися результату, ми аргу-ментували антиросійськими санкціями, щовже проголошені. Він вдавав, ніби не розумієабо не чує, про що ми. Врешті узгодили, щоприпинення вогню настане через чотири дні,затим – відведення важкої зброї та обмінполоненими. Автономію провінцій відхилено.Аж раптом Путін заявив, що треба прокон-сультуватися з ватажками сепаратистів. Їхніемісари теж у Мінську. Де саме? У якомусьготелі чи в сусідньому з нами кабінеті?Принаймні ми їх так і не побачили».

Володар Кремля пішов, а Меркель, Олландта Порошенко трохи задрімали в кріслах. Одев’ятій ранку стає відомо, що сепаратистамугода не підходить. Меркель та Олланд

мусять поспішати, бо час повертатися доБрюсселя. «Цього разу нам терпець урвався, –зізнається французький лідер. – Навіть нейдеться, щоб згодитися на поразку. Ми напо-лягаємо на негайному побаченні з російськимпрезидентом і дізнаємося, що, поки ми нама-галися, як могли, поспати в переговірній залі,він влаштувався у великому кабінеті з ліжком,яке навіть видавалося комфортабельним... Вінвідпочив за ці дві години й мав свіжішийвигляд, ніж ми...».

«Анґела Меркель крижаним тоном пообі-цяла Путіну тривалу ізоляцію, – розповідаєОлланд. – Той завагався та все шукав, яквиграти час... Його мета – максимально посла-бити Київ, сподіваючись згодом побачити привладі команду, поступливішу російськимінтересам і віддаленішу від Євросоюзу.Найбільше він не хоче вступу України доНАТО та отримання нею зброї, яка могла бзмінити баланс сил. Путін виходить подзвони-ти. Через кілька хвилин він повертається таповідомляє, що сепаратисти – ті самі, прояких він казав уранці, мовляв, їх не знає, –згідні».

Олланд зазначає, що війну Росії з Укра -їною часто визначають причиною нової хо -лодної війни між Росією та Заходом. «Це незовсім так, – вважає колишній керівник дер-жави. – Звичайно, Владімір Путін намагаєтьсявідновити свою зону впливу на територіяхколишньої радянської імперії. Але більше нейдеться про протистояння між радикально

протилежними суспільнимисистемами. Мова про бороть-бу національних інтересів.Глава РФ воліє бачити довко-ла своєї держави крижанусмугу підкорених земель.Його тактика полягає в заохо-ченні до сутичок його друзівіз його ворогами, щоб потімзаморозити ці конфлікти.Сіра зона вже сформуваласяна кордонах з Україною,Грузією, Молдовою, Азер -байджаном. Ці країни неза-лежні, але послаблені».

Франсуа Олланд не зрадивпрохолодному, дистанційно-му ставленню до Путіна, щовін демонстрував із першихднів перебування в Єли -

сейському палаці. На відміну від багатьохінших французьких президентів, він зберіг цюкритичність до завершення мандату. СамеОлланд відмовився поставити Росії «Міс -тралі», попри підписану його попередникомугоду та виплачений аванс. Відійшовши відвеликої політики, він робить висновок:«Компроміси, що їх ухвалюють під гарячуруку, необхідні, але вони не вирішують сутіпроблеми: крихкий мир встановлюється,нав’язані росіянами реалії стають нормою.Війну вдається вповільнити, але домінуваннявкорінюється. Путін залякує, щоб зручнішевести переговори. Він не завойовує, а відку-шує території, ковток за ковтком».

Мемуари – Літературна Україна

«Я розчавлю вас!»


НЕГОСТИНСЬКИЙ ХРАМ У МИНУЛОМУ...

Спочатку скажу, що Не -гос тинський храм від-бувався і відбуваєтьсящо року 26-ого жовтня

на Святого Дмитрія за новим сти-лем.

Це храм всіх негостинців, якіживуть в селі, але й тих, які поки-нули рідний поріг і які в цей деньприбувають у своє рідне село,щоб зустрітися з ріднею, друзями,побалакати і повеселитися.

Все ж, я напишу для молодогонегостинського покоління про те,як відбувався колись храм у нашо-му селі. Ось як! Сільські парубки,які закінчили військову службу,влаштовували однієї неділі нанегостинській толоці танець.Місяць перед цим вибирали з-поміж себе чотирьох статечнихпарубків, так званих підмайстрів(кальфів), які мали організувати івідповідати за успішне відсвятку-вання храму. Наскільки я знаю,кожного разу вибирали підмайс-трами тих парубків, які булизаможніші з дому, бо вони забез-печували їжу на обід та вечерю, ав перерві балу для духових музи-кантів (трубачів).

Тиждень перед храмом сільськіпарубки разом із підмайстрамизаносили на толоку стовпи і колю-чий дріт, обгороджували місце, демала танцювати негостинська історонська молодь, а посерединізагороди ставили високий поміст(приблизно 3 метри заввишки), деграли музиканти.

Хочу підкреслити, що підмайс-три, які були назначені організува-ти храм, ішли до сільського при-маря, щоб він ухвалив їх вибір, апотім і до Священика, щоб тойдозволив з боку Церкви організу-вати зборище на негостинськійтолоці 26 і 27 жовтня, – 26 жовтняувечері і бал у Культурному домі.Священик дозволяв, а підмайстриплатили музикантам грішми, якізбиралися від учасників, а щозалишалося, здавали церкві.

Храм починався на СвятогоДмитрія 26 жовтня БожественноюЛітургією, в якій брали участь ісвященики із сусідніх сіл. Насвято сходилися до церкви і сто-ронські люди із Серету, Балківців,Гропен, Боту шинців, Кала фин -дешт, Шербів ців, Мілішівців,Дор нешт, Вашківців, Синівців,Роґожешт, а до війни прибувалисюди і гості з Каменки, Стирча іГарбівців (тепер Чернівець ка об -ласть).

Після Святої Літургії на цер-ковному подвір'ї розкладалисястоли, бо негостинці угощали всіхсторонських гостей, що були вцеркві. О 12-ій годині духова му -зика «Егор, альбо Йоргул» вжеграла на толоці, а молодь села і з

сусідніх сіл починала сходитися.Із сусідніх сіл приїжджали

фірами (возами) гості на храмтуди, де були запрошені негостин-цями. Господарі садовили їх застіл і починали храмувати студен-цем, галушками (голубцями),печенням, само собою, була ігорілка. Після забави всі ішли натолоку, на зборище. В цей часмолодь негостинська і сторонськавже танцювала. Це відбувалосяпісля того, як негостинські дівчатаі парубки похрамували у себевдома зі своїми сторонськимидрузями.

За вхід на танець платилиодному із калфів. Калфи відрізня-лися тим, що були одягнені внародних костюмах, перев'язанітриколірними поясами. Колимузиканти робили перерву, калфи(ті ж підмайстри), закликали

хлопців, які ще не танцювали натанцях (або на балах), і затягали їхв «данець», підкидаючп їх по трирази вгору. А хлопці після цьоговитягали в білих хусточках за -в'язані гроші і також підкидали їх.Це означало, що вони заплатилиза так званий затяг у танець; грошізбирали діти, хлопчаки і купувалисобі свистала, сопілки, а дівчата –різні іграшки, бо на толоці булипродавці з різними товарами.Після цього, лише потім хлопцямбуло вільно танцювати!

Інший момент, який відбувавсяв іншу переву музикантів, це бувтоді, коли калфи скликали допомосту всіх рекрутів, які малиіти до війська в листопаді. Їх час-тували, а вони співали:

Ой гаю мій зелененький,Та й гаю, та й гаю.Наробив-с ні, мій миленький,Великого жалю.

А я тобі не наробив,Сама-сь наробила.Як ти знала, що я рекрут,Нащо-с ні любила?

Було мене не любити,За мнов не ходити.Як ти знала, що я маюПри війську служити.

Після пісні музика грала їмтужну мелодію, а потім для нихслідував чоловічий танець«Руської» (української), в якомутанцювали колом самі рекрути.Хочу сказати, що калфи, і нелише, дуже поважали рекрутів іпускали їх безплатно з подружка-ми танцювати на толоці і на балупершого вечора. Слід сказати, щонавколо танцювального майдан-чика збиралося зверх тисячі люду.Тут можна було побачити, хто вкого закоханий, бо більшість учас-ників дивилися, хто з ким танцює.

Перший день храму кінчавсявечерком, коли підмайстер підні-мався на поміст і голосно запро-

шував на бал в Культурному доміз восьмої години! Всі розходили-ся. Одні ішли додому, інші повер-талися назад, куди були запрошенідо столу, і забава тривала до піз-ньої ночі з веселими співанками.Після закінчення танцю старшийкалфа брав музикантів до себедодому, щоб покормити їх. Я собіпригадую, що багато разів буликалфами негостинських храмівЄвсебій Григораш, син негостин-ського коваля, Віктор Попо винюк,Василь Поповинюк і МихайлоГригорчук.

Отже, бал починався з восьмоїгодини і тривав до шостої ранку.На бал дівчата приходили з мама-ми, які сиділи на стільцях і лави-цях попід стінами, слідкуючи завсім. Опівночі на балу наставалаперерва, а інший калфа забезпечу-вав музикантам горілку і смачнузакуску. Під час музикальноїперерви рекрути були частованікалфами й друзями і співалисумну пісню, яка звучала так:

Сумно мені, сумно,Як вечір так рано.

Що-с на моїм серцю,Веселости мало./2 рази

Веселосте моя,Де ми си поділа?Полетіла в поле,На калину сіла.

Вітер повіває,Калину хитає,Та й мою веселістьПолем розвіває.

Шкода, мамко, шкодаЦвіту ружевого,А ще гірше шкодаХлопця молодого.

Бо кажут служити,Вірно присягати,За тата й за мамуКажут забувати.

За тата й за мамуТа й за всю родину,Кажут забуватиМолоду дівчину.

За тата й за мамуБорзо я забуду,Молоду дівчинуПовік не забуду.

Підкреслю, що сторонські гос -ті були запрошені негостинцями іна другий день храму, їх угощали,як і першого дня, а після храму-вання вони виходили разом натолоку, де було зборище.

Другого дня музиканти прихо-дили у першій годині і починалиграти. Сторонська і негостинськамолодь починала сходитися і тан-цювати. Якщо першого дня тан-цювала лише молодь, то другогодня починали танцювати і молодіодружені пари, а деколи і якийсьвеселий вуйко хапав за руку моло-ду жінку, сусідку або з рідні, імайстерно крутився за музикою.Підвечір була коротка перерва,музиканти сходили з помосту іуго щали горілкою та закускоюрек рутів, а після цього знову лу -нала для них сумна мелодія імарш. Негостинський храм кін-чався танцем під мелодією «Хо -ри» (Hora) – це національний ру -мунський танець.

Музиканти ставали першими, аза ними – калфи зі своїми кохан-ками і танцювали разом із музи-кою попереду, а за ними – всі при-сутні в колі. Цей танець продов-жувався кілька разів колом майжепівгодини.

На закінченні хочу сказати, щонегостинці намагаються сваткува-ти і сьогодні негостинський храмтак, як святкували його в минуло-му. На жаль, не маю жодної фо то -г рафії з нагоди святкування негос -тинського храму...

Микола МАЙДАНЮК


Правда, і Ви це знаєте, бо Ви єчленом адміністративної радишколи. Щодо суми, яку виділяєнам місцева адміністрація, ми

додаємо і гроші із власного бюджету. Маюна увазі бюджет школи. І так ми разом пра-цюємо на благо наших дітей, на те, щобстворити їм найкращі умови. Кожного рокуми щось будуємо. Почали ми із заміною пар-кету у класах, із новими меблями у кожномукласі, парканом новим, придбали різніобладнання для дидактичної праці, закупи-ли чотири відеопроектори для того, щобвести сучасні уроки з учнями. Потім, теж накошти місцевої адміністрації, в присілкуП’ятра ми зробили реконструкцію дитячогогородчика. Цього року ми придбали і профе-сіональний лінолеум для всіх коридорівшколи, а також понаправляли та оббілилистіни по всіх коридорах школи. Можу сказа-ти, що я горджуся тим, як виглядає нашашкола, які у ній сучасні умови для учнів івикладачів, і ще думаю, що з цієї точки зорунаша школа може конкурувати із будь-якоюшколою з повіту, і не лише.

– Тому що я представляю Союз україн-ців Румунії і як голова місцевої організа-ції СуР села Ремети, і як перший заступ-ник голови Філії Марамориш, і як пер-ший заступник голови СуР, член Президіїі Ради СуР, радник місцевої ради села

Ремети від СуР, член комісії з питань осві-ти і культури місцевої ради і член адмі-ністративної ради школи, не можу непопросити Вас, щоб Ви сказали кількаслів про співпрацю із СуР і державноюадміністрацією села Ремети, а також,якщо маєте якісь проблеми, пропозиції,щоб всі разом зробили так, щоб в майбут-ньому вирішили всі проблеми, які від насзалежать.

– Гарно і успішно співпрацює нашашкола і з Марамороською філією СУР. У настакож була підписана угода з нею і вонавиділила нам певну суму грошей для різнихпроектів. Для «Літньої школи» також ми діс-тали від філії гарну суму. Крім цього, кож-ного року на Свято Миколая наші діти отри-мують гарні подарунки від Союзу. Дляшкільного хору ми дістали традиційнийукраїнський костюм для всіх членів. Проуспішну співпрацю з державною адмініс-трацією села Ремети я уже говорила, щоупродовж п'ятьох років вона виділяла, окрімвласного бюджету, нашій школі до великісуми. Я всім щиро дякую за співпрацю,бажаю їм багато здоров'я і, дай Бог, щоб ідалі ми так гарно співпрацювали, як зараз. Ядумаю, що нам пощастило, що Ви, панедиректор Василю Пасинчук (бо Ви такимосталися для нас усіх), включені до цього яку СУР, так і в державній адміністрації селаРемети, як радник від СУР, а тим більше, що

ви довгі роки працювали в освіті, керувалинашою школою і дуже добре знаєте, з якимипроблемами стикається школа, і з цих голов-них двох позицій Ви можете нам так багатонадати допомоги. Щиро дякую Вам і ще разусім тим, хто дбає про нас, про наших дітей,бо вони наше майбутнє!

– Дуже гарно Вам дякую за те, що визнайшли часу і погодилися на розмову, відсебе особисто і від СуР бажаємо Вам успі-хів і нових досягнень у вашій нелегкійроботі, багато здоров’я, щастя і всьогонайкращого в новому шкільному році, іякщо маєте ще щось сказати, відповістина ще деякі запитання, які я вам не поста-вив...

– Не маєте за що дякувати. Дякую я, щодали мені можливість розказати дещо пронас, про нашу школу! Дякуємо Вам за те, щокожного разу Ви присутній на відкриттішкільного року і за гарні побажання для нас.Ви ніколи не відмовляєтесь тоді, коли мизвертаємось до Вас і просимо Вашої допо-моги. Дай Вам, Боже, здоров'я і хай щас-тить!

– Дуже гарно дякую за розмову. Ядумаю, що в майбутньому ще поговоримопро вашу працю.

Розмова з Марією Штефан-Думнич – директором восьмирічної школи

села Ремети Марамороського повіту(Закінчення. Поч. у попередніх числах)

проф. Василь ПАСИНчУК,перший заступник голови СУР

Книга Федора Гамора «Україна-Румунія: мости народної дипло-матії» містить нотатки з нагоди20-річчя участі Союзу українців

Румунії та Карпатського біосферного запо-відника в процесі розвитку українсько-румунської транскордонної співпраці наМараморощині.

Книга видана у Львові 2018 р.видавництвом «Растр-7». У книзірозглядається двадцятирічний дос -від участі Союзу українців Румуніїта Українського Карпатського біо-сферного за по відника у процесі роз-витку українсько-румунської спів-праці на Мара морощині. У контек-сті Договір про Асо ціацію Україниіз Європейським Сою зом, який учислі перших підписала Україна таРумунія, подаються матеріали, спря-мовані на відновлення історичнотрадиційних культурних та торго-вельно-економічних відносин міжукраїнськими населеними пунктамив Україні та Румунії по обидва бокирічки Тиси на Мараморощині. Велика увагаприділяється питанням відбудови зруйнова-ного автомобільного мосту через Тису вДіловому, Валя Вішеулуй, відновленогоруху історичних па са жирських по тягів че -

рез місто Рахів до Ру мунії, Будапешту таПра ги, створенню транскордонного україн-ського біосферного резервату у Мара мо -рось ких горах та ін.

Книга містить у передмові слова підпи-сувача цих рядків, колишнього головиСоюзу українців Румунії, депутата двох

скликань Румунського Парла менту, вираже-ні у своїй книзі «Словом і ділом».

За рекомендацією Карпатського біосфер-ного заповідника України (директор Ф.

Гамор), ще в 1996 р. запропоновано проектзаснування біосферного резервату в Мара -мороських горах (Румунія).

Пан Федір Гамор, директор Карпатсь -кого біосферного заповідника, запропону-вав румунській стороні, тобто Союзу укра-

їнців Румунії, Природному паркуМарамо рощини та місцевим органамсамоврядування прикордонних сіл іміста Вішеу де Сус скласти спільнийпроект щодо здійснення туристичнихдоріг в Марамороських горах, почи-наючи з відкриттям дороги через кор-дон між селами Ділове – Україна іВишавська Долина – Румунія, у двохнапрямах міста Вішеу де Сус і черезБистрий – Русково до Полян, проект,який мав бути розроблений європей-ськими фондами.

Зміст книги починається з особли-вим наголосом на розвиток відста-лих територій. Мова йде про «До -говір про Асоціацію України із

Європейським Союзом, який в числі пер-ших ратифікували Україна та Румунія.

В УКРАЇНІ ВИЙШЛА З-ПІД ДРУКУ КНИГА ФЕДОРА ГАМОРА«УКРАЇНА-РУМУНІЯ: МОСТИ НАРОДНОЇ ДИПЛОМАТІЇ»

(Продовження на 6 стор.)

Степан БУчУТА


Углаві 27 визначається необхід-ність сприяння взаєморозумін-ню та двосторонньому співро-бітництву у сфері регіональної

політики щодо методів формування та реа-лізації регіональних політик, зокрема бага-торівневого управління та партнерства, зособливим наголосом на розвитку відста-лих територій: «В цьому контексті надзви-чайно важливим є відновлення традиційнихкультурних та торговельно-економічнихвідносин між українськими населенимипунктами в Україні та Румунії по обидвабоки Тиси на Мараморощині».

«Нагадаємо, що в післявоєнний періодзначна частина українського населеннялівобережної частини Тиси (близько 40тисяч чоловік), зокрема у ВишавськійДолині, перейшла до складу Румунії. Амости, які з'єднували Бичків, Луг та Три -бушани (нині Ділове), були зруйновані».

«Все це призвело до ізоляції українців,які живуть у Румунії та поширення зв'язківпо різні боки кордону. А за населенимипунктами на ділянці кордону, де прожива-ють українці, як у Румунії, так і в Україні,міцно закріпився статус депресивних тери-торій, де панує бідність та безробіття».

«У зв'язку із цим науковці та місцевіоргани влади тривалий час порушуютьпитання щодо відновлення прикордонноїінфраструктури, яка б сприяла поглиблен-ню транскордонної співпраці у цій частиніМараморощини».

Так, Президент України доручив у 2013році, зокрема, забезпечити: «Здійс неннязаходів із відновлення зруйнованогоавтомобільного переходу через річкуТису та створення необхідної прикор-донної інфраструктури на українсько-румунському державному кордоні уселі Діловому Рахівського районуЗакарпатської області», а українськоюУрядовою Стратегією виконання Рам -кової Конвенції про охорону та сталийрозвиток Карпат передбачається ство-рення українсько-румунського біосфер-ного резервату у Марамороських горах.

Але необхідно наголосити на тому,що започаткували ці важливі процесище в 1996 році Союз українців Румуніїта Карпатський біосферний заповідник(Україна)».

«З цією метою в пропонованій книзі (знагоди 20-річчя участі Союзу українцівРумунії та українського Карпатського біо-сферного заповідника у процесі розвиткуукраїнсько-румунської прикордонної спів-праці на Мараморощині, згуртовано публі-кації Федора Гамора, а також дописи іншихавторів (їх прізвища подаю до відповіднихстатей), в яких висвітлюються різноманітніподії українсько-румунської співпраці,котрі в різні роки оприлюднювалися в укра-їнських і румунських електронних та дру-кованих засобах масової інформації, зокре-ма на сторінках газет...».

В першім відділі «Громадські ініціативидля зміцнення українсько-румунської при-кордонної дружби та співробітництва наМараморощині» надруковані статті підпи-сувачем цих рядків про «Протокол двосто-роннього румунсько-українського співро-бітництва в рамках програми EU – PHARECREDO I TACIS» та «Діяльність і співпра-ця Марамороського крайового Союзу укра-їнців Румунії по створенню біосферногорезервату «Марамороські гори» і «Продов -ження прикордонної співпраці Румунія-Україна». А також стаття «Участь головиСоюзу українців Румунії Степана Бучути узаходах із нагоди святкування дня містаРахова (2010 р.)».

Книга академіка Української екологічної

академії наук Федора Гамора ще міститьтакі розділи: Міжнародні Конференції,семінари, круглі столи та інші акції», «Чибуде відновлено міст через Тису (Ділове –Валя Вішеулуй) і рух пасажирських потягівчерез Рахів до Румунії?», «Точки дотику:наукові та публіцистичні замітки», «Новіпроектні ідеї», «Відбудуємо мости добросу-сідства, або кілька слів замість післямови»,«Додаткові деякі важливі документи таархівні матеріали із питань прикордонноїукраїнсько-румунської співпраці на Мара -морощині.

Останній розділ містить додатковуінформацію про «Союз українців Румунії»,«Карпатський біосферний заповідник» та«Про автора».

Автор Гамор Федір Дмитрович – докторбіологічних наук, професор, академік Укра -їнської екологічної академії наук, народився28 березня 1951 року в селі Вер хньо муВодяному Рахівського району Закар патсь -кої області.

Закінчив біологічний факультет Ужго -родського державного університету, багато-річний директор Карпатського біосферногозаповідника у Рахові.

Працював на керівних посадах в держав-них та громадських органах, а також профе-сором Прикарпатського Національного Уні -верситету ім. Василя Стефаника та Уж го -родського Національного Універ си тету.

Гамор Ф.Д. – організатор видання та го -лов ний редактор всеукраїнського екологіч-ного науково-популярного журналу «ЗеленіКарпати» (1993 р.), наукового журналу

«Природа Карпат» й регіонального біо-сферного заповідника» (2006 р.).

Є автором та співавтором понад 500наукових та науково-популярних і пуб-ліцистичних монографій, статей, членНа ціональної Спілки журналістів Укра - їни, почесний працівник туризму Укра -їни, почесний громадянин міста Рахів тарумунського міста Вішеу де Сус.

Федір Гамор видав недавно ще однукнигу «Еталон Європейських лісовихекосистем та Природоохоронної спра-ви».

Про деякі історичні аспекти ство-рення та розвитку Карпатського біо-сферного заповідника з нагоди 50-річчя (Львів, «Растр-7», 2018 р.).

В статті «Перші етапи створення Кар -патського заповідника» говориться про те,що «у 1955 р. Академія Наук УРСР скеро-вує в Карпати спеціальну експедицію начолі з академіком І. Г. Підоплічком, яка івиробила пропозицію щодо започаткуванняКарпатського заповідника із центральниммасивом у Чорногорі та Угольсько-Широко -лужанським філіалом. Але реалізація цихрекомендацій стала можливою тільки післясформування у 1967 р. Державного Ко -мітету УРСР по охороні природи, з поданняякого Рада міністрів УРСР 12 листопада1968 р. приймає постанову про створенняперших в Україні чотирьох заповідників,зокрема Карпатського».

(Закінчення. Поч. на 5 стор.)

В УКРАЇНІ ВИЙШЛА З-ПІД ДРУКУ КНИГА ФЕДОРА ГАМОРА«УКРАЇНА-РУМУНІЯ: МОСТИ НАРОДНОЇ ДИПЛОМАТІЇ»


22грудня виповнюється 185років від дня народженнявизначної української пись-менниці Марії Олексан -

дрівни Вілінської. Під літературним псевдо-німом Марко Вовчок в українській літерату-рі кінця 50-х – початку 60-х 19 ст. вона сталановим подихом: «заклала основи реалістич-ного оповідання й повісті», створила дитячупрозу, ввела нову тематику та новий типоповідача, розвинула її мову тощо. Її творипродовжують і зараз цікавити своєю акту-альною проблематикою, будовою і засобамивираження. Навколо цього імені не стиха-ють суперечки про автентичність її україн-ської прози або про подробиці плагіаторствау перекладах. Та найбільшого розголосунабули скандальні чутки та плітки про їїяскраве особисте життя, переповнене при-страсними стосунками. Фахівці не переста-ють повторювати: «Чоловіки нею захоплю-валися, боготворили, кохали й проклинали.Через неї накладали на себе руки. Жінкипліткували, ревнували, заздрили, осуджува-ли й ненавиділи». Вона була особистознайома з Т. Шевченком, П. Кулішем, Мико -лою Костомаровим, І.Тургенєвим, ДмитромМенделеєвим, О. Бородіним, І. Сєченовим,О. Герценом, Л. Толстим, а також з не меншвидатними представниками тогочасної куль -турної еліти Франції, Польщі, Чехії.

У Клужі цю річницю видатної україн-ської жінки-прозаїка відсвяткували 17 лис-топада на кафедрі слов’янських мов Клузь -кого університету імені Бабеша-Бойоя, від-діл україністики. У вступному слові органі-затор цього заходу, а також голова Клузькоїповітової організації СУР пан І. Гербіль, впершу чергу, урочисто привітав усіх при-сутніх з новим і важливим для нас усіх свя-том – Днем української мови в Румунії. На -далі заступник декана факультету іноземнихмов, професор Д.-І. Кіра поділився своїмивраженнями від святкування цієї події та відучасті у Міжнародній конференції «Укра -їнці Румунії: історія, сучасність та перспек-тиви», що мали місце у Бухаресті. Він подя-кував за можливість приймати участь в жит -ті української громади та за можливість

довідатись так багато прекрасного про нашувиняткову культуру.

Наукову частину зустрічі розпочала сту-дентка першокурсниця Соня Клемпушакдоповіддю на тему: «Марко Вовчок – про-довжувач великого Кобзаря в напрямку про-будження національної свідомості україн-ського народу». Про нетиповий тому часужиттєвий шлях цієї жінки та етапи її твор-чості йшлося і в документальних стрічках.На долю Марії Вілінської з раннього дитин-

ства випало чимало страждань і негараздів.В 16-ть сіроока красуня наперекір родиніобрала собі в чоловіки набагато старшого засебе Опанаса Марковича – майбутнього ві -до мого українського фолькльориста, ет -ногра фа – і переїхала з ним до тодішньоїМалоросії. А у 24-ри роки нікому невідомапровінційка під чоловічим іменем публікуєпершу збірку «Народні оповідання» (1857)чудовою українською народною мовою, якувона опанувала за 8 місяців. З цього часусильні захоплення і розчарування чергували

з подорожами Європою і безліччю цікавихзнайомств. Все це сприяло розвиткові не -повторної, талановитої особистості прозаї-ка, яка належала до найвищих і найпередо-віших прошарків європейської інтелігенціїсвого часу. Її творчий спадок нараховуєпонад 100 літературних творів і стільки жперекладів. Ще за життя Марка Вовчка пе -рекладали на російську, французьку, німець-ку, італійську, польську, чеську, болгарську іугорську мови, що «сприяло зміцненнюзв’язків між українською та літературамиінших європейських народів».

Студент Петро Панчик у своїй роботі«Інститутка – найяскравіший зразок інди-відуальної творчої манери Мар ка Вовчка якукраїнського прозаїка» розглянув темуповісті, сюжетну лінію і проблематику,динаміку характерів, почуттів і дій головнихгероїв тощо. Провідним мотивом у творі єдумка: «Любо на волі дихнути!», яку воле-любна авторка вкладає в уста Ус тини – одні-єї з головних персонажів. Цій простійселянській дівчині належать загальнолюд-ські моральні цінності на відміну від її«освідченої» панночки. Студентки Іонела-Пауліна Каїл та Діана Марія Співалюк вико-нали уривок, у якому відкривається обман-лива і хижацька натура цієї представниціпануючого тоді класу.

У доповіді «Становлення індивідуально-го стилю Марка Вовчка» пані лектор докторМ. Гербіль підкреслила сильно помітнівпливи на творчість цієї письменниці попе-редників і сучасників не тільки української,але і європейської літератури. Її українськіоповідання та повісті – це «характерне яви -ще переходу української прози від просвіти-тельського реалізму до реалізму класично-го». Для Марка Вовчка та її праць прита-манні «цілісність суспільно-політичних ілітературно-естетичних переконань, послі-довність демократичних позицій,... вірністьдійсності». Саме з позиції вірності дійснос-ті авторка постійно відображає народне сві-торозуміння, його визвольні бажання, йогобачення дійсності.

Ольга СЕНИШИН

ПРО МАРКА ВОВчКА – ПЕРшУ УКРАЇНСЬКУ жІНКУ-ПИСЬМЕННИцю, ЯКА зДОБУЛА УСПІХ У СВОЇЙ КАР'єРІ

(185 років від дня народження – 1833-1907)

«Пане Голово засідання!Шановні колеги!

Наближається велике національне свя тоРумунії. Вірні своїй усиновлюючій батьківщи-ні, етнічні українці знаходяться по руч зі всімрумунським суспільством. Оцінюємо тимбільше співжиття в консолідованій державі,

чим геополітична напруженість очевидноїактуальності, акцентованій саме тепер, вРоці Сторіччя, ще більше вимагає того, щобРумунія була і лишалася консолідованою дер-жавою.

Ми, українці цієї країни, бачимо концептконсолідованої держави і в послідовності, зякою забезпечуються права і свободи етніч-ним меншинам. Хочу підтвердити з цієї три-

буни ту істину, що Румунія старається бути«прикладом добрих практик» у сфері прав ісвобод її громадян, незалежно від національ-ності. Воно так є і добре, щоб так і лишило-ся далі, незалежно від геополітичних звору-шень у міжнародних відносинах.

Можливі спроби притягання або підштов-хування в компетицію злих практик мали бнаслідки з найнещасливіших.

Немає чесного громадянина, етнічно ма -жо ритарного, чи етнічно меншинного, якийбажав би вступу національної політикиРумунії у пробіг злих практик. Є спільнимінтересом зустрінути Націо нальне СвятоРумунії, підтверджуючи в Році Сторіччя, щоми вірні демократичним добрим практикам,що таким чином ру мунська держава стаєдедалі могутнішою та поважанішою».

Депутат Микола-Мирослав ПЕТРЕЦЬКИЙПарламентська група національних меншин

ПОлІТИчНА ЗАЯВАТема політичної заяви

Сторіччя і права національних меншин


З25 по 27 листопада 2018року в Києві делегація Со -юзу Українців Румунії(СУР) взяла участь у XІ

Світовому Конгресі Українців(СКУ). Делегати Конгресу СКУвзяли участь у державному відзна-ченні 85-ліття Голодомору.

До складу делегації, очоленоїдепутатом в Парламенті Румунії таголовою СУР Миколою-Мирос ла -вом Петрець ким, увійшли членипроводу СУР, голови повітовихсурівських філій, шкільні інспекто-ри, професори, журналісти, пред-ставники молодіжної організації таінші члени СУР.

25 листопада члени делегаціїСУР були присутні на офіційномувідкритті XІ СКУ в Залі чемпіонівНаціонального спортивного ком-плексу «Олімпійський» поряд зіншими 248 делегатами з 26 країн тагостями. До делегатів та гостейКонгресу звернувся Президент Ук -ра їни Петро Порошенко, Першийвіце-прем'єр міністр України Сте -пан Кубів, Міністр закордоннихсправ України Павло Клімкін, Го -лова СКУ Євген Чолій, Голова ЄКУЯрослава Гортяні та інші. Укра їнсь -ка співачка Руслана заспівала ГімнУкраїни. Під час церемонії відкрит-тя конгресу пройшла спільна мо -литва представників різних конфе-сій в Україні та відбулося врученнямедалей св. Володимира Ве ликого.

26 листопада в конференц-заліготелю відбулися звіти рад, комісійта президента СКУ. Того ж дня піс -ля обіду проходили регіональнікруглі столи. У своєму виступі закруглим столом «Розвиток україн-ських громад у Східній Європі»,Голова СУР та Депутат в Пар -ламенті Румунії Микола-МирославПетрецький представив діяльністьСУР, відмітивши роль, яку організа-ція відіграє у захисті та утверджен-ні етнічної, мовної, культурної йрелігійної ідентичності українцівРумунії. Він розповів про відноси-ни СУР з румунськими державнимиустановами, з іншими організація-ми нацменшин Румунії та з СКУ, атакож про перше святкування 9 лис-топада Дня української мови вРумунії та про позачерговий З'їздСУР на тему єдності українськоїгромади для її майбутнього розвит-ку та для запобігання спробам їїпослабити.

27 листопада пройшла низкасесій на різні теми. Члени делегаціїСУР були присутні на сесії «Ук -раїнська мова – шлях до ідентич-ності та міжнародного спілкуван-ня». Взяла участь у дискусіяхшкіль ний інспектор Лучія Мігок,

яка розповіла про стан викладанняукраїнської мови в Румунії, про під-ручники з української мови, виданіза допомогою СУР, про заохочуван-ня учнів вивчати українську мову, втому числі шляхом участі у різнихміжнародних конкурсах та поціка-вилася можливістю організуванняміжнародної олімпіади з українськоїмови та літератури. Іван Робчук тор-кнувся питання нового законопроек-ту про державну мову в Україні.

Члени делегації СУР також взялиучасть у сесії «Взаєморозуміння таспівпраця між українцями діаспорита етнічними і релігійними громада-ми країн світу», на якій голова СУР,Депутат в Парламенті РумуніїМикола-Мирослав Петрецький буводним із доповідачів. На запитанняведучої сесії Ярослави Гортяні, вінрозповів про те, як діє Рада націо-нальних меншин в Румунії, пропільги, якими користується україн-ська меншина в Румунії, про спів-працю української громади з інши-ми нацменшинами Румунії на місце-вому та національному рівнях, проГрупу національних меншин уПарламенті Румунії, про кошти, ви -ділені урядом для підтримки 18мен шин, представлених у Пар ла -менті та про діяльність СУР та док -ладені зусилля для збереженняєдності української громади, щобзапобігти спробам розподілу україн-ців.

У рамках ХІ Конгресу СКУ привході конференц-залу була влашто-вана виставка друкованих виданьСУР. Також мала місце робоча зус-тріч між головою СУР Миколою-Мирославом Петрецьким, депута-том Пар ла менту Румунії, секрета-рем Терезою Шен дрою, письменни-ком Михайлом Трайстою та Дмит -ром Решетченком, начальником від-ділу формування фондів Централь -ного державного архіву зарубіжноїукраїніки (ЦДАЗУ). На зустрічі булообговорено по дальше співробітниц-тво ЦДАЗУ та СУР і здійснено пере-давання до ЦДАЗУ архівів часопи-сів СУР.

27 листопада після обіду відбула-ся робота конгресових комісій,пред ставлення та схвалення резолю-цій, вибори нових керівних органівСКУ. Новим головою СКУ ставПавло Грод. Також був обранийновий керівний склад організації таокреслені головні напрямки діяль-ності СКУ на наступний термін.

СУР є членом СКУ, яка є міжна-родною неприбутковою організаці-єю, заснованою у 1967 році, щопредставляє інтереси понад 20 міль -йо нів українців, які живуть по всьо-му світу.

Діяльність делегації СУР у Києві на ХІ-ому Світовому Конгресі Українців

Христина ШТІРБЕЦЬ

З14 по 18 листопада ц. р. в Цен -тральному павільйоні ROMEXPOв Бухаресті пройшов XХV-йМіжнародний ярмарок «Гаудеа -

мус – навчальна книга», ініційований іщорічно організований Румунським радіо-мовленням. «Гаудеамус» – єдиний у світікниж ковий ярмарок, організований гро-мадською радіостанцією. Oсновною йогометою є просування культури шляхомпроведення виставкових заходів, присвя-чених книговиданню та освіті. Великечисло учасників (понад 300 видавництв),заходів, які відбулися в рамках ярмарку(понад 850), та відвідувачів (понад 125000) дорівнює рекордові, зареєстровано-му в попередньому випуску, і підтвер-джує гасло події «Най більш прочитува-ний книжковий ярмарок по найпопуляр-нішому радіо». Цього річний випускярмарку був присвячений 100-річчю відВеликого Об’єд нання та 90-річчю відзаснування Радіо Румунія.

Після кількарічної відсутності вже тре-тій рік підряд Союз українців Румунії маввласний стенд, на якому представив книгиукраїнською та румунською мовами і своїчасописи. Таким чином, відбулися презен-тації книг «Sân gele Ferigii» («Кров папоро-ті») Ігора Гургули у перекладі МихайлаТрайсти в присутності автора та збірки опо-відань і новел Михайла Коцюбинського«Inter mezzo» у перекладі Михаєли Гербіль,

роману Михайла Михайлюка «Podul fărăbalustradă» («Міст без поруччя») у перекла-ді Аспазії Регуш, збірки оповідань КорнеліяІрода «Oglinda» («Дзеркало»), збірки опові-дань Михайла Трайсти «Верхньорівнянськіоповідання», праці Івана Гербіля «Studii dedialectologie și toponimie ucraineană din

România» (Студії з української діалектологіїі топоніміки Румунії), збірки публіцистикиІвана Кідещука «Sub semnul iubirii» («Підзнаком любові») та інших. Презентація дея-ких книг тішилась великим успіхом, всіприсутні на презентації отримали у подару-нок книги з автографами авторів. Окрім зга-даних вище книг, на стенді СУР читачі малинагоду ознайомитись з понад 40 заголовка-ми, підписаними українськими письменни-ками Румунії. Наприклад, з книгами поезії і

прози Степана Ткачука, Миколи Корсюка,Михайла Михайлюка, Івана Ковача, Кор -нелія Регуша, Василя Клима, Івана Негрю -ка, Юрія Павліша, Миколи Корни щана,дитячими книгами Марії Чубіки, МартиБоти, Людмили Дорош, Марії Опрішан,збірками публіцистики Івана Кідещука,

Євсебія Фрасенюка, Михайла Михай -люка, Івана Робчука та збірниками, вида-ними Бухарестським та Клузьким універ-ситетами за сприяння Союзу українцівРумунії. Українська мо лодь також сприя-ла улаштуванню стенда СУР. Такимчином, люди могли побачити нашу періо-дику, наші книги. Стенд відвідали навітьукраїнці із Канади, які були зацікавленінашими книгами та українцями Румуніївзагалі. Багато відвідувачів, бажаючихвивчати українську мову, цікавилисьукраїнсько-румунським розмовником.

З нагоди цієї значної події Союз укра-їнців Румунії організував літературний

українсько-румунський вечір «Осінні сим-фонії, ІІІ-й випуск», на якому почеснимигостями були український письменник ІгорГургула, голова Львівської організаціїНСПУ, та члени гурту фолк «Ар хаїк», якіпредставили музичний альбом «Bolnav dedrum», – 8 пісень на слова Ми хайла ГафіїТрайсти.

Михайло-Гафія ТРАЙСТА



Тіміська повітова філія СУР орга-нізовує в українських селах захо-ди, які мають одну мету: зус-трітись і з'єднати всіх тих,

котрі люблять рідну українську мову іпісню. Так, 24 листопада ц.р. українці селаКричово святкували такий день з допомо-гою нашої філії і місцевої організації, якоюкерує Михайло Шпілька. Укра їнські народніпісні і танці зворушують українську душу.На жаль, у цьому селі залишилось малоукраїнців, бо молодь відійшла, шукаючикращого життя. Свя товідбулося в будинку куль-тури села, де були при-сутні і радники з бокумерії та голови іншихнаших організацій з п. Ті -міш: П. Бевка, І. Ковач, В.Бензар, Ма ріа на Ку баш.

Відкрив українське свя -то голова Тімісь кої філіїСУР Юрій Глеба. Він при-вітав усіх його учасників.Після вітального словаконцерт розпочався з вис-тупом хорової групи м.Лугож «Шовкова трава»– керівник Са вана Албі -чук.

Слідувала вокальнагру па учнів з Дра го мі -

решт «Молоді дуб ки», при готовлені уч. Ма -рією Чінар. Потім дівчата во каль ної групиіз Пет роси Великої «Кедро ви на», керівникМ. Ку баш, проспівала гар ні народні пісні йрозвеселила всіх. Да лі виступали молоді дів-чата і хлопці із с. Щука – гурт «Забава»,які співали народні пісні та веселі коломий-ки і танцювали, за що отримали гучніоплески з боку глядачів.

З Карашсеверінського повіту бравучасть танцювальний гурт «Бар вінок»(керівник – Ми хайло Бобик). Він виконав

український народнийтанець. В селі танцюрис-ти з Корнуцела були наго-роджені гучними оплес-ками, а учениця МаріяБобик проспівала дві пісні– одну українською мо -вою, другу – румунськоюмовою, зачарувавши пуб-ліку.

Завершили захід вис-туп колективу «Гуцули зБанату» – вокально-інструментальний мо -мент Анни і Миколи Грінята співачка РамонаЗаркіз під акомпанемен-том, які виконали дужегарні пісні.

За такий удалий кон-

церт учасники подякували. Так само – орга-нізатори за їх труд всім колективам.

Згадаю інший момент, проведений в м.

Лугожі. Знаємо, що кожного року в листо-

паді український народ вшановує пам'ять

жертв Голодомору. Цього року відзнача-

ються 85-і роковини трагедії світового

масштабу Голодомору 1932-1933 рр.

Так, 25 листопада, в недільний день,

українська церква Св. Володимира відпра-

вила панахиду в пам'ять загиблих у ті роки.

Пан отець протоієрей Ілля Албічук згадав

на Божій Літургії і повідомив про той гено-

цид і всі віруючі запалили свічки та разом

помолилися за погиблих Голо домору в сум-

ному моменті.Текст і фото

Анни БЕРЕГІЙ

До 100-річчя Великого Об'єднання та 90-річчя Радіо Румунія

МІЖНАРОДНИЙ ЯРМАРОК «ГАУДЕАМУС – НАВчАлЬНА КНИГА»

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ У СЕЛІ КРИчОВО В ПОВІТІ ТІМІш


( З а к і н ч е н н я .

Офіційне відкриття ХХVІІ-говипуску «Днів культури м.Серету» відбулося 11 жовтняц.р. з участю мера міста п.

Адріана Попою.Організував свято культури міста Се -

ретсь кий Центр культури і підтримали цюакцію Серетська Мерія, Атене Татораш м.Яс, Серетський технічний коледж «ЛацкуВоде», Гімназійна Школа «Петру Мушат»,Дитячий і учнівський клуб та Православнацерква «Свята Трійця».

Під час святкування «Днів культури м.Серету» представники Мерії Серету, атакож і представники Сучавської повітовоїради брали участь у відкритті та освяченнібюсту колишнього Митрополита БуковиниВисокопреосвященнішого Володимира деРепта, відомий як Митрополит Буковинсь -кого Об'єднання з Батьківщиною у 1918році. Служба освячення була відправленасобором священиків на чолі з Архиєпис -копом Сучави та Радівців Високо пресвя -щеннішим Піменом. На цій події в Серетібрали участь голова Сучавської повітовоїРади Георге Флутур, Мер міста СеретАдріан Попою, префект Мірела Адомнікей інародний депутат Думітру Мігалеску.

Після служби Георге Флутур сказав, щовідкриття і освячення бюсту колишньогоМитрополита Володимира де Репта є части-ною цілої серії заходів, організованих вокрузі до святкування 100-річчя ВеликогоОб'єднання.

У свою чергу, мер Адріан Попою зазна-чив, що ця подія є частиною заходів, органі-зованих з нагоди ХХVІІ-ого випуску «ДнівКультури в Сереті». Мер міста сказав, щобюст, поміщений у церкві «Свята Трійця»,побудованій в ХІV ст., вважається однією знайдавніших кам'яних церков з Молдови.«Хочу згадати, – сказав Адріан Попою, – щоансамбль «Свята Трійця» був включений досписку історичних пам'яток у повіті Сучавау 2015 році».

З іншого боку, Серетський мер АдріанПопою зазначив, що під час відзначення«Днів культури в Сереті» відбулася такожсесія комунікацій, в якій була над ана від-

знака «Щит Мушатінів» деяким міс-цевим діячам, відповідно КаталінуЧєботар – з театрології, Арнолду Ко -бі ланскі зі Спорту, Валентині Янош –з музики, Йоану Філіпчуку – з літера-тури і учениці Ані Марії Айоанеш,яка зайняла третє місце на Міжна -родній олімпіаді з неогрецької мови.

Святкування «Днів культури вСереті» завершилося святковою зус-тріччю колишніх викладачів, які пра-цювали в Серетських навчальнихзакладах.

Цю зустріч організував Серетсь -кий мер Адріан Попою і заступник

мера Крістіан Мокрий. В своїх висту-пах вони подякували пенсіонерам заїх наполегливу роботу для підготов-лення до життя молодого покоління.

Підкреслю, що всі педкадри булинагороджені Дипломами на знаквизнання всієї дидактичної діяльнос-ті, що її проводили в навчальнихзакладах та для просування освітніх ціннос-тей.

Після цієї зустрічі відбувся надзвичай-ний концерт, підтриманий гітаристом НікуАліфантіс.

«Дні культури в Сереті» закінчилися обі-

дом, запропонованим Серетським меромАдріаном Попою для колишніх педкадрів.

Тут забава тривала до пізньої ночі, буларізна бесіда про навчання, але й веселімоменти зі співами.

Микола МАЙДАНЮК

ХХVІІ-ИЙ ВИПУСК ДНІВ КУлЬТУРИ м. СЕРЕТУ

На мій подив, у книзі, яка була опублі-кована після дослідження, я не знай-шов жодного запису про українськугромаду або про українських особис-

тостей, які жили на цих землях, хоча їх було немало. Статистика, яка обмежується ниніш-ньою територією Румунії, свідчить про відносностабільне численне українське населення відміжвоєнного періоду і до сьогодення: 45 875 укра-їнців в 1930 році, 60.479 в 1956 році, 61.098 в 2002році і 50.920 в 2011 році. Якщо в 1992 році україн-ці були четвертою етнічною групою меншин уРумунії (65.472 особи, тобто 0,29%), після угорців(7,13%), ромів (1,80%) та німців (0,52%), вони сьо-

годні, у зв'язку зі значним зменшенням числаетнічних німців, є третьою етнічною групоюпісля угорців і ромів (по перепису 2002 року – 61098 осіб, а в 2011 році - 50 920 осіб). У першійполовині мого виступу я зробив огляд ключовихмоментів історії української меншини на румун-ській території, зосередивши увагу на трьох про-сторах з компактним українським населенням, асаме Південна Буковина та Марамуреш з поши-ренням до Сату-Маре, Банату з повітами Арад,Тіміш, Караш-Северін і Добруджа з її специфі-кою. У другій частині виступу я підкреслив вне-сок української меншини в розвиток Румунії зплином часу, починаючи з збагачення румунської

мови за рахунок запозичення слів з українськоїлексики. Лінгвіст і журналіст Іван Робчук вико-ристанням румунських словників, атласів такарт, зокрема глосаріїв, текстів і діалектнихмонографій, визначив, що близько 1000 сліврумунської мови мають українське походження.Слід зазначити, що українські елементи в румун-ській мові не всі на тому ж рівні з точки зору їхважливості. Деякі з них з'являються лише в про-сторах компактного українського впливу, а іншімають майже загальний характер.

В ЯсахКонференція «Внесок національних меншин у розвиток

Румунії – Минуле ● Сьогодення ● Майбутнє»


Віктор ГРИГОРчУК,голова Яської філії СУР


9

...ЧОРНОБИЛЬ-СЬКУ ЗОНУ

Впівнічно-західній частині Туль -чанського повіту, у підніжжіпагорбка Карапача, на обохберегах річки Таїца, в родючій

долині розташована слобода Балабанча, яказаймає приблизно 60 гектарів площі. Селорозташоване понизу Таїци, а на південномусході видніється вершина пагорбка Кара -пача (343 м.) Слобода Балабанча принале-жить комуні Гамчарка.

Назва місцевості, за спогадами старожи-лів, походить від прізвиська заможньогогосподаря Балабан, Набадан чи Баросан. Заіншими джурелами, Балабанча походить відБалабан-кіої – село Балабана. Інші кажуть,

що слобода Балабанча походить від ім'ябагатого турка, який називався Балабан, щоприбув сюди століттями тому, будучи пер-шим мешканцем північно-добруджанськогокраю. З покоління в покоління передаласяінформація, що місцевість була заснована в1600-1610 роках. Першими мешканцями

були турки. Вони розта шу -валися на берегах річ киТаїца. посеред лісу, щобготувати древесний вугіль іпродавати його в містахБраїла, Галаць, Кон станцата Ізмаїл. Крім готуваннядревесного ву гіл ля, туркизаймалися ско тарством,осо б ливо вів чарством. Дляцього тут були широкіпасовиська.

В другій половині XVIIIстоліття, десь у 1750-1760роках, в цей край прибулитатари. Вони прийшли зпівденно-східного добруд-жанського плоскогір'я, зслобід Деністепе, Бештепе

та ін. Біля 1800 року в Балабанчі великабільшість жителів були татари. 1877 рокувелика більшість населення турецькогопоходження почало відходити. В 1934-1936роках останні турецькі сім'ї виїхали доТуречини.

Усні розповіді показують, що в 1790-ихроках появляються і залишаються назавждитут кілька українських сімей, як: Козачок,Філіпов, Тихон, сім'ї, які і тепер маютьсвоїх нащадків тут. Кажуть, що ці сім'ї, як іінші, прибули з України, – втікали від пан-щини і від рекрутщини, яка продовжува-лась військовою службою на 25 років. Укра -їнці почали виробляти древесне вугілля,займатися землеробством і тваринництвом.Почали викорчувати ліс, який був навкругслободи. Пізніше стали вирощувати тютюн.Тютюн вирощували до 1960-1970 років.

Після 1860 року і до 1877 р в селіБалабанча та інших сусідніх слободах появ-ляється нове населення, – черкези, – якіприбули з Черкезії, з півдня Росії. Черкезитут не довго побули. Черкези проживали вплем'ях, були напівкочовиками, їли сирем'ясо, якого зберігали під сідлом коня. Вониграбували людей при дорозі. Після війни занезалежність черкези від'їхали в Туреччину,в Адріанополь.

БАЛАБАНЧА(Історичній нарис)

По-друге, я відзначив внесок пред-ставників української спільноти вгалузі культури: письменники і вченізаставили уважати українську роз-

мовну мову як мову писемної культури, починаю-чи з кінця 60-х років минулого століття, видав-ши, за фінансової підтримки уряду Румунії,важливу кількість книг, які були високо оці-нені у країні та за її межами. В останніроки представники української еліти зро-били можливи видання – в середньому подві книги на місяць. Це особливо літера-турні та наукові праці, деякі з яких булиноміновані на премію Академії Румунії,нагороджені Спілкою письменників Румуніїта інших країн. Українська література танаука в Румунії мають счвоїх представни-ів, імена яких виходять за рамки спільно-ти. Тут ми згадуємо Степана Ткачука,Івана Арделяна, Івана Робчука, ІванаКовача, Михайла Трайсту та інших.

Ми не можемо випускати з ока вкладінших особистостей, представників нашоїменшини, таких, як Михайло Дикун – членАкадемії сільськогосподарських наук Румунії,Іван Ребошапка – професор кафедри слов'ян-ських мов, Факультету іноземних мов Буха -рестського університету, Мірча Данилюк –режисер, сценарист, актор, сценограф, АннаЛеско – співачка, художник, композитор,Єусебіу Мандичевський – композитор, хоровийдиригент і музикознавець, Ольга Mирослава-Шандро (родом Копачук) – етнограф і фолькло-рист, Eлісабета Липа (народилася ЕлізабетаOленюк ) – багаторазовий олімпійський чемпіонз академічного веслування та багатьох інших.

Було б несправедливо не згадати вклад осо-бистостей українців, які протягом багатьох

років працювали у сфері місцевого і регіонально-го управління (я маю на увазі мерів міст та сіл,заступників мерів, радників на місцевому і цен-тральному рівнях, а в останні роки депутатів,які представляли та представляють нашу гро-маду в парламенті), які постійним занепокоєн-ням тим, щоб люди в тих місцях, де вони булиобрані відчували, що рядом з ними є свої співвіт-

чизники, які цікавляться їх долею та громадою(селом) вцілому. Тому українські села завждибули в числі провідних у всіх аспектах.

В кінці виступу я підкреслив, що в даний часкерівництво Союзу українців Румунії, філії СУРв тісній співпраці з місцевими органами владиреалізують проекти, спрямовані на досягнення,з одного боку, єдності в різноманітності, збері-гають і просувають специфічні традиції мен-шин, з іншого боку, підтримують місцеві, муні-ципальні та повітові влади розвивати відносиниспівпраці з аналогічними структурами в Україніта неурядовими організаціями (компаніями, фір-

мами, асоціаціями і т.д.) з метою досягнення іпідтримки партнерських відносин в інтересахобох сторін.

У майбутньому наша громада пропонує орга-нізувати круглі столи за участю зацікавленихсторін, а також тих, хто має такі зообов'язан-ня, встановлені законом, щоб знайти шляхи ізасоби для розширення співробітництва між

меншинами, з одного боку, та органамимісцевої влади, з іншого боку. Ми бажалиб, щоб на наших основних подіях були при-сутні якнайбільше представників місцевихорганів влади, закладів культури, засобівмасової інформації, неурядових організа-цій для чого пропонує:

– Укладення партнерств і угод проспівпрацю;

– Організацію відкритих фестивалів,таких, як: традиційна кухня меншин пові-тів

– Видання журналу або альманаху мен-шин;

– Видання антології з кращими вірша-ми меншин;

– Видання CD або DVD з найкращиминародними піснями меншин;

– Підготувати збірку віршів румунськихпоетів в перекладі на мови меншин (в честь їхсвяткування);

– Видання DVD з традиціями і звичаями мен-шин (де вони є загальними);

– Організацію і проведення спортивних зма-гань між командами, що представляють мен-шини повіту і не тільки.

Ці пропозиції були належно сприйняті учас-никами і ми отримали запевнення з сторониорганізаторів, що візьмуть до уваги такі поба-жання-сподівання.

В Ясах

Конференція «Внесок національних меншин...»


Віргілій РІЦЬКО,м. Мачін Тульчанського повіту



Міліціонер, посміхаючись, поп -лес кав юнака по плечу: «Несоромся, хлопче, своєї закоха-ності! Це не хвороба, це –

щастя! І вже серйозно додав: «Думаю, тизнаєш про будинок з того боку скверу, тому нетреба тут нічого ховати...». Мабуть, вкрай роз-гублений вигляд Романа викликав співчуття устаршини, бо, тихо сміючись, він сказав: «Алеодин раз можна. Як виняток для закоханого!».

Його урок був останнім у розкладі ВіриОлександрівни на той день. Роман прийшов назаняття сам не свій. Від збентеженості жодно-го разу не глянув у вічі Сюзі. Його лякаланавіть гадка, що вони могли б зустрітисяпоглядами і дівчина прочитала б у його очахусі думки і почуття, що так нуртували душу.

Роман співав машинально, бо в голові рої-лася круговерть запитань без відповідей: «Чибукет на місці? Що він має сказати Сюзі,даруючи квіти? Як діяти, якщо Сюзі вийде зучилища не сама?».

«Що це з тобою сьогодні, Романе? – почув-ся невдоволений голос Віри Олександрівни. –Так не можна співати ліричну пісню. Це ж тобіне про «паровоз впєрьод лєті». Тут потрібнаніжна душа, стривожене серце, болючі пере-живання. Уяви собі, якою ж гарною має бутидівчина, яку автор порівнює з «горіха зерням».Уяви, що вона тут, перед тобою. Дивиться натебе очима, які «сяють тим чаром», що «запа-лює серце пожаром». Уяви, що вона хоче бутитвоєю «ясною зорею». Покажи, Романе, що тикохаєш, безмежно кохаєш!».

В голові юнака лунало: «Не соромся, хлоп-че, своєї закоханості… покажи, Романе, що тикохаєш, безмежно кохаєш!» І він глянув у вічіСюзі.

Теплий погляд золотисто-бурштинових о -чей дівчини ніби промовляв ніжним шепотом:«Скажи мені, Романе, і я почую, і я повірю…».

І Роман заспівав! Заспівав усім серцем, аждо самозабуття! Розхриставши навстіж своюзакоханість. Сюзі дивилася на нього зачарова-ними очима, її серце ніжилося в його щиромуспіві, а пальці перепліталися з клавішамироялю, що випромінювали, раз за разом, сяйвокришталевих арпеджіато.

Голос Романа лунав то сріблястими перели-вами дзвінких цимбалів: «Ой ти, дівчино, згоріха зерня, чом твоє серденько колючетерня…», то палким трембітанням стривоже-ної трембіти: «серце бентежить, як бурялюта…», то ніжним дзюрчанням бузиновоїсопілки: «ох, тії очі темніші ночі», то плаку-чою струною самотньої скрипки: «тебе кохаю-чи, загублю душу».

Довгим відлунням згасав останній акордпісні, а Роман стояв, завмерши на місці, і лишейого обличчя продовжувало мерехтіти супе-речливими почуттями: «Тебе видаючи, любитимушу… тебе кохаючи, загублю душу…».

З училища вони вийшли разом. – У тебе чудовий баритон, Романе. – Дякую…– Віра Олександрівна дуже хвалить тебе і

пророкує чудове майбутнє співака. Вона має

намір запросити когось з філармонії до тебе наурок.

– Я про це і не знав. Дякую за таку приємнуновину, Сюзанно Ісаківно.

– Називай мене Сюзі, будь-ласка, – прити-шено сказала Сюзі.

Йдучи далі по алеї, вона раптом грайливозапитала: «А де мій букет? Ти ж обіцяв…».Роман різко зупинився і побіг стрімголов назадпо алеї під перелякано-здивованим поглядомСюзі. Коли він виходив з кущів з букетом уруках, дівчина не могла стримати свого дзвін-кого сміху. «Романе! Ромчику! Як же ти мененалякав, коли заскочив з розгону у кущі. Атепер, тепер… дякую тобі за квіти, милий-пре-милий хлопчику!» – і Сюзі поцілувала Романау щоку.

Це був перший в його житті поцілунок, відякого тілом прокотилися ніжні, а водночасгарячі хвилі. Серце стиснулося і защемілоніколи раніше незвіданим щемом. Це був поці-лунок, від якого в скронях Романа закипіло,зануртувало, а в середині нього якийсь вели-кий холодний камінь так тиснув, що аж спира-ло дихання.

Того вечора на тролейбусній зупинці булолюдно. З’ясувалося, що через неполадки велектромережі, тролейбуси не рухалися. Сюзісказала, що їй недалеко і вона йтиме пішки.Тож рушили разом у напрямку парку.

Несподівано грянув теплий рясний дощ. Вона не кликала його за собою... Вона про-

сто побігла. Роман машинально майнув за нею, не від-

стаючи ні на крок. Вони мчали, мов стаєри на дистанції з пере-

шкодами, перескакуючи через калюжі, обми-наючи перехожих і не здогадувались, кудижене їх доля...

Добігши до парку, Сюзі повернула право-руч. Він гайнув за нею. На вулиці Федьковичадівчина швидко відчинила хвіртку і вони забіг-ли на ґанок будинку.

У повітрі, освіженому рясним дощем, буялип’янко-солодкі пахощі троянд, численні ліанияких густо обвивали ґанок.

Дощові краплини, мов діамантові намис-тинки, видавалися вплетеними в її хвилястеволосся, що звивистими пучечками спадало накругленьке личко.

На ній була коротка, вище колін, світло-бежева сукня з тонкої матерії, оторочена внизуузорами маленьких перевесел з крихітних тро-янд.

Сюзі підійняла обома руками переплутанемокре волосся і намагалася припасувати йоготак, щоб воно спадало лише на плечі, але впер-ті, неслухняні пасма щоразу двома-трьомазмійками кучериків вискакували з її долонь.

Вона стояла перед ним із закладеними запотилицю руками, випнутою вперед талією тапіднесеним личком з кокетливо примружени-ми очима.

Контури її чарівного силуету вигиналися,мов натягнуті срібні струни, з неймовірноювишуканістю, окреслюючи усі принади діво-чого стану.

Геть промокла сукня, ніби розчинилася,бежева матерія зовсім злилася з її засмаглимтілом, яке здавалося Романові майже оголе-ним, бо лише тоненькі трояндові віночкивиднілися внизу на сукні в гармонії з трояндо-вим довкіллям.

Рельєфи двох витончених пагорбків вираз-но окреслювали бездоганну форму юних гру-дей. На їх вершинах возсідали блідо-рожевіпелюстки, з яких випиналися загостреніпуп’янки ще незнаної для Романа екзотичноїквітки.

З-під ледь піднятої сукні відкривалися зваб-ливі дівочі стегна, котрі, мов дві половинкигарячого серця, ніжно тулилися одне до одного.

Смужка, що пролягала між ними, здіймала-ся вгору і звивалася в пухкий пучечок, з якоговиходили дві тоненькі цівочки, котрі, йдучидогори, радіально розходилися в протилежнібоки, утворюючи між собою форму випуклогокута, над яким проглядалася маленька загли-бина, що ледь помітно піднімалася і опускала-ся в такт дихання дівчини.

Роман заворожено, з трепетом у серці,дивився на Сюзі, яка ввижалася йому то народ-женою з морської піни величавою Афродітою,то сяючою в промінні яскравого єрусалимсько-го сонця тендітною Суламіф.

Ще незнані жагучі почуття спалахнулияскравим полум’ям, змушуючи його серце іскроні відбивати якісь навіжені шаманськіритми.

Сюзі перестала боротися з непокірливимволоссям, поправила сукню і глянула наРомана примруженими очима. Їхні поглядизустрілися…

Він стояв оторопіло, незводячи захопленихі водночас зніяковілих очей.

Це був погляд нестримної соромливої ціка-вості цнотливого юнака.

Вони продовжували мовчки дивитися однена одного.

Збуджені, палаючі очі Романа обвивали,обпалювали тендітне тіло Сюзі, жагуче впива-лися в кожну кліть її квітучої плоті.

Від його пристрасного погляду дівчина від-чула приємний трепет солодкої млості, щопройняла її тіло мерехтливими хвилями.

Розбурханий вал жагучого бажання накочу-вався на них, аж поки не здійняв на височіньсвоїх гребнів, щоб потім жбурнути в палкіобійми.

Незводячи очей одне з одного, Роман і Сюзіповолі зближувалися, допоки їх гарячі вуста незлилися у довгому ніжному поцілунку.

Здавалося, що вони втамовують пекельнуспрагу, припавши разом до цілющого гірсько-го джерела зі студеною водою.

То був поцілунок, що чаклував, полонивдвоє розпалених сердець, биття яких клекота-ло в нестямному вирі, поцілунок, що зваблю-вав їх щасливим сп’янінням, феєричним запа-мороченням.

«Що ти робиш, Романе?» – схвильованопрошепотіла Сюзі.

«Що ти робиш, Романе?» – все повторюва-ла вона грудним шепотом, в якому бриніли,муркотіли чаруючі обертони збентеженогофаґоту.

Її проникливо-оксамитовий голос голубивсерце Романа загадковими забарвленнями, щопереливалися від грайливого дзюрчання вес-няного гірського струмочка до сором’язливогошарудіння пожовклого листя в осінньому саду.

Сюзі (Новела-феєрія)

Роман КОБЗАЧервень-серпень 2018 рокуAntwerpen(Belgium) – Sovata (România)

(Далі буде)


«НАшА СУчАСНИцЯ»Рубрику веде Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАч

Рубрику веде Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАч

Існують свідчення про хрещення київ-ських князів Аскольда та Діра.Загальновідомим є офіційне прийняттяхристиянства княгинею Ольгою у 958

році, бабусею Володимира Великого. Тому єпідстави вважати, що «хоча русичі не дужерадо зустрічали нову державну релігію, длянеї був певний грунт у руському суспільстві».На жаль, легенда про вибір нової віри, як ілітописний опис проведення хрещення люду уКиєвській Русі, на думку істориків, не є віро-гідними з цілого ряду причин. Але це не змен-шує значення прийняття християнської віри якофіційної, на життя і розвиток князівства тодіі протягом наступних століть. Це була, без-умовно, найпотужніша реформа того часу наРусі-Україні.

Вона сприяла «консолідації населеннявеличезної держави, зміцненню державності,централізації князівської влади, визнанняКиївської Русі як рівноправної держави уЄвропі». Запровадження християнства сприя-ло розквіту освіти та культури: організовува-лися прицерковні школи, поширилась писем-ність, створювалися визначні пам'ятки літера-тури, розвивалися живопис, кам'яна архітекту-ра, музичне мистецтво тощо.

Прийнято вважати, що спершу князь Воло -димир прийняв хрещення під іменем Василь.А по поверненню з новою дружиною Анною зВізантії християнство запровадив і поширивна всі підлеглі Києву землі. За ці дії заслуживправо називатися Великим і Святим. У 1635році православна церква канонізувала його якрівноапостольного і зарахувала до лику свя-тих. Вона вшановує його пам’ять 28 липня, а з2008 року в Україні в цей день святкуєтьсяДень хрещення Київської Русі.

Було б несправедливо не згадати і іншіВолодимирові нововведення, які у своїй су -купності призвели до піднесення і розквітудавньоруської держави. Він прийняв владу увіці 18-20 років (приблизно 980 рік) і правивсвоєю імперією уміло й успішно понад 35років. На той час Русь-Україна страждала відбезперервних міжусобиць і внутрішніх проти-річ. Молодий і енергійний князь вибрав шляхтрошки відмінний від своїх попередників увнутрішній і зовнішній політиці. Він впрова-див ряд радикальних змін, спрямованих назміцнення країни і покращення добробутусвоїх підлеглих. Володимир Великий ліквіду-вав кабінет місцевих "ясних князів", роздавземлі своїм 12-ом синам, а до ради і керівниц-тва залучив місцеву аристократію. Він за -початкував карбування власної монети із золо-та та срібла із зображенням Христа та князів-ської монограми у вигляді тризуба. Крім того,Володимир відмовився від найманих військ ісформував власне воїнство. Він, практично, непроводив далеких загарбницьких походів і«зосередився на збереженні та захисті власнихволодінь». Він жив у злагоді з сусідніми наро-дами, розпочав і налагодив зовнішньо-полі-тичні відносини із низкою держав (Польщею,Угорщиною, Чехією та Візантією). Клопотимав лише з печенігами, які часто нападали наукраїнські землі та знищували села, міста ічасто підходили навіть до Києва. Як писавлітописець Нестор: «Йшла боротьба великабез перестанку». Для зміцнення кордонів своєїдержави від цих войовничих кочових племен«витратив багато зусиль на укріплення півден-ного кордону: збудував розгалужену мережу

укріплень, заклав нові міста, розбудував фор-теці» тощо. Це лише невелика частина тихреформ, про які йшлося у виступі пана докто-ра-лектора І. Гербіля «Реформи князя Воло -димира Великого». Особливо автор виділивприєднання земель сучасної Західної Українидо складу давньоруської держави. Зокрема,про включення у 993 році племен білих хорва-тів, які проживали по дві сторони Карпат і які

є, на його думку, пращурами так званих сьо-годні «русинів» або «рутенців». «Ціле тисячо-ліття асиміляція закарпатців не зруйнувалаїхню етнічну самоназву, отриману з Києва, таїхнє усвідомлення зв’язку з етнічними брата-ми по другу сторону Карпат. Закарпатськірусини – це органічна частина українськогонароду, що зберегла і законсервувала багатоархаїчних рис з часів Київської Русі», – під-креслив промовець.

Володимира Великого справедливо відно-сять до числа основоположників давньору-ської державності. Роки князювання Володи -

мира в Києві історики вважають завершенням«збору і об’єднання нових земель». На моментсмерті князя «Київська Русь перетворилася унайбільшу європейську державу, яка простяга-лася від Карпат до Волги, від Балтики доЧорного моря». Більше того, вона була могут-ньою, процвітаючою державою, яка стояла наодному рівні з іншими розвиненими європей-ськими країнами і з якою вимушені були раху-ватися ближні та далекі сусіди, колишні зазі-хальники. За керування Володимира Святос -лавовича успішно й швидко «творилася яскра-ва й самобутня культура її народу». Йогоодностайно визнають важливим державним іполітичним діячем, успішним полководцем,одним із найяскравіших політичних діячівЄвропи того часу. «Важко давати характерис-тику політиці князя Володимира зараз через1000 років після його смерті. Але можна ска-зати зі ста процентовою впевненістю, що вонабула направлена на здобуття величі Київськоїдержави» – зазначив пан І. Гербіль.

Залишаються без відповідей багато пи тань,пов’язаних як з самою особою Воло димираСвятославовича і його діяльністю, так і з про-цесом введення християнства як провідноїдержавної релігії. Але в українській історіїкиївський князь Володимир Великий і Святийназавжди залишиться як однин із засновниківі покровителів української державності. Адень хрещення Київської Русі для українців –це, в першу чергу, символ спадкоємності тися-чолітньої історії нашої держави, соборностіусіх українців і всіх українських земель навко-ло духовної столиці – Києва.

Слава Україні!Ольга СЕНИШИН

1030-та РІЧНИцЯ ХРЕщЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІВОЛОДИМИРОМ СВЯТОСЛАВОВИЧЕМ

(Продовження з попереднього числа)

Після 1877 р. турки повернулисяв Туреччину. Їх замістили мо -кани, які прибули з Ардялу.Вони були приваблені красо-

тою цих місць. Брали участь в системати-зації місцевості і накреслили прямі дороги.

В 1896 році в слободі було 81 сім'я з 387жителів різних національностей: 140 руму-нів, 130 українців, 115 турків, 2 євреї.

В 1904 році тут жили 230 румунів, 153українці, 113 турків, 11 циганів і 1 єврей.

В 1992 р. тут жили 430 людей, з якихблизько половина українці.

В слободі в 1891 році в одній турецькійхаті заснувалася перша школа, – учителембув отець Букур Йонеску, прибувший зАрдялу.

В 1907 році комітет громадян на чолі зпримарем Ніколає Крачун побудувалитеперішню школу.

Перша церква була заснована в черкезь-кій хаті з храмом Св. Апостолів Петра іПавла в 1881 році. Хата була мала, збудо-вана з чамуру. З часом цю церкву розвали-ли, а на її святім місці поставили хрест,якого віруючі зберігають і тепер.

Теперішня церква була збудована в 1892році з цегли, маючи дві бані, покриті бля-хою. Була закінчена в 1899 році, освячена звеликою церемонією єпископом Партенієвід Єпархії Нижнього Дунаю з Галацу.Храм церкви – Св. Апостолів Петра іПавла.

В 1940 році після землетрусу церквапотерпіла аварії. Віруючі відремонтувалицеркву. В 1954 році церква була обмальова-на посередині художником Вакару з Тульчі.

Священики, які служили в цій церкві:от. Іван Валенко, прибувший з Криму, от.Єфтіміє Попеску, от. Раду Букур, от.Гонтапов, от. Зінов'єв, от. Паул Попеску, от.Клемент Джорджеску, от. Соломон, от. ІванСуслов, от. Олександру Думітреску таінші.

БАЛАБАНЧА(Історичній нарис)

(Закінчення. Продовження з 11 стор.)


¨̈ С Т О Р і Н К АС Т О Р і Н К А Д Л ЯД Л Я Д і Т Е ЙД і Т Е Й ¨̈

Святий Миколай – посе-редник між Богом і людь-ми. Святий Миколай –найулюбленіший святий

для дітвори. Адже саме він прино-сить їм подарунки в ніч з 18 на 19грудня.

цікаво знати, що святкуванняСвятого Миколая і традиції до днясвятого дійшли до нас завдяки нім-

цям, і вже в ХІ ст. в європі зналипро добрі справи святого.

На українській землі СвятогоМиколая почали відзначати ще у1088-1089 роках завдяки князюВсеволоду.

цікава і та річ, що хоч СвятийМиколай був греком з народження,його вшановували як православні ікатолики, так і мусульмани таязичники.

Починаючи з 19 ст., Миколайстав виключно дитячим святом.Йому пишуть листи діти всьогосвіту і просять принести їм особ-ливий, вимріяний за цілий рік пода-рунок.

Надіємось, що всі чемні і розумнідіти отримають свої подарунки.

Вітаємо Всіх Миколаїв з їхнімднем! зичимо добра!

(І.П.-К.)

л. ЗАБІлА

ЗИМОНЬКА

Зимонько, голубонькоВ білім кожушку,любимо ми бігати По твоїм сніжку.Всім рум'яниш личенькаТи в оцій порі

І ладнаєш ковзанкиВ нашому дворі.

Напередодні РіздваЗа кордоном існує традиція, що напередодні Різдва у будинку

ставлять ялинку, згодом у будівлю з’їжджаються всі члени роди-ни і під зелену красуню складають свої подарунки один одному.У багатьох народів світу Різдво – аналог нашого свята Миколая.

На стіл ставлять різноманітні страви, а це залежить від країни.Англійці ставлять на стіл, як головне блюдо, запечену індич-

ку під соусом з аґрусу. Також ще може бути різдвяний пудинг,облитий ромом, який згодом підпалюють.

Французькі господині готують індичку, запечену у біломувині.

Американці – індичку у журавлиному соусі.Китайці готують фірмове блюдо під назвою «Імператорське».

Це запечена качка по-пекінськи.А у Австрії птицю не готують, а віддають перевагу супу-лок-

шині, а на друге блюдо їдять коропа.Голландці святкують Різдво з м'ясом кролика, оленя або

дичини.Італійці відзначають Різдво з рибою і морепродуктами. А

вибагливі іспанці їдять підсмажене молочне порося, яке запива-ють хересом.

К. ПАСІчНА

ХВОЇНКИ

Просить мишка у ялинки:– Дай мені свої хвоїнки,Дай гостреньких колючок,Буду я, мов їжачок.Як зустріне кіт мене,Геть від страху дремене.

Андрея БОЙчУК, м. Клуж-Напока

19 ГРУДНЯ: ДЕНЬ СВЯТОГО МИКОЛАЯ – НАЙБЛИжчОГО ДО БОГА СВЯТОГО

щедрий вечір, добрий вечір!(Колядка)

Слова і музика Романа КОБЗИ

2. Що зійшов із благодаті Святий Дух на Богоматір!І Син Божий народивсяі в людину воплотився, і в людину воплотився!

4. За вікном пісні лунають, це колядники співають. Святий вечір прославляють, щастя й радості бажають, щастя й радості бажають!

3. I для кожної хатини, і для кожної родини промінь Божий засіяє й на Святвечір завітає, й на Святвечір завітає!

5. Щедрий вечір, добрий вечір!Добрим людям на Святвечір!Нехай рік, що наступає,в мирі всіх людей єднає,в мирі всіх людей єднає!

h h


¨̈ С Т О Р і Н К АС Т О Р і Н К А Д Л ЯД Л Я Д і Т Е ЙД і Т Е Й ¨̈

19

Бог предвічний народився,Прийшов днесь із небес,Щоб спасти люд свій ввесь,Й утішився.

В Вифлеємі народивсяМесія Христос наш,І пан наш для всіх нас,Нам народився!

Слава Богу! – заспіваймо,честь Сину БожомуІ Пану нашому –Поклін віддаймо!

Притча про двох вовків

Колись давно старий індіанець відкривсвоєму онукові одну життєву істину.

– Кожна людина постійно веде внут-рішню боротьбу. це відбувається тому,що в всередині нас живуть два вовки –почав мудрий індіанець.

– Як два вовки? – запитав маленькийхлопчик, чиє безневинне обличчя світило-ся непідробною цікавістю.

– Один з них є злом! це страх, гнів,заздрість, образа, гординя, жадібність,еґо, підлість, зарозумілість, жалість іпочуття провини.

Але інший вовк – це Добро! Радість,мир, любов, надія, м’якість, милосердя,щедрість, істина і віра! – сказав старийіндіанець.

– А… Який вовкперемагає, дідусю?– запитав хлоп-чик. Його очі булинаповнені хвилю-ванням.

– завжди пере-магає той вовк,якого ти году-

єш! – посміхаючись, сказав, мудрийдідусь.

ПОСМІЙМОСЯ!Учитель запитує:– Як називаються такі істоти, щоможуть жити і насуші, і у воді?– Матроси! – відпові-дає Петрик.– Миколко, як назива-ється той, хто про-довжує говорити на -віть тоді, коли йогоніхто не слухає?– Вчитель.

ПЕТРИК– Мамо, оцей великийшматок торту для та -та? – запитав Петрик.– Ні, для тебе, – відповіламама.– Як! Такий маленький? –здивувався Петрик.

Дорогі учні, разом із зимо-вими канікулами прихо-дять до нас і зимові свя -та. Одне з найочікувані-

ших християнських святяк для малечі, так і длядорослих, – це Різдво Хрис -тове, яке святкується вРумунії з 25 по 27 грудня, ав нас, українців Румунії, які в Україні, з 7 по 9 січня.

Напередодні Різдва, наСвят вечір, коли стемніє,гос подарі сідають за стіл,накритий 12 пісними стра -вами, а діти починаютьколядувати і звеселятикож ну християнську хатусвоїми дзвінкими голоса-ми! за це віддячують їмяб луками, горіхами, соло-дощами, а в останні роки – гроши-ма.

Перша згадка про Різдво Хрис то -ве як свято відноситься до 200 рокунашої ери, коли теологи Олек сан -дрії вирішили, що Різдво слід свят-кувати 20 травня. А у ІV століттісвяткування Рідзва було перенесене

на 25 грудня. ця дата була вибранатому, що 25 грудня язичники свят-кували День народження Сонця.Пізніше святий Кипріан сказав:

«Як чудово розпорядився Бог, щонародження Христа відбулося в деньнародження Сонця».

А традиція дарувати подарункина Різдво прийшла до нас від древніхримлян, які обмінювалися подарун-ками в день Нового Року.

Слід згадати, що Різдво за свою

історію було заборонено: в Англії1644 р., а в Бостоні Різдво було забо-ронено впродовж 22 років – з 1659по 1681 рік. А в сучасні роки Різдво

було заборонено комуніс-тичними режимами, в Ру -мунії до 1990 р., а на радян-ському просторі – до роз-паду радянського союзу.

за стародавнім фран-цузьким літописом, першісвятково вбрані ялинкиз'явилися у 1605 р.

цікава легенда і про при-краси – срібну мішуру наялинці! Давним-давно жи -ла на світі бідна, але дужедобра жінка. І мала вонабагато дітей. Наближа -лося Різ дво, – жінка прик -ра сила ялинку лише кіль-

кома прикрасами. Уночі, коли всіміцно спали, ялинку обпле ли паву-ки. Та Хрис тос, побачивши безмеж-ну доброту серця цієї бідної жінки,поблагословив ялинку, а густу паву-тину перетворив на сяюче срібло!

І.П.-К.

Сторінки склала Ірина петрецька-коваЧ

«ЯК ЧУДОВО РОЗПОРЯДИВСЯ БОГ, щО НАРОДЖЕННЯ ХРИСТА ВІДБУЛОСЯ В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ СОНцЯ!»

БОГ ПРЕДВІЧНИЙНАРОДИВСЯ

з А С Т Е Р Е ж Е Н Н Яз А С Т Е Р Е ж Е Н Н Я= За достовірність фактів, цитат, власних імен та інших

відомостей відповідають автори підписаних матеріалів.= Редакція може не поділяти точки зору авторів.= Надіслані до редакції матеріали не рецензуються

і не повертаються.= Редакція залишає за собою право скорочувати

і редагувати надіслані матеріали, непорушуючи їхнього основного змісту.

= З юридичної точки зору за зміст матеріалів відповідають їх автори.

(Закінчення. Поч. на 12 ст.)

16 ГРУДЕНЬ 2018 р.

Культурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

РЕДАКЦІЯ: Головний редактор – Іван КОВАч

Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАч та Роман ПЕТРАШУККомп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Техноредагування – Роман ПЕТРАШУКДрукарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.» Бухарест, Румунія; ISSN 1223-8988

Adresa redacţiei: Uniunea Ucrainenilor din România, str. Radu Popescu nr. 15, Sector 1, Bucureşti, ROMÂNIA, Tel. 0212220748, 0212220753, Fax 0212220737

E-mail: [email protected]/ Адреса сайту СУР: www.uur.ro

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

Культурно-просвітницький часопис Союзу українців РумуніїРЕДАКЦІЯ: Головний редактор – Іван КОВАЧ; Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ та Роман ПЕТРАШУК

Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ, Техноредагування – Роман ПЕТРАШУК

Друкарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.» Бухарест, Румунія; ISSN 1223-8988

Adresa redacţiei: Uniunea Ucrainenilor din România, str. Radu Popescu nr. 15, Sector 1, Bucureşti,

ROMÂNIA, Tel. 0212220748, 0212220753, Fax 0212220737 E-mail: [email protected]

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

Кожного року на свято ПокровиПресвятої Богородиці храмуЛужанської церкви відбуваєть-ся зустріч синів і дочок села.

Цього року захід відбувся 21 жовтня.Ранок 21 жовтня виявився похмурим,

сірим, звідусіль обкружували село важкіту ма ни, лив дощ.

Ну, думаю, пропала наша зустріч. Та,ось, неначе природа відчула наш неспокій ірозчарування, несміло з-поза хмар появи-лися промені сонця, небо прояснилося, ста -ло тепло, приємно.

Після закінчення Служби Божої в церквіпочали сходитися лужани на футбольниймайданчик біля Тиси, а потім і гості, запро-шені.

Свято відкрила підписувачка цих рядків,яка поздоровила присутніх, побажала всьо-го найкращого їм, представила гостей,запрошених.

У своєму слові-привітанні пан головаСУР, депутат Микола-Мирослав Петрець -кий побажав усім Божої благодаті, здоров'я,

успіхів й привітав присутніх дітей зРеміт, групу «Надія» з Кривого, весе-лих молодих гуцілів з ВишавськоїДолини, групу з Бичкова, жіночий гуртз Негостини (Сучава), танцюристівгурту «Червона калина», які згодомпросто зачарували глядачів, які оплати-ли їх гучними оплесками.

Дуже гарно, тепло глядачі зустріливиступ музикантів з Верховини (Укра -їна), які зачарували своїм виконаннямукраїнських народних пісень, тим біль-ше, що вони вперше виступали в Лузі,причому глядачі оцінили це і дякувалиорганізаторам.

Закінчили свято, як і годиться газ-дам, лужанські дівчата, які запевнилисловами пісні всіх, що «наша зустріч небуде остання».

Я звернулася до глядачів з подякоюза те, що такою великою кількістю при-їхали нас послухати, відгукнулися нанаш захід і побажала їм ніколи не забу-вати рідного дому, батьківського поро-

гу.Тому що, як кажуть у Лузі,

«всю ди добре, але дома майдобре», тож наймилішою для всіххай буде дорога до рідного дому.

Наймилішою вона є тоді, колитам на нас чекає хтось із рідних ірадується нам, бо приходить час,коли рідний дім стає пустим,коли вже там не чекає нас хтось ізрідних.

Хотіли б ми повернути час,але це неможливо.

Не забувайте дорогу до рідно-го дому, не забувайте родимухату, родиме село.

Згадаймо слова пісні «Дорогодальня, повертай до мами, буде вїї косах менше сивини».

Про те, що свято було вдалим,свідчать багато відгуків лужан, якіщиро дякували організаторам затакий багатий і вдалий концерт, пісніякого навели сльози на очі багатьохприсутніх.

Щира подяка організаторам – п.Марії Чубіці, яка започаткувала цейзахід, п. Мирославу Петрецькому –голові Марамороської філії СУР, без

зусиль якого такий захід не мав відбутися, атакож і п. Миколі Йойкалюку, місцевомураднику, який забезпечив розгортання по -дій постачанням електричного струму без-платно.

Щиро дякуємо і до нової зустрічі в нас -тупному році!

проф. Анна САМБОР,пенсіонер

зустріч синів і дочок села Луг над Тисою

«НАЙМИЛІШОЮ ДЛЯ ВСІХ ХАЙ БУДЕ ДОРОГА ДО РІДНОГО ДОМУ»

VS 05 2018 - uur.ro · x xx x i xi x - u v @ . : = > 2 > 3 > 2 8 4 0 = = l / = - ] 2 3 - 2 4 / - u...

Documents

Transcript of VS 05 2018 - uur.ro · x xx x i xi x - u v @ . : = > 2 > 3 > 2 8 4 0 = = l / = - ] 2 3 - 2 4 / - u...